Угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ = ADR)
Міжнародні перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом регламентуються Угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ = ADR).
ДОПНВ – це угода, у рамках якої 52 держави погодили загальні правила перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом через їх кордони й по їх територіях. Скорочення «ДОПНВ» засноване на ключових словах назви угоди українською мовою (Договір про міжнародне Дорожнє Перевезення Небезпечних Вантажів). Скорочення «ADR» засноване на ключових словах назви угоди французькою мовою (Accord europe'en relatif au transport international des marchandises Dangereuses par Route).
Головна мета ДОПНВ полягає в забезпеченні безпечного перевезення небезпечних вантажів, а також у спрощенні міжнародних перевезень таких вантажів (країни – учасниці угоди повинні допускати перевезення небезпечних вантажів з інших країн-учасниць за умови дотримання вимог ДОПНВ).
Сьогодні Договірними сторонами угоди є (рис. 1): Австрія, Азербайджан, Албанія, Андорра, Білорусь, Бельгія, Болгарія, Боснія й Герцеговина, що була югославська Республіка Македонія, Угорщина, Німеччина, Греція, Грузія, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Казахстан, Кіпр, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Марокко, Нідерланди, Норвегія, Нігерія, Польща, Португалія, Республіка Молдова, Російська Федерація, Румунія, Сан-Марино, Сербія, Словаччина, Словенія, Об'єднане Королівство, Таджикистан, Туніс, Туреччина, Україна, Узбекистан, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чорногорія, Чеська Республіка, Швейцарія, Швеція й Естонія.
Рис. 1. Країни – учасниці ДОПНВ
ДОПНВ застосовується до перевезень, здійснюваних через територію принаймні двох країн – учасниць угоди, якщо інше не передбачене національним законодавством.
В інтересах забезпечення однаковості й вільної торгівлі в рамках Європейського союзу (ЄС) додатки А і В до ДОПНВ були також прийняті державами – членами ЄС за основу для регулювання автомобільного перевезення небезпечних вантажів у межах їх територій і між ними (директива 94/55/ЄС Ради від 21 листопада 1994 р.).
ДОПНВ була також прийнята рядом країн (у тому числі Україною), що не є членами ЄС, як основа для свого внутрішньодержавного законодавства.
ДОПНВ складається із самої угоди й двох додатків, що є його невід'ємними частинами:
- Додаток А – Загальні положення й положення, що стосуються небезпечних речовин і виробів;
- Додаток В – Положення, що стосуються транспортного обладнання й транспортних операцій.
Угода складається із сімнадцяти статей, у яких викладено основні питання, що стосуються набрання ним чинності, відступів від вимог ДОПНВ, порядку внесення змін в угоду, а також процедури вирішення спорів і т.п.
Ключовою є стаття 2 угоди, у якій говориться про те, що міжнародні перевезення небезпечних вантажів, крім деяких надзвичайно небезпечних вантажів, можуть здійснюватися автотранспортними засобами за умови дотримання:
- вимог, передбачених у додатку А, яким повинні відповідати небезпечні вантажі, зокрема, вимог, до їх упакування й маркірування;
- вимог, передбачених у додатку В, що стосуються конструкції й устаткування транспортних засобів з небезпечними вантажами, а також вимог до їх руху.
Також за країнами – учасницями ДОПНВ залишається право застосовувати до автомобільних транспортних засобів, що здійснюють міжнародне перевезення небезпечних вантажів по їх території, додаткові вимоги або обмеження, а саме:
а) додаткові вимоги, що стосуються:
- транспортних засобів, використовуваних у комбінованих перевезеннях, наприклад, що перевозяться на поромах або поїздах;
- транспортних засобів, що заїжджають у порти, інші транспортні термінали або, що виїжджають із них;
- маршрутів руху або стоянки транспортних засобів з небезпечними вантажами у разі несприятливих погодних умов, землетрусів, аварій, страйків, цивільних заворушень або воєнних дій;
б) додаткові обмеження, що стосуються:
- проїзду через визначені спорудження, наприклад, мости;
- руху транспортних засобів з небезпечними вантажами по встановлених маршрутах з метою виключення їх проїзду через комерційні, житлові або екологічно чутливі райони, промислові зони з небезпечними об'єктами або по дорогах, що становлять серйозну фізичну небезпеку;
- руху транспортних засобів з небезпечними вантажами у визначені дні тижня або року.
Вищевказані додаткові положення можуть застосовуватися на території країн – учасниць ДОПНВ, якщо вони не суперечать пункту 2 статті 2 угоди, містяться в їх національному законодавстві й поширюються на автомобільні транспортні засоби, що виконують внутрішні й міжнародні перевезення небезпечних вантажів.
Приписи, що регламентують перевезення небезпечних вантажів, а також деякі інші відомості, необхідні для зручності користування угодою, наведено в додатках до ДОПНВ.
Текст додатків А і В до ДОПНВ складається з 9 частин. Загальна структура додатків ДОПНВ наведена на рис. 2.
Рис. 2. Загальна структура додатків ДОПНВ
Додатки А і В ДОПНВ постійно переглядаються робочою групою WP. 15 на своїх сесіях (два рази на рік) і з періодичністю раз на два роки перевидаються. Чергова редакція («ДОПНВ 2021 року») додатків А і В ДОПНВ набула чинності з 1 січня 2021 року. ДОПНВ 2021 року може використовуватися до 30 червня 2023 р. (рис. 3). Відповідно до перехідних заходів, які передбачені в ДОПНВ 2021 року, варіант ДОПНВ 2019 року міг використовуватися до 30 червня 2021 р.
Рис. 3. Періодичність перевидання додатків A і B до ДОПНВ
