Навчання ADR

ЧАСТИНА 6

Вимоги до виготовлення й випробувань тари, контейнерів середньої вантажопідйомності для масових вантажів (КСМ), великогабаритної тари, цистерн і контейнерів для масових вантажів

ГЛАВА 6.1

ВИМОГИ ДО ВИГОТОВЛЕННЯ Й ВИПРОБУВАНЬ ТАРИ

6.1.1 Загальні положення

6.1.1.1 Вимоги цієї глави не поширюються на:

а) упаковки, що містять радіоактивний матеріал класу 7, якщо не передбачено інше (див. розділ 4.1.9);

b) упаковки, що містять інфекційні речовини класу 6.2, якщо не передбачено інше (див. примітку під заголовком глави 6.3 й інструкції з упакування P621 і P622, викладені в підрозділі 4.1.4.1);

c) посудини під тиском , що містять гази, класу 2;

d) упаковки, маса нетто яких перевищує 400 кг;

e) тару для рідин, крім комбінованої тари, місткістю більше 450 літрів.

6.1.1.2 Вимоги до тари, викладені в розділі 6.1.4, сформульовані виходячи з характеристик тари, використовуваної в цей час. Враховуючи прогрес у розвитку науки й техніки, не забороняється використовувати тару, яка за своїми технічними характеристиками відрізняється від тари, описаної в розділі 6.1.4, за умови, що ця тара настільки ж ефективна, прийнятна для компетентного органу й задовольняє вимогам, зазначеним в розділах 6.1.1.3 і 6.1.5. Крім методів випробувань, вказаних у цій главі, допускаються й інші рівноцінні методи, визнані компетентним органом.

6.1.1.3 Кожна одиниця тари, призначеної для наповнення рідиною, повинна пройти відповідне випробування на герметичність. Дане випробування є частиною програми забезпечення якості, передбаченої в пункті 6.1.1.4, яка підтверджує здатність відповідати належному рівню випробувань, зазначеному в пункті 6.1.5.4.3:

а) до першого використання з метою перевезення;

b) після реконструкції або відновлення, перед черговим використанням з метою перевезення.

Для цього випробування не потрібно, щоб тара була оснащена власними затворами.

Внутрішня посудина складеної тари може випробовуватися без зовнішньої тари за умови, що це не вплине на результати випробування.

Таке випробування не потрібно у випадку:

– внутрішньої тари в складі комбінованої тари;

– внутрішніх посудин складеної тари (зі скла, порцеляни або кераміки), маркірованої символом «RID/ADR» відповідно до пункту 6.1.3.1 a) ii);

– легкої металевої тари, маркірованої символом «RID/ADR» відповідно до пункту 6.1.3.1 a) ii).

6.1.1.4 Тара повинна виготовлятися, відновлюватися й випробовуватися відповідно до програми забезпечення якості, що задовольняє компетентний орган, для того щоб кожна одиниця тари відповідала вимогам цієї глави.

ПРИМІТКА: Стандарт ISO 16106:2020 «Транспортні упаковки для небезпечних вантажів – Тара, контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів (КСМ) і великогабаритна тара для небезпечних вантажів – Керівні вказівки із застосування стандарту ISO 9001» містить прийнятні вказівки відносно процедур, які можуть застосовуватися.

6.1.1.5 Виробники тари й підприємства, що здійснюють її наступний продаж, повинні надавати інформацію про процедури, яких треба дотримуватися, і опис типів і розмірів затворів (включаючи необхідні ущільнення) і будь-яких інших компонентів, необхідних для забезпечення того, щоб пред’явлені до перевезення упаковки могли витримувати застосовні експлуатаційні випробування, передбачені в цій главі.

6.1.2 Код для позначення типів тари

6.1.2.1 Код складається з:

a) арабської цифри, що позначає вид тари (наприклад, барабан, каністра і т.д.), за якою йде(уть)

b) велика(і) латинська(і) літера(и), що позначає(ють) матеріал (наприклад, сталь, деревина і т.д.), за якою, якщо це необхідно, слідує

c) арабська цифра, що позначає категорію тари в рамках виду, до якого відноситься ця тара.

6.1.2.2 У випадку складеної тари використовуються дві великі латинські літери, що проставляються послідовно в другій позиції коду. Перша літера позначає матеріал, з якого виготовлена внутрішня посудина (ємність), друга – матеріал, з якого виготовлена зовнішня тара.

6.1.2.3 У випадку комбінованої тари використовується тільки код, що позначає зовнішню тару.

6.1.2.4 За кодом тари може йти літера «T», «V» або «W». Літера «T» позначає аварійну тару, що відповідає вимогам пункту 6.1.5.1.11. Літера «V» позначає спеціальну тару, що відповідає вимогам пункту 6.1.5.1.7. Літера »W» означає, що тара, хоча вона й відноситься до типу, зазначеного кодом, виготовлена з деякими відмінностями від технічних вимог розділу 6.1.4, але вважається еквівалентною згідно з вимогами пункту 6.1.1.2.

6.1.2.5 Для позначення видів тари використовуються наступні цифри:

1. Барабан

2. (зарезервовано)

3. Каністра

4. Ящик

5. Мішок

6. Складана тара

7. (зарезервовано)

0. Легка металева тара.

6.1.2.6 Для позначення матеріалів використовуються наступні великі літери:

A. Сталь (усіх типів і видів обробки поверхні)

B. Алюміній

C. Природня деревина

D. Фанера

F. Деревний матеріал

G. Фібровий картон

H. Пластмасові матеріали

L. Текстиль

M. Папір багатошаровий

N. Метал (крім сталі або алюмінію)

P. Скло, порцеляна або кераміка.

ПРИМІТКА: Пластмасові матеріали означають також інші полімерні матеріали, наприклад гуму.

6.1.2.7 У наведеній нижче таблиці зазначені коди, які слід використовувати для позначення типів тари залежно від виду тари, матеріалів, використаних для її виготовлення, і її категорії; у ній також зазначені підрозділи, у яких викладені відповідні вимоги:

Вид	Матеріал		Категорія		Код	Підрозділ
1. Барабани	A. Сталь		з незнімним днищем		1A1	6.1.4.1
			зі знімним днищем		1A2
	B. Алюміній		з незнімним днищем		1B1	6.1.4.2
			зі знімним днищем		1B2
	D. Фанера				1D	6.1.4.5
	G. Картон				1G	6.1.4.7
	H. Пластмаса		з незнімним днищем		1H1	6.1.4.8
			зі знімним днищем		1Н2
	N. Метал, крім сталі або алюмінію		з незнімним днищем		1N1	6.1.4.3
			зі знімним днищем		1N2
2. (Зарезервовано)
3. Каністри	A. Сталь		з незнімним днищем		3A1	6.1.4.4
			зі знімним днищем		3A2
	B. Алюміній		з незнімним днищем		3B1	6.1.4.4
			зі знімним днищем		3B2
	H. Пластмаса		з незнімним днищем		3H1	6.1.4.8
			зі знімним днищем		3H2
4. Ящики	A. Сталь				4A	6.1.4.14
	B. Алюміній				4B	6.1.4.14
	C. Природня деревина		звичайні		4C1	6.1.4.9
			із щільно пригнаними стінками		4C2
	D. Фанера				4D	6.1.4.10
	F. Деревний матеріал				4F	6.1.4.11
	G. Фібровий картон				4G	6.1.4.12
	H. Пластмаса		пінопластові		4H1	6.1.4.13
			з твердої пластмаси		4H2
	N. Метал, крім сталі або алюмінію				4N	6.1.4.14
5. Мішки	H. Полімерна тканина		без вкладиша або внутрішнього покриття		5H1	6.1.4.16
			щільні		5H2
			вологонепроникні		5H3
	H. Полімерна плівка				5H4	6.1.4.17
	L. Текстиль		без вкладиша або внутрішнього покриття		5L1	6.1.4.15
			щільні		5L2
			вологонепроникні		5L3
	M. Папір		багатошарові		5M1	6.1.4.18
			багатошарові, вологонепроникні		5M2
6. Складана тара	H. Пластмасова посудина		із зовнішнім сталевим барабаном		6HA1	6.1.4.19
			із зовнішніми сталевими латами або ящиком		6HA2
			із зовнішнім алюмінієвим барабаном		6HB1
			із зовнішніми алюмінієвими латами або ящиком		6HB2
			із зовнішнім дерев’яним ящиком		6HC
			із зовнішнім фанерним барабаном		6HD1
			із зовнішнім фанерним ящиком		6HD2
			із зовнішнім картонним барабаном		6HG1
			із зовнішнім ящиком з фібрового картону		6HG2
			із зовнішнім пластмасовим барабаном		6HH1
			із зовнішнім ящиком з твердої пластмаси		6HH2
	P. Скляний, порцеляновий або керамічна посудина		із зовнішнім сталевим барабаном		6PA1	6.1.4.20
			із зовнішніми сталевими латами або ящиком		6PA2
			із зовнішнім алюмінієвим барабаном		6PB1
			із зовнішніми алюмінієвими латами або ящиком		6PB2
			із зовнішнім дерев’яним ящиком		6PC
			із зовнішнім фанерним барабаном		6PD1
			із зовнішнім плетеним кошиком		6PD2
			із зовнішнім картонним барабаном		6PG1
			із зовнішнім ящиком з фібрового картону		6PG2
			із зовнішньою тарою з пінопласту		6PH1
			із зовнішньою тарою з твердої пластмаси		6PH2
7. (Зарезервовано)
0. Легка металева тара		A. Сталь		з незнімним днищем	0A1	6.1.4.22
				зі знімним днищем	0A2

6.1.3 Маркування

ПРИМІТКА 1: Маркувальні знаки вказують, що тара, на яку вони нанесені, відповідає типу конструкції, що успішно пройшов випробування, і відповідає вимогам цієї глави, що стосуються виготовлення, але не використання цієї тари. Тому самі маркувальні знаки не обов’язково підтверджують, що дана тара може бути використана для будь-якої речовини: зазвичай тип тари (наприклад, сталевий барабан), її максимальна місткість та/або маса й будь-які спеціальні вимоги конкретно вказуються для кожної речовини в таблиці А глави 3.2.

ПРИМІТКА 2: Маркувальні знаки покликані полегшити задачу, яка стоїть перед виробниками тари, тими, хто займається її відновленням, користувачами, перевізниками й регламентуючими органами. Що стосується використання нової тари, то первинні маркувальні знаки є для виробника(ів) засобом зазначення її типу й тих вимог відносно випробувань експлуатаційних якостей, яким вона задовольняє.

ПРИМІТКА 3: Маркувальні знаки не завжди дають повну інформацію про рівні випробувань і т.п., яка, однак, може надалі знадобитися, і в такому випадку слід звертатися до свідоцтва про випробування, протоколів випробувань або реєстру тари, що успішно пройшла випробування. Наприклад, тара з маркувальним знаком «X» або «Y» може використовуватися для речовин, яким установлена група упакування, призначена для вантажів з більш низьким ступенем небезпеки, при цьому максимально припустима величина відносної щільності¹ розраховується з використанням коефіцієнтів 1,5 або 2,25 стосовно значень, зазначених у вимогах, що стосуються випробувань тари, у розділі 6.1.5, тобто тара групи упакування I, випробувана для речовин з відносною щільністю 1,2, могла б використовуватися в якості тари групи упакування II для речовин з відносною щільністю 1,8 або в якості тари групи упакування III для речовин з відносною щільністю 2,7 за умови, звичайно, що вона також відповідає всім експлуатаційним критеріям, передбаченим для речовин з більш високою відносною щільністю.

6.1.3.1 Кожна тара, призначена для використання відповідно до вимог ДОПНВ, повинна мати у відповідному місці довговічні й розбірливі маркувальні знаки таких стосовно неї розмірів, які робили б їх ясно видимими. Упаковки масою брутто більше 30 кг повинні мати маркувальні знаки або їх копію на верхній стороні або на бічній стороні тари. Літери, цифри й символи повинні мати висоту не менше 12 мм, за винятком тари місткістю не більше 30 л або масою нетто не більше 30 кг, коли вони повинні мати висоту не менше 6 мм, і тари місткістю не більше 5 л або масою нетто не більше 5 кг, коли вони повинні бути співвідносного розміру.

Маркувальні знаки повинні містити:

a) i) символ Організації Об’єднаних Націй для тари .

Цей символ повинен використовуватися винятково для позначення того, що тара, м’який контейнер для масових вантажів, переносна цистерна або БЕГК задовольняє відповідним вимогам глав 6.1, 6.2, 6.3, 6.5, 6.6, 6.7 або 6.11. Цей символ не повинен використовуватися для тари, яка задовольняє спрощеним умовам, викладеним у пунктах 6.1.1.3, 6.1.5.3.1 е), 6.1.5.3.5 с), 6.1.5.4, 6.1.5.5.1 і 6.1.5.6 (див. також підпункт ii) нижче). На тарі з гофрованого металу допускається нанесення тільки великих літер «UN» замість символу; або

ii) символ «RID/ADR» для складеної тари (зі скла, порцеляни або кераміки) і легкої металевої тари, що задовольняє спрощеним умовам (див. пункти 6.1.1.3, 6.1.5.3.1 e), 6.1.5.3.5 c), 6.1.5.4, 6.1.5.5.1 і 6.1.5.6);

ПРИМІТКА: Тара, маркірована цим символом, затверджена для залізничних, автомобільних перевезень і перевезень по внутрішніх водних шляхах, на які поширюються положення відповідно МПНВ, ДОПНВ і ВОПНВ. Вона не в обов’язковому порядку допускається до перевезень іншими видами транспорту або до автомобільних, залізничних перевезень або перевезень по внутрішнім водним шляхам, регульованих іншими правилами.

b) код, що позначає тип тари відповідно до положень розділу 6.1.2;

c) код, що складається з двох частин:

i) літери, що позначає групу(и) упакування, на віднесення до якої(их) тип конструкції витримав випробування:

X – для груп упакування I, II і III;

Y – для груп упакування II і III;

Z – тільки для групи упакування III;

ii) величини відносної щільності, округленої з точністю до першого десяткового знака, на яку був випробуваний тип конструкції тари, що не має внутрішньої тари й призначеної для втримання рідин; її можна не вказувати, якщо відносна щільність не перевищує 1,2. На тарі, що призначена для втримання твердих речовин або внутрішньої тари, слід указувати значення максимальної маси брутто в кілограмах.

На легкій металевій тарі, що маркірована символом «RID/ADR» відповідно до пункту 6.1.3.1 a) ii), що призначена для втримання рідин, в’язкість яких при 23 °C перевищує 200 мм²/с, слід указувати значення максимальної маси брутто в кілограмах;

d) або літеру «S», що вказує, що тара призначена для перевезення твердих речовин або внутрішньої тари, або – для тари, призначеної для втримання рідин (крім комбінованої тари), – величину випробувального тиску в успішно минулих випробуваннях на гідравлічний тиск, у кПа, округлену до найближчого десятикратного значення в кПа.

На легкій металевій тарі, маркірованій символом «RID/ADR» відповідно до пункту 6.1.3.1 a) ii), призначеної для втримання рідин, в’язкість яких при 23 °C перевищує 200 мм²/с, слід указувати літеру «S»;

e) дві останні цифри року виготовлення тари. На тарі типів 1H і 3H слід також указувати місяць виготовлення, який можна проставляти окремо від інших маркувальних знаків. Із цією метою можна використовувати наступний спосіб:

* У цьому місці можуть бути зазначені дві останні цифри року виготовлення. У цьому випадку й коли циферблат розміщено поруч із маркувальним знаком типу конструкції «UN», рік у маркувальному знаку можна не вказувати. Однак у тих випадках, коли циферблат не розміщено поруч із маркувальним знаком типу конструкції «UN», дві цифри року в маркувальному знаку й на циферблаті повинні бути ідентичними.

ПРИМІТКА: Прийнятними є також і інші способи передачі мінімально необхідної інформації в довговічній, помітній і розбірливій формі.

f) найменування держави, що дозволила нанесення маркувальних знаків, у вигляді відмітного знаку, використовуваного на транспортних засобах, що знаходяться у міжнародному дорожньому русі²;

g) найменування виробника або інше позначення тари, вказане компетентним органом.

6.1.3.2 Крім довговічних маркувальних знаків, вказаних у пункті 6.1.3.1, кожний новий металевий барабан місткістю більше 100 л повинен мати на своєму нижньому днищі постійні (наприклад, видавлені) маркувальні знаки, приписані в пунктах 6.1.3.1 а)–е), із зазначенням номінальної товщини принаймні того металу, з якого виготовлений корпус (у мм, з точністю до 0,1 мм). Якщо номінальна товщина будь-якого днища металевого барабана менше товщини корпусу, то номінальна товщина верхнього днища (кришки), корпусу й нижнього днища повинна вказуватися на нижньому днищі у вигляді постійного маркування (наприклад, видавленого), наприклад: «1,0‑1,2-1,0» або «0,9‑1,0-1,0». Номінальна товщина металу повинна визначатися за відповідним стандартом ІСО, наприклад за стандартом ISO 3574:1999 для сталі. Маркувальні знаки, зазначені в пунктах 6.1.3.1 f) і g), не повинні наноситися у вигляді постійного маркування, за винятком випадку, передбаченого в пункті 6.1.3.5.

6.1.3.3 Кожна тара, крім тари, згаданої в пункті 6.1.3.2, що підлягає відновленню, повинна мати постійні маркувальні знаки, зазначені в пунктах 6.1.3.1 а)–е). Маркувальний знак уважається постійним, якщо він здатен зберегтися в процесі відновлення тари (він може бути, наприклад, видавлений). Для тари, за винятком металевих барабанів місткістю більше 100 л, ці постійні маркувальні знаки можуть заміняти відповідні довговічні маркувальні знаки, приписані в пункті 6.1.3.1.

6.1.3.4 На металевих барабанах, реконструйованих без зміни типу тари й без заміни або видалення невід’ємних структурних елементів, необхідні маркувальні знаки не обов’язково повинні бути постійними. В інших випадках на верхньому днищі або на корпусі реконструйованого металевого барабана повинні бути постійні (наприклад, видавлені) маркувальні знаки, зазначені в пунктах 6.1.3.1 а)–е).

6.1.3.5 Металеві барабани, виготовлені з матеріалів (наприклад, нержавіючої сталі), розрахованих на багаторазове використання, можуть мати постійні (наприклад, видавлені) маркувальні знаки, зазначені в пунктах 6.1.3.1 f) і g).

6.1.3.6 Маркувальні знаки, передбачені в пункті 6.1.3.1, дійсні тільки для одного типу конструкції або серії типів конструкції. Один і той самий тип конструкції може припускати різні способи обробки поверхні.

Під «серією типів конструкції» мається на увазі тара, виготовлена з одного й того самого матеріалу, що має однакову конструкцію, однакову товщину стінок, однаковий переріз і що відрізняються від затвердженого типу конструкції тільки меншою висотою.

Затвори посудин повинні відповідати затворам, описаним у протоколі випробувань.

6.1.3.7 Маркувальні знаки повинні наноситися в послідовності підпунктів пункту 6.1.3.1; кожний маркувальний знак, вказаний у цих підпунктах і, коли це застосовно, у підпунктах h)–j) пункту 6.1.3.8, повинен бути чітко відділений від інших маркувальних знаків, наприклад косою рисою або пропуском, щоб його можна було легко ідентифікувати. Приклади див. у пункті 6.1.3.11.

Будь-які додаткові маркувальні знаки, дозволені компетентним органом, не повинні заважати правильній ідентифікації маркувальних знаків, вказаних у пункті 6.1.3.1.

6.1.3.8 Після відновлення тари підприємство, що робило відновлення, повинно нанести на неї довговічні маркувальні знаки, що містять послідовно:

h) найменування держави, у якій було зроблене відновлення, у вигляді відмітного знаку, використовуваного на транспортних засобах, що знаходяться у міжнародному дорожньому русі²;

i) найменування підприємства, що робило відновлення, або інше позначення тари, вказане компетентним органом;

j) рік відновлення; літеру «R»; і для кожної тари, що успішно пройшла випробування на герметичність відповідно до пункту 6.1.1.3, – додаткову літеру «L».

6.1.3.9 Якщо після відновлення маркувальні знаки, приписані в пунктах 6.1.3.1 a)–d), уже не помітні на верхньому днищі або бічній стороні металевого барабана, підприємство, що робило відновлення, також повинно нанести їх довговічним способом перед маркувальними знаками, приписаними, у підпунктах h), i) і j) пункту 6.1.3.8. Ці маркувальні знаки не повинні вказувати на більш високі експлуатаційні характеристики ніж ті, на які був випробуваний і відповідно до яких був маркірований первинний тип конструкції.

6.1.3.10 Тара, виготовлена з повторно використовуваної пластмаси, що відповідає визначенню, наведеному в розділі 1.2.1, повинна мати маркувальний знак «REC». Цей маркувальний знак проставляється поруч із маркувальними знаками, приписаними в пункті 6.1.3.1.

6.1.3.11 Приклади маркувальних знаків для НОВОЇ тари

	4G/Y145/S/02 NL/VL823	згідно з пунктами 6.1.3.1 а) i), b), с), d) і е) згідно з пунктами 6.1.3.1 f) і g)	Для нового ящика з фібрового картону
	1A1/Y1.4/150/98 NL/VL824	згідно з пунктами 6.1.3.1 а) i), b), с), d) і е) згідно з пунктами 6.1.3.1 f) і g)	Для нового сталевого барабана, призначеного для рідин
	1A2/Y150/S/01 NL/VL825	згідно з пунктами 6.1.3.1 а) i), b), с), d) і е) згідно з пунктами 6.1.3.1 f) і g)	Для нового сталевого барабана, призначеного для твердих речовин або внутрішньої тари
	4HW/Y136/S/98 NL/VL826	згідно з пунктами 6.1.3.1 a) i), b), c), d) і e) згідно з пунктами 6.1.3.1 f) і g)	Для нового пластмасового ящика еквівалентного типу
	1A2/Y/100/01 USA/MM5	згідно з пунктами 6.1.3.1 а) i), b), c), d) і е) згідно з пунктами 6.1.3.1 f) і g)	Для реконструйованого сталевого барабана, призначеного для рідин
RID/ADR/0A1/Y100/89 NL/VL123		згідно з пунктами 6.1.3.1 а) ii), b), c), d) і е) згідно з пунктами 6.1.3.1 f) і g)	Для нової легкої металевої тари з незнімним днищем
RID/ADR/OA2/Y20/S/04 NL/VL124		згідно з пунктами 6.1.3.1 а) ii), b), c), d) і е) згідно з пунктами 6.1.3.1 f) і g)	Для нової легкої металевої тари зі знімним днищем, призначеної для твердих речовин або рідин, в’язкість яких при 23 °C перевищує 200 мм2/с.

6.1.3.12 Приклади маркувальних знаків для ВІДНОВЛЕНОЇ тари

	1A1/Y1.4/150/97 NL/RB/01 RL	згідно з пунктами 6.1.3.1 а) i), b), с), d) і е) згідно з пунктами 6.1.3.8 h), i) і j)
	1A2/Y150/S/99 USA/RB/00 R	згідно з пунктами 6.1.3.1 а) i), b), с), d) і е) згідно з пунктами 6.1.3.8 h), i) і j)

6.1.3.13 Приклад маркувальних знаків для АВАРІЙНОЇ тари

1A2T/Y300/S/01 USA/abc

згідно з пунктами 6.1.3.1 а) i), b), с), d) і е) згідно з пунктами 6.1.3.1 f) і g)

ПРИМІТКА: Маркувальні знаки, приклади яких наведено в підрозділах 6.1.3.11, 6.1.3.12 і 6.1.3.13, можуть наноситися в один або кілька рядків за умови дотримання належної послідовності.

6.1.3.14 Якщо тара відповідає одному або декільком випробуваним типам конструкції тари, включаючи один або кілька випробуваних типів конструкції КСМ або великогабаритної тари, на тарі може бути більше одного маркувального знака для указівки відповідних вимог до випробування експлуатаційних характеристик, які було виконано. Якщо на тарі є більше одного маркувального знака, то ці маркувальні знаки повинні розташовуватися в безпосередній близькості один від одного й кожний маркувальний знак повинен відображатися повністю.

6.1.3.15 Засвідчення

Шляхом нанесення маркувальних знаків відповідно до пункту 6.1.3.1 засвідчується, що серійно виготовлена тара відповідає затвердженому типу конструкції й що вимоги, передбачені у затвердженні, виконані.

6.1.4 Вимоги до тари

6.1.4.0 Загальні вимоги

Будь-який витік речовини, що міститься в тарі, не повинен становити небезпеки в нормальних умовах перевезення.

6.1.4.1 Барабани сталеві

1A1 з незнімним днищем

1A2 зі знімним днищем

6.1.4.1.1 Корпус і днища повинні бути виготовлені зі сталевого листа відповідної марки й достатньої товщини, враховуючи місткість барабана і його передбачуване використання.

ПРИМІТКА: У випадку барабанів з вуглецевої сталі «придатні» типи сталі зазначені в стандартах ISO 3573:1999 «Гарячекатані листи з вуглецевої сталі звичайної якості й для витяжки» і ISO 3574:1999 «Холоднокатані листи з вуглецевої сталі звичайної якості й для витяжки». Для барабанів з вуглецевої сталі місткістю менше 100 літрів «придатні» типи сталі, на додаток до вищезгаданих стандартів, також зазначені в стандартах ISO 11949:1995 «Жерсть біла електролітичного лудіння холодним способом», ISO 11950:1995 «Холоднокатана електролітична хромиста/хромована сталь» і ISO 11951:1995 «Холоднокатана чорна жерсть у рулонах для виготовлення білої жерсті або електролітичної хромистої/хромованої сталі».

6.1.4.1.2 Шви корпусу барабанів, призначених для утримання більше 40 літрів рідини, повинні бути звареними. Шви корпусу барабанів, призначених для вмісту твердих речовин або не більше 40 літрів рідини, повинні бути механічно завальцьовані або заварені.

6.1.4.1.3 Утори повинні бути механічно завальцьовані або заварені. Можуть бути застосовані окремі підкріплювальні кільця.

6.1.4.1.4 Корпус барабана місткістю більше 60 літрів повинен мати, як правило, щонайменше два обруча катання, що складають одне ціле з ним, або, у якості альтернативи, щонайменше два окремі обручі катання. Якщо використовуються окремі обручі катання, вони повинні бути щільно підігнані до корпусу й так закріплені, для уникнення їх зсуву. Обручі катання не повинні приварюватися точковим зварюванням.

6.1.4.1.5 Отвори для наповнення, спорожнювання й видалення пар у корпусі або днищах барабанів з незнімним днищем (1A1) не повинні перевищувати 7 см у діаметрі. Барабани з більш широкими отворами вважаються барабанами зі знімним днищем (1A2). Затвори отворів у корпусі й днищах барабанів повинні мати таку конструкцію й застосовуватися таким чином, щоб вони залишалися добре закритими й герметичними в нормальних умовах перевезення. Фланці затворів можуть бути механічно завальцьовані або приварені. Затвори повинні бути оснащені прокладками або іншими герметизувальними елементами, за винятком тих випадків, коли затвори самі по собі є герметичними.

6.1.4.1.6 Затвори барабанів зі знімним днищем (1А2) повинні мати таку конструкцію й застосовуватися таким чином, щоб у нормальних умовах перевезення вони залишалися добре закритими, а барабани – герметичними. Усі знімні днища повинні бути оснащені прокладками або іншими герметизувальними елементами.

6.1.4.1.7 Якщо матеріали, використовувані для виготовлення корпусів, днищ, затворів і арматур, самі по собі несумісні із умістом, що підлягає перевезенню, то повинні застосовуватися відповідні внутрішні захисні покриття або обробка. Ці покриття або обробка повинні зберігати свої захисні властивості в нормальних умовах перевезення.

6.1.4.1.8 Максимальна місткість барабана: 450 літрів.

6.1.4.1.9 Максимальна маса нетто: 400 кг.

6.1.4.2 Барабани алюмінієві

1B1 з незнімним днищем

1B2 зі знімним днищем

6.1.4.2.1 Корпус і днища повинні бути виготовлені з алюмінію щонайменше 99‑процентної чистоти або зі сплаву на основі алюмінію. Матеріал повинен бути відповідного типу й достатньої товщини, враховуючи місткість барабана і його передбачуване використання.

6.1.4.2.2 Усі шви повинні бути звареними. Шви уторів, якщо такі є, повинні бути укріплені за допомогою окремих підкріплювальних кілець.

6.1.4.2.3 Корпус барабана місткістю більше 60 літрів повинен, як правило, мати щонайменше два обруча катання, що складають одне ціле з ним, або, у якості альтернативи, щонайменше два окремі обручі катання. Якщо використовуються окремі обручі катання, вони повинні бути щільно підігнані до корпусу й так закріплені, для уникнення їх зсуву. Обручі катання не повинні приварюватися точковим зварюванням.

6.1.4.2.4 Отвори для наповнення, спорожнювання й видалення пар у корпусі або днищах барабанів з незнімним днищем (1B1) не повинні перевищувати 7 см у діаметрі. Барабани з більш широкими отворами вважаються барабанами зі знімним днищем (1B2). Затвори отворів у корпусі й днищах барабанів повинні мати таку конструкцію й застосовуватися таким чином, щоб вони залишалися добре закритими й герметичними в нормальних умовах перевезення. Фланці затворів повинні бути приварені так, щоб зварювання забезпечувало герметичний шов. Затвори повинні бути оснащені прокладками або іншими герметизувальними елементами, за винятком тих випадків, коли затвори самі по собі є герметичними.

6.1.4.2.5 Затвори барабанів зі знімним днищем (1B2) повинні мати таку конструкцію й застосовуватися таким чином, щоб у нормальних умовах перевезення вони залишалися добре закритими, а барабани – герметичними. Усі знімні днища повинні бути оснащені прокладками або іншими герметизувальними елементами.

6.1.4.2.6 Якщо матеріали, використовувані для виготовлення корпусу, днищ, затворів і арматур, самі по собі несумісні з умістом, що підлягає перевезенню, то повинні застосовуватися відповідні внутрішні захисні покриття або обробка. Зазначені покриття або обробка повинні зберігати свої захисні властивості у нормальних умовах перевезення.

6.1.4.2.7 Максимальна місткість барабана: 450 літрів.

6.1.4.2.8 Максимальна маса нетто: 400 кг.

6.1.4.3 Барабани металеві, крім алюмінієвих і сталевих

1N1 з незнімним днищем

1N2 зі знімним днищем

6.1.4.3.1 Корпус і днища повинні бути виготовлені з металу або металевого сплаву, за винятком сталі й алюмінію. Матеріал повинен бути відповідного типу й достатньої товщини, враховуючи місткість барабана і його передбачуване використання.

6.1.4.3.2 Шви уторів, якщо такі є, повинні бути укріплені за допомогою окремих підкріплювальних кілець. Усі шви, якщо такі є, повинні бути з’єднані (заварені, запаяні і т.д.) відповідно до технології, використовуваної для даного металу або металевого сплаву.

6.1.4.3.3 Корпус барабана місткістю більше 60 літрів повинен, як правило, мати щонайменше два обруча катання, що складають одне ціле з ним або, у якості альтернативи, щонайменше два окремі обручі катання. Якщо використовуються окремі обручі катання, вони повинні бути щільно підігнані до корпусу й закріплені, для уникнення їх зсуву. Обручі катання не повинні приварюватися точковим зварюванням.

6.1.4.3.4 Отвори для наповнення, спорожнювання й видалення пар у корпусі або днищах барабанів з незнімним днищем (1N1) не повинні перевищувати 7 см у діаметрі. Барабани з більш широкими отворами вважаються барабанами зі знімним днищем (1N2). Затвори отворів у корпусі й днищах барабанів повинні мати таку конструкцію й застосовуватися таким чином, щоб вони залишалися добре закритими й герметичними в нормальних умовах перевезення. Фланці затворів повинні приєднуватися (приварюватися, припаюватися і т.д.) відповідно до технології, використовуваної для даного металу або металевого сплаву, так щоб шов з’єднання був герметичний. Затвори повинні бути оснащені прокладками або іншими герметизувальними елементами, за винятком тих випадків, коли затвори самі по собі є герметичними.

6.1.4.3.5 Затвори барабанів зі знімним днищем (1N2) повинні мати таку конструкцію й застосовуватися таким чином, щоб у нормальних умовах перевезення вони залишалися добре закритими, а барабани – герметичними. Усі знімні днища повинні бути оснащені прокладками або іншими герметизувальними елементами.

6.1.4.3.6 Якщо матеріали, використовувані для виготовлення корпусу, днищ, затворів і арматур, самі по собі несумісні із умістом, що підлягає перевезенню, то повинні застосовуватися відповідні внутрішні захисні покриття або обробка. Зазначені покриття або обробка повинні зберігати свої захисні властивості у нормальних умовах перевезення.

6.1.4.3.7 Максимальна місткість барабана: 450 літрів.

6.1.4.3.8 Максимальна маса нетто: 400 кг.

6.1.4.4 Каністри сталеві або алюмінієві

3A1 сталеві, з незнімним днищем

3A2 сталеві, зі знімним днищем

3B1 алюмінієві, з незнімним днищем

3B2 алюмінієві, зі знімним днищем

6.1.4.4.1 Корпус і днища повинні бути виготовлені зі сталевого листа, з алюмінію щонайменше 99-процентної чистоти або зі сплаву на основі алюмінію. Матеріал повинен бути відповідного типу й достатньої товщини, враховуючи місткість каністри і її передбачуване використання.

6.1.4.4.2 Утори сталевих каністр повинні бути механічно завальцьовані або заварені. Шви корпусу сталевих каністр, призначених для вмісту більше 40 л рідини, повинні бути звареними. Шви корпусу сталевих каністр, призначених для вмісту 40 або менше літрів, повинні бути механічно завальцьовані або заварені. Усі шви алюмінієвих каністр повинні бути звареними. Шви уторів, якщо такі є, повинні бути укріплені за допомогою окремого підкріплювального кільця.

6.1.4.4.3 Отвори в каністрах з незнімним днищем (3A1 і 3B1) не повинні перевищувати 7 см у діаметрі. Каністри з більш широкими отворами вважаються каністрами зі знімним днищем (3A2 і 3B2). Затвори повинні мати таку конструкцію, щоб вони залишалися добре закритими й герметичними в нормальних умовах перевезення. Затвори повинні бути оснащені прокладками або іншими герметизувальними елементами, за винятком тих випадків, коли затвори самі по собі є герметичними.

6.1.4.4.4 Якщо матеріали, використовувані для виготовлення корпуси, днищ, затворів і арматур, самі по собі несумісні із умістом, що підлягає перевезенню, то повинні застосовуватися відповідні внутрішні захисні покриття або обробка. Ці покриття або обробка повинні зберігати свої захисні властивості в нормальних умовах перевезення.

6.1.4.4.5 Максимальна місткість каністри: 60 літрів.

6.1.4.4.6 Максимальна маса нетто: 120 кг.

6.1.4.5 Барабани фанерні

1D

6.1.4.5.1 Використовуваний лісоматеріал повинен бути добре витриманий, бути комерційно сухим і не мати дефектів, які могли б зменшити здатність барабана застосовуватися за призначенням. Якщо для виготовлення днищ використовується не фанера, а інший матеріал, то його якість повинна бути еквівалентною якості фанери.

6.1.4.5.2 Для виготовлення корпусу барабана повинна використовуватися щонайменше двошарова фанера, а днищ – тришарова; усі суміжні шари повинні бути міцно склеєні водостійким клеєм у перехресному напрямку волокна.

6.1.4.5.3 Корпус і днища барабана і їх з’єднання повинні мати конструкцію, що відповідає місткості барабана і його передбачуваного використання.

6.1.4.5.4 З метою запобігання висипанню вмісту кришки повинні бути обкладені крафт-папером або іншим еквівалентним матеріалом, який повинен бути надійно прикріплений до кришки й виступати назовні по всій її окружності.

6.1.4.5.5 Максимальна місткість барабана: 250 літрів.

6.1.4.5.6 Максимальна маса нетто: 400 кг.

6.1.4.6 (Виключено)

6.1.4.7 Барабани фіброві (картонні)

1G

6.1.4.7.1 Корпус барабана повинен складатися з великої кількості шарів щільного паперу або фібрового (негофрованого) картону, щільно склеєних або сформованих разом, і може включати один або кілька захисних шарів бітуму, парафінованого крафт-паперу, металевої фольги, пластмасового матеріалу і т.д.

6.1.4.7.2 Днища повинні бути виготовлені із природної деревини, фібрового картону, металу, фанери, пластмаси або іншого придатного матеріалу й можуть включати один або кілька захисних шарів бітуму, парафінованого крафт-паперу, металевої фольги, пластмасового матеріалу і т.д.

6.1.4.7.3 Корпус і днища барабана і їх з’єднання повинні мати конструкцію, що відповідає місткості барабана і його передбачуваного використання.

6.1.4.7.4 В зібраному вигляді тара повинна бути достатньо водостійкою, щоб не розшаровуватися в нормальних умовах перевезення.

6.1.4.7.5 Максимальна місткість барабана: 450 літрів.

6.1.4.7.6 Максимальна маса нетто: 400 кг.

6.1.4.8 Барабани й каністри з пластмаси

1H1 барабани з незнімним днищем

1H2 барабани зі знімним днищем

3H1 каністри з незнімним днищем

3H2 каністри зі знімним днищем

6.1.4.8.1 Тара повинна бути виготовлена з придатного пластмасового матеріалу й повинна бути достатньо міцною, враховуючи її місткість і передбачуване використання. За винятком повторно використовуваної пластмаси, визначення якої наведено в розділі 1.2.1, не повинні застосовуватися ніякі раніше вживані матеріали, крім обрізків або залишків, отриманих у цьому ж процесі виготовлення. Тара повинна бути достатньо стійкою до старіння й зношування під впливом як речовини, що міститься в ній, так і ультрафіолетового випромінювання. Проникність тари для речовини або пластмаси, що міститься в ній і що повторно використовувалася для виготовлення нової тари, не повинні створювати небезпеки в нормальних умовах перевезення.

6.1.4.8.2 Якщо потрібний захист від ультрафіолетового випромінювання, він повинен забезпечуватися шляхом додавання сажі або інших придатних пігментів або інгібіторів. Ці добавки повинні бути сумісні із умістом і зберігати ефективність протягом усього терміну експлуатації тари. При додаванні сажі, пігментів або інгібіторів, що не використовувалися при виготовленні випробуваного типу конструкції, повторні випробування можуть не проводитися, якщо вміст сажі не перевищує 2% по масі або якщо вміст пігменту не перевищує 3% по масі; вміст інгібіторів проти ультрафіолетового випромінювання не обмежений.

6.1.4.8.3 Добавки, використовувані не з метою захисту від ультрафіолетового випромінювання, можуть бути включені до складу пластмасового матеріалу за умови, що вони не будуть негативно впливати на хімічні й фізичні властивості матеріалу тари. У такому випадку повторне випробування може не проводитися.

6.1.4.8.4 Товщина стінок у будь-якій точці тари повинна відповідати її місткості й передбачуваному використанню, враховуючи напруги, які можуть виникнути в кожній точці.

6.1.4.8.5 Отвори для наповнення, спорожнювання й видалення пар у корпусі або днищах барабанів з незнімним днищем (1H1) і каністр із незнімним днищем (3H1) не повинні перевищувати 7 см у діаметрі. Барабани й каністри з більш широкими отворами вважаються барабанами й каністрами зі знімним днищем (1H2 і 3H2). Затвори отворів у корпусі або днищах барабанів і каністр повинні мати таку конструкцію й застосовуватися таким чином, щоб вони залишалися добре закритими й герметичними в нормальних умовах перевезення. Затвори повинні бути оснащені прокладками або іншими герметизувальними елементами, за винятком тих випадків, коли затвори самі по собі є герметичними.

6.1.4.8.6 Затвори барабанів і каністр зі знімним днищем (1Н2 і 3Н2) повинні мати таку конструкцію й застосовуватися таким чином, щоб вони залишалися добре закритими й герметичними в нормальних умовах перевезення. Усі знімні днища повинні бути оснащені прокладками, за винятком випадків, коли конструкція барабана або каністри така, що, якщо знімне днище вставлене належним чином, вони самі по собі є герметичними.

6.1.4.8.7 Максимально припустима проникність для легкозаймистих рідин становить 0,008 г/л.год при 23 °C (див. підрозділ 6.1.5.7).

6.1.4.8.8 (Виключено)

6.1.4.8.9 Максимальна місткість барабанів і каністр: 1H1, 1H2: 450 літрів

3H1, 3H2:60 літрів.

6.1.4.8.10 Максимальна маса нетто: 1H1, 1H2: 400 кг

3H1, 3H2: 120 кг.

6.1.4.9 Ящики з природної деревини

4C1 звичайні

4C2 із щільно пригнаними стінками

6.1.4.9.1 Використовуваний лісоматеріал повинен бути добре витриманий, бути комерційно сухим і не мати дефектів, які могли б зменшити міцність будь-якої частини ящика. Міцність використовуваного матеріалу й метод виготовлення повинні відповідати місткості й передбачуваному використанню ящика. Кришки й днища можуть виготовлятися з такого водостійкого деревного матеріалу, як твердий картон, деревностружкова плита або матеріал іншого придатного типу.

6.1.4.9.2 Кріплення повинні витримувати вібрацію, що виникає в нормальних умовах перевезення. У міру можливості необхідно уникати забивання цвяхів у торцеве волокно. З’єднання, які можуть зазнавати більших навантажень, слід виконувати або за допомогою цвяхів з кінцем, що загинається, або з кільцевою нарізкою, або за допомогою рівноцінних кріпильних засобів.

6.1.4.9.3 Ящик 4C2: кожний елемент ящика повинен бути виготовлений із цільної дошки або бути рівноцінно міцним. Елементи вважаються рівноцінними по міцності цільній дошці, якщо використовується один з наступних методів з’єднання на клеї: в ластівчин хвіст, шпунтове з’єднання, з’єднання внапусток, споювання у чверть або з’єднання встик за допомогою, принаймні, двох металеві фасонних скоб на кожне з’єднання.

6.1.4.9.4 Максимальна маса нетто: 400 кг.

6.1.4.10 Ящики фанерні

4D

6.1.4.10.1 Використовувана фанера повинна мати щонайменше три шари. Вона повинна бути виготовлена з добре витриманого лущеного, струганого або пиляного шпону, комерційно суха і без дефектів, які могли б значно зменшити міцність ящика. Міцність використовуваного матеріалу й метод виготовлення повинні відповідати місткості й передбачуваному використанню ящика. Для з’єднання суміжних шарів повинен застосовуватися водостійкий клей. При виготовленні ящиків допускається використання, крім фанери, інших придатних матеріалів. Елементи ящиків повинні бути щільно прибиті цвяхами, або пригнані до кутових стояків або торців, або зібрані іншими рівноцінними способами.

6.1.4.10.2 Максимальна маса нетто: 400 кг.

6.1.4.11 Ящики з деревних матеріалів

4F

6.1.4.11.1 Стінки ящиків повинні бути виготовлені з таких водостійких деревних матеріалів, як твердий картон, деревностружкова плита або матеріал іншого придатного типу. Міцність використовуваного матеріалу й метод виготовлення повинні відповідати місткості ящиків і їх передбачуваному використанню.

6.1.4.11.2 Інші частини ящиків можуть бути виготовлені з іншого придатного матеріалу.

6.1.4.11.3 Ящики повинні бути міцно зібрані за допомогою відповідних пристосувань.

6.1.4.11.4 Максимальна маса нетто: 400 кг.

6.1.4.12 Ящики з фібрового картону

4G

6.1.4.12.1 З урахуванням місткості ящиків і їх передбачуваного використання для їх виготовлення повинен використовуватися міцний і доброякісний плаский або подвійний гофрований (одношаровий або багатошаровий) фібровий картон. Водостійкість зовнішньої поверхні повинна бути такою, щоб збільшення маси, визначене при випробуванні, проведеному протягом 30 хвилин, на визначення поглинання води за методом Кобба, не перевищувало 155 г/м² – див. стандарт ISO 535:1991. Картон повинен бути достатньо гнучким. Він повинен бути нарізаний і зігнутий без задирок, і в ньому повинні бути зроблені прорізи, щоб при складанні комплекту не було розривів, ушкоджень поверхні або зайвих вигинів. Рифлений шар гофрованого фібрового картону повинен бути міцно склеєний з облицюванням.

6.1.4.12.2 Голівки ящиків можуть мати дерев’яну рамку або виготовлятися повністю з деревини або іншого придатного матеріалу. Для посилення можуть використовуватися планки з деревини або іншого придатного матеріалу.

6.1.4.12.3 З’єднання корпусу ящиків повинні бути виконані за допомогою клейкої стрічки, склеєні внапусток або зшиті внапусток зі скріпленням металевими дужками. З’єднання внапусток повинні мати відповідний напуск.

6.1.4.12.4 Для закриття ящика шляхом склеювання або за допомогою клейкої стрічки повинен застосовуватися водостійкий клей.

6.1.4.12.5 Розміри ящиків повинні відповідати формі й об’єму їх умісту.

6.1.4.12.6 Максимальна маса нетто: 400 кг.

6.1.4.13 Ящики із пластмаси

4H1 ящики з пінопласту

4H2 ящики з твердої пластмаси

6.1.4.13.1 Ящик повинен бути виготовлений з придатного пластмасового матеріалу й бути достатньо міцним з урахуванням його місткості й передбачуваного використання. За винятком повторно використовуваної пластмаси, визначення якої наведено в розділі 1.2.1, не повинні застосовуватися ніякі колишні у вживанні матеріали, крім обрізків або залишків, отриманих у цьому ж самому процесі виготовлення. Ящик повинен мати достатню стійкість до старіння й зношування під впливом як речовини, що міститься в ньому, так і ультрафіолетового випромінювання.

6.1.4.13.2 Ящик з пінопласту повинен складатися із двох частин, виготовлених з формованого пінопласту: нижньої частини, що має спеціальні порожнини для внутрішньої тари, і верхньої частини, яка закриває нижню й щільно з нею з’єднується. Верхня й нижня частини ящика повинні мати таку конструкцію, щоб внутрішня тара входила в них щільно. Кришки внутрішньої тари не повинні стикатися із внутрішньою стороною верхньої частини цього ящика.

6.1.4.13.3 При відправленні ящик з пінопласту повинен бути закритий самоклеючою стрічкою, що має достатню границю міцності на розрив, щоб запобігти відкриттю ящика. Самоклеюча стрічка повинна бути стійкою до впливу погодних умов, а речовина, що її клеїть, повинна бути сумісна з пінопластом, з якого виготовлений ящик. Можуть використовуватися й інші настільки ж ефективні закриваючі пристосування.

6.1.4.13.4 Якщо для ящиків з твердої пластмаси потрібний захист від ультрафіолетового випромінювання, то він повинен забезпечуватися шляхом додавання сажі або інших придатних пігментів або інгібіторів. Ці добавки повинні бути сумісні із умістом і зберігати ефективність протягом усього терміну експлуатації ящика. При додаванні сажі, пігментів або інгібіторів, що не використовувалися при виготовленні випробуваного типу конструкції, повторне випробування може не проводитися, якщо вміст сажі не перевищує 2% по масі або якщо вміст пігменту не перевищує 3% по масі; вміст інгібіторів проти ультрафіолетового випромінювання не обмежений.

6.1.4.13.5 Добавки, використовувані не з метою захисту від ультрафіолетового випромінювання, можуть бути включені до складу пластмасового матеріалу за умови, що вони не будуть негативно впливати на хімічні або фізичні властивості матеріалу ящика. У такому випадку повторне випробування може не проводитися.

6.1.4.13.6 Ящики з твердої пластмаси повинні забезпечуватися закриваючими пристосуваннями з придатного матеріалу достатньої міцності, сконструйованими таким чином, щоб запобігти ненавмисному відкриттю ящика.

6.1.4.13.7 (Виключено)

6.1.4.13.8 Максимальна маса нетто 4H1:60 кг

4H2: 400 кг.

6.1.4.14 Ящики сталеві, алюмінієві або інші металеві

4A сталеві

4B алюмінієві

4N металеві, крім сталевих або алюмінієвих

6.1.4.14.1 Міцність металу й конструкція ящика повинні відповідати його місткості й передбачуваному використанню.

6.1.4.14.2 Ящики повинні бути обкладені зсередини картонними або повстяними прокладками або мати вкладиш або внутрішнє покриття з придатного матеріалу (залежно від необхідності). Якщо застосовується подвійний завальцьований металевий вкладиш, повинні бути вжиті заходи для запобігання потраплянню речовин, особливо вибухових, у порожнини швів.

6.1.4.14.3 Затвори можуть бути будь-якого придатного типу; вони повинні залишатися закритими в нормальних умовах перевезення.

6.1.4.14.4 Максимальна маса нетто: 400 кг.

6.1.4.15 Мішки з текстилю

5L1 без вкладиша або внутрішнього покриття

5L2 щільні

5L3 вологонепроникні

6.1.4.15.1 Використовуваний для виготовлення мішків текстиль повинен бути високої якості. Міцність тканини й виконання мішка повинні відповідати його місткості й передбачуваному використанню.

6.1.4.15.2 Мішки, щільні, 5L2: мішок повинен бути зроблений непроникним для сипучих речовин, наприклад, шляхом:

а) наклеювання паперу на внутрішню поверхню мішка за допомогою водостійкого клею, наприклад бітуму; або

b) покриття внутрішньої поверхні мішка полімерною плівкою; або

c) застосування одного або декількох вкладишів з паперу або пластмасового матеріалу.

6.1.4.15.3 Мішки, вологонепроникні, 5L3: для запобігання проникненню вологи мішок повинен бути виготовлений вологонепроникним, що досягається, наприклад, шляхом:

а) використання окремих вкладишів з водостійкого паперу (наприклад, парафінованого крафт-паперу, бітумованого паперу або крафт-паперу з покриттям із пластмаси); або

b) покриття внутрішньої поверхні мішка полімерною плівкою; або

c) застосування одного або декількох вкладишів із пластмасового матеріалу.

6.1.4.15.4 Максимальна маса нетто: 50 кг.

6.1.4.16 Мішки з полімерної тканини

5H1 без вкладиша або внутрішнього покриття

5H2 щільні

5H3 вологонепроникні

6.1.4.16.1 Мішки повинні бути виготовлені з тягненої стрічки або моноволокон придатного пластмасового матеріалу. Міцність використовуваного матеріалу й виконання мішка повинні відповідати його місткості й передбачуваному використанню.

6.1.4.16.2 Якщо використовується тканина плоского переплетення, то дно й бічна частина мішка повинні бути прошиті або скріплені іншим способом. Якщо тканина трубчаста, то дно мішка повинно бути прошите, заплетене або скріплене іншим способом, що забезпечує еквівалентну міцність шва.

6.1.4.16.3 Мішки, щільні, 5H2: мішок повинен бути зроблений непроникним для сипучих речовин, наприклад, шляхом:

a) наклеювання на внутрішню поверхню мішка паперу або полімерної плівки; або

b) застосування одного або декількох окремих вкладишів з паперу або пластмасового матеріалу.

6.1.4.16.4 Мішки, вологонепроникні, 5H3: для запобігання проникненню вологи мішок повинен бути виготовлений вологонепроникним, що досягається, наприклад, шляхом:

a) використання окремих внутрішніх вкладишів з водостійкого паперу (наприклад, парафінованого крафт-паперу, бітумованого подвійним шаром крафт-паперу або крафт-паперу з покриттям із пластмаси); або

b) покриття внутрішньої або зовнішньої поверхні мішка полімерною плівкою; або

c) застосування одного або декількох внутрішніх вкладишів із пластмасового матеріалу.

6.1.4.16.5 Максимальна маса нетто: 50 кг.

6.1.4.17 Мішки з полімерної плівки

5H4

6.1.4.17.1 Мішки повинні бути виготовлені з придатного пластмасового матеріалу. Міцність матеріалу й виконання мішка повинні відповідати його місткості й передбачуваному використанню. З’єднання й шви повинні витримувати тиск і удари, які можуть мати місце в нормальних умовах перевезення.

6.1.4.17.2 Максимальна маса нетто: 50 кг.

6.1.4.18 Мішки паперові

5M1 багатошарові

5M2 багатошарові, вологонепроникні

6.1.4.18.1 Для виготовлення мішків повинен використовуватися придатний крафт-папір або еквівалентний папір, що має щонайменше три шари, причому середній шар може виготовлятися із сітчастого матеріалу з адгезивним складом, що забезпечує склеювання із зовнішніми шарами. Міцність паперу й виконання мішків повинні відповідати їх місткості й передбачуваному використанню. З’єднання й шви повинні бути щільними.

6.1.4.18.2 Мішки 5M2: для запобігання потраплянню вологи мішок, що складається з чотирьох або більше шарів, повинен бути зроблений водонепроникним шляхом використання для одного із двох зовнішніх шарів водостійкого матеріалу або використання водостійкої перегородки з відповідного захисного матеріалу між двома зовнішніми шарами; тришаровий мішок повинен бути зроблений вологонепроникним за рахунок застосування у якості зовнішнього шару водостійкого матеріалу. Якщо є небезпека реакції вмісту з вологою або якщо вміст упаковується у вологому стані, то із внутрішньої сторони мішок повинен бути також оснащений водостійким шаром або перегородкою із захисного матеріалу, такого як бітумований подвійним шаром крафт-папір, крафт-папір із пластмасовим покриттям, полімерна плівка, приклеєна до внутрішньої поверхні мішка, або один або кілька вкладишів із пластмасового матеріалу. З’єднання й шви повинні бути водонепроникними.

6.1.4.18.3 Максимальна маса нетто: 50 кг.

6.1.4.19 Складана тара (із пластмасового матеріалу)

6HA1 пластмасова посудина із зовнішнім сталевим барабаном

6HA2 пластмасова посудина із зовнішніми сталевими латами або ящиком

6HB1 пластмасова посудина із зовнішнім алюмінієвим барабаном

6HB2 пластмасова посудина із зовнішніми алюмінієвими латами або ящиком

6HC пластмасова посудина із зовнішнім ящиком з деревини

6HD1 пластмасова посудина із зовнішнім фанерним барабаном

6HD2 пластмасова посудина із зовнішнім фанерним ящиком

6HG1 пластмасова посудина із зовнішнім фібровим барабаном

6HG2 пластмасова посудина із зовнішнім ящиком з фібрового картону

6HH1 пластмасова посудина із зовнішнім пластмасовим барабаном

6HH2 пластмасова посудина із зовнішнім ящиком з твердої пластмаси

6.1.4.19.1 Внутрішня посудина

6.1.4.19.1.1 До пластмасових внутрішніх посудин застосовуються вимоги пунктів 6.1.4.8.1 і 6.1.4.8.4–6.1.4.8.7.

6.1.4.19.1.2 Пластмасова внутрішня посудина повинна щільно прилягати до зовнішньої тари, у якій не повинно бути виступів, що можуть викликати стирання пластмасового матеріалу.

6.1.4.19.1.3 Максимальна місткість внутрішніх посудин:

6HA1, 6HB1, 6HD1, 6HG1, 6HH1: 250 літрів

6HA2, 6HB2, 6HC, 6HD2, 6HG2, 6HH2:60 літрів.

6.1.4.19.1.4 Максимальна маса нетто:

6HA1, 6HB1, 6HD1, 6HG1, 6HH1: 400 кг

6HA2, 6HB2, 6HC, 6HD2, 6HG2, 6HH2:75 кг.

6.1.4.19.2 Зовнішня тара

6.1.4.19.2.1 Пластмасова посудина із зовнішнім сталевим або алюмінієвим барабаном 6HA1 або 6HB1: конструкція зовнішньої тари повинна відповідати вимогам підрозділів 6.1.4.1 або 6.1.4.2.

6.1.4.19.2.2 Пластмасова посудина із зовнішньою сталевою або алюмінієвим латами або ящиком 6HA2 або 6HB2: конструкція зовнішньої тари повинна відповідати вимогам підрозділу 6.1.4.14.

6.1.4.19.2.3 Пластмасова посудина із зовнішнім ящиком з деревини 6HC: конструкція зовнішньої тари повинна відповідати вимогам підрозділу 6.1.4.9.

6.1.4.19.2.4 Пластмасова посудина із зовнішнім фанерним барабаном 6HD1: конструкція зовнішньої тари повинна відповідати вимогам підрозділу 6.1.4.5.

6.1.4.19.2.5 Пластмасова посудина із зовнішнім фанерним ящиком 6HD2: конструкція зовнішньої тари повинна відповідати вимогам підрозділу 6.1.4.10.

6.1.4.19.2.6 Пластмасова посудина із зовнішнім фібровим барабаном 6HG1: конструкція зовнішньої тари повинна відповідати вимогам підрозділів 6.1.4.7.1–6.1.4.7.4.

6.1.4.19.2.7 Пластмасова посудина із зовнішнім ящиком з фібрового картону 6HG2: конструкція зовнішньої тари повинна відповідати вимогам підрозділу 6.1.4.12.

6.1.4.19.2.8 Пластмасова посудина із зовнішнім пластмасовим барабаном 6HH1: конструкція зовнішньої тари повинна відповідати вимогам підрозділів 6.1.4.8.1–6.1.4.8.6.

6.1.4.19.2.9 Пластмасові посудини із зовнішнім ящиком з твердої пластмаси (включаючи рифлені пластмасові матеріали) 6HH2: конструкція зовнішньої тари повинна відповідати вимогам підрозділів 6.1.4.13.1 і 6.1.4.13.4–6.1.4.13.6.

6.1.4.20 Складана тара (зі скла, порцеляни або кераміки)

6PA1 посудина із зовнішнім сталевим барабаном

6PA2 посудина із зовнішніми сталевими латами або ящиком

6PB1 посудина із зовнішнім алюмінієвим барабаном

6PB2 посудина із зовнішніми алюмінієвими латами або ящиком

6PC посудина із зовнішнім ящиком з деревини

6PD1 посудина із зовнішнім фанерним барабаном

6PD2 посудина із зовнішнім плетеним кошиком

6PG1 посудина із зовнішнім фібровим барабаном

6PG2 посудина із зовнішнім ящиком з фібрового картону

6PH1 посудина із зовнішньою тарою з пінопласту

6PH2 посудина із зовнішньою тарою з твердої пластмаси

6.1.4.20.1 Внутрішня посудина

6.1.4.20.1.1 Посудини повинні мати відповідну форму (циліндричну або грушоподібну), бути виготовлені з матеріалу високої якості й не мати дефектів, що зменшують їх міцність. У будь-якій своїй точці стінки повинні мати достатню товщину й не мати внутрішніх напружень.

6.1.4.20.1.2 У якості затворів для посудин слід використовувати гвинтові пластмасові кришки, притерті скляні пробки або, принаймні, настільки ж ефективні закриваючі пристрої. Будь-яка частина затвора, яка може стикатися із умістом посудини, повинна бути стійкою до цього вмісту. Слід вжити заходи до забезпечення герметичності затворів і їх належного закриття з метою запобігання їх ослабленню під час перевезення. Якщо знадобиться установка затворів, оснащених випускними клапанами, ці затвори повинні відповідати вимогам пункту 4.1.1.8.

6.1.4.20.1.3 Посудина повинна бути міцно закріплена у зовнішній тарі за допомогою прокладних та/або абсорбувальних матеріалів.

6.1.4.20.1.4 Максимальна місткість посудини: 60 літрів.

6.1.4.20.1.5 Максимальна маса нетто: 75 кг.

6.1.4.20.2 Зовнішня тара

6.1.4.20.2.1 Посудина із зовнішнім сталевим барабаном 6PA1: конструкція зовнішньої тари повинна відповідати вимогам підрозділу 6.1.4.1. Знімна кришка, вказана для цього типу тари, може, проте, мати форму ковпака.

6.1.4.20.2.2 Посудина із зовнішніми сталевими латами або ящиком 6PA2: конструкція зовнішньої тари повинна відповідати вимогам підрозділу 6.1.4.14. Зовнішня тара для посудин циліндричної форми повинна, перебуваючи у вертикальному положенні, підніматися над посудиною і її затвором. Якщо посудина грушоподібної форми поміщена у лати, форма яких відповідає формі посудини, зовнішня тара повинна бути оснащена захисною кришкою (ковпаком).

6.1.4.20.2.3 Посудина із зовнішнім алюмінієвим барабаном 6PB1: конструкція зовнішньої тари повинна відповідати вимогам підрозділу 6.1.4.2.

6.1.4.20.2.4 Посудина із зовнішніми алюмінієвими латами або ящиком 6PB2: конструкція зовнішньої тари повинна відповідати вимогам підрозділу 6.1.4.14.

6.1.4.20.2.5 Посудина із зовнішнім ящиком з деревини 6PC: конструкція зовнішньої тари повинна відповідати вимогам підрозділу 6.1.4.9.

6.1.4.20.2.6 Посудина із зовнішнім фанерним барабаном 6PD1: конструкція зовнішньої тари повинна відповідати вимогам підрозділу 6.1.4.5.

6.1.4.20.2.7 Посудина із зовнішнім плетеним кошиком 6PD2. Кошик повинен бути виготовлений з матеріалу високої якості. Він повинен бути оснащений захисною кришкою (ковпаком) для запобігання ушкодженню посудини.

6.1.4.20.2.8 Посудина із зовнішнім фібровим барабаном 6PG1: конструкція зовнішньої тари повинна відповідати вимогам підрозділів 6.1.4.7.1–6.1.4.7.4.

6.1.4.20.2.9 Посудина із зовнішнім ящиком з фібрового картону 6PG2: конструкція зовнішньої тари повинна відповідати вимогам підрозділу 6.1.4.12.

6.1.4.20.2.10 Посудина із зовнішньою тарою з пінопласту або твердої пластмаси (6PH1 або 6PH2): матеріали зовнішньої тари повинні відповідати вимогам підрозділу 6.1.4.13. Зовнішня тара з твердої пластмаси повинна виготовлятися з поліетилену високої щільності або іншого аналогічного полімерного матеріалу. Знімна кришка, вказана для цього типу тари, може, проте, мати форму ковпака.

6.1.4.21 Комбінована тара

Застосовуються відповідні вимоги розділу 6.1.4, встановлені до зовнішньої тари.

ПРИМІТКА: У відношенні внутрішньої й зовнішньої тари, яку можна використовувати, див. відповідні інструкції з упакування в главі 4.1.

6.1.4.22 Легка металева тара

0A1 з незнімним днищем

0A2 зі знімним днищем

6.1.4.22.1 Стінки корпусу й днища повинні бути виготовлені з відповідної сталі; їх товщина повинна відповідати місткості й передбачуваному використанню тари.

6.1.4.22.2 З’єднання повинні бути звареними або, принаймні, із двошовною пайкою, або повинні бути виконані таким методом, який забезпечує аналогічну міцність і герметичність.

6.1.4.22.3 Внутрішні покриття із цинку, олова, лаку і т.д. повинні мати необхідну міцність і щільно прилягати до сталі в будь-якій точці, включаючи затвори.

6.1.4.22.4 Отвори для наповнення, спорожнювання й видалення пар у корпусі або днищах тари з незнімним днищем (0A1) не повинні перевищувати 7 см у діаметрі. Тара з більш широкими отворами вважається тарою зі знімним днищем (0A2).

6.1.4.22.5 Затвори тари з незнімним днищем (0A1) повинні або бути типу, що загвинчується, або допускати використання кришки із гвинтовим різьбленням або іншого пристрою, що забезпечує, принаймні, таку ж саму ефективність. Затвори тари зі знімним днищем (0A2) повинні бути сконструйовані й установлені таким чином, щоб у нормальних умовах перевезення вони залишалися міцно закритими, а тара – герметичною.

6.1.4.22.6 Максимальна місткість тари: 40 літрів.

6.1.4.22.7 Максимальна маса нетто: 50 кг.

6.1.5 Вимоги до випробувань тари

6.1.5.1 Випробування й періодичність їх проведення

6.1.5.1.1 Тип конструкції кожної тари повинен випробовуватися, як зазначено в розділі 6.1.5, відповідно до процедур, установлених компетентним органом, що дозволяє нанести маркування, і повинен затверджуватися цим компетентним органом.

6.1.5.1.2 Перед використанням кожний тип конструкції тари повинен успішно витримати випробування, приписані в цій главі. Тип конструкції тари визначається конструкцією, розміром, матеріалом і його товщиною, способом виготовлення й застосування, а також способом обробки поверхні. Він може включати також тару, яка відрізняється від прототипу тільки меншою висотою.

6.1.5.1.3 Серійні зразки продукції також повинні проходити випробування з періодичністю, установленою компетентним органом. Для таких випробувань тари з паперу або фібрового картону підготовка в умовах довкілля вважається рівнозначною дотриманню вимог пункту 6.1.5.2.3.

6.1.5.1.4 Випробування повинні повторюватися, крім того, при кожній зміні конструкції, матеріалу або способу виготовлення тари.

6.1.5.1.5 Компетентний орган може дозволити проведення вибіркових випробувань тари, яка тільки в невеликому ступені відрізняється від уже випробуваного типу, наприклад меншими розмірами або меншою масою нетто внутрішньої тари, а також такої тари, як барабани, мішки і ящики, виготовлені з невеликими зменшеннями їх габаритного(их) розміру(ів).

6.1.5.1.6 (Зарезервовано)

ПРИМІТКА: Відносно умов, що стосуються використання різних типів внутрішньої тари в зовнішній тарі, і припустимих модифікацій внутрішньої тари див. пункт 4.1.1.5.1. Ці умови не обмежують використання внутрішньої тари, коли застосовується пункт 6.1.5.1.7.

6.1.5.1.7 Вироби або внутрішня тара будь-якого типу, призначена для твердих або рідких речовин, можуть збиратися й перевозитися без випробувань у зовнішній тарі з дотриманням наступних умов:

а) зовнішня тара повинна успішно пройти випробування відповідно до підрозділу 6.1.5.3 разом з крихкою (наприклад, зі скла) внутрішньою тарою, що містить рідини, при висоті падіння, передбаченою для групи упакування I;

b) загальна маса брутто внутрішньої тари не повинна перевищувати половину маси брутто внутрішньої тари, використаної для проведення випробування на падіння відповідно до підпункту а) вище;

с) товщина прокладного матеріалу між окремими одиницями внутрішньої тари, а також між внутрішньою й зовнішньою тарою не повинна бути менше товщини відповідного прокладного матеріалу в тарі при її первинному випробуванні, а якщо при первинному випробуванні використовувалася тільки одна одиниця внутрішньої тари, товщина прокладного шару між окремими одиницями внутрішньої тари не повинна бути менше товщини прокладного матеріалу між внутрішньою й зовнішньою тарою при первинному випробуванні. Якщо використовується менша кількість одиниць внутрішньої тари або внутрішня тара меншого розміру (у порівнянні із внутрішньою тарою, що використовувалася у випробуванні на падіння), то необхідно використовувати достатню додаткову кількість прокладного матеріалу для заповнення вільних просторів;

d) зовнішня тара повинна успішно пройти в незаповненому стані випробування на штабелювання, передбачене в підрозділі 6.1.5.6. Загальна маса ідентичних упаковок повинна визначатися на основі сумарної маси одиниць внутрішньої тари, що використовувалися при випробуванні на падіння відповідно до підпункту а) вище;

е) внутрішня тара, що містить рідину, повинна бути повністю заповнена достатньою кількістю абсорбувального матеріалу, здатного поглинути всю рідину, що міститься у внутрішній тарі;

f) якщо зовнішня тара призначена для поміщення в неї внутрішньої тари з рідиною й не є герметичною або призначена для поміщення в неї внутрішньої тари із твердими речовинами й не є для них непроникною, то на випадок витоку необхідно передбачити засіб, здатний втримувати рідину або тверді речовини, у вигляді герметичного вкладиша, пластмасового мішка або іншого настільки ж ефективного засобу втримання. У випадку тари, що містить рідини, абсорбувальний матеріал, що вимагається відповідно до підпункту е) вище, повинен розміщатися усередині такого засобу втримання;

g) тара повинна мати маркувальні знаки відповідно до розділу 6.1.3, що показують, що вона була випробувана в якості комбінованої тари на відповідність вимогам, встановленим до групи упакування I. Максимальна маса брутто, що вказується в кілограмах, повинна дорівнювати сумі маси зовнішньої тари й половини маси брутто внутрішньої тари, що використовувалася при випробуванні на падіння, згаданому в підпункті a) вище. Такі маркувальні знаки повинні містити також літеру «V», як зазначено в пункті 6.1.2.4.

6.1.5.1.8 Компетентний орган може в будь-який час вимагати проведення випробувань, передбачених у цьому розділі, для того щоб переконатися в тому, що вироблена серійно тара відповідає вимогам, встановленим до випробувань за типом конструкції. Для цілей перевірки протоколи таких випробувань зберігаються.

6.1.5.1.9 Якщо з метою безпеки потрібна обробка внутрішньої поверхні або нанесення внутрішнього покриття, то така обробка або покриття повинні зберігати свої захисні властивості навіть після проведення випробувань.

6.1.5.1.10 Компетентний орган може дозволити проведення декількох випробувань на одному зразку, якщо це не позначиться на дійсності результатів випробувань.

6.1.5.1.11 Аварійна тара

Аварійна тара (див. розділ 1.2.1) повинна бути випробувана й маркірована відповідно до вимог, застосовних до тари групи упакування II, призначеної для перевезення твердих речовин або внутрішньої тари, однак при цьому:

a) при випробуваннях повинна використовуватися вода, а тара повинна бути заповнена не менше ніж на 98% її максимальній місткості. Щоб одержати необхідну загальну масу упаковки, можна додати, наприклад, мішки зі свинцевим дробом, але розмістити їх необхідно таким чином, щоб вони не вплинули на результати випробувань. При проведенні випробування на падіння можна також змінити висоту падіння відповідно до пункту 6.1.5.3.5 b);

b) тара повинна, крім того, успішно пройти випробування на герметичність при тиску 30 кПа, і результати цього випробування повинні бути занесені до протоколу випробування, що вимагається згідно з підрозділом 6.1.5.8; і

c) на тарі повинна бути проставлена літера «Т» відповідно до пункту 6.1.2.4.

6.1.5.2 Підготовка тари до випробувань

6.1.5.2.1 Випробування повинна пройти тара, підготовлена так, як вона готується для перевезення, включаючи внутрішню тару комбінованої тари. Внутрішні або одиночні посудини або тара, за винятком мішків, повинні заповнюватися не менше ніж на 98% їх максимальній місткості у випадку рідин і не менше ніж на 95% − у випадку твердих речовин. Мішки повинні наповнюватися до максимальної маси, при якій вони можуть використовуватися. Комбінована тара, внутрішня тара якої призначена й для рідин, і для твердих речовин, повинна пройти окремі випробування для обох видів умісту − як для рідин, так і для твердих речовин. Речовини або вироби, які будуть перевозитися в тарі, можуть бути замінені іншими речовинами або виробами, за винятком випадків, коли ця заміна може зробити недійсними результати випробувань. Що стосується твердих речовин, то, якщо використовується інша речовина, вона повинна мати ті ж самі фізичні характеристики (масу, розмір часток і т.д.), що й речовина, яка буде перевозитися. Для досягнення необхідної загальної маси упаковки допускається використання добавок, таких як мішки зі свинцевим дробом, за умови, що вони розміщені таким чином, що їх використання не вплине на результати випробувань.

6.1.5.2.2 Якщо при випробуваннях на падіння тари, призначеної для рідин, використовується інша речовина, вона повинна мати ті ж самі відносну щільність і в’язкість, що й речовина, яка буде перевозитися. Для такого випробування може також використовуватися вода з дотриманням умов, зазначених у пункті 6.1.5.3.5.

6.1.5.2.3 Тара з паперу або фібрового картону повинна бути витримана протягом не менше 24 годин в атмосфері з регульованими температурою й відносною вологістю. Існують три варіанти, з яких необхідно вибрати один. Кращою є атмосфера при температурі 23 °С ± 2 °С й відносній вологості 50% ± 2%. Два інших варіанта – при температурі 20 °С ± 2 °С й відносній вологості 65% ± 2% або при температурі 27 °С ± 2 °С й відносній вологості 65% ± 2%.

ПРИМІТКА: Середні значення повинні знаходитися в цих межах. Короткочасні коливання цих значень і обмежена точність вимірів можуть призвести до того, що за результатами окремих вимірів відносна вологість може змінюватися в межах ± 5% без помітної втрати для відтворюваності результатів випробування.

6.1.5.2.4 (Зарезервовано)

6.1.5.2.5 Барабани й каністри із пластмаси, передбачені в підрозділі 6.1.4.8, і, якщо буде потреба, Складана тара (із пластмасового матеріалу), передбачена в підрозділі 6.1.4.19, повинні − з метою перевірки їх достатньої хімічної сумісності з рідинами − піддаватися витримуванню при температурі довкілля протягом шести місяців, причому весь цей час випробувальні зразки повинні бути наповнені речовинами, для перевезення яких вони призначені.

Протягом перших і останніх 24 годин витримування зразки повинні бути розташовані затворами вниз. Однак тара, оснащена вентиляційними клапанами, витримується в такому положенні в кожному випадку тільки протягом п’яти хвилин. Після такого витримування зразки піддаються випробуванням, встановленим у підрозділах 6.1.5.3–6.1.5.6.

Якщо відомо, що міцність пластмаси, з якої виготовлені внутрішні посудини складеної тари (із пластмасового матеріалу), суттєво не змінюється під впливом наповнювача, то немає необхідності перевіряти, чи достатня хімічна сумісність.

Під істотною зміною міцності слід розуміти:

a) явне окрихчування; або

b) значне зниження еластичності, якщо тільки воно не супроводжується принаймні пропорційним йому збільшенням розтягнення під навантаженням.

Якщо характеристики пластмаси встановлені за допомогою інших процедур, то вищезгадане випробування на сумісність можна не проводити. Такі процедури повинні бути щонайменше еквівалентні зазначеному вище випробуванню на сумісність і повинні бути визнані компетентним органом.

ПРИМІТКА: Відносно барабанів і каністр із пластмаси й складеної тари (із пластмасового матеріалу), виготовлених з поліетилену, див. також пункт 6.1.5.2.6 нижче.

6.1.5.2.6 Для барабанів і каністр із поліетилену, передбачених у підрозділі 6.1.4.8, і, якщо буде потреба, для складеної тари з поліетилену, передбаченої в підрозділі 6.1.4.19, хімічна сумісність із рідкими наповнювачами, віднесеними до стандартних рідин відповідно до підрозділу 4.1.1.21, може бути перевірена з використанням стандартних рідин (див. розділ 6.1.6), як це описується нижче.

Стандартні рідини виявляють характерний руйнувальний вплив на поліетилен, оскільки вони викликають розм’якшення в результаті розбухання, розтріскування під напругою, розщеплення молекул і комбінації цих видів впливу. Достатня хімічна сумісність тари може бути перевірена шляхом витримування необхідних випробувальних зразків протягом трьох тижнів при 40 °С з використанням відповідної(их) стандартної(их) рідини (рідин); якщо цією стандартною рідиною є вода, то витримування відповідно до даної процедури не потрібно. Витримування випробувальних зразків, які використовуються при випробуванні на штабелювання, не потрібно й у випадку стандартних рідин «змочувальний розчин» і «оцтова кислота».

Протягом перших і останніх 24 годин витримування зразки тари повинні бути розташовані затворами вниз. Однак тара, обладнана вентиляційним клапаном, витримується в такому положенні в кожному випадку тільки протягом п’яти хвилин. Після такого витримування випробовувані зразки піддаються випробуванням, встановленим у підрозділах 6.1.5.3–6.1.5.6.

У випадку гідропероксиду трет-бутилу зі вмістом пероксиду більше 40% і надоцтових кислот, віднесених до класу 5.2, випробування на сумісність не повинно проводитися з використанням стандартних рідин. Для цих речовин достатня хімічна сумісність випробовуваних зразків повинна бути доведена за допомогою їх витримування протягом шести місяців при температурі довкілля з речовинами, для перевезення яких вони призначені.

Результати випробувань тари з поліетилену, проведених відповідно до процедури, передбаченої в цьому пункті, можуть бути затверджені для тари такого ж самого типу конструкції, внутрішня поверхня якої оброблена фтором.

6.1.5.2.7 Для зазначеної в пункті 6.1.5.2.6 тари з поліетилену, яка була випробувана згідно з пунктом 6.1.5.2.6, у якості наповнювачів можуть бути також затверджені інші речовини, крім тих, які були віднесені до стандартних рідин відповідно до підрозділу 4.1.1.21. Таке затвердження повинно ґрунтуватися на результатах лабораторних випробувань, що підтверджують, що вплив таких наповнювачів на випробовувані зразки є менш значним, ніж вплив відповідної(их) стандартної(их) рідини (рідин), враховуючи відповідні процеси руйнування. Що стосується відносної щільності й тиску пар, то в цьому випадку застосовуються ті ж самі умови, що й умови, передбачені в пункті 4.1.1.21.2.

6.1.5.2.8 Якщо міцність пластмаси, з якої виготовлені внутрішні посудини складеної тари, суттєво не змінюється під впливом наповнювача, то немає необхідності перевіряти, чи є достатньою хімічна сумісність. Під істотною зміною міцності слід розуміти:

a) явне окрихчування;

b) значне зниження еластичності, якщо тільки воно не супроводжується, принаймні, пропорційним йому збільшенням розтягнення під навантаженням.

6.1.5.3 Випробування нападіння³

6.1.5.3.1 Кількість випробовуваних зразків (на кожний тип конструкції й на кожного виробника) і положення зразка при падінні

Для всіх видів падіння, крім падіння плиском, центр ваги повинен знаходитися вертикально над точкою удару.

Якщо для даного випробування на падіння можна використовувати кілька напрямків удару, то слід вибрати такий, який з найбільшою ймовірністю призведе до ушкодження тари.

Тара	Кількість випробовуваних зразків	Положення зразка при падінні
а) Сталеві барабани Алюмінієві барабани Металеві барабани, крім сталевих і алюмінієвих Сталеві каністри Алюмінієві каністри Фанерні барабани Фіброві барабани Барабани й каністри із пластмаси Складана тара у формі барабана Легка металева тара	Шість (по три на кожне падіння)	Перше падіння (три зразки): тара повинна діагонально вдарятися об випробувальний майданчик утором або, якщо вона не має утору, кільцевим швом або краєм Друге падіння (три останніх зразка): тара повинна вдарятися об випробувальний майданчик найменш міцною частиною, яка не випробовувалася при першому падінні, наприклад затвором або, для деяких циліндричних барабанів, поздовжнім звареним швом корпусу барабана
b) Ящики із природної деревини Фанерні ящики Ящики з деревного матеріалу Ящики з фібрового картону Ящики із пластмаси Сталеві або алюмінієві ящики Складана тара у формі ящика	П’ять (по одному на кожне падіння)	Перше падіння: плиском на дно Друге падіння: плиском на кришку Третє падіння: плиском на бічну стінку Четверте падіння: плиском на торцеву стінку П’яте падіння: на кут
c) Мішки − одношарові з бічним швом	Три (три падіння на кожний мішок)	Перше падіння: плиском на широкий бік Друге падіння: плиском на вузький бік Третє падіння: на дно мішка
d) Мішки – одношарові без бічного шва або багатошарові	Три (два падіння на кожний мішок)	Перше падіння: плиском на широкий бік Друге падіння: на дно мішка
e) Складана тара (зі скла, порцеляни або кераміки), маркірована символом «RID/ADR» відповідно до пункту 6.1.3.1 a) ii), у формі барабана або ящика	Три (по одному на кожне падіння)	Діагонально нижнім утором або, якщо немає утору, кільцевим швом або нижнім краєм

6.1.5.3.2 Спеціальна підготовка зразків до випробування на падіння

Температура випробовуваного зразка і його вмісту повинна бути знижена до −18 °C або нижче для наступних типів тари:

а) барабанів із пластмаси (див. підрозділ 6.1.4.8);

b) каністр із пластмаси (див. підрозділ 6.1.4.8);

с) ящиків із пластмаси, за винятком ящиків з пінопласту (див. підрозділ 6.1.4.13);

d) складеної тари (із пластмасового матеріалу) (див. підрозділ 6.1.4.19); і

е) комбінованої тари із пластмасовою внутрішньою тарою, за винятком пластмасових мішків, призначеною для втримання твердих речовин або виробів.

Якщо випробовувані зразки підготовлені таким чином, то витримування, передбачене в пункті 6.1.5.2.3, можна не проводити. Випробувальні рідини необхідно підтримувати в рідкому стані шляхом додавання, якщо необхідно, антифризу.

6.1.5.3.3 Тара зі знімним днищем, використовувана для рідин, повинна пройти випробування на падіння не менше ніж через 24 години після її наповнення й закриття з метою врахування можливої релаксації прокладки.

6.1.5.3.4 Випробувальний майданчик

Випробувальний майданчик повинен мати непружну й горизонтальну поверхню й повинен бути:

– цільним і достатньо масивним, щоб залишатися нерухомим;

– пласким і без поверхневих місцевих дефектів, що можуть вплинути на результати випробування;

– достатньо твердим, щоб не деформуватися в умовах проведення випробування й не ушкоджуватися в ході випробувань; і

– достатньо великим за площею, щоб випробовувана упаковка повністю падала на її поверхню.

6.1.5.3.5 Висота падіння

Для твердих речовин і рідин, якщо випробування проводиться із твердою речовиною або рідиною, що підлягають і перевезенню, або з іншою речовиною, що має, в основному, такі ж самі фізичні характеристики:

Група упакування I	Група упакування II	Група упакування III
1,8 м	1,2 м	0,8 м

Для рідин в одиночній тарі й для внутрішньої тари комбінованої тари, якщо випробування проводиться з водою:

ПРИМІТКА: Термін «вода» включає розчини антифризу у воді з мінімальною відносною щільністю 0,95 для випробувань, що проводяться при температурі –18 °С.

а) коли підлягаючі перевезенню речовини мають відносну щільність не більше 1,2:

Група упакування I	Група упакування II	Група упакування III
1,8 м	1,2 м	0,8 м

b) коли підлягаючі перевезенню речовини мають відносну щільність більше 1,2, висота падіння повинна розраховуватися на основі відносної щільності (d) речовини, що перевозиться, округленої до першого десяткового знака, у такий спосіб:

Група упакування I	Група упакування II	Група упакування III
d × 1,5 (м)	d × 1,0 (м)	d × 0,67 (м)

c) для легкої металевої тари, маркірованої символом «RID/ADR» відповідно до пункту 6.1.3.1 a) ii), призначеної для перевезення речовин, в’язкість яких при 23 °C перевищує 200 мм²/c (відповідає часу витоку 30 секунд при проведенні випробування згідно зі стандартом ISO 2431:1993 з використанням стандартної лійки ІСО з діаметром отвору 6 мм),

i) якщо відносна щільність речовин не перевищує 1,2:

Група упакування II	Група упакування III
0,6 м	0,4 м

ii) для підлягаючих перевезенню речовин, що мають відносну щільність d) більше 1,2, висота падіння розраховується на основі відносної щільності d) речовини, що перевозиться, округленої до першого десяткового знака, у такий спосіб:

Група упакування II	Група упакування III
d × 0,5 м	d × 0,33 м

6.1.5.3.6 Критерії проходження випробування

6.1.5.3.6.1 Після встановлення рівноваги між внутрішнім і зовнішнім тисками кожна тара, що містить рідину, повинна бути герметичною, однак у випадку внутрішньої тари комбінованої тари й внутрішніх посудин складеної тари (зі скла, порцеляни або кераміки), маркірованої символом «RID/ADR» відповідно до пункту 6.1.3.1 a) ii), рівноваги тисків не потрібно.

6.1.5.3.6.2 Коли тара, призначена для твердих речовин, піддається випробуванню на падіння й ударяється об випробувальний майданчик своєю верхньою частиною, уважається, що зразок успішно витримав випробування в тому випадку, якщо вміст повністю залишився у внутрішній тарі або внутрішній посудині (наприклад, пластмасовому мішку), навіть якщо затвор, зберігаючи свою утримуючу функцію, уже не є непроникним для речовини.

6.1.5.3.6.3 Тара або зовнішня тара складеної або комбінованої тари не повинні мати ушкоджень, що можуть негативно вплинути на безпеку перевезення. Внутрішні посудини, внутрішня тара або вироби повинні залишатися повністю усередині зовнішньої тари, і не повинно відбуватися якого-небудь витоку речовини із внутрішньої(іх) посудини (посудин) або внутрішньої тари.

6.1.5.3.6.4 Ні зовнішній шар мішка, ні зовнішня тара не повинні мати ушкоджень, що можуть негативно вплинути на безпеку перевезення.

6.1.5.3.6.5 Незначне проникнення речовини через затвор (затвори) назовні при ударі не вважається недоліком тари за умови, що не відбувається подальшого витоку.

6.1.5.3.6.6 У випадку тари для вантажів класу 1 не допускається ніяких розривів, які могли б призвести до витоку вибухових речовин або випадання вибухових виробів із зовнішньої тари.

6.1.5.4 Випробування на герметичність

Випробування на герметичність повинна пройти тара всіх типів конструкції, призначена для рідин; однак це випробування не є обов’язковим для:

– внутрішньої тари комбінованої тари;

– внутрішніх посудин складеної тари (зі скла, порцеляни або кераміки), маркірованої символом «RID/ADR» відповідно до пункту 6.1.3.1 a) ii);

– легкої металевої тари, маркірованої символом «RID/ADR» відповідно до пункту 6.1.3.1 a) ii) і призначеної для речовин, в’язкість яких при 23 °C перевищує 200 мм²/с.

6.1.5.4.1 Кількість випробовуваних зразків: по три зразки на кожний тип конструкції й на кожного виробника.

6.1.5.4.2 Спеціальна підготовка зразків до випробування: або затвори, оснащені випускним клапаном, повинні бути замінені аналогічними затворами, що не мають такого пристосування, або випускні клапани повинні бути герметично закриті.

6.1.5.4.3 Метод випробування й застосовуваний тиск: тара, включаючи її затвори, утримується під водою протягом п’яти хвилин, при цьому вона піддається внутрішньому тиску повітря; спосіб утримання зразків під водою не повинен впливати на результати випробування.

Застосовуваний тиск (манометричний) повітря повинен бути наступним:

Група упакування I	Група упакування II	Група упакування III
Не менше 30 кПа (0,3 бар)	Не менше 20 кПа (0,2 бар)	Не менше 20 кПа (0,2 бар)

Допускаються й інші, принаймні, не менш ефективні методи випробування.

6.1.5.4.4 Критерій проходження випробування: не повинно відбуватися ніякого витоку.

6.1.5.5 Випробування на внутрішній тиск (гідравлічний)

6.1.5.5.1 Тара, що підлягає випробуванню

Випробування на внутрішній тиск (гідравлічний) повинна пройти металева, пластмасова й Складана тара всіх типів конструкції, призначена для рідин. Це випробування не є обов’язковим для:

– внутрішньої тари комбінованої тари;

– внутрішніх посудин складеної тари (зі скла, порцеляни або кераміки), маркірованої символом «RID/ADR» відповідно до пункту 6.1.3.1 a) ii);

– легкої металевої тари, маркірованої символом «RID/ADR» відповідно до пункту 6.1.3.1 a) ii) і призначеної для речовин, в’язкість яких при 23 °C перевищує 200 мм²/с.

6.1.5.5.2 Кількість випробовуваних зразків: по три зразки на кожний тип конструкції й на кожного виробника.

6.1.5.5.3 Спеціальна підготовка тари до випробування: або затвори, оснащені випускним клапаном, повинні бути замінені аналогічними затворами, що не мають такого пристосування, або випускні клапани повинні бути герметично закриті.

6.1.5.5.4 Метод випробування й застосовуваний тиск: металева тара й Складана тара (зі скла, порцеляни або кераміки), включаючи їх затвори, повинні піддаватися випробувальному тиску протягом п’яти хвилин. Пластмасова тара й Складана тара (із пластмасового матеріалу), включаючи їх затвори, повинні піддаватися випробувальному тиску протягом 30 хвилин. Саме цей тиск повинно бути зазначено на маркувальному знаку, вказаному в пункті 6.1.3.1 d). Спосіб утримання тари не повинен впливати на дійсність результатів випробування. У ході випробування тиск повинен застосовуватися безупинно й рівномірно; він повинен підтримуватися на постійному рівні протягом усього випробування. Застосовуваний гідравлічний (манометричний) тиск, визначений кожним з наступних методів, повинен бути:

a) не менше загального манометричного тиску, заміряного в тарі (тобто суми тиску пар, що наповнює рідини й парціального тиску повітря або інших інертних газів за винятком 100 кПа) при температурі 55 °С, помноженого на коефіцієнт безпеки 1,5; цей загальний манометричний тиск має визначатися на основі максимального ступеня наповнення, передбаченого в пункті 4.1.1.4, і температури наповнення 15 °C; або

b) не менше ніж в 1,75 рази більше тиску пар рідини, що підлягає перевезенню, при температурі 50 °C за винятком 100 кПа, однак не менше 100 кПа; або

c) не менше ніж в 1,5 рази більше тиску пар рідини, що підлягає перевезенню, при температурі 55 °C за винятком 100 кПа, однак не менше 100 кПа.

6.1.5.5.5 Крім того, тара, призначена для рідини групи упакування I, повинна випробовуватися при мінімальному (манометричному) тиску 250 кПа протягом 5 або 30 хвилин залежно від конструкційного матеріалу тари.

6.1.5.5.6 Критерій проходження випробування: не повинно відбуватися ніякого витоку.

6.1.5.6 Випробування на штабелювання

Випробування на штабелювання повинна пройти тара всіх типів конструкції, за винятком мішків і складеної тари, що не штабелюється (зі скла, порцеляни або кераміки), маркірованої символом «RID/ADR» відповідно до пункту 6.1.3.1 a) ii).

6.1.5.6.1 Кількість випробовуваних зразків: по три зразки на кожний тип конструкції й на кожного виробника.

6.1.5.6.2 Метод випробування: випробовуваний зразок піддається впливу сили, прикладеної до його верхньої поверхні й еквівалентної загальній вазі ідентичних упаковок, які можуть бути покладені на нього в ході перевезення; якщо вмістом випробовуваного зразка є рідини з відносною щільністю, що відрізняється від відносної щільності рідини, яка буде перевозитися, сила повинна розраховуватися стосовно цієї рідини. Мінімальна висота штабеля, включаючи зразок, повинна становити 3 метра. Тривалість випробування становить 24 години, за винятком барабанів і каністр із пластмаси, а також складеної тари типів 6HH1 і 6HH2, призначених для перевезення рідин, які повинні піддаватися випробуванню на штабелювання протягом 28 діб при температурі не нижче 40 °C.

При проведенні випробування відповідно до пункту 6.1.5.2.5 використовується первинний наповнювач. При проведенні випробування відповідно до пункту 6.1.5.2.6 у ході випробування на штабелювання повинна використовуватися стандартна рідина.

6.1.5.6.3 Критерії проходження випробування: з жодного зі зразків не повинно відбуватися витоку. При випробуванні складеної або комбінованої тари із внутрішньої посудини або внутрішньої тари не повинно відбуватися витоку речовини, що міститься в них. Жоден з випробовуваних зразків не повинен мати ознак ушкодження, яке могло б негативно вплинути на безпеку перевезення, або ознак деформації, яка могла б знизити його міцність або викликати нестійкість у штабелях упаковок. Перед оцінкою результатів випробування тара із пластмаси повинна охолоджуватися до температури довкілля.

6.1.5.7 Додаткове випробування на проникність для барабанів і каністр із пластмаси, передбачених у підрозділі 6.1.4.8, і складеної тари (із пластмасового матеріалу), передбаченої в підрозділі 6.1.4.19, призначених для перевезення рідин з температурою спалаху ≤ 60 °C, за винятком тари 6HA1

Поліетиленова тара піддається цьому випробуванню тільки в тому випадку, якщо вона повинна допускатися для перевезення бензолу, толуолу, ксилолу або сумішей і препаратів, що містять ці речовини.

6.1.5.7.1 Кількість випробовуваних зразків: по три одиниці тари на кожний тип конструкції й на кожного виробника.

6.1.5.7.2 Спеціальна підготовка зразків до випробування: випробовувані зразки повинні попередньо витримуватися з первинним наповнювачем відповідно до пункту 6.1.5.2.5 або, для тари з поліетилену, − зі стандартною сумішшю рідких вуглеводнів (уайт-спірит) відповідно до пункту 6.1.5.2.6.

6.1.5.7.3 Метод випробування: випробовувані зразки, заповнені речовиною, для втримання якої вони будуть допущені, повинні зважуватися до й після зберігання протягом 28 діб при температурі 23 °C і при відносній вологості повітря 50%. При випробуванні тари з поліетилену в якості наповнювача замість бензолу, толуолу й ксилолу можна використовувати стандартну суміш рідких вуглеводнів (уайт-спірит).

6.1.5.7.4 Критерій проходження випробування: проникність не повинна перевищувати 0,008 г/л.год.

6.1.5.8 Протокол випробувань

6.1.5.8.1 Повинен складатися й надаватися користувачам тари протокол випробувань, що містить щонайменше наступні відомості:

1. Найменування й адресу підприємства, що проводило випробування.

2. Найменування й адресу заявника (якщо буде потреба).

3. Індивідуальний номер протоколу випробувань.

4. Дата складання протоколу випробувань.

5. Виробник тари.

6. Опис типу конструкції тари (наприклад, розміри, матеріали, затвори, товщина і т.д.), включаючи спосіб виготовлення (наприклад, формування роздуванням), яке може включати креслення та/або фотографію(ї).

7. Максимальна місткість.

8. Характеристики вмісту, використаного при випробуваннях, наприклад в’язкість і відносна щільність для рідин і розмір часток для твердих речовин. Для пластмасової тари, що підлягає випробуванню на внутрішній тиск відповідно до підрозділу 6.1.5.5, температура використаної води.

9. Опис і результати випробувань.

10. Протокол випробувань повинен бути підписаний із зазначенням прізвища й посади особи, що підписала протокол.

6.1.5.8.2 В протоколі випробувань повинні міститися заяви про те, що тара, підготовлена так само, як і для перевезення, була випробувана згідно з відповідними вимогами цього розділу й що у випадку використання інших методів або компонентів упаковки протокол може стати недійсним. Копія протоколу випробувань повинна передаватися компетентному органу.

6.1.6 Стандартні рідини для перевірки хімічної сумісності тари, включаючи КСМ, з поліетилену згідно з пунктами 6.1.5.2.6 і 6.5.6.3.5 відповідно

6.1.6.1 Для цього пластичного матеріалу використовуються наступні стандартні рідини:

a) Змочувальний розчин – для речовин, які під навантаженням викликають дуже сильне розтріскування поліетилену, зокрема для всіх розчинів і препаратів, що містять змочувальні добавки.

Слід використовувати 1‑процентний водний розчин алкілбензолсульфонату або 5‑процентний водний розчин нонілфенолетоксилату, який до першого використання в процесі випробувань був попередньо витриманий протягом не менше 14 днів при температурі 40 °С. Поверхнева напруга цього розчину повинна становити від 31 до 35 мН/м при 23 °C.

При випробуванні на штабелювання за підставу береться відносна щільність не менше 1,20.

Випробування на сумісність із оцтовою кислотою не потрібно, якщо доведена достатня хімічна сумісність зі змочувальним розчином.

У випадку використання наповнювачів, які викликають розтріскування під напругою поліетилену, стійкого до змочувального розчину, достатня хімічна сумісність може бути доведена шляхом попереднього витримування протягом трьох тижнів при температурі 40 °C відповідно до пункту 6.1.5.2.6, однак з використанням первинного наповнювача.

b) Оцтова кислота – для речовин і препаратів, які під навантаженням викликають розтріскування поліетилену, зокрема для монокарбоксильних кислот і для одновалентних спиртів.

Слід використовувати оцтову кислоту концентрацією 98–100%.

Відносна щільність = 1,05.

При випробуванні на штабелювання за підставу береться відносна щільність не менше 1,1.

