Не перевозьте феросиліцій у відкритому транспортному засобі
Швидше за все екіпаж порушив правила безпеки, на вантаж потрапила вода, у результаті чого одна людина загинула й семеро постраждали від отруєння.
Небезпека вибуху й отруєння існує й під час перевезення певних видів феросиліцію автомобільним транспортом. Основні компоненти феросиліцію – залізо й кремній. Якщо зміст кремнію у феросиліції становить від 30% до 90%, то він підпадає під вимоги ДОПНВ/ADR і відноситься до небезпечних вантажів класу 4.3 «Речовини займисті гази, що виділяють, при зіткненні з водою» і йому привласнюється номер ООН 1408. Під час перевезення речовина відноситься до вантажів низького ступеня небезпеки, а токсичність є додатковим видом його небезпеки.
При цьому швидкість виділення токсичних газів найбільш висока при обробці вантажу через деформацію його поверхні, наприклад під час розвантаження. Під час перевезення токсичні гази можуть представляти навіть більшу небезпеку, чому небезпека вибуху.
Фосфін — безбарвний, надзвичайно токсичний газ із різким заходом гнилої риби, що дратує дихальні шляхи. При нагріванні він розкладає на фосфор і водень. Перша допомога при отруєннях цим газом – свіже повітря й штучне дихання.
Арсин (миш’яковистий водень) безбарвний газ без запаху (домішки зазвичай мають запах часнику) — одна з найтоксичніших промислових отрут. При нагріванні арсин розкладається на водень і миш'як, які викликають гострі отруєння з дуже важким плином. Прихований період становить від 2 до 8 годин, після чого з'являються головний біль, запаморочення, озноб, блювота й болі в животі, шкіра здобуває фарбування, що нагадує засмагу. Температура тіла спочатку підвищується до 38—39°C, а через якийсь час може настати кома.
Тому, щоб убезпечити себе від отруєння й вибуху, для перевезення упаковок із феросиліцієм потрібно використовувати тільки закриті або криті брезентом транспортні засоби. Оскільки швидкість виділення газів збільшується під час розвантаження через деформацію поверхні вантажу, під час обробки упаковок повинні вживатися спеціальні заходи для виключення можливості їх контакту з водою.