Міжнародні угоди у сфері перевезення небезпечних вантажів
Система міжнародного регулювання перевезення небезпечних вантажів є досить складною й включає багато конвенцій та угод. Основні конвенції й угоди, що регламентують перевезення небезпечних вантажів різними видами транспорту, і міжнародні організації, що забезпечують їх розробку, показано на рис.1.
Рис. 1. Основні конвенції й угоди, що регламентують перевезення небезпечних вантажів різними видами транспорту
На схемі:
1. Міжнародні організації:
UNO – Організація Об’єднаних Націй;
ECOSOC – Економічна й Соціальна Рада Організації Об’єднаних Націй;
ICAO – Міжнародна організація цивільної авіації;
IATA – Міжнародна асоціація повітряного транспорту;
IMO – Міжнародна морська організація;
CKR – Центральна комісія судноплавства по Рейну;
ECE – Європейська економічна комісія;
OTIF – Міжурядова організація з міжнародних залізничних перевезень;
ОСЗ – Організація співробітництва залізниць;
Рада – Рада із залізничного транспорту;
2. Основні джерела законодавства в сфері перевезення небезпечних вантажів:
Типові Правила – Рекомендації ООН з перевезення небезпечних вантажів: Типові правила;
Рекомендації з випробувань і критеріїв – Рекомендації ООН з перевезення небезпечних вантажів: Керівництво з випробувань і критеріїв;
ПГС – Погоджена на глобальному рівні система класифікації небезпеки й маркірування хімічних речовин;
ПБПРМ – Правила безпечного перевезення радіоактивних матеріалів (PDF 4,4 Мб);
3. Міжнародні регламенти:
ICAO TI – Технічні інструкції з безпечного перевезення небезпечних вантажів по повітрю (PDF 47,9 Мб);
IATA DGR – Правила перевезень небезпечних вантажів ІATA;
IMDG CODE – Міжнародний кодекс морського перевезення небезпечних вантажів;
ADN – Європейська угода про міжнародне перевезення небезпечних вантажів по внутрішнім водним шляхам;
ADR – Угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів;
RID – Правила міжнародного перевезення небезпечних вантажів по залізниці;
Правила до УМВС – Правила перевезення небезпечних вантажів Додаток 2 до Угоди про міжнародне вантажне сполучення;
ППНВ – Правила перевезення небезпечних вантажів по залізниці;
Основні джерела міжнародного законодавства в сфері перевезення небезпечних вантажів
Головним джерелом усього законодавства в сфері перевезення небезпечних вантажів усіма видами транспорту є Рекомендації ООН з перевезення небезпечних вантажів: Типові правила.
Розробка рекомендацій з перевезення небезпечних вантажів (Типових правил) здійснюється Комітетом експертів з перевезення небезпечних вантажів і погодженої на глобальному рівні системі класифікації й маркірування хімічних речовин Економічної й Соціальної Ради Організації Об'єднаних Націй. На їх основі міжнародні організації й національні органі влади різних країн розробляють нормативні документи, що регламентують перевезення небезпечних вантажів різними видами транспорту (див. рис.1).
Великий вплив на регламентацію перевезення небезпечних вантажів різними видами транспорту виявляє Погоджена на глобальному рівні система класифікації небезпеки й маркірування хімічної продукції (ПГС).
На практиці дуже часто зустрічаєшся із ситуацією, коли один і той самий хімічний продукт класифікується неоднаково. За одним документом він є небезпечним вантажем, за іншим – ні. З маркіруванням теж не все гладко. В одних випадках потрібен один маркувальний знак, у деяких випадках його не достатньо. І все це має місце в тій сфері, у якій законодавство проробляється дуже ретельно й змінюється кожні два роки, щоб відповідати рівню техніки й технологій. Однак транспортування – це проміжний процес в оберті хімічної продукції. Ми, транспортники, часто забуваємо про те, що перевезення всього лише засіб задоволення потреб промисловості й суспільства в перевезеннях. Те що перевізники перевозять, використовується в промисловості й побуті. Тому ймовірність, що небезпечний продукт проникне в довкілля або буде мати місце його контакт із людиною або твариною, на інших етапах використання продукту теж дуже велика. У цьому випадку неправильна класифікація й маркірування можуть мати найсумніші наслідки. Не потрібно забувати, що людина вживає заходів безпеки опираючись на наявну в неї інформацію. Якщо цієї інформації немає або вона невірна, то й людина буде вживати неправильних заходів безпеки. Що це означає у разі контакту з токсичними, інфекційними, легкозаймистими, вибуховими й іншими подібними небезпечними речовинами, нескладно уявити.
Вирішити ці й багато інших проблем, на всесвітньому рівні повинна Погоджена на глобальному рівні система класифікації небезпеки й маркірування хімічної продукції (ПГС).