У випадку використання наповнювачів, які викликають розбухання поліетилену більшою мірою, ніж оцтова кислота, і в такому ступені, що збільшення маси поліетилену може становити до 4%, достатня хімічна сумісність може бути доведена шляхом попереднього витримування протягом трьох тижнів при температурі 40 °C відповідно до пункту 6.1.5.2.6, однак з використанням первинного наповнювача.

c) Норм-бутилацетат/норм-бутилацетат – насичений змочувальний розчин – для речовин і препаратів, які викликають таке розбухання поліетилену, що збільшення маси поліетилену може становити близько 4%, і які в той же час викликають розтріскування під напругою, зокрема для речовин для обробки рослин, рідких фарб і складних ефірів. При попередньому витримуванні відповідно до пункту 6.1.5.2.6 слід використовувати норм-бутилацетат у концентрації 98–100%.

При випробуванні на штабелювання відповідно до пункту 6.1.5.6 слід використовувати призначену для випробування рідину, що складається з 1−10‑процентного водного змочувального розчину, змішаного з 2% норм-бутилацетату відповідно до підпункту a) вище.

При випробуванні на штабелювання за підставу береться відносна щільність не менше 1,0.

У випадку використання наповнювачів, які викликають розбухання поліетилену більше, ніж норм-бутилацетат, і в такому ступені, що збільшення маси поліетилену може становити до 7,5%, достатня хімічна сумісність може бути доведена шляхом попереднього витримування протягом трьох тижнів при температурі 40 °C відповідно до пункту 6.1.5.2.6, однак з використанням первинного наповнювача.

d) Суміш вуглеводнів (уайт-спірит) – для речовин і препаратів, що викликають розбухання поліетилену, зокрема для вуглеводнів, складних ефірів і кетонів.

Слід використовувати суміш вуглеводнів з температурою кипіння 160−220 °C, відносною щільністю 0,78–0,80, температурою спалаху більше 50 °C і вмістом ароматичних речовин 16–21%.

При випробуванні на штабелювання за підставу береться відносна щільність не менше 1,0.

У випадку використання наповнювачів, які викликають таке розбухання поліетилену, що його маса збільшується більше ніж на 7,5%, достатня хімічна сумісність може бути доведена шляхом попереднього витримування протягом трьох тижнів при температурі 40 °C відповідно до пункту 6.1.5.2.6, однак з використанням первинного наповнювача.

e) Азотна кислота – для всіх речовин і препаратів, які виявляють на поліетилен окиснювальний вплив і викликають молекулярну деструкцію в такому ж ступені, як 55-процентна азотна кислота, або меншою мірою.

Слід використовувати азотну кислоту концентрацією не менше 55%.

При випробуванні на штабелювання за підставу береться відносна щільність не менше 1,4.

У випадку використання наповнювачів, які виявляють окиснювальний вплив і викликають молекулярну деструкцію більшою мірою, ніж 55‑процентна азотна кислота, випробування проводяться відповідно до пункту 6.1.5.2.5.

Тривалість використання повинна в таких випадках визначатися з урахуванням ступеня ушкодження (наприклад, два роки для азотної кислоти концентрацією не менше 55%).

f) Вода – для речовин, які не виявляють впливу на поліетилен у жодному з випадків, перелічених у підпунктах a)–e), зокрема для неорганічних кислот і лугів, водних соляних розчинів, полівалентних спиртів і органічних речовин у водному розчині.

При випробуванні на штабелювання за підставу береться відносна щільність не менше 1,2.

Випробування типу конструкції з використанням води не потрібно, якщо достатня хімічна сумісність доведена з використанням змочувального розчину або азотної кислоти.

ГЛАВА 6.2

ВИМОГИ ДО ВИГОТОВЛЕННЯ Й ВИПРОБУВАНЬ ПОСУДИН ПІД ТИСКОМ, АЕРОЗОЛЬНИХ РОЗПИЛЮВАЧІВ, ЄМНОСТЕЙ МАЛИХ, ЩО МІСТЯТЬ ГАЗ (ГАЗОВИХ БАЛОНЧИКІВ), І КАСЕТ ПАЛИВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ, ЩО МІСТЯТЬ СКРАПЛЕНИЙ ЗАЙМИСТИЙ ГАЗ

ПримІТКА: Аерозольні розпилювачі, ємності малі, що містять газ (газові балончики), і касети паливних елементів, що містять скраплений займистий газ, не підпадають під дію вимог розділів 6.2.1–6.2.5.

6.2.1 Загальні вимоги

6.2.1.1 Конструкція й виготовлення

6.2.1.1.1 Посудини під тиском повинні бути сконструйовані, виготовлені, випробувані й обладнані таким чином, щоб витримати будь-які навантаження, включаючи утому, яким вони будуть піддаватися в нормальних умовах перевезення й експлуатації.

6.2.1.1.2 (Зарезервовано)

6.2.1.1.3 Ні за яких умов мінімальна товщина стінок не повинна бути менше товщини, передбаченої технічними стандартами конструкції й виготовлення.

6.2.1.1.4 Для виготовлення зварених посудин під тиском повинні зварюватися тільки метали, придатні для зварювання.

6.2.1.1.5 Випробувальний тиск корпусів посудин під тиском і в’язок балонів повинен відповідати вимогам інструкції з упакування P200, викладеної в підрозділі 4.1.4.1, або у випадку хімічного продукту під тиском, вимогам інструкції з упакування Р206, викладеної в підрозділі 4.1.4.1. Випробувальний тиск закритих криогенних посудин повинен відповідати вимогам інструкції з упакування P203, викладеної в підрозділі 4.1.4.1. Випробувальний тиск системи зберігання на основі металгідридів повинен відповідати вимогам інструкції з упакування P205, викладеної в підрозділі 4.1.4.1. Випробувальний тиск корпусу балона для адсорбованого газу повинен відповідати вимогам інструкції з упакування P208, викладеної в підрозділі 4.1.4.1.

6.2.1.1.6 Балони або корпуси балонів, зібрані у в’язки, повинні мати конструктивну опору й утримуватися разом у якості єдиного цілого. Балони або корпуси балонів повинні закріплюватися таким чином, щоб запобігти їх переміщенню щодо конструкції в зборі й переміщенню, наслідком якого може бути концентрація небезпечних місцевих напружень. Колектори в зборі (наприклад, колектор, клапани й манометри) повинні бути сконструйовані й виготовлені таким чином, щоб вони були захищені від ушкодження в результаті ударного впливу й сил, що зазвичай виникають під час перевезення. Колектори повинні мати щонайменше такий же самий випробувальний тиск, як і балони. У випадку токсичних скраплених газів повинні бути передбачені пристрої, що забезпечують можливість наповнення кожного корпусу балона окремо, а також неможливість змішування вмісту балонів під тиском під час перевезення.

ПРИМІТКА: Токсичні скраплені гази мають класифікаційні коди 2Т, 2TF, 2ТС, 2 ТЕ, 2TFC або 2ТОС.

6.2.1.1.7 Слід уникати контакту між різнорідними металами, який може призвести до ушкоджень у результаті гальванічного ефекту.

6.2.1.1.8 Додаткові вимоги, встановлені до виготовлення закритих криогенних посудин для охолоджених скраплених газів

6.2.1.1.8.1 Механічні властивості використовуваного металу повинні визначатися для кожної посудини під тиском, включаючи ударну в’язкість і коефіцієнт вигину.

ПРИМІТКА: Відносно ударної в’язкості в підрозділі 6.8.5.3 приводяться докладні відомості про вимоги до випробувань, які можуть використовуватися.

6.2.1.1.8.2 Посудини під тиском повинні бути обладнані теплоізоляцією. Теплоізоляція повинна бути захищена від ударного впливу за допомогою захисного кожуха. Якщо із простору між внутрішньою ємністю і зовнішнім кожухом видаляється повітря (вакуумна ізоляція), то зовнішній кожух повинен бути сконструйований таким чином, щоб витримувати без залишкової деформації зовнішній тиск, що дорівнює щонайменше 100 кПа (1 бар), розрахований відповідно до визнаних технічних правил, або розрахунковий практичний руйнівний тиск, що становить не менше 200 кПа (2 бар) (манометричний тиск). Якщо зовнішній кожух є газонепроникним (наприклад, у випадку вакуумної ізоляції), то повинно бути передбачено пристрій для запобігання виникненню небезпечного тиску в ізолюючому шарі у випадку недостатньої герметичності внутрішньої ємності або її експлуатаційного обладнання. Цей пристрій повинен охороняти ізоляцію від проникнення в неї вологи.

6.2.1.1.8.3 Закриті криогенні посудини, призначені для перевезення охолоджених скраплених газів з температурою кипіння нижче –182 °С при атмосферному тиску, не повинні включати матеріалів, що можуть небезпечно реагувати з киснем або збагаченим киснем газовим середовищем, якщо вони знаходяться у тій частині теплоізоляції, де є небезпека контакту з киснем або збагаченою киснем рідиною.

6.2.1.1.8.4 Закриті криогенні посудини повинні конструюватися й виготовлятися з відповідними пристосуваннями для підйому й кріплення.

6.2.1.1.9 Додаткові вимоги, що стосуються виготовлення балонів для ацетилену

Корпуси балонів для № ООН 1001 ацетилену розчиненого й № ООН 3374 ацетилену нерозчиненого повинні заповнюватися пористим матеріалом, що рівномірно розподіляється, тип якого відповідає вимогам і критеріям випробувань, установленим стандартом або технічними правилами, визнаними компетентним органом, і який:

a) сумісний з корпусом балона і не утворює шкідливих або небезпечних сполук ні з ацетиленом, ні з розчинником у випадку № ООН 1001; і

b) здатний запобігати поширенню процесу розкладання ацетилену в пористому матеріалі.

У випадку № ООН 1001 розчинник повинен бути сумісний з тими частинами балона, які стикаються з ним.

6.2.1.2 Матеріали

6.2.1.2.1 Конструкційні матеріали, з яких виготовляються посудини під тиском і які знаходяться у безпосередньому контакті з небезпечними вантажами, не повинні зазнавати впливу або піддаватися впливу небезпечних вантажів, для яких вони призначені, або втрачати свою міцність у результаті такого впливу й не повинні викликати небезпечних ефектів, наприклад каталізувати реакцію або реагувати з небезпечними вантажами.

6.2.1.2.2 Посудини під тиском повинні виготовлятися з матеріалів, зазначених у технічних стандартах конструювання й виготовлення й у застосовних інструкціях з упакування речовин, призначених для перевезення в посудинах під тиском. Матеріали повинні бути стійкими до крихкого руйнування й корозійного розтріскування під дією напруги відповідно до вимог, зазначених у технічних стандартах конструювання й виготовлення.

6.2.1.3 Експлуатаційне обладнання

6.2.1.3.1 Експлуатаційне обладнання, яке піддається впливу тиску, за винятком пористого, абсорбувального або шумопоглинаючого матеріалу, пристроїв для скидання тиску, манометрів або індикаторів, повинно конструюватися й виготовлятися таким чином, щоб витримувати тиск, що перевищує щонайменше в півтора рази випробувальний тиск посудини під тиском.

6.2.1.3.2 Експлуатаційне обладнання повинно бути скомпоновано або сконструйовано таким чином, щоб воно було захищене від пошкодження або випадкового відкриття, яке могло б призвести до випуску вмісту посудини під тиском в нормальних умовах навантаження-розвантаження та перевезення. Всі затвори повинні бути захищені так само, як це вимагається для вентилів у пункті 4.1.6.8. Трубопроводи колекторів, що ведуть до запірних вентилів, повинні бути достатньо гнучкими, щоб захищати запірні вентилі й трубопроводи від зсуву або випуску вмісту посудин під тиском.

6.2.1.3.3 Посудини під тиском, які не можуть оброблятися вручну або перекочуватися, повинні мати транспортно-завантажувальні пристрої (полозок, кільця, дуги), що гарантують безпечне навантаження й вивантаження за допомогою механічних засобів і встановлені таким чином, щоб вони не знижували міцності посудини під тиском і не викликали в ній надмірних напруг.

6.2.1.3.4 Окремі посудини під тиском повинні обладнуватися пристроями для скидання тиску відповідно до вимог, згаданих в інструкціях з упакування P200 (2) або P205, викладених у підрозділі 4.1.4.1, або в пунктах 6.2.1.3.6.4 і 6.2.1.3.6.5. Пристрої для скидання тиску повинні бути сконструйовані таким чином, щоб запобігати проникненню сторонніх матеріалів, витіканню газу й будь-якому небезпечному підвищенню тиску. При установці пристроїв для скидання тиску на з’єднаних колектором горизонтально розташованих посудинах під тиском, наповнюваних займистим газом, вони повинні розташовуватися таким чином, щоб викид газу в атмосферу відбувався вільно, без стикання струменя газу, що викидається, із самою посудиною під тиском у нормальних умовах перевезення.

6.2.1.3.5 Посудини під тиском, ступінь наповнення яких вимірюється за об'ємом, повинні бути обладнані покажчиком рівня.

6.2.1.3.6 Додаткові вимоги, що стосуються закритих криогенних посудин

6.2.1.3.6.1 Усі отвори для наповнення й спорожнювання в закритих криогенних посудинах, використовуваних для перевезення займистих охолоджених скраплених газів, повинні бути оснащені щонайменше двома взаємонезалежними послідовно встановленими запірними пристроями, з яких перший – запірний клапан, а другий – ковпачок або аналогічний пристрій.

6.2.1.3.6.2 Для секцій трубопроводу, які можуть перекриватися з обох кінців і в яких може затримуватися рідина, необхідно передбачити можливість автоматичного скидання тиску з метою запобігання виникненню в трубопроводі надлишкового тиску.

6.2.1.3.6.3 Кожний з’єднувальний патрубок на закритій криогенній посудині повинен мати чітке маркування, що вказує його призначення (наприклад, парова або рідка фаза).

6.2.1.3.6.4 Пристрої для скидання тиску

6.2.1.3.6.4.1 Кожна закрита криогенна посудина повинна бути обладнана щонайменше одним пристроєм для скидання тиску. Пристрій для скидання тиску повинен бути такого типу, щоб він міг витримувати динамічні навантаження, включаючи хвильовий удар рідини.

6.2.1.3.6.4.2 Закриті криогенні посудини можуть, крім того, мати розривну мембрану, установлену паралельно з підпружиненим(и) пристроєм(ями), щоб відповідати вимогам пункту 6.2.1.3.6.5.

6.2.1.3.6.4.3 Штуцери пристроїв для скидання тиску повинні бути достатнього розміру, щоб забезпечувати безперешкодне надходження необхідної кількості пар, що випускаються, або газів до пристроїв для скидання тиску.

6.2.1.3.6.4.4 Усі вхідні отвори пристроїв для скидання тиску повинні бути розташовані – в умовах максимального наповнення – у паровому просторі закритої криогенної посудини й повинні бути встановлені таким чином, щоб забезпечувати безперешкодне видалення пар, що виділяються.

6.2.1.3.6.5 Пропускна здатність і регулювання пристроїв для скидання тиску

ПРИМІТКА: Стосовно до пристроїв для скидання тиску закритих криогенних посудин максимально припустимий робочий тиск (МПРТ) означає максимальний ефективний манометричний тиск, припустимий у верхній частині наповненої закритої криогенної посудини, що знаходиться в робочому стані, включаючи найбільш високий ефективний тиск під час наповнення й спорожнювання.

6.2.1.3.6.5.1 Пристрій для скидання тиску повинен автоматично відкриватися при тиску не менше МПРТ і повинен бути повністю відкритий при тиску, що становить 110% від МПРТ. Після скидання цей пристрій повинен закриватися при тиску, який не більше ніж на 10% нижче тиску, при якому почалося його скидання, і повинен залишатися закритим при кожному більш низькому тиску.

6.2.1.3.6.5.2 Розривна мембрана повинна бути відрегульована на розрив при номінальному тиску, значення якого нижче або випробувального тиску, або тиску, що становить 150% від МПРТ.

6.2.1.3.6.5.3 У випадку погіршення вакууму в закритій криогенній посудині з вакуумною ізоляцією сумарна пропускна здатність усіх установлених пристроїв для скидання тиску повинна бути достатньою для того, щоб тиск (включаючи акумулювання) усередині закритої криогенної посудини не перевищував 120% від МПРТ.

6.2.1.3.6.5.4 Вказана пропускна здатність пристроїв для скидання тиску розраховується відповідно до прийнятих технічних правил, визнаних компетентним органом¹.

6.2.1.4 Затвердження посудин під тиском

6.2.1.4.1 Відповідність посудин під тиском повинна оцінюватися в процесі виготовлення згідно з вимогами компетентного органу. Технічна документація повинна включати повний технічний опис конструкції й повну документацію по виготовленню й випробуванням.

6.2.1.4.2 Системи забезпечення якості повинні відповідати вимогам компетентного органу.

6.2.1.4.3 Корпуси посудин під тиском і внутрішні ємності закритих криогенних посудин повинні перевірятися, випробовуватися й затверджуватися перевіряючим органом.

6.2.1.4.4 Для балонів багаторазового використання, барабанів під тиском і трубок оцінка відповідності корпусу і затвора(ів) може здійснюватися окремо. У цих випадках додаткова оцінка готової збірки не потрібна.

Для в'язок балонів оцінка корпусів балонів і вентиля(ів) може здійснюватися окремо, проте потрібна додаткова оцінка готової збірки.

Для закритих криогенних посудин оцінка внутрішніх ємностей і затворів може здійснюватися окремо, проте потрібна додаткова оцінка готової збірки.

Для балонів для ацетилену оцінка відповідності повинна включати в себе:

a) оцінку відповідності, що охоплює як корпус балона, так і пористий матеріал, що міститься в ньому; або

b) окрему оцінку відповідності порожнього корпусу балона й додаткову оцінку відповідності, що охоплює корпус балона з пористим матеріалом, що міститься в ньому.

6.2.1.5 Первинні перевірки й випробування

6.2.1.5.1 Нові посудини під тиском, за винятком закритих криогенних посудин, систем зберігання водню на основі металгідриду і в'язок балонів, повинні пройти випробування й перевірки у процесі й після виготовлення відповідно до застосовних конструкційних стандартів на конструкцію або визнаних технічних правил, включаючи наступні процедури:

На відповідному зразку корпусів посудин під тиском проводяться:

a) випробування конструкційного матеріалу на механічні властивості;

b) перевірка мінімальної товщини стінок;

c) перевірка однорідності матеріалу, з якого виготовлена кожна партія;

d) перевірка зовнішнього й внутрішнього стану;

e) огляд різьблення, що використовується для встановлення затворів;

f) перевірка відповідності стандарту на конструкцію;

На всіх корпусах посудин під тиском проводяться:

g) випробування на гідравлічний тиск: корпуси посудин під тиском повинні відповідати критеріям прийнятності, зазначеним у технічному стандарті на конструкцію й виготовлення або в технічних правилах;

ПРИМІТКА: За згодою компетентного органу замість випробування на гідравлічний тиск може проводитися випробування з використанням газу, якщо така операція не пов’язана з небезпекою.

h) огляд і оцінка виробничих дефектів і ремонт корпусу посудини під тиском або її вибракування; у випадку зварених корпусів посудин під тиском особлива увага повинна приділятися якості зварених швів;

i) перевірка маркувальних знаків на корпусах посудин під тиском;

j) крім того, корпуси балонів, призначені для перевезення № ООН 1001 ацетилену розчиненого й № ООН 3374 ацетилену нерозчиненого, повинні проходити перевірку правильності завантаження й стану пористого матеріалу й, якщо буде потреба, кількості розчинника.

На відповідному зразку затворів проводяться:

k) перевірка матеріалів;

l) перевірка розмірів;

m) перевірка чистоти;

n) перевірка готової збірки;

o) перевірка наявності маркувальних знаків.

На всіх затворах проводяться:

p) випробування на герметичність.

6.2.1.5.2 Закриті криогенні посудини повинні піддаватися випробуванням і перевіркам в процесі і після виготовлення відповідно до чинних стандартів на конструкцію або визнаних технічних правил, включаючи такі процедури:

На відповідному зразку внутрішніх ємностей проводяться:

a) випробування конструкційного матеріалу на механічні властивості;

b) перевірка мінімальної товщини стінки;

c) зовнішній і внутрішній огляд;

d) перевірка відповідності стандарту на конструкцію або технічним правилами;

e) перевірка зварених швів радіографічним, ультразвуковим або іншим відповідним неруйнівним методом згідно з відповідним стандартом на конструкцію та виготовлення або технічними правилами.

На всіх внутрішніх ємностях проводяться:

f) гідравлічне випробування під тиском. Внутрішня ємність повинна відповідати критеріям прийнятності, зазначеним у технічному стандарті на конструкцію та виготовлення або у технічних правилах;

ПРИМІТКА: За згодою компетентного органа замість гідравлічного випробування під тиском може проводитися випробування з використанням газу, якщо така операція не пов'язана з небезпекою.

g) огляд і оцінка виробничих дефектів та ремонт внутрішньої ємності або її вибракування;

h) перевірка маркувальних знаків.

На відповідному зразку затворів проводяться:

i) перевірка матеріалів;

j) перевірка розмірів;

k) перевірка чистоти;

l) перевірка готової збірки;

m) перевірка наявності маркувальних знаків.

На всіх затворах проводяться:

n) випробування на герметичність.

На відповідному зразку закритих криогенних посудин в зборі проводяться:

o) випробування з перевірки задовільного функціонування експлуатаційного обладнання;

p) перевірка відповідності стандарту на конструкцію або технічним правилам.

На всіх закритих криогенних посудинах у зборі проводяться:

q) випробування на герметичність.

6.2.1.5.3 У випадку систем зберігання на основі металгідридів слід упевнитися в тому, що на достатній кількості відібраних зразків корпусів посудин під тиском, використовуваних у системі зберігання на основі металгідридів, були проведені перевірки й випробування, передбачені в пунктах 6.2.1.5.1 a), b), c), d), e) (якщо застосовно), f), g), h) і i). Крім того, на достатній кількості відібраних зразків систем зберігання на основі металгідридів повинні бути проведені перевірки й випробування, передбачені в пунктах 6.2.1.5.1 c) і f), а також у пункті 6.2.1.5.1 e) (якщо застосовно), і перевірка зовнішнього стану системи зберігання на основі металгідридів.

Крім того, усі системи зберігання на основі металгідридів повинні пройти первинні перевірки і випробування, передбачені у пунктах 6.2.1.5.1 h) і i), а також випробування на герметичність і перевірку задовільного функціонування експлуатаційного обладнання.

6.2.1.5.4 У випадку в'язок балонів корпуси й затвори балонів повинні піддаватися первинній перевірці й випробуванням, зазначеним у пункті 6.2.1.5.1. Відповідний зразок рам повинен піддаватися випробуванню пробним навантаженням, які в два рази перевищують максимальну вагу брутто в'язок балонів.

Крім того, всі колектори в'язок балонів повинні підлягати гідравлічному випробуванню під тиском, а всі готові в’язки балонів — випробуванню на герметичність.

ПРИМІТКА: За згодою компетентного органу замість гідравлічного випробування під тиском може проводитися випробування з використанням газу, якщо така операція не пов'язана з небезпекою.

6.2.1.6 Періодичні перевірки й випробування

6.2.1.6.1 Посудини під тиском багаторазового використання, за винятком криогенних посудин, повинні пройти періодичні перевірки і випробування органом, уповноваженим компетентним органом відповідно до наступних вимог:

a) перевірка зовнішнього стану посудини під тиском, а також перевірка обладнання й зовнішніх маркувальних знаків;

b) перевірка внутрішнього стану посудини під тиском (наприклад, шляхом внутрішнього огляду, перевірки мінімальної товщини стінок);

с) огляд різьби:

i) якщо є ознаки корозії; або

ii) якщо демонтовано затвори або інше експлуатаційне обладнання;

d) гідравлічне випробування під тиском і, за необхідності, перевірка властивостей матеріалу шляхом проведення відповідних випробувань;

e) перевірка експлуатаційного обладнання, якщо передбачається знову ввести його в експлуатацію. Ця перевірка може проводитися окремо від перевірки корпусу посудини під тиском; і

f) випробування на герметичність в’язок балонів після повторної збірки.

ПРИМІТКА 1: За згодою компетентного органу замість випробування на гідравлічний тиск може проводитися випробування з використанням газу, якщо така операція не пов’язана з небезпекою.

ПРИМІТКА 2: Для безшовних сталевих корпусів балонів і корпусів трубок замість перевірки, передбаченої в пункті 6.2.1.6.1 b), і гідравлічного випробування під тиском, передбаченого в пункті 6.2.1.6.1 d), може використовуватися процедура, що відповідає стандарту ISO 16148:2016 «Газові балони – Безшовні сталеві газові балони й трубки багаторазового використання – Випробування методом акустичної емісії й додаткового ультразвукового контролю для періодичних перевірок і випробувань.

ПРИМІТКА 3: Замість перевірки внутрішнього стану, передбаченої в пункті 6.2.1.6.1 b), і гідравлічного випробування під тиском, передбаченого в пункті 6.2.1.6.1 d), може використовуватися ультразвуковий контроль, що проводиться відповідно до стандарту ISO 18119:2018 у разі корпусів безшовних газових балонів із сталі й алюмінієвого сплаву.

ПРИМІТКА 4: Для в’язок балонів гідравлічне випробування, зазначене в підпункті d) вище, проводиться на корпусах балонів і на колекторах.

ПРИМІТКА 5: Відносно періодичності проведення періодичних перевірок і випробувань див. інструкцію з упакування P200, викладену в підрозділі 4.1.4.1, або, у випадку хімічних продуктів під тиском, інструкцію з упакування P206, викладену в підрозділі 4.1.4.1.

6.2.1.6.2 Балони, призначені для перевезення № ООН 1001 ацетилену розчиненого й № ООН 3374 ацетилену нерозчиненого, повинні пройти огляд тільки відповідно до вимог, зазначених у пунктах 6.2.1.6.1 а), с) і е). Крім цього повинен перевірятися стан пористого матеріалу (розпушення, осідання).

6.2.1.6.3 Клапани скидання тиску для закритих криогенних посудин повинні проходити періодичні перевірки і випробування.

6.2.1.7 Вимоги, встановлені до виробників

6.2.1.7.1 Виробник повинен мати потрібну технічну кваліфікацію й мати у своєму розпорядженні всі засоби, необхідні для задовільного виготовлення посудин під тиском; необхідна, зокрема, наявність кваліфікованого персоналу для:

a) спостереження за процесом виготовлення в цілому;

b) виконання робіт зі з’єднання матеріалів; і

c) проведення належних випробувань.

6.2.1.7.2 Оцінка кваліфікації виробників корпусів посудин під тиском і внутрішніх ємностей закритих криогенних посудин у всіх випадках проводиться перевіряючим органом, уповноваженим компетентним органом країни затвердження. Оцінка кваліфікації виробників затворів проводиться в тому разі, якщо цього вимагає компетентний орган. Ця оцінка проводиться або під час офіційного затвердження типу конструкції, або в процесі перевірки й сертифікації продукції.

6.2.1.8 Вимоги, встановлені до перевіряючих органів

6.2.1.8.1 Перевіряючі органи повинні бути незалежні від заводів-виробників і мати компетенцію в частині необхідних випробувань, перевірок і затверджень.

6.2.2 Вимоги, встановлені до посудин під тиском «UN»

На додаток до загальних вимог, викладених у розділі 6.2.1, посудини під тиском «UN» повинні відповідати вимогам цього розділу, включаючи у відповідних випадках вимоги стандартів. Виготовлення нових посудин під тиском або експлуатаційного обладнання відповідно до якого-небудь стандарту, згаданого в підрозділах 6.2.2.1 і 6.2.2.3, не дозволяється після дати, зазначеної в правому стовпчику таблиць.

ПРИМІТКА 1: Посудини під тиском «UN», виготовлені відповідно до стандартів, що застосовувалися на дату виготовлення, можуть як і раніше використовуватися з дотриманням положень ДОПНВ, що стосуються періодичної перевірки.

ПРИМІТКА 2: У тих випадках, коли є варіанти EN ISO нижченаведених стандартів ISO, вони можуть використовуватися для виконання вимог підрозділів 6.2.2.1, 6.2.2.2, 6.2.2.3 і 6.2.2.4.

6.2.2.1 Конструкція, виготовлення й первинні перевірки й випробування

6.2.2.1.1 До конструкції, виготовлення й первинної перевірки й випробувань корпусів балонів «UN» багаторазового використання застосовуються нижченаведені стандарти, за тим винятком, що вимоги, що стосуються перевірки системи оцінки відповідності й затвердження, повинні відповідати положенням підрозділу 6.2.2.5:

Номер стандарту	Назва стандарту	Застосовується щодо виготовлення
ISO 9809-1:1999	Газові балони – Безшовні сталеві газові балони багаторазового використання – Конструкція, виготовлення й випробування – Частина 1: Балони із загартованої й відпущеної сталі з міцністю на розтягнення менше 1 100 МПа ПРИМІТКА: Примітка відносно коефіцієнта F, що міститься в розділі 7.3 даного стандарту, балонів «UN» не стосується.	До 31 грудня 2018 року
ISO 9809-1:2010	Газові балони − Безшовні сталеві газові балони багаторазового використання − Конструкція, виготовлення й випробування – Частина 1: Балони із загартованої й відпущеної сталі з міцністю на розтягнення менше 1 100 МПа	До 31 грудня 2026 року
ISO 9809-1:2019	Газові балони — Конструкція, виготовлення та випробування безшовних сталевих газових балонів і трубок багаторазового використання — Частина 1: Балони й трубки із загартованої і відпущеної сталі з міцністю на розтяг менше 1 100 МПа	До подальшої вказівки
ISO 9809-2:2000	Газові балони – Безшовні сталеві газові балони багаторазового використання – Конструкція, виготовлення й випробування – Частина 2: Балони із загартованої й відпущеної сталі з міцністю на розтягнення не менше 1 100 МПа	До 31 грудня 2018 року
ISO 9809-2:2010	Газові балони − Безшовні сталеві газові балони багаторазового використання − Конструкція, виготовлення й випробування – Частина 2: Балони із загартованої й відпущеної сталі з міцністю на розтягнення не менше 1 100 МПа	До 31 грудня 2026 року
ISO 9809-2:2019	Газові балони — Конструкція, виготовлення та випробування безшовних сталевих газових балонів і трубок багаторазового використання — Частина 2: Балони й трубки із загартованої і відпущеної сталі з міцністю на розтяг не менше 1 100 МПа	До подальшої вказівки
ISO 9809-3:2000	Газові балони – Безшовні сталеві газові балони багаторазового використання – Конструкція, виготовлення й випробування – Частина 3: Балони з нормалізованої сталі	До 31 грудня 2018 року
ISO 9809-3:2010	Газові балони − Безшовні сталеві газові балони багаторазового використання − Конструкція, виготовлення й випробування – Частина 3: Балони з нормалізованої сталі	До 31 грудня 2026 року
ISO 9809-3:2019	Газові балони — Конструкція, виготовлення та випробування безшовних сталевих газових балонів і трубок багаторазового використання — Частина 3: Балони й трубки з нормалізованої сталі	До подальшої вказівки
ISO 9809-4:2014	Газові балони – Безшовні сталеві газові балони багаторазового використання – Конструкція, виготовлення й випробування – Частина 4: Балони з нержавіючої сталі зі значенням Rm менше 1 100 МПа	До подальшої вказівки
ISO 7866:1999	Газові балони – Безшовні газові балони з алюмінієвого сплаву багаторазового використання – Конструкція, виготовлення й випробування ПРИМІТКА: Примітка відносно коефіцієнта F, що міститься в розділі 7.2 даного стандарту, балонів «UN» не стосується. Використання алюмінієвого сплаву 6351А – Т6 або еквівалентного сплаву не дозволяється.	До 31 грудня 2020 року
ISO 7866:2012 + Cor 1:2014	Газові балони − Безшовні газові балони багаторазового використання з алюмінієвого сплаву − Конструкція, виготовлення й випробування ПРИМІТКА: Алюмінієвий сплав 6351А або еквівалентний сплав не повинен використовуватися.	До подальшої вказівки
ISO 4706:2008	Газові балони – Зварені сталеві балони багаторазового використання – Випробувальний тиск 60 бар або нижче	До подальшої вказівки
ISO 18172-1:2007	Газові балони – Зварені балони багаторазового використання з нержавіючої сталі – Частина 1: Випробувальний тиск 6 МПа або нижче	До подальшої вказівки
ISO 20703:2006	Газові балони – Зварені балони багаторазового використання з алюмінієвого сплаву – Конструкція, виготовлення й випробування	До подальшої вказівки
ISO 11119-1:2002	Газові балони композитної конструкції – Технічні характеристики й методи випробувань – Частина 1: Композитні газові балони, скріплені обручем	До 31 грудня 2020 року
ISO 11119-1:2012	Газові балони – Композитні газові балони й трубки багаторазового використання – Конструкція, виготовлення й випробування – Частина 1: Композитні газові балони й трубки, скріплені обручем з волокніту, місткістю до 450 л	До подальшої вказівки
ISO 11119-2:2002	Газові балони композитної конструкції – Технічні характеристики й методи випробувань – Частина 2: Повністю обмотані волокнітом композитні газові балони, укріплені металевими вкладишами для розподілу навантаження	До 31 грудня 2020 року
ISO 11119-2:2012 + Amd 1:2014	Газові балони – Композитні газові балони й трубки багаторазового використання – Конструкція, виготовлення й випробування – Частина 2: Повністю обмотані волокнітом композитні газові балони й трубки місткістю до 450 л, укріплені металевими вкладишами для розподілу навантаження	До подальшої вказівки
ISO 11119-3:2002	Газові балони композитної конструкції – Технічні характеристики й методи випробувань – Частина 3: Повністю обмотані волокнітом композитні газові балони, укріплені металевими або неметалевими вкладишами, не призначеними для розподілу навантаження ПРИМІТКА: Даний стандарт не застосовується до балонів без прокладки, виготовлених із двох з'єднаних одна з однією частин.	До 31 грудня 2020 року
ISO 11119-3:2013	Газові балони – Композитні газові балони й трубки багаторазового використання – Конструкція, виготовлення й випробування – Частина 3: Повністю обмотані волокнітом композитні газові балони й трубки місткістю до 450 л, укріплені металевими або неметалевими вкладишами, не призначеними для розподілу навантаження ПРИМІТКА: Даний стандарт не застосовується до балонів без прокладки, виготовлених із двох з'єднаних одна з однією частин.	До подальшої вказівки
ISO 11119-4: 2016	Балони газові – Балони газові композитні багаторазового використання – Проектування, конструкція й методи випробування – Частина 4: Балони газові, повністю покриті волокнітом, місткістю до 150 л з розподіленої по навантаженню звареною металевою прокладкою	До подальшої вказівки

ПРИМІТКА 1: Корпуси композитних балонів, що відповідають вищезгаданим стандартам, повинні розраховуватися на проектний термін служби не менше 15 років.

ПРИМІТКА 2: Корпуси композитних балонів із проектним терміном служби більше 15 років не повинні наповнюватися після закінчення 15 років з дати виготовлення, якщо конструкція успішно не пройшла програму випробувань на експлуатаційний термін служби. Дана програма повинна бути частиною первинного затвердження типу конструкції й передбачати проведення перевірок і випробувань для підтвердження того, що корпуси композитних балонів, виготовлені за типом конструкції, залишаються міцними до кінця їх проектного терміну служби. Програма випробувань на експлуатаційний термін служби й результати повинні затверджуватися компетентним органом країни затвердження, відповідальним за первинне затвердження типу конструкції балона. Експлуатаційний термін служби корпусу композитного балона не повинен продовжуватися понад його раніше затверджений проектний термін служби.

6.2.2.1.2 До конструкції, виготовлення й первинної перевірки й випробувань корпусів трубок «UN», застосовуються нижченаведені стандарти, за тим винятком, що вимоги, що стосуються перевірки системи оцінки відповідності й затвердження, повинні відповідати положенням підрозділу 6.2.2.5:

Номер стандарту	Назва стандарту	Застосовується щодо виготовлення
ISO 11120:1999	Газові балони – Безшовні сталеві трубки багаторазового використання для перевезення стисненого газу місткістю від 150 л до 3 000 л по воді – Конструкція, виготовлення й випробування ПРИМІТКА:Примітка відносно коефіцієнта F, що міститься в розділі 7.1 даного стандарту, трубок «UN» не стосується.	До 31 грудня 2022 року
ISO 11120:2015	Газові балони – Безшовні сталеві трубки багаторазового використання місткістю по воді від 150 л до 3 000 л – Конструкція, виготовлення й випробування	До подальшої вказівки
ISO 11119-1:2012	Газові балони – Композитні газові балони й трубки багаторазового використання – Конструкція, виготовлення й випробування – Частина 1: Композитні газові балони й трубки, скріплені обручем з волокніту, місткістю до 450 л	До подальшої вказівки
ISO 11119-2:2012 + Amd 1:2014	Газові балони – Композитні газові балони й трубки багаторазового використання – Конструкція, виготовлення й випробування – Частина 2: Повністю обмотані волокнітом композитні газові балони й трубки місткістю до 450 л, укріплені металевими вкладишами для розподілу навантаження	До подальшої вказівки
ISO 11119-3:2013	Газові балони – Композитні газові балони й трубки багаторазового використання – Конструкція, виготовлення й випробування – Частина 3: Повністю обмотані волокнітом композитні газові балони й трубки місткістю до 450 л, укріплені металевими або неметалевими вкладишами, не призначеними для розподілу навантаження ПРИМІТКА: Даний стандарт не застосовується до трубок без прокладки, виготовленим із двох з'єднаних одна з однією частин.	До подальшої вказівки
ISO 11515:2013	Газові балони – Композитні армовані трубки багаторазового використання місткістю від 450 л до 3 000 л по воді – Конструкція, виготовлення й випробування	До 31 грудня 2026 року
ISO 11515:2013 + Amd 1:2018	Газові балони — Композитні армовані трубки багаторазового використання місткістю від 450 л до 3000 л по воді — Конструкція, виготовлення та випробування	До подальшої вказівки
ISO 9809-1:2019	Газові балони — Конструкція, виготовлення та випробування безшовних сталевих газових балонів і трубок багаторазового використання — Частина 1: Балони й трубки із загартованої і відпущеної сталі з міцністю на розтяг менше 1 100 МПа	До подальшої вказівки
ISO 9809-2:2019	Газові балони — Конструкція, виготовлення та випробування безшовних сталевих газових балонів і трубок багаторазового використання — Частина 2: Балони й трубки із загартованої і відпущеної сталі з міцністю на розтяг не менше 1 100 МПа	До подальшої вказівки
ISO 9809-3:2019	Газові балони — Конструкція, виготовлення та випробування безшовних сталевих газових балонів і трубок багаторазового використання — Частина 3: Балони й трубки з нормалізованої сталі	До подальшої вказівки

ПРИМІТКА 1: У зазначених вище стандартах корпуси композитних трубок розраховуються на проектний термін служби не менше 15 років.

ПРИМІТКА 2: Корпуси композитних трубок із проектним терміном служби більше 15 років не повинні наповнюватися після закінчення 15 років з дати виготовлення, якщо конструкція успішно не пройшла програму випробувань на експлуатаційний термін служби. Дана програма повинна бути частиною первинного затвердження типу конструкції й передбачати проведення перевірок і випробувань для підтвердження того, що корпуси композитних трубок, виготовлені за типом конструкції, залишаються міцними до кінця їх проектного терміну служби. Програма випробувань на експлуатаційний термін служби й результати повинні затверджуватися компетентним органом країни затвердження, відповідальним за первинне затвердження типу конструкції трубки. Експлуатаційний термін служби корпусу композитної трубки не повинен продовжуватися понад її раніше затверджений проектний термін служби.

6.2.2.1.3 До конструкції, виготовлення й первинної перевірки й випробувань балонів «UN» для ацетилену, застосовуються нижченаведені стандарти, за тим винятком, що вимоги, що стосуються перевірки системи оцінки відповідності й затвердження, повинні відповідати положенням підрозділу 6.2.2.5:

Відносно корпусу балона:

Номер стандарту	Назва стандарту	Застосовується щодо виготовлення
ISO 9809-1:1999	Газові балони – Безшовні сталеві газові балони багаторазового використання – Конструкція, виготовлення й випробування – Частина 1: Балони із загартованої й відпущеної сталі з міцністю на розтягнення менше 1 100 МПа ПРИМІТКА: Примітка відносно коефіцієнта F, що міститься в розділі 7.3 даного стандарту, балонів «UN» не стосується.	До 31 грудня 2018 року
ISO 9809-1:2010	Газові балони − Безшовні сталеві газові балони багаторазового використання − Конструкція, виготовлення й випробування – Частина 1: Балони із загартованої й відпущеної сталі з міцністю на розтягнення менше 1 100 МПа	До 31 грудня 2026 року
ISO 9809-1:2019	Газові балони — Конструкція, виготовлення та випробування безшовних сталевих газових балонів і трубок багаторазового використання — Частина 1: Балони й трубки із загартованої і відпущеної сталі з міцністю на розтяг менше 1 100 МПа	До подальшої вказівки
ISO 9809-3:2000	Газові балони – Безшовні сталеві газові балони багаторазового використання – Конструкція, виготовлення й випробування – Частина 3: Балони з нормалізованої сталі	До 31 грудня 2018 року
ISO 9809-3:2010	Газові балони − Безшовні сталеві газові балони багаторазового використання − Конструкція, виготовлення й випробування – Частина 3: Балони з нормалізованої сталі	До 31 грудня 2026 року
ISO 9809-3:2019	Газові балони — Конструкція, виготовлення та випробування безшовних сталевих газових балонів і трубок багаторазового використання — Частина 3: Балони й трубки з нормалізованої сталі	До подальшої вказівки
ISO 4706:2008	Балони газові – Балони сталеві зварені багаторазового використання – Випробувальний тиск 60 бар і нижче	До подальшої в казівки
ISO 7866:2012 + Cor 1:2014	Балони газові – Балони газові безшовні з алюмінієвого сплаву багаторазового використання – Проектування, виготовлення й випробування ПРИМІТКА: Алюмінієвий сплав 6351А або еквівалентний сплав не повинен використовуватися.	До подальшої вказівки

Відносно балона для ацетилену, включаючи пористий матеріал:

Номер стандарту	Назва стандарту	Застосовується щодо виготовлення
ISO 3807-1:2000	Балони для ацетилену – Основні вимоги – Частина 1: Балони без плавкої запобіжної вставки	До 31 грудня 2020 року
ISO 3807-2:2000	Балони для ацетилену – Основні вимоги – Частина 2: Балони із плавкою запобіжною вставкою	До 31 грудня 2020 року
ISO 3807-2013	Газові балони – Балони для ацетилену – Основні вимоги й випробування за типом конструкції	До подальшої вказівки

6.2.2.1.4 До конструкції, виготовлення й первинної перевірки й випробувань закритих криогенних посудин «UN» застосовується нижченаведений стандарт, за тим винятком, що вимоги, що стосуються перевірки системи оцінки відповідності й затвердження, повинні відповідати положенням підрозділу 6.2.2.5:

Номер стандарту	Назва стандарту	Застосовується щодо виготовлення
ISO 21029-1:2004	Криогенні посудини – Переносні посудини з вакуумною ізоляцією місткістю не більше 1000 л – Частина 1: Конструкція, виготовлення, перевірка й випробування	До 31 грудня 2026 року
ISO 21029-1:2018 + Amd 1:2019	Криогенні посудини — Переносні посудини з вакуумною ізоляцією місткістю не більше 1000 л — Частина 1: Конструкція, виготовлення, перевірка й випробування	До подальшої вказівки

6.2.2.1.5 До конструкції, виготовлення й первинної перевірки й випробувань систем зберігання на основі металгідридів «UN» застосовується нижченаведений стандарт, за тим винятком, що вимоги, що стосуються перевірки системи оцінки відповідності й затвердження, повинні відповідати положенням підрозділу 6.2.2.5:

Номер стандарту	Назва стандарту	Застосовується щодо виготовлення
ISO 16111:2008	Переносні пристрої для зберігання газу – Водень, абсорбований в оборотному металгідриді	До 31 грудня 2026 року
ISO 16111:2018	Переносні ємності для зберігання газу — Водень, що поглинається оборотним металгідридом	До подальшої вказівки

6.2.2.1.6 До конструкції, виготовлення й первинної перевірки й випробувань в’язок балонів «UN» застосовується нижченаведений стандарт. Кожний балон у в’язці балонів «UN» повинен бути балоном «UN» або корпусом балона «UN», що відповідає вимогам розділу 6.2.2. Вимоги, що стосуються перевірки системи оцінки відповідності й затвердження в’язок балонів «UN», повинні відповідати положенням підрозділу 6.2.2.5.

Номер стандарту	Назва стандарту	Застосовується щодо виготовлення
ISO 10961:2010	Газові балони − В’язки балонів − Конструкція, виготовлення, випробування й перевірка	До 31 грудня 2026 року
ISO 10961:2019	Газові балони — В’язки балонів — Конструкція, виготовлення, випробування й перевірка	До подальшої вказівки

ПРИМІТКА: Заміна одного або декількох балонів або корпусів балонів одного й того самого типу конструкції, у тому числі з однаковим випробувальним тиском, в існуючій в'язці балонів «UN» не вимагає нової оцінки відповідності існуючої в’язки. Експлуатаційне обладнання в’язки балонів також може бути замінене без необхідності нової оцінки відповідності, якщо воно відповідає офіційному затвердженню типу конструкції.

6.2.2.1.7 До конструкції, виготовлення й первинної перевірки й випробувань балонів «UN» для адсорбованих газів застосовуються нижченаведені стандарти, за тим винятком, що вимоги, що стосуються перевірки системи оцінки відповідності й затвердження, повинні відповідати положенням підрозділу 6.2.2.5.

Номер стандарту	Назва стандарту	Застосовується щодо виготовлення
ISO 11513:2011	Газові балони − Зварені сталеві балони багаторазового використання, що містять матеріали для зберігання газу при субатмосферному тиску (крім ацетилену) − Конструкція, виготовлення, випробування, використання й періодична перевірка	До 31 грудня 2026 року
ISO 11513:2019	Газові балони — Зварені сталеві балони багаторазового використання, які містять матеріали для зберігання газу при субатмосферному тиску (виключаючи ацетилен) — Конструкція, виготовлення, випробування, використання й періодична перевірка	До подальшої вказівки
ISO 9809-1:2010	Газові балони – Безшовні сталеві газові балони багаторазового використання − Конструкція, виготовлення й випробування − Частина 1: Балони із загартованої й відпущеної сталі з міцністю на розтягнення менше 1 100 МПа	До 31 грудня 2026 року
ISO 9809-1:2019	Газові балони — Конструкція, виготовлення та випробування безшовних сталевих газових балонів і трубок багаторазового використання — Частина 1: Балони й трубки із загартованої і відпущеної сталі з міцністю на розтяг менше 1 100 МПа	До подальшої вказівки

6.2.2.1.8 До конструкції, виготовлення й первинної перевірки й випробувань барабанів під тиском «UN», за винятком перевірки системи оцінки відповідності й затвердження, які повинні задовольняти вимогам підрозділу 6.2.2.5, застосовуються такі стандарти:

Номер стандарту	Найменування стандарту	Застосовується щодо виготовлення
ISO 21172-1:2015	Газові балони – Зварені сталеві барабани під тиском місткістю до 3000 літрів для транспортування газів – Конструкція й виготовлення – Частина 1: Місткість до 1000 літрів ПРИМІТКА: Незалежно від положень підрозділу 6.3.3.4 вказаного стандарту, зварені сталеві барабани під тиском, що мають вигнуті днища з опуклою поверхнею в напрямку тиску, можуть використовуватися для перевезення корозійних речовин за умови дотримання застосовних вимог ДОПНВ.	До 31 грудня 2026 року
ISO 21172-1:2015 + Amd 1:2018	Газові балони — Зварені сталеві барабани під тиском місткістю до 3000 літрів для перевезення газів — Конструкція і виготовлення — Частина 1: Місткість до 1000 літрів	До подальшої вказівки
ISO 4706:2008	Газові балони – Зварені сталеві балони багаторазового використання – Випробувальний тиск 60 бар або нижче	До подальшої вказівки
ISO 18172-1:2007	Газові балони – Зварені балони багаторазового використання з нержавіючої сталі – Частина 1: Випробувальний тиск 6 МПа або нижче	До подальшої вказівки

6.2.2.1.9 До конструкції, виготовлення та первинної перевірки й випробування балонів «UN» одноразового використання застосовуються нижченаведені стандарти, за тим винятком, що вимоги щодо перевірки, що стосується системи оцінки відповідності та затвердження, повинні відповідати положенням підрозділу 6.2.2.5.

Номер стандарту	Найменування стандарту	Застосовується щодо виготовлення
ISO 11118:1999	Газові балони — Металеві газові балони одноразового використання — Технічні вимоги та методи випробування	До 31 грудня 2020 року
ISO 13340:2001	Переносні газові балони — Вентилі для балонів одноразового використання — Технічні вимоги та випробування прототипу	До 31 грудня 2020 року
ISO 11118:2015	Газові балони — Металеві газові балони одноразового використання — Технічні вимоги та методи випробування	До 31 грудня 2026 року
ISO 11118:2015 + Amd 1:2019	Газові балони — Металеві газові балони одноразового використання — Технічні вимоги та методи випробування	До подальшої вказівки

6.2.2.2 Матеріали

Поряд із встановленими до матеріалів вимогами, зазначеними в стандартах на конструкцію й виготовлення, і будь-якими обмеженнями, зазначеними в застосовній до газу(ів), що перевозиться(яться), інструкції з упакування (наприклад, інструкції з упакування P200 або P205, викладеної в підрозділі 4.1.4.1), відносно сумісності матеріалів застосовуються нижченаведені стандарти:

Номер стандарту	Найменування стандарту
ISO 11114-1:2012 + A1:2017	Газові балони – Сумісність матеріалів, з яких виготовлені балони й вентилі, з газовим умістом – Частина 1: Металеві матеріали
ISO 11114-2:2013	Переносні газові балони – Сумісність матеріалів, з яких виготовлені балони й вентилі, з газовим умістом – Частина 2: Неметалеві матеріали

6.2.2.3 Затвори та засоби їх захисту

До конструкції, виготовлення та первинної перевірки й випробування затворів і засобів їх захисту застосовуються нижченаведені стандарти:

Номер стандарту	Назва стандарту	Застосовується щодо виготовлення
ISO 11117:1998	Газові балони − Запобіжні ковпаки й захисні пристрої вентилів на балонах для промислових і медичних газів − Конструкція, виготовлення й випробування	До 31 грудня 2014 року
ISO 11117:2008 + Cor 1:2009	Газові балони − Запобіжні ковпаки й захисні пристрої вентилів − Конструкція, виготовлення й випробування	До 31 грудня 2026 року
ISO 11117:2019	Газові балони — Запобіжні ковпаки та захисні пристрої вентилів — Конструкція, виготовлення й випробування	До подальшої вказівки
ISO 10297:1999	Газові балони − Вентилі газових балонів багаторазового використання − Технічні вимоги й випробування за типом конструкції	До 31 грудня 2008 року
ISO 10297:2006	Газові балони − Вентилі газових балонів багаторазового використання − Технічні вимоги й випробування за типом конструкції	До 31 грудня 2020 року
ISO 10297:2014	Газові балони − Вентилі балонів − Технічні вимоги й випробування за типом конструкції	До 31 грудня 2022 року
ISO 10297:2014 + A1:2017	Балони газові – Вентилі балонів – Технічні вимоги й випробування за типом конструкції	До подальшої вказівки
ISO 14246:2014	Газові балони – Вентилі балонів – Виробничі випробування й огляди	До 31 грудня 2024 року
ISO 14246:2014 + A1:2017	Балони газові – Вентилі балонів − Виробничі випробування й контроль	До подальшої вказівки
ISO 17871:2015	Газові балони – Швидковідмикальні вентилі балонів – Технічні вимоги й випробування за типом конструкції ПРИМІТКА: Даний стандарт не застосовується до займистих газів.	До 31 грудня 2026 року
ISO 17871:2020	Газові балони — Швидковідмикальні вентилі балонів — Технічні вимоги та випробування за типом конструкції	До подальшої вказівки
ISO 17879:2017	Балони газові – Самозакривні вентилі балонів – Технічні вимоги й випробування ПРИМІТКА: Даний стандарт не застосовується до самозакривних вентилів балонів	До подальшої вказівки

У випадку систем зберігання на основі металгідридів «UN» до затворів і засобів їх захисту застосовуються вимоги, передбачені в нижченаведеному стандарті:

Номер стандарту	Назва стандарту	Застосовується щодо виготовлення
ISO 16111:2008	Переносні ємності для зберігання газу – Водень, абсорбований в оборотному метал гідриді	До 31 грудня 2026 року
ISO 16111:2018	Переносні ємності для зберігання газу — Водень, що поглинається оборотним метал гідридом	До подальшої вказівки

6.2.2.4 Періодичні перевірки й випробування

До періодичної перевірки й випробувань посудин під тиском «UN» застосовуються такі стандарти:

Номер стандарту	Назва стандарту	Застосовується
ISO 6406:2005	Періодичні перевірки й випробування безшовних сталевих газових балонів	До 31 грудня 2024 року
ISO 18119:2018	Газові балони — Безшовні сталеві газові балони й трубки й безшовні газові балони й трубки з алюмінієвого сплаву — Періодичні перевірки й випробування	До подальшої вказівки
ISO 10460:2005	Газові балони − Зварені газові балони з вуглецевої сталі − Періодичні перевірки й випробування ПРИМІТКА: Ремонт зварених швів, описуваний у пункті 12.1 цього стандарту, не дозволяється. Ремонт, описуваний у пункті 12.2, вимагає затвердження компетентним органом, який затвердив орган з періодичних перевірок і випробувань відповідно до підрозділу 6.2.2.6.	До 31 грудня 2024 року
ISO 10460:2018	Газові балони — Зварені газові балони з алюмінієвого сплаву, вуглецевої і нержавіючої сталі — Періодичні перевірки й випробування	До подальшої вказівки
ISO 10461:2005 + А1:2006	Безшовні газові балони з алюмінієвого сплаву – Періодичні перевірки й випробування	До 31 грудня 2024 року
ISO 10462:2013	Газові балони – Балони для ацетилену – Періодичні перевірки й обслуговування	До 31 грудня 2024 року
ISO 10462:2013 + Amd 1:2019	Газові балони — Балони для ацетилену — Періодичні перевірки та технічне обслуговування	До подальшої вказівки
ISO 11513:2011	Газові балони − Зварені сталеві балони багаторазового використання, що містять матеріали для зберігання газу при субатмосферному тиску (крім ацетилену) − Конструкція, виготовлення, випробування, використання й періодична перевірка	До 31 грудня 2024 року
ISO 11513:2019	Газові балони — Зварені сталеві балони багаторазового використання, які містять матеріали для зберігання газу при субатмосферному тиску (виключаючи ацетилен) — Конструкція, виготовлення, випробування, використання й періодична перевірка	До подальшої вказівки
ISO 11623:2015	Газові балони – Композитна конструкція – Періодичні перевірки й випробування	До подальшої вказівки
ISO 22434:2006	Переносні газові балони − Перевірка й ремонт вентилів балонів ПРИМІТКА: Дані вимоги можуть бути виконані іншим часом, крім періодичних перевірок і випробувань балонів «UN»	До подальшої вказівки
ISO 20475:2018	Балони газові − В'язки балонів − Періодичні перевірки й випробування	До подальшої вказівки
ISO 23088:2020	Газові балони — Періодичні перевірки й випробування зварених сталевих барабанів під тиском — Місткість до 1000 л	До подальшої вказівки

До періодичних перевірок і випробувань систем зберігання на основі металгідриду «UN» застосовується наступний стандарт:

Номер стандарту	Назва стандарту	Застосовується
ISO 16111:2008	Переносні ємності для зберігання газу – Водень, абсорбований в оборотному металгідриді	До 31 грудня 2024 року
ISO 16111:2018	Переносні ємності для зберігання газу — Водень, що поглинається оборотним металгідридом	До подальшої вказівки

6.2.2.5 Система оцінки відповідності й затвердження посудин під тиском з метою їх виготовлення

6.2.2.5.0 Визначення

Для цілей цього підрозділу:

Система оцінки відповідності – система затвердження виробника компетентним органом за допомогою затвердження типу конструкції посудини під тиском, затвердження застосовуваної виробником системи забезпечення якості й затвердження перевіряючих органів.

Тип конструкції – конструкція посудини під тиском, зазначена в конкретному стандарті на посудини під тиском.

Перевіряти – підтверджувати дотримання зазначених вимог шляхом огляду або надання об’єктивних доказів.

ПРИМІТКА: У цьому підрозділі, коли здійснюються окремі оцінки, термін «посудина під тиском» відноситься до посудини під тиском, корпусу посудини під тиском, внутрішньої ємності закритого криогенної посудини або затвору, залежно від конкретного випадку.

6.2.2.5.1 Вимоги підрозділу 6.2.2.5 повинні застосовуватися при оцінці відповідності посудин під тиском. У пункті 6.2.1.4.4 детально вказано, які частини посудин під тиском можуть піддаватися оцінці відповідності окремо. Однак вимоги підрозділу 6.2.2.5 можуть бути замінені вимогами, зазначеними компетентним органом, у таких випадках:

a) оцінка відповідності затворів;

b) оцінка відповідності готової збірки в’язок балонів за умови, що корпуси балонів пройшли оцінку відповідності згідно з вимогами підрозділу 6.2.2.5; і

c) оцінка відповідності готової збірки закритих криогенних посудин за умови, що внутрішня ємність пройшла оцінку відповідності згідно з вимогами підрозділу 6.2.2.5.

6.2.2.5.2 Загальні вимоги

Компетентний орган

6.2.2.5.2.1 Компетентний орган, який затверджує посудину під тиском, повинен затвердити систему оцінки відповідності з метою забезпечення того, щоб посудини під тиском відповідали вимогам ДОПНВ. У тих випадках, коли компетентний орган, який затверджує посудину під тиском, не є компетентним органом у країні виготовлення, на маркувальних знаках посудини під тиском повинні бути зазначені країна затвердження й країна виготовлення (див. підрозділи 6.2.2.7 і 6.2.2.8).

Компетентний орган країни затвердження повинен надавати своєму контрагенту в країні використання за його запитом докази дотримання вимог даної системи оцінки відповідності.

6.2.2.5.2.2 Компетентний орган має право повністю або частково делегувати свої функції у зв’язку з даною системою оцінки відповідності.

6.2.2.5.2.3 Компетентний орган повинен забезпечувати, щоб у наявності був поточний перелік затверджених перевіряючих органів і їх ідентифікаційних маркувальних знаків, а також затверджених виробників і їх ідентифікаційних маркувальних знаків.

Перевіряючий орган

6.2.2.5.2.4 Перевіряючий орган затверджується компетентним органом для перевірки посудин під тиском; він повинен:

a) мати об’єднаний в організаційну структуру, підготовлений, компетентний і кваліфікований персонал, здатний задовільно виконувати свої технічні функції;

b) мати доступ до придатних і належних засобів і обладнання;

c) діяти неупереджено й бути вільним від будь-якого впливу, який міг би перешкодити йому в цьому;

d) забезпечувати комерційну конфіденційність комерційної й обумовленої правами власності діяльності виробника й інших органів;

e) проводити чітке розмежування між фактичними функціями перевіряючого органу і не пов’язаними з ними функціями;

f) забезпечувати функціонування документарної системи забезпечення якості;

g) забезпечувати проведення випробувань і перевірок, зазначених у відповідному стандарті, що стосується посудин під тиском, і в ДОПНВ; і

h) забезпечувати функціонування ефективної й належної системи протоколювання й реєстрації відповідно до положень пункту 6.2.2.5.6.

6.2.2.5.2.5 Перевіряючий орган повинен затверджувати тип конструкції, проводити виробничі випробування й перевірку посудин під тиском і здійснювати сертифікацію з метою перевірки відповідності належному стандарту, що стосується посудин під тиском (див. пункти 6.2.2.5.4 і 6.2.2.5.5).

Виробник

6.2.2.5.2.6 Виробник повинен:

a) забезпечувати функціонування документарної системи забезпечення якості відповідно до положень пункту 6.2.2.5.3;

b) подавати заявки на затвердження типу конструкції відповідно до положень пункту 6.2.2.5.4;

c) вибирати перевіряючий орган з переліку затверджених перевіряючих органів, складеного компетентним органом країни затвердження; і

d) вести реєстраційні записи відповідно до положень пункту 6.2.2.5.6.

Випробувальна лабораторія

6.2.2.5.2.7 Випробувальна лабораторія повинна мати:

a) достатній за чисельністю персонал, об’єднаний в організаційну структуру, який має достатню компетенцію й кваліфікацію;

b) придатні й належні засоби й обладнання для проведення випробувань, що вимагаються стандартом виготовлення й задовольняють перевіряючий орган.

6.2.2.5.3 Система забезпечення якості, застосовувана виробником

6.2.2.5.3.1 Система забезпечення якості повинна включати всі елементи, вимоги й приписання, установлені виробником. Вона повинна бути систематично й упорядковано документована у вигляді письмово викладених програми, процедур і інструкцій.

Вміст повинен, зокрема, включати належний опис наступного:

a) організаційної структури й обов’язків персоналу відносно якості конструкції й випуску продукції;

b) методів, операцій і процедур контролю й перевірки проектів, які будуть застосовуватися в процесі конструювання посудин під тиском;

c) відповідних інструкцій відносно виготовлення, контролю якості, забезпечення якості й технологічних процесів, які будуть використовуватися;

d) системи реєстрації даних про якість у вигляді протоколів перевірки, даних про випробування й даних про калібрування;

e) здійснюваних управлінською ланкою оглядів, що можуть забезпечити ефективне функціонування системи забезпечення якості, з урахуванням результатів ревізій, що проводяться відповідно до положень пункту 6.2.2.5.3.2;

f) процесу, що забезпечує дотримання вимог замовників;

g) процесу контролю документації і її перегляду;

h) засобів контролю посудин під тиском, що не відповідають вимогам, придбаних компонентів і матеріалів, використовуваних у процесі виробництва й остаточного доведення;

i) програм професійної підготовки й процедур атестації відповідного персоналу.

6.2.2.5.3.2 Ревізія системи забезпечення якості

Спочатку система забезпечення якості повинна оцінюватися з погляду того, чи відповідає вона вимогам, викладеним у пункті 6.2.2.5.3.1, так щоб це задовольняло компетентний орган.

Виробник повинен повідомлятися про результати ревізії. У повідомленні повинні міститися висновки ревізії й вказуватися будь-які необхідні заходи щодо усунення недоліків.

Відповідно до вимог компетентного органу повинні проводитися періодичні ревізії, що мають метою забезпечити підтримку й застосування виробником системи забезпечення якості. Звіти про періодичні ревізії повинні надаватися виробнику.

6.2.2.5.3.3 Підтримка системи забезпечення якості

Виробник повинен підтримувати затверджену систему забезпечення якості, для того щоб вона залишалася адекватною й ефективною.

Виробник повинен повідомляти компетентний орган, що затвердив систему забезпечення якості, про будь-які плановані зміни. Пропоновані зміни повинні оцінюватися з погляду того, чи буде змінена система забезпечення якості як і раніше задовольняти вимогам, викладеним у пункті 6.2.2.5.3.1.

6.2.2.5.4 Процедура затвердження

Первинне затвердження типу конструкції

6.2.2.5.4.1 Первинне затвердження типу конструкції включає затвердження застосовуваної виробником системи забезпечення якості й затвердження конструкції посудини під тиском, яке буде проводитися. Заявка на первинне затвердження типу конструкції повинна задовольняти вимогам, викладеним у пунктах 6.2.2.5.4.2–6.2.2.5.4.6 і 6.2.2.5.4.9.

6.2.2.5.4.2 Виробник, який хоче виробляти посудини під тиском відповідно до тих або інших стандартів на посудини під тиском і ДОПНВ, повинен подати відповідну заявку, одержати й зберігати свідоцтво про затвердження типу конструкції, видане компетентним органом у країні затвердження, щонайменше, у відношенні одного типу конструкції посудини під тиском відповідно до процедури, наведеної в пункті 6.2.2.5.4.9. Це свідоцтво про затвердження повинно надаватися компетентному органу країни використання за його запитом.

6.2.2.5.4.3 Заявка повинна подаватися по кожному заводу-виробнику й повинна включати:

a) найменування й офіційно зареєстровану адресу виробника й, крім того, у тих випадках, коли заявка подається вповноваженим представником, прізвище й адресу останнього;

b) адресу заводу-виробника (якщо він відрізняється від зазначеного вище);

c) прізвище(а) і посада(и) особи (осіб), відповідальної(их) за систему забезпечення якості;

d) позначення посудини під тиском і відповідний стандарт на посудини під тиском;

e) докладні відомості про будь-які відмови, що мали місце, у затвердженні аналогічної заявки будь-яким іншим компетентним органом;

f) відомості про перевіряючий орган із затвердження типу конструкції;

g) документацію про завод-виробник, зазначену в пункті 6.2.2.5.3.1; і

h) технічну документацію, необхідну для затвердження типу конструкції, яка дозволяє проводити перевірку відповідності посудин під тиском вимогам відповідного стандарту на конструкцію посудин під тиском. Технічна документація повинна охоплювати конструкцію й метод виготовлення й містити в тій мірі, у якій це необхідно для оцінки, як мінімум наступні відомості:

i) стандарт на конструкцію посудин під тиском, проектувальні й робочі креслення компонентів і складальних вузлів, якщо такі є;

ii) описи й пояснення, необхідні для розуміння креслень і планованого використання посудин під тиском;

iii) список стандартів, необхідних для вичерпного визначення процесу виготовлення;

iv) проектні розрахунки й технічні характеристики матеріалів; і

v) протоколи випробувань для затвердження типу конструкції, що описують результати обстежень і випробувань, що проводяться відповідно до положень пункту 6.2.2.5.4.9.

6.2.2.5.4.4 Первинна ревізія відповідно до положень пункту 6.2.2.5.3.2 повинна здійснюватися до задоволення компетентного органу.

6.2.2.5.4.5 Якщо виробнику відмовлено у затвердженні, компетентний орган повинен надати в письмовій формі докладний виклад причин такої відмови.

6.2.2.5.4.6 Після затвердження змін до інформації, представленої відповідно до положень пункту 6.2.2.5.4.3 у зв’язку з первинним затвердженням, вони передаються компетентному органу.

Наступні затвердження типу конструкції

6.2.2.5.4.7 Заявка на наступне затвердження типу конструкції повинна задовольняти вимогам пунктів 6.2.2.5.4.8 і 6.2.2.5.4.9 за умови, що виробник має первинне затвердження типу конструкції. У цьому випадку застосовувана виробником система забезпечення якості, передбачена в пункті 6.2.2.5.3, повинна бути затверджена під час первинного затвердження типу конструкції й повинна застосовуватися до нової конструкції.

6.2.2.5.4.8 Заявка повинна включати:

a) найменування й адресу виробника й, крім того, у тих випадках, коли заявка подається вповноваженим представником, прізвище й адресу останнього;

b) докладні відомості про будь-які відмови, що мали місце, у затвердженні аналогічної заявки будь-яким іншим компетентним органом;

c) докази, що підтверджують наявність первинного затвердження типу конструкції; і

d) технічну документацію відповідно до вимог пункту 6.2.2.5.4.3 h).

Процедура затвердження типу конструкції

6.2.2.5.4.9 Перевіряючий орган, повинен:

a) розглянути технічну документацію, для того щоб перевірити, що:

i) конструкція відповідає вимогам стандарту, і

ii) дослідна партія виготовлена відповідно до технічної документації й відображує особливості конструкції;

b) перевірити, що виробничі перевірки здійснювалися відповідно до вимог, перелічених у пункті 6.2.2.5.5;

c) провести випробування посудин під тиском, необхідні для офіційного затвердження типу конструкції, відповідно до стандартів на посудини під тиском або технічних правил або проконтролювати їх проведення;

d) провести або організувати проведення оглядів і випробувань, зазначених у стандарті на посудини під тиском, з метою визначити, що:

i) стандарт застосовувався й дотриманий, і

ii) застосовувані виробником процедури відповідають вимогам стандарту; і

e) забезпечити, щоб різні типи оглядів і випробувань з метою затвердження типу конструкції були виконані правильно й компетентно.

Після того як випробування виробів з дослідної партії були проведені із задовільними результатами й були виконані всі застосовні вимоги, викладені в пункті 6.2.2.5.4, повинно видаватися свідоцтво про затвердження типу конструкції, у якому вказуються найменування й адреса виробника, результати й висновки огляду й необхідні дані для ідентифікації типу конструкції. Якщо на момент видачі свідоцтва не вдалося провести вичерпну оцінку сумісності конструкційних матеріалів з вмістом посудини під тиском, то в свідоцтво про офіційне затвердження типу конструкції повинно бути включено заяву про те, що оцінка сумісності не була завершена.

Якщо виробнику відмовлено у затвердженні типу конструкції, компетентний орган повинен надати в письмовій формі докладний виклад причин такої відмови.

6.2.2.5.4.10 Зміни в затверджених типах конструкції

Виробник повинен або:

a) інформувати компетентний орган, що здійснює затвердження, про зміни в затвердженому типі конструкції, коли такі зміни не являють собою нової конструкції, як зазначено в стандарті на посудини під тиском; або

b) вимагати наступного затвердження типу конструкції, коли такі зміни являють собою нову конструкцію за змістом відповідного стандарту на посудини під тиском. Таке додаткове затвердження оформляється у вигляді поправки до первинного свідоцтва про затвердження типу конструкції.

6.2.2.5.4.11 Компетентний орган повинен за запитом надавати будь-якому іншому компетентному органу інформацію, що стосується затвердження типу конструкції, змін до затверджень і відкликань затверджень.

6.2.2.5.5 Перевірка й сертифікація продукції

Загальні вимоги

Перевіряючий орган або його представник повинні здійснювати перевірку й сертифікацію кожної посудини під тиском. Перевіряючий орган, вибраний виробником для проведення перевірки й випробувань у процесі виробництва, може бути іншим, ніж перевіряючий орган, що проводить випробування в рамках процедури затвердження типу конструкції.

У тих випадках, коли до задоволення перевіряючого органу може бути доведено, що виробник має підготовлених і компетентних перевіряючих осіб, що не мають відношення до процесу виробництва, перевірка може здійснюватися такими перевіряючими особами. У цьому випадку виробник повинен вести облік професійної підготовки перевіряючих осіб.

Перевіряючий орган повинен перевірити, чи повністю відповідають проведені виробником перевірки й випробування даних посудин під тиском стандарту й вимогам ДОПНВ. У випадку встановлення факту невідповідності таких перевірок і випробувань дозвіл на проведення перевірок перевіряючими особами, наявними у виробника, може бути відкликаний.

Після затвердження перевіряючим органом виробник повинен засвідчити відповідність продукції сертифікованому типу конструкції. Нанесення на посудину під тиском сертифікаційних маркувальних знаків уважається свідченням того, що посудина під тиском відповідає застосовним стандартам на посудини під тиском і вимогам цієї системи оцінки відповідності й ДОПНВ. Перевіряючий орган наносить або доручає виробнику нанести сертифікаційні маркувальні знаки посудини під тиском і реєстраційний знак перевіряючого органу на кожну затверджену посудину під тиском.

До наповнення посудин під тиском видається свідоцтво про відповідність, підписане перевіряючим органом і виробником.

6.2.2.5.6 Реєстраційні записи

Реєстраційні записи, що стосуються затвердження типу конструкції й видачі свідоцтва про відповідність, зберігаються перевіряючим органом і виробником не менше 20 років.

6.2.2.6 Система затвердження для цілей періодичних перевірок і випробувань посудин під тиском

6.2.2.6.1 Визначення

Для цілей цього підрозділу:

Система затвердження означає систему затвердження компетентним органом органу, що здійснює періодичні перевірки й випробування посудин під тиском (іменованого далі «органом з періодичних перевірок і випробувань»), включаючи затвердження системи якості цього органу.

6.2.2.6.2 Загальні вимоги

Компетентний орган

6.2.2.6.2.1 Компетентний орган повинен установити систему затвердження з метою забезпечити, щоб періодичні перевірки й випробування посудин під тиском відповідали вимогам ДОПНВ. У випадках, коли компетентний орган, який затверджує орган, що здійснює періодичні перевірки й випробування якої-небудь посудини під тиском, не є компетентним органом країни, що затвердила виготовлення цієї посудини під тиском, маркувальні знаки країни затвердження періодичних перевірок і випробувань повинні бути проставлені в числі маркувальних знаків посудини під тиском (див. підрозділ 6.2.2.7).

Компетентний орган країни затвердження для цілей періодичних перевірок і випробувань повинен надавати відповідному компетентному органу країни користування, на його прохання, докази відповідності системі затвердження, включаючи протоколи періодичних перевірок і випробувань.

Компетентний орган країни затвердження може анулювати свідоцтво про затвердження, згадане в пункті 6.2.2.6.4.1, після одержання доказів невідповідності системі затвердження.

6.2.2.6.2.2 Компетентний орган може делегувати повністю або частково свої функції в рамках цієї системи затвердження.

6.2.2.6.2.3 Компетентний орган повинен забезпечити наявність поточного переліку затверджених органів з періодичних перевірок і випробувань і їх реєстраційних знаків.

Орган з періодичних перевірок і випробувань

6.2.2.6.2.4 Орган з періодичних перевірок і випробувань повинен бути затверджено компетентним органом і повинен:

a) мати у своєму розпорядженні персонал, що працює у відповідній організаційній структурі, професійно придатний, підготовлений, компетентний і кваліфікований, щоб задовільно виконувати свої технічні функції;

b) мати доступ до необхідних і достатніх технічних засобів і обладнання;

c) неупереджено виконувати свої функції й не залежати від будь-якого впливу, який міг би перешкодити йому в цьому;

d) охороняти конфіденційність комерційної інформації;

e) проводити чітку відмінність між своїми функціями як органу з періодичних перевірок і випробувань і не пов’язаними із цим функціями;

f) використовувати засновану на документації систему забезпечення якості відповідно до пункту 6.2.2.6.3;

g) подавати заявки на затвердження відповідно до пункту 6.2.2.6.4;

h) забезпечувати проведення періодичних перевірок і випробувань відповідно до пункту 6.2.2.6.5; і

i) застосовувати ефективну й відповідну до належних вимог систему протоколів і звітів відповідно до пункту 6.2.2.6.6.

6.2.2.6.3 Система забезпечення якості й ревізія органу з періодичних перевірок і випробувань

6.2.2.6.3.1 Система забезпечення якості

Система забезпечення якості повинна включати всі елементи, вимоги й приписи, установлені органом з періодичних перевірок і випробувань. Вона повинна бути систематично й упорядковано документована у вигляді письмово викладених програм, процедур і інструкцій.

Система забезпечення якості повинна включати:

a) опис організаційної структури й обов’язків;

b) відповідні інструкції, що стосуються перевірок і випробувань, контролю якості, забезпечення якості й технологічних процесів, які будуть використовуватися;

c) реєстрацію даних про якість, наприклад у вигляді протоколів перевірки, даних про випробування, даних про калібрування й свідоцтв;

d) здійснювані управлінською ланкою огляди, покликані забезпечити ефективне функціонування системи забезпечення якості з урахуванням результатів ревізій, що проводяться відповідно до пункту 6.2.2.6.3.2;

e) процедуру перевірки документації і її перегляду;

f) засоби перевірки посудин під тиском, що не відповідають встановленим вимогам; і

g) програми професійної підготовки й процедури атестації відповідного персоналу.

6.2.2.6.3.2 Ревізія

Орган з періодичних перевірок і випробувань і його система забезпечення якості повинні пройти ревізії для визначення того, чи відповідають вони вимогам ДОПНВ таким чином, щоб це задовольняло компетентний орган.

Ревізія повинна проводитися в рамках процедури первинного затвердження (див. пункт 6.2.2.6.4.3). Проведення ревізії може знадобитися в рамках процедури внесення змін у затвердження (див. пункт 6.2.2.6.4.6).

Періодичні ревізії повинні проводитися з метою впевнитися в тому, що орган з періодичних перевірок і випробувань як і раніше відповідає вимогам ДОПНВ таким чином, щоб це задовольняло компетентний орган.

Орган з періодичних перевірок і випробувань повинен повідомлятися про результати будь-якої ревізії. У повідомленні повинні мітитися висновки ревізії й вказуватися будь-які необхідні заходи щодо усунення недоліків.

6.2.2.6.3.3 Підтримка системи забезпечення якості

Орган з періодичних перевірок і випробувань повинен підтримувати затверджену систему забезпечення якості, для того щоб вона залишалася адекватною й ефективною.

Орган з періодичних перевірок і випробувань повинен повідомляти компетентний орган, що затвердив систему забезпечення якості, про будь-які плановані зміни відповідно до процедури зміни затвердження, передбаченої в пункті 6.2.2.6.4.6.

6.2.2.6.4 Процедури затвердження органів з періодичних перевірок і випробувань

Первинне затвердження

6.2.2.6.4.1 Орган, що бажає здійснювати періодичні перевірки й випробування посудин під тиском відповідно до стандартів, установлених для посудин під тиском, і ДОПНВ, повинен подати відповідну заявку, одержати й зберігати свідоцтво про затвердження, видаване компетентним органом.

Це письмове затвердження повинно надаватися компетентному органу країни використання за його запитом.

6.2.2.6.4.2 Заявка повинна подаватися кожним органом з періодичних перевірок і випробувань і повинна містити наступну інформацію:

a) найменування й адресу органу з періодичних перевірок і випробувань і, крім того, у тих випадках, коли заявка подається вповноваженим представником, прізвище й адресу останнього;

b) адресу кожної лабораторії, що проводить періодичні перевірки й випробування;

c) прізвище(а) і посаду(и) особи (осіб), відповідальної(их) за систему забезпечення якості;

d) позначення посудин під тиском, методи проведення періодичних перевірок і випробувань і відповідні стандарти на посудини під тиском, які враховуються в системі забезпечення якості;

e) документацію, що стосується кожної лабораторії, обладнання й системи забезпечення якості відповідно до пункту 6.2.2.6.3.1;

f) інформацію про кваліфікацію й професійну підготовку персоналу, що здійснює періодичні перевірки й випробування; і

g) відомості про будь-які відмови, що мали місце, у затвердженні аналогічної заявки будь-яким іншим компетентним органом.

6.2.2.6.4.3 Компетентний орган повинен:

a) розглянути документацію, для того щоб упевнитися в тому, що використані процедури відповідають вимогам відповідних стандартів на посудини під тиском і вимогам ДОПНВ; і

b) провести ревізію відповідно до пункту 6.2.2.6.3.2, щоб упевнитися, що перевірки й випробування здійснювалися з дотриманням вимог відповідних стандартів на посудини під тиском і вимог ДОПНВ, і їх результати задовольняють компетентний орган.

6.2.2.6.4.4 Після того як ревізія була проведена із задовільними результатами й були виконані всі застосовні вимоги пункту 6.2.2.6.4, видається свідоцтво про затвердження. У цьому свідоцтві повинні бути зазначені найменування органу з періодичних перевірок і випробувань, його реєстраційний знак, адреса кожної лабораторії й дані, необхідні для ідентифікації його затвердженої діяльності (позначення посудин під тиском, методи проведення періодичних перевірок і випробувань і стандарти на посудини під тиском).

6.2.2.6.4.5 Якщо органу з періодичних перевірок і випробувань відмовлено у затвердженні, компетентний орган повинен надати в письмовій формі докладний виклад причин такої відмови.

Зміни у затвердженні органу з періодичних перевірок і випробувань

6.2.2.6.4.6 Після затвердження орган з періодичних перевірок і випробувань повинен повідомити компетентний орган, що видав це затвердження, про будь-які зміни в інформації, наданій для первинного затвердження відповідно до пункту 6.2.2.6.4.2.

Такі зміни повинні бути оцінені з метою визначення того, чи будуть задоволені вимоги відповідних стандартів на посудини під тиском і вимоги ДОПНВ. Може знадобитися проведення ревізії відповідно до пункту 6.2.2.6.3.2. Компетентний орган повинен у письмовій формі затвердити або відхилити ці зміни й, за необхідності, видати змінене свідоцтво про затвердження.

6.2.2.6.4.7 Компетентний орган повинен за запитом надавати будь-якому іншому компетентному органу інформацію, що стосується первинних затверджень, змін у затвердженнях і відкликань затверджень.

6.2.2.6.5 Періодичні перевірки й випробування й сертифікація

Нанесення на посудину під тиском маркувальних знаків органом з періодичних перевірок і випробувань повинно вважатися свідченням того, що дана посудина під тиском відповідає застосовним стандартам на посудини під тиском і вимогам ДОПНВ. Орган з періодичних перевірок і випробувань повинен наносити маркувальні знаки, що підтверджують проведення періодичних перевірок і випробувань, у тому числі свій реєстраційний знак, на кожну затверджену посудину під тиском (див. пункт 6.2.2.7.7).

До наповнення посудини під тиском орган з періодичних перевірок і випробувань повинен видати свідоцтво, що підтверджує, що дана посудина під тиском успішно пройшла періодичну перевірку й випробування.

6.2.2.6.6 Реєстраційні записи

Орган з періодичних перевірок і випробувань повинен зберігати реєстраційні записи про періодичні перевірки й випробування посудин під тиском (незалежно від їх результатів), у тому числі адресу лабораторії, що проводила випробування, протягом не менше 15 років.

Власник посудини під тиском повинен зберігати ідентичні реєстраційні записи до наступної періодичної перевірки й наступних періодичних випробувань, за винятком випадків, коли посудина під тиском остаточно вилучена з обороту.

6.2.2.7 Маркування посудин під тиском «UN» багаторазового використання

ПРИМІТКА: Вимоги до маркування систем зберігання на основі металгідридів «UN» викладені в підрозділі 6.2.2.9, вимоги до маркування в’язок балонів «UN» − у підрозділі 6.2.2.10, а вимоги до маркування затворів — у підрозділі 6.2.2.11.

6.2.2.7.1 На корпуси посудин під тиском «UN» багаторазового використання і закриті криогенні посудини повинні бути нанесені чіткі й розбірливі сертифікаційні, експлуатаційні й виробничі маркувальні знаки. Ці маркувальні знаки повинні зберігатися протягом усього терміну експлуатації (наприклад, повинні бути видавлені, вигравірувані або витравлені). Ці маркувальні знаки повинні розташовуватися на частині, що звужується, верхньому днищі або горловині корпусу посудини під тиском або ж на якій-небудь незнімній деталі посудини під тиском (наприклад, на привареному кільцевому виступі або на корозієстійкій табличці, привареній до зовнішнього кожуха закритої криогенної посудини). За винятком символу «UN» для тари, висота маркувальних знаків повинна бути не менше 5 мм для посудин під тиском діаметром 140 мм і більше і не менше 2,5 мм − для посудин під тиском діаметром менше 140 мм. Висота символу «UN» для тари повинна бути не менше 10 мм для посудин під тиском діаметром 140 мм і більше і не менше 5 мм − для посудин під тиском діаметром менше 140 мм.

6.2.2.7.2 Застосовуються наступні сертифікаційні маркувальні знаки:

а) символ Організації Об’єднаних Націй для тари .

Цей символ повинен використовуватися винятково для позначення того, що тара, м’який контейнер для масових вантажів, переносна цистерна або БЕГК задовольняє вимогам глав 6.1, 6.2, 6.3, 6.5, 6.6, 6,7 або 6.11. Цей символ не повинен використовуватися на посудинах під тиском, які задовольняють тільки вимогам розділів 6.2.3−6.2.5 (див. підрозділ 6.2.3.9).

b) технічний стандарт (наприклад, ISO 9809-1), використовуваний для конструювання, виготовлення й випробувань;

ПРИМІТКА: У випадку балонів для ацетилену в маркуванні повинен бути також зазначений стандарт ISO 3807.

c) літера(и), що позначає(ють) країну затвердження, у вигляді відмітного знаку, використовуваного на транспортних засобах, що знаходяться у міжнародному дорожньому русі²;

ПРИМІТКА: Для цілей даного знака під країною затвердження мається на увазі країна компетентного органу, що санкціонував проведення первинної перевірки й випробування окремої посудини на етапі виготовлення.

d) ідентифікаційний маркувальний знак або клеймо перевіряючого органу, який зареєстровано компетентним органом країни, що санкціонувала нанесення маркування;

e) дата первинної перевірки: рік (чотири цифри) і потім місяць (дві цифри), розділені косою рисою (тобто «/»).

ПРИМІТКА: Коли відповідність балону для ацетилену оцінюється відповідно до пункту 6.2.1.4.4 b) й оцінка корпусу балона й власне балона для ацетилену здійснюється різними перевіряючими органами, потрібні відповідні маркувальні знаки, передбачені в підпункті d). Потрібна лише дата попередньої перевірки готового балона для ацетилену, передбачена в підпункті е). Якщо країна затвердження перевіряючого органу, відповідального за первинну перевірку, відрізняється від країни затвердження перевіряючого органу, відповідального за первинне випробування, то потрібен другий маркувальний знак, передбачений у підпункті с).

6.2.2.7.3 Застосовуються наступні експлуатаційні маркувальні знаки:

f) величина випробувального тиску в барах, якій передують літери «РН» і за якою йдуть літери «BAR»;

g) маса порожньої посудини під тиском, включаючи всі постійно з’єднані складові частини (наприклад, горлове кільце, опорне кільце і т.д.) у кілограмах, за якою повинні йти літери «KG». Ця маса не включає масу затвора(ів), запобіжного ковпачка вентиля або захисного пристрою клапана, будь-якого зовнішнього покриття або пористого матеріалу під час перевезення ацетилену. Величина маси виражається тризначним числом, округленим по останній цифрі. У випадку балонів, що мають масу менше 1 кг, величина маси виражається двозначним числом, округленим по останній цифрі. У випадку посудин під тиском, призначених для № ООН 1001 ацетилену розчиненого й № ООН 3374 ацетилену нерозчиненого, вказується, щонайменше, один десятковий знак після коми, а для посудин під тиском, що мають масу менше 1 кг, − два десяткові знаки;

h) мінімальна гарантована величина товщини стінки посудини під тиском у міліметрах, за якою йдуть літери «ММ». Нанесення цього маркувального знака не потрібно для посудин під тиском місткістю до 1 л по воді або для композитних балонів або для закритих криогенних посудин;

i) у випадку посудин під тиском, призначених для стиснених газів, № ООН 1001 ацетилену розчиненого й № ООН 3374 ацетилену нерозчиненого – величина робочого тиску в барах, якій передують літери «PW». У випадку закритих криогенних посудин – величина максимально припустимого робочого тиску, якій передують літери «МПРТ»;

ПРИМІТКА: Коли корпус балона призначений для використання в якості балона для ацетилену (включаючи пористий матеріал), маркувальний знак робочого тиску не потрібен доти, поки не буде завершено збирання балона для ацетилену.

j) у випадку посудин під тиском для скраплених газів, охолоджених скраплених газів і розчинених газів – місткість у літрах по воді, виражена тризначним числом, округленим по останній цифрі, за якою іде літера «L». Якщо величина мінімальної або номінальної місткості по воді являє собою ціле число, десяткові знаки можна ігнорувати;

k) у випадку балонів для розчиненого ацетилену (№ ООН 1001):

i) маса тари в кілограмах, що являє собою загальну масу корпусу порожнього балона, експлуатаційного обладнання (включаючи пористий матеріал), що не знімається під час наповнення, будь-якого покриття, розчинника й насичуючого газу, виражену тризначним числом, округленим по останній цифрі, за яким йдуть літери «KG». Після коми повинен бути вказаний щонайменше один десятковий знак. У разі посудин під тиском, що мають масу менше 1 кг, величина маси виражається двозначним числом, округленим по останній цифрі;

ii) позначення пористого матеріалу (наприклад: найменування або товарний знак); і

iii) загальна маса наповненого балона для ацетилену в кілограмах, за якою йдуть літери «KG»;

l) у випадку балонів для нерозчиненого ацетилену (№ ООН 3374):

i) маса тари в кілограмах, що являє собою загальну масу корпусу порожнього балона, експлуатаційного обладнання (включаючи пористий матеріал), що не знімається під час наповнення, і будь-якого покриття, виражену тризначним числом, округленим по останній цифрі, за яким йдуть літери «KG». Після коми повинен бути вказаний щонайменше один десятковий знак. У разі посудин під тиском, що мають масу менше 1 кг, величина маси виражається двозначним числом, округленим по останній цифрі;

ii) позначення пористого матеріалу (наприклад: найменування або товарний знак); і

iii) загальна маса наповненого балона для ацетилену в кілограмах, за якою йдуть літери «KG».

6.2.2.7.4 Застосовуються наступні виробничі маркувальні знаки:

m) розмір різьблення балона (наприклад, 25Е). Цей маркувальний знак не потрібен для закритих криогенних посудин;

ПРИМІТКА: Інформація про маркувальні знаких, які можуть використовуватися для визначення розміру різьблення балонів, приводиться в стандарті ISO/TR 11364, «Газові балони – Перелік національних і міжнародних штоків клапана з різьбленнями горловин газових балонів і система їх ідентифікації й маркування.

n) маркувальний знак виробника, зареєстрований компетентним органом. У тих випадках, коли країна виготовлення не є країною затвердження, маркувальному знаку виробника повинні передувати літери, що позначають державу виготовлення, у вигляді відмітного знаку, використовуваного на транспортних засобах, що знаходяться у міжнародному дорожньому русі². Маркувальний знак країни й маркувальний знак виробника повинні бути відділені один від одного пропуском або косою рисою;

ПРИМІТКА: У випадку балонів для ацетилену, якщо виробник балона для ацетилену і виробник корпусу балона є різними, потрібен тільки маркувальний знак виробника готового балона для ацетилену.

o) серійний номер, присвоєний виробником;

p) у випадку сталевих посудин під тиском і складених посудин під тиском із внутрішньою сталевою оболонкою, призначених для перевезення газів, що становлять небезпеку провокування водневого окрихчування, – літера »Н», що вказує на сумісність сталі (див. ISO 11114-1:2012 + A1:2017);

q) у випадку композитних балонів і трубок з обмеженим проектним терміном служби – літери «FINAL», за якими вказується проектний термін служби: рік (чотири цифри), потім місяць (дві цифри), розділені косою рисою (тобто «/»);

r) у випадку композитних балонів і трубок з обмеженим проектним терміном служби, що становить більше 15 років, і у випадку композитних балонів і трубок з необмеженим проектним терміном служби – літери «SERVICE», за якими іде дата, що позначає 15 років з дати виготовлення (первинної перевірки): рік (чотири цифри), потім місяць (дві цифри), розділені косою рисою (тобто «/»).

ПРИМІТКА: Після того як вимоги програми випробувань на експлуатаційний термін служби, пред’явлені до первинного типу конструкції відповідно до ПРИМІТКИ 2 до пункту 6.2.2.1.1 або ПРИМІТКИ 2 до пункту 6.2.2.1.2, виконано, проставляти маркувальний знак первинного експлуатаційного терміну служби на балонах і трубках, зроблених пізніше, не потрібно. Маркувальний знак первинного експлуатаційного терміну служби повинен бути видалений з балонів і трубок, тип конструкції яких задовольняє вимогам програми випробувань на експлуатаційний термін служби.

6.2.2.7.5 Вищезгадані маркувальні знаки повинні розміщатися трьома групами:

– виробничі маркувальні знаки повинні знаходитися у верхній групі й проставлятися послідовно в порядку, зазначеному в пункті 6.2.2.7.4, за винятком маркувальних знаків, описаних у підпунктах q) і r) пункту 6.2.2.7.4, які повинні бути проставлені поруч із маркувальними знаками періодичних перевірок і випробувань, передбаченими в пункті 6.2.2.7.7;

– експлуатаційні маркувальні знаки, передбачені в пункті 6.2.2.7.3, повинні знаходитися в середній групі, і безпосередньо перед величиною випробувального тиску (f) повинна вказуватися величина робочого тиску (i), якщо це потрібно;

– сертифікаційні маркувальні знаки утворюють нижню групу й проставляються в послідовності, що вказана у пункті 6.2.2.7.2.

Нижче показано приклад маркування балона:

6.2.2.7.6 В інших місцях, крім бічних стінок, дозволяється наносити й інші маркувальні знаки за умови, що вони розміщаються на ділянках, не підданих сильній напрузі, і за своїм розміром і глибиною не створюють небезпечних концентрацій напруги. У випадку закритих криогенних посудин такі маркувальні знаки можуть наноситися на окрему табличку, прикріплену до зовнішнього кожуха. За своїм змістом ці маркувальні знаки не повинні суперечити необхідним маркувальним знакам.

6.2.2.7.7 Поряд з вищезгаданими маркувальними знаками на кожній посудині під тиском багаторазового використання, що задовольняє вимогам підрозділу 6.2.2.4 відносно періодичних перевірок і випробувань, проставляються знаки, що вказують:

a) літеру(и), що позначає(ють) країну, що затвердила орган, що здійснює періодичні перевірки й випробування, у вигляді відмітного знаку, використовуваного на транспортних засобах, що знаходяться у міжнародному дорожньому русі². Цей маркувальний знак не потрібний, якщо даний орган затверджено компетентним органом країни, що затвердила виготовлення посудини;

b) реєстраційний знак органу, уповноваженого компетентним органом на проведення періодичних перевірок і випробувань;

c) дату періодичних перевірок і випробувань − рік (дві цифри) і місяць (дві цифри), розділені косою рисою (тобто «/»). Для позначення року можуть використовуватися чотири цифри.

Вищезгадані маркувальні знаки повинні бути проставлені послідовно в зазначеному порядку.

6.2.2.7.8 Маркувальні знаки, необхідні згідно з пунктом 6.2.2.7.7, можуть бути вигравірувані на металевому кільці, яке прикріплюється до балона або барабана під тиском при установці вентиля і яке може бути зняте тільки після від'єднання вентиля від балона або барабана під тиском.

6.2.2.7.9 (Виключено)

6.2.2.8 Маркування балонів «UN» одноразового використання

6.2.2.8.1 На балони «UN» одноразового використання повинні бути нанесені чіткі й розбірливі сертифікаційні маркувальні знаки й маркувальні знаки, що відносяться до конкретних газів або балонів. Ці маркувальні знаки повинні зберігатися на балоні протягом усього терміну експлуатації (наприклад, повинні бути вибиті за трафаретом, видавлені, вигравірувані або витравлені). За винятком випадків, коли знаки вибиваються за трафаретом, вони наносяться на звужену частину, верхній кінець або горловину корпусу балона або на яку-небудь незнімну деталь балона (наприклад, приварений кільцевий виступ). За винятком символу Організації Об’єднаних Націй для тари й напису «ОДНОРАЗОВОГО ВИКОРИСТАННЯ», висота маркувальних знаків повинна бути не менше 5 мм для балонів діаметром 140 мм і більше і 2,5 мм – для балонів діаметром менше 140 мм. Висота символу Організації Об’єднаних Націй для тари повинна бути не менше 10 мм для балонів діаметром 140 мм і більше 5 мм – для балонів діаметром менше 140 мм. Мінімальна висота літер у написі «ОДНОРАЗОВОГО ВИКОРИСТАННЯ» – 5 мм.

6.2.2.8.2 Застосовуються маркувальні знаки, перелічені в пунктах 6.2.2.7.2−6.2.2.7.4, за винятком підпунктів g), h) і m). Серійний номер, передбачений у підпункті о), може бути замінений номером партії. Поряд із цим потрібні слова «ОДНОРАЗОВОГО ВИКОРИСТАННЯ» з літерами висотою не менше 5 мм.

6.2.2.8.3 Застосовуються вимоги, передбачені в пункті 6.2.2.7.5.

ПРИМІТКА: На балонах одноразового використання ці постійні маркувальні знаки можуть, з урахуванням їх розміру, замінятися відповідним знаком.

6.2.2.8.4 Дозволяється наносити й інші маркувальні знаки за умови, що вони розміщаються не на бічних стінках, а на ділянках, не підданих сильній напрузі, і за своїм розміром й глибиною не створюють небезпечних концентрацій напруги. За своїм змістом ці маркувальні знаки не повинні суперечити необхідним маркувальним знакам.

