Видано «Керівництво з належної європейської практики укладання вантажів у ході автомобільних перевезень»
Зміст і характерні розвороти електронної книги
Автомобілі використовуються для перевезення вантажів уже більше ста років, тому може здатися дивним, що, незважаючи на настільки тривалий строк їх використання, на територіях багатьох країн колишнього СРСР дотепер законодавчо не встановлено вимоги до кріплення вантажів у кузовах автомобілів. Чомусь уважається, що на автомобільному транспорті досвіду відправника вантажу або перевізника буде достатньо для визначення способів і засобів надійного кріплення вантажу.
Примітно те, що для морського, залізничного, річкового й авіаційного транспорту профільними науково-дослідними інститутами було розроблено й детально описано належні способи розміщення й кріплення різного роду вантажів. Ці розробки було покладено в основу відповідних нормативних документів.
Проблема полягає ще й у відсутності належного регулювання даного питання з боку держави й достатньої кількості спеціальної літератури по способах кріплення вантажів на автомобілях. У цій ситуації можливість самостійного придбання необхідного досвіду персоналом, зайнятим у завантаженні таких транспортних засобів, представляється малоймовірною. В остаточному підсумку це приводить до пошкодження дорогих вантажів, загибелі й травмування персоналу, зайнятого в автомобільних перевезеннях, інших учасників дорожнього руху.
Російське видання «Керівництва з належної європейської практики укладання вантажів у ході автомобільних перевезень» допоможе заповнити цю прогалину.
Книгу призначено для ознайомлення читачів із практикою розміщення й кріплення вантажів на вантажних автомобілях, що склалася на території Європейського Союзу.
У різних країнах – членах Європейського Союзу тривалий час розроблялися й застосовувалися власні правила розміщення й кріплення вантажів на автомобілях. З метою зближення законодавства наприкінці дев'яностих – на початку 2000 років було розроблено дві міжнародні методики кріплення вантажів. Одна з них була описана в Посібнику з укладання вантажів у вантажні транспортні одиниці ІМО/МОТ/ЄЕК ООН. Іншу методику відображено в європейському стандарті EN 12 195 «Засоби кріплення вантажів на дорожніх транспортних засобах – безпека». Ці методики передбачають різні підходи до розрахунків необхідної кількості засобів кріплення.
У минулому десятилітті в Європейському Союзі була пророблена робота з аналізу й систематизації існуючих вимог до кріплення вантажів на автомобілях. У запропонованій читачеві книзі представлено остаточний результат роботи великої групи європейських фахівців – створення Посібника з належної європейської практики укладання вантажів у ході автомобільних перевезень. У Керівництво ввійшли положення кодексів і правил кріплення вантажів Німеччини, Великобританії, Швеції й інших країн, європейських стандартів EN 12 195 «Засоби кріплення вантажів на дорожніх транспортних засобах – безпека», EN 12 642 «Кріплення вантажу на дорожніх транспортних засобах – конструкція кузова комерційних транспортних засобів – мінімальні вимоги» і Посібника з укладання вантажів у вантажні транспортні одиниці ІМО/МОТ/ЄЕК ООН.
У зв'язку з відсутністю прийнятої для автомобільного транспорту термінології у сфері кріплення вантажів, переклад книги був дещо складним. Її перекладачам довелося творчо осмислити термінологію. Уже після видання Керівництва було прийнято новий європейський стандарт EN 12 195: 2010. Автори перекладу взяли на себе сміливість привести додатки 8.7 і 8.11 у відповідність до вимог нового стандарту. Крім того, для додання ясності переказу, ряд рисунків і фотографій було замінено.
Було:
Стало:
Важливо відзначити, що й на сьогоднішній момент на території Європейського Союзу не існує єдиної методики кріплення вантажів на автомобілях. Наприклад, у Німеччині застосовуються більш жорсткі вимоги, вказані в рекомендаціях об'єднання німецьких інженерів (Vdi-Richtlinien 2700 і наступні, EN 12 195: 2003). Ведеться також робота зі зміни Керівництва з укладання вантажів у вантажні транспортні одиниці ІМО/МОТ/ЄЕК ООН.
Ця книга буде корисна всім, хто залучений у перевезення вантажів автомобільним транспортом: керівникам і посадовим особам підприємств, працівникам контролюючих органів, фахівцям, що розробляють нормативно-правові акти, а також водіям і персоналу, зайнятому в перевезеннях.