Ще одним дуже важливим документом є Рекомендації ООН з перевезення небезпечних вантажів: Керівництво з випробувань і критеріїв, які доповнюють Рекомендації ООН з перевезення небезпечних вантажів: Типові правила й Погоджена на глобальному рівні систему класифікації небезпеки й маркірування хімічної продукції. Даний документ містить критерії, методи випробувань і процедури, які використовуються для класифікації небезпечних вантажів. У першу чергу він корисний організаціям, які займаються класифікацією небезпечних вантажів. Керівництво з випробувань і критеріїв розробляється Комітетом експертів з перевезення небезпечних вантажів.
Ще одним документом, вимоги якого практично без змін переносяться в міжнародні регламенти в сфері перевезення небезпечних вантажів, є «Правила безпечного перевезення радіоактивних матеріалів» (на схемі – ПБПРМ) .
Метою Правил безпечного перевезення радіоактивних матеріалів є встановлення вимог, які повинні виконуватися для забезпечення безпеки й захисту осіб, майна й довкілля від впливу випромінювання в процесі перевезення радіоактивного матеріалу. Вимоги ПБПРМ є обов'язковими для виконання. Однак виконання положень ПБПРМ на практиці найчастіше недостатньо під час перевезення радіоактивного матеріалу. Це пов'язано з тим, що міжнародні регламенти доповнюють вимоги даного документа, покладаючи виконання його положень на різних учасників перевезення небезпечних вантажів, передбачаючи додаткові положення й т.п. Наприклад, на додаток до вимог ПБПРМ, для автомобільного перевезення встановлено окремі вимоги до маркірування й додаткового обладнання транспортних засобів, перевізних документів, навчання водіїв, сумісного завантаження й багато іншого.
Міжнародні угоди в сфері перевезення небезпечних вантажів для різних видів транспорту
Міжнародні угоди, що регламентують перевезення небезпечних вантажів різними видами транспорту, розробляються в рамках міжнародних організацій.
Вибір міжнародної угоди, вимогами якої необхідно керуватися при організації (здійсненні) міжнародного перевезення небезпечних вантажів, залежить від виду транспорту, яким здійснюються перевезення, виду вантажовідправлень, а також маршруту перевезення.
Більшість із нижчевказаних угод перевидаються через певні проміжки часу. Так, додатки до ДОПНВ, перевидаються кожні два роки. Під час користування конвенціями, угодами, що регламентують перевезення небезпечних вантажів, і додатками до них, важливо пам'ятати, що слід використовувати тільки чинні видання.
Перелік, що складається з 57 міжнародних угод ЄЕК ООН у сфері транспорту, а також зведені таблиці, що містять інформацію про статус цих угод щодо підписання, ратифікації, приєднання й прийняття країнами-членами Організації Об’єднаних Націй, розміщені на сайті ЄЕК ООН.
Річковий і автомобільний транспорт
Так під егідою Європейської Економічної комісії Організації Об'єднаних Націй розробляються угоди, спрямовані на забезпечення безпеки перевезення небезпечних вантажів автомобільним і річковим транспортом. Зі всіма конвенціями й угодами ЄЕК ООН у сфері транспорту ви можете ознайомитися на офіційному сайті цієї міжнародної організації.
У рамках Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ADR = ДОПНВ) 52 держави погодили загальні правила перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом через їх кордони й по їх територіях.
Міжнародне перевезення небезпечних вантажів річковим транспортом регламентує Європейська угода про міжнародне перевезення небезпечних вантажів по внутрішніх водних шляхах (ADN = ВОПНВ).
Повітряний транспорт
Перевезення небезпечних вантажів по повітрю регламентується двома міжнародними угодами: Технічними інструкціями з безпечного перевезення небезпечних вантажів по повітрю ІКАО й Правилами перевезення небезпечних вантажів IATA. Технічні інструкції видаються Міжнародною організацією цивільної авіації й містять усі докладні інструкції, необхідні для безпечного міжнародного перевезення небезпечних вантажів по повітрю. Однак окремі авіакомпанії посилюють вимоги Технічних інструкцій ІКАО, тому положення Правил перевезення небезпечних вантажів, що публікуються Міжнародною асоціацією повітряного транспорту, містять більше заборон і обмежень.
Правила перевезення небезпечних вантажів IATA не видаються російською мовою, також мені не вдалося знайти їх у вільному доступі в Інтернеті.
Залізничний транспорт
Основними міжнародними угодами з перевезення небезпечних вантажів залізничним транспортом є:
- Правила міжнародного перевезення небезпечних вантажів по залізниці (RID) (додаток 1 у додавання С «Єдині правила міжнародного перевезення по залізниці» до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ);
- Правила перевезень небезпечних вантажів Додаток 2 до Угоди про міжнародне вантажне сполучення (УМВС);
- Правила перевезення небезпечних вантажів по залізниці.
- Правила перевезень рідких вантажів наливом у вагонах-цистернах і вагонах бункерного типу для перевезення нафтобітуму.
Морський транспорт
Основними угодами, що регламентують міжнародне перевезення морським транспортом, є:
- Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі (СОЛАС-74);
- Міжнародна конвенція із запобігання забрудненню із суден (МАРПОЛ);
- Міжнародний кодекс морського перевезення небезпечних вантажів (МК МПНВ);
- Міжнародний Кодекс Морського Перевезення Навалочних вантажів (IMSBC Code).