6.2.2.9 Маркування систем зберігання на основі металгідридів «UN»

6.2.2.9.1 На системи зберігання на основі металгідридів «UN» повинні бути нанесені чіткі й розбірливі маркувальні знаки, перелічені нижче. Ці маркувальні знаки повинні зберігатися на системі зберігання на основі металгідридів протягом усього терміну експлуатації (наприклад, повинні бути видавлені, вигравірувані або витравлені). Ці знаки повинні розташовуватися на частині, що звужується, верхньому днищі або горловині системи зберігання на основі металгідридів або ж на якій-небудь незнімній деталі системи зберігання на основі металгідридів. За винятком символу Організації Об’єднаних Націй для тари, висота маркувальних знаків повинна бути не менше 5 мм для систем зберігання на основі металгідридів з найменшим габаритним розміром 140 мм і більше і не менше 2,5 мм − для систем зберігання на основі металгідридів з найменшим габаритним розміром менше 140 мм. Висота символу Організації Об’єднаних Націй для тари повинна бути не менше 10 мм для систем зберігання на основі металгідридів з найменшим габаритним розміром 140 мм і більше і не менше 5 мм − для систем зберігання на основі металгідридів з найменшим габаритним розміром менше 140 мм.

6.2.2.9.2 Застосовуються наступні маркувальні знаки:

а) символ Організації Об’єднаних Націй для тари .

Цей символ повинен використовуватися винятково для позначення того, що тара, м’який контейнер для масових вантажів, переносна цистерна або БЕГК задовольняє вимогам глав 6.1, 6.2, 6.3, 6.5, 6.6, 6,7 або 6.11;

b) «ISO 16111» (технічний стандарт, використовуваний для конструювання, виготовлення й випробувань);

c) літера(и), що позначає(ють) країну затвердження, у вигляді відмітного знаку, використовуваного на транспортних засобах, що знаходяться у міжнародному дорожньому русі²;

ПРИМІТКА: Для цілей даного знака під країною затвердження мається на увазі країна компетентного органу, що санкціонував проведення первинної перевірки й випробування окремої посудини на етапі виготовлення.

d) ідентифікаційний маркувальний знак або клеймо перевіряючого органу, який зареєстровано компетентним органом країни, що санкціонувала нанесення маркування;

e) дата первинної перевірки: рік (чотири цифри), потім місяць (дві цифри), розділені косою рисою (тобто «/»);

f) величина випробувального тиску в барах, якій передують літери «PH» і за якою ідуть літери «BAR»;

g) величина номінального тиску зарядки системи зберігання на основі металгідридів у барах, якій передують літери «RCP» і за якою ідуть літери «BAR»;

h) маркувальний знак виробника, зареєстрований компетентним органом. У тих випадках, коли країна виготовлення не є країною затвердження, маркувальному знаку виробника повинна(і) передувати літера(и), що позначає(ють) країну виготовлення, у вигляді відмітного знаку, використовуваного на транспортних засобах, що знаходяться у міжнародному дорожньому русі². Маркувальний знак країни й маркувальний знак виробника повинні бути відділені один від одного пропуском або косою рисою;

i) серійний номер, присвоєний виробником;

j) у випадку сталевих посудин і складених посудин із внутрішньою сталевою оболонкою – літера «Н», що вказує на сумісність сталі (див. ISO 11114-1:2012 + A1:2017); і

k) у випадку систем зберігання на основі металгідридів з обмеженим терміном служби – дата закінчення терміну служби, позначена літерами «FINAL», за якими вказуються рік (чотири цифри), потім місяць (дві цифри), розділені косою рисою (тобто «/»).

Сертифікаційні маркувальні знаки, передбачені вище в підпунктах a)–e), проставляються послідовно в зазначеному порядку. Безпосередньо перед величиною випробувального тиску f) повинна вказуватися величина номінального тиску зарядки g). Виробничі маркувальні знаки, передбачені вище в підпунктах h)–k), проставляються послідовно в зазначеному порядку.

6.2.2.9.3 В інших місцях, крім бічних стінок, дозволяється наносити й інші маркувальні знаки, за умови, що вони розміщаються на ділянках, не підданих сильній напрузі, і за своїм розміром і глибиною не створюють небезпечних концентрацій напруги. За своїм вмістом ці маркувальні знаки не повинні суперечити необхідним маркувальним знакам.

6.2.2.9.4 Поряд з вищезгаданими маркувальними знаками на кожній системі зберігання на основі металгідридів, що задовольняє вимогам підрозділу 6.2.2.4 відносно періодичних перевірок і випробувань, проставляються знаки, що вказують:

a) літеру(и), що позначає(ють) країну, що затвердила орган, що здійснює періодичні перевірки й випробування, у вигляді відмітного знаку, використовуваного на транспортних засобах, що знаходяться у міжнародному дорожньому русі². Цей маркувальний знак не потрібний, якщо даний орган затверджено компетентним органом країни, що затвердила виготовлення системи зберігання;

b) реєстраційний знак органу, уповноваженого компетентним органом на проведення періодичних перевірок і випробувань;

c) дату періодичної перевірки й випробування – рік (дві цифри), потім місяць (дві цифри), розділені косою рисою (тобто «/»). Для позначення року можуть використовуватися чотири цифри.

Вищезгадані маркувальні знаки повинні бути проставлені послідовно в зазначеному порядку.

6.2.2.10 Маркування в’язок балонів «UN»

6.2.2.10.1 Окремі корпуси балонів у в’язці балонів повинні маркуватися відповідно до підрозділу 6.2.2.7. Окремі затвори у в'язці балонів повинні маркуватися згідно з підрозділом 6.2.2.11.

6.2.2.10.2 На в’язки балонів «UN» багаторазового використання повинні бути нанесені чіткі й розбірливі сертифікаційні, експлуатаційні й виробничі маркувальні знаки. Ці маркувальні знаки повинні бути нанесені на весь термін експлуатації (наприклад, повинні бути видавлені, вигравірувані або витравлені) на табличку, міцно прикріплену до рами в’язки балонів. За винятком символу «UN», висота маркувальних знаків повинна бути не менше 5 мм. Висота символу «UN» повинна бути не менше 10 мм.

6.2.2.10.3 Застосовуються наступні маркувальні знаки:

a) сертифікаційні маркувальні знаки, зазначені в пунктах 6.2.2.7.2 a), b), c), d) і e);

b) експлуатаційні маркувальні знаки, зазначені в пунктах 6.2.2.7.3 f), i) і j), і сукупна маса рами в’язки й усіх постійно з’єднаних частин (корпусів балонів і експлуатаційного обладнання). На в’язках, призначених для перевезення № ООН 1001 ацетилену розчиненого й № ООН 3374 ацетилену нерозчиненого, повинна вказуватися маса тари, як вона визначається в пункті B.4.2 стандарту ISO 10961:2010; і

c) виробничі маркувальні знаки, зазначені в пунктах 6.2.2.7.4 n), o) і, коли застосовується, p).

6.2.2.10.4 Маркувальні знаки повинні розміщатися трьома групами:

a) виробничі маркувальні знаки повинні знаходитися у верхній групі й проставлятися послідовно в порядку, зазначеному в пункті 6.2.2.10.3 c);

b) експлуатаційні маркувальні знаки, передбачені в пункті 6.2.2.10.3 b), повинні знаходитися в середній групі, і експлуатаційний маркувальний знак, передбачений у пункті 6.2.2.7.3 f), повинен розміщатися безпосередньо після експлуатаційного маркувального знака, передбаченого в пункті 6.2.2.7.3 i), якщо він потрібний;

c) сертифікаційні маркувальні знаки утворюють нижню групу й проставляються в послідовності, що вказана у пункті 6.2.2.10.3 a).

6.2.2.11 Маркування затворів для посудин під тиском «UN» багаторазового використання

На затвори повинні бути нанесені на весь термін експлуатації (наприклад, повинні бути видавлені, вигравірувані або витравлені) такі чіткі й розбірливі маркувальні знаки:

a) ідентифікаційний маркувальний знак виробника;

b) стандарт на конструкцію або позначення стандарту на конструкцію;

c) дата виготовлення (рік і місяць або рік і тиждень); і

d) якщо застосовно, ідентифікаційний знак перевіряючого органу, відповідального за первинну перевірку й випробування.

Повинно бути нанесено значення випробувального тиску вентиля, якщо воно менше випробувального тиску, на яке вказує номінальний тиск наповнювального штуцера вентиля.

6.2.2.12 Еквівалентні процедури оцінки відповідності та періодичних перевірок і випробувань

Для посудин під тиском «UN» вимоги підрозділів 6.2.2.5 і 6.2.2.6 вважаються виконаними, якщо застосовуються такі процедури:

Процедура	Відповідний орган
Перевірка типу конструкції і видача свідоцтва про офіційне затвердження типу (1.8.7.2)a	Xa
Контроль виготовлення (1.8.7.3) і первинна перевірка і випробування (1.8.7.4)	Xa або IS
Періодична перевірка (1.8.7.6)	Xa або Xb або IS

^а Коли для видачі свідоцтва про офіційне затвердження типу компетентним органом призначено перевіряючий орган, перевірку типу конструкції повинен здійснювати цей перевіряючий орган.

Кожна процедура, передбачена в таблиці, повинна виконуватися одним відповідним органом, зазначеним у таблиці.

Щодо окремих оцінок відповідності (наприклад, корпусу балона і затвора) див. пункт 6.2.1.4.4.

Ха означає компетентний орган або перевіряючий орган, що відповідає вимогам підрозділу 1.8.6.3 та акредитований відповідно до стандарту EN ISO/IEC 17020:2012 (за винятком пункту 8.1.3), тип А.

Xb означає перевіряючий орган, що відповідає вимогам підрозділу 1.8.6.3 та акредитований відповідно до стандарту EN ISO/IEC 17020:2012 (за винятком пункту 8.1.3), тип В, який працює виключно на власника або суб'єкта, відповідального за посудини під тиском.

IS означає внутрішню інспекційну службу виробника або підприємства з випробувальною лабораторією, яка діє під контролем перевіряючого органу, що відповідає вимогам підрозділу 1.8.6.3 і акредитованого відповідно до стандарту EN ISO/IEC 17020:2012 (за винятком пункту 8.1.3), тип А. Внутрішня інспекційна служба повинна функціонувати незалежно від процесу конструювання, виробничих операцій, ремонту й технічного обслуговування.

Якщо для проведення первинної перевірки та випробувань використовувалася внутрішня інспекційна служба, то маркувальний знак, зазначений у пункті 6.2.2.7.2 d), повинен бути доповнений маркувальним знаком внутрішньої інспекційної служби.

Якщо періодична перевірка проводилася внутрішньої інспекційною службою, то маркувальний знак, зазначений у пункті 6.2.2.7.7 b), повинен бути доповнений маркувальним знаком внутрішньої інспекційної служби.

6.2.3 Загальні вимоги, встановлені до посудин під тиском, крім посудин «UN»

6.2.3.1 Конструкція й виготовлення

6.2.3.1.1 Посудини під тиском і їх затвори, сконструйовані, виготовлені, перевірені, випробувані й затверджені без дотримання вимог, перелічених у розділі 6.2.2, повинні конструюватися, виготовлятися, перевірятися, випробовуватися й затверджуватися відповідно до загальних вимог розділу 6.2.1, доповнених і змінених з урахуванням вимог цього розділу й вимог розділу 6.2.4 або 6.2.5.

6.2.3.1.2 По можливості товщина стінок повинна визначатися шляхом розрахунків, включаючи, якщо буде потреба, експериментальний розрахунок напруги. В іншому випадку товщину стінок можна визначати експериментальним шляхом.

Для забезпечення міцності посудин під тиском повинні проводитися належні розрахунки конструкції посудин під тиском або корпусів посудин під тиском, включаючи всі постійно прикріплені частини (наприклад, горлове кільце, опорне кільце і т.д.).

Мінімальна товщина стінок, що дозволяє витримати тиск, повинна розраховуватися з урахуванням, зокрема:

– розрахункових тисків, які не повинні бути менше випробувального тиску;

– розрахункових температур, при яких зберігається відповідний запас міцності;

– максимальних напруг і їх концентрацій, якщо це необхідно;

– факторів, пов’язаних із властивостями матеріалів.

6.2.3.1.3 Для виготовлення зварених посудин під тиском повинні використовуватися тільки придатні для зварювання метали, достатня ударна в’язкість яких при температурі довкілля –20 °С може бути гарантована.

6.2.3.1.4 У випадку закритих криогенних посудин випробування на ударну в’язкість, яка повинна визначатися відповідно до вимог пункту 6.2.1.1.8.1, повинно проводитися відповідно до процедури, викладеної в підрозділі 6.8.5.3.

6.2.3.1.5 Балони для ацетилену не повинні бути оснащені плавкими запобіжними вставками або будь-якими іншими пристроями для скидання тиску.

6.2.3.2 (Зарезервовано)

6.2.3.3 Експлуатаційне обладнання

6.2.3.3.1 Експлуатаційне обладнання повинно відповідати вимогам підрозділу 6.2.1.3.

6.2.3.3.2 У барабанах під тиском можуть бути обладнані отвори для наповнення й спорожнювання, а також інші отвори, призначені для рівнемірів, манометрів або запобіжних пристроїв. Ці отвори повинні бути обладнані в мінімальній кількості, що забезпечує безпеку операцій. У барабанах під тиском може також бути передбачено оглядовий отвір, який повинен закриватися за допомогою ефективного запобіжного пристрою.

6.2.3.3.3 Якщо балони обладнані пристосуванням, що перешкоджає перекочуванню, це пристосування не повинно становити одне ціле з ковпаком вентиля.

6.2.3.3.4 Барабани під тиском, які можуть перекочуватися, повинні бути оснащені обручами катання або мати який-небудь інший захист від ушкоджень при перекочуванні (наприклад, антикорозійне металеве покриття на поверхні посудини під тиском).

6.2.3.3.5 В’язки балонів повинні бути оснащені відповідними пристосуваннями, що гарантують їх безпечне навантаження-вивантаження й перевезення.

6.2.3.3.6 Якщо встановлені рівнеміри, манометри або запобіжні пристрої, то вони повинні бути захищені в такий же спосіб, що й клапани відповідно до вимог пункту 4.1.6.8.

6.2.3.4 Первинна перевірка й випробування

6.2.3.4.1 Нові посудини під тиском повинні пройти випробування і перевірки у процесі й після виготовлення відповідно до вимог підрозділу 6.2.1.5.

6.2.3.4.2 Спеціальні положення, застосовні до корпусів посудин під тиском з алюмінієвих сплавів

a) Крім первинної перевірки, вказаної у пункті 6.2.1.5.1, необхідно проводити випробування для встановлення можливості міжкристалітної корозії усередині стінок корпусів посудин під тиском, виготовлених з алюмінієвого сплаву, що містить мідь, або з алюмінієвого сплаву, що містить магній і марганець, якщо вміст марганцю більше 3,5% або вміст марганцю менше 0,5%.

b) У випадку алюмінієво-мідного сплаву випробування повинно проводитися виробником при затвердженні компетентним органом нового сплаву, а згодом повинно повторюватися в процесі виробництва для кожного виливка із цього сплаву.

c) У випадку алюмінієво-магнієвого сплаву випробування повинно проводитися виробником при затвердженні компетентним органом нового сплаву й технологічного процесу. Якщо до складу сплаву або в технологічний процес вноситься зміна, то випробування слід повторити.

6.2.3.5 Періодичні перевірки й випробування

6.2.3.5.1 Періодичні перевірки й випробування повинні проводитися відповідно до пункту 6.2.1.6.

ПРИМІТКА 1: За згодою компетентного органу країни, що надала затвердження типу конструкції, для кожного звареного сталевого корпусу балона, призначеного для перевезення газів з № ООН 1965 (газів вуглеводневих суміш скраплена, н.з.к.), місткістю менше 6,5 л, замість випробування на гідравлічний тиск може проводитися інше випробування, що забезпечує еквівалентний рівень безпеки.

ПРИМІТКА 2: Для безшовних сталевих корпусів балонів і корпусів трубок замість перевірки, передбаченої в пункті 6.2.1.6.1 b), і випробування на гідравлічний тиск, передбаченого в пункті 6.2.1.6.1 d), може використовуватися процедура, що відповідає стандарту EN ISO 16148:2016 + A1:2020 «Газові балони – Безшовні сталеві газові балони й трубки багаторазового використання – Випробування методом акустичної емісії й додаткового ультразвукового контролю для періодичних перевірок і випробувань».

ПРИМІТКА 3: Замість перевірки, передбаченої в пункті 6.2.1.6.1 b), і випробування на гідравлічний тиск, передбаченого в пункті 6.2.1.6.1 d), може використовуватися ультразвуковий контроль, проведений відповідно до стандарту EN ISO 18119:2018 + A1:2021 у випадку безшовних сталевих корпусів балонів і корпусів трубок і безшовних корпусів балонів і корпусів трубок з алюмінієвого сплаву. Незважаючи на пункт B.1 зазначеного стандарту, усі балони й трубки, товщина стінки яких менше мінімальної розрахункової товщини стінки, визнаються непридатними.

6.2.3.5.2 Закриті криогенні посудини повинні пройти періодичні перевірки і випробування відповідно до періодичності, вказаної в інструкції з упакування P203 (8) b), викладеної в підрозділі 4.1.4.1, згідно з наступними вимогами:

а) перевірка зовнішнього стану посудини під тиском, а також перевірка експлуатаційного обладнання й зовнішніх маркувальних знаків;

b) випробування на герметичність.

6.2.3.5.3 Загальні положення, що стосуються заміни спеціальної(их) перевірки (перевірок) для цілей періодичної перевірки й випробування, вказаних у пункті 6.2.3.5.1.

6.2.3.5.3.1 Цей пункт застосовується тільки до типів посудин під тиском, які сконструйовані й виготовлені відповідно до стандартів, згаданих в підрозділі 6.2.4.1, або технічних правил згідно з розділом 6.2.5 і особливості конструкції яких не дозволяють провести перевірки, вказані для цілей періодичної перевірки й випробування в підпунктах b) або d) пункту 6.2.1.6.1, або не дозволяють пояснити їх результати.

Для таких посудин під тиском ця (ці) перевірка(и) замінюється(ються) альтернативним(и) методом(ами), що відповідає(ють) характеристикам конкретної конструкції, вказаної в пункті 6.2.3.5.4 і докладно описаної в спеціальному положенні розділу 3.3 або стандарті, на який зроблено посилання в підрозділі 6.2.4.2.

Дані альтернативні методи повинні вказувати на те, які перевірки й випробування, передбачені в підпунктах b) і d) пункту 6.2.1.6.1, підлягають заміні.

Альтернативний(і) метод(и) у комбінації зі збереженими перевірками, передбаченими в підпунктах a)–e) пункту 6.2.1.6.1, повинен (повинні) забезпечувати рівень безпеки, щонайменше еквівалентний рівню безпеки для посудин під тиском, аналогічних за розміром і використанням, які піддаються періодичним перевіркам і випробуванням відповідно до положень пункту 6.2.3.5.1.

Крім того, альтернативний(і) метод(и) повинен (повинні) містити всі такі елементи:

– опис відповідних типів посудин під тиском;

– процедура проведення випробування (випробувань);

– технічні вимоги до критеріїв прийнятності;

– опис заходів, які повинні бути вжиті у випадку відхилення посудин під тиском.

6.2.3.5.3.2 Неруйнівний контроль у якості альтернативного методу

Перевірка(и), вказана(і) у пункті 6.2.3.5.3.1, повинна(і) бути доповнена(і) або замінена(і) одним (або більше) методом(ами) неруйнівного контролю, якому підлягає кожна окрема посудина під тиском.

6.2.3.5.3.3 Руйнівний контроль у якості альтернативного методу

У тому випадку, якщо еквівалентний рівень безпеки неможливо забезпечити жодним з методів неруйнівного контролю, то перевірка(и), вказана(і) у пункті 6.2.3.5.3.1, за винятком перевірки внутрішнього стану, згаданого в пункті 6.2.1.6.1 b), повинна(і) бути доповнена(і) або замінена(і) одним (або більше) методом(ами) руйнівного контролю в комбінації з його статистичною оцінкою.

На додаток до елементів, вказаних вище, докладний метод руйнівного контролю повинен містити такі елементи:

– опис відповідної основної сукупності посудин під тиском;

– процедура довільного відбору окремих посудин під тиском, які повинні бути піддані випробуванню;

– процедура статистичної оцінки результатів випробувань, включаючи критерії відхилення;

– вимоги до періодичності проведення випробувань за методом руйнівного контролю;

– опис заходів, які повинні бути вжиті у випадку, якщо критерії прийнятності дотримані, але при цьому спостерігається погіршення властивостей матеріалів, що впливає на безпеку; він повинен використовуватися для визначення моменту завершення терміну служби;

– статистична оцінка рівня безпеки, досягнутого за допомогою альтернативного методу.

6.2.3.5.4 Балони з формованим кожухом, до яких застосовується пункт 6.2.3.5.3.1, підлягають періодичній перевірці й випробуванню відповідно до спеціального положення 674 глави 3.3.

6.2.3.6 Затвердження посудин під тиском

6.2.3.6.1 Процедури оцінки відповідності та періодичної перевірки, передбачені в розділі 1.8.7, повинні здійснюватися відповідним органом відповідно до нижченаведеної таблиці.

Процедура	Відповідний орган
Перевірка типу конструкції і видача свідоцтва про офіційне затвердження типу (1.8.7.2)a	Xa
Контроль виготовлення (1.8.7.3) і первинна перевірка й випробування (1.8.7.4)	Xa або IS
Періодична перевірка (1.8.7.6)	Xa або Xb або IS

^а Свідоцтво про офіційне затвердження типу видається перевіряючим органом, який проводив перевірку типу конструкції.

Кожна процедура, передбачена в таблиці, повинна виконуватися одним відповідним органом, зазначеним у таблиці.

Щодо окремих оцінок відповідності (наприклад, корпусу балона і затвора) див. пункт 6.2.1.4.4. Для посудин під тиском одноразового використання окремі свідоцтва про офіційне затвердження типу відносно корпусу балона або затвора не видаються.

Ха означає компетентний орган або перевіряючий орган, що відповідає вимогам підрозділу 1.8.6.3 та акредитований відповідно до стандарту EN ISO/IEC 17020:2012 (за винятком пункту 8.1.3), тип А.

Xb означає перевіряючий орган, що відповідає вимогам підрозділу 1.8.6.3 та акредитований відповідно до стандарту EN ISO/IEC 17020:2012 (за винятком пункту 8.1.3), тип В, який працює виключно на власника або суб'єкта, відповідального за посудини під тиском.

IS означає внутрішню інспекційну службу виробника або підприємства з випробувальною лабораторією, яка діє під контролем перевіряючого органу, що відповідає вимогам підрозділу 1.8.6.3 і акредитованого відповідно до стандарту EN ISO/IEC 17020:2012 (за винятком пункту 8.1.3), тип А. Внутрішня інспекційна служба повинна функціонувати незалежно від процесу конструювання, виробничих операцій, ремонту і технічного обслуговування.

Якщо для проведення первинної перевірки та випробувань використовувалася внутрішня інспекційна служба, то маркувальний знак, зазначений у пункті 6.2.2.7.2 d), повинен бути доповнений маркувальним знаком внутрішньої інспекційної служби.

Якщо періодична перевірка проводилася внутрішньої інспекційною службою, то маркувальний знак, зазначений у пункті 6.2.2.7.7 b), повинен бути доповнений маркувальним знаком внутрішньої інспекційної служби.

6.2.3.6.2 Якщо країна затвердження не є Договірною стороною ДОПНВ, компетентним органом, згаданим у пункті 6.2.1.7.2, є компетентний орган Договірної сторони ДОПНВ.

6.2.3.7 Вимоги, встановлені до виробників

6.2.3.7.1 Повинні виконуватися відповідні вимоги розділу 1.8.7.

6.2.3.8 Вимоги, встановлені до перевіряючих органів

Повинні виконуватися вимоги підрозділу 1.8.6.3.

6.2.3.9 Маркування посудин під тиском багаторазового використання

6.2.3.9.1 Маркування повинно відповідати вимогам підрозділу 6.2.2.7 з наступними змінами.

6.2.3.9.2 Символ Організації Об’єднаних Націй для тари, зазначений у пункті 6.2.2.7.2 а), не повинен наноситися, і положення пунктів 6.2.2.7.4 q) і r) не застосовуються.

6.2.3.9.3 Вимоги пункту 6.2.2.7.3 j) повинні бути замінені наступним:

j) місткість посудини під тиском у літрах по воді, за якою іде літера »L». У випадку посудин під тиском для скраплених газів місткість у літрах по воді повинна виражатися тризначним числом, округленим по останній цифрі. Якщо величина мінімальної або номінальної місткості по воді являє собою ціле число, десятизначні знаки можна ігнорувати;

Вимоги пункту 6.2.2.7.4 n) повинні бути замінені наступним:

n) маркувальний знак виробника. У тих випадках, коли країна виготовлення не є країною затвердження, маркувальному знаку виробника повинна(і) передувати літера(и), що позначає(ють) країну виготовлення, у вигляді розпізнавального знака, який використовується на транспортних засобах у міжнародному дорожньому русі². Маркувальний знак країни і маркувальний знак виробника повинні бути відокремлені один від одного пропуском або косою рисою.

6.2.3.9.4 Маркувальні знаки, зазначені в пунктах 6.2.2.7.3 g) і h) і 6.2.2.7.4 m), не потрібні у випадку посудин під тиском, призначених для № ООН 1965 газів вуглеводневих суміші скрапленої, н.з.к.

6.2.3.9.5 При нанесенні дати, необхідної згідно з пунктом 6.2.2.7.7 с), місяць необов’язково вказувати у випадку газів, для яких проміжок часу між періодичними перевірками становить десять або більше років (див. інструкції з упакування P200 і P203, викладені в підрозділі 4.1.4.1).

6.2.3.9.6 Маркувальні знаки, потрібні відповідно до пункту 6.2.2.7.7, можуть бути вигравірувані на кільці з належного матеріалу, яке прикріплюється до балона або барабана під тиском при установці вентиля і яке може бути зняте тільки після від’єднання вентиля від балона або барабана під тиском.

6.2.3.9.7 Маркування в’язок балонів

6.2.3.9.7.1 Окремі балони у в’язці балонів повинні маркуватися відповідно до пунктів 6.2.3.9.1–6.2.3.9.6.

6.2.3.9.7.2 Маркування в’язок балонів повинно відповідати положенням пунктів 6.2.2.10.2 і 6.2.2.10.3, за винятком того, що не повинен наноситися символ Організації Об’єднаних Націй для тари, зазначений у пункті 6.2.2.7.2 a).

6.2.3.9.7.3 Поряд з вищезгаданими маркувальними знаками на кожній в’язці балонів, що задовольняє вимогам підрозділу 6.2.4.2 відносно періодичних перевірок і випробувань, повинні проставлятися знаки, що вказують:

а) літеру(и), що позначає(ють) країну, що затвердила орган, що здійснює періодичні перевірки й випробування, у вигляді відмітного знаку, використовуваного на транспортних засобах, що знаходяться у міжнародному дорожньому русі². Цей маркувальний знак не потрібний, якщо даний орган затверджено компетентним органом країни, що затвердила виготовлення в’язки балонів;

b) реєстраційний знак органу, уповноваженого компетентним органом на проведення періодичних перевірок і випробувань;

с) дату періодичної перевірки й випробування − рік (дві цифри), потім місяць (дві цифри), розділені косою рисою (тобто «/»). Для позначення року можуть використовуватися чотири цифри.

Вищезгадані маркувальні знаки повинні бути проставлені послідовно в зазначеному порядку або на табличці, що вказана у пункті 6.2.2.10.2, або на окремій табличці, міцно прикріпленій до рами в’язки балонів.

6.2.3.9.8 Маркування затворів для посудин під тиском багаторазового використання

6.2.3.9.8.1 Маркування повинне бути відповідно до підрозділу 6.2.2.11.

6.2.3.10 Маркування балонів одноразового використання

6.2.3.10.1 Маркування повинно відповідати вимогам підрозділу 6.2.2.8, за винятком того, що не повинен наноситися символ Організації Об’єднаних Націй для тари, що вказана у пункті 6.2.2.7.2 а).

6.2.3.11 Аварійні посудини під тиском

6.2.3.11.1 Для того щоб забезпечити можливість безпечної обробки й видалення посудин під тиском, що перевозяться в аварійній посудині під тиском, конструкція може включати обладнання, яке зазвичай не використовується для балонів або барабанів під тиском, наприклад пласкі днища, пристрої швидкого відкривання й отвори в циліндричній частині.

6.2.3.11.2 Інструкції з безпечної обробки й використання аварійної посудини під тиском повинні бути чітко зазначені в документах, що супроводжують заявку, що направляється компетентному органу країни затвердження, і повинні бути включені у свідоцтво про затвердження. У свідоцтві про затвердження повинні бути зазначені посудини під тиском, які дозволяється перевозити в аварійній посудині під тиском. Повинен бути також включений перелік матеріалів, з яких виготовлені всі частини, які, найімовірніше, будуть знаходитися в контакті з небезпечними вантажами.

6.2.3.11.3 Копія свідоцтва про затвердження повинна видаватися виробником власнику аварійної посудини під тиском.

6.2.3.11.4 Маркування аварійних посудин під тиском відповідно до розділу 6.2.3 повинно визначатися компетентним органом країни затвердження з урахуванням відповідних застосовних положень підрозділу 6.2.3.9, залежно від випадку. На маркувальних знаках повинні бути зазначені місткість по воді й випробувальний тиск аварійної посудини під тиском.

6.2.4 Вимоги, встановлені до посудин під тиском, крім посудин «UN», які сконструйовані, виготовлені й випробувані відповідно до стандартів, на які здійснені посилання

ПРИМІТКА: Особи або організації, що несуть на основі стандартів відповідальність у рамках ДОПНВ, повинні відповідати вимогам ДОПНВ.

6.2.4.1 Конструкція, виготовлення й первинні перевірки й випробування

З 1 січня 2009 року використання стандартів, на які зроблені посилання, є обов'язковим. Винятки розглядаються в розділі 6.2.5.

Свідоцтва про офіційне затвердження типу видаються відповідно до розділу 1.8.7. Для видачі свідоцтва про офіційне затвердження типу з наведеної нижче таблиці вибирається один стандарт, застосовуваний відповідно до зазначення, що міститься в стовпчику 4. Якщо можуть бути застосовані декілька стандартів, вибирається тільки один з них.

У стовпчику 3 вказані пункти глави 6.2, яким відповідає стандарт.

У стовпчику 5 вказана крайня дата, до якої існуючі офіційні затвердження типу повинні бути відкликані відповідно до пункту 1.8.7.2.2.2; якщо ніякої дати не вказано, офіційне затвердження типу залишається дійсним до закінчення його терміну дії.

Стандарти застосовуються відповідно до розділу 1.1.5. Вони застосовуються в повному обсязі, якщо в наведеній нижче таблиці не вказано інше.

Сферу застосування кожного стандарту визначено в положенні про сфери застосування цього стандарту, якщо в наведеній нижче таблиці не вказано інше.

ПРИМІТКА: Мається на увазі, що слова «балон», «трубка» і «барабан під тиском», коли вони використовуються в цих стандартах, не включають затвори, крім випадку балонів одноразового використання.

Посилання	Назва документа	Вимоги, яким відповідає стандарт	Застосовується до нових офіційних затверджень типу або продовжень	Крайня дата відкликання існуючих офіційних затверджень типу
(1)	(2)	(3)	(4)	(5)
Для конструкції й виготовлення посудин під тиском або корпусів посудин під тиском
Частини 1–3 додатка I до 84/525/ЄЕС	Директива Ради про зближення законів держав-членів у відношенні безшовних сталевих газових балонів, опублікована в Official Journal of the European Communities No. L 300 від 19 листопада 1984 року ПРИМІТКА: Незважаючи на скасування директив 84/525/ЄЕС, 84/526/ЄЕС і 84/527/ЄЕС, опублікованих в Official Journal of the European Communities No. L300 від 19 листопада 1984 року, додатки до цих директив залишаються застосовними в якості стандартів на проектування, виготовлення й первинні перевірки й випробування газових балонів. Із цими додатками можна ознайомитися за адресою https://eur-lex.europa.eu/oj/ direct-access.html.	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
Частини 1–3 додатка I до 84/526/ЄЕС	Директива Ради про зближення законів держав-членів у відношенні безшовних газових балонів з нелегованого алюмінію й алюмінієвих сплавів, опублікована в Official Journal of the European Communities No. L 300 від 19 листопада 1984 року ПРИМІТКА: Незважаючи на скасування директив 84/525/ЄЕС, 84/526/ЄЕС і 84/527/ЄЕС, опублікованих в Official Journal of the European Communities No. L300 від 19 листопада 1984 року, додатки до цих директив залишаються застосовними в якості стандартів на проектування, виготовлення й первинні перевірки й випробування газових балонів. Із цими додатками можна ознайомитися за адресою https://eur-lex.europa.eu/oj/direct-access.html.	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
Частини 1–3 додатка I до 84/527/ЄЕС	Директива Ради про зближення законів держав-членів у відношенні зварених газових балонів з нелегованої сталі, опублікована в Official Journal of the European Communities No. L 300 від 19 листопада 1984 року ПРИМІТКА: Незважаючи на скасування директив 84/525/ЄЕС, 84/526/ЄЕС і 84/527/ЄЕС, опублікованих в Official Journal of the European Communities No. L300 від 19 листопада 1984 року, додатки до цих директив залишаються застосовними в якості стандартів на проектування, виготовлення й первинні перевірки й випробування газових балонів. Із цими додатками можна ознайомитися за адресою https://eur-lex.europa.eu/oj/direct-access.html.	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 1442:1998 + AC:1999	Переносні зварені сталеві балони багаторазового використання для скрапленого нафтового газу (СНГ) – Конструкція й виготовлення	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 липня 2001 року до 30 червня 2007 року	31 грудня 2012 року
EN 1442:1998 + A2:2005	Переносні зварені сталеві балони багаторазового використання для скрапленого нафтового газу (СНГ) – Конструкція й виготовлення	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 січня 2007 року до 31 грудня 2010 року
EN 1442:2006 + A1:2008	Переносні зварені сталеві балони багаторазового використання для скрапленого нафтового газу (СНГ) – Конструкція й виготовлення	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 січня 2009 року до 31 грудня 2020 року
EN 1442:2017	Обладнання й допоміжні пристосування для СНГ – Переносні зварені сталеві балони багаторазового використання для СНГ – Конструкція й виготовлення	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 1800:1998 + AC:1999	Переносні газові балони – Балони для ацетилену – Основні вимоги й визначення	6.2.1.1.9	З 1 липня 2001 року до 31 грудня 2010 року
EN 1800:2006	Переносні газові балони – Балони для ацетилену – Основні вимоги, визначення й випробування за типом конструкції	6.2.1.1.9	З 1 січня 2009 року до 31 грудня 2016 року
EN ISO 3807:2013	Газові балони − Балони для ацетилену − Основні вимоги й випробування за типом конструкції ПРИМІТКА: Плавкі запобіжні вставки не встановлюються.	6.2.1.1.9	До подальшої вказівки
EN 1964-1:1999	Переносні газові балони – Технічні вимоги до конструкції й виготовлення переносних безшовних сталевих газових балонів багаторазового використання місткістю від 0,5 до 150 літрів – Частина 1: Безшовні балони зі сталі з величиною Rm менше 1 100 МПа	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До 31 грудня 2014 року
EN 1975:1999 (за винятком додатка G)	Переносні газові балони – Технічні вимоги до конструкції й виготовлення переносних безшовних газових балонів багаторазового використання з алюмінію й алюмінієвих сплавів місткістю від 0,5 до 150 літрів	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До 30 червня 2005 року
EN 1975:1999 + A1:2003	Переносні газові балони – Технічні вимоги до конструкції й виготовлення переносних безшовних газових балонів багаторазового використання з алюмінію й алюмінієвих сплавів місткістю від 0,5 до 150 літрів	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 січня 2009 року до 31 грудня 2016 року
EN ISO 7866:2012 + AC:2014	Газові балони − Безшовні газові балони багаторазового використання з алюмінієвого сплаву − Конструкція, виготовлення й випробування	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 січня 2015 року до 31 грудня 2024 року
EN ISO 7866:2012 + A1:2020	Газові балони — Безшовні газові балони багаторазового використання з алюмінієвого сплаву — Конструкція, виготовлення й випробування	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN ISO 11120:1999	Газові балони – Безшовні сталеві трубки багаторазового використання для перевезення стиснених газів місткістю по воді від 150 до 3 000 літрів – Конструкція, виготовлення й випробування	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 липня 2001 року до 30 червня 2015 року	31 грудня 2015 року для трубок, маркірованих літерою «H» відповідно до пункту 6.2.2.7.4 p)
EN ISO 11120:1999 + A1:2013	Газові балони − Безшовні сталеві трубки багаторазового використання для перевезення стиснених газів місткістю по воді від 150 до 3 000 літрів − Конструкція, виготовлення й випробування	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 ічня 2015 року до 31 грудня 2020 року
EN ISO 11120:2015	Газові балони – Безшовні сталеві трубки багаторазового використання місткістю по воді від 150 л до 3 000 л – Конструкція, виготовлення й випробування	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 1964-3:2000	Переносні газові балони – Технічні вимоги до конструкції й виготовлення переносних безшовних сталевих газових балонів багаторазового використання місткістю від 0,5 до 150 літрів – Частина 3: Безшовні балони з нержавіючої сталі з величиною Rm менше 1 100 МПа	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 12862:2000	Переносні газові балони – Технічні вимоги до конструкції й виготовлення переносних зварених газових балонів багаторазового використання з алюмінієвих сплавів	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 1251-2:2000	Криогенні посудини – Переносні посудини з вакуумною ізоляцією об’ємом не більше 1 000 літрів – Частина 2: Конструкція, виготовлення, перевірка й випробування ПРИМІТКА: Стандарти EN 1252-1:1998 і EN 1626, на які робиться посилання в даному стандарті, застосовуються також до закритих криогенних посудин для перевезення № ООН 1972 (МЕТАН ОХОЛОДЖЕНИЙ РІДКИЙ або ГАЗ ПРИРОДНИЙ ОХОЛОДЖЕНИЙ РІДКИЙ).	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 12257:2002	Переносні газові балони – Безшовні балони з композитних матеріалів з обручами	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 12807:2001 (за винятком додатка A)	Переносні паяні сталеві балони багаторазового використання для скрапленого нафтового газу (СНГ) – Конструкція й виготовлення	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 січня 2005 року до 31 грудня 2010 року	31 грудня 2012 року
EN 12807:2008	Переносні паяні сталеві балони багаторазового використання для скрапленого нафтового газу (СНГ) – Конструкція й виготовлення	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 січня 2009 року до 31 грудня 2022 року
EN 12807:2019	Обладнання й допоміжні пристосування для СНД – Переносні зварені сталеві балони багаторазового використання для скрапленого нафтового газу (СНД) – Конструкція й виготовлення	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 1964-2:2001	Переносні газові балони – Технічні вимоги до конструкції й виготовлення переносних безшовних сталевих газових балонів багаторазового використання місткістю по воді від 0,5 до 150 літрів включно – Частина 2: Безшовні балони зі сталі з величиною Rm ³ 1 100 МПа	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До 31 грудня 2014 року
EN ISO 9809-1:2010	Газові балони – Безшовні сталеві газові балони багаторазового використання – Конструкція, виготовлення й випробування – Частина 1: Балони із загартованої й відпущеної сталі з міцністю на розрив менше 1 100 МПа	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 січня 2013 року до 31 грудня 2022 року
EN ISO 9809-1:2019	Балони газові − Конструкція, виготовлення й випробування безшовних сталевих газових балонів і трубок багаторазового використання – Частина 1: Балони й трубки із загартованої й відпущеної сталі з міцністю на розтягання менше 1 100 МПа	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN ISO 9809-2:2010	Газові балони – Безшовні сталеві газові балони багаторазового використання – Конструкція, виготовлення й випробування – Частина 2: Балони із загартованої й відпущеної сталі з міцністю на розрив не менше 1 100 МПа	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 січня 2013 року до 31 грудня 2022 року
EN ISO 9809-2:2019	Балони газові − Конструкція, виготовлення й випробування безшовних сталевих газових балонів і трубок багаторазового використання – Частина 2: Балони й трубки із загартованої й відпущеної сталі з міцністю на розтягання не менше 1 100 МПа	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN ISO 9809-3:2010	Газові балони – Безшовні сталеві газові балони багаторазового використання – Конструкція, виготовлення й випробування – Частина 3: Балони з нормалізованої сталі	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 січня 2013 року до 31 грудня 2022 року
EN ISO 9809-3:2019	Балони газові − Конструкція, виготовлення й випробування безшовних сталевих газових балонів і трубок багаторазового використання – Частина 3: Балони й трубки з нормалізованої сталі	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 13293:2002	Переносні газові балони – Технічні вимоги до конструкції й виготовлення переносних безшовних газових балонів багаторазового використання з нормалізованої вуглецевої марганцевистої сталі місткістю по воді до 0,5 літра для стиснених, скраплених і розчинених газів і до 1 літра для діоксиду вуглецю	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 13322-1:2003	Переносні газові балони – Зварені сталеві газові балони багаторазового використання – Конструкція й виготовлення – Частина 1: Зварювана сталь	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До 30 червня 2007 року
EN 13322-1:2003 + A1:2006	Переносні газові балони – Зварені сталеві газові балони багаторазового використання – Конструкція й виготовлення – Частина 1: Зварювана сталь	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 13322-2:2003	Переносні газові балони – Зварені газові балони багаторазового використання з нержавіючої сталі – Конструкція й виготовлення – Частина 2: Нержавіюча зварювана сталь	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До 30 червня 2007 року
EN 13322-2:2003 + А1:2006	Переносні газові балони – Зварені газові балони багаторазового використання з нержавіючої сталі – Конструкція й виготовлення – Частина 2: Нержавіюча зварювана сталь	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 12245:2002	Переносні газові балони – Повністю обмотані газові балони з композитних матеріалів ПРИМІТКА: Даний стандарт не застосовується до газів, які класифікуються як СНГ.	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До 31 грудня 2014 року	31 грудня 2019 року для балонів і трубок без вкладиша, виготовлених із двох з'єднаних одна з одною частин; 31 грудня 2023 року для балонів для СНГ
EN 12245:2009 + A1:2011	Переносні газові балони – Повністю обмотані газові балони з композитних матеріалів ПРИМІТКА 1: Цей стандарт не застосовується до балонів і трубок без вкладиша, виготовлених із двох з'єднаних одна з одною частин. ПРИМІТКА 2: Цей стандарт не застосовується до газів, які класифікуються як СНГ.	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 січня 2013 року до 31 грудня 2024 року	31 грудня 2019 року для балонів і трубок без вкладиша, виготовлених із двох з'єднаних одна з одною частин; 31 грудня 2023 року для балонів для СНГ
EN 12245:2022	Переносні газові балони — Повністю обмотані композитні балони ПРИМІТКА: Цей стандарт не повинен використовуватися для газів, що класифікуються як СНГ.	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 12205:2001	Переносні газові балони – Металеві газові балони одноразового використання	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 січня 2005 року до 31 грудня 2017 року	31 грудня 2018 року
EN ISO 11118:2015	Газові балони – Металеві газові балони одноразового використання – Технічні вимоги й методи випробування	6.2.3.1, 6.2.3.3 і 6.2.3.4	З 1 січня 2017 року до 31 грудня 2024 року
EN ISO 11118:2015 + A1:2020	Газові балони — Металеві газові балони одноразового використання — Технічні вимоги та методи випробування	6.2.3.1, 6.2.3.3 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 13110:2002	Переносні зварені алюмінієві балони багаторазового використання для скрапленого нафтового газу (СНГ) – Конструкція й виготовлення	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До 31 грудня 2014 року
EN 13110:2012	Переносні зварені алюмінієві балони багаторазового використання для скрапленого нафтового газу (СНГ) − Конструкція й виготовлення	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 14427:2004	Переносні повністю обмотані балони з композитних матеріалів багаторазового використання для скраплених нафтових газів – Конструкція й виготовлення ПРИМІТКА: Цей стандарт застосовується тільки до балонів, оснащених запобіжними клапанами.	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 січня 2005 року до 30 червня 2007 року
EN 14427:2004 + A1:2005	Переносні композитні балони багаторазового використання для СНГ — Конструкція й виготовлення ПРИМІТКА 1: Цей стандарт застосовується тільки до балонів, оснащених запобіжними клапанами. ПРИМІТКА 2: Відповідно до пунктів 5.2.9.2.1 і 5.2.9.3.1 обидва балони повинні пройти випробуванню на розрив, якщо вони демонструють руйнування, що дорівнює критеріям бракування або перевищує їх.	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 січня 2007 року до 31 грудня 2016 року	31 грудня 2023 року для балонів без вкладиша, виготовлених з двох з'єднаних одна з одною частин
EN 14427:2014	Обладнання для СНГ і його допоміжні пристосування − Переносні повністю обмотані балони багаторазового використання з композитних матеріалів для СНГ − Конструкція й виготовлення ПРИМІТКА: Даний стандарт не застосовується до балонів без вкладиша, виготовлених з двох з'єднаних одна з другою частин.	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 січня 2015 року до 31 грудня 2024 року	31 грудня 2023 року для балонів без вкладиша, виготовлених з двох з'єднаних одна з одною частин
EN 14427:2022	Обладнання для СНГ та його допоміжні прилади — Переносні композитні балони багаторазового використання для СНГ — Конструкція й виготовлення	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 14208:2004	Переносні газові балони – Технічні характеристики зварених барабанів під тиском місткістю до 1 000 літрів, призначених для перевезення газів – Конструкція й виготовлення	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 14140:2003	Обладнання для СНГ і його допоміжні пристосування – Переносні зварені сталеві балони багаторазового використання для СНГ – Альтернативні конструкція й виготовлення	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 січня 2005 року до 31 грудня 2010 року
EN 14140:2003 + A1:2006	Обладнання для СНГ і його допоміжні пристосування – Переносні зварені сталеві балони багаторазового використання для СНГ – Альтернативні конструкція й виготовлення	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 січня 2009 року до 31 грудня 2018 року
EN 14140:2014 +AС:2015	Обладнання для СНГ і його допоміжні пристосування − Переносні зварені сталеві балони багаторазового використання для СНГ − Альтернативна конструкція й виготовлення	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 13769:2003	Переносні газові балони – В’язки балонів – Конструкція, виготовлення, ідентифікація й випробування	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До 30 червня 2007 року
EN 13769:2003 + A1:2005	Переносні газові балони – В’язки балонів – Конструкція, виготовлення, ідентифікація й випробування	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До 31 грудня 2014 року
EN ISO 10961:2012	Газові балони – В’язки балонів – Конструкція, виготовлення, випробування й перевірка	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 січня 2013 року до 31 грудня 2022 року
EN ISO 10961:2019	Газові балони − В'язки балонів − Конструкція, виготовлення, випробування й перевірка	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 14638-1:2006	Переносні газові балони − Зварені посудини багаторазового використання місткістю до 150 літрів – Частина 1: Зварені балони з нержавіючої аустенітної сталі, виготовлені відповідно до конструкції, випробуваної експериментальними методами	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 14893:2006 + AC:2007	Обладнання для СНГ і його допоміжні пристосування – Переносні зварені сталеві барабани під тиском для СНГ місткістю від 150 до 1 000 літрів	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 січня 2009 року до 31 грудня 2016 року
EN 14893:2014	Обладнання для СНГ і його допоміжні пристосування − Переносні зварені сталеві барабани під тиском для СНГ місткістю від 150 до 1 000 літрів	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 14638-3:2010 + АС:2012	Переносні газові балони − Зварені посудини багаторазового використання місткістю до 150 літрів − Частина 3: Зварені балони з вуглецевої сталі, виготовлені відповідно до конструкції, випробуваної експериментальними методами	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 17339:2020	Переносні газові балони — Повністю обмотані вуглецеві композитні балони й трубки для водню	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
Для конструкції і виготовлення затворів
EN 849:1996 (за винятком додатка А)	Переносні газові балони – Вентилі балонів – Технічні вимоги й випробування за типом конструкції	6.2.3.1 і 6.2.3.3	До 30 червня 2003 року	31 грудня 2014 року
EN 849:1996 + А2:2001	Переносні газові балони – Вентилі балонів – Технічні вимоги й випробування за типом конструкції	6.2.3.1 і 6.2.3.3	До 30 червня 2007 року	31 грудня 2016 року
EN ISO 10297:2006	Переносні газові балони – Вентилі балонів – Технічні вимоги й випробування за типом конструкції	6.2.3.1 і 6.2.3.3	З 1 січня 2009 року до 31 грудня 2018 року
EN ISO 10297:2014	Переносні газові балони – Вентилі балонів − Технічні вимоги й випробування за типом конструкції	6.2.3.1 і 6.2.3.3	З 1 січня 2015 року до 31 грудня 2020 року
EN ISO 10297:2014 + A1:2017	Газові балони – Вентилі балонів − Технічні вимоги й випробування за типом конструкції	6.2.3.1 і 6.2.3.3	До подальшої вказівки
EN ISO 14245:2010	Газові балони − Технічні вимоги до вентилів балонів для СНГ і їх випробувань − Самозакривні вентилі	6.2.3.1 і 6.2.3.3	З 1 січня 2013 року до 31 грудня 2022 року
EN ISO 14245:2019	Газові балони − Технічні вимоги до вентилів балонів для СНД і їх випробування − Самозакривні вентилі	6.2.3.1 і 6.2.3.3	З 1 січня 2021 року до 31 грудня 2024 року
EN ISO 14245:2021	Газові балони — Технічні вимоги до вентилів балонів для СНГ і їх випробування — Самозакривні вентилі	6.2.3.1 і 6.2.3.3	До подальшої вказівки
EN 13152:2001	Газові балони − Технічні вимоги до вентилів балонів для СНГ і їх випробувань − Самозакривні вентилі	6.2.3.1 і 6.2.3.3	З 1 січня 2005 року до 31 грудня 2010 року
EN 13152:2001 + A1:2003	Газові балони − Технічні вимоги до вентилів балонів для СНГ і їх випробувань − Самозакривні вентилі	6.2.3.1 і 6.2.3.3	З 1 січня 2009 року до 31 грудня 2014 року
EN ISO 15995:2010	Газові балони − Технічні вимоги до вентилів балонів для СНГ і їх випробувань − Вентилі з ручним керуванням	6.2.3.1 і 6.2.3.3	З 1 січня 2013 року до 31 грудня 2022 року
EN ISO 15995:2019	Газові балони − Технічні вимоги до вентилів балонів для СНД і їх випробування − Вентилі з ручним керуванням	6.2.3.1 і 6.2.3.3	З 1 січня 2021 року до 31 грудня 2024 року
EN ISO 15995:2021	Газові балони — Технічні вимоги до вентилів балонів для СНГ і їх випробування — Вентилі з ручним управлінням	6.2.3.1 і 6.2.3.3	До подальшої вказівки
EN 13153:2001	Технічні вимоги до вентилів балонів для СНГ і їх випробувань – Вентилі з ручним керуванням	6.2.3.1 і 6.2.3.3	З 1 січня 2005 року до 31 грудня 2010 року
EN 13153:2001 + A1:2003	Технічні вимоги до вентилів балонів для СНГ і їх випробувань – Вентилі з ручним керуванням	6.2.3.1 і 6.2.3.3	З 1 січня 2009 року до 31 грудня 2014 року
EN ISO 13340:2001	Переносні газові балони − Вентилі для балонів одноразового використання − Технічні характеристики й випробування прототипу	6.2.3.1 і 6.2.3.3	З 1 січня 2011 року до 31 грудня 2017 року	31 грудня 2018 року
EN 13648-1:2008	Криогенні посудини − Пристрої для захисту від надлишкового тиску − Частина 1: Запобіжні клапани для роботи в криогенних умовах	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 1626:2008 (за винятком вентилів категорії B)	Криогенні посудини – Вентилі для роботи в криогенних умовах ПРИМІТКА: Цей стандарт застосовується також до вентилів для перевезення № ООН 1972 (МЕТАН ОХОЛОДЖЕНИЙ РІДКИЙ або ГАЗ ПРИРОДНИЙ ОХОЛОДЖЕНИЙ РІДКИЙ).	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 13175:2014	Обладнання для СНГ і його допоміжні пристосування − Клапани й фітинги посудин під тиском для скрапленого нафтового газу (СНГ) − Технічні вимоги й випробування	6.2.3.1 і 6.2.3.3	З 1 січня 2017 року до 31 грудня 2022 року
EN 13175:2019 (за винятком пункту 6.1.6)	Обладнання для СНД і його допоміжні пристосування − Клапани й фітинги посудин під тиском для скрапленого нафтового газу (СНД) − Технічні вимоги й випробування	6.2.3.1 і 6.2.3.3	З 1 січня 2021 року до 31 грудня 2024 року
EN 13175:2019 + A1:2020	Обладнання для СНГ та його допоміжні пристосування — Технічні вимоги до вентилів та фітингів ємностей високого тиску для скрапленого нафтового газу (СНГ) та їх випробування	6.2.3.1 і 6.2.3.3	До подальшої вказівки
EN ISO 17871:2015	Газові балони – Швидкодіючі вентилі балонів – Технічні вимоги й випробування за типом конструкції	6.2.3.1, 6.2.3.3 і 6.2.3.4	З 1 січня 2017 року до 31 грудня 2021 року
EN ISO 17871:2015 + A1:2018	Балони газові – Швидкозакривні вентилі балонів – Технічні вимоги й випробування за типом конструкції	6.2.3.1, 6.2.3.3 і 6.2.3.4	З 1 січня 2019 року до 31 грудня 2024 року
EN ISO 17871:2020	Газові балони — Швидковідкривні вентилі балонів — Технічні вимоги й випробування за типом конструкції	6.2.3.1, 6.2.3.3 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 13953:2015	Обладнання для СНГ і його допоміжні пристосування – Запобіжні клапани переносних балонів багаторазового використання для скрапленого нафтового газу (СНГ) ПРИМІТКА: Остання пропозиція сфери застосування не діє.	6.2.3.1, 6.2.3.3 і 6.2.3.4	З 1 січня 2017 року до 31 грудня 2024 року
EN 13953:2020	Обладнання для СНГ та його допоміжні пристосування — Клапани скидання тиску переносних балонів багаторазового використання для скрапленого нафтового газу (СНГ)	6.2.3.1, 6.2.3.3 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN ISO 14246:2014	Газові балони – Вентилі газових балонів − Виробничі випробування й контроль	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 січня 2015 року до 31 грудня 2020 року
EN ISO 14246:2014 + A1:2017	Газові балони – Вентилі балонів − Виробничі випробування й контроль	6.2.3.1 і 6.2.3.4	З 1 січня 2019 року до 31 грудня 2024 року
EN ISO 14246:2022	Газові балони — Вентилі балонів — Виробничі випробування й перевірки	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN ISO 17879:2017	Газові балони – Самозакривні вентилі балонів – Технічні вимоги й випробування за типом конструкції	6.2.3.1 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN 14129:2014 (за винятком примітки в пункті 3.11)	Обладнання для СНД і його допоміжні пристосування − Клапани скидання тиску посудин високого тиску для СНД ПРИМІТКА: Цей стандарт застосовний до барабанів під тиском.	6.2.3.1, 6.2.3.3 і 6.2.3.4	До подальшої вказівки
EN ISO 23826:2021	Газові балони — Кульові крани — Технічні вимоги та методи випробування	6.2.3.1 і 6.2.3.3	Обов'язково з 1 січня 2025 року

6.2.4.2 Періодичні перевірки й випробування

Стандарти, посилання на які здійснені в наведеній нижче таблиці, повинні застосовуватися відносно періодичних перевірок і випробувань посудин під тиском відповідно до вказівок, що містяться в стовпчику 3, для виконання вимог підрозділу 6.2.3.5. Стандарти застосовуються відповідно до розділу 1.1.5.

Використання стандарту, на який зроблено посилання, є обов’язковим.

Якщо посудина під тиском виготовлена відповідно до положень розділу 6.2.5, повинна застосовуватися процедура періодичної перевірки, якщо вона зазначена в офіційному затвердженні типу.

Стандарти застосовуються в повному обсязі, якщо в наведеній нижче таблиці не вказано інше. Якщо посилання здійснені на кілька стандартів для застосування одних і тих самих вимог, повинен застосовуватися тільки один із цих стандартів.

Сфера застосування кожного стандарту визначена в положенні про сферу застосування даного стандарту, якщо в наведеній нижче таблиці не зазначено інше.

Посилання	Назва документа	Застосування
(1)	(2)	(3)
EN 1251-3:2000	Криогенні посудини – Переносні посудини з вакуумною ізоляцією об’ємом не більше 1 000 літрів – Частина 3: Експлуатаційні вимоги	До 31 грудня 2024 року
EN ISO 21029-2:2015	Криогенні посудини — Переносні посудини з вакуумною ізоляцією об’ємом не більше 1000 літрів — Частина 2. Експлуатаційні вимоги ПРИМІТКА: Незважаючи на пункт 14 зазначеного стандарту, клапани скидання тиску повинні піддаватися періодичним перевіркам і випробуванням з інтервалом не більше 5 років.	Обов'язково з 1 січня 2025 року
EN ISO 18119:2018	Балони газові – Безшовні сталеві газові балони й трубки й безшовні газові балони й трубки з алюмінієвого сплаву – Періодичні перевірки й випробування ПРИМІТКА: Незважаючи на пункт B.1 зазначеного стандарту, усі балони й трубки, товщина стінки яких менше мінімальної розрахункової товщини стінки, визнаються непридатними.	До 31 грудня 2024 року
EN ISO 18119:2018 + A1:2021	Газові балони — Безшовні сталеві газові балони й трубки й безшовні газові балони й трубки з алюмінієвого сплаву — Періодичні перевірки й випробування ПРИМІТКА: Незважаючи на пункт B.1 зазначеного стандарту, усі балони й трубки, товщина стінки яких менше мінімальної розрахункової товщини стінки, визнаються непридатними.	Обов'язково з 1 січня 2025 року
EN ISO 10462:2013 + A1:2019	Балони газові − Балони для ацетилену − Періодичні перевірки й обслуговування – Виправлення 1	До подальшої вказівки
EN ISO 10460:2018	Балони газові – Зварені газові балони з алюмінієвого сплаву, вуглецю й нержавіючої сталі – Періодичні перевірки й випробування	До подальшої вказівки
EN ISO 11623:2015	Газові балони – Композитна конструкція – Періодичні перевірки й випробування	До подальшої вказівки
EN ISO 22434:2011	Переносні газові балони − Перевірка й ремонт вентилів балонів	До 31 грудня 2024 року
EN ISO 22434:2022	Газові балони — Перевірка й технічне обслуговування вентилів	Обов'язково з 1 січня 2025 року
EN 14876:2007	Переносні газові балони – Періодичні перевірки й випробування зварених сталевих барабанів під тиском	До 31 грудня 2024 року
EN ISO 23088:2020	Газові балони — Періодичні перевірки й випробування зварених сталевих барабанів під тиском — Місткість до 1000 л	Обов'язково з 1 січня 2025 року
EN 14912:2015	Обладнання для СНГ і його допоміжні пристосування – Перевірка й технічне обслуговування вентилів балонів для СНГ під час періодичної перевірки балонів	До 31 грудня 2024 року
EN 14912:2022	Обладнання для СНГ та його допоміжні прилади — Перевірка й технічне обслуговування вентилів балонів для СНГ під час періодичної перевірки балонів	Обов'язково з 1 січня 2025 року
EN 1440:2016 + A1:2018+ A2:2020 (за винятком додатка C)	Обладнання для СНД і його допоміжні пристосування – Переносні зварені й паяні сталеві балони багаторазового використання для скрапленого нафтового газу (СНД) – Періодична перевірка	До подальшої вказівки
EN 16728:2016 + A1:2018+ A2:2020	Обладнання для СНД і його допоміжні пристосування – Переносні балони багаторазового використання для СНД, крім зварених і паяних сталевих балонів – Періодична перевірка	До подальшої вказівки
EN 15888:2014	Переносні газові балони − В’язки балонів − Періодичні перевірки й випробування	До 31 грудня 2024 року
EN ISO 20475:2020	Балони газові — В’язки балонів — Періодичні перевірки й випробування	Обов'язково з 1 січня 2025 року

6.2.5 Вимоги, встановлені до посудин під тиском, крім посудин «UN», які сконструйовані, виготовлені й випробувані не відповідно до стандартів, на які здійснені посилання

Для врахування досягнень науково-технічного прогресу, або в тих випадках, коли в розділі 6.2.2 або 6.2.4 не зроблене посилання на який-небудь стандарт, або з метою врахування наукових аспектів, не відображених у стандартах, на які здійснені посилання в розділі 6.2.2 або 6.2.4, компетентний орган може визнати використання технічних правил, що забезпечують такий же самий рівень безпеки.

В офіційному затвердженні типу орган, що його видав, повинен указати процедуру періодичних перевірок, якщо стандарти, на які здійснені посилання в розділі 6.2.2 або 6.2.4, незастосовні або не повинні застосовуватися.

Як тільки стандарт, на який зроблено нове посилання в розділі 6.2.2 або 6.2.4, може бути застосовано, компетентний орган повинен відкликати своє визнання відповідних технічних правил. Може застосовуватися перехідний період, що закінчується не пізніше дати набрання чинності наступного видання ДОПНВ.

Компетентний орган повинен передати секретаріату ЄЕК ООН перелік технічних правил, які він визнає і повинен обновити цей перелік у разі його зміни. У цей перелік повинні бути включені наступні відомості: назва й дата прийняття правил, ціль правил і відомості про те, де їх можна одержати. Секретаріат повинен опублікувати цю інформацію на своєму веб-сайті.

Стандарт, який був прийнятий для включення посилання на нього в майбутнє видання ДОПНВ, може бути затверджено компетентним органом для використання без повідомлення секретаріату ЄЕК ООН.

Однак при цьому повинні виконуватися вимоги розділів 6.2.1 і 6.2.3 і нижченаведені вимоги.

ПРИМІТКА: Для цілей цього розділу посилання на технічні стандарти в розділі 6.2.1 повинні розглядатися в якості посилань на технічні правила.

6.2.5.1 Матеріали

У нижченаведених положеннях приводяться приклади матеріалів, які можуть використовуватися з метою виконання вимог підрозділу 6.2.1.2, що стосуються матеріалів:

a) вуглецева сталь – для стиснених, скраплених, охолоджених скраплених і розчинених газів, а також для речовин, що не відносяться до класу 2, перелічених у таблиці 3 інструкції з упакування P200, викладеної в підрозділі 4.1.4.1;

b) легована сталь (спеціальні сталі), нікель, нікелевий сплав (такий, як монель-метал) – для стиснених, скраплених, охолоджених скраплених і розчинених газів, а також для речовин, що не відносяться до класу 2, перелічених у таблиці 3 інструкції з упакування P200, викладеної в підрозділі 4.1.4.1;

c) мідь:

i) для газів із класифікаційними кодами 1А, 1О, 1F і 1TF, завантажувальний тиск яких при температурі 15 °С не перевищує 2 МПа (20 бар);

ii) для газів із класифікаційним кодом 2А, а також для № ООН 1033 диметилового ефіру, № ООН 1037 етилхлориду, № ООН 1063 метилхлориду, № ООН 1079 діоксиду сірки, № ООН 1085 вінілброміду, № ООН 1086 вінілхлориду й № ООН 3300 суміші оксиду етилену з діоксидом вуглецю, що містить більше 87% оксиду етилену;

iii) для газів із класифікаційними кодами 3А, 3О і 3F;

d) алюмінієвий сплав: див. спеціальне положення «а» в інструкції P200 (10), викладеній в підрозділі 4.1.4.1;

e) композитний матеріал – для стиснених, скраплених, охолоджених скраплених і розчинених газів;

f) синтетичні матеріали – для охолоджених скраплених газів; і

g) скло – для охолоджених скраплених газів із класифікаційним кодом 3А, за винятком № ООН 2187 вуглецю діоксиду охолодженого рідкого або його сумішей, і газів із класифікаційним кодом 3О.

6.2.5.2 Експлуатаційне обладнання

(Зарезервовано)

6.2.5.3 Металеві балони, трубки, барабани під тиском і в’язки балонів

При випробувальному тиску напруга в металі в найбільш напруженій точці корпусу посудини під тиском не повинна перевищувати 77% гарантованої мінімальної границі текучості (Re).

Під «границею текучості» мається на увазі напруга, у результаті якої залишкове подовження становить 2‰ (тобто 0,2%) або – для аустенітних сталей – 1% відстані між нанесеними на зразок мітками.

ПРИМІТКА: Для листових металевих матеріалів вісь зразків, що розтягуються, повинна проходити перпендикулярно напрямку прокатки. Залишкове подовження при розриві вимірюється на зразках круглого перерізу, на яких відстань між мітками «l» у п’ять разів перевищує діаметр «d» (l = 5d); у випадку використання зразків прямокутного перерізу відстань між мітками «l» розраховується за формулою:

де F₀ – первинна площа поперечного перерізу зразка.

Посудини під тиском виготовляються з відповідних матеріалів, які повинні бути стійкими до крихкого руйнування й корозійного розтріскування під напругою при температурі від –20 °С до +50 °С.

Зварені шви повинні бути виконані кваліфіковано й забезпечувати повну надійність.

6.2.5.4 Додаткові положення, що стосуються посудин під тиском з алюмінієвих сплавів, призначених для стиснених газів, скраплених газів, розчинених газів і газів не під тиском, що підпадають під дію спеціальних вимог (зразки газів), а також виробів, що містять газ під тиском, за винятком аерозольних розпилювачів і ємностей малих, що містять газ (газових балончиків)

6.2.5.4.1 Матеріали корпусів посудин під тиском з алюмінієвих сплавів, що допускаються до перевезення, повинні відповідати наступним вимогам:

	A	B	C	D
Міцність на розрив, Rm, в MПa (= Н/мм2)	49–186	196–372	196–372	343–490
Границя текучості, Re, в MПa (= Н/мм2) (постійна l = 0,2%)	10–167	59–314	137–334	206–412
Залишкове подовження при розриві (l = 5d) %	12–40	12–30	12–30	11–16
Випробування на вигин (діаметр оправки d = n ´ e, де e – товщина зразка)	n = 5 (Rm ≤ 98) n = 6 (Rm > 98)	n = 6 (Rm ≤ 325) n = 7 (Rm > 325)	n = 6 (Rm ≤ 325) n = 7 (Rm > 325)	n = 7 (Rm ≤ 392) n = 8 (Rm > 392)
Серійний номер Aluminium Association a	1 000	5 000	6 000	2 000

^a Див. «Aluminium Standards and Data», Fifth edition, January 1976, published by the Aluminium Association, 750 Third Avenue, New York.

Фактичні характеристики залежать від складу відповідного сплаву, а також від остаточної обробки корпусу посудини під тиском; однак незалежно від використовуваного сплаву товщина стінок корпусу посудини під тиском розраховується за однією з наступних формул:

де

e – мінімальна товщина стінки посудини під тиском у мм;

P_MPa – випробувальний тиск у МПа;

P_bar – випробувальний тиск у барах;

D – номінальний зовнішній діаметр посудини під тиском у мм; і

Re – гарантована мінімальна умовна границя текучості (0,2%) у МПа (= Н/мм²).

Крім того значення мінімальної гарантованої умовної границі текучості (Re), що підставляється у формулу, у жодному разі не повинно бути більше 0,85 гарантованої мінімальної границі міцності на розрив (Rm), незалежно від типу використовуваного сплаву.

ПРИМІТКА 1: Вищенаведені характеристики засновані на результатах експериментів, проведених з нижченаведеними матеріалами, використовуваними для виготовлення посудин під тиском:

стовпчик А: Нелегований алюміній, чистота 99,5%;

стовпчик В: Сплави алюмінію й магнію;

стовпчик З: Сплави алюмінію, кремнію й магнію, наприклад ISO/R209-Al-Si-Mg (Aluminium Association 6351);

стовпчик D: Сплави алюмінію, міді й магнію.

ПРИМІТКА 2: Залишкове подовження при розриві вимірюється на зразках круглого перерізу, на яких відстань між мітками «l» у п’ять разів перевищує діаметр «d» (l = 5d); у випадку використання зразків прямокутного перерізу відстань між мітками розраховується за формулою:

де F₀ – первинна площа поперечного перерізу зразка.

ПРИМІТКА 3: а) Випробування на вигин (див. схему) проводиться на зразках, одержуваних шляхом відрізання кільця від циліндра й розрізування його на дві рівні частини шириною 3е, але не менше 25 мм. Кожний зразок може оброблятися тільки по торцях.

b) Випробування на вигин проводиться за допомогою оправки діаметром (d) і двох круглих опор, розташованих на відстані (d + 3е). При випробуванні відстань між внутрішніми поверхнями не перевищує діаметра оправки.

c) Зразок не повинен давати тріщин при згинанні його усередину навколо оправки доти, поки відстань між внутрішніми поверхнями не буде дорівнювати діаметру оправки.

d) Відношення (п) діаметра оправки до товщини стінок зразка повинно відповідати величинам, наведеним у таблиці.

Схема випробування на вигин

6.2.5.4.2 Менше значення нижньої межі подовження є прийнятним за умови, що результати додаткового випробування, затвердженого компетентним органом країни виготовлення посудин, підтверджують забезпечення такого ж самого рівня безпеки перевезення, як і у випадку посудин, виготовлених відповідно до вимог, наведених у таблиці пункту 6.2.5.4.1 (див. також стандарт EN ISO 7866:2012 + A1:2020).

6.2.5.4.3 Мінімальна товщина стінок посудин під тиском повинна бути наступною:

– якщо діаметр посудини під тиском менше 50 мм: не менше 1,5 мм;

– якщо діаметр посудини під тиском становить від 50 до 150 мм: не менше 2 мм; і

– якщо діаметр посудини під тиском становить більше 150 мм: не менше 3 мм.

6.2.5.4.4 Днища посудини під тиском повинні мати профіль круглої арки, еліпса або складеної кривої; вони повинні забезпечувати такий же самий ступінь надійності, як і корпус посудини під тиском.

6.2.5.5 Посудини під тиском з композитних матеріалів

У випадку балонів, трубок, барабанів під тиском і в’язок балонів, виготовлених з композитних матеріалів, конструкція повинна бути такою, щоб мінімальний коефіцієнт розриву (співвідношення між тиском розриву й випробувальним тиском) становив:

– 1,67 – для посудин під тиском зі зміцнювальними обручами;

– 2,00 – для посудин під тиском, повністю покритих обмоткою.

6.2.5.6 Закриті криогенні посудини

Відносно виготовлення закритих криогенних посудин, призначених для охолоджених скраплених газів, застосовуються наступні вимоги:

6.2.5.6.1 Якщо використовуються неметалеві матеріали, вони повинні бути стійкими до крихкого руйнування при найбільш низькій робочій температурі посудини під тиском і її фітингів.

6.2.5.6.2 Запобіжні пристрої повинні бути сконструйовані таким чином, щоб вони могли надійно працювати навіть при найбільш низькій робочій температурі. Надійність їх роботи при цій температурі встановлюється й перевіряється шляхом випробування кожного пристрою або зразка пристрою одного й того ж самого типу конструкції.

6.2.5.6.3 Вентиляційні клапани й запобіжні пристрої на посудинах під тиском повинні бути сконструйовані таким чином, щоб виключалася можливість випліскування рідини.

6.2.6 Загальні вимоги, встановлені до аерозольних розпилювачів, ємностей малих, що містять газ (газових балончиків), і касет паливних елементів, що містять скраплений займистий газ

6.2.6.1 Конструкція й виготовлення

6.2.6.1.1 Аерозольні розпилювачі (№ ООН 1950 аерозолі), у яких міститься тільки один газ або одна суміш газів, і ємності малі, що містять газ (газові балончики) (№ ООН 2037), повинні бути виготовлені з металу. Ця вимога не поширюється на аерозолі і ємності малі, що містять газ (газові балончики), що мають місткість не більше 100 мл і призначені для № ООН 1011 бутану. Інші аерозольні розпилювачі (№ ООН 1950 аерозолі) повинні бути виготовлені з металу, синтетичного матеріалу або скла. Металеві посудини із зовнішнім діаметром не менше 40 мм повинні мати ввігнуте днище.

6.2.6.1.2 Місткість металевих посудин не повинна перевищувати 1 000 мл; місткість посудин із синтетичного матеріалу або скла не повинна перевищувати 500 мл.

6.2.6.1.3 Кожний тип посудин (аерозольних розпилювачів або балончиків) повинен до здачі в експлуатацію пройти випробування на гідравлічний тиск, проведений відповідно до підрозділу 6.2.6.2.

6.2.6.1.4 Випускні й дисперговані пристрої аерозольних розпилювачів (№ ООН 1950 аерозолів) і клапани № ООН 2037 ємностей малих, що містять газ (газових балончиків), повинні забезпечувати герметичність закриття посудин і повинні бути захищені від випадкового відкриття. Використання клапанів і диспергувальних пристроїв, які закриваються тільки під дією внутрішнього тиску, не допускається.

6.2.6.1.5 Внутрішній тиск аерозольних розпилювачів при 50 °C не повинен перевищувати 1,2 МПа (12 бар) при використанні займистих скраплених газів, 1,32 МПа (13,2 бар) при використанні незаймистих скраплених газів і 1,5 МПа (15 бар) при використанні незаймистих стиснених або розчинених газів. У випадку суміші декількох газів застосовується найбільше граничне значення. Вони повинні наповнюватися таким чином, щоб при 50 °С рідка фаза не перевищувала 95% їх місткості. Ємності малі, що містять газ (газові балончики), повинні відповідати вимогам відносно випробувального тиску й наповнення інструкції з упакування P200, викладеної в підрозділі 4.1.4.1. Крім того, добуток випробувального тиску на місткість по воді не повинен перевищувати 30 бар·л для скраплених газів або 54 бар·л для стиснених газів і випробувальний тиск не повинен перевищувати 250 бар для скраплених газів або 450 бар для стиснених газів.

6.2.6.2 Випробування на гідравлічний тиск

6.2.6.2.1 Застосовуваний внутрішній тиск (випробувальний тиск) повинен в 1,5 рази перевищувати внутрішній тиск при 50 °С і становити не менше 1 МПа (10 бар).

6.2.6.2.2 Випробуванням на гідравлічний тиск повинні піддаватися принаймні п’ять порожніх посудин кожного типу:

a) до досягнення вказаного випробувального тиску, при якому не повинно бути ніякого витоку або видимої залишкової деформації; і

b) до появи витоку або розриву; увігнуте днище, якщо таке є, повинно спочатку трохи опуститися, і втрата герметичності або розрив посудини не повинні відбуватися до досягнення тиску, що перевищує випробувальний тиск в 1,2 рази.

6.2.6.3 Випробування на герметичність

Кожний наповнений аерозольний розпилювач, або газовий балончик, або кожна касета паливних елементів повинні пройти випробування у ванні з гарячою водою відповідно до підрозділу 6.2.6.3.1 або затвердженому випробуванню, альтернативному випробуванню у ванні з гарячою водою, відповідно до підрозділу 6.2.6.3.2.

6.2.6.3.1 Випробування у ванні з гарячою водою

6.2.6.3.1.1 Температура водяної ванни й тривалість випробування повинні бути такими, щоб внутрішній тиск досягнув величини, яка може бути досягнута при 55 °С (50 °С, якщо рідка фаза не перевищує 95% місткості аерозольного розпилювача, газового балончика або касети паливних елементів при температурі 50 °С). Якщо вміст чутливий до нагріву або якщо аерозольні розпилювачі, газові балончики або касети паливних елементів виготовлені із пластмаси, яка розм’якшується при такій випробувальній температурі, температуру води слід підтримувати в межах 20–30 °С; однак, на додаток до цього, один з 2 000 аерозольних розпилювачів, газових балончиків або касет паливних елементів повинен бути випробуваний при найбільш високій температурі.

6.2.6.3.1.2 Не повинно відбуватися якого-небудь витоку вмісту або залишкової деформації аерозольного розпилювача, газового балончика або касети паливних елементів, за винятком можливої деформації пластмасового аерозольного розпилювача, пластмасового газового балончика або пластмасової касети паливних елементів у результаті розм’якшення, однак і в цьому випадку витоку не повинно бути.

6.2.6.3.2 Альтернативні методи

За згодою компетентного органу можуть використовуватися альтернативні методи, що забезпечують еквівалентний рівень безпеки, за умови дотримання вимог пунктів 6.2.6.3.2.1 і, залежно від конкретного випадку, 6.2.6.3.2.2 або 6.2.6.3.2.3.

6.2.6.3.2.1 Система забезпечення якості

Підприємства, що здійснюють наповнення аерозольних розпилювачів, газових балончиків або касет паливних елементів, і заводи-суміжники повинні мати у своєму розпорядженні відповідну систему забезпечення якості. Система забезпечення якості повинна передбачати процедури вибракування всіх аерозольних розпилювачів, газових балончиків або касет паливних елементів, що протікають або деформовані, і відмови в допуску їх до перевезення.

Система забезпечення якості повинна включати:

a) опис організаційної структури й обов’язків;

b) відповідні інструкції відносно перевірки й випробування, контролю якості, забезпечення якості й технологічних процесів, які будуть використовуватися;

c) систему реєстрації даних про якість, наприклад у вигляді протоколів перевірки, даних про випробування, даних про калібрування й сертифікатів;

d) перевірки на рівні керування з метою забезпечити ефективне функціонування системи забезпечення якості;

e) процедуру контролю документації і її перегляду;

f) засоби контролю аерозольних розпилювачів, газових балончиків або касет паливних елементів, що не відповідають вимогам;

g) програми професійної підготовки й процедури атестації відповідного персоналу; і

h) процедури, що гарантують відсутність дефектів у кінцевого продукту.

За вимогою компетентного органу повинна проводитися первинна перевірка й періодичні перевірки. Ці перевірки повинні забезпечувати належне й ефективне функціонування затвердженої системи в даний момент і в майбутньому. Компетентний орган повинен заздалегідь повідомлятися про будь-які встановлені зміни затвердженої системи.

6.2.6.3.2.2 Аерозольні розпилювачі

6.2.6.3.2.2.1 Випробування під тиском і на герметичність аерозольних розпилювачів перед наповненням

Кожний порожній аерозольний розпилювач повинен піддаватися тиску, що дорівнює або перевищує максимальний передбачуваний тиск у наповнених аерозольних розпилювачах при 55 °С (50 °С, якщо рідка фаза не перевищує 95% місткості посудини при температурі 50 °С). Такий тиск повинен становити не менше двох третин розрахункового тиску аерозольного розпилювача. При виявленні витоку з аерозольного розпилювача, що відбувається зі швидкістю, що дорівнює або перевищує 3,3 × 10⁻² мбар.л.с⁻¹ при випробувальному тиску, деформації або іншого дефекту, даний аерозольний розпилювач повинен бути відбракований.

6.2.6.3.2.2.2 Випробування аерозольних розпилювачів після наповнення

Перед наповненням особа, що здійснює наповнення, повинна впевнитися в тому, що скріпний пристрій відрегульовано відповідним чином і що використано зазначений газ-витиснювач.

Кожний наповнений аерозольний розпилювач повинен бути зважений і випробуваний на герметичність. Обладнання для виявлення витоку повинно бути достатньо чутливим, щоб виявити витік, що відбувається зі швидкістю не менше 2,0 × 10⁻³ мбар.л.с⁻¹ при 20 °С.

Будь-який наповнений аерозольний розпилювач, що має ознаки витоку, деформації або надлишкової маси, повинен відбраковуватися.

6.2.6.3.2.3 Газові балончики й касети паливних елементів

6.2.6.3.2.3.1 Випробування під тиском газових балончиків і касет паливних елементів

Кожний газовий балончик або кожна касета паливних елементів повинні піддаватися випробувальному тиску, що дорівнює або перевищує максимальний передбачуваний тиск у наповненій посудині при 55 °C (50 °C, якщо рідка фаза не перевищує 95% місткості посудини при 50 °C). Цей випробувальний тиск повинен бути таким, як тиск, зазначений для відповідного газового балончика або відповідної касети паливних елементів, і повинен становити не менше двох третин розрахункового тиску газового балончика або касети паливних елементів. При виявленні витоку з газового балончика або касети паливних елементів, що відбувається зі швидкістю, що дорівнює або перевищує 3,3 х 10⁻² мбар.л.с⁻¹ при випробувальному тиску, деформації або іншого дефекту, даний газовий балончик або дана касета паливних елементів повинні бути відбраковані.

6.2.6.3.2.3.2 Випробування газових балончиків і касет паливних елементів на герметичність

Перед наповненням і герметизацією особа, що здійснює наповнення, повинна впевнитися в тому, що затвори (якщо такі є) і відповідні ущільнювальні пристрої належним чином закрито й що використано зазначений газ.

Кожний наповнений газовий балончик або кожна наповнена касета паливних елементів повинні бути перевірені на предмет належної маси газу й випробувані на герметичність. Обладнання для виявлення витоку повинно бути достатньо чутливим, щоб виявити витік, що відбувається зі швидкістю не менше 2,0 х 10⁻³ мбар.л.с⁻¹ при 20 °C.

Будь-який газовий балончик або будь-яка касета паливних елементів, що мають масу газу, що не відповідає заявленим граничним значенням маси, або що мають ознаки витоку або деформації, повинні відбраковуватися.

6.2.6.3.3 За згодою компетентного органу аерозольні розпилювачі і ємності малі, якщо вони повинні бути стерильні, але на них може негативно вплинути випробування у водяній ванні, не підпадають під дію положень пунктів 6.2.6.3.1 і 6.2.6.3.2, за умови, що:

a) вони містять незаймистий газ і або

i) містять інші речовини, які є складовими частинами фармацевтичних препаратів, призначених для медичних, ветеринарних або аналогічних цілей;

ii) містять інші речовини, використовувані в процесі виробництва фармацевтичних препаратів; або

iii) використовуються для медичних, ветеринарних або аналогічних цілей;

b) альтернативні методи виявлення витоку й вимірювання баростійкості, використовувані виробником, такі як виявлення гелію й проведення випробування у водяній ванні на статистичній пробі не менше 1 з 2 000 з кожної серійної партії виробів, дозволяють забезпечити еквівалентний рівень безпеки; і

с) у випадку фармацевтичних препаратів, зазначених вище в підпунктах а) i) та iii), – вони проводяться з дозволу національного управління охорони здоров’я. Якщо цього вимагає компетентний орган, повинні дотримуватися принципи належної практики (ПНП), установлені Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВОЗ)³.

6.2.6.4 Посилання на стандарти

Вимоги цього розділу вважаються виконаними, якщо застосовуються наступні стандарти:

– для аерозольних розпилювачів (№ ООН 1950 аерозолів): додаток до Директиви 75/324/ЄЕС Ради⁴, що змінена й діє на дату виготовлення;

– для № ООН 2037 ємностей малих, що містять газ (газових балончиків), що містять № ООН 1965 газів вуглеводневих суміш скраплену, н.з.к.: EN 417:2012 «Одноразові металеві балони для скраплених нафтових газів, із клапаном або без клапана, використовувані з переносними побутовими приладами – Конструкція, перевірка, випробування й маркування»;

− для № ООН 2037 ємностей малих, що містять газ (газових балончиків), що містять нетоксичні, негорючі стиснені або скраплені гази: EN 16509:2014 «Переносні газові балони − Невеликі переносні сталеві балони одноразового використання місткістю до 120 мл включно, що містять стиснені або скраплені гази (компактні балони) − Конструкція, виготовлення, наповнення й випробування». Крім маркувальних знаків, передбачених цим стандартом, газовий балончик маркірується в такий спосіб: «UN 2037/EN 16509».

ГЛАВА 6.3

ВИМОГИ ДО ВИГОТОВЛЕННЯ Й ВИПРОБУВАНЬ ТАРИ ДЛЯ ІНФЕКЦІЙНИХ РЕЧОВИН КАТЕГОРІЇ А КЛАСУ 6.2 (№ ООН 2814 і 2900)

ПРИМІТКА: Вимоги цієї глави не застосовуються до тари, використовуваної для перевезення речовин класу 6.2 відповідно до інструкції з упакування P621, викладеної в підрозділі 4.1.4.1.

6.3.1 Загальні положення

6.3.1.1 Вимоги цієї глави застосовуються до тари, призначеної для перевезення інфекційних речовин категорії А (№ ООН 2814 і 2900).

6.3.2 Вимоги до тари

6.3.2.1 Вимоги до тари, що містяться в цьому розділі, засновані на використовуваній у цей час тарі, що вказана у розділі 6.1.4. З урахуванням досягнень науки й техніки дозволяється використовувати тару, що відповідає технічним вимогам, які відрізняються від тих, що передбачені в цій главі, за умови що вона настільки ж ефективна, прийнятна для компетентного органу й задовольняє вимогам, зазначеним в розділі 6.3.5. Методи випробувань, що відрізняються від методів, описаних у ДОПНВ, прийнятні за умови, що вони еквівалентні й визнані компетентним органом.

6.3.2.2 Тара повинна виготовлятися й випробовуватися відповідно до програми забезпечення якості, що встановлює компетентний орган, для того щоб кожна одиниця тари відповідала вимогам цієї глави.

ПРИМІТКА: Стандарт ISO 16106:2020 «Транспортні упаковки для небезпечних вантажів – Тара, контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів (КСМ) і великогабаритна тара для небезпечних вантажів – Керівні вказівки із застосування стандарту ISO 9001» містить прийнятні вказівки відносно процедур, які можуть застосовуватися.

6.3.2.3 Виробники тари й підприємства, що здійснюють її подальший продаж, повинні надавати інформацію про процедури, які треба виконувати, і опис типів і розмірів затворів (включаючи необхідні ущільнення) і будь-яких інших компонентів, необхідних для забезпечення того, щоб упаковки, які пред’являються до перевезення, могли витримувати застосовні експлуатаційні випробування, передбачені в цій главі.

6.3.3 Код для позначення типів тари

6.3.3.1 Коди для позначення типів тари наведено в пункті 6.1.2.7.

6.3.3.2 За кодом тари може йти літера «U» або «W». Літера «U» позначає спеціальну тару, що відповідає вимогам пункту 6.3.5.1.6. Літера «W» означає, що тара, хоча вона й відноситься до типу, вказаного кодом, виготовлена з деякими відмінностями від технічних вимог розділу 6.1.4, але вважається еквівалентною згідно з вимогами пункту 6.3.2.1.

6.3.4 Маркування

ПРИМІТКА 1: Маркувальні знаки вказують, що тара, на яку вони нанесені, відповідає типу конструкції, що успішно пройшов випробування, і відповідає вимогам цієї глави, що стосуються виготовлення, але не використання цієї тари.

ПРИМІТКА 2: Маркувальні знаки покликані полегшити завдання, що стоїть перед виробниками тари, тими, хто здійснює її відновлення, користувачами, перевізниками й регламентуючими органами.

ПРИМІТКА 3: Маркувальні знаки не завжди дають повну інформацію, наприклад про ступені випробувань, яка, однак, може надалі знадобитися, і в такому випадку слід звертатися, наприклад, до свідоцтва про випробування, протоколів випробувань або реєстру тари, що успішно пройшла випробування.

6.3.4.1 Кожна тара, призначена для використання відповідно до вимог ДОПНВ, повинна мати у відповідному місці довговічні й розбірливі маркувальні знаки таких стосовно неї розмірів, які робили б їх ясно видимими. Упаковки масою брутто більше 30 кг повинні мати маркувальні знаки або їх копію на верхній стороні або на бічній стороні тари. Літери, цифри й символи повинні мати висоту не менше 12 мм, за винятком тари місткістю не більше 30 л або масою нетто не більше 30 кг, коли вони повинні мати висоту не менше 6 мм, і тари місткістю не більше 5 л або масою нетто не більше 5 кг, коли вони повинні бути, що співвідносного розміру.

6.3.4.2 На тару, що задовольняє вимогам, викладеним у цьому розділі й у розділі 6.3.5, повинні бути нанесені наступні маркувальні знаки:

а) символ Організації Об’єднаних Націй для тари .

Цей символ повинен використовуватися винятково для позначення того, що тара, м’який контейнер для масових вантажів, переносна цистерна або БЕГК задовольняє вимогам глав 6.1, 6.2, 6.3, 6.5, 6.6, 6.7 або 6.11;

b) код, що позначає тип тари відповідно до вимог розділу 6.1.2;

c) напис «КЛАС 6.2»;

d) останні дві цифри року виготовлення тари;

e) найменування держави, що дозволила нанесення маркувальних знаків, у вигляді відмітного знаку, використовуваного на транспортних засобах, що знаходяться у міжнародному дорожньому русі¹;

f) найменування виробника або інше ідентифікаційне позначення тари, установлене компетентним органом;

g) для тари, що задовольняє вимогам пункту 6.3.5.1.6, – літера »U», що йде відразу ж після маркувального знака, вказаного в підпункті b) вище.

6.3.4.3 Маркувальні знаки повинні наноситися в послідовності підпунктів а)–g) пункту 6.3.4.2; кожний маркувальний знак, вказаний у цих підпунктах, повинен бути чітко відділений від інших елементів, наприклад косою рисою або пропуском, щоб його можна було легко ідентифікувати. Приклади див. у підрозділі 6.3.4.4 нижче.

Будь-які додаткові маркувальні знаки, дозволені компетентним органом, не повинні заважати правильній ідентифікації маркувальних знаків, вказаних у пункті 6.3.4.1.

6.3.4.4 Приклад маркувальних знаків

4G/CLASS 6.2/06 S/SP-9989-ERIKSSON

згідно з пунктами 6.3.4.2 а), b), с) і d) згідно з пунктами 6.3.4.2 e) і f)

6.3.5 Вимоги до випробувань тари

6.3.5.1 Застосовність і періодичність проведення випробувань

6.3.5.1.1 Тип конструкції кожної тари повинен випробовуватися, як зазначено в цьому розділі, відповідно до процедур, установлених компетентним органом, що дозволяють нанести маркування, і повинен затверджуватися цим компетентним органом.

6.3.5.1.2 Перед використанням кожний тип конструкції тари повинен успішно витримати випробування, приписані в цій главі. Тип конструкції тари визначається конструкцією, розміром, матеріалом і його товщиною, способом виготовлення й застосування, а також способом обробки поверхні. Він може включати також тару, яка відрізняється від прототипу тільки меншою висотою.

6.3.5.1.3 Серійні зразки продукції повинні проходити випробування з періодичністю, установленою компетентним органом.

6.3.5.1.4 Випробування повинні повторюватися, крім того, при кожній зміні конструкції, матеріалу або способу виготовлення тари.

6.3.5.1.5 Компетентний орган може дозволити проводити вибіркові випробування тари, яка тільки незначно відрізняється від випробуваного типу, наприклад тари, що містить первинні посудини меншого розміру й меншої маси нетто, і такої тари, як барабани і ящики, один або кілька габаритних розмірів яких трохи зменшені.

6.3.5.1.6 Первинні посудини всіх типів можуть поєднуватися у вторинній тарі й перевозитися, не піддаючись випробуванням, у твердій зовнішній тарі за наступних умов:

a) тверда зовнішня тара повинна успішно пройти випробування, передбачені в пункті 6.3.5.2.2, разом з крихкими (наприклад, зі скла) первинними посудинами;

b) загальна сукупна маса брутто первинних посудин не повинна перевищувати половини маси брутто первинних посудин, використовуваних у ході випробувань на падіння, вказаних у підпункті a) вище;

c) товщина прокладного матеріалу між первинними посудинами, а також між первинними посудинами й зовнішньою поверхнею вторинної тари не повинна бути менше відповідних величин у тарі, що пройшла первинні випробування; якщо при первинному випробуванні використовувалася одна первинна посудина, товщина прокладного матеріалу між первинними посудинами не повинна бути менше товщини прокладного матеріалу між зовнішньою поверхнею вторинної тари й первинною посудиною, що використовувалися в ході первинного випробування. Якщо використовуються первинні посудини в меншій кількості або меншого розміру (у порівнянні з первинними посудинами, що пройшли випробування на падіння), то для заповнення порожнеч повинна використовуватися достатня кількість додаткового прокладного матеріалу;

d) тверда зовнішня тара повинна успішно пройти в порожньому стані випробування на штабелювання, передбачене в підрозділі 6.1.5.6. Загальна маса однакових упаковок повинна визначатися на основі сукупної маси тари, що використовувалася при випробуванні на падіння, вказаному в підпункті a) вище;

e) первинні посудини, що містять рідини, повинні бути обкладені достатньою кількістю абсорбувального матеріалу, здатного поглинути весь об’єм рідини, що міститься в первинних посудинах;

f) якщо тверда зовнішня тара призначена для поміщення в неї первинних посудин з рідинами й сама по собі не є герметичною або якщо вона призначена для поміщення в неї первинних посудин із твердими речовинами й сама по собі не є непроникною для сипучих речовин, то необхідно вжити заходів для втримання рідини або твердої речовини у випадку витоку, наприклад за допомогою герметичного вкладиша, пластмасового мішка або будь-якого іншого настільки ж ефективного засобу втримання;

g) крім маркувальних знаків, вказаних у пунктах 6.3.4.2 a)–f), на тару повинні наноситися маркувальні знаки відповідно до вимог пункту 6.3.4.2 g).

6.3.5.1.7 Компетентний орган може в будь-який час вимагати проведення випробувань, передбачених у цьому розділі, з метою переконання в тому, що серійно вироблена тара відповідає вимогам випробувань за типом конструкції.

6.3.5.1.8 Компетентний орган може дозволити проведення декількох випробувань на одному зразку, якщо це не позначиться на дійсності результатів випробувань.

6.3.5.2 Підготовка тари до випробувань

6.3.5.2.1 Зразки кожного типу тари необхідно підготувати так само, як для перевезення, за тим винятком, що рідку або тверду інфекційну речовину необхідно замінити водою або – у тому випадку, коли передбачається витримування при температурі −18 °С, – водою з антифризом. Кожна первинна посудина повинна бути заповнена не менше ніж на 98% її місткості.

ПРИМІТКА: Термін «вода» включає розчини антифризу у воді з мінімальною відносною щільністю 0,95 для випробувань, що проводяться при температурі –18 °С.

6.3.5.2.2 Необхідні випробування й число зразків

Необхідні випробування типів тари

^a «Тип тари» забезпечує для цілей випробувань розподілення тари на категорії залежно від виду тари й характеристик матеріалу, з якого вона виготовлена.

ПРИМІТКА 1: Якщо первинна посудина виготовлена з двох або більше матеріалів відповідні випробування визначаються виходячи з матеріалу, який може бути ушкоджений найбільшою мірою.

ПРИМІТКА 2: Матеріал вторинної тари не враховується при виборі випробування або витримуванні перед випробуванням.

Пояснення до користування таблицею:

Якщо підлягаюча випробуванню тара складається із зовнішнього ящика з фібрового картону із пластмасовою первинною посудиною, п’ять зразків повинні бути піддані випробуванню оббризкуванням водою (див. пункт 6.3.5.3.5.1) перед скиданням і ще п’ять зразків повинні бути витримані при температурі –18 °С (див. пункт 6.3.5.3.5.2) перед скиданням. Якщо в тару повинен бути поміщений сухий лід, то в цьому випадку ще один зразок повинен бути скинутий відповідно до пункту 6.3.5.3.5.3.

Тара, підготовлена так само як для перевезення, повинна пройти випробування, передбачені у підрозділах 6.3.5.3 і 6.3.5.4. Що стосується зовнішньої тари, то позиції цієї таблиці охоплюють фібровий картон або подібні матеріали, властивості яких можуть швидко погіршуватися під впливом вологи; пластмаси, які при низьких температурах можуть ставати крихкими; та інші матеріали, такі як метал, на властивості яких волога або температура не виявляють впливу.

6.3.5.3 Випробування на падіння

6.3.5.3.1 Висота падіння й мішень

Зразки тари піддаються випробуванню на вільне падіння з висоти 9 м на непружну, горизонтальну, пласку, масивну й тверду поверхню відповідно до пункту 6.1.5.3.4.

6.3.5.3.2 Кількість випробовуваних зразків і положення зразка при падінні

6.3.5.3.2.1 Якщо зразки мають форму ящика, то п’ять зразків слід скинути в наступних положеннях кожний:

a) плиском на основу;

b) плиском на верхню частину;

c) плиском на бічну стінку;

d) плиском на торцеву стінку;

e) на кут.

