Доброго дня! 

В Україні підприємство має отримувати ліцензію на право здійснення діяльності з перевезення небезпечних вантажів. Ліцензія оформлюється один раз і надає право підприємству здійснювати діяльність з перевезення небезпечних вантажів.

Стосовно наявності у водія свідоцтва ДОПНВ, а також оформлення свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, то вони оформлюються на кожного водія і кожний транспортний засіб. Однак, слід зазначити, що вони потрібні не під час перевезення кожного небезпечного вантажу. Щоб точно розуміти чи потрібні вони чи ні, треба знати який вантаж Ви везети яким способом та в якій кількості.

Подивіться відповідні роліки на нашому YouTube-каналі https://www.youtube.com/channel/UCHhqGwkN4N_K1TYTS8V_Eiw

На все добре, Олексій

Доброго дня, Олександр! 

Питання обʼємне. Поради стосовно Вашого випадку надав на Вайбер. Більш детально викладу в соцмережах. 

Зараз тільки напишу, що максимальний ступінь наповнення цистерни для конкретного вантажу разраховується за формулою залежно від видів небезпеки, щильності вантажу при 15 та 55 градусах Цельсія.

На все добре, Олексій

Доброго дня!

Дуже дивним є те, що вказані перевізники посилаються саме на цю постанову оскільки більшість вантажів, що вони перевозять не є поштовими відправленнями.  

Слід по-перше звернути увагу на те, що вказана Постанова розроблена на виконання частини першої статті 20 Закону України «Про поштовий зв’язок». Відповідно до цього Закону поштовим відправленням є виключно письмова кореспонденція або посилка, або відправлення ЕМS, адресовані адресату (одержувачу), оформлені відповідно до законодавства та прийняті оператором поштового зв’язку до пересилання. При цьому, посилкою вважається поштове відправлення масою до 30 кілограмів з предметами, не забороненими законодавством до пересилання. 

Відправляючи та отримуючи кожного дня вантажі через Делівері, Нову Пошту, МістЕкспрес  можна легко переконатися, що більша частина цих вантажів не підпадає під визначення «поштове відправлення».

По-друге, існує дуже значна невідповідність між положеннями першої частини статті 20 Закону України «Про поштовий зв’язок» та Переліком вкладень, заборонених до пересилання у поштових відправленнях, затверджених Постановою КМУ від 08.09.2023 № 958. Здається, що в уряді цю статтю Закону взагалі не читали.

Так частиною 1 статті 20 Закону України «Про поштовий зв’язок» регламентовано, що забороняються до пересилання у поштових відправленнях вкладення, які можуть становити загрозу життю чи здоров’ю людей, призводити до знищення чи псування (пошкодження) інших поштових відправлень та поштового обладнання. Перелік вкладень, заборонених до пересилання у поштових відправленнях, порядок їх вилучення із поштових відправлень та розпорядження ними затверджуються КМУ. Незважаючи на положення Закону в перелік КМУ включив багато предметів та речовин, які  не можуть становити загрозу життю чи здоров’ю людей, призводити до знищення чи псування (пошкодження) інших поштових відправлень та поштового обладнання. 

Цей абзац «токсичні та радіоактивні речовини, ртуть, кислоти, отруйні, їдкі речовини;» в черговий раз вказує неспроможність уряду регулювати хоч щось пов’язане з використанням хімічних речовин. Під цей перелік можна віднести що завгодно від прального порошку, звичайних сірників і закінчуючи відпрацьованим ядерним паливом.  

Так, для мене є не зрозумілим чим отруйні речовини відрізняються від токсичних, чому ртуть в цьому коротесенькому абзаці згадується аж чотири рази, оскільки за класифікацією ADR вона є корозійною, токсичною речовиною. Також не зрозуміло за якою класифікацію визначається, що речовина є небезпечною: за ГОСТ 12.1.007-76 — «Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности», за класифікацію визначеною Погодженою на глобальному рівні системі класифікації небезпеки та маркірування хімічної продукції чи за класифікацією, встановленою у Рекомендаціях ООН з перевезення небезпечних вантажів? І звісно слід зазначити, що вказані речовини можуть зіпсувати інші поштові відправлення не завжди, а тільки у тих випадках коли не дотримані вимоги, встановлені до їх перевезення.    

І останнє. Дискримінація. Вже давно пора зрозуміти, що ні Делівері, ні Новій Пошті, ні МістЕкспресу, ні іншим подібним перевізникам не вдасться відмовитись від перевезення небезпечних вантажів оскільки виникає дуже поросте питання: «якщо ви відмовляєте у перевезенні агрохімікатів, лакофарбової продукції, то чому не відмовляєте у перевезенні телефонів, ноутбуків, транспортних засобів та багатьох інших вантажів, які також є небезпечними вантажами?». 

З врахуванням вищенаведеного, Делівері, Новій Пошті, МістЕкспресу треба вчитися перевозити небезпечні вантажі, і задавати уряду просте питання, як так трапилось, що в такий важливий нормативний документ було включено такий безглуздий перелік під який підпадає все, що завгодно.   

Але, я Вас і засмучу, те що ви перевозите вантаж без перевищення максимальних кількостей, вказаних у підрозділі 1.1.3.6 ДОПНВ, або як вантаж в обмежених кількостях, це не робить його безпечним. Вантаж залишається небезпечним вантажем, але перевозиться за «спрощеними вимогами».

На все добре, Олексій