6.3.5.3.2.2 Якщо зразки мають форму барабана або каністри, то три зразки слід скинути в наступних положеннях кожний:

a) діагонально на крайку верхнього днища, причому центр ваги повинен знаходитися вертикально над точкою удару;

b) діагонально на крайку нижнього днища;

c) плиском на корпус або на бік.

6.3.5.3.3 Зразок повинен скидатися у визначеному положенні, однак допускається, що з аеродинамічних причин удар зразка об випробувальну поверхню може відбутися в іншому положенні зразка.

6.3.5.3.4 Після відповідної серії скидань не повинно відбуватися витоку вмісту з первинної(их) посудини (посудин), яка(і) повинна(і) бути як і раніше захищена() прокладним/поглинаючим матеріалом вторинної тари.

6.3.5.3.5 Спеціальна підготовка випробовуваного зразка до випробування на падіння

6.3.5.3.5.1 Фібровий картон – Випробування оббризкуванням водою

Зовнішня тара з фібрового картону: Зразок повинен бути підданий випробуванню методом оббризкування водою, що імітує перебування протягом не менше однієї години під дощем інтенсивністю приблизно 5 см у годину. Потім він повинен бути підданий випробуванню, передбаченому в пункті 6.3.5.3.1.

6.3.5.3.5.2 Пластмасовий матеріал – Витримування при низькій температурі

Пластмасові первинні посудини або зовнішня тара: Температура випробовуваного зразка і його вмісту повинна бути зменшена до –18 °С або нижче на період не менше 24 годин, і протягом 15 хвилин після видалення із цього середовища випробовуваний зразок повинен пройти випробування, опис якого наведено в пункті 6.3.5.3.1. Якщо зразок містить сухий лід, то тривалість витримування повинна бути скорочена до 4 годин.

6.3.5.3.5.3 Тара, у яку повинен поміщуватися сухий лід – Додаткове випробування на падіння

Якщо в тару повинен поміщуватися сухий лід, то повинно проводитися додаткове випробування, крім випробувань, вказаних у пункті 6.3.5.3.1 і, залежно від випадку, у пунктах 6.3.5.3.5.1 або 6.3.5.3.5.2. Один зразок необхідно витримати таким чином, щоб увесь сухий лід випарувався, а потім скинути його в одному з передбачених у пункті 6.3.5.3.2.1 або 6.3.5.3.2.2, залежно від обставин, положень, при якому існує найбільша ймовірність руйнування тари.

6.3.5.4 Випробування на прокол

6.3.5.4.1 Тара масою брутто 7 кг або менше

Зразки встановлюються на горизонтальну тверду поверхню. Сталевий циліндричний стрижень масою не менше 7 кг і діаметром 38 мм, ударний край якого має радіус фаски не більше 6 мм (див. рис. 6.3.5.4.2), вільно скидається на зразок вертикально з висоти 1 м, що вимірюється від ударного краю стрижня до поверхні зразка, що піддається удару. Один зразок повинен бути встановлений на свою основу. Другий зразок установлюється в положенні, перпендикулярному тому, у якому перебував перший зразок. У кожному випадку сталевий стрижень повинен скидатися так, щоб впливу могла піддаватися первинна посудина. У результаті кожного удару допускається пробивання вторинної тари за умови, що не відбувається витоку вмісту з первинної(их) посудини (посудин).

6.3.5.4.2 Тара масою брутто більше 7 кг

Зразки скидаються на край сталевого циліндричного стрижня. Стрижень установлюється вертикально на твердій горизонтальній поверхні. Він повинен мати діаметр 38 мм, а його верхній край повинен мати радіус фаски не більше 6 мм (див. рис. 6.3.5.4.2). Стрижень повинен виступати над горизонтальною поверхнею на висоту, що дорівнює, щонайменше, відстані між центром первинної(их) посудини (посудин) і зовнішньою поверхнею зовнішньої тари, але в кожному разі складає не менше 200 мм. Один зразок упаковки вільно скидається верхньою стороною вниз вертикально з висоти 1 м, що вимірюється від краю сталевого стрижня. Другий зразок скидається з тієї ж самої висоти в положенні, перпендикулярному положенню, у якому скидався перший зразок. У кожному випадку тара повинна скидатися так, щоб сталевий стрижень міг пробити первинну(і) посудину(и). У результаті кожного удару допускається пробивання вторинної тари за умови, що не відбувається витоку вмісту з первинної(их) посудини (посудин).

Рис. 6.3.5.4.2

6.3.5.5 Протокол випробувань

6.3.5.5.1 Повинен складатися й надаватися користувачам тари письмовий протокол випробувань, що містить щонайменше наступні відомості:

1. Найменування й адреса підприємства, що проводило випробування.

2. Найменування й адреса заявника (якщо буде потреба).

3. Індивідуальний номер протоколу випробувань.

4. Дата проведення випробування й складання протоколу.

5. Виробник тари.

6. Опис типу конструкції тари (наприклад, розміри, матеріали, затвори, товщина і т.д.), включаючи спосіб виготовлення (наприклад, формування роздуванням), яке може містити креслення та/або фотографію(ї).

7. Максимальна місткість.

8. Вміст, використаний при випробуваннях.

9. Опис і результати випробувань.

10. Протокол випробувань повинен бути підписаний із зазначенням прізвища й посади особи, що підписала протокол.

6.3.5.5.2 В протоколі випробувань повинні міститися заяви про те, що тара, підготовлена так само, як для перевезення, була випробувана відповідно до належних вимог цієї глави й що у випадку використання інших методів або компонентів упаковки протокол може стати недійсним. Копія протоколу випробувань повинна передаватися компетентному органу.

ГЛАВА 6.4

ВИМОГИ ДО ВИГОТОВЛЕННЯ, ВИПРОБУВАНЬ І ЗАТВЕРДЖЕННЯ УПАКОВОК ДЛЯ РАДІОАКТИВНИХ МАТЕРІАЛІВ І ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТАКИХ МАТЕРІАЛІВ

6.4.1 (Зарезервовано)

6.4.2 Загальні вимоги

6.4.2.1 Упаковка повинна бути сконструйована з урахуванням її маси, об’єму й форми так, щоб забезпечувалася простота й безпека її перевезення. Крім того, конструкція упаковки повинна бути такою, щоб на час перевезення її можна було належним чином закріпити на транспортному засобі або всередині нього.

6.4.2.2 Конструкція упаковки повинна бути такою, щоб будь-які пристосування, розміщені на упаковці для її підйому, не відмовили при правильному з ними поводженні, а у випадку їх поломки – не погіршувалася здатність упаковки задовольняти іншим вимогам цього додатка. У конструкції повинні бути враховані відповідні коефіцієнти запасу на випадок підйому упаковки ривком.

6.4.2.3 Пристосування й будь-які інші пристрої на зовнішній поверхні упаковки, які можуть використовуватися для її підйому, повинні бути сконструйовані так, щоб вони витримували її масу відповідно до вимог пункту 6.4.2.2 або могли бути зняті або іншим способом приведені в непридатний для використання стан на час перевезення.

6.4.2.4 Наскільки це практично можливо, пакувальний комплект повинен бути сконструйований так, щоб зовнішні поверхні не мали виступаючих частин і могли бути легко дезактивовані.

6.4.2.5 Наскільки це практично можливо, зовнішнє покриття упаковки повинно бути виконане так, щоб на ній не накопичувалася й не втримувалася вода.

6.4.2.6 Будь-які пристрої, що додаються до упаковки під час перевезення, які не є частиною упаковки, не повинні робити її менш безпечною.

6.4.2.7 Упаковка повинна мати здатність витримувати вплив будь-якого прискорення, вібрації або резонансу при вібрації, які можуть виникнути у звичайних умовах перевезення, без якого-небудь погіршення ефективності запірних пристроїв різних ємностей або цілісності всієї упаковки. Зокрема, гайки, болти й інші кріпильні деталі повинні бути сконструйовані так, щоб виключалася можливість їх мимовільного ослаблення або від’єднання навіть після багаторазового використання.

6.4.2.8 У конструкції упаковки повинні бути враховані механізми старіння.

6.4.2.9 Матеріали пакувального комплекту й будь-яких елементів або конструкцій повинні бути фізично й хімічно сумісними один з одним і з радіоактивним умістом. Повинна враховуватися їх поведінка під впливом опромінення.

6.4.2.10 Усі клапани, через які радіоактивний уміст може вийти назовні, повинні бути захищені від несанкціонованих дій.

6.4.2.11 Конструкція упаковки повинна розроблятися з урахуванням температур і тиску в зовнішньому середовищі, які можуть виникнути у звичайних умовах перевезення.

6.4.2.12 Упаковка повинна бути сконструйована таким чином, щоб вона створювала достатній захист, при якому у звичайних умовах перевезення й з максимальним радіоактивним умістом, який передбачається конструкцією цієї упаковки, у будь-якій точці зовнішньої поверхні упаковки потужність дози в належних випадках не перевищував би значення, вказані в пунктах 2.2.7.2.4.1.2, 4.1.9.1.10 і 4.1.9.1.11, при цьому повинні враховуватися положення пунктів 7.5.11 CV33 (3.3) b) і (3.5).

6.4.2.12 У конструкції упаковки, що розрахована на радіоактивні матеріали, що мають інші небезпечні властивості, ці властивості повинні бути враховані; див. пункти 2.1.3.5.3 і 4.1.9.1.5.

6.4.1.13 Виробники тари й підприємства, що здійснюють її подальший продаж, повинні надавати інформацію про процедури, які треба виконувати, і опис типів і розмірів затворів (включаючи необхідні ущільнення) і будь-яких інших компонентів, необхідних для забезпечення того, щоб встановлені до перевезення упаковки могли витримувати застосовні експлуатаційні випробування, передбачені в цій главі.

6.4.3 (Зарезервовано)

6.4.4 Вимоги, встановлені до звільнених упаковок

Звільнена упаковка повинна бути сконструйована так, щоб виконувалися вимоги пунктів 6.4.2.1-6.4.2.13 і, крім того, вимоги пункту 6.4.7.2, якщо вона містить подільний матеріал, дозволений одним з положень підпунктів a)-f) пункту 2.2.7.2.3.5.

6.4.5 Вимоги, встановлені до промислових упаковок

6.4.5.1 Упаковки типів ПУ-1, ПУ-2 і ПУ-3 повинні відповідати вимогам розділу 6.4.2 і пункту 6.4.7.2.

6.4.5.2 Упаковка типу ПУ-2, будучи підданою випробуванням, зазначеним у пунктах 6.4.15.4 і 6.4.15.5, повинна запобігати:

a) витоку або розсіюванню радіоактивного вмісту; і

b) збільшенню більше ніж на 20% максимальної потужності дози на будь-якій зовнішній поверхні упаковки.

6.4.5.3 Упаковка типу ПУ-3 повинна відповідати вимогам пунктів 6.4.7.2-6.4.7.15.

6.4.5.4 Альтернативні вимоги, встановлені до упаковок типів ПУ-2 і ПУ-3

6.4.5.4.1 Упаковки можуть використовуватися в якості упаковки типу ПУ-2 за умови, що:

а) вони задовольняють вимогам пункту 6.4.5.1;

b) вони сконструйовані відповідно до вимог, вказаних для групи упакування I або II у главі 6.1; і

с) після проведення випробувань, що вимагаються для групи упакування I або II у главі 6.1, вони не втрачають здатності запобігати:

i) витоку або розсіюванню радіоактивного вмісту; і

ii) збільшенню більше ніж на 20% максимальної потужності дози на будь-якій зовнішній поверхні упаковки.

6.4.5.4.2 Переносні цистерни можуть також використовуватися як упаковки типів ПУ-2 або ПУ-3 за умови, що:

а) вони задовольняють вимогам пункту 6.4.5.1;

b) вони сконструйовані відповідно до вимог, вказаних у главі 6.7, і здатні витримати випробувальний тиск в 265 кПа; і

с) вони сконструйовані так, щоб будь-який передбачений додатковий захист був здатен витримувати статичні й динамічні навантаження, що виникають при обробці вантажу у звичайних умовах перевезення, і запобігати збільшенню більше ніж на 20% максимальної потужності дози на будь-якій зовнішній поверхні переносних цистерн.

6.4.5.4.3 Цистерни, що не є переносними цистернами, можуть також використовуватися як упаковки типів ПУ-2 або ПУ-3 для перевезення LSA-I і LSA-II, як це вказано в таблиці 4.1.9.2.5, за умови, що:

а) вони задовольняють вимогам пункту 6.4.5.1;

b) вони сконструйовані відповідно до вимог, вказаних у главі 6.8; і

с) вони сконструйовані так, щоб будь-який передбачений додатковий захист був здатен витримувати статичні й динамічні навантаження, що виникають при обробці вантажів у звичайних умовах перевезення, і запобігати збільшенню більше ніж на 20% максимальної потужності дози на будь-якій зовнішній поверхні цистерн.

6.4.5.4.4 Контейнери, які в робочому стані надійно закриті, можуть також використовуватися як упаковки типів ПУ-2 або ПУ-3 за умови, що:

а) радіоактивний уміст обмежується твердими речовинами;

b) вони задовольняють вимогам пункту 6.4.5.1; і

с) вони сконструйовані відповідно до документа ISO 1496-1:1990 «Вантажні контейнери серії 1 – Технічні вимоги й методи випробування – Частина 1: Контейнери загального призначення» і наступних виправлень 1:1993, 2:1998, 3:2005, 4:2006 і 5:2006, за винятком розмірів і класифікації. Вони повинні бути сконструйовані так, щоб, будучи підданими випробуванням, що вимагаються в цьому документі, і впливу прискорень, що виникають при звичайних умовах перевезення, вони могли запобігти:

i) витоку або розсіюванню радіоактивного вмісту; і

ii) збільшенню більше ніж на 20% максимальної потужності дози на будь-якій зовнішній поверхні контейнерів.

6.4.5.4.5 Металеві контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів можуть також використовуватися як упаковки типів ПУ-2 або ПУ-3 за умови, що:

а) вони задовольняють вимогам пункту 6.4.5.1; і

b) вони сконструйовані відповідно до вимог, вказаних у главі 6.5 для групи упакування I або II, і, будучи підданими випробуванням, що вказані в зазначеній главі, в умовах, коли при випробуванні на падіння вибирається така орієнтація, при якій наноситься максимальне ушкодження, вони запобігають:

i) витоку або розсіюванню радіоактивного вмісту; і

ii) збільшенню більше ніж на 20% максимальної потужності дози на будь-якій зовнішній поверхні контейнера середньої вантажопідйомності для масових вантажів.

6.4.6 Вимоги, встановлені до упаковок, що містять гексафторид урану

6.4.6.1 Упаковки, призначені для розміщення в них гексафториду урану, повинні задовольняти вимогам, встановленим в інших положеннях ДОПНВ, що стосуються властивостей радіоактивності й розподілу матеріалу. За винятком випадків, передбачених у пункті 6.4.6.4, гексафторид урану в кількостях 0,1 кг або більше повинен також упаковуватися й транспортуватися відповідно до положень стандарту ISO 7195:2005 «Енергія атомна – Упаковки гексафториду урану (UF₆) для перевезення» і вимог пунктів 6.4.6.2 і 6.4.6.3.

6.4.6.2 Кожна упаковка, призначена для розміщення в ній 0,1 кг або більше гексафториду урану, повинна бути сконструйована так, щоб упаковка задовольняла наступним вимогам:

а) витримувала без витоку й неприпустимої напруги, як вказується в стандарті ISO 7195:2005, випробування конструкції, указане в пункті 6.4.21.5, за винятком, передбаченим у пункті 6.4.6.4;

b) витримувала без витоку або розсіювання гексафториду урану випробування на вільне падіння, вказане в пункті 6.4.15.4; і

с) витримувала без порушення системи захисної сорочки теплове випробування, вказане в пункті 6.4.17.3, за винятком, передбаченим у пункті 6.4.6.4.

6.4.6.3 Упаковки, призначені для розміщення в них 0,1 кг або більше гексафториду урану, не повинні мати пристроїв для скидання тиску.

6.4.6.4 За умови багатобічного затвердження упаковки, призначені для розміщення в них 0,1 кг або більше гексафториду урану, дозволяється перевозити, якщо упаковки сконструйовані:

а) відповідно до міжнародних або національними стандартів, інших ніж стандарт ISO 7195:2005, за умови збереження рівноцінного рівня безпеки; та/або

b) так, щоб витримувати без витоку й неприпустимої напруги випробувальний тиск менше 2,76 МПа, як зазначено в пункті 6.4.21.5; та/або

с) для розміщення в них 9 000 кг або більше гексафториду урану й упаковки не відповідають вимогам пункту 6.4.6.2 с).

В усіх інших відносинах повинні дотримуватися вимоги, зазначені в пунктах 6.4.6.1–6.4.6.3.

6.4.7 Вимоги, встановлені до упаковок типу А

6.4.7.1 Упаковки типу А повинні бути сконструйовані так, щоб відповідати загальним вимогам розділу 6.4.2 і пунктів 6.4.7.2–6.4.7.17.

6.4.7.2 Найменший загальний габаритний розмір упаковки повинен становити як мінімум 10 см.

6.4.7.3 На зовнішній поверхні упаковки повинен бути пристрій, наприклад пломба, який важко піддається ушкодженню й у цілому вигляді служить свідченням того, що упаковка не розкривалася.

6.4.7.4 Будь-які наявні на упаковці пристосування для кріплення повинні бути сконструйовані так, щоб як у нормальних умовах, так і в аварійних умовах перевезення виникаючі в цих пристосуваннях навантаження не знижували здатність упаковки задовольняти вимогам цього додатка.

6.4.7.5 Конструкція упаковки повинна бути розрахована на діапазон температур від –40 °C до +70 °C для елементів пакувального комплекту. Особливу увагу необхідно звертати на температуру замерзання рідин і можливе погіршення властивостей матеріалів пакувального комплекту в зазначеному діапазоні температур.

6.4.7.6 Конструкція й методи виготовлення повинні відповідати національним або міжнародним нормам або іншим вимогам, прийнятним для компетентного органу.

6.4.7.7 Конструкція повинна включати систему захисної сорочки, що міцно закривається надійним замикаючим пристроєм, який не здатен відкриватися випадково або під впливом тиску, що може виникнути усередині упаковки.

6.4.7.8 Радіоактивний матеріал особливого виду може розглядатися в якості елемента системи захисної сорочки.

6.4.7.9 Якщо система захисної сорочки являє собою окрему частину упаковки, то система герметизації повинна міцно закриватися надійним замикаючим пристроєм, що не залежить від будь-якої іншої частини пакувального комплекту.

6.4.7.10 У конструкції будь-якого елемента системи захисної сорочки в належних випадках повинна бути врахована можливість радіолітичного розкладання рідин і інших уразливих матеріалів, а також утворення газу в результаті хімічних реакцій і радіолізу.

6.4.7.11 Система захисної сорочки повинна втримувати радіоактивний уміст при зниженні зовнішнього тиску до 60 кПа.

6.4.7.12 Усі клапани, крім клапанів для скидання тиску, повинні забезпечуватися пристроєм для втримання будь-яких витоків через клапан.

6.4.7.13 Радіаційний захист, що оточує елемент упаковки, який визначається як частина системи захисної сорочки, повинен бути сконструйований так, щоб не допустити випадкового виходу цього елемента за межі захисту. Якщо радіаційний захист і такий елемент усередині нього утворюють окремий вузол, то система радіаційного захисту повинна міцно закриватися надійним замикаючим пристроєм, що не залежить від будь-якої іншої конструкції пакувального комплекту.

6.4.7.14 Упаковка повинна бути сконструйована так, щоб будучи підданою випробуванням, зазначеним у розділі 6.4.15, не допустити:

a) витоку або розсіювання радіоактивного вмісту; і

b) збільшення більше ніж на 20% максимальної потужності дози на будь-якій зовнішній поверхні упаковки.

6.4.7.15 У конструкції упаковки, що призначена для рідкого радіоактивного матеріалу, повинна бути передбачена наявність додаткового незаповненого об’єму для компенсації зміни температури вмісту, динамічних ефектів і динаміки заповнення.

Упаковки типу A для рідин

6.4.7.16 Упаковка типу A, призначена для розміщення в ній рідкого радіоактивного матеріалу, крім того, повинна:

a) задовольняти вимогам, зазначеним вище в пункті 6.4.7.14 а), якщо упаковка піддається випробуванням, що передбачаються в розділі 6.4.16; і

b) або

i) містити достатню кількість абсорбувального матеріалу для поглинання подвоєного об’єму рідкого вмісту. Такий абсорбувальний матеріал повинен бути розташований так, щоб у випадку витоку здійснювався його контакт із рідиною; або

ii) мати систему захисної сорочки, що складається з первинних внутрішніх і вторинних зовнішніх елементів захисної сорочки, сконструйованих так, щоб рідкий уміст повністю обмежувався й забезпечувалося його втримання усередині вторинних зовнішніх елементів навіть у випадку витоку з первинних, внутрішніх елементів.

Упаковки типу A для газів

6.4.7.17 Упаковка типу А, призначена для газу, повинна запобігати витіканню або розсіюванню радіоактивного вмісту, будучи підданою випробуванням, зазначеним у розділі 6.4.16; дана вимога не стосується упаковки типу А, призначеної для газоподібного тритію або інертних газів.

6.4.8 Вимоги, встановлені до упаковок типу B(U)

6.4.8.1 Упаковки типу B(U) повинні бути сконструйовані так, щоб задовольняти вимогам розділу 6.4.2 і пунктів 6.4.7.2–6.4.7.15, за винятком пункту 6.4.7.14 a), і, крім того, вимогам пунктів 6.4.8.2–6.4.8.15.

6.4.8.2 Упаковка повинна бути сконструйована так, щоб в умовах зовнішнього середовища, що передбачаються в пунктах 6.4.8.5 і 6.4.8.6, тепло, виділюване усередині упаковки радіоактивним умістом у нормальних умовах перевезення, як це підтверджено випробуваннями, зазначеними в розділі 6.4.15, не виявляло на упаковки такого несприятливого впливу, при якому вона перестала б задовольняти вимогам, встановленим до захисної оболонки й радіаційного захисту, якщо вона не буде обслуговуватися протягом одного тижня. Особливу увагу необхідно звернути на такий вплив тепла, який може призвести до одного або декількох таких наслідків:

a) зміна розташування, геометричної форми або фізичного стану радіоактивного вмісту або, якщо радіоактивний матеріал укладений у ємність або контейнер (наприклад, паливні елементи в оболонці), викликати деформацію або плавлення ємності, контейнера або радіоактивного матеріалу;

b) зниження ефективності пакувального комплекту через різне теплове розширення, розтріскування або плавлення матеріалу радіаційного захисту;

c) прискорення корозії у комбінації з вологістю.

6.4.8.3 Упаковка повинна бути сконструйована так, щоб при зовнішніх умовах, зазначених у пункті 6.4.8.5, і при відсутності сонячної інсоляції температура на доступних поверхнях упаковки не перевищувала 50 °C, якщо тільки дана упаковка не перевозиться на умовах виняткового використання.

6.4.8.4 Максимальна температура на будь-якій легкодоступній поверхні упаковки під час перевезення на умовах виняткового використання не повинна перевищувати 85 °C під час відсутності інсоляції в умовах зовнішнього середовища, визначених у пункті 6.4.8.5. Для захисту персоналу можуть бути передбачені бар’єри або екрани, але необхідність проведення будь-яких випробувань останніх відсутня.

6.4.8.5 Зовнішня температура повинна дорівнювати 38 °C.

6.4.8.6 Умови сонячної інсоляції повинні відповідати даним, наведеним у таблиці 6.4.8.6.

Таблиця 6.4.8.6. Параметри інсоляції

Приклад	Форма й положення поверхні	Інсоляція протягом 12 годин у добу (Вт/м2)
1	Пласкі поверхні під час перевезення в горизонтальному положенні лицьовою стороною вниз	0
2	Пласкі поверхні під час перевезення в горизонтальному положенні лицьовою стороною нагору	800
3	Поверхні під час перевезення у вертикальному положенні	200 a
4	Поверхні під час перевезення в інших (негоризонтальних) положеннях лицьовою стороною вниз	200 a
5	Усі інші поверхні	400 a

^a У якості варіанта можна використовувати синусоїдальну функцію з коефіцієнтом поглинання, але без урахування ефекту можливого відбиття від прилеглих предметів.

6.4.8.7 Упаковка, що містить тепловий захист із метою виконання вимог теплових випробувань, зазначених у пункті 6.4.17.3, повинна бути сконструйована так, щоб такий захист зберігав свою ефективність при проведенні випробувань упаковки, передбачених відповідно в розділі 6.4.15 і пунктах 6.4.17.2 a) і b) або 6.4.17.2 b) і c). Будь-який такий захист, що знаходиться зовні упаковки, не повинен виходити з ладу у разі прикладання зусиль на розрив, розріз, ковзання, тертя або при грубому поводженні.

6.4.8.8 Упаковка повинна бути сконструйована так, щоб будучи підданою:

a) випробуванням, передбаченим у розділі 6.4.15, витік радіоактивного вмісту обмежувався значенням не більше 10⁻⁶ A₂ у годину; і

b) випробуванням, передбаченим у пунктах 6.4.17.1, 6.4.17.2 b), 6.4.17.3 і 6.4.17.4, і випробуванням, передбаченим у:

i) пункті 6.4.17.2 c) для упаковки з масою не більше 500 кг, загальною щільністю не більше 1 000 кг/м³, визначеною по зовнішніх габаритних розмірах, і радіоактивним умістом понад 1 000 A₂, що не є радіоактивним матеріалом особливого виду, або

ii) пункті 6.4.17.2 a) для всіх інших упаковок,

вона відповідала наступним вимогам:

– зберігала достатній захист, що забезпечує на відстані 1 м від поверхні упаковки потужність дози не вище 10 мЗв/год за наявності максимальної радіоактивності вмісту, на який розрахована упаковка; і

– обмежувала сумарний витік радіоактивного вмісту протягом одного тижня з рівнем не більше 10 A₂ у випадку криптону-85 і не більше A₂ – у випадку всіх інших радіонуклідів.

За наявності сумішей різних радіонуклідів повинні застосовуватися положення, викладені в пунктах 2.2.7.2.2.4–2.2.7.2.2.6, однак для криптону-85 може застосовуватися ефективне значення A₂ i), що дорівнює 10 A₂. У випадку, зазначеному вище в підпункті a), при оцінці повинні враховуватися межі зовнішнього нефіксованого радіоактивного забруднення, що передбачаються в пункті 4.1.9.1.2.

6.4.8.9 Упаковка для радіоактивного вмісту, активність якого перевищує 10⁵ A₂, повинна бути сконструйована так, щоб у випадку її випробування на глибоководне занурення, згідно з розділом 6.4.18, не відбувалося порушення системи захисної сорочки.

6.4.8.10 Дотримання припустимих меж виходу активності не повинно залежати ні від фільтра, ні від механічної системи охолодження.

6.4.8.11 Упаковка не повинна включати систему скидання тиску із системи захисної сорочки, яка допускала б вихід радіоактивного матеріалу в довкілля в умовах випробувань, передбачених у розділах 6.4.15 і 6.4.17.

6.4.8.12 Упаковка повинна бути сконструйована так, щоб при максимальному нормальному робочому тиску в умовах випробувань, зазначених у розділах 6.4.15 і 6.4.17, механічна напруга в системі захисної сорочки не досягала рівнів, які можуть негативно впливати на упаковку, у результаті чого вона перестає задовольняти вимогам.

6.4.8.13 Максимальний нормальний робочий тиск в упаковці не повинен перевищувати надлишкового (манометричного) тиску, що дорівнює 700 кПа.

6.4.8.14 Упаковка, що містить радіоактивний матеріал з низькою здатністю до розсіювання, повинна бути сконструйована так, щоб будь-які елементи, додані до радіоактивного матеріалу з низькою здатністю до розсіювання, які не входять до його складу, або будь-які внутрішні елементи пакувального комплекту не могли негативно впливати на характеристики радіоактивного матеріалу з низькою здатністю до розсіювання.

6.4.8.15 Упаковка повинна бути сконструйована розраховуючи на діапазон температур зовнішнього середовища від –40 °C до +38 °C.

6.4.9 Вимоги, встановлені до упаковок типу B(M)

6.4.9.1 Упаковки типу B(M) повинні задовольняти вимогам, встановленим до упаковок типу B(U), які зазначено в пункті 6.4.8.1, однак для упаковок, що перевозяться тільки в межах тієї або іншої країни або тільки між певними країнами, замість умов, наведених вище в пунктах 6.4.7.5, 6.4.8.4-6.4.8.6 і 6.4.8.9-6.4.8.15, можуть бути прийняті інші умови, затверджені компетентними органами цих країн. Вимоги, встановлені до упаковок типу B(U), які зазначено в пунктах 6.4.8.4 і 6.4.8.9-6.4.8.15, повинні виконуватися в тій мірі, у якій це практично можливо.

6.4.9.2 Допускається періодичне вентилювання або скидання надлишкового тиску з упаковок типу B(M) під час перевезення, за умови що заходи експлуатаційного контролю над таким вентилюванням або скиданням прийнятні для відповідних компетентних органів.

6.4.10 Вимоги, встановлені до упаковок типу С

6.4.10.1 Упаковки типу С повинні бути сконструйовані так, щоб задовольняти вимогам розділу 6.4.2 і пунктів 6.4.7.2–6.4.7.15, за винятком пункту 6.4.7.14 а), а також вимогам пунктів 6.4.8.2–6.4.8.6, 6.4.8.10–6.4.8.15 і, крім того, пунктів 6.4.10.2-6.4.10.4.

6.4.10.2 Упаковка повинна задовольняти критеріям оцінки, які приписані для випробувань у пунктах 6.4.8.8 b) і 6.4.8.12, після захоронення в середовищі, яке характеризується тепловою провідністю 0,33 Вт·м⁻¹·К⁻¹ і температурою 38 °С у стаціонарному стані. У якості вихідних умов оцінки повинно бути прийнято, що будь-яка теплова ізоляція упаковки є неушкодженою, упаковка знаходиться в умовах максимального нормального робочого тиску, а температура зовнішнього середовища становить 38 °С.

6.4.10.3 Упаковка повинна бути сконструйована так, щоб при максимальному нормальному робочому тиску й будучи підданою:

а) випробуванням, передбаченим у розділі 6.4.15, витік радіоактивного вмісту обмежувався величиною не більше 10⁻⁶ A₂ у годину; і

b) серії випробувань, зазначених у пункті 6.4.20.1,

i) вона зберігала достатній захист, що забезпечує на відстані 1 м від поверхні упаковки потужність дози не вище 10 мЗв/год за наявності максимального радіоактивного вмісту, на який розрахована упаковка; і

ii) вона обмежувала сумарний витік радіоактивного вмісту протягом одного тижня, що дорівнює не більше 10 A₂ для криптону-85 і не більше A₂ для всіх інших радіонуклідів.

За наявності сумішей різних радіонуклідів повинні застосовуватися положення пунктів 2.2.7.2.2.4–2.2.7.2.2.6, однак для криптону-85 може застосовуватися ефективне значення А₂ i), що дорівнює 10 А₂. У випадку, зазначеному в підпункті а) вище, при оцінці повинні враховуватися межі зовнішнього радіоактивного забруднення, вказані в пункті 4.1.9.1.2.

6.4.10.4 Упаковка повинна бути сконструйована так, щоб не відбувалося порушення системи захисної сорочки після проведення випробування на глибоководне занурення згідно з розділом 6.4.18.

6.4.11 Вимоги, встановлені до упаковок, що містять подільний матеріал

6.4.11.1 Подільний матеріал повинен перевозитися таким чином, щоб:

a) зберігалася підкритичність у звичайних умовах, нормальних умовах і аварійних умовах перевезення; зокрема, повинні враховуватися наступні непередбачені випадки:

i) витік води в упаковки або з них;

ii) зниження ефективності вбудованих поглиначів або сповільнювачів нейтронів;

iii) перерозподіл умісту або усередині упаковки, або в результаті його виходу з упаковки;

iv) зменшення відстаней усередині упаковок або між ними;

v) занурення упаковок у воду або в сніг; і

vi) зміна температури; і

b) задовольнялися вимоги:

i) пункту 6.4.7.2, за винятком неупакованого матеріалу, коли це конкретно припустимо згідно з пунктом 2.2.7.2.3.5 e);

ii) приписані в інших положеннях ДОПНВ відносно радіоактивних властивостей матеріалу;

iii) пункту 6.4.7.3, якщо даний матеріал не підпадає під звільнення по пункту 2.2.7.2.3.5;

iv) пунктів 6.4.11.4-6.4.11.14, якщо даний матеріал не підпадає під звільнення по пунктах 2.2.7.2.3.5, 6.4.11.2 або 6.4.11.3.

6.4.11.2 Упаковки з подільним матеріалом, які відповідають вимогам підпункту d) і одному з положень підпунктів a)–c) нижче, звільняються від дії вимог пунктів 6.4.11.4-6.4.11.14.

a) Упаковки, що містять подільний матеріал у будь-якій формі, за умови, що:

i) найменший габаритний розмір упаковки становить не менше 10 см;

ii) індекс безпеки з критичності (CSI) упаковки розраховано за наступною формулою:

* Плутоній може мати будь-який ізотопний склад за умови, що в упаковці кількість Pu-241 менше, ніж Pu-240.

де значення Z узято з таблиці 6.4.11.2;

iii) індекс безпеки з критичності будь-якої упаковки не перевищує 10;

b) упаковки, що містять подільний матеріал у будь-якій формі, за умови, що:

i) найменший габаритний розмір упаковки становить не менше 30 см;

ii) упаковка, після того як вона була піддана випробуванням, зазначеним у пунктах 6.4.15.1-6.4.15.6:

− зберігає свій уміст подільного матеріалу;

− зберігає мінімальні загальні габаритні розміри упаковки не менше 30 см;

− виключає проникнення куба з ребром 10 см;

iii) індекс безпеки з критичності упаковки розраховано за наступною формулою:

* Плутоній може мати будь-який ізотопний склад за умови, що кількість Pu-241 менше, ніж Pu-240.

де значення Z узято з таблиці 6.4.11.2;

iv) індекс безпеки з критичності будь-якої упаковки не перевищує 10;

c) упаковки, що містять подільний матеріал у будь-якій формі, за умови, що:

i) найменший габаритний розмір упаковки становить не менше 10 см;

ii) упаковка, після того як вона була піддана випробуванням, зазначеним у пунктах 6.4.15.1-6.4.15.6:

− зберігає свій уміст подільного матеріалу;

− зберігає мінімальні загальні габаритні розміри упаковки не менше 10 см;

− виключає проникнення куба з ребром 10 см;

iii) індекс безпеки з критичності упаковки розраховано за наступною формулою:

* Плутоній може мати будь-який ізотопний склад за умови, що в упаковці кількість Pu-241 менше, ніж Pu-240.

iv) загальна маса подільних нуклідів у будь-якій упаковці не перевищує 15 г;

d) загальна маса берилію, гідрогенного матеріалу, збагаченого в дейтерії, графіту й інших алотропних форм вуглецю в окремій упаковці не повинна перевищувати масу подільних нуклідів в упаковці, крім тих випадків, коли загальна концентрація даних матеріалів не перевищує 1 г у будь-яких 1 000 г матеріалу. Включений у сплави міді берилій до 4% по вазі сплаву можна не враховувати.

Таблиця 6.4.11.2. Значення Z для розрахунків індексу безпеки по критичності відповідно до пункту 6.4.11.2

Збагачення а	Z
Уран, збагачений до 1,5%	2 200
Уран, збагачений до 5%	850
Уран, збагачений до 10%	660
Уран, збагачений до 20%	580
Уран, збагачений до 100%	450

^а Якщо упаковка містить уран з різним збагаченням по U-235, то для Z повинне використовуватися значення, що відповідає найвищому збагаченню.

6.4.11.3 Упаковки, що містять не більше 1 000 г плутонію, звільняються від застосування положень пунктів 6.4.11.4-6.4.11.14 за умови, що:

a) подільні нукліди по масі становлять не більше 20% плутонію;

b) індекс безпеки з критичності упаковки розраховано за наступною формулою:

c) якщо разом із плутонієм присутній уран, то маса урану повинна бути не більше 1% від маси плутонію.

6.4.11.4 У випадку, якщо хімічна або фізична форма, ізотопний склад, маса або концентрація, коефіцієнт уповільнення або щільність або геометрична конфігурація не відомі, оцінки, передбачені в пунктах 6.4.11.8-6.4.11.13, повинні проводитися виходячи із припущення, що кожний невідомий параметр має таке значення, при якому розмноження нейтронів досягає максимального рівня, що відповідає відомим умовам і параметрам цих оцінок.

6.4.11.5 Для опроміненого ядерного палива оцінки, передбачені в пунктах 6.4.11.8-6.4.11.13, повинні ґрунтуватися на ізотопному складі, що показує:

a) максимальне розмноження нейтронів протягом періоду опромінення; або

b) консервативну оцінку розмноження нейтронів для оцінок упаковок. Після опромінення, але ще до перевезення, повинен бути проведений вимір з метою підтвердження консерватизму відносно ізотопного складу.

6.4.11.6 Упаковка, після того як вона була піддана випробуванням, зазначеним у розділі 6.4.15, повинна:

a) зберігати мінімальні загальні зовнішні розміри щонайменше 10 cм; і

b) виключати проникнення куба з ребром 10 cм.

6.4.11.7 Упаковка повинна бути сконструйована з урахуванням діапазону температур зовнішнього середовища від –40 °С до +38 °С, якщо компетентним органом у сертифікаті про затвердження, виданому на конструкцію упаковки, не будуть вказані інші умови.

6.4.11.8 Для одиничної упаковки повинно бути зроблено допущення, що вода може проникнути в усі порожнечі упаковки, у тому числі усередину системи захисної сорочки, або, навпаки, витекти з них. Однак якщо конструкція включає спеціальні засоби для запобігання такому проникненню води в певні вільні об’єми або витоку води з них навіть у випадку помилки персоналу, то можна допустити, що відносно цих порожнеч витік відсутній. Спеціальні засоби повинні включати:

a) ряд високонадійних бар’єрів для води, як мінімум два з яких залишилися б водонепроникними, якби упаковки було піддано випробуванням, передбаченим у пункті 6.4.11.13 b), високий ступінь забезпечення якості при виготовленні, обслуговуванні й ремонті пакувальних комплектів, а також випробування для перевірки герметичності кожної упаковки перед кожним перевезенням; або

b) для упаковок, що містять тільки гексафторид урану, при збагаченні ураном‑235 не більше 5% по масі:

i) упаковки, у яких, після проведення випробувань, передбачених у пункті 6.4.11.13 b), відсутній безпосередній фізичний контакт між клапаном або пробкою і будь-яким іншим компонентом пакувального комплекту, за винятком первинної точки кріплення, і в яких, крім того, після проведення випробувань, передбачених у пункті 6.4.17.3, клапани і пробки залишилися стійкими до витоку; і

ii) високий ступінь забезпечення якості при виготовленні, обслуговуванні й ремонті пакувальних комплектів у комбінації з випробуваннями для перевірки герметичності кожної упаковки перед кожним перевезенням.

6.4.11.9 Іншим допущенням повинно бути те, що повне відбиття для системи локалізації буде при шарі води товщиною не менше 20 см або буде таке підвищене відбиття, яке може бути додатково створене навколишнім матеріалом пакувального комплекту. Однак у випадку, коли можна підтвердити, що система локалізації зберігається неушкодженою усередині пакувального комплекту після проведення випробувань, передбачених у пункті 6.4.11.13 b), для пункту 6.4.11.10 с) можна зробити допущення про наявність для упаковки близького відбиття при шарі води не менше 20 см.

6.4.11.10 Упаковка повинна залишатися підкритичною в умовах, викладених у пунктах 6.4.11.8 і 6.4.11.9, при цьому умови, у яких знаходиться упаковка, повинні бути такими, щоб максимальне розмноження нейтронів відповідало:

a) звичайним умовам перевезення (без інцидентів);

b) випробуванням, передбаченим у пункті 6.4.11.12 b);

c) випробуванням, передбаченим у пункті 6.4.11.13 b).

6.4.11.11 (Зарезервовано)

6.4.11.12 Для нормальних умов перевезення повинно бути визначено число «N» упаковок, при п’ятикратному збільшенні якого повинна зберігатися підкритичність для даної конфігурації партії й умов для упаковок, що приводять до максимального розмноження нейтронів, при дотриманні наступних вимог:

a) проміжки між упаковками повинні залишатися незаповненими, а функції відбиття для даної конфігурації партії упаковок повинен виконувати оточуючий її з усіх боків шар води товщиною не менше 20 см; і

b) у якості стану упаковок повинен прийматися їх оцінений або фактичний стан, після того як вони піддалися випробуванням, зазначеним у розділі 6.4.15.

6.4.11.13 Для аварійних умов повинно бути визначено число «N» упаковок, при дворазовому збільшенні якого повинна зберігатися підкритичність для даної конфігурації партії й умов для упаковок, що приводять до максимального розмноження нейтронів, при дотриманні наступних вимог:

a) проміжки між упаковками повинні бути заповнені водневмісним сповільнювачем, а функції відбиття для даної конфігурації партії упаковок повинен виконувати оточуючий її з усіх боків шар води товщиною не менше 20 см; і

b) після випробувань, зазначених у розділі 6.4.15, проводяться ті із зазначених нижче випробувань, які накладають більш тверді обмеження:

i) випробування, вказані в пункті 6.4.17.2 b), і випробування, зазначені або в пункті 6.4.17.2 с) для упаковок, маса яких не перевищує 500 кг, а загальна щільність, обумовлена по зовнішніх габаритних розмірах, становить не більше 1 000 кг/м³, або в пункті 6.4.17.2 а) для всіх інших упаковок; потім проводяться випробування, вказані в пункті 6.4.17.3, а завершальними є випробування, зазначені в пунктах 6.4.19.1-6.4.19.3; або

ii) випробування, вказані в пункті 6.4.17.4; і

с) у випадку, якщо відбувається витік будь-якої частини подільного матеріалу за межі системи захисної сорочки в результаті проведення випробувань, зазначених у пункті 6.4.11.13 b), повинно бути зроблено припущення, що витік подільного матеріалу походить із кожної упаковки в партії, а конфігурація й уповільнення для всього подільного матеріалу такі, що в результаті відбувається максимальне розмноження нейтронів, при якому функцію близького відбиття виконує оточуючий шар води товщиною не менше 20 см.

6.4.11.14 Індекс безпеки з критичності (CSI) для упаковок, що містять подільний матеріал, обчислюється шляхом поділу числа 50 на менше із двох значень N, виведених згідно з пунктами 6.4.11.12 і 6.4.11.13 (тобто CSI = 50/N). Значення індексу безпеки з критичності може дорівнювати нулю за умови, що необмежене число упаковок є підкритичними (тобто N в обох випадках фактично дорівнює нескінченності).

6.4.12 Процедури випробувань і підтвердження відповідності

6.4.12.1 Підтвердження відповідності робочих характеристик вимогам, викладеним у пунктах 2.2.7.2.3.3.1, 2.2.7.2.3.3.2, 2.2.7.2.3.4.1, 2.2.7.2.3.4.2, 2.2.7.2.3.4.3 і розділах 6.4.2-6.4.11, повинно здійснюватися кожним з методів, наведених нижче, або їх комбінацією:

a) Проведення випробувань на зразках, що представляють радіоактивний матеріал особливого виду, або радіоактивний матеріал з низькою здатністю до розсіювання, або на прототипах або моделях пакувальних комплектів, коли вміст зразка або пакувального комплекту для випробувань повинен як можна точніше імітувати очікуваний діапазон характеристик радіоактивного вмісту, а випробовуваний зразок або пакувальний комплект повинні бути підготовлені в тому вигляді, у якому вони подаються до перевезення.

b) Посилання на попередні задовільні підтвердження аналогічного характеру.

с) Проведення випробувань на моделях відповідного масштабу, оснащених елементами, важливими для випробовуваного зразка, якщо з технічного досвіду випливає, що результати таких випробувань прийнятні для конструкторських цілей. При застосуванні масштабних моделей повинна враховуватися необхідність коректування визначених параметрів випробувань, таких як діаметр пробійника або навантаження стиску.

d) Розрахунки або обґрунтована аргументація у випадку, коли надійність або консервативність розрахункових методів і параметрів загальновизнана.

6.4.12.2 Після випробування зразка, прототипу або моделі повинні застосовуватися відповідні методи оцінки для підтвердження виконання викладених у даному розділі вимог відповідно до прийнятних норм і робочих характеристик, що приписані в пунктах 2.2.7.2.3.3.1, 2.2.7.2.3.3.2, 2.2.7.2.3.4.1, 2.2.7.2.3.4.2, 2.2.7.2.3.4.3 і розділах 6.4.2-6.4.11.

6.4.12.3 До випробування всі зразки повинні перевірятися з метою виявлення й реєстрації несправностей або ушкоджень, у тому числі:

a) відхилень від параметрів конструкції;

b) дефектів виготовлення;

c) корозії або інших ефектів, що погіршують якість; і

d) деформацій.

Повинна бути чітко позначена система захисної сорочки упаковки. Зовнішні деталі зразка повинні бути чітко визначені, для того щоб можна було легко і ясно вказати будь-яку його частину.

6.4.13 Випробування цілісності системи захисної сорочки й захисту й оцінка безпеки з критичності

Після кожного випробування або групи випробувань, або послідовності застосовних випробувань, залежно від обставин, зазначених у розділах 6.4.15-6.4.21:

a) повинні бути виявлені й зафіксовані несправності й ушкодження;

b) має бути встановлено, чи продовжує цілісність системи захисної сорочки й захисту задовольняти вимогам розділів 6.4.2–6.4.11, встановленим до випробовуваної упаковки; і

с) для упаковок, що містять подільний матеріал, має бути визначено, чи дотримані допущення й умови, використовувані при оцінках, які потрібні згідно з пунктами 6.4.11.1–6.4.11.14 відносно однієї або декількох упаковок.

6.4.14 Мішень для випробувань на падіння

Мішень для випробувань на падіння, зазначених у пунктах 2.2.7.2.3.3.5 а), 6.4.15.4, 6.4.16 а), 6.4.17.2 і 6.4.20.2, повинна являти собою пласку горизонтальну поверхню такого роду, щоб будь-яке збільшення опірності зсуву або деформації цієї поверхні при падінні на неї зразка не приводили до значного збільшення ушкодження цього зразка.

6.4.15 Випробування для підтвердження здатності витримувати нормальні умови перевезення

6.4.15.1 Ці випробування включають: оббризкування водою, випробування на вільне падіння, випробування на укладання штабелем і випробування на глибину руйнування (пенетрацію). Зразки упаковки повинні пройти випробування на вільне падіння, укладання штабелем і глибину руйнування, причому кожному із цих випробувань повинно передувати оббризкування водою. Для всіх випробувань може використовуватися один зразок, за умови що виконані вимоги пункту 6.4.15.2.

6.4.15.2 Інтервал часу між закінченням випробування оббризкуванням водою й наступним випробуванням повинен бути таким, щоб вода встигнула максимально вбратися без помітного висихання зовнішньої поверхні зразка. За відсутності будь-яких протипоказань цей інтервал має дорівнювати приблизно двом годинам, якщо вода подається одночасно із чотирьох напрямків. Однак, якщо вода розприскується послідовно з кожного із чотирьох напрямків, ніякого інтервалу не повинно бути.

6.4.15.3 Випробування на оббризкування водою. Зразок повинен бути випробуваний методом оббризкування водою, що імітує перебування протягом не менше однієї години під дощем інтенсивністю приблизно 5 см/год.

6.4.15.4 Випробування на вільне падіння. Зразок повинен падати на мішень таким чином, щоб заподіювалося максимальне ушкодження випробовуваних засобів безпеки.

a) Висота падіння, вимірювана від найнижчої точки зразка до самої верхньої площини мішені, повинна бути не менше відстані, зазначеної в таблиці 6.4.15.4 для відповідної маси. Мішень повинна відповідати приписам розділу 6.4.14.

b) Для прямокутних картонних або дерев’яних упаковок масою не більше 50 кг окремий зразок повинен бути випробуваний на вільне падіння з висоти 0,3 м на кожний кут.

с) Для циліндричних фібрових упаковок масою не більше 100 кг окремий зразок повинен бути випробуваний на вільне падіння з висоти 0,3 м на кожну чверть краю циліндра в кожної основи.

Таблиця 6.4.15.4. Висота вільного падіння при випробуваннях упаковок на нормальні умови перевезення

Маса упаковки (кг)	Висота вільного падіння (м)
Маса упаковки < 5 000	1,2
5 000 ≤ Маса упаковки < 10 000	0,9
10 000 ≤ Маса упаковки < 15 000	0,6
15 000 ≤ Маса упаковки	0,3

6.4.15.5 Випробування на штабелювання. Якщо форма пакувального комплекту не виключає укладання штабелем, зразок піддається протягом 24 год стиску із зусиллям, що дорівнює або перевищує:

a) еквівалент 5-кратної максимальної ваги даної упаковки; і

b) зусилля, еквівалентне добутку 13 кПа на площу вертикальної проекції упаковки.

Навантаження повинно розподілятися рівномірно на дві протилежні сторони зразка, одна з яких повинна бути основою, на якій зазвичай стоїть упаковка.

6.4.15.6 Випробування на глибину руйнування. Зразок повинен ставитися на тверду горизонтальну пласку поверхню, що не зсувається при проведенні випробування.

a) Стрижень діаметром 3,2 см з напівсферичним кінцем і масою 6 кг скидається у вільному падінні при вертикальному положенні його поздовжньої осі в напрямку центру найменш міцної частини зразка так, щоб у випадку, якщо він проб’є упаковку достатньо глибоко, ударити по системі захисної сорочки. При проведенні випробування стрижень не повинен піддаватися значній деформації.

b) Висота падіння стрижня, вимірювана від його нижнього кінця до наміченої точки впливу на верхню поверхню зразка, повинна становити 1 м.

6.4.16 Додаткові випробування для упаковок типу А, призначених для рідин і газів

Зразок або окремі зразки повинні пройти кожне з наступних випробувань, за винятком випадків, коли можна довести, що одне з випробувань є більш важким для досліджуваного зразка, ніж інше; у таких випадках один зразок піддається більш важкому випробуванню.

a) Випробування на вільне падіння. Зразок повинен скидатися на мішень таким чином, щоб було нанесено максимальне ушкодження захисній оболонці. Висота падіння, вимірювана від найнижчої частини зразка до верхньої поверхні мішені, повинна становити 9 м. Мішень повинна відповідати приписам розділу 6.4.14.

b) Випробування на глибину руйнування. Зразок повинен пройти випробування, що передбачається в пункті 6.4.15.6, з тією відмінністю, що висота падіння збільшується з 1 м, як зазначено в пункті 6.4.15.6 b), до 1,7 м.

6.4.17 Випробування для перевірки здатності витримувати аварійні умови перевезення

6.4.17.1 Зразок повинен бути підданий сумарному впливу випробувань, про які говориться в пункті 6.4.17.2 і пункті 6.4.17.3, у зазначеній послідовності. Після цих випробувань або той же самий, або інший зразок повинен бути підданий випробуванню або випробуванням на занурення у воду згідно з положеннями пункту 6.4.17.4 і, якщо це застосовно, розділу 6.4.18.

6.4.17.2 Випробування на механічне ушкодження. Випробування на механічне ушкодження складається із трьох різних випробувань на падіння. Кожний зразок повинен бути підданий відповідним випробуванням на падіння згідно з пунктом 6.4.8.8 або пунктом 6.4.11.13. Послідовність падінь зразка повинна бути такою, щоб після завершення випробування на механічне ушкодження зразку були нанесені такі ушкодження, які привели б до максимального ушкодження при такому тепловому випробуванні.

а) При падінні I зразок повинен падати на мішень таким чином, щоб він одержав максимальне ушкодження, а висота падіння, вимірювана від найнижчої точки зразка до верхньої поверхні мішені, повинна становити 9 м. Мішень повинна відповідати приписам розділу 6.4.14.

b) При падінні II зразок повинен падати на штир, жорстко закріплений у вертикальному положенні на мішені, таким чином, щоб йому було нанесено максимальне ушкодження. Висота падіння, вимірювана від наміченого місця удару зразка до верхньої поверхні штиря, повинна становити 1 м. Штир повинен бути виготовлений з м’якої сталі й мати круглий поперечний переріз діаметром 15,0 см ± 0,5 см і довжину 20 см, якщо тільки при більшій довжині штиря не буде наноситися більш сильне ушкодження; у цьому випадку повинен використовуватися штир достатньої довжини для нанесення максимального ушкодження. Верхня поверхня штиря повинна бути пласкою й горизонтальною з радіусом закруглення краю не більше 6 мм. Мішень, на якій установлюється штир, повинна відповідати приписам розділу 6.4.14.

с) При падінні III зразок повинен бути підданий випробуванню на динамічне руйнування за допомогою розміщення зразка на мішені таким чином, щоб він одержав максимальне ушкодження при падінні на нього предмета масою 500 кг з висоти 9 м. Предмет повинен бути виконаний з м’якої сталі у вигляді твердої пластини розміром 1 м ´ 1 м і повинен падати в горизонтальному положенні. Кути й краї нижньої поверхні сталевої пластини повинні мати закруглення радіусом не більше 6 мм. Висота падіння повинна вимірюватися від нижньої поверхні пластини до найвищої точки зразка. Мішень, на якій установлюється зразок, повинна відповідати приписам розділу 6.4.14.

6.4.17.3 Теплове випробування. Зразок повинен знаходитися в збалансованому тепловому стані при температурі зовнішнього середовища 38 °C в умовах сонячної інсоляції, зазначених у таблиці 6.4.8.6, і при максимальній розрахунковій швидкості утворення внутрішнього тепла усередині упаковки від радіоактивного вмісту. У якості варіанта допускається, щоб кожний із цих параметрів мав інші значення до випробування й під час нього, за умови що вони будуть належним чином враховані при наступній оцінці поведінки упаковки.

Теплове випробування повинно далі передбачати:

а) поміщення зразка на 30 хвилин у теплове середовище, де тепловий потік буде щонайменше еквівалентним тепловому потоку у вогнищі горіння вуглеводневого палива в повітряному середовищі, у якому існують достатньо постійні умови зовнішнього середовища для забезпечення середнього коефіцієнта випромінювання полум’я не менше 0,9 при середній температурі не менше 800 °C; полум’я повністю охоплює зразок, при цьому коефіцієнт поверхневого поглинання встановлюється рівним або 0,8, або тому значенню, яке може бути підтверджено для упаковки, що поміщується в зазначене вогнище горіння; а потім

b) поміщення зразка в температурне середовище зі значенням 38 °C в умовах сонячної інсоляції, зазначених у таблиці 6.4.8.6, і при максимальній розрахунковій швидкості виділення внутрішнього тепла радіоактивним умістом усередині упаковки на час, достатній для того, щоб переконатися, що значення температури знижуються у всіх частинах зразка та/або наближаються до первинних умов стійкого стану. У якості варіанта допускається, щоб кожний із цих параметрів мав інші значення після припинення нагрівання, за умови що вони будуть належним чином враховані при наступній оцінці поведінки упаковки.

Під час і після випробування зразок не повинен піддаватися штучному охолодженню, а будь-яке горіння матеріалів зразка повинно тривати природно.

6.4.17.4 Випробування зануренням у воду. Зразок повинен бути під впливом водного стовпа висотою як мінімум 15 м протягом не менше 8 годин у положенні, що приводить до максимальних ушкоджень. Для демонстраційних цілей приймається, що цим умовам відповідає зовнішній надлишковий тиск не менше 150 кПа.

6.4.18 Посилене випробування на занурення у воду упаковок типу B(U) і типу B(M), що містять більше 105 A₂, і упаковок типу С

Посилене випробування на занурення у воду. Зразок повинен знаходитися під стовпом води висотою не менше 200 м протягом не менше однієї години. Для демонстраційних цілей приймається, що цим умовам відповідає зовнішній надлишковий тиск не менше 2 МПа.

6.4.19 Випробування на водонепроникність упаковок, що містять подільний матеріал

6.4.19.1 Від цих випробувань повинні звільнятися упаковки, у відношенні яких для цілей оцінки згідно з положеннями, викладеними в пунктах 6.4.11.8-6.4.11.13, робилося допущення про витік води усередину або її витік назовні в об’ємі, що приводить до найбільшої реактивності.

6.4.19.2 Перш ніж бути підданим передбаченому нижче випробуванню на водонепроникність, зразок повинен бути підданий випробуванням, зазначеним у пункті 6.4.17.2 b) і в пункті 6.4.17.2 а) або с), згідно з вимогами пункту 6.4.11.13, а також випробуванню, зазначеному в пункті 6.4.17.3.

6.4.19.3 Зразок повинен знаходитися під стовпом води висотою не менше 0,9 м протягом не менше 8 годин у положенні, у якому очікується максимальний витік.

6.4.20 Випробування упаковок типу С

6.4.20.1 Зразки повинні бути піддані впливу кожної з наступних серій випробувань, проведених у зазначеному порядку:

а) випробуванням, зазначеним у пунктах 6.4.17.2 а), 6.4.17.2 с), 6.4.20.2 і 6.4.20.3; і

b) випробуванню, зазначеному в пункті 6.4.20.4.

Для кожної із серій а) і b) дозволяється використовувати різні зразки.

6.4.20.2 Випробування на прокол/розрив. Зразок повинен бути підданий руйнівному впливу вертикального твердого штиря, виготовленого з м’якої сталі. Положення зразка упаковки й точка удару на поверхні упаковки повинні бути такими, щоб викликати максимальне ушкодження при завершенні серії випробувань, зазначених у пункті 6.4.20.1 а).

а) На мішені повинен розміщатися зразок, що представляє собою упаковки масою менше 250 кг, і на нього з висоти 3 м над наміченим місцем удару падає штир масою 250 кг. Для цього випробування штир повинен являти собою циліндричний стрижень діаметром 20 см, ударний кінець якого утворює усічений прямий круговий конус із наступними розмірами: висота 30 см і діаметр вершини 2,5 см з радіусом закруглення краю не більше 6 мм. Мішень, на якій розміщається зразок, повинна відповідати приписам розділу 6.4.14.

b) Для упаковок масою 250 кг або більше основа штиря повинна закріплюватися на мішені, а зразок падає на штир. Висота падіння, вимірювана від місця удару зразка до верхньої поверхні штиря, повинна становити 3 м. Для цього випробування властивості й розміри штиря повинні відповідати приписам підпункту а) вище, за тим винятком, що довжина й маса штиря повинні бути такими, щоб наносилося максимальне ушкодження зразку. Мішень, на якій закріплюється основа штиря, повинна відповідати приписам розділу 6.4.14.

6.4.20.3 Посилене теплове випробування. Умови цього випробування повинні відповідати приписам пункту 6.4.17.3, за тим винятком, що витримування в тепловому середовищі повинно тривати 60 хвилин.

6.4.20.4 Випробування на зіткнення. Зразок повинен бути підданий зіткненню з мішенню зі швидкістю на менше 90 м/с, причому в такому положенні, щоб йому було нанесено максимальне ушкодження. Мішень повинна відповідати приписам розділу 6.4.14, за винятком того, що поверхня мішені може бути піддана впливу в будь-якому напрямку, залишаючись перпендикулярною до траєкторії зразка.

6.4.21 Перевірки пакувальних комплектів, призначених для розміщення в них 0,1 кг або більше гексафториду урану

6.4.21.1 Кожний виготовлений пакувальний комплект і його експлуатаційне й конструктивне обладнання повинні пройти первинну перевірку до початку їх експлуатації й періодичні перевірки у цілому або вроздріб. Ці перевірки повинні проводитися й сертифікуватися за узгодженням з компетентним органом.

6.4.21.2 Первинна перевірка полягає в перевірці характеристик конструкції, міцності, герметичності, місткості по воді й належного функціонування експлуатаційного обладнання.

6.4.21.3 Періодичні перевірки полягають у зовнішньому огляді, випробуванні на міцність і герметичність і перевірці належного функціонування експлуатаційного обладнання. Періоди між періодичними перевірками можуть становити не більше п’яти років. Пакувальні комплекти, які не піддавалися перевірці протягом п’яти років, повинні бути оглянуті до початку перевезення відповідно до програми, затвердженої компетентним органом. Вони можуть бути повторно завантажені тільки після виконання в повному обсязі програми періодичних перевірок.

6.4.21.4 В ході перевірки характеристик конструкції необхідно встановити відповідність специфікаціям типу конструкції й програмі виготовлення.

6.4.21.5 При первинному випробуванні на міцність пакувальні комплекти, призначені для розміщення в них 0,1 кг або більше гексафториду урану, піддаються випробуванню на гідравлічний тиск при внутрішньому тиску не менше 1,38 МПа, однак якщо випробувальний тиск становить менше 2,76 МПа, то для даної конструкції потрібне багатобічне затвердження. Для пакувальних комплектів, що піддаються повторним випробуванням, може застосовуватися будь-який інший еквівалентний метод неруйнівних випробувань за умови багатобічного затвердження.

6.4.21.6 Випробування на герметичність повинно проводитися відповідно до процедури, що дозволяє визначити місця витоку в системі захисної сорочки з точністю 0,1 Па.л/с (10^–6 бар.л/с).

6.4.21.7 Місткість пакувальних комплектів по воді повинна визначатися з точністю ± 0,25% при температурі 15 ºС. Місткість повинна бути зазначена на табличці, описаній в пункті 6.4.21.8.

6.4.21.8 До кожного пакувального комплекту повинна бути міцно прикріплена в легкодоступному місці корозієстійка металева табличка. Спосіб прикріплення таблички не повинен зменшувати міцність пакувального комплекту. На цю табличку штампуванням або іншим рівноцінним способом повинні бути нанесені, принаймні наступні дані:

– номер затвердження;

– серійний номер, присвоєний виробником;

– максимальний робочий тиск (манометричний тиск);

– випробувальний тиск (манометричний тиск);

– уміст: гексафторид урану;

– місткість у літрах;

– максимальна дозволена маса наповнення гексафторидом урану;

– маса тари;

– дата (місяць, рік) первинного випробування й останнього періодичного випробування;

– клеймо експерта, що проводив випробування.

6.4.22 Затвердження конструкцій упаковок і матеріалів

6.4.22.1 Для затвердження конструкцій упаковок, що містять 0,1 кг або більше гексафториду урану, необхідно наступне:

a) для кожної конструкції упаковок, яка задовольняє вимогам пункту 6.4.6.4, потрібне багатобічне затвердження;

b) для кожної конструкції упаковок, яка задовольняє вимогам пунктів 6.4.6.1–6.4.6.3, потрібне однобічне затвердження компетентним органом країни походження конструкції, якщо багатобічне затвердження в інших випадках не потрібне відповідно до ДОПНВ.

6.4.22.2 Для кожної конструкції упаковки типу B(U) і типу C потрібне однобічне затвердження, за тим винятком, що:

a) для конструкції упаковки для подільного матеріалу, на яку також поширюються вимоги пунктів 6.4.22.4, 6.4.23.7 і 5.1.5.2.1, потрібне багатобічне затвердження; і

b) для конструкції упаковки типу B(U) для радіоактивного матеріалу з низькою здатністю до розсіювання потрібне багатобічне затвердження.

6.4.22.3 Для кожної конструкції упаковки типу B(M), включаючи конструкції, призначені для подільного матеріалу, які також підпадають під дію вимог пунктів 6.4.22.4, 6.4.23.7 і 5.1.5.2.1, і для радіоактивного матеріалу з низькою здатністю до розсіювання, потрібне багатобічне затвердження.

6.4.22.4 Для кожної конструкції упаковки, призначеної для подільного матеріалу, яка не підпадає під звільнення по пунктах 2.2.7.2.3.5 a)–f), 6.4.11.2 і 6.4.11.3, потрібне багатобічне затвердження.

6.4.22.5 Конструкція для радіоактивного матеріалу особливого виду вимагає однобічного затвердження. Конструкція для радіоактивного матеріалу з низькою здатністю до розсіювання вимагає багатобічного затвердження (див. також пункт 6.4.23.8).

6.4.22.6 Відносно конструкції, що відноситься до подільного матеріалу, що не підпадає по пункту 2.2.7.2.3.5 f) під класифікацію «ПОДІЛЬНИЙ», повинно вимагатися багатобічне затвердження.

6.4.22.7 Альтернативні межі активності для вантажу приладів або виробів, на який поширюється виняток відповідно до пункту 2.2.7.2.2.2 b), вимагають багатобічного затвердження.

6.4.22.8 Будь-яка конструкція, що вимагає однобічного затвердження країни, що є Договірною стороною ДОПНВ, затверджується компетентним органом цієї країни; якщо країна походження цієї конструкції упаковки не є Договірною стороною ДОПНВ, то перевезення може здійснюватися при дотриманні наступних умов:

a) ця країна надала сертифікат, що підтверджує, що конструкція упаковки задовольняє технічним вимогам ДОПНВ, і цей сертифікат підтверджений компетентним органом країни, що є Договірною стороною ДОПНВ;

b) якщо сертифікат не представлений і конструкція упаковки не затверджена якою-небудь країною, що є Договірною стороною ДОПНВ, то конструкція упаковки затверджується компетентним органом країни, що є Договірною стороною ДОПНВ.

6.4.22.9 Відносно конструкцій, затверджуваних відповідно до перехідних заходів, див. розділ 1.6.6.

6.4.23 Заявки на затвердження перевезення радіоактивного матеріалу й затвердження

6.4.23.1 (Зарезервовано)

6.4.23.2 Заявки на затвердження перевезення

6.4.23.2.1 Заявка на затвердження перевезення повинна містити наступні відомості:

a) тривалість перевезення, на яке запитується затвердження;

b) фактичний радіоактивний уміст, передбачувані види транспорту, тип транспортного засобу і ймовірний або пропонований маршрут; і

c) докладний виклад порядку здійснення запобіжних заходів, а також адміністративного або експлуатаційного контролю, про які говориться в сертифікатах про затвердження відносно конструкції упаковки, якщо це застосовно, виданих відповідно до пунктів 5.1.5.2.1 a) v), vi) або vii).

6.4.23.2.2 Заявка на затвердження перевезення SCO-III повинна містити такі відомості:

a) пояснення того, у яких відносинах і з яких причин вантаж відноситься до категорії SCO-III;

b) обґрунтування вибору SCO-III шляхом демонстрації того, що:

i) придатного пакувального комплекту в цей момент не існує;

ii) проектування й/або конструювання пакувального комплекту або сегментування об'єкта неможливо з практичної, технічної або економічної точки зору;

iii) іншої реальної альтернативи не існує;

c) докладний опис передбачуваного радіоактивного вмісту з вказівкою його фізичного й хімічного складу й характеру випромінювання;

d) докладний опис конструкції SCO-III, включаючи повний комплект інженерно-технічної документації (креслення) і переліки використовуваних матеріалів і методів виготовлення;

e) необхідну інформацію для того, щоб компетентний орган міг переконатися у виконанні вимог пункту 4.1.9.2.4 е) і вимог розділу 7.5.11, CV33 (2), якщо застосовно;

f) план транспортування;

g) детальний опис застосовної системи керування, вказаної в розділі 1.7.3.

6.4.23.3 Заявка на затвердження перевезень у спеціальних умовах повинна містити всю інформацію, необхідну для того, щоб компетентний орган міг переконатися, що загальний рівень безпеки під час перевезення щонайменше еквівалентний рівню, який забезпечувався б при виконанні всіх застосовних вимог ДОПНВ.

Заявка на затвердження повинна також включати:

а) перелічення відступів від застосовних вимог із зазначенням причин, по яких перевезення не може бути здійснене в повній відповідності із цими вимогами; і

b) перелічення будь-яких спеціальних запобіжний заходів або спеціального адміністративного або експлуатаційного контролю, які планується здійснювати під час перевезення з метою компенсації невиконання застосовних вимог.

6.4.23.4 Заявка на затвердження конструкції упаковок типу B(U) або типу С повинна включати:

а) докладний опис передбачуваного радіоактивного вмісту із зазначенням його фізичного й хімічного складу й характеру випромінювання;

b) докладний опис конструкції, включаючи повний комплект інженерно-технічної документації (креслень), переліків використовуваних матеріалів і методів виготовлення;

c) акт про проведені випробування і їх результати або засновані на розрахунках або інші дані, що свідчать про те, що конструкція адекватно відповідає застосовним вимогам;

d) встановлені інструкції для експлуатації пакувального комплекту і його обслуговування під час використання;

e) якщо упаковка розрахована на максимальний нормальний робочий тиск, що перевищує манометричний тиск, що дорівнює 100 кПа, – детальний опис конструкційних матеріалів системи захисної сорочки, проб, які планується відбирати, і пропонованих випробувань;

f) якщо упаковка буде використовуватися для перевезення після зберігання – обґрунтування міркувань з приводу механізмів старіння в аналізі безпеки й у рамках пропонованих інструкцій для експлуатації й обслуговування;

g) якщо передбачуваний радіоактивний уміст являє собою опромінене ядерне паливо, то заявник повинен указати й обґрунтувати будь-яке допущення щодо характеристик палива, зроблене при аналізі безпеки, і дати опис будь-яких вимірів перед перевезенням, необхідних відповідно до пункту 6.4.11.5 b);

h) опис будь-яких спеціальних умов укладання, необхідних для безпечного відводу тепла від упаковки з урахуванням використання різних видів транспорту й типу транспортного засобу або контейнера;

i) придатне для відтворення графічне зображення розміром не більше 21 см ´ 30 см, що ілюструє компонування упаковки;

j) детальний опис застосовуваної системи керування, вказаної в розділі 1.7.3; і

k) для упаковок, які будуть використовуватися для перевезення після зберігання, – програму порівняльного аналізу, у якій описується систематична процедура періодичної оцінки змін у застосовних правилах, змін у технічних знаннях і змін у стані конструкції упаковки під час зберігання.

6.4.23.5 Крім загальних відомостей, які вимагаються в пункті 6.4.23.4 для упаковок типу B(U), заявка на затвердження конструкції упаковки типу B(M) повинна включати:

а) перелік вимог, зазначених у пунктах 6.4.7.5, 6.4.8.4–6.4.8.6 і 6.4.8.9–6.4.8.15, яким дана упаковка не відповідає;

b) відомості про будь-які встановлені додаткові заходи експлуатаційного контролю, що підлягають застосуванню під час перевезення, які хоча й не передбачаються цим додатком у звичайному порядку, але проте потрібні для забезпечення безпеки упаковки або для компенсації недоліків, зазначених вище в підпункті а);

c) заява про будь-які обмеження відносно виду транспорту й про будь-які спеціальні процедури навантаження, перевезення, розвантаження або обробки вантажу; і

d) заява про діапазон умов зовнішнього середовища (температура, сонячна інсоляція), очікуваних під час перевезення й врахованих у конструкції.

6.4.23.6 Заявка на затвердження конструкцій упаковок, що містять 0,1 кг або більше гексафториду урану, повинна включати всю інформацію, необхідну для того, щоб компетентний орган міг переконатися у відповідності конструкції застосовним вимогам пункту 6.4.6.1, а також детальний опис відповідної системи керування, вказаної в розділі 1.7.3.

6.4.23.7 Заявка на затвердження упаковок, що містять подільний матеріал, повинна містити всю інформацію, необхідну для того, щоб компетентний орган міг переконатися у відповідності конструкції застосовним вимогам пункту 6.4.11.1, а також детальний опис відповідної системи керування, необхідної згідно з розділом 1.7.3.

6.4.23.8 Заявка на затвердження конструкції для радіоактивного матеріалу особливого виду й конструкції для радіоактивного матеріалу з низькою здатністю до розсіювання повинна включати:

a) докладний опис радіоактивного матеріалу або, якщо це капсула, її вмісту; особливо повинно бути вказано як фізичний, так і хімічний стан;

b) докладний опис конструкції будь-якої капсули, яка буде використовуватися;

c) акт про проведені випробування і їх результати або засновані на розрахунках дані про те, що радіоактивний матеріал здатен задовольняти прийнятим нормам, або інші дані про те, що радіоактивний матеріал особливого виду або радіоактивний матеріал з низькою здатністю до розсіювання задовольняє застосовним вимогам ДОПНВ;

d) детальний опис застосовуваної системи керування, вказаної в розділі 1.7.3; і

e) опис будь-яких передуючих перевезенню заходів, пропонованих відносно вантажу радіоактивного матеріалу особливого виду або радіоактивного матеріалу з низькою здатністю до розсіювання.

6.4.23.9 Заявка на затвердження конструкції для подільного матеріалу, що не підпадає по пункту 2.2.7.2.3.5 f) під класифікацію «ПОДІЛЬНИЙ» згідно з таблицею 2.2.7.2.1.1, повинна включати:

a) докладний опис матеріалу; особливо повинно бути зазначено як фізичний, так і хімічний стан;

b) акт про проведені випробування і їх результати або засновані на розрахунках дані, які повинні продемонструвати, що даний матеріал може відповідати вимогам, зазначеним у пункті 2.2.7.2.3.6;

c) детальний опис застосовної системи керування, вказаної в розділі 1.7.3;

d) заява про особливі заходи, які необхідно вжити до початку перевезення.

6.4.23.10 Заявка на затвердження відносно альтернативних меж активності для вантажу приладів або виробів, на який поширюється виняток, повинно включати:

a) ідентифікаційні дані й докладний опис приладу або виробу, його намічуваного використання й радіонуклідів, що у них містяться;

b) максимальну активність радіонуклідів у цьому приладі або виробі;

c) максимальну зовнішню потужність дози від приладу або виробу;

d) хімічні або фізичні форми радіонуклідів, що містяться в цьому приладі або виробі;

e) подробиці виготовлення й конструкції приладу або виробу, зокрема, що стосуються захисної сорочки й захисту радіонукліда у звичайних умовах, нормальних умовах і аварійних умовах перевезення;

f) детальний опис застосовної системи керування, включаючи процедури випробувань і перевірки якості, які повинні застосовуватися до радіоактивних джерел, компонентів і готових виробів, для того щоб забезпечити неперевищення максимальної зазначеної активності радіоактивного матеріалу або максимальної потужності дози, зазначеної для даного приладу або виробу, і виготовлення приладу або виробу згідно зі специфікаціями конструкції;

g) максимальна кількість приладів або виробів, яке передбачається відправляти розраховуючи на один вантаж, а також щорічно;

h) оцінки доз відповідно до принципів і методологій, викладених у публікації Радіаційний захист і безпека джерел випромінювання: міжнародні основні норми безпеки», Серія норм безпеки МАГАТЕ, № GSR Part 3, МАГАТЕ, Відень (2014 рік), включаючи індивідуальні дози, одержувані працівниками транспортної галузі й особами з населення, і, у відповідних випадках, колективні дози, одержувані у звичайних умовах, нормальних умовах і аварійних умовах перевезення, на підставі репрезентативних сценаріїв перевезення вантажів.

6.4.23.11 Кожному сертифікату про затвердження, видаваному компетентним органом, повинен бути присвоєний розпізнавальний знак. Цей знак повинен мати наступний узагальнений вигляд:

VRI/номер/код типу

a) за винятком випадків, передбачених у пункті 6.4.23.12 b), VRI являє собою відмітний знак, використовуваний на транспортних засобах, що знаходяться у міжнародному дорожньому русі¹, країни, що видала сертифікат;

b) номер повинен привласнюватися компетентним органом, і конкретна конструкція або перевезення або альтернативна межа активності для вантажу, на який поширюється виняток, повинні мати свій особливий індивідуальний номер. Розпізнавальний знак затвердження перевезення повинен мати чіткий зв’язок з розпізнавальним знаком затвердження конструкції;

c) для видаваних сертифікатів про затвердження повинні застосовуватися наступні коди типів у наведеному нижче порядку:

AF Конструкція упаковки типу A для подільного матеріалу

B(U) Конструкція упаковки типу B(U) [B(U)F у випадку подільного матеріалу]

B(M) Конструкція упаковки типу B(M) [B(M)F у випадку подільного матеріалу]

C Конструкція упаковки типу C [CF у випадку подільного матеріалу]

IF Конструкція промислової упаковки для подільного матеріалу

S Радіоактивний матеріал особливого виду

LD Радіоактивний матеріал з низькою здатністю до розсіювання

FE Подільний матеріал відповідає вимогам пункту 2.2.7.2.3.6

T Перевезення

X Спеціальні умови

AL Альтернативні межі активності для вантажу приладів або виробів, на який поширюється виняток.

У випадку конструкції упаковки для неподільного матеріалу у вигляді гексафториду урану або для подільного-звільненого матеріалу у вигляді гексафториду урану, коли це не застосовується жодним з кодів, вказаних вище, використовуються наступні коди типів:

H(U) Однобічне затвердження

H(М) Багатобічне затвердження;

6.4.23.12 Ці розпізнавальні знаки повинні застосовуватися в такий спосіб:

a) кожний сертифікат і кожна упаковка повинні мати відповідний розпізнавальний знак, який містить символи, приписаними вище в пунктах 6.4.23.11 a), b) і c), за тим винятком, що стосовно до упаковок за другою дробовою рисою повинні проставлятися тільки відповідні коди типу конструкції, тобто індекси «T» або «X» не входять у розпізнавальний знак на упаковці. Якщо затвердження конструкції й затвердження перевезення об’єднані в єдиний документ, то застосовні коди типів повторно вказувати не потрібно. Наприклад:

A/132/B(M)F: конструкція упаковки типу B(M), затверджена для подільного матеріалу вимагає багатобічного затвердження, для якого компетентний орган Австрії присвоїв номер конструкції 132 (проставляється як на упаковці, так і на сертифікаті про затвердження відносно конструкції упаковки);

A/132/B(M)F: затвердження перевезення, видане для упаковки, яка має зазначений вище розпізнавальний знак (проставляється тільки на сертифікаті);

A/137/X: видане компетентним органом Австрії затвердження спеціальних умов, якому присвоєний номер 137 (проставляється тільки на сертифікаті);

A/139/IF: конструкція промислової упаковки для подільного матеріалу затверджена компетентним органом Австрії, якій присвоєний номер конструкції упаковки 139 (проставляється як на упаковці, так і на сертифікаті про затвердження відносно конструкції упаковки); і

A/145/H(U): затверджена компетентним органом Австрії конструкція упаковки для подільного-звільненого матеріалу у вигляді гексафториду урану, якій присвоєний номер конструкції упаковки 145 (проставляється як на упаковці, так і на сертифікаті про затвердження відносно конструкції упаковки);

b) у випадку якщо багатобічне затвердження забезпечується шляхом підтвердження згідно з пунктом 6.4.23.20, повинен використовуватися тільки розпізнавальний знак, установлений країною, у якій розроблена конструкція або яка здійснює перевезення. Якщо багатобічне затвердження забезпечується шляхом видачі сертифікатів кожною наступною країною, то кожний сертифікат повинен мати відповідний розпізнавальний знак, а упаковка, конструкція якої затверджується таким чином, повинна мати всі відповідні розпізнавальні знаки. Наприклад:

A/132/B(M)F

CH/28/B(M)F

буде розпізнавальним знаком упаковки, яка спочатку була затверджена Австрією, а потім затверджена за допомогою видачі окремого сертифіката Швейцарією. Додаткові розпізнавальні знаки проставляються на упаковці аналогічним чином;

c) перегляд сертифіката повинен бути позначений записом у дужках після розпізнавального знака на сертифікаті. Наприклад, A/132/B(M)F (Rev.2) буде означати 2-й перегляд сертифіката про затвердження відносно конструкції упаковки, виданого Австрією; або A/132/B(M)F (Rev.0) – первинну видачу Австрією сертифіката про затвердження відносно конструкції упаковки. Для первинних видач запис у дужках не обов’язковий, і замість «Rev.0» можуть також використовуватися інші написи, такі як «первинна видача» (original issuance). Номера перегляду сертифіката можуть установлюватися тільки країною, що видала первинний сертифікат про затвердження;

d) додаткові символи (які можуть бути потрібні відповідно до національних вимог) можуть бути додані в дужках наприкінці розпізнавального знака; наприклад, A/132/B(M)F (SP503);

e) міняти розпізнавальний знак на пакувальному комплекті при кожному перегляді сертифіката на дану конструкцію не обов’язково. Така зміна маркування проводиться тільки в тих випадках, коли перегляд сертифіката на конструкцію упаковки зумовлює зміну літерних кодів типу конструкції упаковки, що вказуються після другої дробової риси.

6.4.23.13 Кожний сертифікат про затвердження, видаваний компетентним органом для радіоактивного матеріалу особливого виду або радіоактивного матеріалу з низькою здатністю до розсіювання, повинен містити наступну інформацію:

a) тип сертифіката;

b) розпізнавальний знак компетентного органу;

c) дату видачі й термін дії;

d) перелік застосовних національних і міжнародних вимог, включаючи видання Правил МАГАТЕ по безпечному перевезенню радіоактивних матеріалів, на підставі якого затверджується радіоактивний матеріал особливого виду або радіоактивний матеріал з низькою здатністю до розсіювання;

e) найменування радіоактивного матеріалу особливого виду або радіоактивного матеріалу з низькою здатністю до розсіювання;

f) опис радіоактивного матеріалу особливого виду або радіоактивного матеріалу з низькою здатністю до розсіювання;

g) специфікації конструкції для радіоактивного матеріалу особливого виду або радіоактивного матеріалу з низькою здатністю до розсіювання, які можуть включати посилання на креслення;

h) специфікацію радіоактивного вмісту, що включає дані про його активність, а також, можливо, опис фізичної й хімічної форм;

i) вказівка на застосовну систему керування, що вимагається в розділі 1.7.3;

j) посилання на інформацію про особливі заходи, що надається заявником, які необхідно вжити до початку перевезення;

k) на вимогу компетентного органу – найменування заявника;

l) підпис і посада особи, що видала сертифікат.

6.4.23.14 Кожний сертифікат про затвердження відносно матеріалу, що не підпадає під класифікацію «ПОДІЛЬНИЙ», видаваний компетентним органом, повинен містити наступну інформацію:

а) тип сертифіката;

b) розпізнавальний знак компетентного органу;

с) дату видачі й термін дії;

d) перелік застосовних національних і міжнародних правил, включаючи видання Правил МАГАТЕ по безпечному перевезенню радіоактивних матеріалів, на підставі якого затверджується звільнення;

е) опис звільненого матеріалу;

f) обмежувальні специфікації для даного звільненого матеріалу;

g) вказівка на застосовну систему керування, що вимагається в розділі 1.7.3;

h) посилання на надавану заявником інформацію про особливі заходи, яких необхідно вжити до початку перевезення;

i) на вимогу компетентного органу − найменування заявника;

j) підпис і посада особи, що видала сертифікат;

k) посилання на документацію, що підтверджує дотримання положень пункту 2.2.7.2.3.6.

6.4.23.15 Кожний сертифікат про затвердження для спеціальних умов, видаваний компетентним органом, повинен містити наступну інформацію:

а) тип сертифіката;

b) розпізнавальний знак компетентного органу;

с) дату видачі й термін дії;

d) вид або види транспорту;

e) будь-які можливі обмеження відносно видів транспорту, типу транспортного засобу, контейнера й будь-які необхідні дорожні інструкції;

f) перелік застосовних національних і міжнародних вимог, включаючи видання Правил МАГАТЕ по безпечному перевезенню радіоактивних матеріалів, на підставі якого затверджуються спеціальні умови;

g) наступна заява:

«Цей сертифікат не звільняє відправника вантажу від виконання будь-якої вимоги уряду будь-якої країни, на територію або через територію якої буде перевозитися дана упаковка»;

h) посилання на сертифікати для альтернативного радіоактивного вмісту, підтвердження іншого компетентного органу або додаткові технічні дані або інформацію на вимогу відповідного компетентного органу;

i) опис пакувального комплекту у вигляді посилань на креслення або специфікацію конструкції. На вимогу компетентного органу повинно надаватися також придатне для відтворення графічне зображення розміром не більше 21 см ´ 30 см, що ілюструє компонування упаковки, разом з коротким описом пакувального комплекту, включаючи опис конструкційних матеріалів, загальної маси, основних зовнішніх габаритів і зовнішнього вигляду;

j) специфікацію дозволеного радіоактивного вмісту, включаючи будь-які обмеження, що накладають на радіоактивний уміст, які не можуть бути прямо визначені по характеру пакувального комплекту. Вона повинна включати інформацію про фізичну й хімічну форми, значення активності (включаючи, у відповідних випадках, активність різних ізотопів), масу в грамах (для подільного матеріалу або, у належних випадках, для кожного подільного нукліда) і про те, чи є даний матеріал радіоактивним матеріалом особливого виду, радіоактивним матеріалом з низькою здатністю до розсіювання або подільним матеріалом, який підпадає під звільнення по пункту 2.2.7.2.3.5 f), якщо це застосовно;

k) крім того, відносно упаковок, призначених для подільного матеріалу:

i) докладний опис допущеного радіоактивного вмісту;

ii) значення індексу безпеки з критичності;

iii) посилання на документацію, що підтверджує безпеку упаковки по критичності;

iv) будь-які особливі характеристики, на основі яких при оцінці критичності було зроблене допущення про відсутність води в визначених порожнечах;

v) будь-яке допущення (засноване на вимогах пункту 6.4.11.5 b)) щодо зміни процесу розмноження нейтронів, зроблене при оцінці критичності виходячи з реальної історії опромінення;

vi) діапазон температур зовнішнього середовища, для якого затверджені спеціальні умови;

l) докладний перелік будь-яких додаткових заходів експлуатаційного контролю, що вимагаються для підготовки, навантаження, переміщення, розвантаження й обробки вантажу, включаючи будь-які особливі умови відносно укладання з метою безпечного відводу тепла;

m) на вимогу компетентного органу – підстави для спеціальних умов;

n) опис компенсувальних заходів, яких необхідно вживати у зв’язку з тим, що перевезення буде здійснюватися в спеціальних умовах;

o) посилання на надавану заявником інформацію щодо застосування пакувального комплекту або особливих заходів, яких необхідно вжити до початку перевезення;

p) інформацію про умови зовнішнього середовища, прийнятих для цілей розробки конструкції, якщо вони не відповідають умовам пунктів 6.4.8.5, 6.4.8.6 і 6.4.8.15, залежно від того, що застосовне;

q) зазначення будь-яких аварійних заходів, які компетентний орган уважає необхідними;

r) вказівка на застосовну систему керування, що вимагається в розділі 1.7.3;

s) на вимогу компетентного органу – найменування заявника й перевізника;

t) підпис і посада особи, що видала сертифікат.

6.4.23.16 Кожний сертифікат про затвердження відносно перевезення, виданий компетентним органом, повинен містити наступну інформацію:

а) тип сертифіката;

b) розпізнавальний(і) знак (знаки) компетентного органу;

c) дату видачі й термін дії;

d) перелік застосовних національних і міжнародних правил, включаючи видання Правил МАГАТЕ по безпечному перевезенню радіоактивних матеріалів, на підставі якого затверджується перевезення;

e) будь-які можливі обмеження відносно видів транспорту, типу транспортного засобу, вантажного контейнера, а також будь-які необхідні дорожні інструкції;

f) наступна заява:

«Цей сертифікат не звільняє відправника вантажу від виконання будь-якої вимоги уряду будь-якої країни, на територію або через територію якої буде перевозитися дана упаковка»;

g) докладний перелік будь-яких додаткових заходів експлуатаційного контролю, необхідних для підготовки, навантаження, переміщення, розвантаження й обробки вантажу, включаючи будь-які особливі умови відносно укладання з метою безпечного відводу тепла або забезпечення безпеки з критичності;

h) посилання на надавану заявником інформацію щодо особливих заходів, яких необхідно вжити до початку перевезення;

i) посилання на відповідний сертифікат (сертифікати) про затвердження конструкції;

j) специфікацію фактичного радіоактивного вмісту, включаючи будь-які обмеження, що накладають на радіоактивний уміст, які не можуть бути прямо визначені по характеру пакувального комплекту. Вона повинна включати інформацію про фізичну й хімічну форми, значення повної активності (включаючи, у відповідних випадках, активність різних ізотопів), масу в грамах (для подільного матеріалу або, у належних випадках, для кожного подільного нукліда) і про те, чи є даний матеріал радіоактивним матеріалом особливого виду, радіоактивним матеріалом з низькою здатністю до розсіювання або подільним матеріалом, який підпадає під звільнення по пункту 2.2.7.2.3.5 f), якщо це застосовно;

k) зазначення будь-яких аварійних заходів, які компетентний орган уважає необхідними;

l) вказівка на застосовну систему керування, що вимагається в розділі 1.7.3;

m) на вимогу компетентного органу – найменування заявника;

n) підпис і посада особи, що видала сертифікат.

6.4.23.17 Кожний сертифікат про затвердження відносно конструкції упаковки, видаваний компетентним органом, повинен містити наступну інформацію:

a) тип сертифіката;

b) розпізнавальний знак компетентного органу;

c) дату видачі й термін дії;

d) будь-які можливі обмеження відносно видів транспорту, якщо це необхідно;

e) перелік застосовних національних і міжнародних правил, включаючи видання Правил МАГАТЕ по безпечному перевезенню радіоактивних матеріалів, на підставі якого затверджується конструкція;

f) наступна заява:

«Цей сертифікат не звільняє відправника вантажу від виконання будь-якої вимоги уряду будь-якої країни, на територію або через територію якої буде транспортуватися дана упаковка»;

g) посилання на сертифікати для альтернативного радіоактивного вмісту, підтверджені іншим компетентним органом або додаткові технічні дані або інформацію на вимогу відповідного компетентного органу;

h) заява про дозвіл перевезення у випадках, коли затвердження перевезення потрібно відповідно до пункту 5.1.5.1.2, якщо це вважається за необхідне;

i) позначення пакувального комплекту;

j) опис пакувального комплекту у вигляді посилань на креслення або специфікацію конструкції. На вимогу компетентного органу слід надавати також придатне для відтворення графічне зображення розміром не більше 21 см ´ 30 см, що ілюструє компонування упаковки, разом з коротким описом пакувального комплекту, включаючи опис конструкційних матеріалів, загальної маси, основних зовнішніх габаритів і зовнішнього вигляду;

k) специфікацію конструкції з посиланнями на креслення;

l) специфікацію дозволеного радіоактивного вмісту, включаючи будь-які обмеження, що накладають на радіоактивний уміст, які не можуть бути прямо визначені по характеру пакувального комплекту. Вона повинна включати інформацію про фізичну й хімічну форми, значення активності (включаючи, у відповідних випадках, активність різних ізотопів), масу в грамах (для подільного матеріалу − загальна маса подільних нуклідів або, у належних випадках, маса для кожного подільного нукліда) і про те, чи є даний матеріал радіоактивним матеріалом особливого виду, радіоактивним матеріалом з низькою здатністю до розсіювання або подільним матеріалом особливого виду, який підпадає під звільнення по пункту 2.2.7.2.3.5 f), якщо це застосовно;

m) опис системи захисної сорочки;

n) у випадку конструкцій упаковок, що містять подільний матеріал, які відповідно до пункту 6.4.22.4 вимагають багатобічного затвердження конструкції упаковки:

i) докладний опис допущеного радіоактивного вмісту;

ii) опис системи захисної сорочки;

iii) значення індексу безпеки з критичності;

iv) посилання на документацію, що підтверджує безпеку упаковки по критичності;

v) будь-які особливі характеристики, на основі яких при оцінці критичності було зроблене допущення про відсутність води в визначених порожнечах;

vi) будь-яке допущення (засноване на вимогах пункту 6.4.11.5 b)) щодо зміни процесу розмноження нейтронів, зроблене при оцінці критичності виходячи з реальної історії опромінення; і

vii) діапазон температур зовнішнього середовища, для якого затверджена конструкція упаковки;

o) для упаковок типу B(M) – заява із зазначенням тих приписів пунктів 6.4.7.5, 6.4.8.4, 6.4.8.5, 6.4.8.6 і 6.4.8.9–6.4.8.15, яким дана упаковка не відповідає, і будь-якої додаткової інформації, яка може виявитися корисною для інших компетентних органів;

p) для конструкцій упаковки, що підпадають під дію перехідних положень пункту 1.6.6.2.1, – заява з вказівкою тих вимог ДОПНВ, що діють з 1 січня 2021 року, яким дана упаковка не відповідає;

q) для упаковок, що містять більше 0,1 кг гексафториду урану, – заява із зазначенням застосовуваних приписів пункту 6.4.6.4, якщо такі є, і будь-якої додаткової інформації, яка може виявитися корисною для інших компетентних органів;

r) докладний перелік будь-яких додаткових заходів експлуатаційного контролю, що вимагаються для підготовки, навантаження, переміщення, розвантаження й обробки вантажу, включаючи будь-які особливі умови відносно укладання з метою безпечного відводу тепла;

s) посилання на інформацію, що представляється заявником, щодо застосування пакувального комплекту або особливих заходів, яких необхідно вжити до початку перевезення;

t) інформацію про умови зовнішнього середовища, прийнятих для цілей розробки конструкції, якщо вони не відповідають умовам пунктів 6.4.8.5, 6.4.8.6 і 6.4.8.15, залежно від того, що застосовне;

u) вказівка на застосовну систему керування, вказану в розділі 1.7.3;

v) зазначення будь-яких аварійних заходів, які компетентний орган уважає необхідними;

w) на вимогу компетентного органу – найменування заявника;

x) підпис і посада особи, що видала сертифікат.

6.4.23.18 Кожний видаваний компетентним органом сертифікат, що стосується до альтернативних меж активності для вантажу приладів або виробів, на який поширюється виняток згідно з пунктом 5.1.5.2.1 d), повинен включати наступну інформацію:

а) тип сертифіката;

b) розпізнавальний знак компетентного органу;

c) дату видачі й термін дії;

d) перелік застосовних національних і міжнародних правил, включаючи видання Правил МАГАТЕ по безпечному перевезенню радіоактивних матеріалів, на підставі якого затверджується виняток;

е) ідентифікацію приладу або виробу;

f) опис приладу або виробу;

g) технічні умови для конструкції приладу або виробу;

h) специфікацію радіонуклідів і затверджених альтернативних меж активності для вантажів приладів або виробів, на які поширюються винятки;

i) посилання на документацію, що підтверджує дотримання положень пункту 2.2.7.2.2.2 b);

j) на вимогу компетентного органу − найменування заявника;

k) підпис і посада особи, що видала сертифікат.

6.4.23.19 Компетентному органу повинен бути повідомлений серійний номер кожного пакувального комплекту, виготовленого відповідно до конструкції, яка затверджена ним відповідно до пунктів 1.6.6.2.1, 1.6.6.2.2, 6.4.22.2, 6.4.22.3 і 6.4.22.4.

6.4.23.20 Багатобічне затвердження може здійснюватися шляхом підтвердження первинного сертифіката, виданого компетентним органом країни, у якій розроблена конструкція або яка здійснює перевезення. Таке підтвердження може мати форму затвердження первинного сертифіката або видачі окремого затвердження, додатка, доповнення й т.п. компетентним органом країни, через територію або на територію якої здійснюється перевезення.

ГЛАВА 6.5

ВИМОГИ ДО ВИГОТОВЛЕННЯ Й ВИПРОБУВАНЬ КОНТЕЙНЕРІВ СЕРЕДНЬОЇ ВАНТАЖОПІДЙОМНОСТІ ДЛЯ МАСОВИХ ВАНТАЖІВ (КСМ)

6.5.1 Загальні вимоги

6.5.1.1 Сфера охоплення

6.5.1.1.1 Вимоги цієї глави застосовуються до контейнерів середньої вантажопідйомності для масових вантажів (КСМ), використання яких для перевезень визначених небезпечних вантажів прямо дозволене відповідно до інструкцій з упакування, зазначених у стовпчику 8 таблиці A у главі 3.2. Переносні цистерни й контейнери-цистерни, що відповідають вимогам глави 6.7 або 6.8 відповідно, не вважаються КСМ. КСМ, що задовольняють вимогам цієї глави, не вважаються контейнерами за змістом ДОПНВ. Надалі для позначення контейнерів середньої вантажопідйомності для масових вантажів буде використовуватися тільки скорочення «КСМ».

6.5.1.1.2 Вимоги до КСМ, викладені в розділі 6.5.3, сформульовано виходячи з характеристик КСМ, що використовуються в даний час. Враховуючи прогрес у розвитку науки й техніки, не забороняється використовувати КСМ, які за своїми технічними характеристиками відрізняються від КСМ, описаних у розділах 6.5.3 і 6.5.5, за умови, що ці КСМ так само ефективні, прийнятні для компетентного органу й задовольняють вимогам, зазначеним у розділах 6.5.4 і 6.5.6. Методи перевірки й випробувань, що відрізняються від методів, описаних в ДОПНВ, є прийнятними за умови, що вони еквівалентні й визнані компетентним органом.

6.5.1.1.3 Конструкція, обладнання, випробування, маркування й вимоги по експлуатації КСМ повинні бути схвалені компетентним органом країни, у якій ці КСМ офіційно затверджені.

ПРИМІТКА: Сторони, що проводять перевірки й випробування в інших країнах після введення КСМ в експлуатацію, не обов’язково повинні бути визнані компетентним органом країни, у якій КСМ був офіційно затверджений, однак такі перевірки й випробування повинні проводитися відповідно до правил, зазначених в офіційному затвердженні КСМ.

6.5.1.1.4 Виробники КСМ і підприємства, що здійснюють їх подальший продаж, повинні надавати інформацію про процедури, які треба виконувати, і опис типів і розмірів затворів (включаючи необхідні ущільнення) і будь-яких інших компонентів, необхідних для забезпечення того, щоб встановлені до перевезення КСМ могли витримувати застосовні експлуатаційні випробування, передбачені в цій главі.

6.5.1.2 (Зарезервовано)

6.5.1.3 (Зарезервовано)

6.5.1.4 Система кодового позначення КСМ

6.5.1.4.1 Код складається із двох арабських цифр, передбачених у підпункті a); за ними йде(уть) велика (великі) літера(и), передбачена(і) у підпункті b); далі, за наявності вказівки у відповідному розділі, йде арабська цифра, що позначає категорію КСМ.

a)

Тип	Для твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються		Для рідин
	самопливом	під тиском більше 10 кПа (0,1 бар)
Твердий	11	21	31
М’який	13	–	–

b) Матеріали

A. Сталь (усі типи й види обробки поверхні)

B. Алюміній

C. Природня деревина

D. Фанера

F. Деревний матеріал

G. Фібровий картон

H. Пластмасовий матеріал

L. Текстиль

M. Папір багатошаровий

N. Метал (крім сталі або алюмінію).

6.5.1.4.2 Для складених КСМ використовуються дві великі латинські літери, що проставляються послідовно в другій позиції коду. Перша літера позначає матеріал, з якого виготовлена внутрішня ємність КСМ, а друга – матеріал, з якого виготовлена зовнішня оболонка КСМ.

6.5.1.4.3 Різним типам КСМ присвоюються наступні кодові позначення:

Матеріал	Категорія	Код	Підрозділ
Металеві
A. Сталь	для твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються самопливом	11A	6.5.5.1
	для твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються під тиском	21A
	для рідин	31A
B. Алюміній	для твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються самопливом	11B
	для твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються під тиском	21B
	для рідин	31B
N. Інші метали, крім сталі або алюмінію	для твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються самопливом	11N
	для твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються під тиском	21N
	для рідин	31N
М’які
H. Пластмаса	тканий пластичний матеріал без покриття або вкладиша	13H1	6.5.5.2
	тканий пластичний матеріал з покриттям	13H2
	тканий пластичний матеріал із вкладишем	13H3
	тканий пластичний матеріал з покриттям і вкладишем	13H4
	полімерна плівка	13H5
L. Текстиль	без покриття або вкладиша	13L1
	з покриттям	13L2
	з вкладишем	13L3
	з покриттям і вкладишем	13L4
M. Папір	Багатошарова	13M1
	багатошарова, вологонепроникна	13M2
H. Тверда пластмаса	для твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються самопливом, з конструктивним обладнанням	11H1	6.5.5.3
	для твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються самопливом, без додаткового обладнання	11H2
	для твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються під тиском, з конструктивним обладнанням	21H1
	для твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються під тиском, без додаткового обладнання	21H2
	для рідин, з конструктивним обладнанням	31H1
	для рідин, без додаткового обладнання	31H2
HZ. Складені, із пластмасовою внутрішньою ємністю а	для твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються самопливом, із твердою пластмасовою внутрішньою ємністю	11HZ1	6.5.5.4
	для твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються самопливом, з м’якою пластмасовою внутрішньою ємністю	11HZ2
	для твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються під тиском, із твердою пластмасовою внутрішньою ємністю	21HZ1
	для твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються під тиском, з м’якою пластмасовою внутрішньою ємністю	21HZ2
	для рідин, із твердою пластмасовою внутрішньою ємністю	31HZ1
	для рідин, з м’якою пластмасовою внутрішньою ємністю	31HZ2
G. Фібровий картон	для твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються самопливом	11G	6.5.5.5
Дерев’яні
C. Природня деревина	для твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються самопливом, із внутрішнім вкладишем	11C	6.5.5.6
D. Фанера	для твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються самопливом, із внутрішнім вкладишем	11D
F. Деревний матеріал	для твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються самопливом, із внутрішнім вкладишем	11F

^а При застосуванні цього кодового позначення літера Z повинна замінятися іншою великою літерою відповідно до пункту 6.5.1.4.1 b) для позначення виду матеріалу, використовуваного для зовнішньої сорочки.

6.5.1.4.4 За кодом КСМ може йти літера «W». Літера «W» означає, що КСМ, хоча він і відноситься до типу, зазначеного кодом, виготовлений з деякими відмінностями від технічних вимог розділу 6.5.5, але вважається еквівалентним згідно з вимогами пункту 6.5.1.1.2.

6.5.2 Маркування

6.5.2.1 Основне маркування

6.5.2.1.1 Кожний КСМ, виготовлений і призначений для використання відповідно до ДОПНВ, повинен мати довговічні й розбірливі маркувальні знаки, що наносяться на найзручнішому для огляду місці. Літери, цифри й символи на маркувальних знаках повинні мати висоту не менше 12 мм, і маркувальні знаки повинні містити наступні елементи:

а) символ Організації Об’єднаних Націй для тари .

Цей символ повинен використовуватися винятково для позначення того, що тара, м’який контейнер для масових вантажів, переносна цистерна або БЕГК задовольняє вимогам глав 6.1, 6.2, 6.3, 6.5, 6.6, 6.7 або 6.11. На металевих КСМ, на яких маркувальні знаки вибито або видавлено, замість цього символу можна використовувати великі літери »UN»;

b) код, що позначає тип КСМ відповідно до підрозділу 6.5.1.4;

с) велику літеру, що вказує групу(и) упакування, для якої (яких) було затверджено тип конструкції:

i) X – для груп упакування I, II і III (тільки у випадку КСМ для твердих речовин);

ii) Y – для груп упакування II і III;

iii) Z – тільки для групи упакування III;

d) місяць і рік (дві останні цифри року) виготовлення;

e) найменування держави, що дозволила нанесення маркувальних знаків, у вигляді відмітного знаку, використовуваного на транспортних засобах, що знаходяться у міжнародному дорожньому русі¹;

f) найменування або символ виробника або інше позначення КСМ, вказане компетентним органом;

g) навантаження при випробуванні на штабелювання в кг. У випадку КСМ, не призначених для штабелювання, повинна бути зазначена цифра »0»;

h) максимально припустиму масу брутто в кг.

Вказані вище основні маркувальні знаки повинні наноситися в послідовності вищевказаних підпунктів. Додаткові маркувальні знаки, згадані в підрозділі 6.5.2.2, і будь-які інші маркувальні знаки, дозволені компетентним органом, не повинні заважати правильній ідентифікації основних маркувальних знаків.

Кожний маркувальний знак, що наноситься відповідно до підпунктів а)–h) і підрозділу 6.5.2.2, повинен бути чітко відділений від інших маркувальних знаків, наприклад косою рисою або пропуском, для того щоб його можна було легко ідентифікувати.

6.5.2.1.2 На КСМ, виготовлених з повторно використовуваної пластмаси, визначення якої наведено в розділі 1.2.1, повинен бути маркувальний знак «REC». На жорстких КСМ цей маркувальний знак проставляється поруч з маркувальними знаками, встановленими в пункті 6.5.2.1.1. На внутрішній ємності складаних КСМ цей маркувальний знак проставляється поруч з маркувальними знаками, встановленими в пункті 6.5.2.2.4.

Приклади маркування для різних типів КСМ відповідно до положень пунктів 6.5.2.1.1 a)–h) вище:

	11A/Y/02 99 NL/Mulder 007 5500/1500	Для металевого КСМ, призначеного для твердих речовин, що розвантажуються самопливом, виготовленого зі сталі/ для груп упакування II і III/у лютому 1999 року/з дозволу Нідерландів/фірмою Mulder, типу конструкції, якому компетентний орган присвоїв серійний номер 007/навантаження при випробуванні на штабелювання в кг/максимально припустима маса брутто в кг.
	13H3/Z/03 01 F/Meunier 1713 0/1500	Для м’якого КСМ, призначеного для твердих речовин, що розвантажуються, наприклад, самопливом, виготовленого із тканого пластичного матеріалу із вкладишем/для штабелювання не призначений.
	31H1/Y/04 99 GB/9099 10800/1200	Для твердого пластмасового КСМ, призначеного для рідин, з конструктивним обладнанням, що витримує штабелювання.
	31HA1/Y/05 01 D/Muller 1683 10800/1200	Для складеного КСМ, призначеного для рідин, із твердою пластмасовою внутрішньою ємністю й сталевою зовнішньою оболонкою.
	11C/X/01 02 S/Aurigny 9876 3000/910	Для дерев’яного КСМ, призначеного для твердих речовин, що має внутрішній вкладиш і допущеного для перевезення твердих речовин груп упакування I, II і III.

6.5.2.1.4 Якщо КСМ відповідає одному або декільком випробуваним типам конструкції КСМ, включаючи один або кілька випробуваних типів конструкції тари або великогабаритної тари, на КСМ може бути більше одного маркувального знака для вказівки відповідних вимог до випробування експлуатаційних характеристик, які було виконано. Якщо на КСМ є більше одного маркувального знака, то ці маркувальні знаки повинні розташовуватися в безпосередній близькості один від одного й кожний маркувальний знак повинен відображатися повністю.

6.5.2.2 Додаткове маркування

6.5.2.2.1 На кожний КСМ повинні бути нанесені маркувальні знаки, приписані в підрозділі 6.5.2.1, і, крім того, повинні бути нанесені нижченаведені дані, які можуть бути зазначені на корозієстійкій табличці, що постійно прикріплена в легкодоступному для огляду місці:

Додаткові маркувальні знаки	Категорія КСМ
	Металічні	Тверді пластмасові	Складені	З фібрового картону	Дерев’яні
Місткість у літрах а при температурі 20 ºC	X	X	X
Маса тари в кг а	X	X	X	X	X
Випробувальний (манометри-чний) тиск у кПа або барах а, якщо застосовно		X	X
Максимальний тиск наповнення/спорожнювання в кПа або барах а, якщо застосовно	X	X	X
Матеріал корпусу і його мінімальна товщина в мм	X
Дата останнього випробування на герметичність, якщо застосовно (місяць і рік)	X	X	X
Дата останньої перевірки (місяць і рік)	X	X	X
Серійний номер, присвоєний виробником	X

^а Повинна бути зазначена використовувана одиниця виміру.

6.5.2.2.2 Максимально припустиме навантаження при штабелюванні повинне бути вказане на символі, зображеному на рис. 6.5.2.2.2.1 або рис. 6.5.2.2.2.2. Символ повинен бути довговічним і ясно видимим.

Мінімальні розміри − 100 мм х 100 мм. Висота літер і цифр, що вказують масу, повинна бути не менше 12 мм. Зона, позначена розмірними стрілками, повинна мати форму квадрата. Якщо розміри не зазначено, усі елементи повинні бути приблизно пропорційні зображеним елементам. Маса, зазначена над символом, не повинна перевищувати навантаження, використовуваного під час випробування типу конструкції (див. пункт 6.5.6.6.4), поділена на 1,8.

6.5.2.2.3 Крім маркувальних знаків, вказаних у підрозділі 6.5.2.1, м’які КСМ можуть мати піктограму, що вказує рекомендовані методи підйому.

6.5.2.2.4 Внутрішні ємності, що відповідають типу конструкції складених КСМ, повинні ідентифікуватися шляхом застосування маркувальних знаків, зазначених у пункті 6.5.2.1.1 b), c), d) (якщо ця дата є датою виготовлення пластмасової внутрішньої ємності), е) і f). Символ Організації Об’єднаних Націй для тари не повинен наноситися. Маркувальні знаки повинні проставлятися в послідовності, що зазначена в пункті 6.5.2.1.1. Вони повинні бути довговічними, розбірливими й розміщатися в місці, де вони були б легко доступні для огляду після поміщення внутрішньої ємності в зовнішню оболонку. Якщо через конструкцію зовнішньої оболонки маркувальні знаки на внутрішній ємності не є легкодоступними для огляду, то на зовнішній оболонці повинен проставлятися дублікат маркувальних знаків, що вимагаються на внутрішній ємності, з передуючим йому написом «Внутрішня ємність». Даний дублікат повинен бути довговічним, розбірливим і розміщатися в місці, де він був би легко доступний для огляду.

Дата виготовлення пластмасової внутрішньої ємності може у якості альтернативи вказуватися на внутрішній ємності поруч із іншими маркувальними знаками. У такому випадку можна відмовитися від зазначення дати на інших маркувальних знаках. Нижче приводиться приклад відповідного способу нанесення маркування:

ПРИМІТКА 1: Прийнятними є також і інші способи передачі мінімально необхідної інформації в довговічній, видимій і розбірливій формі.

ПРИМІТКА 2: Дата виготовлення внутрішньої ємності може відрізнятися від зазначеної дати виготовлення (див. підрозділ 6.5.2.1), ремонту (див. пункт 6.5.4.5.3) або реконструкції (див. підрозділ 6.5.2.4) складеного КСМ.

6.5.2.2.5 Якщо складений КСМ сконструйований таким чином, що його зовнішня оболонка демонтується під час перевезення в порожньому стані (наприклад, при поверненні КСМ відправнику вантажу для повторного використання), то на кожному зі знімних елементів, що демонтуються, повинні бути проставлені місяць і рік виготовлення, а також найменування або символ виробника й інше позначення КСМ, вказане компетентним органом (див. пункт 6.5.2.1.1 f)).

6.5.2.3 Відповідність типу конструкції

Маркувальні знаки означають, що КСМ відповідають успішно пройденому випробуванню типу конструкції й що вимоги, вказані у свідоцтві про офіційне затвердження типу, виконані.

6.5.2.4 Маркувальні знаки для реконструйованих складених КСМ (31HZ1)

Маркувальні знаки, зазначені у пункті 6.5.2.1.1 й підрозділі 6.5.2.2, повинні бути видалені з первинного КСМ або зроблені такими, що не можуть бути повністю прочитані, і на реконструйований КСМ повинні бути нанесені нові маркувальні знаки відповідно до ДОПНВ.

6.5.3 Вимоги до конструкції

6.5.3.1 Загальні вимоги

6.5.3.1.1 КСМ повинні бути зносостійкими або належним чином захищеними від ушкоджень у результаті впливу зовнішнього середовища.

6.5.3.1.2 КСМ повинні виготовлятися й закриватися таким чином, щоб у нормальних умовах перевезення виключалася будь-яка втрата вмісту, у тому числі під впливом вібрації або змін температури, вологості або тиску.

6.5.3.1.3 КСМ і їх затвори повинні виготовлятися з матеріалів, сумісних з їх умістом, або мати такий внутрішній захист, завдяки якому вони:

а) не піддаються впливу вмісту, у результаті якого їх використання може становити небезпеку;

b) не вступають у реакцію із умістом, не викликають його розкладання й не утворюють із ним шкідливих або небезпечних сполук.

6.5.3.1.4 Прокладки, якщо вони використовуються, повинні бути виготовлені з матеріалу, що не руйнується під впливом умісту КСМ.

6.5.3.1.5 Усе експлуатаційне обладнання повинно встановлюватися або захищатися таким чином, щоб мінімізувати небезпеку втрати вмісту в результаті ушкодження під час вантажно-розвантажувальних операцій і перевезення.

6.5.3.1.6 КСМ, їх допоміжні пристосування, а також їх експлуатаційне й конструктивне обладнання повинні бути сконструйовані таким чином, щоб витримувати без втрати вмісту внутрішній тиск умісту, а також навантаження, що виникають при нормальних умовах навантаження, вивантаження й перевезення. КСМ, призначені для укладання в штабель, повинні бути сконструйовані для штабелювання. Усі підйомні й кріпильні пристрої КСМ повинні бути достатньо міцними, щоб витримувати навантаження, що виникають при нормальних умовах навантаження, вивантаження й перевезення, не піддаючись значній деформації й не руйнуючись, а також повинні встановлюватися таким чином, щоб у будь-якій частині КСМ не виникало надмірних навантажень.

6.5.3.1.7 Якщо КСМ складається з корпусу в каркасі, то він повинен виготовлятися таким чином, щоб:

а) корпус не зношувався або не стирався об каркас, у результаті чого може відбутися істотне ушкодження корпусу;

b) корпус постійно знаходився у каркасі;

c) деталі обладнання розміщалися таким чином, щоб вони не могли бути ушкоджені при відносному розширенні або зсуві з’єднань між корпусом і каркасом.

6.5.3.1.8 Якщо встановлено клапан донного розвантаження, то він повинен бути належним чином закріплений у закритому положенні, а вся система розвантаження повинна бути відповідним чином захищена від ушкодження. Клапани, що мають важільні затвори, повинні бути забезпечені від випадкового відкривання, а положення відкриття або закриття повинно бути легко помітним. Для КСМ, що містять рідини, повинна бути передбачена додаткова герметизація розвантажувального отвору, наприклад за допомогою глухого фланця або аналогічного пристрою.

6.5.4 Випробування, сертифікація й перевірки

6.5.4.1 Забезпечення якості: КСМ повинні бути виготовлені, реконструйовані, відремонтовані й випробувані згідно із програмою забезпечення якості, яку встановлює компетентний орган, для того щоб кожний виготовлений, реконструйований або відремонтований КСМ відповідав вимогам цієї глави.

ПРИМІТКА: Стандарт ISO 16106:2020 «Транспортні упаковки для небезпечних вантажів – Тара, контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів (КСМ) і великогабаритна тара для небезпечних вантажів –Керівні вказівки із застосування стандарту ISO 9001» містить прийнятні вимоги відносно процедур, які можуть застосовуватися.

6.5.4.2 Вимоги до випробувань: КСМ повинні пройти випробування за типом конструкції й, якщо це потрібно, первинні й періодичні перевірки і випробування відповідно до пункту 6.5.4.4.

6.5.4.3 Сертифікація: На кожний тип конструкції КСМ повинно видаватися свідоцтво про офіційне затвердження типу й повинен наноситися маркувальний знак (відповідно до розділу 6.5.2), що засвідчують, що даний тип конструкції, включаючи її обладнання, відповідає вимогам відносно випробувань.

6.5.4.4 Перевірки й випробування

ПРИМІТКА: Відносно випробувань і перевірок відремонтованих КСМ див. також підрозділ 6.5.4.5.

6.5.4.4.1 Кожний металевий, твердий пластмасовий і складений КСМ повинен пройти перевірку на предмет відповідності вимогам компетентного органу:

a) перед початком експлуатації (у тому числі після реконструкції), а потім з інтервалами не більше п’яти років у відношенні:

i) відповідності типу конструкції, включаючи маркувальні знаки;

ii) внутрішнього й зовнішнього стану;

iii) належного функціонування експлуатаційного обладнання.

Теплоізоляцію (якщо така є) слід знімати тільки за необхідності належного огляду корпусу КСМ;

b) не рідше ніж через кожні два з половиною роки у відношенні:

i) зовнішнього стану;

ii) належного функціонування експлуатаційного обладнання.

Теплоізоляцію (якщо така є) слід знімати тільки за необхідності належного огляду корпусу КСМ.

Кожний КСМ повинен за всіма параметрами відповідати своєму типу конструкції.

6.5.4.4.2 Кожний металевий, твердий пластмасовий і складений КСМ, призначений для наповнення рідиною або твердими речовинами, що завантажуються або розвантажуються під тиском, повинен пройти відповідне випробування на герметичність. Дане випробування є частиною програми забезпечення якості, передбаченої в пункті 6.5.4.1, яка підтверджує здатність відповідати належному рівню випробувань, зазначеному в пункті 6.5.6.7.3:

a) перед його першим використанням з метою перевезення;

b) з інтервалами, що не перевищують двох з половиною років.

Для цього випробування на КСМ повинно бути встановлено первинний нижній запірний пристрій. Внутрішня ємність складеного КСМ може випробовуватися без зовнішнього корпусу, якщо це не вплине на результати випробування.

6.5.4.4.3 Протокол про кожну перевірку й кожне випробування повинен зберігатися у власника КСМ принаймні до строку проведення наступної перевірки або наступного випробування. У протоколі повинні бути зазначені результати перевірки й випробування й ідентифікована сторона, що проводила перевірку й випробування (див. також вимоги відносно маркування в пункті 6.5.2.2.1).

6.5.4.4.4 Компетентний орган може в будь-який час вимагати проведення випробувань відповідно до положень цього розділу для підтвердження того, що КСМ відповідають вимогам випробувань типу конструкції.

6.5.4.5 Відремонтовані КСМ

6.5.4.5.1 Якщо КСМ ушкоджений у результаті удару (наприклад, при аварії) або з будь-якої іншої причини, він повинен бути відремонтований або пройти інше обслуговування (див. визначення «Поточне технічне обслуговування КСМ» у розділі 1.2.1), для того щоб відповідати типу конструкції. Ушкоджені корпуси твердих пластмасових КСМ і ушкоджені внутрішні ємності складених КСМ підлягають заміні.

6.5.4.5.2 На додаток до будь-яких інших вимог відносно випробувань і перевірок, передбачених у ДОПНВ, КСМ повинен бути підданий усій процедурі випробувань і перевірок відповідно до вимог, викладених у підрозділі 6.5.4.4, і у всіх випадках, коли КСМ піддається ремонту, повинні складатися необхідні протоколи.

6.5.4.5.3 Сторона, що проводить випробування й перевірки після ремонту, повинна наносити на КСМ поруч із маркувальними знаками типу конструкції «UN», проставленими виробником, довговічні маркувальні знаки, що вказують:

a) державу, у якій були проведені випробування й перевірки;

b) найменування або дозволений символ сторони, що проводила випробування й перевірки; і

c) дату (місяць, рік) проведення випробувань і перевірок.

6.5.4.5.4 Випробування й перевірки, проведені відповідно до пункту 6.5.4.5.2, можуть уважатися задовольняючими вимогам відносно періодичних випробувань і перевірок, які повинні проводитися кожні два з половиною роки й кожні п’ять років.

6.5.5 Особливі вимоги до КСМ

6.5.5.1 Особливі вимоги до металевих КСМ

6.5.5.1.1 Ці вимоги застосовуються до металевих КСМ, призначених для перевезення твердих речовин і рідин. Існують три категорії металевих КСМ:

а) для твердих речовин, які завантажуються або розвантажуються самопливом (11A, 11B, 11N);

b) для твердих речовин, які завантажуються або розвантажуються під манометричним тиском більше 10 кПа (0,1 бар) (21A, 21B, 21N); і

с) для рідин (31A, 31B, 31N).

6.5.5.1.2 Корпуси повинні виготовлятися з відповідного пластичного металу, зварюваність якого повністю підтверджена. Зварені шви повинні бути виконані кваліфіковано й повинні забезпечувати повну безпеку. У відповідних випадках слід ураховувати поведінку матеріалу при низьких температурах.

6.5.5.1.3 Необхідно виключити можливість ушкодження в результаті гальванічного ефекту, що виникає при з’єднанні різнорідних металів.

6.5.5.1.4 Алюмінієві КСМ, призначені для перевезення легкозаймистих рідин, не повинні мати ніяких знімних деталей, таких як кришки, затвори і т.д., виготовлених зі сталі без захисного антикорозійного покриття, яке може вступити в небезпечну реакцію з алюмінієм у результаті тертя або удару.

6.5.5.1.5 Металеві КСМ повинні виготовлятися з металу, який відповідає наступним вимогам:

а) для сталі – відносне подовження при розриві (в %) повинне бути не менше при абсолютному мінімумі 20%;

де Rm = гарантований мінімум міцності на розрив використовуваної сталі в Н/мм²;

b)для алюмінію й його сплаву – відносне подовження при розриві (в %) ^{повинне бути не менше} при абсолютному мінімумі 8%.

Зразки, використовувані для визначення відносного подовження при розриві, повинні бути взяті в поперечному напрямку до прокатки й повинні бути закріплені таким чином, щоб:

L₀ = 5d або

де: L₀ = розрахункова довжина зразка перед випробуванням;

d = діаметр;

A = площа поперечного перерізу випробовуваного зразка.

6.5.5.1.6 Мінімальна товщина стінки:

Металеві КСМ місткістю більше 1 500 л повинні відповідати таким мінімальним вимогам відносно товщини стінки:

а) для стандартної сталі, що характеризується добутком Rm × A₀ = 10 000, товщина стінки не повинна бути менше зазначених нижче величин:

Товщина стінки (T) у мм
Типи 11A, 11B, 11N		Типи 21A, 21B, 21N, 31A, 31B, 31N
Незахищений	Захищений	Незахищений	Захищений
T = C/2 000 + 1,5	T = C/2 000 + 1,0	T = C/1 000 + 1,0	T = C/2 000 + 1,5

де: A₀ = мінімальне відносне подовження (в %) використовуваної стандартної сталі при руйнуванні під розривним зусиллям (див. пункт 6.5.5.1.5);

C = місткість в літрах;

b) для металів, інших ніж стандартна сталь, описана в підпункті а), мінімальна товщина стінки визначається за наступною формулою:

де: е₁ = потрібна еквівалентна товщина стінки з використовуваного металу (у мм);

е₀ = потрібна мінімальна товщина стінки зі стандартної сталі (у мм);

Rm₁ = гарантований мінімум міцності на розрив використовуваного металу (у Н/мм²) (див. підпункт c));

A₁ = мінімальне відносне подовження (в %) використовуваного металу при руйнуванні під розривним зусиллям (див. пункт 6.5.5.1.5).

Однак у кожному разі товщина стінки повинна бути не менше 1,5 мм.

c) Для цілей розрахунку, описаного в підпункті b), гарантоване мінімальне значення міцності на розрив використовуваного металу (Rm₁) є мінімальною величиною відповідно до національних або міжнародних стандартів на матеріали. Однак у випадку аустенітних сталей задане мінімальне значення Rm, що відповідає стандартам на матеріал, може бути збільшене на величину до 15%, якщо у свідоцтві про перевірку матеріалу офіційно зазначене більш високе значення. Якщо на даний матеріал стандартів не існує, значенням Rm повинно бути мінімальне значення, підтверджене свідоцтвом про перевірку матеріалу.

6.5.5.1.7 Вимоги відносно скидання тиску: для КСМ, призначених для перевезення рідин, повинна бути передбачена – на випадок повного охоплення контейнера полум’ям – можливість випуску достатньої кількості пар з метою запобігання розриву корпусу. Це може бути здійснене за допомогою звичайних пристроїв для скидання тиску або за допомогою інших конструкційних засобів. На початку випуску тиск не повинен перевищувати 65 кПа (0,65 бар) і не повинен бути менше загального манометричного тиску в КСМ (тобто тиску пар, що наповнює речовини плюс парціальний тиск повітря й інших інертних газів мінус 100 кПа (1 бар)) при 55 ºC, визначеного з розрахунку максимального ступеня наповнення відповідно до пункту 4.1.1.4. Необхідні пристрої для скидання тиску повинні встановлюватися в паровому просторі.

6.5.5.2 Особливі вимоги до м’яких КСМ

6.5.5.2.1 Ці вимоги застосовуються до м’яких КСМ наступних типів:

13H1 із тканих пластичних матеріалів без покриття або вкладиша

13H2 із тканих пластичних матеріалів з покриттям

13H3 із тканих пластичних матеріалів із вкладишем

13H4 із тканих пластичних матеріалів з покриттям і вкладишем

13H5 з полімерної плівки

13L1 з текстилю без покриття або вкладиша

13L2 з текстилю з покриттям

13L3 з текстилю із вкладишем

13L4 з текстилю з покриттям і вкладишем

13M1 з паперу багатошарового

13M2 з паперу багатошарового, вологонепроникного.

М’які КСМ призначені тільки для перевезення твердих речовин.

6.5.5.2.2 Корпуси повинні виготовлятися з відповідних матеріалів. Міцність матеріалу й конструкція м’якого КСМ повинні відповідати його місткості й призначенню.

6.5.5.2.3 Усі матеріали, використовувані в конструкції м’яких КСМ типів 13M1 і 13M2, повинні після повного занурення у воду не менше ніж на 24 години зберігати щонайменше 85% міцності на розрив стосовно раніше обмірюваної міцності цього матеріалу, приведеного в стан рівноваги з повітрям, що має відносну вологість не більше 67%.

6.5.5.2.4 З’єднання (шви) повинні бути прошиті, заварені, склеєні або виконані будь-яким еквівалентним методом. Усі краї прошитих з’єднань повинні бути закріплені.

6.5.5.2.5 М’які КСМ повинні мати достатній опір старінню й руйнуванню під впливом ультрафіолетового випромінювання, кліматичних умов або речовини, що міститься в них, для того щоб вони відповідали своєму призначенню.

6.5.5.2.6 Якщо для м’яких пластмасових КСМ пропонується захист від ультрафіолетового випромінювання, то їх матеріал повинен містити добавки сажі або інших відповідних пігментів або інгібіторів. Ці добавки повинні бути сумісні із умістом і зберігати свої властивості протягом усього терміну експлуатації корпусу. У випадку застосування сажі, пігментів або інгібіторів, що відрізняються від тих, які використовувалися при виготовленні випробуваного типу конструкції, повторні випробування можуть не проводитися, якщо зміни у вмісті сажі, пігменту або інгібітору не виявляють негативного впливу на фізичні властивості конструкційного матеріалу.

6.5.5.2.7 В матеріал корпусу можуть включатися добавки для підвищення опору старінню або для інших цілей за умови, що вони не виявляють негативного впливу на фізичні або хімічні властивості матеріалу.

6.5.5.2.8 Для виготовлення корпусів КСМ не повинні застосовуватися матеріали посудин, що використовувалися раніше. Однак можуть застосовуватися відходи або залишки, одержувані в ході того ж самого процесу виробництва. Можна також повторно використовувати такі деталі, як фітинги й піддони основ, за умови, що такі деталі не були ушкоджені під час їх попереднього використання.

6.5.5.2.9 Після наповнення співвідношення між висотою й шириною КСМ не повинно перевищувати 2:1.

6.5.5.2.10 Вкладиш повинен виготовлятися із придатного матеріалу. Міцність використовуваного матеріалу й конструкція вкладиша повинні відповідати місткості КСМ і його призначенню. З’єднання й затвори повинні бути непроникними для сипучих речовин і здатними витримувати тиск і удари, що виникають при нормальних умовах навантаження, вивантаження й перевезення.

6.5.5.3 Особливі вимоги до твердих пластмасових КСМ

6.5.5.3.1 Ці вимоги застосовуються до твердих пластмасових КСМ, призначених для перевезення твердих речовин або рідин. Існують наступні типи твердих пластмасових КСМ:

11H1 для твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються самопливом, оснащені конструктивним обладнанням, що витримує повне навантаження при штабелюванні КСМ

11H2 для твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються самопливом, без додаткового обладнання

21H1 для твердих речовин, що завантажуються й розвантажуються під тиском, оснащені конструктивним обладнанням, що витримує повне навантаження при штабелюванні КСМ

21H2 для твердих речовин, що завантажуються й розвантажуються під тиском, без додаткового обладнання

31H1 для рідин, оснащені конструктивним обладнанням, що витримує повне навантаження при штабелюванні КСМ

31H2 для рідин, без додаткового обладнання.

6.5.5.3.2 Корпус повинен бути виготовлений з відповідних пластмасових матеріалів з відомими характеристиками й мати достатню міцність, що відповідає його місткості й призначенню. За винятком повторно використовуваної пластмаси, визначення якої наведено в розділі 1.2.1, не повинні застосовуватися ніякі колишні у вживанні матеріали, крім обрізків або залишків, отриманих у цьому ж самому процесі виготовлення. Ці матеріали повинні мати достатній опір старінню й руйнуванню під впливом речовин, що перевозяться, або, у відповідних випадках, ультрафіолетового випромінювання. У відповідних випадках слід ураховувати поведінку матеріалу при низьких температурах. Будь-який витік речовини, що перевозиться, не повинен становити небезпеки в нормальних умовах перевезення.

6.5.5.3.3 Якщо потрібний захист від ультрафіолетового випромінювання, він забезпечується за рахунок додавання сажі або інших відповідних пігментів або інгібіторів. Ці добавки повинні бути сумісні із умістом і зберігати свої властивості протягом усього терміну експлуатації корпусу. У випадку застосування сажі, пігментів або інгібіторів, що відрізняються від тих, які використовувалися при виготовленні випробуваного типу конструкції, повторні випробування можуть не проводитися, якщо зміни у вмісті сажі, пігменту або інгібітору не виявляють негативного впливу на фізичні властивості конструкційного матеріалу.

6.5.5.3.4 В матеріал корпусу можуть включатися добавки для підвищення опору старінню або для інших цілей за умови, що вони не виявляють негативного впливу на фізичні або хімічні властивості матеріалу.

6.5.5.4 Особливі вимоги до складених КСМ із пластмасовими внутрішніми ємностями

6.5.5.4.1 Ці вимоги застосовуються до складених КСМ, призначених для перевезення твердих речовин і рідин, наступних типів:

11HZ1 складені КСМ із твердою пластмасовою внутрішньою ємністю для перевезення твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються самопливом

11HZ2 складені КСМ із м’якою пластмасовою внутрішньою ємністю для перевезення твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються самопливом

21HZ1 складені КСМ із твердою пластмасовою внутрішньою ємністю для перевезення твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються під тиском

21HZ2 складені КСМ із м’якою пластмасовою внутрішньою ємністю для перевезення твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються під тиском

31HZ1 складені КСМ із твердою пластмасовою внутрішньою ємністю для перевезення рідин

31HZ2 складені КСМ із м’якою пластмасовою внутрішньою ємністю для перевезення рідин.

При застосуванні цих кодових позначень літера Z повинна замінятися іншою великою літерою відповідно до пункту 6.5.1.4.1 b) для позначення виду матеріалу, використовуваного для зовнішньої сорочки.

6.5.5.4.2 Внутрішня ємність не призначена для втримання речовин без зовнішньої сорочки. «Тверда» внутрішня ємність – це ємність, яка зберігає свою загальну форму в порожньому стані без закриваючих пристроїв і без підтримки зовнішньої сорочки. Будь-яка внутрішня ємність, що не є «твердою», вважається «м’якою».

6.5.5.4.3 Зовнішня оболонка, як правило, складається із твердого матеріалу, що має таку форму, щоб захищати внутрішню ємність від механічних ушкоджень при навантаженні-вивантаженні й перевезенні, але сама вона не призначена для виконання функції втримання речовин. У необхідних випадках вона включає також основу (піддон).

6.5.5.4.4 Складений КСМ із суцільною зовнішньою оболонкою повинен бути сконструйований таким чином, щоб можна було легко визначити цілісність внутрішньої ємності після випробування на герметичність і випробування на гідравлічний тиск.

6.5.5.4.5 Місткість КСМ типу 31HZ2 не повинна перевищувати 1 250 літрів.

6.5.5.4.6 Внутрішня ємність повинна виготовлятися з відповідних пластмасових матеріалів з відомими характеристиками й мати достатню міцність, що відповідає її місткості й призначенню. За винятком повторно використовуваної пластмаси, визначення якої наведено в розділі 1.2.1, не повинні застосовуватися ніякі колишні у вживанні матеріали, крім обрізків або залишків, отриманих у цьому ж самому процесі виготовлення. Ці матеріали повинні мати достатній опір старінню й руйнуванню під впливом речовин, що перевозяться, або, у відповідних випадках, ультрафіолетового випромінювання. У відповідних випадках слід ураховувати поведінку матеріалу при низьких температурах. Будь-який витік речовини, що перевозиться, не повинен становити небезпеки у нормальних умовах перевезення.

6.5.5.4.7 Якщо потрібний захист від ультрафіолетового випромінювання, він забезпечується за рахунок додавання сажі або іншого відповідного пігменту або інгібітору. Ці добавки повинні бути сумісні із умістом і повинні зберігати свої властивості протягом усього терміну експлуатації внутрішньої ємності. У випадку застосування сажі, пігментів або інгібіторів, що відрізняються від тих, які використовувалися при виготовленні випробуваного типу конструкції, повторні випробування можуть не проводитися, якщо зміни у вмісті сажі, пігменту або інгібітору не виявляють негативного впливу на фізичні властивості конструкційного матеріалу.

6.5.5.4.8 В матеріал внутрішньої ємності можуть бути включені добавки для підвищення опору старінню або для інших цілей, за умови, що вони не виявляють негативного впливу на фізичні або хімічні властивості матеріалу.

6.5.5.4.9 Внутрішня ємність КСМ типу 31HZ2 повинна бути покрита щонайменше трьома шарами плівки.

6.5.5.4.10 Міцність матеріалу й конструкція зовнішньої сорочки повинні відповідати місткості складеного КСМ і його призначенню.

6.5.5.4.11 На зовнішній оболонці не повинно бути ніяких виступів, які могли б пошкодити внутрішню ємність.

6.5.5.4.12 Металеві зовнішні сорочки повинні бути виготовлені з відповідного металу достатньої товщини.

6.5.5.4.13 При виготовленні зовнішньої сорочки із природної деревини повинна застосовуватися добре витримана й комерційно суха деревина, що не має дефектів, які можуть суттєво знизити міцність будь-якої частини сорочки. Верхня й нижня частини можуть бути виготовлені з водовідштовхувальних деревних матеріалів, наприклад твердих деревноволокнистих плит, деревностружкових плит або інших придатних деревних матеріалів.

6.5.5.4.14 При виготовленні зовнішньої сорочки з фанери повинна застосовуватися добре витримана фанера з лущеного, струганого або пиляного шпону, комерційно суха, й що не має дефектів, які суттєво знизили б міцність сорочки. Усі суміжні шари повинні бути склеєні водостійким клеєм. Поряд з фанерою для виготовлення сорочки можна використовувати інші придатні матеріали. Оболонка повинна бути або міцно збита цвяхами, або прикріплена до кутових стояків або кінців, або зібрана іншими придатними методами.

6.5.5.4.15 Стінки зовнішньої сорочки повинні бути виготовлені з водостійких деревних матеріалів, таких як тверді деревноволокнисті плити, деревностружкові плити або інші придатні деревні матеріали. Інші частини сорочки можуть бути виготовлені з інших прийнятних матеріалів.

6.5.5.4.16 При виготовленні зовнішньої сорочки з фібрового картону повинен застосовуватися міцний, високоякісний плаский або двосторонній гофрований фібровий картон (одно- або багатошаровий), що відповідає місткості зовнішньої сорочки і її призначенню. Зовнішня поверхня повинна мати таку водостійкість, щоб збільшення маси, обумовлене в результаті 30-хвилинного випробування за методом Кобба, яке використовується для встановлення гігроскопічності, не перевищувало 155 г/м² (див. стандарт ISO 535:1991). Фібровий картон повинен мати відповідну міцність на вигин. Він повинен бути розрізаний, відфальцований без задирок і мати відповідні прорізи, щоб під час установки сорочки не було зламів, розтріскувань поверхні або зайвих вигинів. Гофрований шар фібрового картону повинен бути міцно склеєний з облицюванням.

6.5.5.4.17 Краї зовнішньої сорочки з фібрового картону можуть кріпитися дерев’яною рамою, або вони можуть бути повністю зроблені з деревини. Для міцності може застосовуватися обшиття тонкими дошками.

6.5.5.4.18 Виробничі шви на зовнішній оболонці з фібрового картону повинні бути склеєні клейкою стрічкою, з’єднані внапусток і склеєні або з’єднані внапусток і скріплені металевими дужками. З’єднання внапусток повинні мати необхідний запас. Якщо шви склеюються або скріплюються клейкою стрічкою, то слід використовувати водостійкий клей.

6.5.5.4.19 Якщо зовнішня оболонка виготовляється із пластмасових матеріалів, то застосовуються відповідні вимоги пунктів 6.5.5.4.6–6.5.5.4.8 при тому розумінні, що в цьому випадку вимоги щодо внутрішньої ємності застосовуються до зовнішньої сорочки складених КСМ.

6.5.5.4.20 Зовнішня оболонка КСМ типу 31HZ2 повинна повністю охоплювати внутрішню ємність із усіх боків.

6.5.5.4.21 Будь-яка незнімна основа, що є частиною КСМ, або будь-який знімний піддон повинні бути придатні для механічного навантаження й вивантаження КСМ, заповненого до рівня максимально припустимої маси брутто.

6.5.5.4.22 Знімний піддон або незнімна основа КСМ повинні бути сконструйовані таким чином, щоб вони не мали ніяких виступів для уникнення ушкоджень при навантаженні й вивантаженні.

6.5.5.4.23 Зовнішня оболонка повинна бути закріплена на будь-якому знімному піддоні з метою забезпечення стійкості при навантаженні, вивантаженні й перевезенні. Якщо використовується знімний піддон, то на його верхній поверхні не повинно бути гострих виступів, які могли б пошкодити КСМ.

6.5.5.4.24 З метою розширення можливостей для штабелювання можуть використовуватися такі кріпильні пристрої, як дерев’яні опори, однак вони не повинні стикатися із внутрішньою ємністю.

6.5.5.4.25 Якщо КСМ призначені для штабелювання, то опорна поверхня повинна розподіляти навантаження безпечним чином. Такі КСМ повинні бути сконструйовані так, щоб навантаження не прикладалося до внутрішньої ємності.

6.5.5.5 Особливі вимоги до КСМ із фібрового картону

6.5.5.5.1 Ці вимоги застосовуються до КСМ із фібрового картону, призначених для перевезення твердих речовин, які завантажуються або розвантажуються самопливом. Існує наступний тип КСМ із фібрового картону: 11G.

6.5.5.5.2 КСМ із фібрового картону не повинні мати пристроїв для підйому за верхню частину.

6.5.5.5.3 При виготовленні корпусу повинен застосовуватися міцний, високоякісний плаский або двосторонній гофрований фібровий картон (одно- або багатошаровий), що відповідає місткості КСМ і його призначенню. Зовнішня поверхня повинна мати таку водостійкість, щоб збільшення маси, обумовлене в результаті 30-хвилинного випробування за методом Кобба, яке використовується для встановлення гігроскопічності, не перевищувало 155 г/м² (див. стандарт ISO 535:1991). Фібровий картон повинен мати відповідну міцність на вигин. Він повинен бути розрізаний, відфальцований без задирок і мати відповідні прорізи, щоб при складанні не було зламів, розтріскування поверхні або зайвих вигинів. Гофрований шар фібрового картону повинен бути міцно склеєний з облицюванням.

6.5.5.5.4 Стінки, у тому числі верхня й нижня, повинні характеризуватися величиною стійкості до проколу не менше 15 Дж, вимірюваною відповідно до стандарту ISO 3036:1975.

6.5.5.5.5 Виробничі шви на корпусі КСМ повинні бути з’єднані внапусток із необхідним запасом і повинні бути скріплені клейкою стрічкою, склеєні, скріплені металевими дужками або з’єднані іншими не менш ефективними засобами. Якщо шви склеюються або скріплюються клейкою стрічкою, то слід використовувати водостійкий клей. Металеві дужки повинні проходити наскрізь через усі елементи, що скріплюються, й мати таку форму або мати такий захист, щоб вони не могли пошкодити або проткнути внутрішній вкладиш.

6.5.5.5.6 Вкладиш повинен бути виготовлений з придатного матеріалу. Міцність використовуваного матеріалу й конструкція вкладиша повинні відповідати місткості КСМ і його призначенню. З’єднання й затвори повинні бути непроникними для сипучих речовин і здатними витримувати тиск і впливи, які можуть виникати при нормальних умовах навантаження, вивантаження й перевезення.

6.5.5.5.7 Будь-яка незнімна основа, що є частиною КСМ, або будь-який знімний піддон повинні бути придатні для механічного навантаження й вивантаження КСМ, заповненого до рівня максимально припустимої маси брутто.

6.5.5.5.8 Знімний піддон або незнімна основа КСМ повинні бути сконструйовані таким чином, щоб вони не мали ніяких виступів для уникнення ушкоджень при навантаженні й вивантаженні.

6.5.5.5.9 Корпус повинен бути закріплений на будь-якому знімному піддоні з метою забезпечення стійкості при навантаженні, вивантаженні й перевезенні. Якщо використовується знімний піддон, то на його верхній поверхні не повинно бути гострих виступів, які могли б пошкодити КСМ.

6.5.5.5.10 З метою розширення можливостей для штабелювання можуть використовуватися такі кріпильні пристрої, як дерев’яні опори, однак вони не повинні стикатися із вкладишем.

6.5.5.5.11 Якщо КСМ призначені для штабелювання, то опорна поверхня повинна розподіляти навантаження безпечним чином.

6.5.5.6 Особливі вимоги до дерев’яних КСМ

6.5.5.6.1 Ці вимоги застосовуються до дерев’яних КСМ, призначених для перевезення твердих речовин, які завантажуються або розвантажуються самопливом. Існують наступні типи дерев’яних КСМ:

11C із природної деревини із внутрішнім вкладишем

11D з фанери із внутрішнім вкладишем

11F з деревних матеріалів із внутрішнім вкладишем.

6.5.5.6.2 Дерев’яні КСМ не повинні мати пристроїв для підйому за верхню частину.

6.5.5.6.3 Міцність використовуваних матеріалів і метод виготовлення корпуси повинні відповідати місткості й призначенню КСМ.

6.5.5.6.4 Природня деревина, що використовується для виготовлення КСМ, повинна бути добре витриманою, комерційно сухою і не мати дефектів, які суттєво знизили б міцність будь-якої частини КСМ. Кожна частина КСМ повинна складатися із цільного куска або еквівалентного йому елемента. Елементи вважаються еквівалентними цільному куску, якщо використовується відповідний метод склеювання (наприклад, з’єднання Ліндермана, шпунтове з’єднання, гніздове або фланцеве з’єднання), стикове з’єднання з не менше чим двома дужками з гофрованого металу на кожне з’єднання або інші, щонайменше настільки ж ефективні методи.

6.5.5.6.5 Корпус із фанери повинен бути, принаймні, тришаровим, при цьому повинна застосовуватися добре витримана фанера з лущеного, струганого або пиляного шпону, комерційно суха, й що не має дефектів, які суттєво знизили б міцність корпусу. Усі суміжні шари повинні бути склеєні водостійким клеєм. Поряд з фанерою для виготовлення корпусу можна використовувати інші придатні матеріали.

6.5.5.6.6 При виготовленні корпусу з деревних матеріалів повинні використовуватися такі водостійкі види, як тверді деревноволокнисті плити, деревностружкові плити або інші придатні деревні матеріали.

6.5.5.6.7 КСМ повинні бути або міцно збиті цвяхами, або прикріплені до кутових стояків або кінців, або зібрані іншими придатними методами.

6.5.5.6.8 Вкладиш повинен бути виготовлений з відповідного матеріалу. Міцність використовуваного матеріалу й конструкція вкладиша повинні відповідати місткості КСМ і його призначенню. З’єднання й затвори повинні бути непроникними для сипучих речовин і здатними витримувати тиск і впливи, які можуть виникати при нормальних умовах навантаження, вивантаження й перевезення.

6.5.5.6.9 Будь-яка незнімна основа, що є частиною КСМ, або будь-який знімний піддон повинні бути придатні для механічного навантаження й вивантаження КСМ, заповненого до рівня максимально припустимої маси брутто.

6.5.5.6.10 Знімний піддон або незнімна основа КСМ повинні бути сконструйовані таким чином, щоб вони не мали ніяких виступів для уникнення ушкоджень при навантаженні й вивантаженні.

6.5.5.6.11 Корпус повинен бути закріплений на будь-якому знімному піддоні з метою забезпечення стійкості при навантаженні, вивантаженні й перевезенні. Якщо використовується знімний піддон, то на його верхній поверхні не повинно бути гострих виступів, які могли б пошкодити КСМ.

6.5.5.6.12 З метою розширення можливостей для штабелювання можуть використовуватися такі кріпильні пристрої, як дерев’яні опори, однак вони не повинні стикатися із вкладишем.

6.5.5.6.13 Якщо КСМ призначені для штабелювання, то опорна поверхня повинна розподіляти навантаження безпечним чином.

6.5.6 Вимоги до випробувань КСМ

6.5.6.1 Застосовність і періодичність проведення випробувань

6.5.6.1.1 До початку експлуатації й затвердження компетентним органом, що дозволяють нанести маркування, кожний тип конструкції КСМ повинен успішно пройти випробування, приписані в цій главі. Тип конструкції КСМ визначається конструкцією, розміром, матеріалом і його товщиною, технологією виготовлення й пристроями для наповнення й спорожнювання, але може охоплювати й різні способи обробки поверхні. Він також охоплює КСМ, які відрізняються від прототипу тільки меншими габаритними розмірами.

6.5.6.1.2 Випробуванням повинні піддаватися КСМ, підготовлені для перевезення. КСМ повинні бути наповнені згідно із приписам відповідних розділів. Речовини, які будуть перевозитися в КСМ, можуть замінятися іншими речовинами, якщо це не вплине на результати випробувань. Якщо замість однієї твердої речовини використовується інша, вона повинна мати ті ж самі фізичні характеристики (масу, розмір часток і т.д.), що й речовина, що підлягає перевезенню. Допускається використання добавок, таких як мішки із дробом, для досягнення необхідної загальної маси упаковки, якщо ці добавки розміщені так, що це не позначиться на результатах випробувань.

6.5.6.2 Випробування типу конструкції

6.5.6.2.1 Один КСМ кожного типу конструкції, розміру, товщини стінок і технології виготовлення повинен пройти випробування, зазначені у пункті 6.5.6.3.7, у тій послідовності, у якій вони перелічені в таблиці, і відповідно до умов, викладених у підрозділах 6.5.6.4–6.5.6.13. Ці випробування типу конструкції повинні проводитися відповідно до вимог компетентного органу.

6.5.6.2.2 Для доказу достатньої хімічної сумісності з розміщеними в КСМ вантажами або стандартними рідинами відповідно до пунктів 6.5.6.3.3 або 6.5.6.3.5 у випадку твердих пластмасових КСМ типу 31Н2 і складених КСМ типів 31НН1 і 31НН2 відповідно можна використовувати другий КСМ, якщо ці КСМ сконструйовані для штабелювання. У такому випадку обидва КСМ повинні попередньо витримуватися.

6.5.6.2.3 Компетентний орган може дозволити проведення вибіркових випробувань тих КСМ, які в порівнянні з випробуваним типом мають тільки несуттєві відмінності, наприклад трохи зменшені габаритні розміри.

6.5.6.2.4 Якщо при проведенні випробувань використовуються знімні піддони, до протоколу випробувань, що складається відповідно до пункту 6.5.6.14, повинен бути включений технічний опис використовуваних піддонів.

6.5.6.3 Підготовка КСМ до випробувань

6.5.6.3.1 Паперові КСМ, КСМ із фібрового картону й складені КСМ із зовнішньою оболонкою з фібрового картону повинні витримуватися щонайменше протягом 24 годин в атмосфері з регульованими температурою й відносною вологістю. Із трьох варіантів необхідно вибрати один. Найкращою є атмосфера з температурою 23 °С ± 2 °C і відносною вологістю 50% ± 2%. Два інших варіанта передбачають атмосферу з температурою 20 °С ± 2 °C і відносною вологістю 65% ± 2% або відповідно 27 °С ± 2 °C і 65% ± 2%.

ПРИМІТКА: Середні значення повинні знаходитися в цих межах. Внаслідок короткочасних коливань і обмеженої точності вимірів результати окремих вимірів відносної вологості можуть змінюватися в межах ± 5%, не виявляючи істотного впливу на відтворюваність результатів випробувань.

6.5.6.3.2 Повинні бути вжиті додаткові заходи до того, щоб упевнитися, що пластмасові матеріали, використані для виготовлення твердих пластмасових КСМ (типів 31H1 і 31H2) і складених КСМ (типів 31HZ1 і 31HZ2), задовольняють вимогам, викладеним відповідно в пунктах 6.5.5.3.2–6.5.5.3.4 і 6.5.5.4.6–6.5.5.4.8.

6.5.6.3.3 Для доказу достатньої хімічної сумісності з вантажами, що містяться в них, зразки КСМ повинні пройти попереднє витримування протягом шестимісячного періоду, у ході якого ці зразки залишаються заповненими речовинами, для перевезення яких вони призначені, або речовинами, які, як відомо, викликають, принаймні, настільки ж сильне розтріскування, зниження міцності або порушення молекулярної структури розглядуваних пластмасових матеріалів; після цього попереднього випробування зразки повинні пройти відповідні випробування, зазначені у таблиці в пункті 6.5.6.3.7.

6.5.6.3.4 Якщо задовільна поведінка пластмасового матеріалу була випробувана іншими способами, то вищезгадане випробування на сумісність можна не проводити. Ці способи повинні бути, принаймні, настільки ж ефективними, як і вищезгадане випробування на сумісність, і повинні бути визнані компетентним органом.

6.5.6.3.5 Для твердих пластмасових КСМ із поліетилену (типи 31Н1 і 31Н2), передбачених у підрозділі 6.5.5.3, і для складених КСМ із внутрішньою ємністю з поліетилену (типи 31НZ1 і 31НZ2), передбачених у підрозділі 6.5.5.4, хімічна сумісність із рідкими наповнювачами, віднесеними до стандартних рідин у відповідності с підрозділом 4.1.1.21 може бути перевірена з використанням стандартних рідин (див. розділ 6.1.6), як це описується нижче.

Стандартні рідини виявляють характерний руйнувальний вплив на поліетилен, оскільки вони викликають розм’якшення в результаті розбухання, розтріскування під напругою, розщеплення молекул і комбінації цих видів впливу.

Достатня хімічна сумісність цих КСМ може бути перевірена шляхом витримування необхідних випробовуваних зразків протягом трьох тижнів при 40 °С з використанням відповідної(их) стандартної(их) рідини (рідин); якщо цією стандартною рідиною є вода, то витримування відповідно до даної процедури не потрібно. Витримування випробовуваних зразків, які використовуються при випробуванні на штабелювання, не потрібно й у випадку стандартних рідин «змочувальний розчин» і «оцтова кислота». Після такого витримування випробовувані зразки піддаються випробуванням, встановленим у підрозділах 6.5.6.4-6.5.6.9.

У випадку гідропероксиду трет-бутилу зі вмістом пероксиду більше 40% і надоцтових кислот, віднесених до класу 5.2, випробування на сумісність не повинно проводитися з використанням стандартних рідин. Для цих речовин достатня хімічна сумісність випробовуваних зразків повинна бути доведена за допомогою їх витримування протягом шести місяців при температурі довкілля з речовинами, для перевезення яких вони призначені.

Результати випробувань КСМ із поліетилену, проведених відповідно до процедури, передбаченої в цьому пункті, можуть бути затверджені для КСМ такого ж самого типу конструкції, внутрішня поверхня якої оброблена фтором.

6.5.6.3.6 Для зазначених у пункті 6.5.6.3.5 типів конструкції КСМ із поліетилену, які пройшли випробування, передбачене в пункті 6.5.6.3.5, хімічна сумісність із наповнювачами може бути також перевірена за допомогою лабораторних випробувань, що підтверджують, що вплив таких наповнювачів на випробовувані зразки є менш значним, ніж вплив відповідної(их) стандартної(их) рідини (рідин), враховуючи відповідні процеси руйнування. Що стосується відносної щільності й тиску пар, то застосовуються ті ж самі умови, що й умови, передбачені в пункті 4.1.1.21.2.

6.5.6.3.7 Необхідні випробування типу конструкції й послідовність їх проведення

Тип КСМ	На вібро- стійкість f	Підйом за нижню частину	Підйом за верхню частину a	На штабелю-вання b	На герме-тичність	Гідрав- лічне випро-бування	На падіння	На розрив	На переки-дання	На нахил с
Металеві:
11A, 11B, 11N	-	1 a	2	3	-	-	4 e	-	-	-
21A, 21B, 21N	-	1 a	2	3	4	5	6 e	-	-	-
31A, 31B, 31N	1	2 a	3	4	5	6	7 e	-	-	-
М’які d	-	-	x c	x	-	-	x	x	x	х
Тверді пластмасові:
11H1, 11H2	-	1 a	2	3	-	-	4	-	-	-
21H1, 21H2	-	1 a	2	3	4	5	6	-	-	-
31H1, 31H2	1	2 a	3	4 g	5	6	7	-	-	-
Складені:										-
11HZ1, 11HZ2	-	1 a	2	3	-	-	4 e	-	-	-
21HZ1, 21HZ2	-	1 a	2	3	4	5	6 e	-	-	-
31HZ1, 31HZ2	1	2 a	3	4 g	5	6	7 e	-	-	-
З фібрового картону	-	1	-	2	-	-	3	-	-	-
Дерев’яні	-	1	-	2	-	-	3	-	-	-

^a Якщо КСМ сконструйовані для цього способу навантаження/вивантаження.

^b Якщо КСМ сконструйовані для штабелювання.

^с Якщо КСМ сконструйовані для підйому за верхню або бічну частину.

^d Необхідне випробування позначене знаком «x»; КСМ, що пройшов одне випробування, може використовуватися при проведенні інших випробувань у будь-якій послідовності.

^e При випробуванні на падіння може використовуватися будь-який інший КСМ такої ж самої конструкції.

^f При випробуванні на вібростійкість може використовуватися будь-який інший КСМ такої ж самої конструкції.

^g Другий КСМ, як передбачено в пункті 6.5.6.2.2, може використовуватися незалежно від послідовності проведення випробувань безпосередньо після попереднього витримування.

6.5.6.4 Випробування підйомом за нижню частину

6.5.6.4.1 Застосовність

Проводиться на всіх КСМ із фібрового картону й дерев’яних КСМ і всіх типах КСМ, які обладнані пристроями для підйому за основу, у якості випробування типу конструкції.

6.5.6.4.2 Підготовка КСМ до випробування

КСМ повинен бути наповнений. Повинно бути додано рівномірно розподілене навантаження. Маса наповненого КСМ і навантаження повинна в 1,25 рази перевищувати максимально припустиму масу брутто.

6.5.6.4.3 Метод проведення випробування

КСМ повинен двічі підніматися й опускатися автонавантажувачем із уведенням вилочного захоплювача по центру на 3/4 ширини основи (якщо місця введення захоплювача не фіксовані). Вилочний захоплювач повинен уводитися на глибину 3/4 розміру основи в напрямку введення захоплювача. Випробування повинно проводитися з усіх можливих напрямків уведення захоплювача.

6.5.6.4.4 Критерії проходження випробування

Відсутність такої залишкової деформації, за наявності якої КСМ (включаючи піддон, якщо такий є) стає небезпечним для перевезення, і відсутність втрати вмісту.

6.5.6.5 Випробування підйомом за верхню частину

6.5.6.5.1 Застосовність

Проводиться на всіх типах КСМ, які сконструйовані для підйому за верхню частину, і м’яких КСМ, сконструйованих для підйому за верхню або бічну частину, у якості випробування типу конструкції.

6.5.6.5.2 Підготовка КСМ до випробування

Металеві, тверді пластмасові й складені КСМ повинні бути наповнені. Повинно бути прикладено рівномірно розподілене навантаження. Маса наповненого КСМ і навантаження повинна у два рази перевищувати максимально припустиму масу брутто. М’які КСМ повинні бути наповнені типовим матеріалом, і потім повинно бути прикладено навантаження, так щоб їх максимально припустима маса брутто була перевищена в шість разів, причому навантаження повинно бути рівномірно розподілене.

6.5.6.5.3 Методи проведення випробування

Металеві й м’які КСМ повинні підніматися відповідно до методу, передбаченого їх конструкцією, до моменту відриву від підлоги й утримуватися в цьому положенні протягом п’яти хвилин.

Тверді пластмасові й складені КСМ повинні підніматися:

a) за допомогою кожної пари розташованих по діагоналі вантажозахватних пристроїв так, щоб підйомна сила діяла вертикально, і втримуватися в цьому положенні протягом п’яти хвилин; і

b) за допомогою кожної пари розташованих по діагоналі вантажозахватних пристроїв так, щоб підйомна сила діяла під кутом 45° до вертикалі в напрямку до центру, і втримуватися в цьому положенні протягом п’яти хвилин.

6.5.6.5.4 Для м’яких КСМ можуть використовуватися й інші, принаймні, настільки ж ефективні методи проведення випробування підйомом за верхню частину й підготовки до випробування.

6.5.6.5.5 Критерії проходження випробування

a) Металеві, тверді пластмасові й складені КСМ: КСМ залишається безпечним у нормальних умовах перевезення, видима залишкова деформація КСМ (включаючи піддон, якщо такий є) і втрата вмісту відсутні.

b) М’які КСМ: відсутність таких ушкоджень КСМ або його вантажозахватних пристроїв, за наявності яких КСМ стає небезпечним для перевезення або вантажно-розвантажувальних операцій, і відсутність втрати вмісту.

6.5.6.6 Випробування на штабелювання

6.5.6.6.1 Застосовність

Проводиться на всіх типах КСМ, які сконструйовані для штабелювання, у якості випробування типу конструкції.

6.5.6.6.2 Підготовка КСМ до випробування

КСМ повинен бути наповнений до його максимально припустимої маси брутто. Якщо питома вага використовуваного для випробування продукту не дозволяє цього зробити, до КСМ повинно бути прикладене додаткове навантаження таким чином, щоб він випробовувався при його максимально припустимій масі брутто, причому навантаження повинно бути рівномірно розподілене.

6.5.6.6.3 Метод проведення випробування

a) КСМ повинен установлюватися своєю основою на горизонтальну тверду поверхню й піддаватися впливу рівномірно розподіленого випробувального навантаження зверху (див. пункт 6.5.6.6.4). У випадку твердих пластмасових КСМ типу 31Н2 і складених КСМ типів 31НН1 і 31НН2 випробування на штабелювання повинно проводитися з використанням первинного наповнювача або стандартної рідини (див. розділ 6.1.6) відповідно до пунктів 6.5.6.3.3 або 6.5.6.3.5 на другому КСМ, як передбачено в пункті 6.5.6.2.2, після попереднього витримування. КСМ повинні піддаватися впливу випробувального навантаження протягом періоду, що становить щонайменше:

i) 5 хвилин у випадку металевих КСМ;

ii) 28 днів при температурі 40 ºC у випадку твердих пластмасових КСМ типів 11H2, 21H2 і 31H2 і у випадку складених КСМ із зовнішньою оболонкою із пластмасового матеріалу, на яку діє навантаження при штабелюванні (тобто типи 11HH1, 11HH2, 21HH1, 21HH2, 31HH1 і 31HH2);

iii) 24 години у випадку всіх інших типів КСМ.

b) Випробувальне навантаження повинно прикладатися одним з наступних методів:

i) один або декілька однотипних КСМ, наповнених до їх максимально припустимої маси брутто, установлюються на випробовуваний КСМ;

ii) вантажі відповідної ваги укладаються на пласку плиту або підставку, що імітує основу КСМ, яка встановлюється на випробовуваний КСМ.

6.5.6.6.4 Розрахунки випробувального навантаження

Маса вантажу, що укладається на КСМ, повинна в 1,8 рази перевищувати загальну максимально припустиму масу брутто такого числа однотипних КСМ, яке може укладатися зверху на КСМ під час перевезення.

6.5.6.6.5 Критерії проходження випробування

a) Усі типи КСМ, крім м’яких КСМ: відсутність такої залишкової деформації, за наявності якої КСМ (включаючи піддон, якщо такий є), стає небезпечним для перевезення, і відсутність втрати вмісту.

b) М’які КСМ: відсутність такого ушкодження корпусу, за наявності якого КСМ стає небезпечним для перевезення, і відсутність втрати вмісту.

6.5.6.7 Випробування на герметичність

6.5.6.7.1 Застосовність

Проводиться на типах КСМ, призначених для перевезення рідин або твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються під тиском, у якості випробування типу конструкції й періодичного випробування.

6.5.6.7.2 Підготовка КСМ до випробування

Випробування повинно проводитися до встановлення будь-якого теплоізоляційного обладнання. Затвори з вентиляційними отворами повинні бути або замінені аналогічними затворами без отворів, або вентиляційні отвори повинні бути заглушені.

6.5.6.7.3 Метод проведення випробування й застосовуваний тиск

Випробування повинно проводитися протягом не менше 10 хвилин з використанням повітря при постійному манометричному тиску не менше 20 кПа (0,2 бар). Повітронепроникність КСМ повинна визначатися відповідним методом, наприклад методом випробування на швидкість падіння тиску повітря або шляхом занурення КСМ у воду, або у випадку металевих КСМ – методом покриття швів і з’єднань мильним розчином. У випадку занурення у воду слід застосовувати поправочний коефіцієнт для урахування гідростатичного тиску.

6.5.6.7.4 Критерій проходження випробування

Відсутність витоку повітря.

6.5.6.8 Випробування на внутрішній тиск (гідравлічний)

6.5.6.8.1 Застосовність

Проводиться на типах КСМ, призначених для перевезення рідин або твердих речовин, що завантажуються або розвантажуються під тиском, у якості випробування типу конструкції.

6.5.6.8.2 Підготовка КСМ до випробування

Випробування повинно проводитися до встановлення будь-якого теплоізоляційного обладнання. Пристрої для скидання тиску повинні бути зняті, а отвори для їх установки – заглушені, або вони повинні бути виведені з дії.

6.5.6.8.3 Метод проведення випробування

Випробування повинно проводитися протягом не менше 10 хвилин із застосуванням гідравлічного тиску, який не повинен бути нижче тиску, зазначеного в пункті 6.5.6.8.4. У ході випробування КСМ не повинні піддаватися механічному впливу.

6.5.6.8.4 Застосовувані величини тиску

6.5.6.8.4.1 Металеві КСМ:

a) для КСМ типів 21A, 21B і 21N, призначених для перевезення твердих речовин групи упакування I, манометричний тиск повинен становити 250 кПа (2,5 бар);

b) для КСМ типів 21A, 21B, 21N, 31A, 31B і 31N, призначених для перевезення речовин групи упакування II або III, манометричний тиск повинен становити 200 кПа (2 бар);

с) крім того, для КСМ типів 31A, 31B і 31N манометричний тиск повинен становити 65 кПа (0,65 бар). Це випробування повинно проводитися перед випробуванням під тиском 200 кПа (2 бар).

6.5.6.8.4.2 Тверді пластмасові й складені КСМ:

а) для КСМ типів 21H1, 21H2, 21HZ1 і 21HZ2 манометричний тиск повинен становити 75 кПа (0,75 бар);

b) для КСМ типів 31H1, 31H2, 31HZ1 і 31HZ2: застосовується найбільша із двох величин, перша з яких визначається за допомогою одного з наступних методів:

i) загальний манометричний тиск, вимірюваний в КСМ (тобто тиск пар завантаженої речовини плюс парціальний тиск повітря або інших інертних газів мінус 100 кПа) при температурі 55 ºC, помножений на коефіцієнт безпеки 1,5; цей загальний манометричний тиск повинен визначатися при максимальному ступені наповнення відповідно до пункту 4.1.1.4 і при температурі наповнення 15 ºС;

ii) 1,75 величини тиску пар речовини, що перевозиться при температурі 50 ºС мінус 100 кПа, але не менше випробувального тиску, що дорівнює 100 кПа;

iii) 1,5 величини тиску пар речовини, що перевозиться при температурі 55 ºС мінус 100 кПа, але не менше випробувального тиску, що дорівнює 100 кПа;

а друга – за допомогою наступного методу:

iv) подвоєний гідростатичний тиск речовини, що перевозиться, але не менше подвоєного гідростатичного тиску води.

6.5.6.8.5 Критерії проходження випробування (випробувань):

а) для КСМ типів 21A, 21B, 21N, 31A, 31B і 31N, які піддаються випробувальному тиску, зазначеному в пункті 6.5.6.8.4.1 а) або b): відсутність витоку;

b) для КСМ типів 31A, 31B і 31N, які піддаються випробувальному тиску, зазначеному в пункті 6.5.6.8.4.1 c): відсутність такої залишкової деформації, за наявності якої КСМ стає небезпечним для перевезення, і відсутність витоку;

c) для твердих пластмасових і складених КСМ: відсутність такої залишкової деформації, за наявності якої КСМ стає небезпечним для перевезення, і відсутність витоку.

6.5.6.9 Випробування на падіння

6.5.6.9.1 Застосовність

Проводиться на всіх типах КСМ у якості випробування типу конструкції.

6.5.6.9.2 Підготовка КСМ до випробування

а) Металеві КСМ: КСМ повинен бути наповнений не менше ніж на 95% його максимальної місткості у випадку твердих речовин або 98% його максимальної місткості у випадку рідин. Пристрої для скидання тиску повинні бути зняті, а отвори для їх установки – заглушені, або вони повинні бути виведені з дії.

b) М’які КСМ: КСМ повинен бути наповнений до його максимально припустимої маси брутто, причому вміст повинен бути рівномірно розподілений.

с) Тверді пластмасові й складені КСМ: КСМ повинен бути наповнений не менше ніж на 95% його максимальної місткості у випадку твердих речовин або 98% його максимальної місткості у випадку рідин. Пристрої для скидання тиску повинні бути зняті, а отвори для їх установки – заглушені, або вони повинні бути виведені з дії. Випробування КСМ повинно проводитися при температурі випробовуваного зразка і його вмісту не вище –18 ºC. Якщо випробовувані зразки складених КСМ підготовлені за цим методом, то умови витримування, приписані в пункті 6.5.6.3.1, можуть не дотримуватися. Випробувальні рідини повинні підтримуватися в рідкому стані шляхом додавання, якщо буде потреба, антифризу. Цю умову можна ігнорувати, якщо пластичність і міцність на розрив розглянутих матеріалів значно не знижуються при низьких температурах.

d) КСМ із фібрового картону й дерев’яні КСМ: КСМ повинен бути наповнений не менше ніж на 95% його максимальної місткості.

6.5.6.9.3 Метод проведення випробування

КСМ повинен скидатися на непружну, горизонтальну, пласку, масивну й тверду поверхню відповідно до вимог пункту 6.1.5.3.4 таким чином, щоб точка удару знаходилася в тій частині основи КСМ, яка вважається найбільш уразливою. КСМ місткістю 0,45 м³ або менше повинні, крім того, пройти випробування методом скидання:

a) металеві КСМ: на найбільш уразливу частину, за винятком тієї частини, на яку проводилося скидання в ході першого випробування;

b) м’які КСМ: на найбільш уразливу бічну сторону;

с) тверді пластмасові КСМ, складені КСМ, КСМ із фібрового картону й дерев’яні КСМ: плиском на бічну сторону, плиском на верхню частину й на кут.

При кожному скиданні може використовуватися один і той самий КСМ або інший КСМ такої ж самої конструкції.

6.5.6.9.4 Висота скидання

Для твердих речовин і рідин, якщо випробування проводиться на твердій речовині або рідині або на якій-небудь іншій речовині, що підлягає перевезенню та що має в основному такі ж фізичні властивості:

Група упакування I	Група упакування II	Група упакування III
1,8 м	1,2 м	0,8 м

Для рідин, якщо випробування проводиться з використанням води:

а) Якщо відносна щільність речовин, що підлягають перевезенню, не перевищує 1,2:

Група упакування II	Група упакування III
1,2 м	0,8 м

b) Якщо відносна щільність речовин, що підлягають перевезенню, перевищує 1,2, висота скидання повинна розраховуватися на основі значення відносної щільності (d) речовини, що підлягає перевезенню, округленого убік збільшення до першого десяткового знака, у такий спосіб:

Група упакування II	Група упакування III
d × 1,0 м	d × 0,67 м

6.5.6.9.5 Критерії проходження випробування (випробувань):

а) Металеві КСМ: відсутність втрати вмісту.

b) М’які КСМ: відсутність втрати вмісту. Незначні викиди при ударі, наприклад через затвори або отвори прошивання швів, не вважаються недоліком КСМ за умови, що після відриву КСМ від ґрунту витік припиняється.

с) Тверді пластмасові КСМ, складені КСМ, КСМ із фібрового картону й дерев’яні КСМ: відсутність втрати вмісту. Незначні викиди через затвори при ударі не вважаються недоліком КСМ за умови, що витік припиняється.

d) Усі КСМ: відсутність ушкодження, при якому КСМ стає небезпечним для перевезення з метою утилізації або видалення, і відсутність втрати вмісту. Крім того, КСМ повинен витримувати підйом за допомогою відповідних засобів так, щоб він не торкався ґрунту протягом п’яти хвилин.

ПРИМІТКА: Критерії, зазначені в підпункті d), застосовуються до типів конструкції КСМ, виготовлених з 1 січня 2011 року.

6.5.6.10 Випробування на розрив

6.5.6.10.1 Застосовність

Проводиться на всіх типах м’яких КСМ у якості випробування типу конструкції.

6.5.6.10.2 Підготовка КСМ до випробування

КСМ повинен бути наповнений не менше ніж на 95% його місткості й до його максимально припустимої маси брутто, причому вміст повинен бути рівномірно розподілений.

6.5.6.10.3 Метод проведення випробування

Після установки КСМ на ґрунт на найбільш широкій бічній стінці корпусу на однаковій відстані від днища КСМ і верхнього рівня вмісту робиться наскрізний ножовий розріз довжиною 100 мм під кутом 45º до головної осі КСМ. Потім КСМ піддається впливу рівномірно розподіленого навантаження зверху, яке у два рази перевищує максимально припустиму масу брутто. Навантаження повинно діяти на КСМ щонайменше протягом п’яти хвилин. КСМ, сконструйований для підйому за верхню або бічну частину, повинен потім, після зняття навантаження, відриватися від ґрунту й утримуватися в цьому положенні протягом п’яти хвилин.

6.5.6.10.4 Критерій проходження випробування

Первинна довжина розрізу не повинна збільшуватися більше ніж на 25%.

6.5.6.11 Випробування на перекидання

6.5.6.11.1 Застосовність

Проводиться на всіх типах м’яких КСМ у якості випробування типу конструкції.

6.5.6.11.2 Підготовка КСМ до випробування

КСМ повинен бути наповнений не менше ніж на 95% його місткості й до його максимально припустимої маси брутто, причому вміст повинен бути рівномірно розподілений.

6.5.6.11.3 Метод проведення випробування

КСМ повинен перекидатися будь-якою частиною свого верху на тверду, непружну, пласку, рівну й горизонтальну поверхню.

6.5.6.11.4 Висота перекидання

Група упакування I	Група упакування II	Група упакування III
1,8 м	1,2 м	0,8 м

6.5.6.11.5 Критерії проходження випробування

Відсутність втрати вмісту. Незначні викиди при ударі, наприклад через затвори або отвори прошивання швів, не вважаються недоліком КСМ за умови, що витік припиняється.

6.5.6.12 Випробування на нахил

6.5.6.12.1 Застосовність

Проводиться на всіх м’яких КСМ, сконструйованих для підйому за верхню або бічну частину, у якості випробування типу конструкції.

6.5.6.12.2 Підготовка КСМ до випробування

КСМ повинен бути наповнений не менше ніж на 95% його місткості й до його максимально припустимої маси брутто, причому вміст повинен бути рівномірно розподілений.

6.5.6.12.3 Метод проведення випробування

КСМ, що лежить на бічній стороні, повинен підніматися зі швидкістю не менше 0,1 м/с до досягнення вертикального положення з відривом від підлоги за допомогою одного вантажозахватного пристрою або, якщо передбачено чотири вантажозахватні пристрої, за допомогою двох таких пристроїв.

6.5.6.12.4 Критерії проходження випробування

Відсутність такого ушкодження КСМ або його вантажозахватних пристроїв, за наявності якого КСМ стає небезпечним для перевезення або вантажно-розвантажувальних операцій.

6.5.6.13 Випробування на вібростійкість

6.5.6.13.1 Застосовність

Проводиться на всіх КСМ, використовуваних для рідин, у якості випробування типу конструкції.

ПРИМІТКА: Це випробування застосовується до типів конструкції КСМ, виготовлених після 31 грудня 2010 року (див. також пункт 1.6.1.14).

6.5.6.13.2 Підготовка КСМ до випробування

Довільно вибирається зразок КСМ, який повинен бути оснащений і закритий так само, як для перевезення. КСМ повинен бути заповнений водою не менше ніж на 98% його максимальної місткості.

6.5.6.13.3 Метод і тривалість проведення випробування

6.5.6.13.3.1 КСМ повинен бути встановлений у центрі платформи випробувальної машини з вертикальною синусоїдальною подвійною амплітудою (повний розмах коливань від мінімуму до максимуму) 25 мм ± 5%. За необхідності до платформи повинні прикріплюватися утримуючі пристрої, які дозволяють запобігти горизонтальному сходу зразка із платформи, не обмежуючи при цьому його вертикальне переміщення.

6.5.6.13.3.2 Випробування повинно проводитися протягом однієї години із частотою вібрації, при якій частина основи КСМ на мить відривається від вібраційної платформи в ході кожного циклу настільки, що, принаймні, в одній точці між основою КСМ і випробувальною платформою може періодично повністю вставлятися металева прокладка. Для уникнення резонансу з тарою може знадобитися коректування раніше заданого значення частоти. Проте випробувальна частота повинна як і раніше дозволяти поміщати металеву прокладку під КСМ, як описується в цьому пункті. Збереження можливості вставляти металеву прокладку є важливою умовою проходження цього випробування. Металева прокладка, використовувана для цього випробування, повинна мати товщину не менше 1,6 мм і ширину не менше 50 мм і повинна бути достатньо довгою, щоб її можна було вставити між КСМ і випробувальною платформою мінімум на 100 мм для проведення випробування.

6.5.6.13.4 Критерії проходження випробування

Не повинно спостерігатися витоку або розриву. Крім того, не повинно спостерігатися руйнування або ушкодження конструкційних компонентів, наприклад розриву швів або ушкодження кріпильних пристроїв.

6.5.6.14 Протокол випробувань

6.5.6.14.1 Повинен складатися й надаватися користувачам КСМ протокол випробувань, що містить щонайменше наступні відомості:

1. Найменування й адреса підприємства, що проводило випробування.

2. Найменування й адреса заявника (якщо буде потреба).

3. Індивідуальний номер протоколу випробувань.

4. Дата складання протоколу випробувань.

5. Виробник КСМ.

6. Опис типу конструкції КСМ (наприклад, розміри, матеріали, затвори, товщина і т.д.), включаючи спосіб виготовлення (наприклад, формування роздуванням), яке може включати креслення та/або фотографію(ї).

7. Максимальна місткість.

8. Характеристики вмісту, що використовувався при випробуваннях, наприклад в’язкість і відносна щільність для рідин і розмір часток для твердих речовин.

9. Опис і результати випробувань. Для твердих пластмасових і складених КСМ, що підлягають випробуванню на внутрішній тиск відповідно до підрозділу 6.5.6.8, температура використаної води.

10. Протокол випробувань повинен бути підписаний, і повинні бути зазначені прізвище й посада особи, що підписала протокол.

6.5.6.14.2 В протоколі випробувань повинні міститися заяви про те, що КСМ, підготовлений так само, як для перевезення, був випробуваний згідно з відповідними вимогами цієї глави й що у випадку використання інших методів або компонентів упаковки протокол може стати недійсним. Копія протоколу випробувань повинна передаватися компетентному органу.

ГЛАВА 6.6

ВИМОГИ ДО ВИГОТОВЛЕННЯ Й ВИПРОБУВАНЬ ВЕЛИКОГАБАРИТНОЇ ТАРИ

6.6.1 Загальні положення

6.6.1.1 Вимоги цієї глави не застосовуються:

a) до тари для класу 2, за винятком великогабаритної тари для виробів, включаючи аерозолі;

b) до тари для класу 6.2, за винятком великогабаритної тари для відходів лікарняного походження, № ООН 3291;

c) до упаковок класу 7, що містять радіоактивний матеріал.

6.6.1.2 Великогабаритна тара повинна виготовлятися, випробовуватися й реконструюватися відповідно до програми гарантії якості, що задовольняє компетентний орган, для того щоб кожна виготовлена або реконструйована одиниця великогабаритної тари відповідала вимогам цієї глави.

ПРИМІТКА: Стандарт ISO 16106:2020 «Транспортні упаковки для небезпечних вантажів – Тара, контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів (КСМ) і великогабаритна тара для небезпечних вантажів – Керівні вказівки із застосування стандарту ISO 9001» містить прийнятні вказівки відносно процедур, які можуть застосовуватися.

6.6.1.3 Конкретні вимоги до великогабаритної тари, що містяться в розділі 6.6.4, засновані на використовуваній у цей час великогабаритній тарі. З урахуванням досягнень науки й техніки дозволяється використовувати великогабаритну тару, що відповідає технічним вимогам, що відрізняються від тих, які передбачені в розділі 6.6.4, за умови що вона настільки ж ефективна, прийнятна для компетентного органу й задовольняє вимогам, зазначеним в розділі 6.6.5. Методи випробувань, що відрізняються від методів, описаних у ДОПНВ, прийнятні, якщо вони еквівалентні й визнані компетентним органом.

6.6.1.4 Виробники тари й підприємства, що здійснюють її подальший продаж, повинні надавати інформацію про процедури, які треба виконувати, і опис типів і розмірів затворів (включаючи необхідні ущільнення) і будь-яких інших компонентів, необхідних для забезпечення того, щоб подані до перевезення упаковки могли витримувати застосовні експлуатаційні випробування, передбачені в цій главі.

6.6.2 Код для позначення типів великогабаритної тари

6.6.2.1 Код, використовуваний для позначення великогабаритної тари, складається з:

а) двох арабських цифр:

50 – для твердої великогабаритної тари; або 51 – для м’якої великогабаритної тари; і

b) великих літер латинського алфавіту, що вказують на характер матеріалу, наприклад деревина, сталь і т.д. Слід використовувати великі літери, вказані в пункті 6.1.2.6.

6.6.2.2 Після коду великогабаритної тари може йти літера «Т» або «W». Літера »T» означає великогабаритну аварійну тару, що відповідає вимогам пункту 6.6.5.1.9. Літера «W» означає, що великогабаритна тара, хоча вона й відноситься до типу, зазначеного кодом, виготовлена з деякими відмінностями від технічних вимог розділу 6.6.4, але вважається еквівалентною згідно з вимогами пункту 6.6.1.3.

6.6.3 Маркування

6.6.3.1 Основні маркувальні знаки

Кожна одиниця великогабаритної тари, виготовленої й призначеної для використання відповідно до положень ДОПНВ, повинна мати довговічні й розбірливі маркувальні знаки, що наносяться в тому місці, де вони були б добре помітні. Літери, цифри й символи на маркувальних знаках повинні мати висоту не менше 12 мм, і маркувальні знаки повинні містити наступні елементи:

a) символ Організації Об’єднаних Націй для тари .

Цей символ повинен використовуватися винятково для позначення того, що тара, м’який контейнер для масових вантажів, переносна цистерна або БЕГК задовольняє вимогам глав 6.1, 6.2, 6.3, 6.5, 6.6, 6.7 або 6.11. На металевій великогабаритній тарі, на якій маркувальні знаки вибито або видавлено, замість цього символу можна використовувати великі літери «UN»;

b) код «50» для твердої великогабаритної тари або «51» для м’якої великогабаритної тари, за яким іде позначення типу матеріалу відповідно до пункту 6.5.1.4.1 b);

с) велику літеру, що вказує групу(и) упакування, для якої(их) було затверджено тип конструкції:

X – для груп упакування I, II і III; Y – для груп упакування II і III; Z – тільки для групи упакування III;

d) місяць і рік (дві останні цифри року) виготовлення;

е) найменування держави, що дозволила нанесення маркувальних знаків, у вигляді відмітного знаку, використовуваного на транспортних засобах, що знаходяться у міжнародному дорожньому русі¹;

f) найменування або символ виробника або інше позначення великогабаритної тари, вказане компетентним органом;

g) навантаження при випробуванні на штабелювання в кг. У випадку великогабаритної тари, не призначеної для штабелювання, повинна бути зазначена цифра «0»;

h) максимально припустиму масу брутто в кг.

Зазначені вище маркувальні знаки повинні наноситися в послідовності вищевказаних підпунктів.

Кожний маркувальний знак, що наноситься відповідно до підпунктів а)–h), повинен бути чітко відділений від інших маркувальних знаків, наприклад косою рисою або пропуском, для того щоб його можна було легко ідентифікувати.

6.6.3.2 Приклади маркування:

	50A/X/05 01/N/PQRS 2500/1000	Для сталевої великогабаритної тари, придатної для штабелювання; навантаження при штабелюванні: 2 500 кг; максимальна маса брутто: 1 000 кг.
	50H/Y/04 02/D/ABCD 987 0/800	Для пластмасової великогабаритної тари, непридатної для штабелювання; максимальна маса брутто: 800 кг.
	51H/Z/06 01/S/1999 0/500	Для м’якої великогабаритної тари, непридатної для штабелювання; максимальна маса брутто: 500 кг.
	50AT/Y/05/01/B/PQRS 2500/1000	Для великогабаритної сталевої аварійної тари, придатної для штабелювання; навантаження при штабелюванні: 2 500 кг; максимальна маса брутто: 1 000 кг.

6.6.3.3 Максимальне припустиме навантаження при штабелюванні повинно бути вказано на символі, зображеному на рис. 6.6.3.3.1 або рис. 6.6.3.3.2. Символ повинен бути довговічним і ясно видимим.

Мінімальні розміри − 100 мм x 100 мм. Висота літер і цифр, що вказують масу, повинна бути не менше 12 мм. Зона, позначена розмірними стрілками, повинна мати форму квадрата. Якщо розміри не зазначені, усі елементи повинні бути приблизно пропорційні зображеним елементам. Маса, зазначена над символом, не повинна перевищувати навантаження, використовуване під час випробування типу конструкції (див. пункт 6.6.5.3.3.4), поділену на 1,8.

6.6.3.4 Якщо великогабаритна тара відповідає одному або декільком випробуваним типам конструкції великогабаритної тари, включаючи один або кілька випробуваних типів конструкції тари або КСМ, на великогабаритній тарі може бути більше одного маркувального знака для зазначення відповідних вимог до випробування експлуатаційних характеристик, які було виконано. Якщо на великогабаритній тарі є більше одного маркувального знака, то ці маркувальні знаки повинні розташовуватися в безпосередній близькості один від одного й кожний маркувальний знак повинен відображатися повністю.

6.6.4 Особливі вимоги до великогабаритної тари

6.6.4.1 Особливі вимоги до металевої великогабаритної тари

50А сталева 50В алюмінієва 50N металева (крім сталевої або алюмінієвої)

6.6.4.1.1 Великогабаритна тара повинна виготовлятися з відповідного пластичного металу, зварюваність якого повністю підтверджена. Зварені шви повинні виконуватися кваліфіковано й забезпечувати повну безпеку. У відповідних випадках слід ураховувати поведінку матеріалу при низьких температурах.

6.6.4.1.2 Необхідно виключити можливість ушкодження в результаті гальванічного ефекту, що виникає при з’єднанні різнорідних металів.

6.6.4.2 Особливі вимоги до великогабаритної тари з м’яких матеріалів

51Н м’яка пластмасова 51М м’яка паперова

6.6.4.2.1 Великогабаритна тара повинна виготовлятися з відповідних матеріалів. Міцність матеріалу й конструкції м’якої великогабаритної тари повинні відповідати її місткості й призначенню.

6.6.4.2.2 Усі матеріали, використовувані в конструкції м’якої великогабаритної тари типу 51М, повинні після повного занурення у воду не менше ніж на 24 години зберігати щонайменше 85% міцності на розрив стосовно раніше виміряної міцності цього матеріалу, приведеного в стан рівноваги з повітрям, що мають відносну вологість не більше 67%.

6.6.4.2.3 З’єднання (шви) повинні бути прошиті, заварені, склеєні або виконані будь-яким еквівалентним методом. Усі краї прошитих з’єднань повинні бути закріплені.

6.6.4.2.4 М’яка великогабаритна тара повинна мати достатній опір старінню й руйнуванню під впливом ультрафіолетового випромінювання, кліматичних умов або речовини, що міститься в ній, для того щоб вона відповідала своєму призначенню.

6.6.4.2.5 Якщо для пластмасової м’якої великогабаритної тари вимагається захист від ультрафіолетового випромінювання, то її матеріал повинен містити добавки сажі або інших відповідних пігментів або інгібіторів. Ці добавки повинні бути сумісні із умістом і зберігати свої властивості протягом усього терміну експлуатації великогабаритної тари. У випадку застосування сажі, пігментів або інгібіторів, що відрізняються від тих, які використовувалися при виготовленні випробуваного типу конструкції, повторні випробування можуть не проводитися, якщо зміни у вмісті сажі, пігменту або інгібітору не виявляють негативного впливу на фізичні властивості конструкційного матеріалу.

6.6.4.2.6 В матеріал великогабаритної тари можуть включатися добавки для підвищення опору старінню або для інших цілей за умови, що вони не виявляють негативного впливу на фізичні або хімічні властивості матеріалу.

6.6.4.2.7 Після наповнення співвідношення між висотою й шириною великогабаритної тари не повинно перевищувати 2:1.

6.6.4.3 Особливі вимоги до пластмасової великогабаритної тари

50Н тверда пластмасова

6.6.4.3.1 Великогабаритна тара повинна виготовлятися з придатних пластмасових матеріалів з відомими характеристиками й мати достатню міцність, що відповідає її місткості й призначенню. Матеріал повинен мати достатній опір старінню й руйнуванню під впливом речовин, що перевозяться, або, у відповідних випадках, ультрафіолетового випромінювання. У відповідних випадках слід ураховувати поведінку матеріалу при низьких температурах. Будь-який витік речовини, що перевозиться, не повинен становити небезпеки в нормальних умовах перевезення.

6.6.4.3.2 Якщо потрібен захист від ультрафіолетового випромінювання, він забезпечується за рахунок додавання сажі або інших відповідних пігментів або інгібіторів. Ці добавки повинні бути сумісні із умістом і зберігати свої властивості протягом усього терміну експлуатації зовнішньої тари. У випадку застосування сажі, пігментів або інгібіторів, що відрізняються від тих, які використовувалися при виготовленні випробуваного типу конструкції, повторні випробування можуть не проводитися, якщо зміни у вмісті сажі, пігменту або інгібітору не виявляють негативного впливу на фізичні властивості конструкційного матеріалу.

6.6.4.3.3 В матеріал великогабаритної тари можуть включатися добавки для підвищення опору старінню або для інших цілей за умови, що вони не виявляють негативного впливу на фізичні або хімічні властивості матеріалу.

6.6.4.4 Особливі вимоги до великогабаритної тари з фібрового картону

50G із твердого фібрового картону

6.6.4.4.1 При виготовленні повинен застосовуватися міцний, високоякісний плаский або двосторонній гофрований фібровий картон (одно- або багатошаровий), що відповідає місткості великогабаритної тари і її призначенню. Зовнішня поверхня повинна мати таку водостійкість, щоб збільшення маси, визначене в результаті 30-хвилинного випробування за методом Кобба, яке використовується для встановлення гігроскопічності, не перевищувало 155 г/м² (див. стандарт ISO 535:1991). Фібровий картон повинен мати відповідну міцність на вигин. Він повинен бути розрізаний, відфальцований без задирок і мати відповідні прорізи, щоб при складанні не було зламів, розтріскування поверхні або зайвих вигинів. Гофрований шар фібрового картону повинен бути міцно склеєний з облицюванням.

6.6.4.4.2 Стінки, у тому числі верхня й нижня, повинні характеризуватися величиною стійкості до проколу не менше 15 Дж, вимірюваною відповідно до стандарту ISO 3036:1975.

6.6.4.4.3 Виробничі шви на зовнішній оболонці великогабаритної тари повинні бути з’єднані внапусток із необхідним запасом і повинні бути скріплені клейкою стрічкою, склеєні й скріплені металевим дужками або з’єднані іншими не менш ефективними засобами. Якщо шви склеюються або скріплюються клейкою стрічкою, то слід використовувати водостійкий клей. Металеві дужки повинні проходити наскрізь через усі елементи, що скріплюються, й мати таку форму або мати такий захист, щоб вони не могли пошкодити або проткнути внутрішній вкладиш.

6.6.4.4.4 Будь-яка незнімна основа, що є частиною великогабаритної тари, або будь-який знімний піддон повинні бути придатні для механічного навантаження й вивантаження великогабаритної тари, заповненої до її максимально припустимої маси брутто.

6.6.4.4.5 Знімний піддон або незнімна основа великогабаритної тари повинні бути сконструйовані таким чином, щоб вони не мали ніяких виступів для уникнення ушкоджень при навантаженні й вивантаженні.

6.6.4.4.6 У випадку використання знімного піддона корпус повинен бути закріплений на ньому з метою забезпечення стійкості при навантаженні, вивантаженні й перевезенні. Верхня поверхня знімного піддона не повинна мати гострих виступів, які могли б пошкодити великогабаритну тару.

6.6.4.4.7 З метою збільшення можливостей для штабелювання можуть використовуватися такі кріпильні пристрої, як дерев’яні опори, однак вони не повинні стикатися із вкладишем.

6.6.4.4.8 Якщо великогабаритна тара призначена для штабелювання, то опорна поверхня повинна розподіляти навантаження безпечним чином.

6.6.4.5 Особливі вимоги до дерев’яної великогабаритної тари

50С із природної деревини

50D з фанери

50F з деревних матеріалів

6.6.4.5.1 Міцність використовуваних матеріалів і метод виготовлення повинні відповідати місткості й призначенню великогабаритної тари.

6.6.4.5.2 Природня деревина повинна бути добре витриманою, комерційно сухою і без дефектів, які суттєво зменшили б міцність будь-якої частини великогабаритної тари. Кожна частина великогабаритної тари повинна складатися із цільного куска або еквівалентного йому елемента. Елементи вважаються еквівалентними цільному куску, якщо використовуються відповідні методи склеювання (наприклад, з’єднання Ліндерманна, шпунтове з’єднання, гніздове або фланцеве з’єднання), стикове з’єднання з не менше ніж двома дужками з гофрованого металу на кожне з’єднання або інші, щонайменше настільки ж ефективні методи.

6.6.4.5.3 Великогабаритна тара з фанери повинна мати не менше трьох шарів. Повинна використовуватися добре витримана фанера з лущеного, струганого або пиляного шпону, комерційно суха, й що не має дефектів, які суттєво зменшили б міцність великогабаритної тари. Усі суміжні шари повинні бути склеєні водостійким клеєм. Поряд з фанерою для виготовлення великогабаритної тари можна використовувати інші придатні матеріали.

6.6.4.5.4 При виготовленні великогабаритної тари з деревних матеріалів повинні використовуватися такі водостійкі види, як тверді деревноволокнисті плити, деревностружкові плити або інші придатні матеріали.

6.6.4.5.5 Великогабаритна тара повинна бути або міцно збита цвяхами, або прикріплена до кутових стояків або кінців, або зібрана іншими придатними методами.

6.6.4.5.6 Будь-яка незнімна основа, яка є частиною великогабаритної тари, або будь-який знімний піддон повинні бути придатні для механічного навантаження або вивантаження великогабаритної тари, заповненої до її максимально припустимої маси брутто.

6.6.4.5.7 Знімний піддон або незнімна основа великогабаритної тари повинні бути сконструйовані таким чином, щоб вони не мали ніяких виступів для уникнення ушкоджень при навантаженні й вивантаженні.

6.6.4.5.8 Корпус повинен бути закріплений на будь-якому знімному піддоні з метою забезпечення стійкості при навантаженні, вивантаженні й перевезенні. Якщо використовується знімний піддон, то на його верхній поверхні не повинно бути гострих виступів, які могли б пошкодити великогабаритну тару.

6.6.4.5.9 З метою збільшення можливостей для штабелювання можуть використовуватися такі кріпильні пристрої, як дерев’яні опори, однак вони не повинні стикатися із вкладишем.

6.6.4.5.10 Якщо великогабаритна тара призначена для штабелювання, то опорна поверхня повинна розподіляти навантаження безпечним чином.

6.6.5 Вимоги до випробувань великогабаритної тари

6.6.5.1 Застосовність і періодичність проведення випробувань

6.6.5.1.1 Тип конструкції кожної великогабаритної тари повинен бути випробуваний, як це передбачено в підрозділі 6.6.5.3, відповідно до процедур, установлених компетентним органом, що дозволяєютьнанести маркувальний знак, і повинен бути затверджений цим компетентним органом.

6.6.5.1.2 До початку експлуатації кожний тип конструкції великогабаритної тари повинен успішно пройти випробування, приписані в цій главі. Тип конструкції великогабаритної тари визначається конструкцією, розміром, матеріалом і його товщиною, технологією виготовлення й укладання, але може залежати також від різних способів обробки поверхні. Він також охоплює великогабаритну тару, яка відрізняється від прототипу тільки меншою розрахунковою висотою.

6.6.5.1.3 Серійні зразки продукції проходять випробування через інтервали, установлені компетентним органом. Для таких випробувань, проведених на великогабаритній тарі з фібрового картону, підготовка в умовах довкілля вважається рівнозначною підготовці згідно з положеннями пункту 6.6.5.2.4.

6.6.5.1.4 Випробування повинні повторюватися, крім того, при кожній зміні конструкції, матеріалу або технології виготовлення великогабаритної тари.

6.6.5.1.5 Компетентний орган може дозволити проведення вибіркових випробувань великогабаритної тари, яка тільки в несуттєвому ступені відрізняється від уже випробуваного типу, наприклад меншими розмірами або меншою масою нетто внутрішньої тари, а також великогабаритної тари, виготовленої з невеликими зменшеннями габаритного(их) розміру(ів).

6.6.5.1.6 (Зарезервовано)

ПРИМІТКА: Відносно умов, що стосуються об’єднання різних типів внутрішньої тари у великогабаритній тарі, і припустимих модифікацій внутрішньої тари див. пункт 4.1.1.5.1.

6.6.5.1.7 Компетентний орган може в будь-який час вимагати докази – шляхом проведення випробувань відповідно до положень цього розділу – того, що серійна великогабаритна тара відповідає вимогам випробувань типу конструкції.

6.6.5.1.8 Компетентний орган може дозволити проведення декількох видів випробувань на одному зразку, якщо це не вплине на дійсність результатів випробувань.

6.6.5.1.9 Великогабаритна аварійна тара

Великогабаритна аварійна тара повинна бути випробувана й маркірована відповідно до вимог, застосовних до великогабаритної тари групи упакування II, призначеної для перевезення твердих речовин або внутрішньої тари, при цьому, однак:

a) при випробуваннях повинна використовуватися вода, а великогабаритна аварійна тара повинна бути заповнена не менше ніж на 98% її максимальної місткості. Щоб одержати необхідну загальну масу упаковки, можна додати, наприклад, мішки зі свинцевим дробом, але розмістити їх необхідно таким чином, щоб вони не вплинули на результати випробування. При проведенні випробування на падіння можна також змінити висоту падіння відповідно до пункту 6.6.5.3.4.4.2 b);

b) великогабаритна аварійна тара повинна, крім того, успішно пройти випробування на герметичність при тиску 30 кПа, і результати цього випробування повинні бути занесені до протоколу випробування, що вимагається згідно з підрозділом 6.6.5.4; і

c) на великогабаритній аварійній тарі повинна бути проставлена літера «T» відповідно до пункту 6.6.2.2.

6.6.5.2 Підготовка до випробувань

6.6.5.2.1 Випробуванням повинна піддаватися великогабаритна тара, підготовлена так само, як і для перевезення, включаючи використовувані внутрішню тару або вироби. Внутрішня тара заповнюється не менше ніж на 98% її максимальної місткості у випадку рідин або 95% у випадку твердих речовин. Великогабаритна тара, внутрішня тара якої призначена як для рідин, так і для твердих речовин, проходить окреме випробування для кожного виду вмісту. Речовини, що містяться у внутрішній тарі, або вироби, які будуть перевозитися у великогабаритній тарі, можуть замінятися іншими речовинами або виробами, якщо це не вплине на дійсність результатів випробувань. Якщо використовуються інші типи внутрішньої тари або інші вироби, вони повинні мати ті ж самі фізичні характеристики (масу і т.д.), що й внутрішня тара або вироби, що підлягають перевезенню. Допускається використання добавок, таких як мішки із дробом, для досягнення необхідної загальної маси упаковки, якщо ці добавки розміщені так, що це не позначиться на результатах випробувань.

6.6.5.2.2 Якщо при випробуваннях на падіння для рідин використовується інша речовина, вона повинна мати відносну щільність і в’язкість, аналогічні відносній щільності й в’язкості речовини, яка буде перевозитися. При цьому випробуванні рідини можуть замінятися водою з дотриманням умов, зазначених у пункті 6.6.5.3.4.4.

6.6.5.2.3 Великогабаритна тара із пластмасових матеріалів і великогабаритна тара, що містить внутрішню тару із пластмасових матеріалів, за винятком мішків для твердих речовин або виробів, випробовуються на падіння після того, як температура випробовуваного зразка і його вмісту доведена до –18 ºС або більш низької температури. Цю вимогу відносно витримування можна ігнорувати, якщо розглянуті матеріали мають достатню пластичність і міцність на розрив при низьких температурах. Якщо випробовуваний зразок підготовлений таким чином, то умови витримування, приписані в пункті 6.6.5.2.4, можуть не дотримуватися. Випробувальні рідини повинні підтримуватися в рідкому стані шляхом додавання, якщо буде потреба, антифризу.

6.6.5.2.4 Великогабаритна тара з фібрового картону повинна витримуватися протягом не менше 24 годин в атмосфері з регульованими температурою й відносною вологістю.

Кращою є атмосфера при температурі 23 ºС ± 2 ºС і відносній вологості 50% ± 2%. Два інших варіанта – при температурі 20 ºС ± 2 ºС і відносній вологості 65% ± 2% або при температурі 27 ºС ± 2 ºС і відносній вологості 65% ± 2%.

ПРИМІТКА: Середні значення повинні знаходитися в цих межах. Внаслідок короткочасних коливань і обмеженої точності вимірів результати окремих вимірів відносної вологості можуть змінюватися в межах ± 5%, не виявляючи істотного впливу на відтворюваність результатів випробувань.

6.6.5.3 Умови випробувань

6.6.5.3.1 Випробування підйомом за нижню частину

6.6.5.3.1.1 Застосовність

Проводиться на всіх типах великогабаритної тари, які обладнані пристроями для підйому за основу, у якості випробування типу конструкції.

6.6.5.3.1.2 Підготовка великогабаритної тари до випробування

Великогабаритна тара повинна бути завантажена так, щоб її маса брутто в 1,25 рази перевищувала її максимально припустиму масу брутто, причому вантаж повинен бути рівномірно розподілений.

6.6.5.3.1.3 Метод проведення випробування

Великогабаритна тара повинна двічі підніматися й опускатися автонавантажувачем із уведенням вилочного захоплювача по центру на 3/4 ширини основи (якщо місця введення захоплювача не фіксовані). Вилочний захоплювач повинен уводитися на глибину в 3/4 розміру основи в напрямку введення захоплювача. Випробування повинно проводитися із усіх можливих напрямків уведення захоплювача.

6.6.5.3.1.4 Критерії проходження випробування

Відсутність такої залишкової деформації, за наявності якої великогабаритна тара стає небезпечною для перевезення, і відсутність втрати вмісту.

6.6.5.3.2 Випробування підйомом за верхню частину

6.6.5.3.2.1 Застосовність

Проводиться на тих типах великогабаритної тари, які сконструйовані для підйому за верхню частину й обладнані пристроями для підйому, у якості випробування типу конструкції.

6.6.5.3.2.2 Підготовка великогабаритної тари до випробування

Великогабаритна тара повинна бути завантажена до рівня, що у два рази перевищує її максимально припустиму масу брутто. М’яка великогабаритна тара повинна бути завантажена до рівня, що у шість разів перевищує її максимально припустиму масу брутто, причому вантаж повинен бути рівномірно розподілений.

6.6.5.3.2.3 Метод проведення випробування

Великогабаритна тара повинна підніматися відповідно до методу, передбаченого її конструкцією, до моменту відриву від підлоги й утримуватися в цьому положенні протягом п’яти хвилин.

6.6.5.3.2.4 Критерії проходження випробування

а) Металева й тверда пластмасова великогабаритна тара: відсутність такої залишкової деформації, за наявності якої великогабаритна тара (включаючи піддон, якщо такий є) стає небезпечною для перевезення, і відсутність втрати вмісту.

b) М’яка великогабаритна тара: відсутність таких ушкоджень великогабаритної тари або її вантажозахватних пристроїв, за наявності яких великогабаритна тара стає небезпечною для перевезення або вантажно-розвантажувальних операцій, і відсутність втрати вмісту.

6.6.5.3.3 Випробування на штабелювання

6.6.5.3.3.1 Застосовність

Проводиться на всіх типах великогабаритної тари, які сконструйовані для штабелювання, у якості випробування типу конструкції.

6.6.5.3.3.2 Підготовка великогабаритної тари до випробування

Великогабаритна тара повинна бути завантажена до її максимально припустимої маси брутто.

6.6.5.3.3.3 Метод проведення випробування

Великогабаритна тара повинна встановлюватися своєю основою на горизонтальну тверду поверхню й піддаватися дії рівномірно розподіленого випробувального навантаження зверху (див. пункт 6.6.5.3.3.4) протягом не менше п’яти хвилин, а великогабаритна тара з дерева, фібрового картону й пластмасових матеріалів – протягом 24 годин.

6.6.5.3.3.4 Розрахунки випробувального навантаження

Маса вантажу, що укладається на великогабаритну тару, повинна в 1,8 рази перевищувати загальну максимально припустиму масу брутто такого числа однотипних одиниць великогабаритної тари, яке може укладатися зверху на великогабаритну тару під час перевезення.

6.6.5.3.3.5 Критерії проходження випробування

а) Усі типи великогабаритної тари, крім м’якої великогабаритної тари: відсутність такої залишкової деформації, за наявності якої великогабаритна тара стає небезпечною для перевезення, і відсутність втрати вмісту.

b) М’яка великогабаритна тара: відсутність такого ушкодження корпусу, за наявності якого великогабаритна тара стає небезпечною для перевезення, і відсутність втрати вмісту.

6.6.5.3.4 Випробування на падіння

6.6.5.3.4.1 Застосовність

Проводиться на всіх типах великогабаритної тари у якості випробування типу конструкції.

6.6.5.3.4.2 Підготовка великогабаритної тари до випробування

Великогабаритна тара наповнюється відповідно до вимог пункту 6.6.5.2.1.

6.6.5.3.4.3 Метод проведення випробування

Великогабаритна тара повинна скидатися на непружну, горизонтальну, пласку, масивну й тверду поверхню відповідно до вимог пункту 6.1.5.3.4 таким чином, щоб точка удару знаходилася в тій частині основи великогабаритної тари, яка вважається найбільш уразливою.

6.6.5.3.4.4 Висота скидання

ПРИМІТКА: Великогабаритна тара, призначена для речовин і виробів класу 1, випробовується відповідно до вимог, встановлених до групи упакування II.

6.6.5.3.4.4.1 У випадку внутрішньої тари, що містить тверді або рідкі речовини або вироби, якщо випробування проводиться з використанням твердої речовини, рідкої речовини або виробів, що підлягають перевезенню, або з використанням іншої речовини або виробу, що має в основному такі ж самі характеристики:

Група упакування I	Група упакування II	Група упакування III
1,8 м	1,2 м	0,8 м

6.6.5.3.4.4.2 У випадку внутрішньої тари, що містить рідини, якщо випробування проводиться з використанням води:

а) якщо відносна щільність підлягаючих перевезенню речовин не перевищує 1,2:

Група упакування I	Група упакування II	Група упакування III
1,8 м	1,2 м	0,8 м

b) якщо відносна щільність підлягаючих перевезенню речовин перевищує 1,2, висота скидання повинна розраховуватися на основі відносної щільності (d) підлягаючої перевезенню речовини, округленої до першого десяткового знака, у такий спосіб:

Група упакування I	Група упакування II	Група упакування III
d ´1,5 (м)	d ´ 1,0 (м)	d ´ 0,67 (м)

6.6.5.3.4.5 Критерії проходження випробування

6.6.5.3.4.5.1 Великогабаритна тара не повинна мати ушкоджень, що можуть негативно вплинути на безпеку перевезення. Не повинно відбуватися якого-небудь витоку речовини, що наповнює тару, із внутрішньої тари або виробу (виробів).

6.6.5.3.4.5.2 У випадку великогабаритної тари для виробів класу 1 не допускається ніяких розривів, які могли б призвести до витоку з неї вибухових речовин або випаданню з неї вибухових виробів.

6.6.5.3.4.5.3 Зразок великогабаритної тари успішно проходить випробування на падіння в тому випадку, якщо вміст повністю зберігся в тарі, навіть якщо затвор уже не є непроникним для сипучих речовин.

6.6.5.4 Сертифікація й протокол випробувань

6.6.5.4.1 На кожний тип конструкції великогабаритної тари повинно видаватися свідоцтво й повинен наноситися маркувальний знак (відповідно до розділу 6.6.3), що засвідчують, що даний тип конструкції, включаючи його пристрої, відповідає вимогам відносно випробувань.

6.6.5.4.2 Повинен складатися й надаватися користувачам великогабаритної тари протокол випробувань, що містить щонайменше наступні відомості:

1. Найменування й адреса підприємства, що проводило випробування.

2. Найменування й адреса заявника (якщо буде потреба).

3. Індивідуальний номер протоколу випробувань.

4. Дата складання протоколу випробувань.

5. Виробник великогабаритної тари.

6. Опис типу конструкції великогабаритної тари (наприклад, розміри, матеріали, затвори, товщина і т.д.) та/або фотографія(ї).

7. Максимальна місткість/максимально припустима маса брутто.

8. Характеристики вмісту, що використовувався при випробуваннях, наприклад види й описи використаних внутрішньої тари або виробів.

9. Опис і результати випробувань.

10. Протокол випробувань повинен бути підписаний, і повинні бути зазначені прізвище й посада особи, що підписала протокол.

6.6.5.4.3 В протоколі випробувань повинні міститися заяви про те, що великогабаритна тара, підготовлена так само, як для перевезення, була випробувана згідно з відповідними положеннями цієї глави й що у випадку використання інших методів або компонентів упаковки протокол може стати недійсним. Копія протоколу випробувань повинна передаватися компетентному органу.

ГЛАВА 6.7

ВИМОГИ ДО КОНСТРУКЦІЇ, ВИГОТОВЛЕННЯ, ПЕРЕВІРКИ Й ВИПРОБУВАНЬ ПЕРЕНОСНИХ ЦИСТЕРН І БАГАТОЕЛЕМЕНТНИХ ГАЗОВИХ КОНТЕЙНЕРІВ (БЕГК) «UN»

ПРИМІТКА 1: Відносно вбудованих цистерн (автоцистерн), знімних цистерн, контейнерів-цистерн і знімних кузовів-цистерн, корпуси яких виготовлені з металевих матеріалів, а також транспортних засобів-батарей і багатоелементних газових контейнерів (БЕГК), за винятком БЕГК «UN», див. главу 6.8; відносно вбудованих цистерн (автоцистерн) і знімних цистерн, корпуси яких виготовлені з армованих волокном пластмас, див. главу 6.13; відносно вакуумних цистерн для відходів див. главу 6.10.

ПРИМІТКА 2: Вимоги цієї глави застосовуються також до переносних цистерн, корпуси яких виготовлено з армованих волокном пластмас (АВП), на умовах, зазначених у главі 6.9.

6.7.1 Сфера застосування й загальні вимоги

6.7.1.1 Вимоги цієї глави застосовуються до переносних цистерн, призначених для перевезення небезпечних вантажів, і до БЕГК, призначених для перевезення неохолоджених газів класу 2, причому всіма видами транспорту. На додаток до вимог цієї глави, якщо немає інших вказівок, будь-яка переносна цистерна або будь-який БЕГК, що використовуються для мультимодальних перевезень і відповідають визначенню терміна «контейнер», що міститься в Міжнародній конвенції по безпечних контейнерах (КБК) 1972 року із внесеними в неї змінами, повинні відповідати застосовним вимогам цієї Конвенції. Додаткові вимоги можуть пред’являтися до морських переносних цистерн або БЕГК, що перевозяться у відкритому морі.

6.7.1.2 З урахуванням нових досягнень науки й техніки технічні вимоги цієї глави можуть бути змінені на підставі альтернативних приписів. Альтернативні приписи повинні забезпечувати принаймні такий же самий рівень безпеки, як і рівень безпеки, що гарантується вимогами цієї глави відносно сумісності речовин, що перевозяться, і здатності переносної цистерни або БЕГК витримувати удари, навантаження й вплив вогню. У випадку міжнародних перевезень переносні цистерни або БЕГК, виготовлені відповідно до таких альтернативних приписів, повинні бути офіційно затверджені відповідними компетентними органами.

6.7.1.3 Якщо в стовпчику 10 таблиці A глави 3.2 для якої-небудь речовини не зазначена інструкція з переносних цистерн (T1–T23, T50 або T75), компетентний орган країни походження може видати тимчасовий дозвіл на її перевезення. Цей дозвіл повинен бути включений в документацію, що супроводжує вантаж, і повинен містити, як мінімум, відомості, що зазвичай вказуються в інструкціях з переносних цистерн, а також умови перевезення даної речовини.

6.7.2 Вимоги до конструкції, виготовлення, перевірки й випробувань переносних цистерн, призначених для перевезення речовин класу 1 і класів 3–9

6.7.2.1 Визначення

Для цілей цього розділу:

Альтернативний припис означає затвердження компетентним органом переносної цистерни або БЕГК, сконструйованих, виготовлених або випробуваних відповідно до технічних вимог або методів випробувань, інших за ті, які передбачені в цій главі.

Випробування на герметичність означає випробування з використанням газу, при якому корпус і його експлуатаційне обладнання піддаються ефективному внутрішньому тиску, що становить не менше 25% від МПРТ.

Випробувальний тиск означає максимальний манометричний тиск у верхній частині корпусу під час випробування на гідравлічний тиск, що становить не менше 1,5 розрахункового тиску. Мінімальний випробувальний тиск для переносних цистерн, призначених для конкретних речовин, вказано у відповідній інструкції з переносних цистерн у пункті 4.2.5.2.6.

Дрібнозерниста сталь означає сталь із розміром феритного зерна 6 або менше, що визначено відповідно до стандарту ASTM E 112-96 або стандарту EN 10028‑3, частина 3.

Експлуатаційне обладнання означає контрольно-вимірювальні прилади й пристрої для наповнення й розвантаження, видалення пар і газів, запобіжні пристрої, пристрої нагрівання й охолодження, а також теплоізоляцію.

Конструктивне обладнання означає зовнішні елементи корпусу, що посилюють, кріплять, захищають та стабілізують його.

Корпус означає частину переносної цистерни, яка втримує речовину, призначену для перевезення (сама цистерна), включаючи отвори і їх запірні пристрої, але без експлуатаційного або зовнішнього конструктивного обладнання.

Максимально припустима маса брутто (МПМБ) означає суму тарної маси переносної цистерни й найбільшої маси вантажу, дозволеної до перевезення.

Максимально припустимий робочий тиск (МПРТ) означає тиск, що дорівнює, щонайменше, найбільшому з наступних двох значень, вимірюваних у верхній частині корпусу цистерни, що знаходиться в робочому стані; маються на увазі значення:

a) максимального ефективного манометричного тиску, припустимого в корпусі під час наповнення або розвантаження; або

b) максимального ефективного манометричного тиску, на який розраховано корпус і який не повинен бути менше суми:

i) абсолютного тиску (у барах) пар речовини при 65 °C мінус 1 бар; і

ii) парціального тиску (у барах) повітря або інших газів у просторі над рівнем речовини, що визначається на основі максимальної температури газоповітряного середовища, що дорівнює 65 °C, і розширення рідини в результаті підвищення середньої об’ємної температури на t_r – t_f (t_f = температура наповнення, що складає зазвичай 15 °C; t_r = 50 °C, максимальна середня об’ємна температура).

Морська переносна цистерна означає переносну цистерну, спеціально сконструйовану для багаторазового використання під час перевезення небезпечних вантажів у напрямку морських об’єктів, від них і між ними. Морська переносна цистерна конструюється й виготовляється відповідно до керівних принципів затвердження контейнерів, оброблюваних у відкритому морі, установлених Міжнародної морською організацією в документі MSC/Circ.860.

М’яка сталь означає сталь із гарантованою мінімальною межею міцності на розрив 360–440 Н/мм² і гарантованим мінімальним подовженням при руйнуванні, що відповідає вимогам пункту 6.7.2.3.3.3.

Переносна цистерна означає цистерну, призначену для мультимодальних перевезень і використовувану для транспортування речовин класу 1 і класів 3–9. Корпус переносної цистерни повинен бути оснащений експлуатаційним і конструктивним обладнанням, необхідним для перевезення небезпечних речовин. Переносна цистерна повинна бути сконструйована так, щоб вона могла наповнюватися й розвантажуватися без демонтажу конструктивного обладнання. Вона повинна мати із зовнішньої сторони корпусу стабілізуючі елементи й повинна бути пристосована для підняття в наповненому стані. Вона повинна призначатися в першу чергу для навантаження на транспортний засіб, вагон, морське судно або судно внутрішнього плавання й бути обладнана полозками, опорами або допоміжними пристосуваннями для полегшення механізованих вантажно-розвантажувальних операцій. Визначення переносної цистерни не поширюється на автоцистерни, вагони-цистерни, неметалеві цистерни й контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів (КСМ).

Плавкий елемент означає пристрій, що не закривається, для скидання тиску з термоприводом.

Розрахунковий тиск означає тиск, використовуваний при розрахунках, що вимагаються визнаними правилами по посудинах високого тиску. Розрахунковий тиск повинен бути не менше найбільшого з наступних тисків:

a) максимального ефективного манометричного тиску, припустимого в корпусі під час наповнення або розвантаження; або

b) суми:

i) абсолютного тиску (у барах) пар речовини при 65 °C мінус 1 бар;

ii) парціального тиску (у барах) повітря або інших газів у просторі над рівнем речовини, що визначається на основі максимальної температури газоповітряного середовища, що дорівнює 65 °C, і розширення рідини в результаті підвищення середньої об’ємної температури на t_r – t_f (t_f = температура наповнення, що складає зазвичай 15 °C; t_r = 50 °C, максимальна середня об’ємна температура); і

iii) напору, що визначається на основі статичних навантажень, зазначених у пункті 6.7.2.2.12, й що становить не менше 0,35 бар; або

c) двох третин мінімального випробувального тиску, зазначеного у відповідній інструкції з переносних цистерн у пункті 4.2.5.2.6.

Розрахунковий температурний інтервал корпусу становить від –40 °С до 50 °С для речовин, що перевозяться при температурі довкілля. У випадку інших речовин, що перевозяться при високій температурі, розрахункова температура повинна становити не менше максимальної температури речовини в ході наповнення, розвантаження або перевезення. Більш строгі вимоги відносно розрахункової температури пред’являються до переносних цистерн, експлуатованих у суворих кліматичних умовах.

Стандартна сталь означає сталь із межею міцності на розрив 370 Н/мм² і подовженням при руйнуванні 27%.

6.7.2.2 Загальні вимоги до конструкції й виготовлення

6.7.2.2.1 Корпуси цистерн конструюються й виготовляються відповідно до визнаних компетентним органом правил по посудинах високого тиску. Корпуси виготовляються з металу, придатного для профілювання. Матеріал повинен у принципі відповідати національним або міжнародним стандартам. Для зварених корпусів використовується тільки матеріал, зварюваність якого була повністю продемонстрована. Зварені шви повинні виконуватися кваліфіковано й забезпечувати повну безпеку. Якщо того вимагають технологічний процес або властивості матеріалів, корпуси повинні пройти відповідну термічну обробку, щоб гарантувати достатню міцність у зонах зварених з’єднань і зонах термічного впливу. При виборі матеріалу слід ураховувати розрахунковий температурний інтервал з погляду ризику крихкого руйнування, корозійного розтріскування під напругою й ударної в’язкості. При використанні дрібнозернистої сталі гарантоване значення границі текучості не повинно перевищувати 460 Н/мм² і гарантоване значення верхньої границі міцності на розрив не повинно перевищувати 725 Н/мм² відповідно до технічних вимог до матеріалів. Алюміній може використовуватися в якості конструкційного матеріалу тільки в тому випадку, якщо це передбачено в спеціальному положенні по переносних цистернах, зазначеному для конкретної речовини в стовпчику 11 таблиці A глави 3.2, або якщо на це є офіційний дозвіл компетентного органу. Якщо використання алюмінію дозволено, він повинен покриватися ізоляційним шаром, щоб запобігати значному погіршенню фізичних властивостей при впливі на нього протягом не менше 30 хвилин теплового навантаження, що дорівнює 110 кВт/м². Ізоляція повинна залишатися ефективною при будь-якій температурі нижче 649 °С і бути покрита матеріалом, що має температуру плавлення не менше 700 °С. Матеріали, з яких виготовлена переносна цистерна, повинні бути придатні до експлуатації в умовах зовнішнього середовища, які можуть виникнути під час перевезення.

6.7.2.2.2 Корпуси переносних цистерн, фітинги й трубопроводи виготовляються з матеріалів, які:

a) не піддаються істотному впливу речовини (речовин), призначеної(их) для перевезення; або

b) належним чином пасивовані або нейтралізовані за допомогою хімічної реакції; або

c) покриті корозієстійким матеріалом, безпосередньо пов’язаним з корпусом або з’єднаним з ним іншим рівноцінним способом.

6.7.2.2.3 Прокладки виготовляються з матеріалів, не підданих впливу речовини (речовин), призначеної(их) для перевезення.

6.7.2.2.4 Якщо корпуси покриті облицювальним матеріалом, то цей матеріал повинен бути стійким до впливу речовини (речовин), призначеної(их) для перевезення, бути однорідним, непористим, без наскрізної корозії й достатньо пластичним і повинен мати такі ж самі коефіцієнти температурного розширення, як і сам корпус. Покриття кожного корпусу, його фітингів і трубопроводів повинно бути суцільним і охоплювати зовнішню поверхню всіх фланців. Якщо зовнішні фітинги приварені до цистерни, покриття фітинга повинно бути безперервним і охоплювати поверхню зовнішніх фланців.

6.7.2.2.5 З’єднання й шви в покритті виконуються шляхом сплавки матеріалу або іншим настільки ж ефективним способом.

6.7.2.2.6 Слід уникати контакту між різнорідними металами, який може призвести до ушкоджень у результаті гальванічного ефекту.

6.7.2.2.7 Матеріали, з яких виготовлена переносна цистерна, включаючи будь-які пристрої, прокладки, покриття й допоміжні пристосування, не повинні впливати на речовину (речовини), призначену(і) для перевезення в переносній цистерні.

6.7.2.2.8 Переносні цистерни повинні конструюватися й виготовлятися зі станинами, що забезпечують надійну опору під час перевезення, а також з відповідними пристосуваннями для підйому й кріплення.

6.7.2.2.9 Переносні цистерни повинні конструюватися таким чином, щоб витримувати без втрати вмісту щонайменше внутрішній тиск, створюваний вмістом, а також статичні, динамічні й теплові навантаження в нормальних умовах навантаження/розвантаження й перевезення. У конструкції повинна бути врахована утомна руйнувальна дія, що виявляється в результаті кількаразового застосування цих навантажень протягом передбачуваного терміну служби переносної цистерни.

6.7.2.2.9.1 У випадку переносних цистерн, призначених для морського перевезення, повинні враховуватися динамічні напруги, що виникають у зв’язку з обробкою у відкритому морі.

6.7.2.2.10 Корпус цистерни, що оснащується вакуумним запобіжним пристроєм, повинен конструюватися таким чином, щоб витримувати без залишкової деформації зовнішній тиск, що перевищує не менше ніж на 0,21 бар внутрішній тиск. Вакуумний запобіжний пристрій повинен бути відрегульований на спрацьовування при тиску не більше ніж мінус (–) 0,21 бар, якщо тільки корпус не розрахований на більш високий зовнішній надлишковий тиск, на випадок чого вакуумний тиск установлюваного пристрою не повинен перевищувати розрахункового вакуумного тиску цистерни. Корпус, використовуваний тільки для перевезення твердих (порошкоподібних або гранульованих) речовин групи упакування II або III, які не переходять у рідкий стан під час перевезення, може бути розрахований, з дозволу компетентного органу, на більш низький зовнішній тиск. У цьому випадку вакуумний клапан повинен бути розрахований на спрацьовування при цьому більш низькому тиску. Корпус, який не обладнується вакуумним запобіжним пристроєм, повинен конструюватися таким чином, щоб витримувати без залишкової деформації зовнішній тиск, що перевищує внутрішній тиск не менше ніж на 0,4 бар.

6.7.2.2.11 Вакуумні запобіжні пристрої, використовувані на переносних цистернах, призначених для перевезення речовин, що відповідають критеріям класу 3, установленим відносно температури спалаху, включаючи речовини, що перевозяться при температурі, що дорівнює їх температурі спалаху або перевищує її, повинні запобігати безпосередньому переносу полум’я в корпус, або ж переносна цистерна повинна мати корпус, здатний витримувати без витоку вмісту внутрішній вибух у результаті переносу полум’я в корпус.

6.7.2.2.12 Переносні цистерни та їх кріпильні деталі повинні, при максимально дозволеному завантаженні, бути здатними витримувати наступні статичні навантаження, що роздільно впливають:

а) у напрямку руху: подвоєну МДМБ, помножену на прискорення вільного падіння (g)¹;

b) горизонтально під прямими кутами до напрямку руху: МДМБ (якщо напрямок руху точно не встановлений, то навантаження повинні дорівнювати подвоєній МДМБ), помножену на прискорення вільного падіння (g)¹;

с) вертикально знизу нагору: МДМБ, помножену на прискорення вільного падіння (g)¹; і

d) вертикально зверху вниз: подвоєну МДМБ (загальне навантаження, включаючи дію сили ваги), помножену на прискорення вільного падіння (g)¹.

6.7.2.2.13 При впливі кожного з навантажень, зазначених у пункті 6.7.2.2.12, повинні дотримуватися наступні значення коефіцієнта запасу міцності:

а) для металів з чітко вираженою границею текучості – 1,5 стосовно гарантованої границі текучості; або

b) для металів без чітко вираженої границі текучості – 1,5 стосовно гарантованого 0,2% умовної границі текучості й 1% – для аустенітних сталей.

6.7.2.2.14 Значення границі текучості або умовної границі текучості встановлюються відповідно до національних або міжнародних стандартів на матеріали. При використанні аустенітних сталей мінімальні значення границі текучості або умовної границі текучості, установлені відповідно до стандартів на матеріали, можуть бути збільшені не більше ніж на 15%, якщо ці більш високі значення зазначені у свідоцтві про перевірку матеріалу. За відсутності стандарту на даний метал значення границі текучості або умовної границі текучості затверджується компетентним органом.

6.7.2.2.15 Повинна бути передбачена можливість заземлення переносних цистерн, призначених для перевезення речовин, що відповідають критеріям класу 3, установленим відносно температури спалаху, включаючи речовини, що перевозяться при температурі, що дорівнює їх температурі спалаху або перевищує її. Необхідно вжити заходів, що дозволяють запобігти небезпечному електростатичному розряду.

6.7.2.2.16 Якщо у випадку перевезення деяких речовин цього вимагає відповідна інструкція з переносних цистерн, зазначена в стовпчику 10 таблиці А глави 3.2 і викладена в пункті 4.2.5.2.6, або спеціальне положення по переносних цистернах, вказане в стовпчику 11 таблиці A глави 3.2 і викладене в пункті 4.2.5.3, то передбачається додатковий захист переносних цистерн за допомогою збільшення товщини стінок корпусу або підвищення випробувального тиску, причому додаткова товщина стінок або більш високий випробувальний тиск визначаються з урахуванням небезпеки, з якою пов’язане перевезення відповідних речовин.

6.7.2.2.17 Теплоізоляція, що знаходиться в безпосередньому контакті з корпусом, призначеним для речовин, що перевозяться при високій температурі, повинна мати температуру займання, що перевищує не менше ніж на 50 °C максимальну розрахункову температуру цистерни.

6.7.2.3 Конструкційні критерії

6.7.2.3.1 Корпуси цистерн повинні мати конструкцію, що піддається розрахункам на міцність, заснованим на математичному обчисленні напруг або на їх експериментальному визначенні тензометричним або іншим методом, затвердженим компетентним органом.

6.7.2.3.2 Корпуси цистерн повинні бути сконструйовані й виготовлені таким чином, щоб витримувати гідравлічний випробувальний тиск, що перевищує не менше ніж в 1,5 рази розрахунковий тиск. У відповідній інструкції з переносних цистерн, що вказана у стовпчику 10 таблиці A глави 3.2 і викладена в пункті 4.2.5.2.6, або в спеціальному положенні по переносних цистернах, вказаному в стовпчику 11 таблиці A глави 3.2 і викладеному в пункті 4.2.5.3, установлені спеціальні вимоги до цистерн, призначених для перевезення деяких речовин. Слід звернути увагу на вимоги відносно мінімальної товщини стінок корпусу цих цистерн, що містяться в пунктах 6.7.2.4.1–6.7.2.4.10.

6.7.2.3.3 Для металів з чітко вираженою границею текучості або з гарантованим значенням умовної границі текучості (як правило, 0,2% умовна границя текучості або 1% – для аустенітних сталей) напруга первинної перегородки σ (сигма) у корпусі не повинна перевищувати – при випробувальному тиску – 0,75 Re або 0,50 Rm (залежно від того, яке із цих значень менше), де:

Re = границя текучості в Н/мм², або 0,2% умовна границя текучості, або 1% – для аустенітних сталей;

Rm = мінімальна границя міцності на розрив у Н/мм².

6.7.2.3.3.1 Для Re і Rm слід використовувати мінімальні значення, установлені відповідно до національних або міжнародними стандартів на матеріали. При використанні аустенітних сталей мінімальні значення Re і Rm, установлені відповідно до стандартів на матеріали, можуть бути збільшені не більше ніж на 15%, якщо ці більш високі значення зазначені у свідоцтві про перевірку матеріалу. За відсутності стандарту на даний метал використовувані значення Re і Rm затверджуються компетентним органом або вповноваженою ним організацією.

6.7.2.3.3.2 Для виготовлення зварених корпусів не дозволяється використовувати сталі зі співвідношенням Re/Rm, що становить більше 0,85. Для визначення цього співвідношення повинні використовуватися значення Re і Rm, зазначені у свідоцтві про перевірку матеріалу.

6.7.2.3.3.3 Значення подовження при розриві (в %) у сталей, використовуваних для виготовлення корпусів, повинно становити не менше 10 000/Rm при абсолютному мінімумі 16% для дрібнозернистої сталі й 20% для інших сталей. Алюміній і алюмінієві сплави, використовувані для виготовлення корпусів, повинні мати значення подовження при розриві (в %), що становить не менше 10 000/6 Rm при абсолютному мінімумі 12%.

6.7.2.3.3.4 Для цілей визначення фактичних значень показників для матеріалів слід відзначити, що у випадку тонколистового металу вісь зразка, випробовуваного на розтягнення, повинна знаходитися під прямими кутами (упоперек) до напрямку прокатки. Залишкове подовження при розриві вимірюється на зразках прямокутного поперечного перерізу, що відповідають стандарту ISO 6892:1998, при їх розрахунковій довжині 50 мм.

6.7.2.4 Мінімальна товщина стінок корпусу

6.7.2.4.1 Мінімальна товщина стінок корпусу повинна мати найбільше з наступних значень:

a) мінімальна товщина, визначена відповідно до вимог пунктів 6.7.2.4.2–6.7.2.4.10;

b) мінімальна товщина, визначена відповідно до визнаних правил по посудинах високого тиску з урахуванням вимог підрозділу 6.7.2.3; і

c) мінімальна товщина, установлена у відповідній інструкції з переносних цистерн, що вказана в стовпчику 10 таблиці А глави 3.2 і викладена в пункті 4.2.5.2.6, або в спеціальному положенні по переносних цистернах, вказаному в стовпчику 11 таблиці A глави 3.2 і викладеному в пункті 4.2.5.3.

6.7.2.4.2 Товщина стінок циліндричної частини корпусу, днищ і кришок лазів у корпусах діаметром не більше 1,80 м повинна становити не менше 5 мм для стандартної сталі або еквівалентне значення для використовуваного металу. Товщина стінок корпусів діаметром більше 1,80 м повинна становити не менше 6 мм для стандартної сталі або еквівалентне значення для використовуваного металу, за тим винятком, що у випадку перевезення порошкоподібних або гранульованих твердих речовин, віднесених до групи упакування II або III, мінімальна товщина може бути знижена до не менше ніж 5 мм для стандартної сталі або еквівалентного значення для використовуваного металу.

6.7.2.4.3 Якщо передбачено додатковий захист корпусу від ушкоджень, компетентний орган може дозволити зменшити пропорційно передбаченому захисту мінімальну товщину стінок корпусу переносних цистерн, випробувальний тиск яких становить менше 2,65 бар. Однак товщина стінок корпусів діаметром не більше 1,80 м повинна становити не менше 3 мм для стандартної сталі або еквівалентне значення для використовуваного металу. Товщина стінок корпусів діаметром більше 1,80 м повинна становити не менше 4 мм для стандартної сталі або еквівалентне значення для використовуваного металу.

6.7.2.4.4 Товщина стінок циліндричних частин, днищ і кришок лазів усіх корпусів повинна становити не менше 3 мм, незалежно від конструкційного матеріалу.

6.7.2.4.5 Додатковий захист, що згадується в пункті 6.7.2.4.3, може бути забезпечений за рахунок суцільного зовнішнього конструкційного захисту, наприклад у вигляді придатної сандвіч-структури із зовнішньою оболонкою, прикріпленою до корпусу, або за рахунок подвійних стінок, або шляхом поміщення корпусу в повнонабірний каркас із поздовжніми й поперечними конструкційними елементами.

6.7.2.4.6 Еквівалентне значення товщини металу, інше за значення, вказане для стандартної сталі в пункті 6.7.2.4.2, визначається за наступною формулою:

де:

e₁ = потрібна еквівалентна товщина (у мм) використовуваного металу;

e₀ = мінімальна товщина (у мм) стандартної сталі, установлена у відповідній інструкції з переносних цистерн, що зазначена в стовпчику 10 таблиці A глави 3.2 і викладена в пункті 4.2.5.2.6, або в спеціальному положенні по переносних цистернах, вказаному в стовпчику 11 таблиці A глави 3.2 і викладеному в пункті 4.2.5.3;

Rm₁ = гарантована мінімальна границя міцності на розрив (у Н/мм²) використовуваного металу (див. пункт 6.7.2.3.3);

A₁ = гарантоване мінімальне подовження при розриві (в %) використовуваного металу відповідно до національних або міжнародних стандартів.

6.7.2.4.7 Якщо у відповідній інструкції з переносних цистерн, викладеній в пункті 4.2.5.2.6, зазначена мінімальна товщина дорівнює 8 мм або 10 мм, то необхідно відзначити, що ці значення товщини засновані на властивостях стандартної сталі з урахуванням того, що діаметр корпусу становить 1,80 м. Якщо використовується не м’яка сталь, а інший метал (див. підрозділ 6.7.2.1) або якщо діаметр корпусу становить більше 1,80 м, товщина визначається за наступною формулою:

де:

e₁ = потрібна еквівалентна товщина (у мм) використовуваного металу;

e₀ = мінімальна товщина (у мм) стандартної сталі, установлена у відповідній інструкції з переносних цистерн, зазначеній в стовпчику 10 таблиці A глави 3.2 і викладеній у пункті 4.2.5.2.6, або в спеціальному положенні по переносних цистернах, зазначеному в стовпчику 11 таблиці A глави 3.2 і викладеному в пункті 4.2.5.3;

d₁ = діаметр корпусу (у мм), що становить не менше 1,80 м;

Rm₁ = гарантована мінімальна границя міцності на розрив (у Н/мм²) використовуваного металу (див. пункт 6.7.2.3.3);

A₁ = гарантоване мінімальне подовження при розриві (в %) використовуваного металу відповідно до національних або міжнародних стандартів.

6.7.2.4.8 Товщина стінок у жодному разі не повинна бути менше товщини, вказаної в пунктах 6.7.2.4.2, 6.7.2.4.3 і 6.7.2.4.4. Усі частини корпусу повинні мати мінімальну товщину, вказану в пунктах 6.7.2.4.2-6.7.2.4.4. У цьому значенні товщини не повинен ураховуватися допуск на корозію.

6.7.2.4.9 При використанні м’якої сталі (див. підрозділ 6.7.2.1) розрахунки за формулою, наведеною у пункті 6.7.2.4.6, не потрібні.

6.7.2.4.10 Не допускається різких змін товщини листів у місцях з’єднання днищ із циліндричною частиною корпусу.

6.7.2.5 Експлуатаційне обладнання

6.7.2.5.1 Експлуатаційне обладнання повинно бути встановлено так, щоб воно було захищено від небезпеки зриву або ушкодження під час вантажно-розвантажувальних робіт і перевезення. Якщо каркас з’єднаний з корпусом таким чином, що допускається певний зсув складальних вузлів відносно один одного, обладнання повинно кріпитися так, щоб у результаті такого зсуву не ушкоджувалися робочі деталі. Зовнішні фітинги для зливу (з’єднувальні муфти для труб, запірні пристрої), внутрішній запірний клапан і його сідло повинні бути захищені від небезпеки зриву під впливом зовнішніх сил (наприклад, шляхом використання секцій, які зсуваються). Пристрої наповнення й зливу (включаючи фланці або різьбові заглушки) і будь-які запобіжні ковпаки повинні бути захищені від випадкового відкриття.

6.7.2.5.2 Усі отвори в корпусі переносної цистерни, призначені для наповнення або зливу, повинні бути оснащені запірними вентилями з ручним керуванням, розташованими якнайближче до корпусу. Інші отвори, за винятком вентиляційних отворів і отворів для пристроїв для скидання тиску, повинні бути оснащені або запірним вентилем, або іншим відповідним запірним пристроєм, розташованим якнайближче до корпусу.

6.7.2.5.3 У всіх переносних цистернах повинні бути лази або інші оглядові отвори достатнього розміру, що дозволяють здійснювати внутрішній огляд, технічне обслуговування й ремонт внутрішньої частини цистерни. Переносні цистерни, розділені на секції, повинні мати лаз або інші оглядові отвори для кожної секції.

6.7.2.5.4 Зовнішні фітинги повинні бути, по можливості, згруповані разом. Верхні фітинги ізотермічних переносних цистерн повинні розміщатися в колекторі для збору речовини, що просочилася, який оснащений відповідною зливальною системою.

6.7.2.5.5 Кожний з’єднувальний патрубок переносної цистерни повинен мати чітке маркування, що вказує його призначення.

6.7.2.5.6 Кожний запірний клапан (вентиль) або інший запірний пристрій повинні бути сконструйовані й виготовлені розраховуючи на номінальний тиск не нижче МПРТ корпусу з урахуванням температур, які можуть бути досягнуті в ході перевезення. Усі запірні вентилі з ходовим гвинтом повинні закриватися обертанням маховика за годинниковою стрілкою. Для інших запірних клапанів повинні чітко вказуватися положення («відкрито» і «закрито») і напрямок закриття. Конструкція всіх запірних клапанів повинна виключати можливість їх випадкового відкриття.

6.7.2.5.7 Рухливі деталі, такі як кришки, деталі запірної арматури і т.д., які можуть увійти в контакт (тертя або удар) з алюмінієвими переносними цистернами, призначеними для перевезення речовин, що відповідають критеріям класу 3 щодо температури спалаху, включаючи речовини, що перевозяться при температурі, яка дорівнює їх температурі спалаху або перевищує її, не повинні виготовлятися з непокритої сталі, здатної піддаватися корозії.

6.7.2.5.8 Трубопроводи повинні бути сконструйовані, виготовлені й установлені таким чином, щоб вони не піддавалися небезпеці ушкодження в результаті теплового розширення й стиску, механічного удару й вібрації. Усі трубопроводи повинні бути виготовлені з придатного металу. Скрізь, де це можливо, повинні використовуватися зварені з’єднання труб.

6.7.2.5.9 Мідні труби повинні бути спаяні з використанням твердого припою або мати настільки ж міцне металеве з’єднання. Температура плавлення припою повинна бути не нижче 525 °C. Такі з’єднання не повинні знижувати міцності труб, наприклад при нарізуванні різьблення.

6.7.2.5.10 Розривний внутрішній тиск усіх трубопроводів і фітингів повинен бути не менше найбільшого з наступних двох значень: чотириразового МПРТ корпусу або чотириразового тиску, якому він може піддаватися в процесі експлуатації насоса або інших пристроїв (за винятком пристроїв для скидання тиску).

6.7.2.5.11 Для виготовлення клапанів (вентилів) і допоміжних пристосувань повинні використовуватися пластичні метали.

6.7.2.5.12 Система підігріву повинна бути розрахована й відрегульована таким чином, щоб температура речовини не могла досягти значення, при якому тиск у цистерні перевищив би її МПРТ або викликав інші небезпечні наслідки (наприклад, небезпечне термічне розкладання).

6.7.2.5.13 Система підігріву повинна бути розрахована й відрегульована таким чином, щоб внутрішні нагрівальні елементи отримували живлення тільки в тому випадку, якщо вони повністю занурені. Температура на поверхні нагрівальних елементів внутрішнього нагрівального пристрою або температура на поверхні сорочки зовнішнього нагрівального пристрою в жодному разі не повинна перевищувати 80% значення температури самозаймання (в °C) речовини, що перевозиться.

6.7.2.5.14 Якщо електронагрівальна система встановлена усередині цистерни, вона повинна бути оснащена пристроєм заземлення, що має вимикач, зі струмом розмикання менше 100 мA.

6.7.2.5.15 Установлені на цистернах щити електричних вимикачів повинні бути ізольовані від внутрішньої частини цистерни й повинні забезпечувати захист, еквівалентний, принаймні, типу IP56 відповідно до стандарту МЕК 144 або МЕК 529.

6.7.2.6 Донні отвори

6.7.2.6.1 Деякі речовини не повинні перевозитися в переносних цистернах, що мають донні отвори. Якщо відповідна інструкція з переносних цистерн, зазначена в стовпчику 10 таблиці A глави 3.2 і викладена в пункті 4.2.5.2.6, забороняє донні отвори, то не повинно бути отворів, розташованих нижче рівня рідини в корпусі, коли він наповнений до своєї максимально припустимої межі наповнення. Для закриття такого отвору із зовнішньої й внутрішньої сторін корпусу приварюються металеві листи.

6.7.2.6.2 Донні розвантажувальні отвори переносних цистерн, що перевозять деякі тверді речовини, що кристалізуються, або високов’язкі речовини, обладнуються щонайменше двома послідовно встановленими й взаємно незалежними запірними пристроями. Конструкція цього обладнання повинна задовольняти вимогам компетентного органу або вповноваженої ним організації й включати:

a) зовнішній запірний вентиль, установлений якнайближче до корпусу й сконструйований таким чином, щоб при ударі або іншій ненавмисній дії не відбулося випадкового відкривання вентиля; і

b) непроникний для рідини запірний пристрій на кінці випускної труби, яким може бути скріплений болтами глухий фланець або кришка, що нагвинчується.

6.7.2.6.3 За винятком випадків, коли застосовуються положення пункту 6.7.2.6.2, кожний донний розвантажувальний отвір обладнується трьома послідовно встановленими й взаємно незалежними запірними пристроями. Конструкція цього обладнання повинна задовольняти вимогам компетентного органу або вповноваженої ним організації й включати:

а) запірний вентиль, що самозамикається, внутрішній, тобто запірний клапан, установлений усередині корпусу, усередині привареного фланця або усередині зболчуваного фланцевого з'єднання,

i) пристрій керування вентилем повинен бути сконструйований таким способом, який запобігав би будь-якому випадковому відкриванню в результаті удару або іншої ненавмисної дії;

ii) вентилем можна керувати зверху або знизу;

iii) якщо це можливо, положення вентиля («відкрито» або «закрито») повинно контролюватися з землі;

iv) за винятком переносних цистерн місткістю більше 1 000 л, повинна бути передбачена можливість закриття вентиля з доступного місця на переносній цистерні, віддаленого від самого вентиля; і

v) вентиль повинен залишатися в робочому стані у випадку ушкодження зовнішнього пристрою керування;

b) зовнішній запірний вентиль, установлений якнайближче до корпусу; і

с) непроникний для рідини запірний пристрій на кінці випускної труби, яким може бути зболчуваний глухий фланець або кришка, що нагвинчується.

6.7.2.6.4 У випадку облицьованого корпусу внутрішній запірний вентиль, передбачений у пункті 6.7.2.6.3 а), може бути замінений додатковим зовнішнім запірним вентилем. Виробник повинен задовольняти вимогам компетентного органу або вповноваженої ним організації.

6.7.2.7 Запобіжні пристрої

6.7.2.7.1 Усі переносні цистерни повинні бути оснащені щонайменше одним запобіжним пристроєм. Конструкція, виготовлення й маркування всіх запобіжних пристроїв повинні задовольняти вимогам компетентного органу або вповноваженої ним організації.

6.7.2.8 Пристрої для скидання тиску

6.7.2.8.1 Кожна переносна цистерна місткістю не менше 1 900 л і кожна незалежна секція переносної цистерни такої ж самої місткості повинні мати один або кілька пристроїв підпружиненого типу для скидання тиску й можуть, крім того, мати розривну мембрану або плавкий елемент, установлені паралельно підпружиненим пристроям, за винятком тих випадків, коли це забороняється посиланням на пункт 6.7.2.8.3 у відповідній інструкції з переносних цистерн, що міститься в пункті 4.2.5.2.6. Пристрої для скидання тиску повинні мати достатню пропускну здатність, щоб запобігти розриву корпусу в результаті підвищення тиску або розрідження, пов’язаних із завантаженням, зливом або нагріванням умісту.

6.7.2.8.2 Пристрої для скидання тиску повинні бути сконструйовані таким чином, щоб запобігати проникненню сторонніх матеріалів, витоку рідини й будь-якому небезпечному підвищенню тиску.

6.7.2.8.3 Коли це потрібно для деяких речовин згідно з відповідною інструкцією по переносних цистернах, зазначеною у стовпчику 10 таблиці A глави 3.2 і викладеною в пункті 4.2.5.2.6, переносні цистерни повинні мати пристрої для скидання тиску, затверджені компетентним органом. За винятком випадків, коли переносна цистерна спеціалізованого призначення обладнана затвердженим запобіжним пристроєм, виготовленим з матеріалів, сумісних з вантажем, запобіжний пристрій повинен включати розривну мембрану, установлювану перед підпружиненим пристроєм для скидання тиску. Якщо розривна мембрана монтується послідовно з необхідним пристроєм для скидання тиску, між мембраною й пристроєм установлюється манометр або відповідний контрольно-сигнальний прилад для виявлення ушкодження мембрани, проколу або витоку, які можуть викликати неправильне спрацьовування системи скидання тиску. Мембрана повинна розриватися при номінальному тиску, що перевищує на 10% тиск спрацьовування запобіжного пристрою.

6.7.2.8.4 Кожна переносна цистерна місткістю менше 1 900 л повинна мати пристрій для скидання тиску, яким може бути розривна мембрана, якщо ця мембрана відповідає вимогам пункту 6.7.2.11.1. Якщо підпружинений пристрій для скидання тиску не використовується, розривна мембрана повинна бути відрегульована на розрив при номінальному тиску, який дорівнює випробувальному тиску. Крім того, можуть також використовуватися плавкі елементи, що відповідають вимогам пункту 6.7.2.10.1.

6.7.2.8.5 Якщо корпус обладнується арматурами для зливу під тиском, то нагнітальна магістраль повинна бути оснащена відповідним пристроєм для скидання тиску, що спрацьовує при тиску, що не перевищує МПРТ корпусу, а запірний клапан установлюється якнайближче до корпусу.

6.7.2.9 Регулювання пристроїв для скидання тиску

6.7.2.9.1 Необхідно відзначити, що пристрої для скидання тиску повинні спрацьовувати тільки в умовах надмірного підвищення температури, тому що корпус не повинен піддаватися надмірним коливанням тиску у нормальних умовах перевезення (див. пункт 6.7.2.12.2).

6.7.2.9.2 Необхідний пристрій для скидання тиску повинен бути відрегульований на спрацьовування при номінальному тиску, що становить 5/6 випробувального тиску для корпусів з випробувальним тиском не більше 4,5 бар і 110% від 2/3 випробувального тиску для корпусів з випробувальним тиском більше 4,5 бар. Після скидання тиску пристрій повинен закриватися при тиску, який не більше ніж на 10% нижче тиску, при якому почалося скидання. Пристрій повинен залишатися закритим при кожному більш низькому тиску. Ця вимога не перешкоджає використанню вакуумних запобіжних пристроїв або їх комбінації з пристроями для скидання тиску.

6.7.2.10 Плавкі елементи

6.7.2.10.1 Плавкі елементи повинні спрацьовувати при температурі від 100 °C до 149 °C за умови, що тиск у корпусі при температурі плавлення елемента не перевищує випробувального тиску корпусу. Вони встановлюються у верхній частині корпусу так, щоб їх вхідні отвори знаходилися в паровому просторі, і, коли вони використовуються для цілей забезпечення безпеки перевезення, вони не повинні бути захищені від зовнішнього тепла. Плавкі елементи не повинні використовуватися на переносних цистернах, випробувальний тиск яких перевищує 2,65 бар, крім випадків, коли це вимагається спеціальним положенням ТР36, зазначеним у стовпчику 11 таблиці A глави 3.2. Плавкі елементи, використовувані на переносних цистернах, призначених для перевезення речовин при підвищених температурах, повинні бути сконструйовані таким чином, щоб спрацьовувати при температурі, що перевищує максимальну температуру, яка може виникнути в ході перевезення, і повинні задовольняти вимогам компетентного органу або вповноваженої ним організації.

6.7.2.11 Розривні мембрани

6.7.2.11.1 За винятком випадків, передбачених у пункті 6.7.2.8.3, розривні мембрани повинні бути відрегульовані на руйнування при номінальному тиску, що дорівнює випробувальному тиску, у розрахунковому температурному інтервалі. При використанні розривних мембран слід приділяти особливу увагу вимогам пунктів 6.7.2.5.1 і 6.7.2.8.3.

6.7.2.11.2 Розривні мембрани повинні бути розраховані на вакуумні тиски, які можуть створюватися в переносній цистерні.

6.7.2.12 Пропускна здатність пристроїв для скидання тиску

6.7.2.12.1 Підпружинений пристрій для скидання тиску, передбачений в пункті 6.7.2.8.1, повинен мати мінімальну площу поперечного перерізу потоку, що дорівнює отвору діаметром 31,75 мм. Якщо використовуються вакуумні запобіжні пристрої, то в них площа поперечного перерізу потоку повинна становити не менше 284 мм².

6.7.2.12.2 Сумарна пропускна здатність системи скидання тиску (з урахуванням зменшення потоку у випадках, коли переносна цистерна оснащена розривними мембранами, установленими перед підпружиненими пристроями для скидання тиску, або коли підпружинені пристрої для скидання тиску оснащені полум’ягасником) в умовах повного охоплення переносної цистерни вогнем повинна бути достатньою для забезпечення того, щоб тиск у корпусі перевищував не більше ніж на 20% тиск спрацьовування пристроїв для скидання тиску. Для забезпечення необхідної загальної пропускної здатності можуть використовуватися аварійні пристрої для скидання тиску. Ці пристрої можуть являти собою плавкий елемент, підпружинений пристрій або розривну мембрану або комбінацію підпружиненого пристрою й розривної мембрани. Загальна потрібна пропускна здатність запобіжних пристроїв може бути визначена за допомогою формули, наведеної в пункті 6.7.2.12.2.1, або таблиці, що міститься в пункті 6.7.2.12.2.3.

6.7.2.12.2.1 Для визначення загальної необхідної пропускної здатності запобіжних пристроїв, яка може розглядатися як сума пропускних здатностей усіх пристроїв для скидання тиску, використовується наступна формула:

де:

Q = мінімальна потрібна швидкість скидання, виражена в кубічних метрах повітря в секунду (м³/с), при стандартних умовах: тиск 1 бар і температура 0 °C (273 K);

F = коефіцієнт, що дорівнює:

для звичайних корпусів F = 1;

для ізотермічних корпусів F = U(649 – t)/13,6, але в кожному разі не менше 0,25,

де:

U = коефіцієнт теплопередачі ізоляційного матеріалу, виражений у кВт/(м²∙К), при 38 °C;

t = фактична температура речовини під час наповнення (в °C); якщо ця температура невідома, то вона приймається за 15 °C.

Наведене вище значення F для ізотермічних корпусів може використовуватися за умови, що ізоляційний матеріал відповідає вимогам пункту 6.7.2.12.2.4;

A = загальна площа зовнішньої поверхні корпусу у квадратних метрах;

Z = коефіцієнт стиснення газу в умовах акумулювання (якщо цей коефіцієнт невідомий, він приймається за 1,0);

T = абсолютна температура по Кельвіну (°C + 273) над пристроями для скидання тиску в умовах акумулювання;

L = прихована теплота паротворення рідини, виражена в кДж/кг, в умовах акумулювання;

M = молекулярна маса випущеного газу;

C = постійна, отримана за однією з нижченаведених формул, що є функцією відношення k питомих теплоємностей:

де:

C_p – питома теплоємність при постійному тиску; і

C_v – питома теплоємність при постійному об’ємі.

Коли k > 1:

Коли k = 1 або значення k невідомо:

де e – математична постійна, що дорівнює 2,7183.

Значення C можна також визначити за наступною таблицею:

k	C	k	C	k	C
1,00	0,607	1,26	0,660	1,52	0,704
1,02	0,611	1,28	0,664	1,54	0,707
1,04	0,615	1,30	0,667	1,56	0,710
1,06	0,620	1,32	0,671	1,58	0,713
1,08	0,624	1,34	0,674	1,60	0,716
1,10	0,628	1,36	0,678	1,62	0,719
1,12	0,633	1,38	0,681	1,64	0,722
1,14	0,637	1,40	0,685	1,66	0,725
1,16	0,641	1,42	0,688	1,68	0,728
1,18	0,645	1,44	0,691	1,70	0,731
1,20	0,649	1,46	0,695	2,00	0,770
1,22	0,652	1,48	0,698	2,20	0,793
1,24	0,656	1,50	0,701

6.7.2.12.2.2 У якості альтернативи вищенаведеній формулі розміри запобіжних пристроїв корпусів, призначених для перевезення рідин, можуть бути визначені за таблицею, наведеною у пункті 6.7.2.12.2.3. Для цієї таблиці коефіцієнт теплоізоляції F прийнятий за одиницю за умови відповідного коректування у випадку, якщо використовується ізотермічний корпус. При складанні таблиці використовувалися наступні величини:

M = 86,7

T = 394 K

L = 334,94 кДж/кг

C = 0,607

Z = 1

6.7.2.12.2.3 Мінімальна потрібна швидкість скидання Q, виражена в кубічних метрах повітря в секунду, при тиску 1 бар і температурі 0 °С (273 K)

6.7.2.12.2.4 Системи ізоляції, використовувані з метою зниження випускної здатності, офіційно затверджуються компетентним органом або вповноваженою ним організацією. У кожному разі системи ізоляції, затверджені із цією метою, повинні:

a) залишатися в робочому стані при всіх температурах нижче 649 °С; і

b) бути покриті матеріалом, температура плавлення якого становить 700 °С або більше.

6.7.2.13 Маркування пристроїв для скидання тиску

6.7.2.13.1 Кожний пристрій для скидання тиску повинен мати чітко видиме й постійне маркування з наступними позначеннями:

a) тиск (у барах або кПа) або температура (в °C), на які він відрегульований для випуску газу;

b) припустиме відхилення від тиску спрацьовування для підпружинених пристроїв;

c) вихідна температура, що відповідає номінальному тиску руйнування розривних мембран;

d) припустиме температурне відхилення для плавких елементів; і

e) розрахункова пропускна здатність підпружинених пристроїв для скидання тиску, розривних мембран або плавких елементів, виражена в стандартних кубічних метрах повітря в секунду (м³/с);

f) площа поперечного перерізу потоку в підпружинених пристроях для скидання тиску, розривних мембран і плавких елементів у мм²;

Якщо можливо, необхідно вказувати також наступну інформацію:

g) найменування виробника й відповідний номер за каталогом.

6.7.2.13.2 Розрахункова пропускна здатність, що вказується на підпружинених пристроях для скидання тиску, визначається відповідно до стандартів ISO 4126-1:2004 і ISO 4126-7:2004.

6.7.2.14 Штуцери пристроїв для скидання тиску

6.7.2.14.1 Штуцери пристроїв для скидання тиску повинні бути достатнього розміру, щоб забезпечувати безперешкодне потрапляння необхідної кількості випускних пар або газів до запобіжного пристрою. Запірні клапани не повинні встановлюватися між корпусом і пристроями для скидання тиску, за винятком тих випадків, коли для цілей технічного обслуговування або з інших причин установлені дублюючі пристрої, а запірні клапани, що обслуговують фактично діючі пристрої, заблоковані у відкритому положенні або запірні клапани взаємно блоковані таким чином, що принаймні один з дублюючих пристроїв завжди знаходиться в робочому стані. В отворі, що веде до випускної труби або пристрою для скидання тиску, не повинно бути засмічення, яке могло б обмежити або перекрити потік газів з корпусу до цього пристрою. Відвідні трубопроводи пристроїв для скидання тиску, якщо вони використовуються, повинні випускати пари, що скидаються, або рідини в атмосферу в умовах мінімального протитиску на такі пристрої.

6.7.2.15 Розташування пристроїв для скидання тиску

6.7.2.15.1 Вхідні отвори пристроїв для скидання тиску повинні розташовуватися у верхній частині корпусу, якнайближче до його поздовжнього й поперечного центру. Усі вхідні отвори пристроїв для скидання тиску повинні бути розташовані – в умовах максимального наповнення – у паровому просторі корпусу й повинні бути встановлені таким чином, щоб забезпечувати безперешкодне видалення пар, що виділяються. У випадку легкозаймистих речовин пара, що випускається, повинна бути спрямована убік від корпусу таким чином, щоб не стикатися з корпусом. Захисні пристрої, що змінюють напрямок потоку пар, допускаються за умови, що потрібна пропускна здатність запобіжних пристроїв не знижується.

6.7.2.15.2 Повинні бути вжиті заходи до того, щоб виключити доступ до пристроїв для скидання тиску сторонніх осіб і охоронити ці пристрої від ушкодження у випадку перекидання переносної цистерни.

6.7.2.16 Контрольно-вимірювальні прилади

6.7.2.16.1 Не повинні використовуватися скляні рівнеміри й вимірювальні прилади з іншого крихкого матеріалу цистерни, що знаходяться у безпосередньому контакті із умістом.

6.7.2.17 Опори, каркас, підйомні й кріпильні пристосування переносних цистерн

6.7.2.17.1 Переносні цистерни повинні бути сконструйовані й виготовлені з опорною конструкцією, що служить надійною основою під час перевезення. Навантаження, вказані в пункті 6.7.2.2.12, і коефіцієнт запасу міцності, передбачений у пункті 6.7.2.2.13, повинні розглядатися з урахуванням цього аспекту конструкції. Допускається застосування полозів, каркасів, рам або інших подібних конструкцій.

6.7.2.17.2 Сумарні напруги, викликувані арматурами переносної цистерни (наприклад, рамами, каркасом і т.д.), а також її підйомними й кріпильними пристосуваннями, не повинні викликати надмірної напруги в якій-небудь частині корпусу. На всі переносні цистерни встановлюються стаціонарні підйомні й кріпильні пристосування. Найкраще розміщати їх на опорах переносної цистерни, але можна також прикріплювати їх до посилюючих елементів корпусу, розташованих в опорних точках.

6.7.2.17.3 При конструюванні опор і каркасів необхідно враховувати корозійний вплив довкілля.

6.7.2.17.4 Прорізи для вилочного захоплювача автонавантажувача повинні бути здатні закриватися. Засоби закриття цих прорізів повинні становити невід’ємну частину каркаса або повинні бути міцно прикріплені до нього. Переносні цистерни довжиною менше 3,65 м, що складаються з єдиної секції, можуть не мати прорізів, що закриваються, для вилочного захоплювача автонавантажувача за умови, що:

a) корпус, включаючи всі фітинги, добре захищений від удару вилами автонавантажувача; і

b) відстань між центрами прорізів становить щонайменше половину максимальної довжини переносної цистерни.

6.7.2.17.5 Якщо переносні цистерни не захищені в ході перевезення відповідно до вимог пункту 4.2.1.2, то корпуси й експлуатаційне обладнання повинні бути захищені від ушкодження в результаті поперечного або поздовжнього удару або перекидання. Зовнішні фітинги повинні бути захищені таким чином, щоб перешкоджати вивільненню вмісту корпусів у результаті удару або перекидання переносної цистерни на її фітинги. Такий захист включає, наприклад:

a) захист від поперечного удару, який може складатися з поздовжніх балок, що захищають корпус по обидва боки на рівні середньої лінії;

b) захист переносної цистерни від перекидання, який може складатися з арматурних обручів або стрижнів, закріплених упоперек рами;

c) захист від удару позаду, який може складатися з буфера або рами;

d) захист корпусу від ушкодження в результаті удару або перекидання шляхом використання рами, що відповідає стандарту ISO 1496-3:1995.

6.7.2.18 Офіційне затвердження типу

6.7.2.18.1 Компетентний орган або вповноважена ним організація видають на кожну нову конструкцію переносної цистерни свідоцтво про офіційне затвердження типу. У цьому свідоцтві засвідчується, що переносна цистерна була обстежена цим органом, придатна для використання за своїм призначенням і відповідає вимогам цієї глави й, у відповідних випадках, положенням, передбаченим відносно речовин у главі 4.2 і в таблиці A глави 3.2. Якщо переносні цистерни виготовляються серійно без внесення змін у конструкцію, то свідоцтво дійсне для всієї серії. У свідоцтві вказуються результати випробувань прототипу, речовини або група речовин, дозволені до перевезення, конструкційні матеріали корпусу й матеріали облицювання (якщо таке є), а також номер офіційного затвердження. Номер офіційного затвердження складається з відмітного символу або знака держави, на території якої було надано офіційне затвердження, у вигляді відмітного знаку, використовуваного на транспортних засобах, що знаходяться у міжнародному дорожньому русі², і реєстраційного номера. У свідоцтві повинні вказуватися будь-які альтернативні приписи, згадані в пункті 6.7.1.2. Офіційне затвердження типу може служити підставою для офіційного затвердження переносних цистерн меншого розміру, виготовлених з аналогічних за властивостями і товщиною матеріалів відповідно до такого ж самого технологічного процесу, й що мають ідентичні опори, аналогічні запірні пристрої та інші складові частини.

6.7.2.18.2 Протокол випробувань прототипу для цілей офіційного затвердження типу повинен включати, щонайменше наступні відомості:

a) результати відповідного випробування каркаса за стандартом ISO 1496-3:1995;

b) результати первинної перевірки й випробувань відповідно до пункту 6.7.2.19.3; і

c) результати випробування на удар відповідно до пункту 6.7.2.19.1, якщо це застосовно.

6.7.2.19 Перевірки й випробування

6.7.2.19.1 Переносні цистерни, що відповідають визначенню контейнера, що міститься в Міжнародній конвенції по безпечних контейнерах (КБК) 1972 року, із внесеними в неї виправленнями, не повинні використовуватися, крім тих випадків, коли вони були визнані придатними після проходження прототипом кожної конструкції випробування на динамічний удар у поздовжньому напрямку, передбаченого в розділі 41 частини IV Керівництва з випробувань і критеріїв.

6.7.2.19.2 Корпус і елементи обладнання кожної переносної цистерни повинні піддаватися перевірці й випробуванням у перший раз перед початком експлуатації (первинна перевірка й випробування), а потім не рідше одного разу в п’ять років (п’ятирічні періодичні перевірки й випробування) із проведенням проміжних періодичних перевірок і випробувань у середині строку між двома п’ятирічними періодичними перевірками й випробуваннями (тобто кожні два з половиною роки). Такі проміжні перевірки й випробування можуть проводитися протягом трьох місяців до або після зазначеної дати. Якщо необхідно, то відповідно до пункту 6.7.2.19.7 проводяться позапланові перевірки й випробування, незалежно від дати останньої періодичної перевірки й випробування.

6.7.2.19.3 Первинна перевірка й випробування переносної цистерни повинні включати перевірку конструктивних характеристик, внутрішній і зовнішній огляд переносної цистерни і її фітингів з відповідним обліком призначених для перевезення речовин, а також випробування під тиском. До введення переносної цистерни в експлуатацію проводяться також випробування на герметичність і перевірка задовільного функціонування всього експлуатаційного обладнання. Якщо корпус і його фітинги піддавалися випробуванню під тиском роздільно, то після складання вони повинні пройти спільне випробування на герметичність.

6.7.2.19.4 П’ятирічні періодичні перевірки й випробування повинні включати внутрішній і зовнішній огляд, а також, як правило, випробування на гідравлічний тиск. У випадку цистерн, використовуваних тільки для перевезення твердих речовин, крім токсичних або корозійних речовин, які не переходять у рідкий стан під час перевезення, з дозволу компетентного органу випробування на гідравлічний тиск може бути замінене придатним випробуванням тиском, що у півтора рази перевищує МПРТ. Обшивка, теплоізоляція й подібні до них конструкції знімаються тільки тоді, коли це необхідно для достовірної оцінки стану переносної цистерни. Якщо корпус і пристрої піддавалися випробуванню під тиском роздільно, то після складання вони повинні пройти спільне випробування на герметичність.

6.7.2.19.5 Проміжні перевірки й випробування, що проводяться кожні два з половиною роки, повинні включати щонайменше внутрішній і зовнішній огляд переносної цистерни і її фітингів з відповідним обліком призначених для перевезення речовин, а також випробування на герметичність і перевірку задовільного функціонування всього експлуатаційного обладнання. Обшивка, теплоізоляція й подібні до них конструкції знімаються тільки тоді, коли це необхідно для достовірної оцінки стану переносної цистерни. Внутрішній огляд переносних цистерн, призначених для перевезення однієї й тієї ж самої речовини, що проводиться кожні два з половиною роки, може бути відмінний або замінений іншими методами випробувань або процедурами перевірки, зазначеними компетентним органом або вповноваженою ним організацією.

6.7.2.19.6 Перевірка й випробування переносних цистерн і їх наповнення після закінчення терміну дії останньої періодичної перевірки й випробування

6.7.2.19.6.1 Переносну цистерну не можна наповнювати й пред’являти до перевезення після закінчення терміну дії останньої періодичної перевірки й випробування, що проводяться кожні п’ять років або кожні два з половиною роки відповідно до вимог пункту 6.7.2.19.2. Однак переносна цистерна, наповнена до закінчення терміну дії останньої періодичної перевірки й випробування, може перевозитися протягом не більше трьох місяців після закінчення терміну дії цього останнього періодичного випробування або перевірки. Крім того, переносна цистерна може перевозитися після закінчення терміну дії останнього періодичного випробування й перевірки:

a) після спорожнювання, але до очищення – з метою проходження чергового необхідного випробування або перевірки перед черговим наповненням; і

b) якщо компетентний орган не розпорядиться інакше – протягом не більше шести місяців після закінчення терміну дії останнього періодичного випробування або перевірки з метою повернення небезпечних вантажів для їх відповідного видалення або переробки. Інформація про звільнення від дії відповідної вимоги заноситься в транспортний документ.

6.7.2.19.6.2 За винятком випадків, передбачених у пункті 6.7.2.19.6.1, переносні цистерни, для яких не було дотримано заплановані строки проведення періодичних перевірок і випробувань, що становлять 5 років або 2,5 роки, можуть наповнюватися й пред'являтися до перевезення тільки за умови проведення нової 5-літньої періодичної перевірки й випробування відповідно до пункту 6.7.2.19.4.

6.7.2.19.7 Позапланові перевірки й випробування потрібні в тому випадку, якщо переносна цистерна має ушкоджені або кородовані ділянки, протікання або інші дефекти, що можуть порушити цілісність конструкції переносної цистерни. Масштаб позапланових перевірок і випробувань залежить від ступеня ушкодження переносної цистерни або погіршення її стану. При цьому передбачається проведення щонайменше тих процедур, які передбачені перевірками й випробуваннями, що проводяться кожні два з половиною роки відповідно до вимог пункту 6.7.2.19.5.

6.7.2.19.8 В ході внутрішнього й зовнішнього оглядів необхідно:

a) перевірити корпус на виразку, корозію, абразивне зношування, вм’ятини, деформацію, дефекти зварених швів або будь-які інші недоліки, включаючи протікання, які могли б зробити переносну цистерну небезпечною для перевезення. Якщо результати даної перевірки вказують на зменшення товщини стінок, товщина стінок повинна бути перевірена шляхом відповідних вимірювань;

b) перевірити трубопровід, клапани (вентилі), систему обігріву/охолодження й прокладки на предмет наявності кородованих ділянок або будь-яких інших недоліків, включаючи протікання, які могли б зробити переносну цистерну небезпечною для наповнення, спорожнювання або перевезення;

c) переконатися в тому, що затискні пристрої кришок лазів діють належним чином й що не відбувається витоку через кришки лазів або прокладки;

d) замінити відсутні або затягти ослаблені болти або гайки на будь-якому фланцевому з’єднанні або глухому фланці;

e) переконатися в тому, що всі аварійні пристрої й клапани не мають корозії, деформації й інших ушкоджень або дефектів, які могли б перешкодити їх нормальному функціонуванню. Дистанційні самозакривні запірні пристрої й запірні клапани необхідно привести в дію, для того щоб впевнитися в їх справності;

f) облицювання, якщо таке є, перевірити відповідно до критеріїв, установлених виробником;

g) переконатися в тому, що приписані маркувальні знаки на переносній цистерні є розбірливими й задовольняють вимогам; і

h) переконатися в тому, що каркас, опори й підйомні пристосування переносної цистерни знаходяться у задовільному стані.

6.7.2.19.9 Перевірки й випробування, передбачені в пунктах 6.7.2.19.1, 6.7.2.19.3, 6.7.2.19.4, 6.7.2.19.5 і 6.7.2.19.7, повинні проводитися експертом, затвердженим компетентним органом або вповноваженою ним організацією, або в присутності цього експерта. Якщо випробування під тиском входить у програму перевірок і випробувань, то застосовується випробувальний тиск, зазначений на табличці, прикріпленій до переносної цистерни. У ході випробування під тиском переносна цистерна перевіряється на наявність течі в корпусі, трубопроводі або обладнанні.

6.7.2.19.10 Щоразу, коли на корпусі проводяться роботи з різання, випалювання або зварювання, вони повинні затверджуватися компетентним органом або вповноваженою ним організацією з урахуванням правил по посудинах високого тиску, відповідно до яких був виготовлений цей корпус. Після закінчення робіт проводиться випробування під тиском з використанням первинного випробувального тиску.

6.7.2.19.11 У випадку виявлення будь-якого небезпечного дефекту переносна цистерна повинна бути знята з експлуатації й знову допущена до неї тільки після усунення дефекту й проходження повторних випробувань.

6.7.2.20 Маркування

6.7.2.20.1 Кожна переносна цистерна повинна бути оснащена корозієстійкою металевою табличкою, міцно прикріпленою до переносної цистерни на помітному місці, легкодоступному для контролю. Якщо через конструкцію переносної цистерни табличку неможливо міцно прикріпити до корпусу, на корпусі проставляється маркування, що містить, щонайменше, інформацію, встановлену правилами по посудинах високого тиску. На табличку наносяться із застосуванням методу штампування або іншого аналогічного методу, щонайменше, зазначені нижче відомості:

а) відомості про власника:

i) реєстраційний номер власника;

b) відомості про виготовлення:

i) країна виготовлення;

ii) рік виготовлення;

iii) найменування або знак виробника;

iv) серійний номер, присвоєний виробником;

с) відомості про затвердження:

i) символ Організації Об’єднаних Націй для тари .

Цей символ повинен використовуватися винятково для позначення того, що тара, м’який контейнер для масових вантажів, переносна цистерна або БЕГК задовольняє вимогам глав 6.1, 6.2, 6.3, 6.5, 6.6, 6.7 або 6.11;

ii) країна затвердження;

iii) уповноважена організація із затвердження типу конструкції;

iv) номер затвердження типу конструкції;

v) літери «АА», якщо тип конструкції затверджено відповідно до альтернативних приписів (див. пункт 6.7.1.2);

vi) правила по посудинах високого тиску, відповідно до яких сконструйований корпус;

d) значення тиску:

i) МПРТ (манометричний, у барах або кПа)³;

ii) випробувальний тиск (манометричний, у барах або кПа)³;

iii) дата первинного випробування під тиском (місяць і рік);

iv) ідентифікаційний знак особи, що була присутня при проведенні первинного випробування під тиском;

v) зовнішній розрахунковий тиск⁴ (манометричний, у барах або кПа)³;

vi) МПРТ системи обігріву/охолодження (манометричний, у барах або кПа)³ (коли застосовно);

е) значення температури:

i) розрахунковий температурний інтервал (в ºС)³;

f) матеріали:

i) матеріал(и) корпусу й стандарт(и) на матеріал(и);

ii) еквівалентна товщина для стандартної сталі (у мм)³;

iii) облицювальний матеріал (коли застосовно);

g) місткість:

i) місткість по воді цистерни при 20 ºС (у літрах)³.

Після цих відомостей повинен проставлятися символ «S», коли корпус розділений хвилегасними перегородками на відсіки місткістю не більше 7 500 літрів;

ii) місткість по воді кожної секції при 20 ºС (у літрах)³ (коли застосовно, у випадку багатосекційних цистерн);

Після цих відомостей повинен проставлятися символ «S», коли секція розділена хвилегасними перегородками на відсіки місткістю не більше 7 500 літрів;

h) періодичні перевірки й випробування:

i) вид останнього періодичного випробування (що проводиться кожні 2,5 роки, 5 років або позапланове);

ii) дата останнього періодичного випробування (місяць і рік);

iii) випробувальний тиск (манометричний, у барах або кПа)³, що використовувався при проведенні останнього періодичного випробування (якщо застосовно);

iv) ідентифікаційний знак уповноваженого органу, що проводив останнє випробування або присутнього при його проведенні.

Рис. 6.7.2.20.1. Приклад таблички для нанесення маркування

^а Випробувальний тиск, якщо застосовно.

6.7.2.20.2 Безпосередньо на переносній цистерні або на металевій табличці, що міцно прикріплена до переносної цистерни, вказуються довговічним способом наступні відомості:

Найменування оператора

Максимально припустима маса брутто (МПМБ) ______ кг

Маса порожньої переносної цистерни ______ кг

Інструкція з переносних цистерн відповідно до пункту 4.2.5.2.6.

ПРИМІТКА: Відносно ідентифікації речовин, що перевозяться, див. також частину 5.

6.7.2.20.3 Якщо переносна цистерна сконструйована й затверджена для перевезення й обробки у відкритому морі, то на ідентифікаційній табличці повинен бути зроблений напис «МОРСЬКА ПЕРЕНОСНА ЦИСТЕРНА».

6.7.3 Вимоги до конструкції, виготовлення, перевірки й випробувань переносних цистерн, призначених для перевезення неохолоджених скраплених газів

ПРИМІТКА: Ці вимоги застосовуються також до переносних цистерн, призначених для перевезення хімічних продуктів під тиском (№ ООН 3500, 3501, 3502, 3503, 3504 і 3505).

6.7.3.1 Визначення

Для цілей цього розділу:

Альтернативний припис означає затвердження компетентним органом переносної цистерни або БЕГК, сконструйованих, виготовлених або випробуваних відповідно до технічних вимог або методів випробувань, інших за ті, які передбачені в цій главі.

Випробувальний тиск означає максимальний манометричний тиск у верхній частині корпусу під час його випробування під тиском.

Випробування на герметичність означає випробування з використанням газу, при якому корпус і його експлуатаційне обладнання піддаються ефективному внутрішньому тиску, що становить не менше 25% від МПРТ.

Експлуатаційне обладнання означає контрольно-вимірювальні прилади, а також пристрої для наповнення й розвантаження, видалення пар і газів, запобіжні пристрої й теплоізоляцію.

Конструктивне обладнання означає зовнішні елементи корпусу, що підсилюють, кріплять, захищають і стабілізують його.

Корпус означає частину переносної цистерни, яка втримує неохолоджений скраплений газ, призначений для перевезення (сама цистерна), включаючи отвори і їх запірні пристрої, але без експлуатаційного або зовнішнього конструктивного обладнання.

Максимально припустима маса брутто (МПМБ) означає суму тарної маси переносної цистерни й найбільшої маси вантажу, дозволеної до перевезення.

Максимально припустимий робочий тиск (МПРТ) означає тиск, який щонайменше дорівнює найбільшому з наступних двох значень, вимірюваних у верхній частині корпусу цистерни, що знаходиться в робочому стані, але в кожному разі складає не менше 7 бар; маються на увазі значення:

a) максимального ефективного манометричного тиску, припустимого в корпусі під час наповнення або розвантаження; або

b) максимального ефективного манометричного тиску, на який розраховано корпус і який повинен становити:

i) для неохолодженого скрапленого газу, зазначеного в інструкції з переносних цистерн T50, що міститься в пункті 4.2.5.2.6, – МПРТ (у барах), зазначеного для цього газу в інструкції з переносних цистерн T50;

ii) для інших неохолоджених скраплених газів – не менше суми:

– абсолютного тиску (у барах) пар неохолодженого скрапленого газу при розрахунковій вихідній температурі мінус 1 бар; і

– парціального тиску (у барах) повітря або інших газів у просторі над рівнем речовини, що визначається на основі розрахункової вихідної температури й розширення рідкої фази в результаті підвищення середньої об’ємної температури на t_r – t_f (t_f = температура наповнення, що складає зазвичай 15 °C; t_r = 50 °C, максимальна середня об’ємна температура);

iii) для хімічних продуктів під тиском − МПРТ (у барах), зазначений в інструкції з переносних цистерн T50 для скрапленої частини газів-витиснювачів, перелічених в інструкції з переносних цистерн T50, що міститься в пункті 4.2.5.2.6.

М’яка сталь означає сталь із гарантованою мінімальною межею міцності на розрив 360–440 Н/мм² і гарантованим мінімальним подовженням при руйнуванні, що відповідає вимогам пункту 6.7.3.3.3.3.

Переносна цистерна означає цистерну місткістю більше 450 літрів, призначену для мультимодальних перевезень і використовувану для транспортування неохолоджених скраплених газів класу 2. Корпус переносної цистерни повинен бути оснащений експлуатаційним і конструктивним обладнанням, необхідним для перевезення газів. Переносна цистерна повинна бути сконструйована так, щоб вона могла наповнюватися й розвантажуватися без демонтажу конструктивного обладнання. Вона повинна мати із зовнішньої сторони корпусу стабілізуючі елементи й повинна бути пристосована для підняття в наповненому стані. Вона повинна призначатися в першу чергу для навантаження на транспортний засіб, вагон, морське судно або судно внутрішнього плавання й бути обладнана полозком, опорами або допоміжними пристосуваннями для полегшення механізованих вантажно-розвантажувальних операцій. Визначення переносної цистерни не поширюється на автоцистерни, вагони-цистерни, неметалеві цистерни, контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів (КСМ), газові балони й великі посудини.

Розрахункова вихідна температура означає температуру, при якій визначається тиск пар умісту з метою розрахунків МПРТ. Розрахункова вихідна температура повинна бути менше критичної температури неохолодженого скрапленого газу або скраплених газів-витиснювачів хімічних продуктів під тиском, призначених для перевезення, для забезпечення того, щоб газ завжди залишався в рідкому стані. Її значення для різних видів переносних цистерн становить:

а) для корпусів діаметром 1,5 м або менше: 65 °C;

b) для корпусів діаметром більше 1,5 м:

i) без ізоляції або сонцезахисного екрана: 60 °C;

ii) із сонцезахисним екраном (див. пункт 6.7.3.2.12): 55 °C; і

iii) з ізоляцією (див. пункт 6.7.3.2.12): 50 °C.

Розрахунковий тиск означає тиск, використовуваний при розрахунках, що вимагаються визнаними правилами по посудинах високого тиску. Розрахунковий тиск повинен бути не менше найбільшого з наступних тисків:

a) максимального ефективного манометричного тиску, припустимого в корпусі під час наповнення або розвантаження; або

b) суми:

i) максимального ефективного манометричного тиску, на який розраховано корпус, відповідно до підпункту b) визначення МПРТ (див. вище); і

ii) напору, що визначається на основі статичних навантажень, зазначених у пункті 6.7.3.2.9, й що становить не менше 0,35 бар.

Розрахунковий температурний інтервал корпусу становить від –40 °С до 50 °С для неохолоджених скраплених газів, що перевозяться при температурі довкілля. Більш строгі вимоги відносно розрахункової температури пред’являються до переносних цистерн, що експлуатуються у суворих кліматичних умовах.

Стандартна сталь означає сталь із межею міцності на розрив 370 Н/мм² і подовженням при руйнуванні 27%.

Щільність наповнення означає середню масу неохолодженого скрапленого газу на літр місткості корпусу (кг/л). Значення щільності наповнення наведені в інструкції з переносних цистерн T50 у пункті 4.2.5.2.6.

6.7.3.2 Загальні вимоги до конструкції й виготовлення

6.7.3.2.1 Корпуси цистерн конструюються й виготовляються відповідно до визнаних компетентним органом правил по посудинах високого тиску. Корпуси виготовляються зі сталі, придатної для профілювання. Матеріал повинен у принципі відповідати національним або міжнародним стандартам. Для зварених корпусів використовується тільки матеріал, зварюваність якого була повністю продемонстрована. Зварені шви повинні виконуватися кваліфіковано й забезпечувати повну безпеку. Якщо того вимагають технологічний процес або властивості матеріалів, корпуси повинні піддаватися відповідній термічній обробці, щоб гарантувати достатню міцність у зонах зварених з’єднань і зонах термічного впливу. При виборі матеріалу слід ураховувати розрахунковий температурний інтервал з погляду ризику крихкого зламу, корозійного розтріскування під напругою й ударної в’язкості. При використанні дрібнозернистої сталі гарантоване значення границі текучості не повинно перевищувати 460 Н/мм² і гарантоване значення верхньої границі міцності на розрив не повинно перевищувати 725 Н/мм² відповідно до технічних вимог до матеріалів. Матеріали, з яких виготовлена переносна цистерна, повинні бути придатні до експлуатації в умовах зовнішнього середовища, які можуть виникнути під час перевезення.

6.7.3.2.2 Корпуси переносних цистерн, фітинги й трубопроводи виготовляються з матеріалів, які:

a) не піддаються істотному впливу неохолодженого(их) скрапленого(их) газу(ів), призначеної(их) для перевезення; або

b) належним чином пасивовані або нейтралізовані за допомогою хімічної реакції.

6.7.3.2.3 Прокладки виготовляються з матеріалів, сумісних з неохолодженим(ими) скрапленим(ими) газом(ами), призначеним(ими) для перевезення.

6.7.3.2.4 Слід уникати контакту між різнорідними металами, який може призвести до ушкоджень у результаті гальванічного ефекту.

6.7.3.2.5 Матеріали, з яких виготовлена переносна цистерна, включаючи будь-які пристрої, прокладки, покриття й допоміжні пристосування, не повинні впливати на неохолоджений(і) скраплений(і) газ(и), призначений(і) для перевезення в переносній цистерні.

6.7.3.2.6 Переносні цистерни повинні конструюватися й виготовлятися зі станинами, що забезпечують надійну опору під час перевезення, а також з відповідними пристосуваннями для підйому й кріплення.

6.7.3.2.7 Переносні цистерни повинні конструюватися таким чином, щоб витримувати без втрати вмісту щонайменше внутрішній тиск, створюваний вмістом, а також статичні, динамічні й теплові навантаження в нормальних умовах навантаження/розвантаження й перевезення. У конструкції повинна бути врахована утомна руйнувальна дія, що виявляється в результаті кількаразового застосування цих навантажень протягом передбачуваного терміну служби переносної цистерни.

6.7.3.2.8 Корпуси повинні конструюватися таким чином, щоб витримувати без залишкової деформації зовнішній манометричний тиск, що перевищує не менше ніж на 0,4 бар внутрішній тиск. Якщо корпус повинен піддаватися значному вакуумному тиску перед наповненням або при спорожнюванні, він повинен бути сконструйований так, щоб витримувати зовнішній манометричний тиск, що перевищує не менше ніж на 0,9 бар внутрішній тиск, і бути випробуваний на цей тиск.

6.7.3.2.9 Переносні цистерни і їх кріпильні деталі повинні, при максимально дозволеному завантаженні, бути здатні витримувати наступні статичні навантаження, що роздільно впливають:

а) у напрямку руху: подвоєну МПМБ, помножену на прискорення вільного падіння (g)¹;

b) горизонтально під прямими кутами до напрямку руху: МПМБ (якщо напрямок руху точно не встановлений, то навантаження повинні дорівнювати подвоєній МПМБ), помножену на прискорення вільного падіння (g)¹;

с) вертикально знизу нагору: МПМБ, помножену на прискорення вільного падіння (g)¹; і

d) вертикально зверху вниз: подвоєну МПМБ (загальне навантаження, включаючи дії сили ваги), помножену на прискорення вільного падіння (g)¹.

6.7.3.2.10 При впливі кожного з навантажень, зазначених у пункті 6.7.3.2.9, повинні дотримуватися наступні значення коефіцієнта запасу міцності:

а) для сталей з чітко вираженою границею текучості – 1,5 стосовно гарантованої границі текучості; або

b) для сталей без чітко вираженої границі текучості – 1,5 стосовно гарантованого 0,2% умовної границі текучості й 1% – для аустенітних сталей.

6.7.3.2.11 Значення границі текучості або умовної границі текучості встановлюються відповідно до національних або міжнародних стандартів на матеріали. При використанні аустенітних сталей мінімальні значення границі текучості або умовної границі текучості, установлені відповідно до стандартів на матеріали, можуть бути збільшені не більше ніж на 15%, якщо ці більш високі значення зазначені у свідоцтві про перевірку матеріалу. За відсутності стандарту на даний метал значення границі текучості або умовної границі текучості затверджується компетентним органом.

6.7.3.2.12 Якщо корпуси, призначені для перевезення неохолоджених скраплених газів, обладнані теплоізоляцією, то системи теплоізоляції повинні задовольняти наступним вимогам:

a) теплоізоляція повинна складатися з екрана, що покриває не менше третини, але не більше половини верхньої частини поверхні корпусу й що відділений від корпусу повітряним зазором величиною близько 40 мм по всій своїй площі;

b) вона повинна являти собою суцільне покриття з ізоляційного матеріалу відповідної товщини, захищеного від проникнення в нього вологи й ушкодження в нормальних умовах перевезення, й що забезпечує коефіцієнт теплопередачі величиною не більше 0,67 (Вт·м⁻²·К⁻¹);

c) якщо захисне покриття газонепроникне, то необхідно передбачити пристрій, що запобігає виникненню в ізолюючому шарі небезпечного тиску у випадку порушення герметичності корпусу або елементів його обладнання; і

d) теплоізоляція не повинна перешкоджати доступу до фітингів і розвантажувальних пристроїв.

6.7.3.2.13 Повинна бути передбачена можливість заземлення переносних цистерн, призначених для перевезення займистих неохолоджених скраплених газів.

6.7.3.3 Конструкційні критерії

6.7.3.3.1 Корпуси повинні мати круглий поперечний переріз.

6.7.3.3.2 Корпуси повинні бути сконструйовані й виготовлені таким чином, щоб витримувати випробувальний тиск, що перевищує не менше ніж в 1,3 рази розрахунковий тиск. При конструюванні конструкції корпусів повинні враховуватися мінімальні значення МПРТ, передбачені в інструкції з переносних цистерн T50, що міститься в пункті 4.2.5.2.6, для кожного неохолодженого скрапленого газу, призначеного для перевезення. Слід звернути увагу на вимоги відносно мінімальної товщини стінок цих корпусів, що містяться в підрозділі 6.7.3.4.

6.7.3.3.3 Для сталей з чітко вираженою границею текучості або з гарантованим значенням умовної границі текучості (як правило, 0,2% умовна границя текучості або 1% – для аустенітних сталей) напруга первинної перегородки σ (сигма) у корпусі не повинна перевищувати – при випробувальному тиску – 0,75 Re або 0,50 Rm (залежно від того, яке із цих значень менше), де:

Re = границя текучості в Н/мм², або 0,2% умовна границя текучості, або 1% – для аустенітних сталей;

Rm = мінімальна границя міцності на розрив у Н/мм².

6.7.3.3.3.1 Для Re і Rm слід використовувати мінімальні значення, установлені відповідно до національних або міжнародних стандартів на матеріали. При використанні аустенітних сталей мінімальні значення Re і Rm, установлені відповідно до стандартів на матеріали, можуть бути збільшені не більше ніж на 15%, якщо ці більш високі значення зазначені у свідоцтві про перевірку матеріалу. За відсутності стандарту на даний метал використовувані значення Re і Rm затверджуються компетентним органом або вповноваженою ним організацією.

6.7.3.3.3.2 Для виготовлення зварених корпусів не дозволяється використовувати сталі зі співвідношенням Re/Rm, що становлять більше 0,85. Для визначення цього співвідношення повинні використовуватися значення Re і Rm, зазначені у свідоцтві про перевірку матеріалу.

6.7.3.3.3.3 Значення подовження при розриві (в %) у сталей, використовуваних для виготовлення корпусів, повинно становити не менше 10 000/Rm при абсолютному мінімумі 16% для дрібнозернистої сталі й 20% для інших сталей.

6.7.3.3.3.4 Для цілей визначення фактичних значень показників для матеріалів слід відзначити, що у випадку тонколистового металу вісь зразка, випробовуваного на розтягнення, повинна знаходитися під прямими кутами (упоперек) до напрямку прокатки. Залишкове подовження при розриві вимірюється на зразках прямокутного поперечного перерізу, що відповідають стандарту ISO 6892:1998, при їх розрахунковій довжині 50 мм.

6.7.3.4 Мінімальна товщина стінок корпусу

6.7.3.4.1 Мінімальна товщина стінок корпусу повинна мати найбільше з наступних значень:

a) мінімальна товщина, визначена відповідно до вимог підрозділу 6.7.3.4; і

b) мінімальна товщина, визначена відповідно до визнаних правил по посудинах високого тиску з урахуванням вимог підрозділу 6.7.3.3.

Крім того, повинно враховуватися відповідне спеціальне положення по переносних цистернах, зазначене в стовпчику 11 таблиці А глави 3.2 і викладене в підрозділі 4.2.5.3.

6.7.3.4.2 Товщина стінок циліндричної частини корпусу, днищ і кришок лазів у корпусах діаметром не більше 1,80 м повинна становити не менше 5 мм для стандартної сталі або еквівалентне значення для використовуваної сталі. Товщина стінок корпусів діаметром більше 1,80 м повинна становити не менше 6 мм для стандартної сталі або еквівалентне значення для використовуваної сталі.

6.7.3.4.3 Товщина стінок циліндричних частин, днищ і кришок лазів усіх корпусів повинна становити не менше 4 мм, незалежно від конструкційного матеріалу.

6.7.3.4.4 Еквівалентне значення товщини сталі, інше за значення, приписане для стандартної сталі в пункті 6.7.3.4.2, визначається за наступною формулою:

де:

e₁ = потрібна еквівалентна товщина (у мм) використовуваної сталі;

e₀ = мінімальна товщина (у мм) стандартної сталі, установлена в пункті 6.7.3.4.2;

Rm₁ = гарантована мінімальна границя міцності на розрив (у Н/мм²) використовуваної сталі (див. пункт 6.7.3.3.3);

A₁ = гарантоване мінімальне подовження при розриві (в %) використовуваної сталі відповідно до національних або міжнародних стандартів.

6.7.3.4.5 Товщина стінок у жодному разі не повинна бути менше товщини, приписаної в пунктах 6.7.3.4.1–6.7.3.4.3. Усі частини корпусу повинні мати мінімальну товщину, вказану в пунктах 6.7.3.4.1-6.7.3.4.3. У цьому значенні товщини не повинен ураховуватися допуск на корозію.

6.7.3.4.6 При використанні м’якої сталі (див. підрозділ 6.7.3.1) розрахунки за формулою, наведеною у пункті 6.7.3.4.4, не потрібні.

6.7.3.4.7 Не допускається різких змін товщини листів у місцях з’єднання днищ із циліндричною частиною корпусу.

6.7.3.5 Експлуатаційне обладнання

6.7.3.5.1 Експлуатаційне обладнання повинно бути встановлене так, щоб воно було захищено від небезпеки зриву або ушкодження під час вантажно-розвантажувальних робіт і перевезенні. Якщо каркас з’єднаний з корпусом таким чином, що допускається певний зсув складальних вузлів відносно один до одного, обладнання повинно кріпитися так, щоб у результаті такого зсуву не ушкоджувалися робочі деталі. Зовнішні фітинги для зливу (з’єднувальні муфти для труб, запірні пристрої), внутрішній запірний клапан і його сідло повинні бути захищені від небезпеки зриву під впливом зовнішніх сил (наприклад, шляхом використання секцій, що зрушуються). Пристрої наповнення й зливу (включаючи фланці або різьбові заглушки) і будь-які запобіжні ковпаки повинні бути захищені від випадкового відкриття.

6.7.3.5.2 Усі отвори діаметром більше 1,5 мм у корпусах переносних цистерн, за винятком отворів для пристроїв скидання тиску, оглядових отворів і закритих отворів для газовідводу, повинні бути оснащені щонайменше трьома взаємно незалежними послідовно встановленими запірними пристроями, з яких перший – внутрішній запірний клапан, клапан надмірної витрати або аналогічний пристрій, другий – зовнішній запірний вентиль і третій – глухий фланець або аналогічний пристрій.

6.7.3.5.2.1 Якщо переносна цистерна оснащується клапаном надмірної витрати, то цей клапан установлюється таким чином, щоб його сідло знаходилося усередині корпусу або усередині привареного фланця, або, якщо він установлюється із зовнішньої сторони, його кріпильні пристрої повинні бути сконструйовані таким чином, щоб у випадку удару клапан зберіг свою ефективність. Клапани надмірної витрати вибираються й установлюються таким чином, щоб вони могли автоматично закриватися по досягненню номінальної витрати, зазначеної підприємством-виробником. Штуцери й допоміжні пристосування, що ведуть до клапана надмірної витрати й від нього, повинні мати пропускну здатність, що перевищує номінальну витрату через такий клапан.

6.7.3.5.3 У випадку отворів для наповнення й спорожнювання перший запірний пристрій повинен являти собою внутрішній запірний клапан, а другий – запірний вентиль, установлюваний у доступному місці на кожній випускній і впускній трубі.

6.7.3.5.4 У випадку отворів для наповнення й спорожнювання знизу в переносних цистерн, призначених для перевезення займистих та/або токсичних неохолоджених скраплених газів або хімічних продуктів під тиском, внутрішній запірний клапан повинен являти собою запобіжний швидкозакривний пристрій, який автоматично закривається у випадку непередбачуваного переміщення переносної цистерни під час наповнення або спорожнювання або у випадку її охоплення вогнем. За винятком переносних цистерн місткістю не більше 1 000 літрів, необхідно передбачити можливість дистанційного керування цим пристроєм.

6.7.3.5.5 Крім отворів для наповнення, спорожнювання й вирівнювання тиску газу, корпуси можуть мати отвори для установки рівнемірів, термометрів і манометрів. З’єднання таких приладів повинні бути звареного типу; нарізні з'єднання не допускаються.

6.7.3.5.6 У всіх переносних цистернах повинні бути лази або інші оглядові отвори достатнього розміру, що дозволяють здійснювати внутрішній огляд, технічне обслуговування й ремонт внутрішньої частини цистерни.

6.7.3.5.7 Зовнішні фітинги повинні бути, по можливості, згруповані разом.

6.7.3.5.8 Кожний з’єднувальний патрубок переносної цистерни повинен мати чітке маркування, що вказує його призначення.

6.7.3.5.9 Кожний запірний клапан (вентиль) або інший запірний пристрій повинні бути сконструйовані й виготовлені розраховуючи на номінальний тиск не нижче МПРТ корпусу з урахуванням температур, які можуть бути досягнуті в ході перевезення. Усі запірні вентилі з ходовим гвинтом повинні закриватися обертанням маховика за годинниковою стрілкою. Для інших запірних клапанів повинні чітко вказуватися положення («відкрито» і «закрито») і напрямок закриття. Конструкція всіх запірних клапанів повинна виключати можливість їх випадкового відкриття.

6.7.3.5.10 Трубопроводи повинні бути сконструйовані, виготовлені й установлені таким чином, щоб вони не піддавалися небезпеці ушкодження в результаті теплового розширення й стиску, механічного удару й вібрації. Усі трубопроводи повинні бути виготовлені з придатного металу. Скрізь, де це можливо, повинні використовуватися зварені з’єднання труб.

6.7.3.5.11 Мідні труби повинні бути спаяні з використанням твердого припою або мати настільки ж міцне металеве з’єднання. Температура плавлення твердого припою повинна бути не нижче 525 °C. Такі з’єднання не повинні знижувати міцності труб, наприклад при нарізуванні різьблення.

6.7.3.5.12 Розривний внутрішній тиск усіх трубопроводів і фітингів повинен бути не менше найбільшого з наступних двох значень: чотириразового МПРТ корпусу або чотириразового тиску, якому він може піддаватися в процесі експлуатації під час роботи насоса або інших пристроїв (за винятком пристроїв для скидання тиску).

6.7.3.5.13 Для виготовлення клапанів (вентилів) і допоміжних пристосувань повинні використовуватися пластичні метали.

6.7.3.6 Донні отвори

6.7.3.6.1 Деякі неохолоджені скраплені гази не повинні перевозитися в переносних цистернах, що мають донні отвори, якщо інструкція з переносних цистерн T50, що міститься в пункті 4.2.5.2.6, указує, що донні отвори не допускаються. Не повинно бути отворів, розташованих нижче рівня рідини в корпусі, коли він наповнений до своєї максимально припустимої межі наповнення.

6.7.3.7 Пристрої для скидання тиску

6.7.3.7.1 Переносні цистерни повинні бути обладнані одним або декількома пристроями для скидання тиску підпружиненого типу. Пристрої для скидання тиску повинні автоматично відкриватися при тиску не менше МПРТ і повинні бути повністю відкриті при тиску, що становить 110% від МПРТ. Після скидання тиску ці пристрої повинні закриватися при тиску, який не більше ніж на 10% нижче тиску, при якому почалося його скидання, і повинні залишатися закритими при кожному більш низькому тиску. Пристрої для скидання тиску повинні бути такого типу, щоб вони могли витримувати динамічні навантаження, включаючи хвильовий удар рідини. Розривні мембрани, які не встановлені послідовно з підпружиненими пристроями для скидання тиску, не допускаються.

6.7.3.7.2 Пристрої для скидання тиску повинні бути сконструйовані таким чином, щоб запобігати проникненню сторонніх матеріалів, витоку газу й будь-якому небезпечному підвищенню тиску.

6.7.3.7.3 Переносні цистерни, призначені для перевезення деяких неохолоджених скраплених газів, зазначених в інструкції з переносних цистерн T50, що міститься в пункті 4.2.5.2.6, повинні мати пристрої для скидання тиску, затверджені компетентним органом. За винятком випадків, коли переносна цистерна спеціалізованого призначення обладнана затвердженим запобіжним пристроєм, виготовленим з матеріалів, сумісних з вантажем, запобіжний пристрій повинен включати розривну мембрану, установлювану перед підпружиненим пристроєм. Між мембраною й пристроєм установлюється манометр або відповідний контрольно-сигнальний прилад для виявлення ушкодження мембрани, проколу або витоку, які можуть викликати неправильне спрацьовування системи скидання тиску. Мембрана повинна розриватися при номінальному тиску, що перевищує на 10% тиск спрацьовування запобіжного пристрою.

6.7.3.7.4 У випадку переносних цистерн багатоцільового призначення пристрої для скидання тиску повинні відкриватися при тиску, зазначеному в пункті 6.7.3.7.1 для газу, що має найбільший максимально припустимий тиск серед газів, дозволених до перевезення в переносній цистерні.

6.7.3.8 Пропускна здатність пристроїв для скидання тиску

6.7.3.8.1 Сумарна пропускна здатність пристроїв для скидання тиску в умовах повного охоплення переносної цистерни вогнем повинна бути достатньою для забезпечення того, щоб тиск (включаючи акумулювання) усередині корпусу не перевищував 120% від МПРТ. Для досягнення загальної необхідної пропускної здатності використовуються пристрої для скидання тиску підпружиненого типу. У випадку цистерн багатоцільового призначення сумарна пропускна здатність запобіжних пристроїв повинна забезпечуватися у розрахунку на газ, що вимагає найбільш високої пропускної здатності із усіх газів, дозволених до перевезення в переносних цистернах.

6.7.3.8.1.1 Для визначення загальної необхідної пропускної здатності запобіжних пристроїв, яка може розглядатися як сума пропускних здатностей декількох пристроїв, використовується наступна формула:

де:

Q = мінімальна потрібна швидкість скидання, виражена в кубічних метрах повітря в секунду (м³/с), при стандартних умовах: тиск 1 бар і температура 0 °C (273 K);

F = коефіцієнт, що дорівнює:

для звичайних корпусів F = 1;

для ізотермічних корпусів F = U(649-t)/13,6, але в кожному разі не менше 0,25,

де:

U = коефіцієнт теплопередачі ізоляційного матеріалу, виражений у кВт/(м²∙К), при 38 °C;

t = фактична температура неохолодженого скрапленого газу під час наповнення (в °C); якщо ця температура невідома, то вона приймається за 15 °C.

Наведене вище значення F для ізотермічних корпусів може використовуватися за умови, що ізоляційний матеріал відповідає вимогам пункту 6.7.3.8.1.2;

де:

A = загальна площа зовнішньої поверхні корпусу у квадратних метрах;

Z = коефіцієнт стиснення газу в умовах акумулювання (якщо цей коефіцієнт невідомий, він приймається за 1,0);

T = абсолютна температура по Кельвіну (°C + 273) над пристроями для скидання тиску в умовах акумулювання;

L = прихована теплота паротворення рідини, виражена в кДж/кг, в умовах акумулювання;

M = молекулярна маса випущеного газу;

C = постійна, отримана за однією з нижченаведених формул як функція відношення k питомих теплоємностей:

де:

Cp – питома теплоємність при постійному тиску; і

Cv – питома теплоємність при постійному об’ємі.

Коли k > 1:

Коли k = 1 або значення k невідомо:

де e – математична постійна, що дорівнює 2,7183.

Значення C можна також визначити за наступною таблицею:

k	C	k	C	k	C
1,00	0,607	1,26	0,660	1,52	0,704
1,02	0,611	1,28	0,664	1,54	0,707
1,04	0,615	1,30	0,667	1,56	0,710
1,06	0,620	1,32	0,671	1,58	0,713
1,08	0,624	1,34	0,674	1,60	0,716
1,10	0,628	1,36	0,678	1,62	0,719
1,12	0,633	1,38	0,681	1,64	0,722
1,14	0,637	1,40	0,685	1,66	0,725
1,16	0,641	1,42	0,688	1,68	0,728
1,18	0,645	1,44	0,691	1,70	0,731
1,20	0,649	1,46	0,695	2,00	0,770
1,22	0,652	1,48	0,698	2,20	0,793
1,24	0,656	1,50	0,701

ПРИМІТКА: Ця формула застосовується тільки до неохолоджених скраплених газів, критична температура яких значно вище температури в умовах акумулювання. Якщо перевозяться гази, критична температура яких близька до температури в умовах акумулювання або нижче неї, то при розрахунку пропускної здатності пристроїв для скидання тиску повинні враховуватися інші термодинамічні властивості газу (див., наприклад, CGA S-1.2-2003 «Pressure Relief Device Standards — Part 2 — Cargo and Portable Tanks for Compressed Gases»).

6.7.3.8.1.2 Системи ізоляції, використовувані з метою зниження випускної здатності, офіційно затверджуються компетентним органом або вповноваженою ним організацією. У кожному разі системи ізоляції, затверджені із цією метою, повинні:

a) залишатися в робочому стані при всіх температурах нижче 649 °С; і

b) бути покриті матеріалом, температура плавлення якого становить 700 °С або більше.

6.7.3.9 Маркування пристроїв для скидання тиску

6.7.3.9.1 Кожний пристрій для скидання тиску повинен мати чітко помітне й постійне маркування з наступними позначками:

a) тиск (у барах або кПа), на який воно відрегульоване для випуску газу;

b) припустиме відхилення від тиску спрацьовування для підпружинених пристроїв;

c) вихідна температура, що відповідає номінальному тиску руйнування розривних мембран; і

d) розрахункова пропускна здатність пристрою, виражена в стандартних кубічних метрах повітря в секунду (м³/с);

e) площа поперечного перерізу потоку в підпружинених пристроях для скидання тиску й розривних мембран у мм².

Якщо можливо, необхідно вказувати також наступну інформацію:

f) найменування виробника й відповідний номер за каталогом.

6.7.3.9.2 Розрахункова пропускна здатність, що вказується на пристроях для скидання тиску, визначається відповідно до стандартів ISO 4126-1:2004 і ISO 4126-7:2004.

6.7.3.10 Штуцери пристроїв для скидання тиску

6.7.3.10.1 Штуцери пристроїв для скидання тиску повинні бути достатнього розміру, щоб забезпечувати безперешкодне потрапляння необхідної кількості пар, що випускаються, або газів до запобіжного пристрою. Запірні клапани не повинні встановлюватися між корпусом і пристроєм для скидання тиску, за винятком тих випадків, коли для цілей технічного обслуговування або з інших причин установлені дублюючі пристрої й запірні клапани, що обслуговують фактично діючі пристрої, заблоковані у відкритому положенні або запірні клапани взаємно блоковані таким чином, що принаймні один з дублюючих пристроїв, що відповідає вимогам пункту 6.7.3.8, завжди знаходиться в робочому стані. В отворі, що веде до випускної труби або пристрою для скидання тиску, не повинно бути засмічення, яке могло б обмежити або перекрити потік газів з корпусу до цього пристрою. Відвідні трубопроводи пристроїв для скидання тиску, якщо вони використовуються, повинні випускати пари, що скидаються, або рідину в атмосферу в умовах мінімального протитиску на такі пристрої.

6.7.3.11 Розташування пристроїв для скидання тиску

6.7.3.11.1 Вхідні отвори пристроїв для скидання тиску повинні розташовуватися у верхній частині корпусу, якнайближче до його поздовжнього й поперечного центру. Усі вхідні отвори пристроїв для скидання тиску повинні бути розташовані – в умовах максимального наповнення – у паровому просторі корпусу й повинні бути встановлені таким чином, щоб забезпечувати безперешкодне видалення пар, що виділяються. У випадку займистих неохолоджених скраплених газів пара, що випускається, повинна бути спрямована убік від корпусу таким чином, щоб не стикатися з корпусом. Захисні пристрої, що змінюють напрямок потоку пар, допускаються за умови, що потрібна пропускна здатність запобіжних пристроїв не знижується.

6.7.3.11.2 Повинні бути вжиті заходи до того, щоб виключити доступ до пристроїв для скидання тиску сторонніх осіб і охоронити ці пристрої від ушкодження у випадку перекидання переносної цистерни.

6.7.3.12 Контрольно-вимірювальні прилади

6.7.3.12.1 За винятком випадків, коли переносна цистерна наповнюється по вазі, вона повинна бути обладнана одним або декількома контрольно-вимірювальними приладами. Не повинні використовуватися скляні рівнеміри й вимірювальні прилади з іншого крихкого матеріалу, що знаходяться у безпосередньому контакті із умістом корпусу.

6.7.3.13 Опори, каркас, підйомні й кріпильні пристосування переносних цистерн

6.7.3.13.1 Переносні цистерни повинні бути сконструйовані й виготовлені з опорною конструкцією, що служить надійною основою під час перевезення. Навантаження, вказані в пункті 6.7.3.2.9, і коефіцієнт запасу міцності, передбачений у пункті 6.7.3.2.10, повинні розглядатися з урахуванням цього аспекту конструкції. Допускається застосування полозів, каркасів, рам або інших подібних конструкцій.

6.7.3.13.2 Сумарні напруги, викликувані арматурами переносної цистерни (наприклад, рамами, каркасом і т.д.), а також її підйомними й кріпильними пристосуваннями, не повинні викликати надмірної напруги в якій-небудь частині корпусу. На всі переносні цистерни встановлюються стаціонарні підйомні й кріпильні пристосування. Найкраще розміщати їх на опорах переносної цистерни, але можна також прикріплювати їх до посилюючих елементів корпусу, розташованих в опорних точках.

6.7.3.13.3 При конструюванні опор і каркасів необхідно враховувати корозійний вплив довкілля.

6.7.3.13.4 Прорізи для вилочного захоплювача автонавантажувача повинні бути здатні закриватися. Засоби закриття цих прорізів повинні становити невід’ємну частину каркаса або бути міцно прикріплені до нього. Переносні цистерни довжиною менше 3,65 м, що складаються з єдиної секції, можуть не мати прорізів, що закриваються, для вилочного захоплювача автонавантажувача за умови, що:

a) корпус і всі фітинги добре захищені від удару вилами автонавантажувача; і

b) відстань між центрами прорізів становить щонайменше половину максимальної довжини переносної цистерни.

6.7.3.13.5 Якщо переносні цистерни не захищені в ході перевезення відповідно до вимог пункту 4.2.2.3, то корпуси й експлуатаційне обладнання повинні бути захищені від ушкодження в результаті поперечного або поздовжнього удару або перекидання. Зовнішні фітинги повинні бути захищені таким чином, щоб перешкоджати вивільненню вмісту корпусів у результаті удару або перекидання переносної цистерни на її фітинги. Такий захист включає, наприклад:

a) захист від поперечного удару, який може складатися з поздовжніх балок, що захищають корпус по обидва боки на рівні середньої лінії;

b) захист переносної цистерни від перекидання, який може складатися з арматурних обручів або стрижнів, закріплених упоперек рами;

c) захист від удару позаду, який може складатися з буфера або рами;

d) захист корпусу від ушкодження в результаті удару або перекидання шляхом використання рами, що відповідає стандарту ISO 1496-3:1995.

6.7.3.14 Офіційне затвердження типу

6.7.3.14.1 Компетентний орган або вповноважена ним організація видають на кожну нову конструкцію переносної цистерни свідоцтво про офіційне затвердження типу. У цьому свідоцтві засвідчується, що переносна цистерна була обстежена цим органом, придатна для використання за своїм призначенням й відповідає вимогам цієї глави й, у відповідних випадках, положенням, передбаченим відносно газів в інструкції з переносних цистерн Т50, що міститься в пункті 4.2.5.2.6. Якщо переносні цистерни виготовляються серійно без внесення змін у конструкцію, то свідоцтво дійсне для всієї серії. У свідоцтві вказуються результати випробувань прототипу, гази, дозволені до перевезення, конструкційні матеріали корпусу й номер офіційного затвердження. Номер офіційного затвердження складається з відмітного символу або знака держави, на території якої було надано офіційне затвердження, у вигляді відмітного знаку, використовуваного на транспортних засобах, що знаходяться у міжнародному дорожньому русі², і реєстраційного номера. У свідоцтві повинні вказуватися будь-які альтернативні приписи, згадані в пункті 6.7.1.2. Офіційне затвердження типу може служити основою для офіційного затвердження переносних цистерн меншого розміру, виготовлених з аналогічних за властивостями і товщиною матеріалів відповідно до такого ж самого технологічного процесу, й що мають ідентичні опори, аналогічні запірні пристрої та інші складові частини.

6.7.3.14.2 Протокол випробувань прототипу для цілей офіційного затвердження типу повинен включати, щонайменше наступні відомості:

a) результати відповідного випробування каркаса за стандартом ISO 1496-3:1995;

b) результати первинної перевірки й випробування відповідно до пункту 6.7.3.15.3; і

c) результати випробування на удар відповідно до пункту 6.7.3.15.1, якщо це застосовно.

6.7.3.15 Перевірки й випробування

6.7.3.15.1 Переносні цистерни, що відповідають визначенню контейнера, що міститься в Міжнародній конвенції по безпечних контейнерах (КБК) 1972 року, із внесеними в неї виправленнями, не повинні використовуватися, крім тих випадків, коли вони були визнані придатними після проходження прототипом кожної конструкції випробування на динамічний удар у поздовжньому напрямку, передбаченого в розділі 41 частини IV Керівництва з випробувань і критеріїв.

6.7.3.15.2 Корпус і елементи обладнання кожної переносної цистерни повинні піддаватися перевірці й випробуванням у перший раз перед початком експлуатації (первинні перевірка й випробування), а потім не рідше одного разу в п’ять років (п’ятирічні періодичні перевірки й випробування) із проведенням проміжних періодичних перевірок і випробувань у середині строку між двома п’ятирічними періодичними перевірками й випробуваннями (тобто кожні два з половиною роки). Такі проміжні перевірки й випробування можуть проводитися протягом трьох місяців після настання зазначеної дати. Якщо необхідно, то відповідно до пункту 6.7.3.15.7 проводяться позапланові перевірки й випробування, незалежно від дати останньої періодичної перевірки й випробування.

6.7.3.15.3 Первинна перевірка й випробування переносної цистерни повинні включати перевірку конструктивних характеристик, внутрішній і зовнішній огляд переносної цистерни і її фітингів з відповідним обліком призначених для перевезення неохолоджених скраплених газів, а також випробування під тиском з використанням випробувальних тисків відповідно до пункту 6.7.3.3.2. За згодою компетентного органу або вповноваженої ним організації випробування під тиском може проводитися як випробування на гідравлічний тиск або з використанням іншої рідини або газу. До введення переносної цистерни в експлуатацію проводяться також випробування на герметичність і перевірка задовільного функціонування всього експлуатаційного обладнання. Якщо корпус і його фітинги піддавалися випробуванню під тиском роздільно, то після складання вони повинні пройти спільне випробування на герметичність. Усі зварені шви корпусу, що піддаються повним навантаженням, повинні перевірятися в ході первинного випробування радіографічним, ультразвуковим або іншим придатним неруйнівним методом. Це положення не застосовується до сорочки.

6.7.3.15.4 П’ятирічні періодичні перевірки й випробування повинні включати внутрішній і зовнішній огляд, а також, як правило, випробування на гідравлічний тиск. Обшивка, теплоізоляція й подібні до них конструкції знімаються тільки тоді, коли це необхідно для достовірної оцінки стану переносної цистерни. Якщо корпус і пристрої піддавалися випробуванню під тиском роздільно, то після складання вони повинні пройти спільне випробування на герметичність.

6.7.3.15.5 Проміжні перевірки й випробування, що проводяться кожні два з половиною роки, повинні включати щонайменше внутрішній і зовнішній огляд переносної цистерни і її фітингів з відповідним обліком призначених для перевезення неохолоджених скраплених газів, а також випробування на герметичність і перевірку задовільного функціонування всього експлуатаційного обладнання. Обшивка, теплоізоляція й подібні до них конструкції знімаються тільки тоді, коли це необхідно для достовірної оцінки стану переносної цистерни. Внутрішній огляд переносних цистерн, призначених для перевезення одного й того самого неохолодженого скрапленого газу, що проводиться кожні два з половиною роки, може бути відмінений або замінений іншими методами випробувань або процедурами перевірки, зазначеними компетентним органом або вповноваженою ним організацією.

6.7.3.15.6 Перевірка й випробування переносних цистерн і їх наповнення після закінчення терміну дії останньої періодичної перевірки й випробування

6.7.3.15.6.1 Переносну цистерну не можна наповнювати й пред’являти до перевезення після закінчення терміну дії останньої періодичної перевірки й випробування, що проводяться кожні п’ять років або кожні два з половиною роки відповідно до вимог пункту 6.7.3.15.2. Однак переносна цистерна, наповнена до закінчення терміну дії останньої періодичної перевірки й випробування, може перевозитися протягом не більше трьох місяців після закінчення терміну дії цього останнього періодичного випробування або перевірки. Крім того, переносна цистерна може перевозитися після закінчення терміну дії останнього періодичного випробування й перевірки:

a) після спорожнювання, але до очищення – з метою проходження чергового необхідного випробування або перевірки перед черговим наповненням; і

b) якщо компетентний орган не розпорядиться інакше, – протягом не більше шести місяців після закінчення терміну дії останнього періодичного випробування або перевірки з метою повернення небезпечних вантажів для їх відповідного видалення або переробки. Інформація про звільнення від дії відповідної вимоги заноситься в транспортний документ.

6.7.3.15.6.2 За винятком випадків, передбачених у пункті 6.7.3.15.6.1, переносні цистерни, для яких не було дотримано заплановані строки проведення періодичних перевірок і випробувань, що становлять 5 років або 2,5 роки, можуть наповнюватися й пред'являтися до перевезення тільки за умови проведення нової 5-річної періодичної перевірки й випробування відповідно до пункту 6.7.3.15.4.

6.7.3.15.7 Позапланові перевірки й випробування потрібні в тому випадку, якщо переносна цистерна має ушкоджені або кородовані ділянки, протікання або інші дефекти, що можуть порушити цілісність конструкції переносної цистерни. Масштаб позапланових перевірок і випробувань залежить від ступеня ушкодження переносної цистерни або погіршення її стану. При цьому передбачається проведення щонайменше тих процедур, які передбачені перевірками й випробуваннями, що проводяться кожні два з половиною роки відповідно до вимог пункту 6.7.3.15.5.

6.7.3.15.8 В ході внутрішнього й зовнішнього огляду необхідно:

a) перевірити корпус на виразку, корозію, абразивне зношування, вм’ятини, деформацію, дефекти зварених швів або будь-які інші недоліки, включаючи протікання, які могли б зробити переносну цистерну небезпечною для перевезення. Якщо результати даної перевірки вказують на зменшення товщини стінок, товщина стінок повинна бути перевірена шляхом відповідних вимірювань;

b) перевірити трубопровід, клапани (вентилі), систему обігріву/охолодження й прокладки на предмет наявності кородованих ділянок або будь-яких інших недоліків, включаючи протікання, які могли б зробити переносну цистерну небезпечною для наповнення, спорожнювання або перевезення;

c) переконатися в тому, що затискні пристрої кришок лазів діють справно й що не відбувається витоку через кришки лазів або прокладки;

d) замінити відсутні або затягти ослаблені болти або гайки на будь-якому фланцевому з’єднанні або глухому фланці;

e) переконатися в тому, що всі аварійні пристрої й клапани не мають корозії, деформації й інших ушкоджень або дефектів, які могли б перешкодити їх нормальному функціонуванню. Дистанційні самозакривні запірні пристрої й запірні клапани необхідно привести в дію, щоб упевнитися в їх справності.

f) переконатися в тому, що приписані маркувальні знаки на переносній цистерні є розбірливими й задовольняють вимогам; і

g) переконатися в тому, що каркас, опори й підйомні пристосування переносної цистерни знаходяться у задовільному стані.

6.7.3.15.9 Перевірки й випробування, передбачені в пунктах 6.7.3.15.1, 6.7.3.15.3, 6.7.3.15.4, 6.7.3.15.5 і 6.7.3.15.7, повинні проводитися експертом, затвердженим компетентним органом або вповноваженою ним організацією, або в присутності цього експерта. Якщо випробування під тиском входить у програму перевірок і випробувань, то застосовується випробувальний тиск, зазначений на табличці, прикріпленій до переносної цистерни. У ході випробування під тиском переносна цистерна перевіряється на наявність течі в корпусі, трубопроводі або обладнанні.

6.7.3.15.10 Щоразу коли на корпусі проводяться роботи з різання, випалювання або зварювання, вони повинні затверджуватися компетентним органом або вповноваженою ним організацією з урахуванням правил по посудинах високого тиску, відповідно до яких був виготовлений цей корпус. Після закінчення робіт проводиться випробування під тиском з використанням первинного випробувального тиску.

6.7.3.15.11 У випадку виявлення будь-якого небезпечного дефекту переносна цистерна повинна бути знята з експлуатації й знову допущена до неї тільки після усунення дефекту й проходження повторних випробувань.

6.7.3.16 Маркування

6.7.3.16.1 Кожна переносна цистерна повинна бути оснащена корозієстійкою металевою табличкою, міцно прикріпленою до переносної цистерни на помітному місці, легкодоступному для контролю. Якщо через конструкцію переносної цистерни табличку неможливо міцно прикріпити до корпусу, на корпусі проставляється маркування, що містить, щонайменше, інформацію, що вимагається правилами по посудинах високого тиску. На табличку наносяться із застосуванням методу штампування або іншого аналогічного методу, щонайменше, зазначені нижче відомості:

а) відомості про власника:

i) реєстраційний номер власника;

b) відомості про виготовлення:

i) країна виготовлення;

ii) рік виготовлення;

iii) найменування або знак виробника;

iv) серійний номер, присвоєний виробником;

с) відомості про затвердження:

i) символ Організації Об’єднаних Націй для тари .

Цей символ повинен використовуватися винятково для позначення того, що тара, м’який контейнер для масових вантажів, переносна цистерна або БЕГК задовольняє вимогам глав 6.1, 6.2, 6.3, 6.5, 6.6, 6.7 або 6.11;

ii) країна затвердження;

iii) уповноважена організація із затвердження типу конструкції;

iv) номер затвердження типу конструкції;

v) літери «АА», якщо тип конструкції затверджений відповідно до альтернативних приписів (див. пункт 6.7.1.2);

vi) правила по посудинах високого тиску, відповідно до яких сконструйований корпус;

d) значення тиску:

i) МПРТ (манометричний, у барах або кПа)³;

ii) випробувальний тиск (манометричний, у барах або кПа)³;

iii) дата первинного випробування під тиском (місяць і рік);

iv) ідентифікаційний знак особи, що була присутня при проведенні первинного випробування під тиском;

v) зовнішній розрахунковий тиск5 (манометричний, у барах або кПа)³;

е) значення температури:

i) розрахунковий температурний інтервал (в ºС)³;

ii) розрахункова вихідна температура (в ºС)³;

f) матеріали:

i) матеріал(и) корпусу й стандарт(и) на матеріал(и);

ii) еквівалентна товщина для стандартної сталі (у мм)³;

g) місткість:

i) місткість по воді цистерни при 20 ºС (у літрах)³;

h) періодичні перевірки й випробування:

i) вид останнього періодичного випробування (що проводиться кожні 2,5 роки, 5 років або позапланове);

ii) дата останнього періодичного випробування (місяць і рік);

iii) випробувальний тиск (манометричний, у барах або кПа), що використовувався при проведенні останнього періодичного випробування (якщо застосовно);

iv) ідентифікаційний знак уповноваженого органу, що проводив останнє випробування або присутнього при його проведенні.

Рис. 6.7.3.16.1. Приклад таблички для нанесення маркування

^а Випробувальний тиск, якщо застосовно.

6.7.3.16.2 Безпосередньо на переносній цистерні або на металевій табличці, міцно прикріпленій до переносної цистерни, вказуються довговічним способом наступні відомості:

Найменування оператора

Найменування неохолодженого(их) скрапленого(их) газу(ів), дозволеного(их) до перевезення

Максимально дозволена маса вантажу для кожного неохолодженого скрапленого газу, дозволеного до перевезення ______ кг

Максимально припустима маса брутто (МПМБ) ______ кг

Маса порожньої переносної цистерни ______ кг

Інструкція з переносних цистерн відповідно до пункту 4.2.5.2.6.

ПРИМІТКА: Відносно ідентифікації неохолоджених скраплених газів, що перевозяться, див. також частину 5.

6.7.3.16.3 Якщо переносна цистерна сконструйована й затверджена для перевезення й обробки у відкритому морі, то на ідентифікаційній табличці повинен бути зроблений напис «МОРСЬКА ПЕРЕНОСНА ЦИСТЕРНА».

6.7.4 Вимоги до конструкції, виготовлення, перевірки й випробувань переносних цистерн, призначених для перевезення охолоджених скраплених газів

6.7.4.1 Визначення

Для цілей цього розділу:

Альтернативний припис означає затвердження компетентним органом переносної цистерни або БЕГК, сконструйованих, виготовлених або випробуваних відповідно до технічних вимог або методів випробувань, інших за ті, які передбачені в цій главі.

Випробування на герметичність означає випробування з використанням газу, при якому корпус і його експлуатаційне обладнання піддаються ефективному внутрішньому тиску, що становить не менше 90% МПРТ.

Випробувальний тиск означає максимальний манометричний тиск у верхній частині корпусу під час його випробування під тиском.

Експлуатаційне обладнання означає контрольно-вимірювальні прилади, а також пристрої для наповнення й розвантаження, видалення пар і газів, запобіжні пристрої, пристрої підвищення тиску й охолодження та теплоізоляцію.

Конструктивне обладнання означає зовнішні елементи корпусу, що посилюють, кріплять, захищають та стабілізують його.

Корпус означає частину переносної цистерни, яка втримує охолоджений скраплений газ, призначений для перевезення, включаючи отвори і їх запірні пристрої, але без експлуатаційного або зовнішнього конструктивного обладнання.

Максимально припустима маса брутто (МПМБ) означає суму тарної маси переносної цистерни й найбільшої маси вантажу, дозволеної до перевезення.

Максимально припустимий робочий тиск (МПРТ) означає максимально дозволений ефективний манометричний тиск у верхній частині корпусу завантаженої переносної цистерни, що знаходиться в робочому стані, включаючи найбільш високий ефективний тиск під час наповнення й спорожнювання.

Мінімальна розрахункова температура означає температуру, яка використовується для конструювання й виготовлення корпусу й не піднімається вище найбільш низької (найбільш холодної) температури (робочої температури) умісту при нормальних умовах наповнення, спорожнювання й перевезення.

Переносна цистерна означає ізотермічну цистерну місткістю більше 450 літрів, призначену для мультимодальних перевезень і оснащену експлуатаційним і конструктивним обладнанням, необхідним для перевезення охолоджених скраплених газів. Переносна цистерна повинна бути сконструйована так, щоб вона могла наповнюватися й розвантажуватися без демонтажу конструктивного обладнання. Вона повинна мати із зовнішньої сторони корпусу стабілізуючі елементи й повинна бути пристосована для підняття в наповненому стані. Вона повинна призначатися в першу чергу для навантаження на транспортний засіб, вагон, морське судно або судно внутрішнього плавання й бути обладнана полозком, опорами або допоміжними пристосуваннями для полегшення механізованих вантажно-розвантажувальних операцій. Визначення переносної цистерни не поширюється на автоцистерни, вагони-цистерни, неметалеві цистерни, контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів (КСМ), газові балони й великі посудини.

Сорочка означає зовнішню ізолюючу оболонку, яка може бути частиною системи ізоляції.

Стандартна сталь означає сталь із межею міцності на розрив 370 H/мм² і подовженням при руйнуванні 27%.

Цистерна означає конструкцію, що складається зазвичай або з:

a) сорочки й одного або декількох внутрішніх корпусів, причому із простору між корпусом(ами) і сорочкою викачано повітря (вакуумна ізоляція) і в ньому може бути вбудована система теплоізоляції; або з

b) сорочки й внутрішнього корпусу із проміжним шаром твердого теплоізоляційного матеріалу (наприклад, твердий пінопласт).

Час утримання означає час між установленням первинного стану наповнення й підвищенням тиску, у результаті припливу тепла, до найменшого встановленого тиску пристрою (їв) обмеження тиску.

6.7.4.2 Загальні вимоги до конструкції й виготовлення

6.7.4.2.1 Корпуси цистерн конструюються й виготовляються відповідно до визнаних компетентним органом правил по посудинах високого тиску. Корпуси й сорочки виготовляються зі сталі, придатної для профілювання. Сорочки виготовляються зі сталі. Для виготовлення пристосувань і опорних елементів між корпусом і сорочкою можуть використовуватися неметалеві матеріали, якщо вони продемонстрували свою експлуатаційну придатність при мінімальній розрахунковій температурі. Матеріали повинні в принципі відповідати національним або міжнародним стандартам. Для зварених корпусів і сорочок використовуються тільки матеріали, зварюваність яких була повністю продемонстрована. Зварені шви повинні виконуватися кваліфіковано й забезпечувати повну безпеку. Якщо того вимагають технологічний процес або властивості матеріалів, корпуси повинні пройти відповідну термічну обробку, щоб гарантувати достатню міцність у зонах зварених з’єднань і зонах термічного впливу. При виборі матеріалу слід ураховувати мінімальну розрахункову температуру з погляду ризику крихкого руйнування, водневого окрихчування, корозійного розтріскування під напругою й ударної в’язкості. При використанні дрібнозернистої сталі гарантоване значення границі текучості не повинно перевищувати 460 Н/мм² і гарантоване значення верхньої границі міцності на розрив не повинно перевищувати 725 Н/мм² відповідно до технічних вимог до матеріалів. Матеріали, з яких виготовлена переносна цистерна, повинні бути придатні до експлуатації в умовах зовнішнього середовища, які можуть виникнути під час перевезення.

6.7.4.2.2 Будь-яка частина переносної цистерни, включаючи фітинги, прокладки й трубопроводи, яка, як можна припустити, зазвичай буде вступати в контакт із охолодженим скрапленим газом, що перевозиться, повинна бути сумісна із цим охолодженим скрапленим газом.

6.7.4.2.3 Слід уникати контакту між різнорідними металами, який може призвести до ушкоджень у результаті гальванічного ефекту.

6.7.4.2.4 Система теплоізоляції повинна включати суцільне покриття корпусу(ів) ефективними ізоляційними матеріалами. Зовнішня ізоляція повинна бути захищена сорочкою для запобігання проникненню вологи й одержанню інших ушкоджень у нормальних умовах перевезення.

6.7.4.2.5 Якщо сорочка газонепроникна, то необхідно передбачити пристрій, що дозволяє уникнути виникнення небезпечного тиску в ізолюючому шарі.

6.7.4.2.6 Переносні цистерни, призначені для перевезення охолоджених скраплених газів з температурою кипіння нижче (–) 182 °C при атмосферному тиску, не повинні включати матеріалів, що можуть небезпечно реагувати з киснем або збагаченим киснем газовим середовищем, якщо вони знаходяться у тій частині теплоізоляції, де є небезпека контакту з киснем або збагаченою киснем рідиною.

6.7.4.2.7 Ізоляційні матеріали не повинні суттєво втрачати свої властивості в ході експлуатації.

6.7.4.2.8 Для кожного охолодженого скрапленого газу, призначеного для перевезення в переносній цистерні, визначається контрольний час утримання.

6.7.4.2.8.1 Контрольний час утримання визначається методом, визнаним компетентним органом, на основі наступних даних:

а) ефективності системи ізоляції, визначеної відповідно до пункту 6.7.4.2.8.2;

b) найбільш низького тиску, на який відрегульований(і) обмежувач(і) тиску;

с) первинних умов наповнення;

d) передбачуваної температури довкілля, що дорівнює 30 °C;

е) фізичних властивостей окремого охолодженого скрапленого газу, призначеного для перевезення.

6.7.4.2.8.2 Ефективність системи ізоляції (приплив тепла у ватах) установлюється шляхом типового випробування переносної цистерни відповідно до процедури, визнаної компетентним органом. Це випробування складається або з:

а) випробування при постійному тиску (наприклад, при атмосферному тиску), коли втрата охолодженого скрапленого газу вимірюється за даний проміжок часу; або з

b) випробування закритої системи, коли підвищення тиску в корпусі вимірюється за даний проміжок часу.

У випадку випробування при постійному тиску слід ураховувати зміни атмосферного тиску. При проведенні обох випробувань необхідно вносити виправлення на всяку зміну навколишньої температури, виходячи при цьому з передбачуваної температури довкілля, що дорівнює 30 °C.

ПРИМІТКА: Відносно визначення фактичного часу втримання перед кожним рейсом див. підрозділ 4.2.3.7.

6.7.4.2.9 Сорочка цистерни з подвійними стінками й вакуумною ізоляцією повинна бути розрахована або на зовнішній манометричний тиск не менше 100 кПа (1 бар), установлений відповідно до визнаних технічних правил, або на критичний руйнуючий манометричний тиск не менше 200 кПа (2 бар). При розрахунках здатності сорочки витримувати зовнішній тиск можуть ураховуватися внутрішні й зовнішні посилюючі елементи.

6.7.4.2.10 Переносні цистерни повинні конструюватися й виготовлятися зі станинами, що забезпечують надійну опору під час перевезення, а також з відповідними пристосуваннями для підйому й кріплення.

6.7.4.2.11 Переносні цистерни повинні конструюватися таким чином, щоб витримувати без втрати вмісту щонайменше внутрішній тиск, створюваний вмістом, а також статичні, динамічні й теплові навантаження в нормальних умовах навантаження/розвантаження й перевезення. У конструкції повинна бути врахована утомна руйнувальна дія, що виявляється в результаті кількаразового застосування цих навантажень протягом передбачуваного терміну служби переносної цистерни.

6.7.4.2.12 Переносні цистерни і їх кріпильні деталі повинні, при максимально дозволеному завантаженні, бути здатні витримувати наступні статичні навантаження, що роздільно діють:

а) у напрямку руху: подвоєну МПМБ, помножену на прискорення вільного падіння (g)¹;

b) горизонтально під прямими кутами до напрямку руху: МПМБ (якщо напрямок руху точно не встановлений, то навантаження повинні дорівнювати подвоєній МПМБ), помножену на прискорення вільного падіння (g)¹;

с) вертикально знизу нагору: МПМБ, помножену на прискорення вільного падіння (g)¹; і

d) вертикально зверху вниз: подвоєну МПМБ (загальне навантаження, включаючи дії сили ваги), помножену на прискорення вільного падіння (g)¹.

6.7.4.2.13 При впливі кожного з навантажень, зазначених у пункті 6.7.4.2.12, повинні дотримуватися наступні значення коефіцієнта запасу міцності:

а) для матеріалів з чітко вираженою границею текучості – 1,5 стосовно гарантованої границі текучості; або

b) для матеріалів без чітко вираженої границі текучості – 1,5 стосовно гарантованого 0,2% умовної границі текучості й 1% – для аустенітних сталей.

6.7.4.2.14 Значення границі текучості або умовної границі текучості встановлюються відповідно до національних або міжнародних стандартів на матеріали. При використанні аустенітних сталей мінімальні значення границі текучості або умовної границі текучості, установлені відповідно до стандартів на матеріали, можуть бути збільшені не більше ніж на 15%, якщо ці більш високі значення зазначені у свідоцтві про перевірку матеріалу. За відсутності стандарту на даний метал значення границі текучості або умовної границі текучості затверджується компетентним органом.

6.7.4.2.15 Повинна бути передбачена можливість заземлення переносних цистерн, призначених для перевезення займистих охолоджених скраплених газів.

6.7.4.3 Конструкційні критерії

6.7.4.3.1 Корпуси повинні мати круглий поперечний переріз.

6.7.4.3.2 Корпуси повинні бути сконструйовані й виготовлені таким чином, щоб витримувати випробувальний тиск, що перевищує не менше ніж в 1,3 рази МПРТ. Для корпусів з вакуумною ізоляцією випробувальний тиск повинен перевищувати не менше ніж в 1,3 рази суму МПРТ і 100 кПа (1 бар). У кожному разі випробувальний тиск не повинен бути менше 300 кПа (3 бар) манометричного тиску. Слід звернути увагу на вимоги відносно мінімальної товщини стінок корпусу, що містяться в пунктах 6.7.4.4.2–6.7.4.4.7.

6.7.4.3.3 Для металів з чітко вираженою границею текучості або з гарантованим значенням умовної границі текучості (як правило, 0,2% умовна границя текучості або 1% – для аустенітних сталей) напруга первинної перегородки σ (сигма) у корпусі не повинна перевищувати – при випробувальному тиску – 0,75 Re або 0,50 Rm (залежно від того, яке із цих значень менше), де:

Re = границя текучості в H/мм², або 0,2% умовна границя текучості, або 1% – для аустенітних сталей;

Rm = мінімальна границя міцності на розрив в H/мм².

6.7.4.3.3.1 Для Re і Rm слід використовувати мінімальні значення, установлені відповідно до національних або міжнародних стандартів на матеріали. При використанні аустенітних сталей мінімальні значення Re і Rm, установлені відповідно до стандартів на матеріали, можуть бути збільшені не більше ніж на 15%, якщо ці більш високі значення зазначені у свідоцтві про перевірку матеріалу. За відсутності стандарту на даний метал використовувані значення Re і Rm затверджуються компетентним органом або вповноваженою ним організацією.

6.7.4.3.3.2 Для виготовлення зварених корпусів не дозволяється використовувати сталі зі співвідношенням Re/Rm, що становить більше 0,85. Для визначення цього співвідношення повинні використовуватися значення Re і Rm, зазначені у свідоцтві про перевірку матеріалу.

6.7.4.3.3.3 Значення подовження при розриві (в %) сталей, використовуваних для виготовлення корпусів, повинно становити не менше 10 000/Rm при абсолютному мінімумі 16% для дрібнозернистої сталі й 20% для інших сталей. Алюміній і алюмінієві сплави, використовувані для виготовлення корпусів, повинні мати значення подовження при розриві (в %), що становить не менше 10 000/6Rm при абсолютному мінімумі 12%.

6.7.4.3.3.4 Для цілей визначення фактичних значень показників для матеріалів слід відзначити, що у випадку тонколистового металу вісь зразка, випробовуваного на розтягнення, повинна знаходитися під прямими кутами (упоперек) до напрямку прокатки. Залишкове подовження при розриві вимірюється на зразках прямокутного поперечного перерізу, що відповідають стандарту ISO 6892:1988, при їх розрахунковій довжині 50 мм.

6.7.4.4 Мінімальна товщина стінок корпусу

6.7.4.4.1 Мінімальна товщина стінок корпусу повинна мати найбільше з наступних значень:

a) мінімальна товщина, визначена відповідно до вимог пунктів 6.7.4.4.2–6.7.4.4.7; або

b) мінімальна товщина, визначена відповідно до визнаних правил по посудинах високого тиску з урахуванням вимог підрозділу 6.7.4.3.

6.7.4.4.2 Товщина стінок корпусів діаметром не більше 1,80 м повинна становити не менше 5 мм для стандартної сталі або еквівалентне значення для використовуваного металу. Товщина стінок корпусів діаметром більше 1,80 м повинна становити не менше 6 мм для стандартної сталі або еквівалентне значення для використовуваного металу.

6.7.4.4.3 Товщина стінок корпусів цистерн із вакуумною ізоляцією, що мають у діаметрі не більше 1,80 м, повинна становити не менше 3 мм для стандартної сталі або еквівалентне значення для використовуваного металу. Товщина стінок корпусів таких цистерн, що мають у діаметрі більше 1,80 м, повинна становити не менше 4 мм для стандартної сталі або еквівалентне значення для використовуваного металу.

6.7.4.4.4 Для цистерн із вакуумною ізоляцією сумарна товщина сорочки й стінок корпусу повинна відповідати мінімальній товщині, приписаній в пункті 6.7.4.4.2, причому товщина стінок самого корпусу повинна бути не менше мінімальної товщини, приписаної в пункті 6.7.4.4.3.

6.7.4.4.5 Товщина стінок корпусів повинна становити не менше 3 мм, незалежно від конструкційного матеріалу.

6.7.4.4.6 Еквівалентне значення товщини металу, інше за значення, приписане для стандартної сталі в пунктах 6.7.4.4.2 і 6.7.4.4.3, визначається за наступною формулою:

де:

e₁ = потрібна еквівалентна товщина (у мм) використовуваного металу;

e₀ = мінімальна товщина (у мм) стандартної сталі, установлена в пунктах 6.7.4.4.2 і 6.7.4.4.3;

Rm₁ = гарантована мінімальна границя міцності на розрив (в H/мм²) використовуваного металу (див. пункт 6.7.4.3.3);

A₁ = гарантоване мінімальне подовження при розриві (в %) використовуваного металу відповідно до національних або міжнародних стандартів.

6.7.4.4.7 Товщина стінок у жодному разі не повинна бути менше товщини, приписаної в пунктах 6.7.4.4.1–6.7.4.4.5. Усі частини корпусу повинні мати мінімальну товщину, вказану в пунктах 6.7.4.4.1–6.7.4.4.6. У цьому значенні товщини не повинен ураховуватися допуск на корозію.

6.7.4.4.8 Не допускається різких змін товщини листів у місцях з’єднання днищ із циліндричною частиною корпусу.

6.7.4.5 Експлуатаційне обладнання

6.7.4.5.1 Експлуатаційне обладнання повинно бути встановлене так, щоб воно було захищено від небезпеки зриву або ушкодження під час вантажно-розвантажувальних робіт і перевезенні. Якщо з’єднання каркаса із цистерною або сорочки з корпусом допускає їх відносний взаємний зсув, обладнання повинно кріпитися таким чином, щоб у результаті такого зсуву не були ушкоджені робочі деталі. Зовнішні фітинги для зливу (з’єднувальні муфти для труб, запірні пристрої), запірний клапан і його сідло повинні бути захищені від небезпеки зриву під впливом зовнішніх сил (наприклад, шляхом використання секцій, що зрушуються). Пристрої наповнення й зливу (включаючи фланці або різьбові заглушки) і будь-які запобіжні ковпаки повинні бути захищені від випадкового відкриття.

6.7.4.5.2 Кожний отвір для наповнення й спорожнювання в переносних цистернах, використовуваних для перевезення займистих охолоджених скраплених газів, повинен бути постачений щонайменше трьома взаємно незалежними послідовно встановленими запірними пристроями, з яких перший – запірний клапан, розташований якнайближче до сорочки, другий – запірний вентиль і третій – глухий фланець або рівноцінний пристрій. Запірний пристрій, розташований найбільш близько до сорочки, повинен бути швидкозакривним пристроєм, який автоматично закривається у випадку непередбачуваного переміщення переносної цистерни під час наповнення або спорожнювання або у випадку її охоплення вогнем. Необхідно також передбачити можливість дистанційного керування цим пристроєм.

6.7.4.5.3 Кожний отвір для наповнення й спорожнювання в переносних цистернах, використовуваних для перевезення незаймистих охолоджених скраплених газів, повинен бути постачений щонайменше двома взаємно незалежними послідовно встановленими запірними пристроями, з яких перший – запірний клапан, розташований якнайближче до сорочки, а другий – глухий фланець або рівноцінний пристрій.

6.7.4.5.4 Для секцій трубопроводу, які можуть перекриватися з обох кінців і де може затримуватися рідина, необхідно передбачити можливість автоматичного скидання тиску з метою запобігання виникненню в трубопроводі надлишкового тиску.

6.7.4.5.5 В цистернах з вакуумною ізоляцією оглядовий отвір не потрібен.

6.7.4.5.6 Зовнішні фітинги повинні бути, по можливості, згруповані разом.

6.7.4.5.7 Кожний з’єднувальний патрубок переносної цистерни повинен мати чітке маркування, що вказує його призначення.

6.7.4.5.8 Кожний запірний клапан (вентиль) або інший запірний пристрій повинні бути сконструйовані й виготовлені розраховуючи на номінальний тиск не нижче МПРТ корпусу з урахуванням температур, які можуть бути досягнуті в ході перевезення. Усі запірні вентилі з ходовим гвинтом повинні закриватися обертанням маховика за годинниковою стрілкою. Для інших запірних клапанів повинні чітко вказуватися положення («відкрито» і «закрито») і напрямок закриття. Конструкція всіх запірних клапанів повинна виключати можливість їх випадкового відкриття.

6.7.4.5.9 Якщо використовуються пристрої підвищення тиску, то в сполучних патрубках такого пристрою, призначених для подачі рідини або пари, необхідно передбачити клапан, установлений якнайближче до сорочки й перешкоджаючий витоку вмісту у випадку ушкодження пристрою.

6.7.4.5.10 Трубопроводи повинні бути сконструйовані, виготовлені й установлені таким чином, щоб вони не зазнавали небезпеки ушкодження в результаті теплового розширення й стиску, механічного удару й вібрації. Усі трубопроводи повинні бути виготовлені з придатного матеріалу. Для запобігання витоку в результаті пожежі слід використовувати тільки сталеві труби й зварені з’єднання між сорочкою й штуцерами, що ведуть до першого запірного пристрою будь-якого випускного отвору. Метод кріплення запірного пристрою до цього штуцера повинен задовольняти вимогам компетентного органу або вповноваженої ним організації. Скрізь, де це необхідно, слід використовувати зварені з’єднання труб.

6.7.4.5.11 Мідні труби повинні бути спаяні з використанням твердого припою або мати настільки ж міцне металеве з’єднання. Температура плавлення твердого припою повинна бути не нижче 525 °C. Такі з’єднання не повинні знижувати міцності труб, наприклад при нарізуванні різьблення.

6.7.4.5.12 Матеріали, використовувані для виготовлення клапанів і допоміжних пристосувань, повинні мати задовільні властивості при найнижчій робочій температурі переносної цистерни.

6.7.4.5.13 Розривний внутрішній тиск усіх трубопроводів і фітингів повинен бути не менше найбільшого з наступних двох значень: чотириразового МПРТ корпусу або чотириразового тиску, якому він може піддаватися в процесі експлуатації під час роботи насоса або інших пристроїв (за винятком пристроїв для скидання тиску).

6.7.4.6 Пристрої для скидання тиску

6.7.4.6.1 Кожний корпус повинен бути обладнаний щонайменше двома незалежними пристроями для скидання тиску підпружиненого типу. Пристрої для скидання тиску повинні автоматично відкриватися при тиску не менше МПРТ і повинні бути повністю відкриті при тиску, що становить 110% від МПРТ. Після скидання тиску ці пристрої повинні закриватися при тиску, який не більше ніж на 10% нижче тиску, при якому почалося його скидання, і повинні залишатися закритими при кожному більш низькому тиску. Пристрої для скидання тиску повинні бути такого типу, щоб вони могли витримувати динамічні навантаження, включаючи хвильовий удар рідини.

6.7.4.6.2 Корпуси для незаймистих охолоджених скраплених газів і водню можуть, крім того, мати розривні мембрани, установлені паралельно з підпружиненими пристроями, як це зазначено в пунктах 6.7.4.7.2 і 6.7.4.7.3.

6.7.4.6.3 Пристрої для скидання тиску повинні бути сконструйовані таким чином, щоб запобігати проникненню сторонніх матеріалів, витоку газу й будь-якому небезпечному підвищенню тиску.

6.7.4.6.4 Пристрої для скидання тиску повинні бути затверджені компетентним органом або вповноваженою ним організацією.

6.7.4.7 Пропускна здатність і регулювання пристроїв для скидання тиску

6.7.4.7.1 У випадку погіршення вакууму в цистерні з вакуумною ізоляцією або втрати 20% ізоляції цистерни, ізольованої твердими матеріалами, сумарна пропускна здатність усіх установлених пристроїв для скидання тиску повинна бути достатньою для того, щоб тиск (включаючи акумулювання) усередині корпусу не перевищував 120% від МПРТ.

6.7.4.7.2 Для незаймистих охолоджених скраплених газів (за винятком кисню) і водню така пропускна здатність може бути досягнута за рахунок використання розривних мембран паралельно з необхідними пристроями для скидання тиску. Мембрани повинні розриватися при номінальному тиску, що дорівнює випробувальному тиску корпусу.

6.7.4.7.3 При обставинах, описаних у пунктах 6.7.4.7.1 і 6.7.4.7.2, в умовах повного охоплення полум’ям сумарна пропускна здатність усіх установлених пристроїв для скидання тиску повинна бути достатньою для того, щоб тиск у корпусі не перевищив випробувального тиску.

6.7.4.7.4 Потрібна пропускна здатність запобіжних пристроїв розраховується відповідно до прийнятих технічних правил, визнаних компетентним органом⁶.

6.7.4.8 Маркування пристроїв для скидання тиску

6.7.4.8.1 Кожний пристрій для скидання тиску повинен мати чітко помітне й постійне маркування з наступними позначеннями:

a) тиск (у барах або кПа), на який він відрегульований для випуску газу;

b) припустиме відхилення від тиску спрацьовування для підпружинених пристроїв;

c) вихідна температура, що відповідає номінальному тиску руйнування розривних мембран;

d) розрахункова пропускна здатність пристрою, виражена в стандартних кубічних метрах повітря в секунду (м³/с); і

e) площа поперечного перерізу потоку в підпружинених пристроїв для скидання тиску й розривних мембран у мм².

Якщо можливо, необхідно вказувати також наступну інформацію:

f) найменування виробника й відповідний номер за каталогом.

6.7.4.8.2 Розрахункова пропускна здатність, що вказується на пристроях для скидання тиску, визначається відповідно до стандартів ISO 4126-1:2004 і ISO 4126-7:2004.

6.7.4.9 Штуцери пристроїв для скидання тиску

6.7.4.9.1 Штуцери пристроїв для скидання тиску повинні бути достатнього розміру, щоб забезпечувати безперешкодне потрапляння необхідної кількості пар, що випускаються, або газів до запобіжного пристрою. Запірні клапани не повинні встановлюватися між корпусом і пристроєм для скидання тиску, за винятком тих випадків, коли для цілей технічного обслуговування або з інших причин установлені дублюючі пристрої, а запірні клапани, що обслуговують фактично діючі пристрої, заблоковані у відкритому положенні або ці запірні клапани взаємно блоковані таким чином, що завжди виконуються вимоги пункту 6.7.4.7. В отворі, що веде до випускної труби або пристроїв для скидання тиску, не повинно бути засмічення, яке могло б обмежити або перекрити потік газів з корпусу до цього пристрою. Відвідні трубопроводи пристроїв для скидання тиску, якщо вони використовуються, повинні випускати пари, що скидаються, або рідину в атмосферу в умовах мінімального протитиску на такі пристрої.

6.7.4.10 Розташування пристроїв для скидання тиску

6.7.4.10.1 Кожний вхідний отвір пристроїв для скидання тиску повинен розташовуватися у верхній частині корпусу, якнайближче до його поздовжнього й поперечного центру. Усі вхідні отвори пристроїв для скидання тиску повинні бути розташовані – в умовах максимального наповнення – у паровому просторі корпусу й повинні бути встановлені таким чином, щоб забезпечувати безперешкодне видалення пар, що виділяються. У випадку охолоджених скраплених газів пара, що випускається, повинна бути спрямована убік від корпусу таким чином, щоб не стикатися з корпусом. Захисні пристрої, що змінюють напрямок потоку пар, допускаються за умови, що потрібна пропускна здатність запобіжних пристроїв не знижується.

6.7.4.10.2 Повинні бути вжиті заходи до того, щоб виключити доступ до пристроїв для скидання тиску сторонніх осіб і охоронити ці пристрої від ушкодження у випадку перекидання переносної цистерни.

6.7.4.11 Контрольно-вимірювальні прилади

6.7.4.11.1 За винятком випадків, коли переносна цистерна наповнюється по вазі, вона повинна бути обладнана одним або декількома контрольно-вимірювальними приладами. Не повинні використовуватися скляні рівнеміри й вимірювальні прилади з іншого крихкого матеріалу, що знаходиться у безпосередньому контакті із умістом корпусу.

6.7.4.11.2 В сорочці переносної цистерни з вакуумною ізоляцією повинно бути встановлено патрубок для вакуумметра.

6.7.4.12 Опори, каркас, підйомні й кріпильні пристосування переносних цистерн

6.7.4.12.1 Переносні цистерни повинні бути сконструйовані й виготовлені з опорною конструкцією, що служить надійною основою під час перевезення. Навантаження, вказані в пункті 6.7.4.2.12, і коефіцієнт запасу міцності, передбачений у пункті 6.7.4.2.13, повинні розглядатися з урахуванням цього аспекту конструкції. Допускається застосування полозів, каркасів, рам або інших подібних конструкцій.

6.7.4.12.2 Сумарні напруги, викликувані арматурами переносної цистерни (наприклад, рамами, каркасом і т.д.), а також її підйомними й кріпильними пристосуваннями, не повинні викликати надмірної напруги в якій-небудь частині корпусу. На всі переносні цистерни встановлюються стаціонарні підйомні й кріпильні пристосування. Найкраще розміщати їх на опорах переносної цистерни, але можна також прикріплювати їх до посилюючих елементів корпусу, розташованих в опорних точках.

6.7.4.12.3 При конструюванні опор і каркасів необхідно враховувати корозійний вплив довкілля.

6.7.4.12.4 Прорізи для вилочного захоплювача автонавантажувача повинні бути здатні закриватися. Засоби закриття цих прорізів повинні становити невід’ємну частину каркаса або бути міцно прикріплені до нього. Переносні цистерни довжиною менше 3,65 м, що складаються з єдиної секції, можуть не мати прорізів, що закриваються, для вилочного захоплювача автонавантажувача за умови, що:

a) цистерна й усі фітинги добре захищені від удару вилами автонавантажувача; і

b) відстань між центрами прорізів становить щонайменше половину максимальної довжини переносної цистерни.

6.7.4.12.5 Якщо переносні цистерни не захищені в ході перевезення відповідно до вимог пункту 4.2.3.3, то корпуси й експлуатаційне обладнання повинні бути захищені від ушкодження в результаті поперечного або поздовжнього удару або перекидання. Зовнішні фітинги повинні бути захищені таким чином, щоб перешкоджати вивільненню вмісту корпусів у результаті удару або перекидання переносної цистерни на її фітинги. Такий захист включає, наприклад:

a) захист від поперечного удару, який може складатися з поздовжніх балок, що захищають корпус по обидва боки на рівні середньої лінії;

b) захист переносної цистерни від перекидання, який може складатися з арматурних обручів або стрижнів, закріплених упоперек рами;

c) захист від удару ззаду, який може складатися з буфера або рами;

d) захист корпусу від ушкодження в результаті удару або перекидання шляхом використання рами, що відповідає стандарту ISO 1496-3:1995;

e) захист переносної цистерни від удару або перекидання шляхом використання вакуумної ізолюючої сорочки.

6.7.4.13 Офіційне затвердження типу

6.7.4.13.1 Компетентний орган або вповноважена ним організація видають на кожну нову конструкцію переносної цистерни свідоцтво про офіційне затвердження типу. У цьому свідоцтві засвідчується, що переносна цистерна була обстежена цим органом, придатна для використання за своїм призначенням й відповідає вимогам цієї глави. Якщо переносні цистерни виготовляються серійно без внесення змін у конструкцію, то свідоцтво дійсне для всієї серії. У свідоцтві вказуються результати випробувань прототипу, охолоджені скраплені гази, дозволені до перевезення, конструкційні матеріали корпусу й сорочки, а також номер офіційного затвердження. Номер офіційного затвердження складається з відмітного символу або знака держави, на території якої було надано офіційне затвердження, у вигляді відмітного знаку, використовуваного на транспортних засобах, що знаходяться у міжнародному дорожньому русі², і реєстраційного номера. У свідоцтві повинні вказуватися будь-які альтернативні приписи, згадані в пункті 6.7.1.2. Офіційне затвердження типу може служити підставою для офіційного затвердження переносних цистерн меншого розміру, виготовлених з аналогічних за властивостями і товщиною матеріалів відповідно до такого ж самого технологічного процесу й що мають ідентичні опори, аналогічні запірні пристрої та інші складові частини.

6.7.4.13.2 Протокол випробувань прототипу для цілей офіційного затвердження типу повинен включати, щонайменше наступні відомості:

a) результати відповідного випробування каркаса за стандартом ISO 1496-3:1995;

b) результати первинної перевірки й випробування відповідно до пункту 6.7.4.14.3; і

c) результати випробування на удар відповідно до пункту 6.7.4.14.1, якщо це застосовно.

6.7.4.14 Перевірки й випробування

6.7.4.14.1 Переносні цистерни, що відповідають визначенню контейнера, що міститься в Міжнародній конвенції по безпечних контейнерах (КБК) 1972 року, із внесеними в неї виправленнями, не повинні використовуватися, крім тих випадків, коли вони були визнані придатними після проходження прототипом кожної конструкції випробування на динамічний удар у поздовжньому напрямку, передбаченого в розділі 41 частини IV Керівництва з випробувань і критеріїв.

6.7.4.14.2 Корпус і елементи обладнання переносної цистерни повинні піддаватися перевірці й випробуванням у перший раз перед початком експлуатації (первинна перевірка й випробування), а потім не рідше одного разу в п’ять років (п’ятирічні періодичні перевірки й випробування) із проведенням проміжних періодичних перевірок і випробувань у середині строку між двома п’ятирічними періодичними перевірками й випробуваннями (тобто кожні два з половиною роки). Такі проміжні перевірки й випробування можуть проводитися протягом трьох місяців після настання зазначеної дати. Якщо необхідно, то відповідно до пункту 6.7.4.14.7 проводяться позапланові перевірки й випробування, незалежно від дати останньої періодичної перевірки й випробування.

6.7.4.14.3 Первинна перевірка й випробування переносної цистерни повинні включати перевірку конструктивних характеристик, внутрішній і зовнішній огляд переносної цистерни і її фітингів з відповідним обліком призначених для перевезення охолоджених скраплених газів, а також випробування під тиском з використанням випробувальних тисків відповідно до пункту 6.7.4.3.2. За згодою компетентного органу або вповноваженої ним організації випробування під тиском може проводитися як випробування на гідравлічний тиск або з використанням іншої рідини або газу. До введення переносної цистерни в експлуатацію проводяться також випробування на герметичність і перевірка задовільного функціонування всього експлуатаційного обладнання. Якщо корпус і його фітинги піддавалися випробуванню під тиском роздільно, то після складання вони повинні пройти спільне випробування на герметичність. Усі зварені шви корпусу, що піддаються повним навантаженням, перевіряються в ході первинного випробування радіографічним, ультразвуковим або іншим придатним неруйнівним методом. Це положення не застосовується до сорочки.

6.7.4.14.4 Періодичні перевірки й випробування, що проводяться кожні п’ять років і кожні два з половиною роки, повинні включати зовнішній огляд переносної цистерни і її фітингів з відповідним обліком призначених для перевезення охолоджених скраплених газів, випробування на герметичність, а також перевірку задовільного функціонування всього експлуатаційного обладнання й зняття показань вакуумметра, якщо він є. У випадку цистерн, ізольованих без використання вакууму, сорочка й ізоляційний матеріал знімаються під час періодичних перевірок і випробувань, що проводяться кожні два з половиною роки й кожні п’ять років, але тільки тоді, коли це необхідно для достовірної оцінки.

6.7.4.14.5 (Виключено)

6.7.4.14.6 Перевірка й випробування переносних цистерн і їх наповнення після закінчення терміну дії останньої періодичної перевірки й випробування

6.7.4.14.6.1 Переносну цистерну не можна наповнювати й пред’являти до перевезення після закінчення терміну дії останньої періодичної перевірки й випробування, що проводяться кожні п’ять років або кожні два з половиною роки відповідно до вимог пункту 6.7.4.14.2. Однак переносна цистерна, наповнена до закінчення терміну дії останньої періодичної перевірки й випробування, може перевозитися протягом не більше трьох місяців після закінчення терміну дії цього останнього періодичного випробування або перевірки. Крім того, переносна цистерна може перевозитися після закінчення терміну дії останнього періодичного випробування й перевірки:

a) після спорожнювання, але до очищення – з метою проходження чергового необхідного випробування або перевірки перед черговим наповненням; і

b) якщо компетентний орган не розпорядиться інакше, – протягом не більше шести місяців після закінчення терміну дії останнього періодичного випробування або перевірки з метою повернення небезпечних вантажів для їх відповідного видалення або переробки. Інформація про звільнення від дії відповідної вимоги заноситься в транспортний документ.

6.7.4.14.6.2 За винятком випадків, передбачених у пункті 6.7.4.14.6.1, переносні цистерни, для яких не було дотримано заплановані строки проведення періодичних перевірок і випробувань, що становлять 5 років або 2,5 роки, можуть наповнюватися й пред'являтися до перевезення тільки за умови проведення нової 5-річної періодичної перевірки й випробування відповідно до пункту 6.7.4.14.4.

6.7.4.14.7 Позапланові перевірки й випробування потрібні в тому випадку, якщо переносна цистерна має ушкоджені або кородовані ділянки, протікання або інші дефекти, що можуть порушити цілісність конструкції переносної цистерни. Масштаб позапланових перевірок і випробувань залежить від ступеня ушкодження переносної цистерни або погіршення її стану. При цьому передбачається проведення щонайменше тих процедур, які передбачені перевірками й випробуваннями, що проводяться кожні два з половиною роки відповідно до вимог пункту 6.7.4.14.4.

6.7.4.14.8 В ході внутрішнього огляду, здійснюваного під час первинної перевірки й випробування, необхідно перевірити корпус на виразку, корозію, абразивне зношування, вм’ятини, деформацію, дефекти зварених швів або будь-які інші недоліки, включаючи протікання, які могли б зробити переносну цистерну небезпечною для перевезення.

6.7.4.14.9 В ході зовнішнього огляду необхідно:

a) перевірити зовнішній трубопровід, клапани (вентилі), системи підвищення тиску/охолодження й прокладки на предмет наявності кородованих ділянок або будь-яких інших недоліків, включаючи протікання, які могли б зробити переносну цистерну небезпечною для наповнення, спорожнювання або перевезення;

b) переконатися в тому, що не відбувається витоку через кришки лазів або прокладки;

c) замінити відсутні або затягти ослаблені болти або гайки на будь-якому фланцевому з’єднанні або глухому фланці;

d) переконатися в тому, що всі аварійні пристрої й клапани не мають корозії, деформації й інших ушкоджень або дефектів, які могли б перешкодити їх нормальному функціонуванню. Дистанційні запірні пристрої й запірні клапани. що самозамикаються, необхідно привести в дію, щоб упевнитися в їх справності.

e) переконатися в тому, що приписані маркувальні знаки на переносній цистерні є розбірливими й задовольняють вимогам; і

f) переконатися в тому, що каркас, опори й підйомні пристосування переносної цистерни знаходяться у задовільному стані.

6.7.4.14.10 Перевірки й випробування, передбачені в пунктах 6.7.4.14.1, 6.7.4.14.3, 6.7.4.14.4 і 6.7.4.14.7, повинні проводитися експертом, затвердженим компетентним органом або вповноваженою ним організацією, або в присутності цього експерта. Якщо випробування під тиском входить у програму перевірок і випробувань, то застосовується випробувальний тиск, зазначений на табличці, прикріпленій до переносної цистерни. У ході випробування під тиском переносна цистерна перевіряється на наявність течі в корпусі, трубопроводі або обладнанні.

6.7.4.14.11 Щоразу, коли на корпусі проводяться роботи з різання, випалюванню або зварювання, вони повинні затверджуватися компетентним органом або вповноваженою ним організацією з урахуванням правил по посудинах високого тиску, відповідно до яких був виготовлений цей корпус. Після закінчення робіт проводиться випробування під тиском з використанням первинного випробувального тиску.

6.7.4.14.12 У випадку виявлення будь-якого небезпечного дефекту переносна цистерна повинна бути знята з експлуатації й знову допущена до неї тільки після усунення дефекту й проходження повторних випробувань.

6.7.4.15 Маркування

6.7.4.15.1 Кожна переносна цистерна повинна бути оснащена корозієстійкою металевою табличкою, міцно прикріпленою до переносної цистерни на помітному місці, легкодоступному для контролю. Якщо через конструкцію переносної цистерни табличку неможливо міцно прикріпити до корпусу, на корпусі проставляється маркування, що містить, щонайменше, інформацію, що вимагається правилами по посудинах високого тиску. На табличку наносяться із застосуванням методу штампування або іншого аналогічного методу, щонайменше, зазначені нижче відомості:

а) відомості про власника:

i) реєстраційний номер власника;

b) відомості про виготовлення:

i) країна виготовлення;

ii) рік виготовлення;

iii) найменування або знак виробника;

iv) серійний номер, присвоєний виробником;

с) відомості про затвердження:

i) символ Організації Об’єднаних Націй для тари .

Цей символ повинен використовуватися винятково для позначення того, що тара, м’який контейнер для масових вантажів, переносна цистерна або БЕГК задовольняє вимогам глав 6.1, 6.2, 6.3, 6.5, 6.6, 6.7 або 6.11;

ii) країна затвердження;

iii) уповноважена організація із затвердження типу конструкції;

iv) номер затвердження типу конструкції;

v) літери «АА», якщо тип конструкції затверджений відповідно до альтернативних приписів (див. пункт 6.7.1.2);

vi) правила по посудинах високого тиску, відповідно до яких сконструйований корпус;

d) значення тиску:

i) МПРТ (манометричний, у барах або кПа)³;

ii) випробувальний тиск (манометричний, у барах або кПа)³;

iii) дата первинного випробування під тиском (місяць і рік);

iv) ідентифікаційний знак особи, що була присутня при проведенні первинного випробування під тиском;

е) значення температури:

i) мінімальна розрахункова температура (в ºС)³;

f) матеріали:

i) матеріал(и) корпусу й стандарт(и) на матеріал(и);

ii) еквівалентна товщина для стандартної сталі (у мм)³;

g) місткість:

i) місткість по воді цистерни при 20 ºС (у літрах)³;

h) ізоляція:

i) «теплоізоляція» або «вакуумна ізоляція» (залежно від випадку);

ii) ефективність системи ізоляції (приплив тепла) (у ватах)³;

i) час утримання – для кожного охолодженого скрапленого газу, дозволеного до перевезення в переносній цистерні:

i) повне найменування охолодженого скрапленого газу;

ii) контрольний час утримання (у днях або годинах)³;

iii) первинний тиск (манометричний, у барах або кПа)³;

iv) ступінь наповнення (у кг)³;

j) періодичні перевірки й випробування:

i) вид останнього періодичного випробування (що проводиться кожні 2,5 роки, 5 років або позапланове);

ii) дата останнього періодичного випробування (місяць і рік);

iii) ідентифікаційний знак уповноваженого органу, що проводив останнє випробування або присутнього при його проведенні.

Рис. 6.7.4.15.1. Приклад таблички для нанесення маркування

6.7.4.15.2 Безпосередньо на переносній цистерні або на металевій табличці, міцно прикріпленій до переносної цистерни, вказуються наступні відомості:

Найменування власника й оператора

Найменування охолодженого скрапленого газу, що перевозиться (і мінімальна середня об’ємна температура)

Максимально припустима маса брутто (МПМБ) ______ кг

Маса порожньої переносної цистерни ______ кг

Фактичний час утримання газу, що перевозиться ______ днів (або годин)

Інструкція з переносних цистерн відповідно до пункту 4.2.5.2.6.

ПРИМІТКА: Відносно ідентифікації охолодженого(их) скрапленого(их) газу(ів), що перевозиться(яться), див. також частину 5.

6.7.4.15.3 Якщо переносна цистерна сконструйована й затверджена для перевезення й обробки у відкритому морі, то на ідентифікаційній табличці повинен бути зроблений напис «МОРСЬКА ПЕРЕНОСНА ЦИСТЕРНА».

6.7.5 Вимоги до конструкції, виготовлення, перевірки й випробувань багатоелементних газових контейнерів (БЕГК) «UN», призначених для перевезення неохолоджених газів

6.7.5.1 Визначення

Для цілей цього розділу:

Альтернативний припис означає затвердження компетентним органом переносної цистерни або БЕГК, сконструйованих, виготовлених або випробуваних відповідно до технічних вимог або методів випробувань, інших за ті, які передбачені в цій главі.

Багатоелементні газові контейнери (БЕГК) «UN» означають використовувані в мультимодальному перевезенні комплекти балонів, трубок і в’язок балонів, з’єднаних між собою колектором і зібраних у єдине ціле в рамній конструкції. БЕГК включають експлуатаційне обладнання й конструктивне обладнання, необхідне для перевезення газів.

Випробування на герметичність означає випробування з використанням газу, при якому елементи й експлуатаційне обладнання БЕГК піддаються ефективному внутрішньому тиску, що становить не менше 20% випробувального тиску.

Експлуатаційне обладнання означає контрольно-вимірювальні прилади й пристрої для наповнення, розвантаження, видалення пар і газів і запобіжні пристрої.

Елементи означають балони, трубки або в’язки балонів.

Колектор означає зборку трубопроводів і вентилів, що з’єднують завантажувальні та/або розвантажувальні отвори елементів.

Конструктивне обладнання означає зовнішні пристосування елементів, що посилюють, кріплять, захищають та стабілізують їх.

Максимально припустима маса брутто (МПМБ) означає суму тарної маси БЕГК і найбільшої маси вантажу, дозволеної до перевезення.

6.7.5.2 Загальні вимоги до конструкції й виготовлення

6.7.5.2.1 БЕГК повинен завантажуватися й розвантажуватися без демонтажу його конструктивного обладнання. Він повинен бути оснащений стабілізуючими пристосуваннями, не пов’язаними з елементами, для забезпечення конструкційної цілісності при обробці й перевезенні. БЕГК повинні конструюватися й виготовлятися з опорними конструкціями, що служать надійною основою під час перевезення, а також з підйомними й кріпильними пристосуваннями, придатними для підйому БЕГК, у тому числі коли він заповнений до максимально припустимої маси брутто. БЕГК повинен конструюватися для навантаження на транспортний засіб, вагон, морське судно або судно внутрішнього плавання й обладнуватися полозком, стійками або пристосуваннями, що полегшують механічну обробку.

6.7.5.2.2 БЕГК повинні конструюватися, виготовлятися й обладнуватися таким чином, щоб витримувати всі навантаження, яким вони можуть піддатися в нормальних умовах обробки й перевезення. Конструкція повинна враховувати наслідки дії динамічного навантаження й утоми матеріалів.

6.7.5.2.3 Елементи БЕГК повинні виготовлятися з безшовної сталі або композитних матеріалів й вироблятися й випробовуватися відповідно до положень розділів 6.2.1 і 6.2.2. Усі елементи БЕГК повинні відноситися до одного й того ж самого типу конструкції.

6.7.5.2.4 Елементи БЕГК, фітинги й трубопроводи повинні бути:

а) сумісними з речовинами, для перевезення яких вони призначаються (см. ISO 11114-1:2012 + A1:2017 і ISO 11114-2:2013); або

b) належним чином пасивовані або нейтралізовані за допомогою хімічної реакції.

6.7.5.2.5 Слід уникати контакту між різнорідними металами, який може призвести до ушкоджень у результаті гальванічного ефекту.

6.7.5.2.6 Матеріали, з яких виготовлений БЕГК, включаючи будь-які пристрої, прокладки й допоміжні пристосування, не повинні впливати на газ (гази), призначений(і) для перевезення в БЕГК.

6.7.5.2.7 БЕГК повинні конструюватися таким чином, щоб витримувати без втрати вмісту щонайменше внутрішній тиск, створюваний вмістом, а також статичні, динамічні й теплові навантаження в нормальних умовах навантаження-розвантаження й перевезення. У конструкції повинна бути врахована утомна руйнувальна дія, що виявляється в результаті кількаразового прикладання цих навантажень протягом передбачуваного терміну служби багатоелементного газового контейнера.

6.7.5.2.8 БЕГК і їх кріпильні деталі повинні, при максимально дозволеному завантаженні, витримувати наступні статичні навантаження, що роздільно впливають:

а) у напрямку руху: подвоєну МПМБ, помножену на прискорення вільного падіння (g)¹;

b) горизонтально під прямими кутами до напрямку руху: МПМБ (якщо напрямок руху точно не встановлений, то навантаження повинні дорівнювати подвоєній МПМБ), помножену на прискорення вільного падіння (g)¹;

с) вертикально знизу нагору: МПМБ, помножену на прискорення вільного падіння (g)¹; і

d) вертикально зверху вниз: подвоєну МПМБ (загальне навантаження, включаючи дію сили ваги), помножену на прискорення вільного падіння (g)¹.

6.7.5.2.9 В умовах навантажень, зазначених у пункті 6.7.5.2.8, напруга в найбільш напруженій точці елемента не повинна перевищувати значень, що приводяться у відповідних стандартах, зазначених у підрозділі 6.2.2.1, або, якщо елементи конструювалися, виготовлялися й випробовувалися не відповідно до цих стандартів, – у технічних правилах або стандарті, визнаних або затверджених компетентним органом країни використання (див. розділ 6.2.5).

6.7.5.2.10 При впливі кожного з навантажень, зазначених у пункті 6.7.5.2.8, повинні дотримуватися наступні значення коефіцієнта запасу міцності для рами й кріпильних деталей:

а) для сталей з чітко вираженою границею текучості – 1,5 стосовно гарантованої границі текучості; або

b) для сталей без чітко вираженої границі текучості – 1,5 стосовно гарантованого значення 0,2% умовної границі текучості або 1% – для аустенітних сталей.

6.7.5.2.11 Повинна бути передбачена можливість заземлення БЕГК, призначених для перевезення займистих газів.

6.7.5.2.12 Елементи повинні закріплюватися таким чином, щоб не відбувалося небажаного переміщення їх щодо структури й не виникало концентрації небезпечних місцевих напружень.

6.7.5.3 Експлуатаційне обладнання

6.7.5.3.1 Експлуатаційне обладнання повинно бути скомпоноване або сконструйоване так, щоб воно було захищено від ушкодження, яке могло б призвести до випуску вмісту посудини під тиском у нормальних умовах навантаження-розвантаження й перевезення. Якщо рама й елементи з’єднані таким чином, що допускається певний зсув вузлів у зборі відносно один до одного, обладнання повинно кріпитися так, щоб у результаті такого зсуву не ушкоджувалися робочі деталі. Колектори, фітинги для зливу (з’єднувальні муфти для труб, запірні пристрої) і запірні вентилі повинні бути захищені від небезпеки зриву під впливом зовнішніх сил. Трубопроводи колектору, що ведуть до запірних вентилів, повинні бути достатньо гнучкими, щоб захистити вентилі й трубопроводи від зриву або випуску вмісту посудин під тиском. Пристрої завантаження й розвантаження (включаючи фланці або різьбові заглушки) і будь-які запобіжні ковпаки повинні бути захищені від випадкового відкривання.

6.7.5.3.2 Кожний елемент, призначений для перевезення токсичних газів (газів, що відносяться до груп T, TF, TC, TO, TFC і TOC), повинен бути оснащений вентилем. Колектор для скраплених токсичних газів (газів із класифікаційними кодами 2T, 2TF, 2TC, 2TO, 2TFC і 2TOC) повинен бути сконструйований таким чином, щоб можна було наповнювати елементи окремо й не допускати з’єднання між ними за допомогою вентиля, який можна загерметизувати. У випадку перевезення займистих газів (газів, що відносяться до групи F) елементи повинні бути розділені за допомогою ізолюючого клапана на групи місткістю не більше 3 000 літрів кожна.

6.7.5.3.3 Завантажувальні й розвантажувальні отвори БЕГК повинні бути оснащені двома вентилями, послідовно встановленими в доступному місці на кожному з розвантажувальних і завантажувальних патрубків. Один з вентилів може являти собою зворотний клапан. Пристрої завантаження й розвантаження можуть бути приєднані до колектору. На тих секціях трубопроводів, які можуть перекриватися з обох кінців і в яких може затримуватися рідкий продукт, повинен установлюватися клапан скидання тиску для запобігання виникненню надлишкового тиску. Основні ізолюючі вентилі на БЕГК повинні мати чітке маркування, що вказує напрямок їх закриття.

Кожний запірний вентиль або інші запірні пристрої повинні конструюватися й виготовлятися таким чином, щоб витримувати тиск, що перевищує не менше ніж в півтора рази випробувальний тиск БЕГК. Усі запірні вентилі з ходовими гвинтами повинні закриватися обертанням маховика за годинниковою стрілкою. Для інших запірних вентилів повинні чітко вказуватися положення («відкрито» і «закрито») і напрямок закриття. Конструкція й розташування всіх запірних вентилів повинні виключати можливість їх випадкового відкривання. Для виготовлення вентилів і допоміжних пристосувань повинні використовуватися пластичні метали.

6.7.5.3.4 Трубопроводи повинні бути сконструйовані, виготовлені й установлені таким чином, щоб вони не піддавалися небезпеці ушкодження в результаті розширення й стиску, механічного удару й вібрації. Стики труб повинні бути спаяні або мати настільки ж міцне металеве з’єднання. Температура плавлення припою повинна бути не нижче 525 °С. Номінальний тиск експлуатаційного обладнання й колектору повинен становити не менше двох третин випробувального тиску елементів.

6.7.5.4 Пристрої для скидання тиску

6.7.5.4.1 Елементи БЕГК, використовуваних для перевезення № ООН 1013 вуглецю діоксиду й № ООН 1070 азоту геміоксиду, повинні бути розділені за допомогою ізолюючого клапана на групи місткістю не більше 3 000 літрів кожна. На кожній групі повинен встановлюватися один або кілька пристроїв для скидання тиску. Якщо того вимагає компетентний орган країни використання, на БЕГК для інших газів пристрої для скидання тиску повинні встановлюватися відповідно до приписів цього компетентного органу.

6.7.5.4.2 В тих випадках, коли встановлюються пристрої для скидання тиску, кожний елемент або група елементів БЕГК, які можуть бути ізольовані один від одного, обладнуються одним або більше пристроями для скидання тиску. Пристрої для скидання тиску повинні бути такого типу, щоб вони могли витримувати динамічні навантаження, включаючи хвильовий удар рідини, і запобігати проникненню всередину сторонніх матеріалів, витоку газу й будь-якому небезпечному підвищенню тиску.

6.7.5.4.3 БЕГК, використовувані для перевезення деяких неохолоджених газів, перелічених в інструкції з переносних цистерн Т50 у пункті 4.2.5.2.6, можуть бути обладнані пристроєм для скидання тиску відповідно до вимог компетентного органу країни використання. За винятком випадків, коли БЕГК спеціального призначення обладнаний затвердженим пристроєм для скидання тиску, виготовленим з матеріалів, сумісних з газом, що перевозиться, такі пристрої повинні включати розривну мембрану, установлену перед підпружиненим пристроєм. У просторі між розривною мембраною й підпружиненим пристроєм може бути встановлений манометр або відповідний контрольно-сигнальний прилад. Такий метод дозволяє виявити розрив мембрани, проколи або витоки, які можуть викликати неправильне спрацьовування пристроїв для скидання тиску. Мембрани повинні розриватися при номінальному тиску, що перевищує на 10% тиск спрацьовування підпружиненого пристрою.

6.7.5.4.4 У випадку багатоцільових БЕГК, використовуваних для перевезення скраплених газів низького тиску, пристрої для скидання тиску повинні спрацьовувати при тиску, зазначеному в пункті 6.7.3.7.1, стосовно до газу, що має найбільш високий максимально припустимий робочий тиск серед газів, дозволених для перевезення в БЕГК.

6.7.5.5 Пропускна здатність пристроїв для скидання тиску

6.7.5.5.1 Сумарна пропускна здатність пристроїв для скидання тиску в умовах повного охоплення БЕГК вогнем повинна бути достатньою для забезпечення того, щоб тиск (включаючи акумулювання) в елементах не перевищував 120% тиску спрацьовування пристроїв для скидання тиску. Для визначення мінімальної загальної пропускної здатності системи пристроїв для скидання тиску повинна використовуватися формула, наведена в документі CGA S-1.2-2003 «Pressure Relief Device Standards-Part 2-cargo and Portable Tanks for Compressed Gases». Документ CGA S‑1.1-2003 «Pressure Relief Device Standards-Part 1-cylinders for Compressed Gases» може використовуватися для визначення пропускної здатності окремих елементів. У випадку скраплених газів низького тиску для досягнення повної необхідної пропускної здатності можуть використовуватися підпружинені пристрої для скидання тиску. У випадку багатоцільових БЕГК сумарна пропускна здатність пристроїв для скидання тиску повинна визначатися з розрахунку на газ, що вимагає найбільш високої пропускної здатності з усіх газів, дозволених для перевезення в БЕГК.

6.7.5.5.2 При визначенні загальної необхідної пропускної здатності пристроїв для скидання тиску, установлених на елементах, призначених для перевезення скраплених газів, потрібно враховувати термодинамічні властивості газу (див., наприклад, документ CGA S‑1.2-2003 «Pressure Relief Device Standards-Part 2-cargo and Portable Tanks for Compressed Gases» для скраплених газів низького тиску й документ CGA S‑1.1-2003 «Pressure Relief Device Standards-Part 1-cylinders for Compressed Gases» для скраплених газів високого тиску).

6.7.5.6 Маркування пристроїв для скидання тиску

6.7.5.6.1 Пристрої для скидання тиску повинні мати чітко помітне й постійне маркування з наступними вказівками:

а) найменування виробника й відповідний номер за каталогом;

b) тиск спрацьовування та/або температура спрацьовування;

с) дата останнього випробування;

d) площа поперечного перерізу потоку в підпружинених пристроях для скидання тиску й розривних мембран у мм².

6.7.5.6.2 Розрахункова пропускна здатність, що вказується на підпружинених пристроях для скидання тиску у випадку скраплених газів низького тиску, визначається відповідно до стандартів ISO 4126-1:2004 і ISO 4126-7:2004.

6.7.5.7 Штуцери пристроїв для скидання тиску

6.7.5.7.1 Штуцери пристроїв для скидання тиску повинні бути достатнього розміру, щоб забезпечувати безперешкодне потрапляння необхідної кількості пар, що випускаються, або газів до пристроїв для скидання тиску. Запірні вентилі не повинні встановлюватися між елементом і пристроєм для скидання тиску, за винятком тих випадків, коли для цілей технічного обслуговування або з інших причин установлені дублюючі пристрої й запірні вентилі, що обслуговують фактично діючі пристрої, заблоковані у відкритому положенні або запірні вентилі взаємно блоковані таким чином, що принаймні один з дублюючих пристроїв, що відповідає вимогам пункту 6.7.5.5, завжди знаходиться в робочому стані. В отворі, що веде до випускної труби або пристроїв для скидання тиску, не повинно бути засмічення, яке могло б обмежити або перекрити потік газів з елемента до цього пристрою. Переріз усіх трубопроводів і фітингів повинен забезпечувати щонайменше таку ж саму пропускну здатність, що й вхідний отвір пристроїв для скидання тиску, до якого вони приєднані. Номінальний діаметр розвантажувального трубопроводу повинен бути щонайменше таким же самим, що й діаметр вихідного отвору пристроїв для скидання тиску. Відвідні трубопроводи пристроїв для скидання тиску, якщо вони використовуються, повинні випускати пари, що скидаються, або рідину в атмосферу в умовах мінімального протитиску на такі пристрої.

6.7.5.8 Розташування пристроїв для скидання тиску

6.7.5.8.1 Кожний пристрій для скидання тиску повинен – в умовах максимального наповнення – сполучатися з паровим простором елементів для перевезення скраплених газів. Установлювані пристрої повинні розташовуватися таким чином, щоб забезпечувати безперешкодне видалення пар у напрямку знизу нагору й не допускати стикання струменя газу, що витікає, або рідини з БЕГК, його елементами або персоналом. У випадку займистих, пірофорних, окиснювальних газів газ, що витікає, повинен бути спрямований убік від елемента таким чином, щоб він не стикався з іншими елементами. Жаростійкі захисні пристрої, що змінюють напрямок потоку газу, допускаються за умови, що потрібна пропускна здатність пристроїв для скидання тиску не знижується.

6.7.5.8.2 Повинні бути вжиті заходи до того, щоб виключити доступ до пристроїв для скидання тиску сторонніх осіб і охоронити ці пристрої від ушкодження у випадку перекидання БЕГК.

6.7.5.9 Контрольно-вимірювальні прилади

6.7.5.9.1 Коли БЕГК наповнюється по масі, він повинен бути обладнаний одним або декількома контрольно-вимірювальними приладами. Не повинні використовуватися рівнеміри зі скла або іншого крихкого матеріалу.

6.7.5.10 Опори, каркас, підйомні й кріпильні пристосування БЕГК

6.7.5.10.1 БЕГК повинні бути сконструйовані й виготовлені з опорною конструкцією, що служить надійною основою під час перевезення. Навантаження, вказані в пункті 6.7.5.2.8, і коефіцієнт запасу міцності, передбачений у пункті 6.7.5.2.10, повинні розглядатися з урахуванням цього аспекту конструкції. Допускається застосування полозка, каркасів, рам або інших подібних конструкцій.

6.7.5.10.2 Сумарні напруги, викликувані арматурами елементів (наприклад, рамами, каркасом і т.д.), а також підйомними й кріпильними пристосуваннями БЕГК, не повинні викликати надмірної напруги в якому-небудь елементі. На всі БЕГК установлюються стаціонарні підйомні й кріпильні пристосування. Ні за яких умов арматури й кріпильні пристосування не повинні приварюватися до елементів.

6.7.5.10.3 При конструюванні опор і каркасів необхідно враховувати корозійний вплив довкілля.

6.7.5.10.4 Якщо БЕГК не захищені в ході перевезення відповідно до вимог пункту 4.2.4.3, то елементи й експлуатаційне обладнання повинні бути захищені від ушкодження в результаті поперечного або поздовжнього удару або перекидання. Зовнішні фітинги повинні бути захищені таким чином, щоб перешкоджати вивільненню вмісту елементів у результаті удару або перекидання БЕГК на їх фітинги. Особлива увага повинна бути приділена захисту колектору. Такий захист включає, наприклад:

a) захист від поперечного удару, який може складатися з поздовжніх балок;

b) захист від перекидання, який може складатися з арматурних обручів або стрижнів, закріплених упоперек рами;

c) захист від удару ззаду, який може складатися з буфера або рами;

d) захист елементів і експлуатаційного обладнання від ушкодження в результаті удару або перекидання шляхом використання рами, що відповідає положенням стандарту ISO 1496‑3:1995.

6.7.5.11 Офіційне затвердження типу

6.7.5.11.1 Компетентний орган або вповноважена ним організація видають на кожну нову конструкцію БЕГК свідоцтво про офіційне затвердження типу. У цьому свідоцтві засвідчується, що БЕГК був обстежений цим органом, придатний для використання за своїм призначенням й відповідає вимогам цієї глави, положенням, передбаченим відносно газів у главі 4.1 і в інструкції з упакування P200. Якщо БЕГК виготовляються серійно без внесення змін у конструкцію, то свідоцтво дійсне для всієї серії. У свідоцтві вказуються результати випробування прототипу, конструкційні матеріали колектору, стандарти виготовлення елементів і номер офіційного затвердження. Номер офіційного затвердження складається з відмітного символу або знака держави, на території якої було надано офіційне затвердження, у вигляді відмітного знаку, використовуваного на транспортних засобах, що знаходяться у міжнародному дорожньому русі², і реєстраційного номера. У свідоцтві повинні вказуватися будь-які альтернативні приписи, згадані в пункті 6.7.1.2. Офіційне затвердження типу може служити підставою для офіційного затвердження БЕГК меншого розміру, виготовлених з аналогічних за властивостями і товщиною матеріалів відповідно до такого ж самого технологічного процесу, й що мають ідентичні опори, аналогічні запірні пристрої та інші складові частини.

6.7.5.11.2 Протокол випробувань прототипу для цілей офіційного затвердження типу повинен включати, щонайменше наступні відомості:

а) результати відповідного випробування каркаса за стандартом ISО 1496-3:1995;

b) результати первинної перевірки й випробування відповідно до пункту 6.7.5.12.3;

с) результати випробування на удар відповідно до пункту 6.7.5.12.1; і

d) сертифікаційні документи, що засвідчують, що балони й трубки відповідають застосовним стандартам.

6.7.5.12 Перевірки й випробування

6.7.5.12.1 БЕГК, що відповідають визначенню контейнера, що міститься в Міжнародній конвенції по безпечних контейнерах (КБК) 1972 року, із внесеними в неї виправленнями, не повинні використовуватися, крім тих випадків, коли вони були визнані придатними після проходження прототипом кожної конструкції випробування на динамічний удар у поздовжньому напрямку, передбаченого в розділі 41 частини IV Керівництва з випробувань і критеріїв.

6.7.5.12.2 Елементи й частини обладнання кожного БЕГК повинні піддаватися перевірці й випробуванням у перший раз перед початком експлуатації (первинні перевірка й випробування), а потім не рідше одного разу в п’ять років (п’ятирічні періодичні перевірки). Якщо необхідно, то відповідно до пункту 6.7.5.12.5 проводяться позапланові перевірки й випробування, незалежно від дати останньої періодичної перевірки й випробування.

6.7.5.12.3 Первинна перевірка й випробування БЕГК повинні включати перевірку конструктивних характеристик, зовнішній огляд БЕГК і його фітингів, з відповідним обліком призначених для перевезення газів, а також випробування під тиском з використанням випробувальних тисків відповідно до інструкції з упакування P200, викладеної в підрозділі 4.1.4.1. За згодою компетентного органу або вповноваженої ним організації випробування колектору під тиском може проводитися як випробування на гідравлічний тиск або з використанням іншої рідини або газу. До введення БЕГК в експлуатацію проводяться також випробування на герметичність і перевірка задовільного функціонування всього експлуатаційного обладнання. Якщо елементи і їх фітинги піддавалися випробуванню під тиском роздільно, то після складання вони повинні пройти спільне випробування на герметичність.

6.7.5.12.4 П’ятирічні періодичні перевірки й випробування повинні включати зовнішній огляд конструкції, елементів і експлуатаційного обладнання відповідно до пункту 6.7.5.12.6. Елементи й трубопроводи повинні проходити випробування з періодичністю, зазначеною в інструкції з упакування P200, і відповідно до приписів пункту 6.2.1.6. Якщо елементи й фітинги піддавалися випробуванню під тиском роздільно, то після складання вони повинні пройти спільне випробування на герметичність.

6.7.5.12.5 Позапланові перевірки й випробування потрібні в тому випадку, якщо БЕГК має ушкоджені або кородовані ділянки, протікання або інші дефекти, що можуть порушити цілісність конструкції БЕГК. Масштаб позапланових перевірок і випробувань залежить від ступеня ушкодження БЕГК або погіршення його стану. Принаймні повинні проводиться огляди, приписані в пункті 6.7.5.12.6.

6.7.5.12.6 В ході оглядів необхідно:

а) зробити зовнішній огляд елементів на виразку, корозію, абразивне зношування, вм’ятини, деформацію, дефекти зварених швів або будь-які інші недоліки, включаючи протікання, які могли б зробити БЕГК небезпечним для перевезення;

b) перевірити трубопроводи, клапани (вентилі) і прокладки на предмет наявності кородованих ділянок, дефектів і інших недоліків, включаючи протікання, які могли б зробити БЕГК небезпечним для завантаження, розвантаження або перевезення;

с) замінити відсутні або затягти ослаблені болти або гайки на будь-якому фланцевому з’єднанні або глухому фланці;

d) переконатися в тому, що всі аварійні пристрої й клапани не мають корозії, деформації й інших ушкоджень або дефектів, які могли б перешкодити їх нормальному функціонуванню. Дистанційні самозакривні запірні пристрої й запірні клапани необхідно перевірити в дії, щоб переконатися в їх справності.

e) переконатися в тому, що приписані маркувальні знаки на БЕГК є розбірливими й задовольняють вимогам; і

f) переконатися в тому, що каркас, опори й підйомні пристосування БЕГК знаходяться у задовільному стані.

6.7.5.12.7 Перевірки й випробування, передбачені в пунктах 6.7.5.12.1, 6.7.5.12.3, 6.7.5.12.4 і 6.7.5.12.5, повинні проводитися організацією, уповноваженою компетентним органом, або в присутності її представників. Якщо випробування під тиском входить у програму перевірок і випробувань, то застосовується випробувальний тиск, зазначений на табличці, прикріпленій до БЕГК. У ході випробування під тиском БЕГК перевіряється на наявність течі в елементах, трубопроводах або обладнанні.

6.7.5.12.8 У випадку виявлення будь-якого небезпечного дефекту БЕГК повинен бути знятий з експлуатації й знову допущений до неї тільки після усунення дефекту й проходження відповідних випробувань і перевірок.

6.7.5.13 Маркування

6.7.5.13.1 Кожний БЕГК повинен бути оснащений корозієстійкою металевою табличкою, міцно прикріпленою до БЕГК на помітному місці, легкодоступному для контролю. Металева табличка не повинна прикріплюватися до елементів. Елементи повинні маркуватися відповідно до положень розділу 6.2. На табличку наносяться із застосуванням методу штампування або іншого аналогічного методу, щонайменше, зазначені нижче відомості:

а) відомості про власника:

i) реєстраційний номер власника;

b) відомості про виготовлення:

i) країна виготовлення;

ii) рік виготовлення;

iii) найменування або знак виробника;

iv) серійний номер, присвоєний виробником;

с) відомості про затвердження:

i) символ Організації Об’єднаних Націй для тари .

Цей символ повинен використовуватися винятково для позначення того, що тара, м’який контейнер для масових вантажів, переносна цистерна або БЕГК задовольняє вимогам глав 6.1, 6.2, 6.3, 6.5, 6.6, 6.7 або 6.11;

ii) країна затвердження;

iii) уповноважена організація із затвердження типу конструкції;

iv) номер затвердження типу конструкції;

v) літери «АА», якщо тип конструкції затверджений відповідно до альтернативних приписів (див. пункт 6.7.1.2);

d) значення тиску:

i) випробувальний тиск (манометричний, у барах)³;

ii) дата первинного випробування під тиском (місяць і рік);

iii) ідентифікаційний знак особи, що була присутня при проведенні первинного випробування під тиском;

е) значення температури:

i) розрахунковий температурний інтервал (в ºС)³;

f) елементи/місткість:

i) кількість елементів;

ii) загальна місткість по воді (у літрах)³;

g) періодичні перевірки й випробування:

i) вид останнього періодичного випробування (що проводиться кожні 5 років або позапланове);

ii) дата останнього періодичного випробування (місяць і рік);

iii) ідентифікаційний знак уповноваженого органу, що проводив останнє випробування або присутнього при його проведенні.

Рис. 6.7.5.13.1. Приклад таблички для нанесення маркування

Реєстраційний номер власника

ВІДОМОСТІ ПРО ВИГОТОВЛЕННЯ

Країна виготовлення

Рік виготовлення

Виробник

Серійний номер, присвоєний виробником

ВІДОМОСТІ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ

Країна затвердження

Уповноважена організація із затвердження типу конструкції

Номер затвердження типу конструкції

«AA» (якщо застосовно)

ЗНАЧЕННЯ ТИСКУ

Випробувальний тиск

бар

Дата первинного випробування під тиском:

(мм/рррр)

Клеймо присутньої особи:

ЗНАЧЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ

Розрахунковий температурний інтервал

°C

–

°C

ЕЛЕМЕНТИ/МІСТКІСТЬ

Кількість елементів

Загальна місткість по воді

літрів

ПЕРІОДИЧНІ ПЕРЕВІРКИ/ВИПРОБУВАННЯ

Вид випробування

Дата випробування

Клеймо присутньої особи

Вид випробування

Дата випробування

Клеймо присутньої особи

(мм/рррр)

(мм/рррр)

6.7.5.13.2 На металевій табличці, міцно прикріпленій до БЕГК, вказуються довговічним способом наступні відомості:

Найменування оператора

Максимально дозволена маса вантажу ______ кг

Робочий тиск при 15 °С: ______бар (манометричний)

Максимально припустима маса брутто (МПМБ) ______ кг

Маса порожнього БЕГК (тари) ______ кг

ГЛАВА 6.8

ВИМОГИ ДО ВИГОТОВЛЕННЯ, ОБЛАДНАННЯ, ОФІЦІЙНОГО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТИПУ, ПЕРЕВІРОК, ВИПРОБУВАНЬ І МАРКУВАННЯ ВБУДОВАНИХ ЦИСТЕРН (АВТОЦИСТЕРН), ЗНІМНИХ ЦИСТЕРН, КОНТЕЙНЕРІВ-ЦИСТЕРН І ЗНІМНИХ КУЗОВІВ-ЦИСТЕРН, КОРПУСИ ЯКИХ ВИГОТОВЛЕНІ З МЕТАЛЕВИХ МАТЕРІАЛІВ, А ТАКОЖ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ-БАТАРЕЙ І БАГАТОЕЛЕМЕНТНИХ ГАЗОВИХ КОНТЕЙНЕРІВ (БЕГК)

ПРИМІТКА 1: Відносно переносних цистерн і багатоелементних газових контейнерів (БЕГК) «UN» див. главу 6.7; відносно цистерн із армованих волокном пластмас див. главу 6.9 або главу 6.13, в залежності від обставин; відносно вакуумних цистерн для відходів див. главу 6.10.

ПРИМІТКА 2: Відносно вбудованих цистерн (автоцистерн) і знімних цистерн, оснащених пристроями для додавання присадок, див. спеціальне положення 664 глави 3.3.

ПРИМІТКА 3: В цій главі «перевіряючий орган» означає орган, що відповідає розділу 1.8.6.

6.8.1 Сфера застосування

6.8.1.1 Вимоги, надруковані по всій ширині сторінки, застосовуються як до вбудованих цистерн (автоцистерн), знімних цистерн і транспортних засобів-батарей, так і до контейнерів-цистерн, знімних кузовів-цистерн і БЕГК. Вимоги, викладені тільки в одному стовпчику, застосовуються винятково до:

– вбудованих цистерн (автоцистерн), знімних цистерн і транспортних засобів-батарей (лівий стовпчик);

– контейнерів-цистерн, знімних кузовів-цистерн і БЕГК (правий стовпчик).

6.8.1.2 Ці вимоги застосовуються до:

вбудованих цистерн (автоцистерн), знімних цистерн і транспортних засобів-батарей,

контейнерів-цистерн, знімних кузовів-цистерн і БЕГК,

які використовуються для перевезення газоподібних, рідких, порошкоподібних або гранульованих речовин.

6.8.1.3 У розділі 6.8.2 викладені вимоги, застосовувані до вбудованих цистерн (автоцистерн), знімних цистерн і транспортних засобів-батарей, знімних кузовів-цистерн, призначених для перевезення речовин усіх класів, а також до транспортних засобів-батарей і БЕГК, призначених для перевезення газів класу 2. У розділах 6.8.3–6.8.5 містяться спеціальні вимоги, що доповнюють або змінюють вимоги розділу 6.8.2.

6.8.1.4 Відносно положень, що стосуються використання цих цистерн, див. главу 4.3.

6.8.1.5 Процедури оцінки відповідності, офіційного затвердження типу та перевірок

Такі положення описують порядок застосування процедур в розділі 1.8.7.

ПРИМІТКА: Ці положення застосовуються за умови дотримання перевіряючими органами положень розділу 1.8.6 і без шкоди для прав та обов'язків, зокрема щодо попередження й визнання, закріплених за ними угодами або правовими актами (наприклад, директивою 2010/35/EU), що мають в інших відносинах обов'язкову силу для Договірних сторін ДОПНВ.

Для цілей цього пункту термін «держава реєстрації» означає таке:

– Договірна сторона ДОПНВ, що зареєструвала транспортний засіб, на якому встановлено цистерну; – для знімних цистерн — Договірна сторона ДОПНВ, в якій зареєстровано компанію власника або оператора.

– Договірна сторона ДОПНВ, в якій зареєстровано компанію власника або оператора; – якщо компанію власника або оператора не відомо, – Договірна сторона ДОПНВ, компетентний орган якої затвердив перевіряючий орган, що здійснював первинну перевірку. Незважаючи на пункт 1.6.4.57, ці перевіряючі органи повинні бути акредитовані відповідно до стандарту EN ISO/IEC 17020:2012 (за винятком пункту 8.1.3), тип А.

Оцінка відповідності цистерни повинна підтвердити, що всі її елементи відповідають вимогам ДОПНВ незалежно від того, де вони були виготовлені.

6.8.1.5.1 Перевірка типу конструкції відповідно до пункту 1.8.7.2.1

a) Виробник цистерни залучає один перевіряючий орган, затверджений або визнаний компетентним органом країни виготовлення або першої країни реєстрації першої цистерни, виробленої відповідно до даного типу, для здійснення перевірки типу конструкції. Якщо країна виготовлення не є Договірною стороною ДОПНВ, виробник залучає один перевіряючий орган, затверджений або визнаний компетентним органом країни реєстрації першої цистерни, виробленої відповідно до даного типу, для здійснення перевірки типу конструкції.

ПРИМІТКА: До 31 грудня 2028 року перевірка типу конструкції повинна проводитися перевіряючим органом, затвердженим або визнаним країною реєстрації.

b) Якщо перевірка типу конструкції експлуатаційного обладнання здійснюється окремо від перевірки типу конструкції цистерни згідно з пунктом 6.8.2.3.1, виробник експлуатаційного обладнання залучає один перевіряючий орган, затверджений або визнаний Договірною стороною ДОПНВ, для здійснення перевірки типу конструкції.

6.8.1.5.2 Видача свідоцтва про офіційне затвердження типу згідно з пунктом 1.8.7.2.2

Свідоцтво про офіційне затвердження типу видається тільки компетентним органом, що затвердив або визнав перевіряючий орган, який здійснив перевірку типу конструкції.

Однак коли для видачі свідоцтва про офіційне затвердження типу компетентним органом призначено перевіряючий орган, перевірку типу конструкції повинен здійснювати цей перевіряючий орган.

6.8.1.5.3 Контроль виготовлення відповідно до підрозділу 1.8.7.3

a) Для контролю виготовлення виробник цистерни залучає один перевіряючий орган, затверджений або визнаний компетентним органом країни реєстрації або країни виготовлення. Якщо країна виготовлення не є Договірною стороною ДОПНВ, виробник залучає один перевіряючий орган, затверджений або визнаний компетентним органом країни реєстрації.

b) Якщо перевірка типу конструкції експлуатаційного обладнання здійснюється окремо від перевірки типу конструкції цистерни, виробник експлуатаційного обладнання залучає один перевіряючий орган, затверджений або визнаний компетентним органом Договірної сторони ДОПНВ. Виробник може використовувати внутрішню інспекційну службу відповідно до підрозділу 1.8.7.7 для виконання процедур, передбачених підрозділом 1.8.7.3.

6.8.1.5.4 Первинна перевірка й випробування відповідно до підрозділу 1.8.7.4

a) Виробник цистерни залучає один перевіряючий орган, затверджений або визнаний компетентним органом країни реєстрації або країни виготовлення, для проведення попередньої перевірки й випробувань. Якщо країна виготовлення не є Договірною стороною ДОПНВ, виробник залучає один перевіряючий орган, затверджений або визнаний компетентним органом країни реєстрації, для проведення попередньої перевірки й випробувань.

ПРИМІТКА: До 31 грудня 2032 року первинна перевірка повинна проводитися перевіряючим органом, затвердженим або визнаним країною реєстрації.

b) Якщо офіційне затвердження типу експлуатаційного обладнання здійснюється окремо від офіційного затвердження типу цистерни, виробник експлуатаційного обладнання залучає той самий один перевіряючий орган, який залучається для цілей пункту 6.8.1.5.3 b), для проведення попередньої перевірки й випробувань. Виробник може використовувати внутрішню інспекційну службу відповідно до підрозділу 1.8.7.7 для виконання процедур, передбачених підрозділом 1.8.7.4.

6.8.1.5.5 Передексплуатаційна перевірка відповідно до підрозділу 1.8.7.5

Компетентний орган країни першої реєстрації може вимагати на періодичній основі проведення передексплуатаційної перевірки цистерни для перевірки відповідності застосовним вимогам. При зміні країни реєстрації автоцистерни компетентний орган Договірної сторони ДОПНВ, в яку передається автоцистерна, може вимагати на періодичній основі проведення передексплуатаційної перевірки цистерни.

Компетентний орган країни першої реєстрації може вимагати на періодичній основі проведення передексплуатаційної перевірки цистерни для перевірки відповідності застосовним вимогам. При зміні країни реєстрації контейнера-цистерни компетентний орган Договірної сторони ДОПНВ, в яку передається контейнер-цистерна, може вимагати на періодичній основі проведення передексплуатаційної перевірки

Для проведення передексплуатаційної перевірки власник або оператор цистерни залучає один перевіряючий орган, відмінний від перевіряючих органів, залучених для перевірки типу конструкції, контролю виготовлення або первинної перевірки. Перевіряючий орган, залучений для проведення передексплуатаційної перевірки, повинен бути затверджений компетентним органом країни реєстрації, або, якщо такий перевіряючий орган відсутній, перевіряючий орган повинен бути визнаний компетентним органом країни реєстрації. Передексплуатаційна перевірка повинна враховувати стан цистерни й повинна забезпечити виконання вимог ДОПНВ.

6.8.1.5.6 Проміжна, періодична або позапланова перевірка відповідно до підрозділу 1.8.7.6

Проміжна, періодична або позапланова перевірка повинна проводитися:

в країні реєстрації перевіряючим органом, затвердженим або визнаним компетентним органом цієї країни. Позапланові перевірки в якості альтернативи можуть проводитися в країні виготовлення перевіряючим органом, затвердженим або визнаним компетентним органом країни-виробника або країни реєстрації.

перевіряючим органом, затвердженим або визнаним компетентним органом Договірної сторони ДОПНВ, в якій проводиться перевірка, або перевіряючим органом, затвердженим або визнаним компетентним органом країни реєстрації.

Власник або оператор цистерни або його уповноважений представник залучає один перевіряючий орган для кожної проміжної, періодичної або позапланової перевірки.

6.8.2 Вимоги, застосовувані до всіх класів

6.8.2.1 Виготовлення

Базові принципи

6.8.2.1.1 Корпуси, їх пристосування, їх експлуатаційне й конструктивне обладнання повинні бути розраховані таким чином, щоб витримувати без втрати вмісту (за винятком кількості газу, що виходить через отвори для видалення газів):

– статичні й динамічні навантаження, що виникають у нормальних умовах перевезення, як вони визначені в пунктах 6.8.2.1.2 і 6.8.2.1.13;

– приписані мінімальні напруги, визначені в пункті 6.8.2.1.15.

6.8.2.1.2

Цистерни і їх кріплення повинні при максимально припустимому завантаженні витримувати наступні навантаження, що відповідають: – у напрямку руху: подвоєній загальній масі; – горизонтально під прямим кутом до напрямку руху: загальній масі; – вертикально знизу нагору: загальній масі; – вертикально зверху вниз: подвоєній загальній масі.

Контейнери-цистерни1 і їх кріплення повинні при максимально припустимому завантаженні витримувати наступні навантаження, що відповідають: – у напрямку руху: подвоєній загальній масі; – горизонтально під прямим кутом до напрямку руху: загальній масі (у тому випадку, якщо напрямок руху чітко не визначений, – подвоєній загальній масі в кожному напрямку); – вертикально знизу нагору: загальній масі; і – вертикально зверху вниз: подвоєній загальній масі.

6.8.2.1.3 Товщина стінок корпусів повинна бути не менше величин, визначених у пунктах

6.8.2.1.17–6.8.2.1.21.

6.8.2.1.17–6.8.2.1.20.

6.8.2.1.4 Корпуси повинні конструюватися й виготовлятися відповідно до вимог стандартів, зазначених у підрозділі 6.8.2.6, або визнаних компетентним органом технічних правил відповідно до підрозділу 6.8.2.7, у яких вибір матеріалу й визначення товщини стінок корпусу здійснюються з урахуванням максимальних і мінімальних значень температури наповнення й робочої температури, однак при цьому повинні дотримуватися мінімальні вимоги пунктів 6.8.2.1.6-6.8.2.1.26.

6.8.2.1.5 Цистерни, призначені для визначених небезпечних речовин, повинні мати додатковий захист. Цей захист може бути забезпечений за рахунок збільшення товщини стінок корпусу (більший розрахунковий тиск), яка визначається з урахуванням характеру небезпеки цих речовин, або шляхом установки захисного пристрою (див. спеціальні положення в розділі 6.8.4).

6.8.2.1.6Зварені шви повинні виконуватися кваліфіковано й забезпечувати максимальну надійність конструкції. Виконання й перевірка зварених швів повинні відповідати вимогам пункту 6.8.2.1.23.

6.8.2.1.7 Слід вживати необхідних заходів для захисту корпусів від небезпеки деформації, пов’язаної із внутрішнім розрідженням. Корпуси, крім корпусів, що відповіднають вимогам пункту 6.8.2.2.6, сконструйовані для оснащення вакуумними клапанами, повинні витримувати без залишкової деформації зовнішній тиск, що перевищує не менше ніж на 21 кПа (0,21 бар) внутрішній тиск. Корпуси, використовувані тільки для перевезення твердих (порошкоподібних або гранульованих) речовин групи упакування II або III, які не переходять у рідкий стан під час перевезення, можуть бути розраховані на більш низький зовнішній тиск, який, однак, повинен становити не менше 5 кПа (0,05 бар). Вакуумні клапани повинні бути відрегульовані на спрацьовування при тиску, що не перевищує розрахункового вакуумного тиску цистерни. Корпуси, не сконструйовані для оснащення вакуумними клапанами, повинні витримувати без залишкової деформації зовнішній тиск, що перевищує внутрішній тиск не менше ніж на 40 кПа (0,4 бар).

Матеріали корпусів

6.8.2.1.8Корпуси повинні виготовлятися з належних металевих матеріалів, які, якщо в різних класах не передбачені інші температурні інтервали, не повинні бути піддані крихкому руйнуванню й корозійному розтріскуванню під напругою при температурі від –20 °С до +50 °С.

6.8.2.1.9Матеріали корпусів або їх захисного облицювання, що стикаються із умістом, не повинні містити речовин, які можуть вступати із умістом у небезпечні реакції (див. «Небезпечна реакція» у розділі 1.2.1), утворювати небезпечні сполуки або помітно знижувати міцність матеріалу.

Якщо контакт між речовиною, що перевозиться, й матеріалом, використаним для виготовлення корпусу, веде до поступового зменшення товщини стінок корпусу, то ця товщина повинна збільшуватися при виготовленні на відповідну величину. Це додаткове стовщення з урахуванням допуску на корозію не повинно братися до уваги при розрахунках товщини стінок корпусу.

6.8.2.1.10Для виготовлення зварених корпусів повинні використовуватися тільки матеріали, які характеризуються бездоганною зварюваністю й гарантованою достатньою ударною в’язкістю при температурі довкілля –20 °С, зокрема у зварених швах і в зонах впливу зварювання.

У випадку використання дрібнозернистої сталі гарантоване значення границі текучості Re не повинно перевищувати 460 Н/мм², а верхнє значення гарантованої границі міцності на розрив Rm не повинно перевищувати 725 Н/мм², відповідно до технічних характеристик матеріалу.

6.8.2.1.11 У сталей, використовуваних для виготовлення зварених корпусів, не допускаються співвідношення Re/Rm, що перевищують 0,85.

Re = видима границя текучості для сталей c чітко вираженою границею текучості; або

гарантована 0,2% умовна границя текучості для сталей без чітко вираженої границі текучості (1% – для аустенітних сталей);

Rm = границя міцності на розрив.

При визначенні цього співвідношення в кожному випадку необхідно брати за основу значення, зазначені у свідоцтві про перевірку матеріалу.

6.8.2.1.12 Для сталі відносне подовження (в %) при розриві повинно становити не менше

однак воно в жодному разі не повинно бути менше 16% для дрібнозернистих сталей і менше 20% – для інших сталей.

Для алюмінієвих сплавів подовження при розриві повинно бути не менше 12%².

Розрахунки товщини стінок корпусу

6.8.2.1.13 Тиск, на основі якого визначається товщина стінок корпусу, не повинен бути менше розрахункового тиску, однак слід також ураховувати навантаження, вказані в пункті 6.8.2.1.1, і, за необхідності наступні навантаження:

	У випадку транспортних засобів, у яких цистерна являє собою самонесучий елемент під навантаженням, корпус повинен розраховуватися таким чином, щоб витримувати виникаючі через це напруги, крім інших діючих на нього навантажень.
	Під впливом цих навантажень напруга в найбільш напруженій точці корпусу і його кріплень не повинна перевищувати значення s, визначеного в пункті 6.8.2.1.16.	Під впливом кожного із цих навантажень повинні витримуватися наступні значення коефіцієнта запасу міцності: – для металів з чітко вираженою границею текучості: коефіцієнт запасу міцності 1,5 стосовно видимої границі текучості; або – для металів без чітко вираженої границі текучості: коефіцієнт запасу міцності 1,5 стосовно гарантованого 0,2% умовної границі текучості (для аустенітних сталей – до 1% умовної границі текучості).

6.8.2.1.14 Розрахунковий тиск зазначено у другій частині коду (див. пункт 4.3.4.1), наведеного в стовпчику 12 таблиці А глави 3.2.

Якщо зазначена літера «G», то застосовуються наступні вимоги:

а)Корпуси, що спорожнюються самопливом і призначені для перевезення речовин, тиск пар яких при 50 °С не перевищує 110 кПа (1,1 бар) (абсолютний тиск), повинні розраховуватися на тиск, що дорівнює подвоєному статичному тиску речовини, що підлягає перевезенню, але не менше подвоєного статичного тиску води.

b)Корпуси, що наповнюються й спорожнюються під тиском і призначені для перевезення речовин, тиск пар яких при 50 °С не перевищує 110 кПа (1,1 бар) (абсолютний тиск), повинні розраховуватися на тиск, який в 1,3 рази перевищує тиск наповнення або спорожнювання.

Якщо вказано числове значення мінімального розрахункового тиску (манометричний тиск), то корпус повинен розраховуватися на цей тиск, який повинен не менше ніж в 1,3 рази перевищувати тиск наповнення або спорожнювання. У цих випадках застосовуються наступні мінімальні вимоги:

с)Корпуси, призначені для перевезення речовин, тиск пар яких при 50 °С становить більше 110 кПа (1,1 бар), а температура кипіння – більше 35 °С, незалежно від системи наповнення або спорожнювання, повинні розраховуватися на тиск, що становить не менше 150 кПа (1,5 бар) (манометричний тиск), або на тиск, який в 1,3 рази перевищує тиск наповнення або спорожнювання, залежно від того, яке із цих значень вище.

d)Корпуси, призначені для перевезення речовин, температура кипіння яких становить не більше 35 °С, незалежно від системи наповнення або спорожнювання, повинні розраховуватися на тиск, який в 1,3 рази перевищує тиск наповнення або спорожнювання, однак цей тиск повинен бути не менше 0,4 МПа (4 бар) (манометричний тиск).

6.8.2.1.15 При випробувальному тиску значення напруги s у найбільш напруженій точці корпусу не повинно перевищувати зазначених нижче меж залежно від матеріалів. Необхідно враховувати можливе зменшення міцності у зварених швах.

6.8.2.1.16 При випробувальному тиску значення напруги s для всіх металів і сплавів повинно бути нижче меншого зі значень, наведених у наступних співвідношеннях:

σ ≤ 0,75 Re або σ ≤ 0,5 Rm,

де:

Re = видима границя текучості для сталей з чітко вираженою границею текучості; або

гарантована 0,2% умовна границя текучості для сталей без чітко вираженої границі текучості (1% – для аустенітних сталей);

Rm = границя міцності на розрив.

Використовувані величини Re і Rm повинні бути встановленими мінімальними значеннями відповідно до стандарту на матеріал. Якщо на розглянутий метал або сплав не існує стандарту, то використовувані величини Re і Rm повинні бути затверджені компетентним органом.

У випадку використання аустенітних сталей ці мінімальні значення, установлені в стандарті на матеріал, можуть бути перевищені не більше ніж на 15%, якщо такі більш високі значення підтверджені у свідоцтві про перевірку. Мінімальні значення не повинні, однак, перевищуватися у випадку застосування формули, наведеної в пункті 6.8.2.1.18.

Мінімальна товщина стінок корпусу

6.8.2.1.17 Товщина стінок корпусу не повинна бути менше найбільшого зі значень, розрахованих за наступними формулами:

     

де:

е = мінімальна товщина стінок корпусу в мм;

P_випр = випробувальний тиск у МПа;

P_розрах = розрахунковий тиск у МПа, зазначений в пункті 6.8.2.1.14;

D = внутрішній діаметр корпусу в мм;

s = допустиме напруження, визначене в пункті 6.8.2.1.16, у Н/мм²;

l = коефіцієнт, що не перевищує одиниці, що враховує можливе зменшення міцності через зварені шви й пов’язаний з методами перевірки, вказаними в пункті 6.8.2.1.23

Товщина в жодному разі не повинна бути менше величин, зазначених у пунктах

	6.8.2.1.18–6.8.2.1.21.	6.8.2.1.18–6.8.2.1.20.
6.8.2.1.18	Стінки корпусів із круглим поперечним перерізом3, діаметром не більше 1,80 м, за винятком корпусів, передбачених у пункті 6.8.2.1.21, повинні мати товщину не менше 5 мм, якщо вони виготовлені з м’якої сталі, або еквівалентну товщину, якщо вони виготовлені з іншого металу.	Стінки корпусів повинні мати товщину не менше 5 мм, якщо вони виготовлені з м’якої сталі4 (відповідно до вимог пунктів 6.8.2.1.11 і 6.8.2.1.12), або еквівалентну товщину, якщо вони виготовлені з іншого металу.
	Якщо діаметр перевищує 1,80 м, ця товщина повинна бути збільшена до 6 мм, якщо корпус виготовлено з м’якої сталі4, за винятком корпусів, призначених для перевезення порошкоподібних або гранульованих речовин, або до еквівалентної товщини, якщо він виготовлений з іншого металу.	Якщо діаметр перевищує 1,80 м, ця товщина повинна бути збільшена до 6 мм, якщо корпус виготовлено з м’якої сталі, за винятком цистерн, призначених для перевезення порошкоподібних або гранульованих речовин, або до еквівалентної товщини, якщо вони виготовлені з іншого металу.
		Незалежно від використовуваного металу товщина стінки корпусу в жодному разі не повинна бути менше 3 мм або 4,5 мм, якщо цистерна є надвеликим контейнером-цистерною.

Під «еквівалентною товщиною» мається на увазі товщина, одержувана за наступною формулою⁵:

6.8.2.1.19	Коли цистерна має захист від ушкоджень, викликуваних ударами збоку або перекиданням, відповідно до пункту 6.8.2.1.20, компетентний орган може дозволити зменшити вищезгадану мінімальну товщину пропорційно передбаченому захисту; однак ця товщина не повинна бути менше 3 мм для м’якої сталі4 або менше еквівалентної товщини для інших матеріалів у випадку корпусів діаметром не більше 1,80 м. У випадку корпусів, що мають діаметр більше 1,80 м, ця мінімальна товщина повинна бути збільшена до 4 мм для м’якої сталі4 або до еквівалентної товщини для інших металів.	Коли цистерна має захист від ушкоджень відповідно до пункту 6.8.2.1.20, компетентний орган може дозволити зменшити вищезгадану мінімальну товщину пропорційно передбаченому захисту; однак ця товщина не повинна бути менше 3 мм для м’якої сталі4 або менше еквівалентної товщини для інших матеріалів у випадку корпусів діаметром не більше 1,80 м. У випадку корпусів, що мають діаметр більше 1,80 м, ця мінімальна товщина повинна бути збільшена до 4 мм для м’якої сталі4 або до еквівалентної товщини для інших металів.
	Під еквівалентною товщиною мається на увазі товщина, що визначається за формулою, наведеною у пункті 6.8.2.1.18.	Під еквівалентною товщиною мається на увазі товщина, що визначається за формулою, наведеною у пункті 6.8.2.1.18.
	За винятком випадків, передбачених у пункті 6.8.2.1.21, товщина стінок корпусів, захищених від ушкоджень відповідно до пункту 6.8.2.1.20 а) або b), не повинна бути менше значень, зазначених у наведеній нижче таблиці.	Товщина стінок корпусів, захищених від ушкоджень відповідно до пункту 6.8.2.1.20, не повинна бути менше значень, зазначених у наведеній нижче таблиці.

	Діаметр корпусу	≤ 1,80 м	> 1,80 м
Мінімальна товщина корпусу	Аустенітні нержавіючі сталі	2,5 мм	3 мм
	Феритно-аустенітні нержавіючі сталі	3 мм	3,5 мм
	Інші сталі	3 мм	4 мм
	Алюмінієві сплави	4 мм	5 мм
	Алюміній чистотою 99,80%	6 мм	8 мм

6.8.2.1.20	Для цистерн, виготовлених після 1 січня 1990 року, захист від ушкоджень, вказаний в пункті 6.8.2.1.19, уважається забезпеченим, якщо вжиті наступні або еквівалентні6 їм заходи: a) У випадку цистерн, призначених для перевезення порошкоподібних або гранульованих речовин, рівень захисту від ушкоджень повинен задовольняти вимогам компетентного органу. b) У випадку цистерн, призначених для перевезення інших речовин, захист від ушкоджень уважається забезпеченим, якщо:	Захист, вказаний в пункті 6.8.2.1.19, може являти собою: – суцільний зовнішній конструкційний захист, такий як конструкція типу «сендвіч» із зовнішньою обшивкою, прикріпленою до корпусу; або – конструкцію з розміщенням корпусу в повнонабірному каркасі, що включає поздовжні й поперечні конструкційні елементи; або – конструкцію з подвійними стінками.
	1. Корпуси із круглим або еліптичним поперечним перерізом і максимальним радіусом кривизни 2 м обладнані підси-люючими елементами, що включають перегородки, хвиле гасні перебірки, зовнішні або внутрішні кільця й що установлені таким чином, що виконується принаймні одна з наступних умов:	Якщо цистерни мають подвійні стінки з вакуумним прошарком, сукупна товщина зовнішньої металевої стінки й стінки корпусу повинна відповідати мінімальній товщині стінки, що вказана в пункті 6.8.2.1.18, однак товщина стінки корпусу не повинна бути менше мінімальної товщини, приписаної в пункті 6.8.2.1.19.
	– відстань між двома суміжними посилюючими елементами становить не більше 1,75 м; – місткість простору між двома перегородками або хвилегасними перебірками становить не більше 7 500 л. Поперечний переріз у вертикальній площини будь-якого кільця з елементом зчеплення повинен мати момент опору не менше 10 см3. Радіус виступаючих країв на зовнішніх кільцях повинен бути не менше 2,5 мм.	Якщо цистерни мають подвійні стінки із проміжним шаром із твердого матеріалу товщиною не менше 50 мм, товщина зовнішньої стінки повинна становити не менше 0,5 мм, якщо вона виготовлена з м’якої сталі4, або не менше 2 мм, якщо вона виготовлена із пластмаси, армованої скловолокном. У якості проміжного шару із твердого матеріалу можна використовувати твердий пінопласт, що має таку ж саму здатність поглинати удари, як, наприклад, пінополіуретан.
	Перегородки й хвилегасні перебірки повинні відповідати вимогам пункту 6.8.2.1.22.
	Товщина перегородок і хвилегасних перебірок, у жодному разі не повинна бути менше товщини стінок корпусу.
	2. У цистернах з подвійними стінками й вакуумним прошарком сукупна товщина зовнішньої металевої стінки й стінки корпусу відповідає товщині стінки, вказаній в пункті 6.8.2.1.18, а товщина стінки самого корпусу не менше мінімальної товщини, приписаної в пункті 6.8.2.1.19.
	3. У цистернах з подвійними стінками й проміжним шаром із твердого матеріалу товщиною не менше 50 мм товщина зовнішньої стінки становить не менше 0,5 мм, якщо вона виготовлена з м’якої сталі4, або не менше 2 мм, якщо вона виготовлена із пластмаси, армованої скло-волокном. У якості проміжного шару із твердого матеріалу можна використовувати твердий пінопласт (що має таку ж саму здатність до поглинання ударів, як, наприклад, пінополіуретан).
	4. Корпуси, що мають форму, не передбачену в пункті 1, особливо цистерни прямокутних форм, оснащені по всьому периметру, на середині їх висоти й на ширину не менше 30% їх висоти, захистом, сконструйованим таким чином, щоб забезпечувати питому пружність, яка щонайменше дорівнює питомій пружності корпусу, виготовленого з м’якої сталі4 товщиною 5 мм (для корпусу діаметром не більше 1,80 м) або 6 мм (для корпусу діаметром більше 1,80 м). Цей захист повинен міцно кріпитися до корпусу. Дана вимога вважається виконаною без додаткового підтвердження питомої пруж-ності, якщо для забезпечення захисту до зони корпусу, що підлягає зміцненню, прива-рюється лист, виготовлений з такого ж самого матеріалу, що й корпус, для того щоб мінімальна товщина стінки відповідала величині, що зазначена в пункті 6.8.2.1.18.
	Цей захист залежить від можливих навантажень, що діють у випадку аварії на корпуси з м’якої сталі4, товщина днищ і стінок яких для корпусу діаметром не більше 1,80 м становить не менше 5 мм або для корпусу діаметром більше 1,80 м – не менше 6 мм. У випадку використання іншого металу еквівалентну товщину одержують за формулою, наведеною у пункті 6.8.2.1.18.
	Для знімних цистерн цей захист є необов’язковим у тому випадку, коли вони захищені з усіх боків відкидними бортами транспортного засобу, що їх перевозить.

6.8.2.1.21	Товщина корпусів, які сконструйовані відповідно до положень пункту 6.8.2.1.14 a) і які мають місткість не більше 5 000 л або розділені на герметичні секції місткістю не більше 5 000 л кожна, може становити величину, яка, якщо в розділах 6.8.3 або 6.8.4 не міститься інших приписів, не повинна бути, однак, менше відповідного значення, вказаного в нижченаведеній таблиці:
	Максимальний радіус кривизни корпусу (м) Місткість корпусу або його секції (м3) Мінімальна товщина (мм) М’яка сталь ≤ 2 ≤ 5,0 3 2–3 ≤ 3,5 3 > 3,5, але ≤ 5,0 4
	Якщо використовується не м’яка сталь4, а який-небудь інший метал, товщина повинна визначатися за формулою розрахунків еквівалентної товщини, наведеною в пункті 6.8.2.1.18, і не повинна бути менше значень, вказаних у нижче-наведеній таблиці:
	Максимальний радіус кривизни корпусу (м) ≤ 2 2–3 2–3 Місткість корпусу або його секції (м3) ≤ 5,0 ≤ 3,5 > 3,5, але ≤ 5,0 Мінімальна товщина корпусу Аустенітні нержавіючі сталі 2,5 мм 2,5 мм 3 мм Феритно-аустенітні нержавіючі сталі 3 мм 3 мм 3,5 мм Інші сталі 3 мм 3 мм 4 мм Алюмінієві сплави 4 мм 4 мм 5 мм Алюміній чистотою 99,80% 6 мм 6 мм 8 мм Товщина перегородок і хвилегасних перебірок у жодному разі не повинна бути менше товщини стінок корпусу.
6.8.2.1.22	Хвилегасні перебірки й перегородки повинні бути вигнуті із глибиною вигину не менше 10 см або повинні гофруватися, вальцюватися або підсилюватися яким-небудь іншим чином з метою забезпечення еквівалентної міцності. Поверхня хвилегасної перебірки повинна становити не менше 70% площі поперечного перерізу цистерни, у якій установлена хвилегасна перебірка.

Виконання зварювальних робіт і їх перевірка

6.8.2.1.23 Перевіряючий орган, що здійснює перевірки відповідно до пункту 6.8.2.4.1 або 6.8.2.4.4, повинен перевірити й підтвердити здатність виробника або підприємства з технічного обслуговування або ремонту виконувати зварювальні роботи й функціонування системи забезпечення якості зварювання. Зварювальні роботи повинні виконуватися кваліфікованими зварниками відповідно до атестованої технології зварювання, ефективність якої (включаючи можливу термічну обробку) була підтверджена випробуваннями.

Необхідно проводити наступні перевірки зварених швів, виконаних відповідно до кожної технології зварювання, використовуваної виробником, залежно від величини коефіцієнта λ, використовуваного для визначення товщини стінок корпусу в пункті 6.8.2.1.17:

λ = 0,8: усі зварені шви повинні, наскільки це можливо, перевірятися візуально по обидва боки й піддаватися неруйнівному контролю. Неруйнівному контролю повинні піддаватися всі зварені Т-подібні з’єднання, усі вставки, використовувані для запобігання перетинанню швів, і всі зварені шви на ділянці зміни профілю днищ цистерни. Загальна довжина зварених швів, що перевіряються, повинна бути не менше:

10% довжини всіх поздовжніх зварених швів,

10% довжини всіх кільцевих зварених швів,

10% довжини всіх кільцевих зварених швів у днищах цистерни й

10% довжини всіх радіальних зварених швів у днищах цистерни.

λ = 0,9: усі зварені шви повинні, наскільки це можливо, перевірятися візуально по обидва боки й піддаватися неруйнівному контролю. Неруйнівному контролю повинні піддаватися всі з’єднання, усі вставки, використовувані для запобігання перетинанню швів, усі зварені шви на ділянці зміни профілю днищ цистерни й усі зварені шви, виконувані при складанні обладнання великого діаметра. Загальна довжина зварених швів, що перевіряються, повинна бути не менше:

100% довжини всіх поздовжніх зварених швів,

25% довжини всіх кільцевих зварених швів,

25% довжини всіх кільцевих зварених швів у днищах цистерни й

25% довжини всіх радіальних зварених швів у днищах цистерни.

λ = 1: усі зварені шви по всій їх довжині повинні піддаватися неруйнівному контролю й повинні, наскільки це можливо, перевірятися візуально по обидва боки. Для перевірки якості зварених робіт необхідно відібрати випробувальний зразок.

Неруйнівний контроль кільцевих, поздовжніх і радіальних зварених швів повинен проводитися за допомогою радіографії або ультразвуку. Інші зварені шви, дозволені у відповідному стандарті на конструкцію й виготовлення, повинні випробовуватися з використанням альтернативних методів, передбачених відповідним(и) стандартом(ами), згаданим(и) у пункті 6.8.2.6.2. Результати контролю повинні підтверджувати, що якість зварювання відповідає навантаженням.

У випадках λ = 0,8 або λ = 0,9, коли на тій або іншій ділянці звареного шва виявлено неприйнятний дефект, неруйнівному контролю піддається така ж сама за довжиною ділянка звареного шва по обидві сторони тієї ділянки, на якій є дефект. Якщо у процесі неруйнівного контролю виявлено додатковий неприйнятний дефект, неруйнівному контролю піддаються всі інші зварені шви, виконані за технологією зварювання того ж самого типу.

Зварені шви, виконані під час ремонту або зміни конструкції, повинні оцінюватися так, як зазначено вище, і на підставі результатів неруйнівних випробувань, передбачених у відповідному(их) стандарті(ах), згаданому(их) у пункті 6.8.2.6.2

Якщо є сумніви відносно якості зварених швів, включаючи зварені шви, виконані для усунення дефектів, виявлених методами неруйнівного контролю, то може знадобитися проведення додаткових перевірок.

Інші вимоги відносно конструкції

6.8.2.1.24 Захисне облицювання повинно бути виконане таким чином, щоб його герметичність зберігалася незалежно від деформацій, які можуть виникати у нормальних умовах перевезення (див. пункт 6.8.2.1.2).

6.8.2.1.25 Теплоізоляційна оболонка повинна бути виготовлена таким чином, щоб вона не перешкоджала вільному доступу до пристроїв наповнення й спорожнювання й до запобіжних клапанів і не заважала їх нормальному функціонуванню.

6.8.2.1.26 Якщо корпуси, призначені для перевезення легкозаймистих рідин з температурою спалаху не більше 60 °C, оснащені захисним покриттям (внутрішнім облицюванням) з неметалічних матеріалів, покриття повинно бути виконане таким чином, щоб не могло виникнути небезпеки загоряння від електростатичних зарядів.

6.8.2.1.27	Корпуси, призначені для перевезення рідин з температурою спалаху не більше 60 °C або для перевезення займистих газів, а також № ООН 1361 вугілля або № ООН 1361 сажі (група упакування II), повинні бути приєднані до шасі за допомогою, принаймні, одного міцного електричного кабелю. Необхідно уникати будь-якого металевого контакту, здатного викликати електрохімічну корозію. Корпуси повинні бути обладнані, принаймні, одним пристроєм заземлення, що має чітке маркування у вигляді знака «» і придатним до електричного під’єднання.	Усі частини контейнера-цистерни, призначеної для перевезення рідин з температурою спалаху не більше 60 °C або для перевезення займистих газів, а також № ООН 1361 вугілля або № ООН 1361 сажі (група упакування II), повинні мати пристрої для електричного заземлення. Необхідно уникати будь-якого металевого контакту, здатного викликати електрохімічну корозію.
6.8.2.1.28	Захист верхніх фітингів Фітинги й допоміжні пристосування, установлені у верхній частині корпусу, повинні бути захищені від ушкоджень у випадку перекидання. Такий захист може бути забезпечений за рахунок посилюючих кілець, запобіжних ковпаків або поперечних або поздовжніх елементів, форма яких повинна забезпечувати ефективний захист.

6.8.2.2 Елементи обладнання

6.8.2.2.1 Для виготовлення експлуатаційного й конструктивного обладнання можна використовувати придатні неметалеві матеріали. Зварені елементи повинні кріпитися до корпусу таким чином, щоб запобігти розриву корпусу.

Елементи обладнання повинні розташовуватися таким чином, щоб виключалася небезпека їх зриву або ушкодження під час перевезення або вантажно-розвантажувальних операцій. Вони повинні забезпечувати такий же самий ступінь надійності, як і самі корпуси, і зокрема:

– бути сумісними з речовинами, що перевозяться; і

– відповідати вимогам пункту 6.8.2.1.1.

Трубопроводи повинні бути сконструйовані, виготовлені й установлені таким чином, щоб виключалася небезпека їх ушкодження в результаті термічного розширення й стиску, механічного впливу або вібрації.

Для як можна більшого числа пристроїв повинно вимагатися по можливості мінімальне число отворів у корпусі. Герметичність експлуатаційного обладнання, включаючи затвори (кришки) оглядових отворів, повинна забезпечуватися навіть у випадку перекидання цистерни, незважаючи на навантаження, що виникають при ударі (наприклад, у випадку прискорення або динамічного тиску вмісту). Однак допускається витік із цистерни обмеженої кількості вмісту під впливом пікового тиску під час удару.

Герметичність експлуатаційного облад-нання повинна забезпечуватися навіть у випадку перекидання контейнера-цистерни.

Прокладки повинні виготовлятися з матеріалу, сумісного з речовиною, що перевозиться, і замінятися по мірі зниження їх ефективності, наприклад, внаслідок зношування.

Прокладки, що забезпечують герметичність фітингів, які повинні діяти в процесі звичайної експлуатації цистерни, повинні бути розраховані й установлені таким чином, щоб використання фітингів, до складу яких вони входять, не призводило до їх ушкодження.

6.8.2.2.2 Кожний отвір для наповнення або спорожнювання знизу в цистернах, зазначених у стовпчику 12 таблиці А глави 3.2 під кодом, у третій частині якого є літера «A» (див. пункт 4.3.4.1.1), повинен бути обладнаний щонайменше двома послідовно розташованими й незалежними один від одного затворами, такими як:

– зовнішній запірний клапан з патрубком із пластичного металевого матеріалу й

– запірний пристрій, змонтований на кінці кожного патрубка, яким може бути різьбова пробка, глухий фланець або еквівалентний пристрій. Цей запірний пристрій повинен бути непроникним, щоб не відбувалося витоку речовини. Повинні бути вжиті заходи до того, щоб у зливальній трубі могло відбуватися безпечне скидання тиску до повного зняття запірного пристрою.

Кожний отвір для наповнення або спорожнювання знизу в цистернах, зазначених у стовпчику 12 таблиці А глави 3.2 під кодом, у третій частині якого є літера «B» (див. пункт 4.3.3.1.1 або 4.3.4.1.1), повинен бути обладнаний щонайменше трьома послідовно розташованими й незалежними один від одного затворами, такими як:

– внутрішній запірний клапан, тобто затвор, змонтований усередині корпусу або в припаяному фланці або його контрфланці;

– зовнішній запірний клапан або еквівалентний пристрій⁷,

установлені на кінці кожного патрубка

установлені якнайближче до корпусу

і

– запірний пристрій, змонтований на кінці кожного патрубка, яким може бути різьбова пробка, глухий фланець або еквівалентний пристрій. Цей запірний пристрій повинен бути непроникним, щоб не відбувалося витоку речовини. Повинні бути вжиті заходи до того, щоб у зливальній трубі могло відбуватися безпечне скидання тиску до повного зняття запірного пристрою.

Однак у випадку цистерн, призначених для перевезення деяких речовин, що кристалізуються, або високов’язких речовин, а також корпусів із захисним облицюванням, внутрішній запірний клапан може бути замінений зовнішнім запірним клапаном, обладнаним додатковим захистом.

Внутрішній запірний клапан повинен приводитися в дію зверху або знизу. В обох випадках положення внутрішнього запірного клапана (відкритий або закритий) повинно по можливості контролюватися з землі. Пристрої для керування внутрішнім запірним клапаном повинні бути сконструйовані таким чином, щоб при ударі або іншій ненавмисній дії не відбулося випадкового відкривання клапана.

Внутрішній запірний пристрій повинен залишатися в робочому стані у випадку ушкодження зовнішнього керуючого пристрою.

Для запобігання будь-якій втраті вмісту у випадку ушкодження зовнішньої арматури (патрубків, бічних запірних пристроїв), внутрішній запірний клапан і його сідло повинні бути захищені від небезпеки зриву під впливом зовнішніх навантажень або повинні мати таку конструкцію, яка могла б витримувати ці навантаження. Пристрої наповнення й спорожнювання (включаючи фланці або різьбові заглушки) і запобіжні ковпаки (якщо такі є) повинні бути надійно захищені від випадкового відкривання.

Положення та/або напрямок закривання запірних пристроїв повинні бути добре помітні⁸.

Усі отвори в цистернах, зазначених у стовпчику 12 таблиці А глави 3.2 під кодом, у третій частині якого є літера «C» або «D» (див. пункти 4.3.3.1.1 і 4.3.4.1.1), повинні розташовуватися вище рівня рідини. Ці цистерни не повинні мати трубопроводів або відгалужень нижче рівня рідини. Однак у цистернах, позначених кодом з літерою «C» у третій частині, допускається наявність отворів для очищення в нижній частині корпусу. Ці отвори повинні герметично закриватися фланцем, конструкція якого повинна бути затверджена компетентним органом.

6.8.2.2.3 Цистерни, які не є герметично закритими, можуть бути обладнані вакуумними клапанами, що дозволяють уникати неприпустимого негативного внутрішнього тиску; ці вакуумні клапани повинні бути відрегульовані на спрацьовування при тиску, що не перевищує розрахунковий вакуумний тиск цистерни (див. пункт 6.8.2.1.7). Герметично закриті цистерни не обладнуються вакуумними клапанами. Однак цистерни з кодом цистерни SGAH, S4AH або L4BH, обладнані вакуумними клапанами, що спрацьовують при негативному тиску не менше 21 кПа (0,21 бар), повинні розглядатися як герметично закриті. У випадку цистерн, призначених для перевезення твердих речовин (порошкоподібних або гранульованих), віднесених тільки до груп упакування II або III, які не переходять у рідкий стан під час перевезення, негативний тиск може бути зменшений до не менше 5 кПа (0,05 бар).

Вакуумні клапани й дихальні пристрої (див. пункт 6.8.2.2.6), використовувані на цистернах, призначених для перевезення речовин, що відповідають критеріям класу 3 відносно температури спалаху, повинні запобігати безпосередньому переносу полум’я в корпус цистерни за допомогою відповідного захисного пристрою, або корпус цистерни повинен бути стійким до ударного тиску вибуху, що означає здатність витримувати без витоку, але з можливою деформацією вибух у результаті переносу полум’я.

Якщо захисний пристрій складається з відповідного полум’яуловлювача або полум’ягасника, він повинен розташовуватися якнайближче до корпусу або секції корпусу. У випадку багатосекційних цистерн кожна секція повинна бути захищена окремо.

Полум’ягасники для дихальних пристроїв повинні бути адаптовані до пар, виділюваних речовиною, що перевозиться (безпечний експериментальний максимальний зазор – БЕМЗ), температурного інтервалу й передбаченого застосування. Вони повинні відповідати вимогам і випробуванням, передбаченим стандартом EN ISO 16852:2016 (Полум’ягасники – Вимоги до робочих характеристик, методи випробувань і обмеження по використанню) для ситуацій, вказаних у наведеній нижче таблиці:

Застосування/Установка	Вимоги, що стосуються випробувань
Прямий контакт із атмосферою	EN ISO 16852:2016, 7.3.2.1
Підключення до системи трубопроводів	EN ISO 16852:2016, 7.3.3.2 (застосовується до клапанів у зборі із полум’ягасником при їх спільному випробуванні)
	EN ISO 16852:2016, 7.3.3.3 (застосовується до полум’ягасників, що випробовуються окремо від клапанів)

6.8.2.2.4 Корпус або кожна з його секцій повинні мати достатньо великий отвір, що дозволяє здійснювати внутрішній огляд.

У разі надвеликих контейнерів-цистерн, призначених для перевезення речовин в рідкому стані, які не поділені за допомогою перегородок або хвилегасних перегородок на відсіки місткістю не більше 7500 літрів, такі отвори повинні бути обладнані затворами, розрахованими на випробувальний тиск не менше 0,4 МПа (4 бар). Для надвеликих контейнерів-цистерн з випробувальним тиском понад 0,6 МПа (6 бар) застосування затворів розширювальних ковпаків у вигляді відкидної (ригеля) кришки не допускається.

6.8.2.2.5 (Зарезервовано)

6.8.2.2.6 Цистерни, призначені для перевезення рідин, що мають при 50 °C тиск пар не більше 110 кПа (1,1 бар) (абсолютне), повинні обладнуватися дихальним пристроєм і запобіжним пристроєм, що перешкоджають витоку вмісту із цистерни у випадку її перекидання; у протилежному випадку вони повинні відповідати вимогам пунктів 6.8.2.2.7 або 6.8.2.2.8.

6.8.2.2.7 Цистерни, призначені для перевезення рідин, що мають при 50 °C тиск пар більше 110 кПа (1,1 бар) і температуру кипіння – більше 35 °C, повинні мати запобіжний клапан, відрегульований на спрацьовування при манометричному тиску не менше 150 кПа (1,5 бар), й що повністю відкривається при тиску, що не перевищує випробувальний тиск; у протилежному випадку вони повинні відповідати вимогам пункту 6.8.2.2.8.

6.8.2.2.8 Цистерни, призначені для перевезення рідин з температурою кипіння не більше 35 °C, повинні мати запобіжний клапан, відрегульований на спрацьовування при манометричному тиску не менше 300 кПа (3 бар), й що повністю відкривається при тиску, що не перевищує випробувальний тиск; у протилежному випадку вони повинні герметично закриватися⁹.

6.8.2.2.9 Рухливі деталі, такі як кришки, затвори і т.д., які можуть у результаті удару або тертя входити в контакт з алюмінієвими корпусами, призначеними для перевезення легкозаймистих рідин з температурою спалаху не більше 60 °C або для перевезення займистих газів, не повинні виготовлятися з незахищеної сталі, що піддається корозії.

6.8.2.2.10 Якщо цистерни, які повинні закриватися герметично, обладнані запобіжними клапанами, то перед ними повинна встановлюватися розривна мембрана й повинні дотримуватися наступні умови:

За винятком цистерн, призначених для перевезення стиснених, скраплених або розчинених газів, коли компонування розривної мембрани й запобіжного клапана повинно задовольняти вимогам пункту 6.8.3.2.9, внутрішній тиск розриву розривних мембран повинен відповідати наступним вимогам:

– мінімальний тиск розриву при 20 °С, включаючи допуски, повинен становити не менше 0,8 випробувального тиску,

– максимальний тиск розриву при 20 °С, включаючи допуски, повинен становити не менше 1,1 випробувального тиску, і

– тиск розриву при максимальній робочій температурі повинен перевищувати максимальний робочий тиск.

Між розривною мембраною й запобіжним клапаном повинен бути встановлений манометр або інший придатний вимірювальний прилад, для того щоб можна було виявити розрив або перфорацію мембрани або витік через неї.

6.8.2.2.11 Не повинні використовуватися скляні рівнеміри й рівнеміри з іншого крихкого матеріалу, що знаходяться у безпосередньому контакті із умістом корпусу.

6.8.2.3 Перевірка типу конструкції і офіційне затвердження типу

6.8.2.3.1 Перевірка типу конструкції

Застосовуються положення пункту 1.8.7.2.1.

Виробник експлуатаційного обладнання, для якого в таблиці в пункті 6.8.2.6.1 або підрозділі 6.8.3.6 вказано стандарт, може вимагати здійснення окремої перевірки типу конструкції. Результати цієї окремої перевірки типу конструкції повинні враховуватися при здійсненні перевірки типу конструкції цистерни.

6.8.2.3.2 Офіційне затвердження типу

Компетентний орган видає на кожний новий тип автоцистерни, знімної цистерни, контейнера-цистерни, знімного кузова-цистерни, транспортного засобу-батареї або БЕГК свідоцтво, яке засвідчує, що перевірений тип, включаючи його кріплення, придатний для використання за своїм призначенням і відповідає вимогам до виготовлення, викладеним у підрозділі 6.8.2.1, вимогам до обладнання, викладеним у підрозділі 6.8.2.2, і спеціальним вимогам, що стосуються різних класів речовин, що перевозяться.

У свідоцтві вказуються, крім елементів, перелічених в пункті 1.8.7.2.2.1:

– номер офіційного затвердження типу, що складається з відмітного знаку, використовуваного на транспортних засобах, що знаходяться у міжнародному дорожньому русі¹⁰держави, на території якої було надано офіційне затвердження, і реєстраційного номера.

– код цистерни відповідно до пункту 4.3.3.1.1 або 4.3.4.1.1;

– буквено-цифрові коди спеціальних положень розділу 6.8.4, що стосуються виготовлення (ТС), обладнання (ТЕ) й офіційного затвердження типу (ТА), які зазначено в стовпчику 13 таблиці А глави 3.2 для тих речовин, для перевезення яких цистерна була офіційно затверджена;

– якщо потрібно, речовини та/або група речовин, для перевезення яких цистерна була офіційно затверджена. Повинні вказуватися їх хімічне найменування або відповідна зведена позиція (див. пункт 2.1.1.2), а також їх класифікація (клас, класифікаційний код і група упакування). За винятком речовин класу 2, а також речовин, перелічених у пункті 4.3.4.1.3, допущені речовини можна не перелічувати. У таких випадках групи речовин, дозволених до перевезення на основі коду цистерни, зазначеного в таблиці раціоналізованого підходу, що міститься в пункті 4.3.4.1.2, повинні допускатися до перевезення з урахуванням відповідних спеціальних положень.

ПРИМІТКА: До свідоцтва повинні додаватися або у свідоцтво повинні бути включені додаток B до стандарту EN 12972:2018, що описує тип конструкції, а також перелік дозволеного експлуатаційного обладнання для даного типу цистерни або еквівалентні документи.

Речовини, зазначені у свідоцтві, або групи речовин, допущених відповідно до раціоналізованого підходу, повинні бути в цілому сумісні з характеристиками цистерни. Якщо ця сумісність не була досконально вивчена під час офіційного затвердження типу, то у свідоцтві повинно бути зроблено відповідне застереження.

Копія свідоцтва повинна додаватися до комплекту технічної документації на цистерну на кожну виготовлену цистерну, кожний виготовлений транспортний засіб-батарею або кожний виготовлений БЕГК (див. пункт 4.3.2.1.7).

Якщо виробник експлуатаційного обладнання здійснив окрему перевірку типу конструкції і якщо виробник просить про це, компетентний орган видає свідоцтво, яке засвідчує, що перевірений тип конструкції відповідає стандарту, вказаному в таблиці в пункті 6.8.2.6.1 або підрозділі 6.8.3.6.

6.8.2.3.3 Якщо цистерни, транспортні засоби-батареї або БЕГК виготовляються без змін серійно, то офіційне затвердження дійсне для цистерн, транспортних засобів-батарей або БЕГК, виготовлених серійно або відповідно до прототипу.

Офіційне затвердження типу може, однак, служити підставою для офіційного затвердження цистерн із незначними змінами конструкції, які або зменшують напруги й навантаження на цистерни (наприклад, менший тиск, менша маса, менший об’єм), або підвищують безпеку конструкції (наприклад, збільшена товщина стінок, більше число хвилегасних перебірок, зменшений діаметр отворів). Ці незначні зміни повинні бути чітко зазначені у свідоцтві про офіційне затвердження типу.

6.8.2.3.4 Відповідно до пункту 1.8.7.2.2.3 компетентний орган видає додаткове свідоцтво про офіційне затвердження модифікації у разі модифікації цистерни, транспортного засобу-батареї або БЕГК з дійсним, таким, що втратило чинність через закінчення терміну, або відкликаним офіційним затвердженням типу.

6.8.2.4 Перевірки й випробування

6.8.2.4.1 Корпуси і їх обладнання повинні перед початком експлуатації піддаватися, у зборі або роздільно, первинній перевірці. Ця перевірка включає:

– перевірку відповідності затвердженому типу;

– перевірку конструкційних характеристик¹¹;

– внутрішній і зовнішній огляд;

– випробування на гідравлічний тиск¹²із застосуванням випробувального тиску, зазначеного на табличці, вказаній у пункті 6.8.2.5.1; і

– випробування на герметичність і перевірку задовільного функціонування обладнання.

За винятком класу 2, випробувальний тиск, застосовуваний при проведенні випробування на гідравлічний тиск, залежить від розрахункового тиску й має, щонайменше, дорівнювати значенню, зазначеному нижче:

Розрахунковий тиск (бар)	Випробувальний тиск (бар)
G13	G13
1,5	1,5
2,65	2,65
4	4
10	4
15	4
21	10 (414)

Значення мінімального випробувального тиску для класу 2 наведені в таблиці газів і газових сумішей, що міститься в пункті 4.3.3.2.5.

Випробування на гідравлічний тиск повинно проводитися на корпусі в цілому й окремо на кожній секції корпусів, розділених на секції.

Випробування повинно проводитися на кожній секції із застосуванням тиску, величина якого становить не менше: – 1,3 максимального робочого тиску; або
– 1,3 статичного тиску речовини, що підлягає перевезенню, але не менше 1,3 статичного тиску води при мінімальному значенні 20 кПа (0,2 бар) у випадку цистерн, спорож-нюваних самопливом, відповідно до пункту 6.8.2.1.14 a).

Випробування на гідравлічний тиск повинно проводитися до встановлення теплоізоляції, якщо вона необхідна.

Якщо корпуси і їх обладнання піддаються випробуванням роздільно, то після складання вони повинні пройти спільне випробування на герметичність відповідно до пункту 6.8.2.4.3.

Випробування на герметичність проводиться окремо на кожній секції корпусів, розділених на секції.

6.8.2.4.2 Корпуси і їх обладнання повинні піддаватися періодичним перевіркам не пізніше ніж через кожні

шість років.

п’ять років.

Ці періодичні перевірки включають:

– зовнішній і внутрішній огляд;

– випробування на герметичність корпусу разом з його обладнанням відповідно до пункту 6.8.2.4.3 і перевірку задовільного функціонування всього обладнання;

– як правило, випробування на гідравлічний тиск¹²(відносно випробувального тиску для корпусів і секцій, якщо це застосовно, див. пункт 6.8.2.4.1).

Обшивка для теплоізоляційного або іншого захисту повинна зніматися тільки тоді, коли це необхідно для надійної оцінки характеристик корпусу.

За згодою перевіряючого органу періодичні випробування на гідравлічний тиск цистерн, призначених для перевезення порошкоподібних або гранульованих речовин, можуть не проводитися й замінятися випробуваннями на герметичність відповідно до пункту 6.8.2.4.3 при ефективному внутрішньому тиску не нижче максимального робочого тиску.

Захисне облицювання візуально перевіряється на предмет дефектів. У випадку виникнення дефектів стан облицювання оцінюється за допомогою відповідного(их) випробування (випробувань).

6.8.2.4.3 Корпуси і їх обладнання повинні піддаватися проміжним перевіркам не пізніше ніж через

три роки

два з половиною роки

після первинної перевірки й кожної періодичної перевірки.

Однак проміжна перевірка може бути проведена в будь-який час до зазначеної дати.

Якщо проміжна перевірка проводиться більше ніж за три місяці до зазначеної дати, то чергова проміжна перевірка повинна проводитися не пізніше ніж через кожні

три роки

два з половиною роки

після цієї більш ранньої дати, або в якості альтернативи може проводитися періодична перевірка відповідно до пункту 6.8.2.4.2

Ці проміжні перевірки включають випробування на герметичність корпусу разом з його обладнанням, перевірку задовільного функціонування всього обладнання. Для цієї цілі цистерна піддається ефективному внутрішньому тиску, який не нижче максимального робочого тиску. У випадку цистерн, призначених для перевезення рідин або гранульованих або порошкоподібних твердих речовин, коли при випробуванні на герметичність використовується газ, воно повинно проводитися під тиском, що дорівнює, принаймні, 25% максимального робочого тиску. У всіх випадках цей тиск повинен становити не менше 20 кПа (0,2 бар) (манометричний тиск).

У випадку цистерн, обладнаних дихальними пристроями й запобіжним пристроєм для запобігання витоку вмісту цистерни при перекиданні, випробування на герметичність повинно проводитися під тиском, що дорівнює, принаймні, статичному тиску найбільш щільної речовини, що підлягає перевезенню, статичному тиску води або 20 кПа (0,2 бар), залежно від того, яка із цих величин більше.

Випробування на герметичність повинно проводитися окремо на кожній секції корпусів, розділених на секції.

Захисне облицювання візуально перевіряється на предмет дефектів. У випадку виникнення дефектів стан облицювання оцінюється за допомогою відповідного(их) випробування (випробувань).

6.8.2.4.4 Якщо в результаті ремонту, зміни конструкції або дорожньо-транспортного випадку надійність цистерни або її обладнання могла знизитися, повинна бути проведена позапланова перевірка. Якщо була проведена позапланова перевірка, що задовольняє вимогам пункту 6.8.2.4.2, то ця позапланова перевірка може розглядатися в якості періодичної перевірки. Якщо була проведена позапланова перевірка, що задовольняє вимогам пункту 6.8.2.4.3, то ця позапланова перевірка може розглядатися в якості проміжної перевірки.

6.8.2.4.5 Свідоцтва видаються перевіряючим органом, згаданим у пункті 6.8.1.5.4 або 6.8.1.5.6, і повинні містити результати перевірок згідно з пунктами 6.8.2.4.1–6.8.2.4.4, навіть у випадку негативних результатів. У свідоцтвах повинні бути посилання на перелік речовин, допущених до перевезення в цій цистерні, або на код цистерни і буквено-цифрові коди спеціальних положень відповідно до пункту 6.8.2.3.2.

Копія цих свідоцтв повинна додаватися до комплекту технічної документації на цистерну на кожну випробувану цистерну, кожний випробуваний транспортний засіб-батарею або кожний випробуваний БЕГК (див. пункт 4.3.2.1.7).

6.8.2.5 Маркування

6.8.2.5.1 Кожна цистерна повинна бути оснащена корозієстійкою металевою табличкою, міцно прикріпленою до цистерни в місці, легкодоступному для контролю. На табличку наносяться із застосуванням методу штампування або іншого аналогічного методу, щонайменше, зазначені нижче відомості. Ці відомості можуть бути вигравірувані безпосередньо на стінках самого корпусу, якщо стінки посилені таким чином, що це не призведе до зменшення міцності корпусу15:

– номер офіційного затвердження;

– найменування або знак виробника;

– серійний номер, присвоєний виробником;

– рік виготовлення;

– випробувальний тиск (манометричний тиск);

– зовнішній розрахунковий тиск (див. пункт 6.8.2.1.7);

– місткість корпусу – у випадку багатосекційного корпусу – місткість кожної секції, – а також символ «S», коли корпус або секції місткістю більше 7 500 літрів розділені за допомогою хвилегасних перебірок на відсіки місткістю не більше 7 500 літрів;

– розрахункова температура (тільки якщо вище +50 °С або нижче –20 °С);

–дата й вид останньої перевірки: «місяць, рік», за якими іде літера »Р», якщо ця перевірка є первинною перевіркою або періодичною перевіркою відповідно до пунктів 6.8.2.4.1 і 6.8.2.4.2, або «місяць, рік», за якими іде літера «L», якщо ця перевірка є проміжною перевіркою відповідно до пункту 6.8.2.4.3;

– клеймо перевіряючого органу, що проводив перевірку;

– матеріал, з якого виготовлено корпус і, якщо буде потреба, захисне облицювання, а також стандарти на матеріали, якщо такі є;

– випробувальний тиск корпусу в цілому й випробувальний тиск секцій у МПа або барах (манометричний тиск), якщо тиск секцій менше тиску корпусу.

Крім того, на цистернах, що наповнюються або спорожнюються під тиском, повинно бути вказано максимально припустимий робочий тиск.

6.8.2.5.2	Нижченаведені відомості повинні нано-ситися на автоцистерну (на саму цистерну або на таблички)15 − найменування власника або оператора; − маса автоцистерни в порожньому стані; і − максимально припустима маса автоцистерни.	Нижченаведені відомості повинні наноситися на сам контейнер-цистерну або на таблички15: − найменування власника й оператора; − місткість корпусу; − маса тари; − максимально припустима маса брутто;
	Нижченаведені відомості повинні нано-ситися на знімну цистерну (на саму цистерну або на таблички)15 − найменування власника або оператора; − «знімна цистерна»; − маса тари цистерни; − максимально припустима маса брутто цистерни; − для речовин, передбачених у пункті 4.3.4.1.3, належне відванта-жувальне найменування речовини або речовин, допущених до перевезення; − код цистерни відповідно до пункту 4.3.4.1.1; і − для інших речовин, крім тих, які передбачені в пункті 4.3.4.1.3, буквено-цифрові коди всіх спеціальних положень ТС і ТІ, які зазначені в стовпчику 13 таблиці А глави 3.2 для речовин, що підлягають перевезенню в цистерні.	− для речовин, передбачених у пункті 4.3.4.1.3, належне відвантажувальне найменування речовини або речовин, допущених до перевезення; − код цистерни відповідно до пункту 4.3.4.1.1; і − для інших речовин, крім тих, які передбачені в пункті 4.3.4.1.3, буквено-цифрові коди всіх спеціальних положень ТС і ТІ, які зазначені в стовпчику 13 таблиці А глави 3.2 для речовин, що підлягають перевезенню в цистерні.

6.8.2.6 Вимоги, встановлені до цистерн, які сконструйовані, виготовлені, перевірені й випробувані відповідно до стандартів, на які здійснені посилання

ПРИМІТКА: Особи або організації, що несуть на основі стандартів відповідальність у рамках ДОПНВ, повинні відповідати вимогам ДОПНВ.

6.8.2.6.1 Конструкція й виготовлення

З 1 січня 2009 року використання стандартів, на які зроблені посилання, є обов'язковим. Винятки розглядаються в підрозділах 6.8.2.7 і 6.8.3.7.

Свідоцтва про офіційне затвердження типу видаються відповідно до розділу 1.8.7 і підрозділу 6.8.2.3. Для видачі свідоцтва про офіційне затвердження типу з наведеної нижче таблиці вибирається один стандарт, застосовуваний відповідно до значень, що містяться в стовпчику 4. Якщо можуть бути застосовані декілька стандартів, вибирається тільки один з них.

У стовпчику 3 вказані пункти 6.8 глави, яким відповідає стандарт.

У стовпчику 5 вказана крайня дата, до якої існуючі офіційні затвердження типу повинні бути відкликані відповідно до пункту 1.8.7.2.2.2; якщо ніякої дати не вказано, офіційне затвердження типу залишається дійсним до закінчення його терміну дії.

Стандарти застосовуються відповідно до розділу 1.1.5. Вони застосовуються в повному обсязі, якщо в наведеній нижче таблиці не вказано інше.

Сферу застосування кожного стандарту визначено в положенні про сфери застосування цього стандарту, якщо в наведеній нижче таблиці не вказано інше.

Посилання	Назва документа	Вимоги, яким відповідає стандарт	Застосовується у відношенні нових офіційних затверджень типу або продовжень	Крайня дата відкликання існуючих офіційних затверджень типу
(1)	(2)	(3)	(4)	(5)
Для конструкції й виготовлення цистерн
EN 14025:2003 + AC:2005	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів – Металеві цистерни під тиском – Конструкція й виготовлення	6.8.2.1	З 1 січня 2005 року до 30 червня 2009 року
EN 14025:2008	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів – Металеві цистерни під тиском – Конструкція й виготовлення	6.8.2.1 і 6.8.3.1	З 1 липня 2009 року до 31 грудня 2016 року
EN 14025:2013	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів − Металеві цистерни під тиском − Конструкція й виготовлення	6.8.2.1 і 6.8.3.1	З 1 січня 2015 року до 31 грудня 2018 року
EN 14025:2013 + A1:2016 (за винятком додатка B)	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів − Металеві цистерни під тиском − Конструкція й виготовлення	6.8.2.1 і 6.8.3.1	З 1 січня 2017 року до 31 грудня 2021 року
EN 14025:2018 + AC:2020	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів – Металеві цистерни під тиском – Конструкція й виготовлення ПРИМІТКА: Придатність матеріалів для виготовлення корпусів повинна бути підтверджена, принаймні, на підставі свідоцтва типу 3.1, виданого відповідно до стандарту EN 10204.	6.8.2.1 і 6.8.3.1	До подальшої вказівки
EN 12972:2018	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів – Випробування, перевірка й маркування металевих цистерн	6.8.2.3	Обов'язково з 1 січня 2022 року
EN 13094:2004	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів – Металеві цистерни з робочим тиском не більше 0,5 бар – Конструкція й виготовлення	6.8.2.1	З 1 січня 2005 року до 31 грудня 2009 року
EN 13094:2008 + AC:2008	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів – Металеві цистерни з робочим тиском не більше 0,5 бар – Конструкція й виготовлення	6.8.2.1	З 1 січня 2010 року до 31 грудня 2018 року
EN 13094:2015	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів – Металеві цистерни з робочим тиском не більше 0,5 бар – Конструкція й виготовлення ПРИМІТКА: Застосовуються також Провідні вказівки, опубліковані на веб-сайті секретаріату Європейської економічної комісії Організації Об'єднаних Націй (https://unece.org/guidelines-telematics-application-standards-construction-and-approval-vehicles-calculation-risks).	6.8.2.1	З 1 січня 2017 року до 31 грудня 2024 року
EN 13094:2020 + A1:2022	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів — Металеві цистерни, що спорожнюються самопливом — Конструкція й виготовлення	6.8.2.1	До подальшої вказівки
EN 12493:2001 (за винятком додатка C)	Зварені сталеві цистерни для скрапленого нафтового газу (СНГ) – Автоцистерни – Конструкція й виготовлення ПРИМІТКА: «Автоцистерни» слід розуміти як «вбудовані цистерни» і «знімні цистерни» за змістом ДОПНВ.	6.8.2.1 (за винятком пункту 6.8.2.1.17), 6.8.2.4.1 (за винятком випробування на герметичність), 6.8.2.5.1, 6.8.3.1 і 6.8.3.5.1	З 1 січня 2005 року до 31 грудня 2010 року	31 грудня 2012 року
EN 12493:2008 (за винятком додатка C)	Обладнання для СНГ і його допоміжні пристосування – Зварені сталеві цистерни для скрапленого нафтового газу (СНГ) – Автоцистерни – Конструкція й виготовлення ПРИМІТКА: «Автоцистерни» слід розуміти як «вбудовані цистерни» і «знімні цистерни» за змістом ДОПНВ.	6.8.2.1 (за винятком пункту 6.8.2.1.17), 6.8.2.5, 6.8.3.1, 6.8.3.5, 6.8.5.1–6.8.5.3	С 1 января 2010 года до 31 декабря 2013 года	31 грудня 2014 року
EN 12493:2008 + A1:2012 (за винятком додатка С)	Обладнання для СНГ і його допоміжні пристосування − Зварені сталеві цистерни для скрапленого нафтового газу (СНГ) – Автоцистерни – Конструкція й виготовлення ПРИМІТКА: «Автоцистерни» слід розуміти як «вбудовані цистерни» і «знімні цистерни» за змістом ДОПНВ.	6.8.2.1 (за винятком пункту 6.8.2.1.17), 6.8.2.5, 6.8.3.1, 6.8.3.5, 6.8.5.1− 6.8.5.3	До 31 грудня 2013 року	31 грудня 2015 року
EN 12493:2013 (за винятком додатка C)	Обладнання для СНГ і його допоміжні пристосування − Зварені сталеві цистерни для скрапленого нафтового газу (СНГ) − Автоцистерни − Конструкція й виготовлення ПРИМІТКА: «Автоцистерни» слід розуміти як «вбудовані цистерни» і «знімні цистерни» за змістом ДОПНВ.	6.8.2.1, 6.8.2.5, 6.8.3.1, 6.8.3.5, 6.8.5.1−6.8.5.3	З 1 січня 2015 року до 31 грудня 2017 року	31 грудня 2018 року
EN 12493:2013 + A1:2014 + AС:2015 (за винятком додатка С)	Обладнання для СНГ і його допоміжні пристосування − Зварені сталеві цистерни для скрапленого нафтового газу (СНГ) − Автоцистерни − Конструкція й виготовлення ПРИМІТКА: «Автоцистерни» слід розуміти як «вбудовані цистерни» і «знімні цистерни» за змістом ДОПНВ.	6.8.2.1, 6.8.2.5, 6.8.3.1, 6.8.3.5, 6.8.5.1−6.8.5.3	З 1 січня 2017 року до 31 грудня 2022 року
EN 12493:2013 + A2:2018 (за винятком додатка С)	Обладнання для СНД і його допоміжні пристосування – Зварені сталеві посудини під тиском для автоцистерн для СНД – Конструкція й виготовлення ПРИМІТКА: «Автоцистерни» слід розуміти як «вбудовані цистерни» і «знімні цистерни» за змістом ДОПНВ.	6.8.2.1, 6.8.2.5 6.8.3.1, 6.8.3.5 6.8.5.1–6.8.5.3	З 1 січня 2021 року до 31 грудня 2024 року
EN 12493:2020 (за винятком додатка C)	Обладнання для СНГ та його допоміжні пристосування – Зварені сталеві ємності високого тиску для автоцистерн для СНГ – Конструкція й виготовлення ПРИМІТКА: «Автоцистерни» слід розуміти як «вбудовані цистерни» й «знімні цистерни» за змістом ДОПНВ.	6.8.2.1, 6.8.2.5, 6.8.3.1, 6.8.3.5, 6.8.5.1−6.8.5.3	До подальшої вказівки
EN 13530-2:2002	Криогенні посудини – Великі переносні посудини з вакуумною ізоляцією – Частина 2: Конструкція, виготовлення, перевірка й випробування	6.8.2.1 (за винятком пункту 6.8.2.1.17), 6.8.2.4, 6.8.3.1 і 6.8.3.4	З 1 січня 2005 року до 30 червня 2007 року
EN 13530-2:2002 + A1:2004	Криогенні посудини – Великі переносні посудини з вакуумною ізоляцією – Частина 2: Конструкція, виготовлення, перевірка й випробування ПРИМІТКА: Стандарти EN 1252-1:1998 і EN 1626, на які робиться посилання в даному стандарті, застосовуються також до закритих криогенних посудин для перевезення № ООН 1972 (МЕТАН ОХОЛОДЖЕНИЙ РІДКИЙ або ГАЗ ПРИРОДНИЙ ОХОЛОДЖЕНИЙ РІДКИЙ)	6.8.2.1 (за винятком пункту 6.8.2.1.17), 6.8.2.4, 6.8.3.1 і 6.8.3.4	До подальшої вказівки
EN 14398-2:2003 (за винятком таблиці 1)	Криогенні посудини – Великі переносні посудини без вакуумної ізоляції – Частина 2: Конструкція, виготовлення, перевірка й випробування ПРИМІТКА: Даний стандарт не повинен використовуватися для газів, що перевозяться при температурах нижче –100 ºC.	6.8.2.1 (за винятком пунктів 6.8.2.1.17, 6.8.2.1.19 і 6.8.2.1.20), 6.8.2.4, 6.8.3.1 і 6.8.3.4	З 1 січня 2005 року до 31 грудня 2016 року
EN 14398-2:2003 + A2:2008	Криогенні посудини − Великі переносні посудини без вакуумної ізоляції − Частина 2: Конструкція, виготовлення, перевірка й випробування ПРИМІТКА: Даний стандарт не повинен використовуватися для газів, що перевозяться при температурах нижче –100 ºC	6.8.2.1 (за винятком пунктів 6.8.2.1.17, 6.8.2.1.19 і 6.8.2.1.20), 6.8.2.4, 6.8.3.1 і 6.8.3.4	До подальшої вказівки
Для обладнання
EN 14432:2006	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів – Обладнання цистерн для перевезення рідких хімічних продуктів – Клапани зливу продукту й впуску повітря	6.8.2.2.1	З 1 січня 2009 року до 31 грудня 2018 року
EN 14432:2014	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів – Обладнання цистерн для перевезення рідких хімічних продуктів і скраплених газів – Клапани зливу продукту й впуску повітря ПРИМІТКА: Цей стандарт також може бути використаний для цистерн, що спорожнюються самопливом	6.8.2.2.1, 6.8.2.2.2 і 6.8.2.3.2	До подальшої вказівки
EN 14433:2006	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів – Обладнання цистерн для перевезення рідких хімічних продуктів – Нижні клапани	6.8.2.2.1	З 1 січня 2009 року до 31 грудня 2018 року
EN 14433:2014	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів – Обладнання цистерн для перевезення рідких хімічних продуктів і скраплених газів – Нижні клапани ПРИМІТКА: Цей стандарт також може бути використаний для цистерн, що спорожнюються самопливом	6.8.2.2.1, 6.8.2.2.2 і 6.8.2.3.2	До подальшої вказівки
EN 12252:2000	Обладнання автоцистерн для СНГ ПРИМІТКА: «Автоцистерни» слід розуміти як «вбудовані цистерни» і «знімні цистерни» за змістом ДОПНВ	6.8.3.2 (за винятком пункту 6.8.3.2.3)	З 1 січня 2005 року до 31 грудня 2010 року	31 грудня 2012 року
EN 12252:2005 + A1:2008	Обладнання для СНГ і його допоміжні пристосування – Обладнання автоцистерн для СНГ ПРИМІТКА: «Автоцистерни» слід розуміти як «вбудовані цистерни» і «знімні цистерни» за змістом ДОПНВ	6.8.3.2 (за винятком пункту 6.8.3.2.3) і 6.8.3.4.9	З 1 січня 2011 року до 31 грудня 2018 року
EN 12252:2014	Обладнання для СНГ і його допоміжні пристосування – Обладнання автоцистерн для СНГ ПРИМІТКА 1: «Автоцистерни» слід розуміти як «вбудовані цистерни» і «знімні цистерни» за змістом ДОПНВ ПРИМІТКА 2: Запобіжні клапани є обов'язковими з 1 січня 2024 року.	6.8.3.2 і 6.8.3.4.9	З 1 січня 2017 року до 31 грудня 2024 року
EN 12252:2022	Обладнання для СНГ та його допоміжні прилади — Обладнання автоцистерн для СНГ ПРИМІТКА 1: «Автоцистерни» слід розуміти як «вбудовані цистерни» і «знімні цистерни» за змістом ДОПНВ. ПРИМІТКА 2: Запобіжні клапани є обов'язковими з 1 січня 2024 року.	6.8.3.2 і 6.8.3.4.9	До подальшої вказівки
EN 14129:2014	Обладнання для СНГ і його допоміжні пристосування − Клапани скидання тиску посудин високого тиску для СНГ	6.8.2.1.1 і 6.8.3.2.9	До подальшої вказівки
EN 1626:2008 (за винятком вентилів категорії B)	Криогенні посудини – Вентилі для роботи в криогенних умовах ПРИМІТКА: Цей стандарт застосовується також до вентилів для перевезення № ООН 1972 (МЕТАН ОХОЛОДЖЕНИЙ РІДКИЙ або ГАЗ ПРИРОДНИЙ ОХОЛОДЖЕНИЙ РІДКИЙ)	6.8.2.4 і 6.8.3.4	До подальшої вказівки
EN 13648-1:2008	Криогенні посудини − Пристрої для захисту від надлишкового тиску − Частина 1: Запобіжні клапани для роботи в криогенних умовах	6.8.2.4, 6.8.3.2.12 і 6.8.3.4	До подальшої вказівки
EN 13082:2001	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів – Експлуатаційне обладнання для цистерн – Клапан відводу пар	6.8.2.2 і 6.8.2.4.1	З 1 січня 2005 року до 30 червня 2013 року	31 грудня 2014 року
EN 13082:2008 + A1:2012	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів − Експлуатаційне обладнання для цистерн − Клапан відводу пар	6.8.2.2 і 6.8.2.4.1	До подальшої вказівки
EN 13308:2002	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів – Експлуатаційне обладнання для цистерн – Розвантажувальний клапан зливу самопливом	6.8.2.2 і 6.8.2.4.1	До подальшої вказівки
EN 13314:2002	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів – Експлуатаційне обладнання для цистерн – Кришка заправної горловини	6.8.2.2 і 6.8.2.4.1	До подальшої вказівки
EN 13316:2002	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів – Експлуатаційне обладнання для цистерн – Розвантажувальний клапан зливу під тиском	6.8.2.2 і 6.8.2.4.1	До подальшої вказівки
EN 13317:2002 (за винятком рисунка й таблиці В.2 у додатку В) (Матеріал повинен відповідати вимогам стандарту EN 13094:2004, пункт 5.2)	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів − Експлуатаційне обладнання для цистерн − Кришка оглядового люка	6.8.2.2 і 6.8.2.4.1	З 1 січня 2005 року до 31 грудня 2010 року	31 грудня 2012 року
EN 13317:2002 + A1:2006	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів − Експлуатаційне обладнання для цистерн − Кришка оглядового люка	6.8.2.2 і 6.8.2.4.1	З 1 січня 2017 року до 31 грудня 2021 року
EN 13317:2018	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів – Експлуатаційне обладнання для цистерн – Кришка оглядового люка	6.8.2.2 і 6.8.2.4.1	До подальшої вказівки
EN 14595:2005	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів − Експлуатаційне обладнання для цистерн − Дихальний клапан	6.8.2.2 і 6.8.2.4.1	З 1 січня 2007 року до 31 грудня 2020 року
EN 14595:2016	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів – Експлуатаційне обладнання – Дихальне обладнання	6.8.2.2 і 6.8.2.4.1	До подальшої вказівки
EN 16257:2012	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів − Експлуатаційне обладнання − Нижні клапани іншого номінального діаметра, ніж 100 мм	6.8.2.2.1 і 6.8.2.2.2	До подальшої вказівки
EN 13175:2014	Обладнання для СНГ і його допоміжні пристосування − Вентилі й фітинги посудин високого тиску для скрапленого нафтового газу (СНГ) − Технічні вимоги й випробування	6.8.2.1.1, 6.8.2.2, 6.8.2.4.1 і 6.8.3.2.3	З 1 січня 2017 року до 31 грудня 2022 року
EN 13175:2019 (за винятком пункту 6.1.6)	Обладнання для СНД і його допоміжні пристосування − Клапани й фітинги посудин під тиском для скрапленого нафтового газу (СНД) − Технічні вимоги й випробування	6.8.2.1.1, 6.8.2.2, 6.8.2.4.1 і 6.8.3.2.3	З 1 січня 2021 року до 31 грудня 2024 року
EN 13175:2019 + A1:2020	Обладнання для СНГ та його допоміжні пристосування — Технічні вимоги до вентилів та фітингів ємностей високого тиску для скрапленого нафтового газу (СНГ) та їх випробування	6.8.2.1.1, 6.8.2.2, 6.8.2.4.1 і 6.8.3.2.3	До подальшої вказівки
EN ISO 23826:2021	Газові балони — Кульові крани — Технічні вимоги та методи випробування	6.8.2.1.1 і 6.8.2.2.1	Обов'язково з 1 січня 2025 року

6.8.2.6.2 Перевірка типу конструкції, перевірки й випробування

Використання стандарту, на який зроблено посилання, є обов’язковим.

Щодо перевірки типу конструкції, перевірок і випробувань цистерн з наведеної нижче таблиці вибирається один стандарт, застосовуваний відповідно до значень, що містяться в стовпчику 4.

У стовпчику 3 вказані пункти 6.8 глави, яким відповідає стандарт.

Стандарти застосовуються відповідно до розділу 1.1.5.

Сфера застосування кожного стандарту визначена в положенні про сферу застосування даного стандарту, якщо в наведеній нижче таблиці не зазначено інше.

Посилання	Назва документа	Вимоги, яким відповідає стандарт	Застосування
(1)	(2)	(3)	(4)
EN 12972:2018	Цистерни для перевезення небезпечних вантажів – Випробування, перевірка й маркування металевих цистерн	6.8.2.1.23 6.8.2.4, 6.8.3.4	До подальшої вказівки
EN 14334:2014	Обладнання для СНГ і його допоміжні пристосування – Перевірка й випробування автоцистерн для СНГ	6.8.2.4 (за винятком пункту 6.8.2.4.1), 6.8.3.4.2 і 6.8.3.4.9	До подальшої вказівки

6.8.2.7 Вимоги, встановлені до цистерн, які сконструйовані, виготовлені, перевірені й випробувані не відповідно до стандартів, на які здійснені посилання

Для урахування досягнень науково-технічного прогресу, або в тих випадках, коли в підрозділі 6.8.2.6 не зроблене посилання на який-небудь стандарт, або з метою урахування наукових аспектів, не відображених у стандартах, на які здійснені посилання в підрозділі 6.8.2.6, компетентний орган може визнати використання технічних правил, що забезпечують такий рівень безпеки. Проте цистерни повинні задовольняти мінімальним вимогам, передбаченим у розділі 6.8.2.

Як тільки стандарт, на який зроблено нове посилання в підрозділі 6.8.2.6, може бути застосований, компетентний орган повинен відкликати своє визнання відповідних технічних правил. Може застосовуватися перехідний період, що закінчується не пізніше дати набрання чинності такого видання ДОПНВ.

Компетентний орган повинен передати секретаріату ЄЕК ООН перелік технічних правил, які він визнає, і повинен обновити цей перелік у випадку його зміни. У цей перелік повинні бути включені наступні відомості: назва й дата прийняття правил, ціль правил і відомості про те, де їх можна одержати. Секретаріат повинен опублікувати цю інформацію на своєму веб-сайті.

Стандарт, який був прийнятий для включення посилання на нього в майбутнє видання ДОПНВ, може бути затверджено компетентним органом для використання без повідомлення секретаріату ЄЕК ООН.

Для випробувань, перевірки й маркування може також використовуватися застосовний стандарт, посилання на який зроблено в підрозділі 6.8.2.6.

6.8.3 Спеціальні вимоги, застосовувані до класу 2

6.8.3.1 Конструкція корпусів

6.8.3.1.1 Корпуси, призначені для перевезення стиснених або скраплених газів, або розчинених газів, повинні бути виготовлені зі сталі. У відступ від положень пункту 6.8.2.1.12 для безшовних корпусів допускається мінімальне подовження при розриві 14%, а також напруга σ, що не перевищує нижчевказані межі, залежно від матеріалів:

а) при співвідношенні Re/Rm (мінімальні гарантовані характеристики після термообробки) більше 0,66, але не більше 0,85:

σ ≤ 0,75 Re;

b) при співвідношенні Re/Rm (мінімальні гарантовані характеристики після термообробки) більше 0,85:

σ ≤ 0,5 Rm.

6.8.3.1.2 До матеріалів і конструкцій зварених корпусів застосовуються вимоги розділу 6.8.5.

6.8.3.1.3 (Зарезервовано)

Конструкція транспортних засобів-батарей і БЕГК

6.8.3.1.4 Балони, трубки, барабани під тиском і в’язки балонів, що є елементами транспортного засобу-батареї або БЕГК, повинні бути сконструйовані відповідно до глави 6.2.

ПРИМІТКА 1: На в’язки балонів, які не є елементами транспортного засобу-батареї або БЕГК, поширюються вимоги глави 6.2.

ПРИМІТКА 2: Цистерни, що є елементами транспортного засобу-батареї й БЕГК, повинні бути сконструйовані відповідно до підрозділів 6.8.2.1 і 6.8.3.1.

ПРИМІТКА 3: Знімні цистерни¹⁶ не розглядаються як елементи транспортного засобу-батареї або БЕГК.

6.8.3.1.5 Елементи

транспортних засобів-батарей і засоби їх кріплення

БЕГК і засоби їх кріплення, а також рама БЕГК

повинні бути здатні при максимально припустимому завантаженні витримувати навантаження, визначені в пункті 6.8.2.1.2. Для кожного навантаження напруга в найбільш напруженій точці елемента й засобів його кріплення не повинна перевищувати величини, визначеної в підрозділі 6.2.5.3 для балонів, трубок, барабанів під тиском і в’язок балонів, і величини s, визначеної в пункті 6.8.2.1.16 для цистерн.

6.8.3.2 Елементи обладнання

6.8.3.2.1 Повинна бути забезпечена можливість закриття зливальних труб цистерн за допомогою глухих фланців або іншого настільки ж надійного пристрою. У випадку цистерн, призначених для перевезення охолоджених скраплених газів, ці глухі фланці або інші настільки ж надійні пристрої можуть мати отвори для скидання тиску діаметром не більше 1,5 мм.

6.8.3.2.2 Корпуси, призначені для перевезення скраплених газів, можуть мати, крім отворів, передбачених у пунктах 6.8.2.2.2 і 6.8.2.2.4, отвори для установки рівнемірів, термометрів і манометрів, а також вентиляційні отвори, необхідні для їх нормальної експлуатації й безпеки.

6.8.3.2.3 Внутрішній запірний клапан, змонтований на всіх отворах для наповнення й спорожнювання цистерн,

місткістю більше 1 м3

призначених для перевезення скраплених займистих або токсичних газів, повинен бути швидкодіючим і повинен автоматично закриватися у випадку непередбачуваного переміщення цистерни або у випадку пожежі. Повинна бути також передбачена можливість дистанційного керування внутрішнім запірним клапаном.

Однак на цистернах, призначених для перевезення скраплених нетоксичних займистих газів, внутрішній запірний клапан з дистанційним керуванням може бути замінений безповоротним клапаном на отворах для наповнення цистерни тільки в газовій фазі. Безповоротний клапан повинен бути змонтований усередині цистерни, повинен бути підпружиненого типу, щоб закриватися, якщо тиск у завантажувальному трубопроводі дорівнює тиску в цистерні або нижче його, і повинен бути оснащений відповідним герметизувальним ущільнювачем17.

6.8.3.2.4 Усі отвори номінальним діаметром більше 1,5 мм у цистернах, призначених для перевезення скраплених займистих та/або токсичних газів, за винятком отворів, у яких установлені запобіжні клапани, і закритих вентиляційних отворів, повинні бути обладнані внутрішнім запірним пристроєм.

6.8.3.2.5 У відступ від вимог пунктів 6.8.2.2.2, 6.8.3.2.3 і 6.8.3.2.4 цистерни, призначені для перевезення охолоджених скраплених газів, можуть бути обладнані не внутрішніми, а зовнішніми запірними пристроями, якщо зовнішні пристрої забезпечують щонайменше такий же самий захист від зовнішніх ушкоджень, як і стінка корпусу.

6.8.3.2.6 Якщо є термометри, вони не повинні опускатися безпосередньо в газ або рідину через стінки корпусу.

6.8.3.2.7 Отвори для наповнення й спорожнювання, розташовані у верхній частині цистерн, повинні, на додаток до вимог пункту 6.8.3.2.3, бути обладнані другим зовнішнім запірним пристроєм. Такий пристрій повинен закриватися глухим фланцем або яким-небудь іншим настільки ж надійним пристосуванням.

6.8.3.2.8 Запобіжні клапани повинні відповідати вимогам нижчевикладених пунктів 6.8.3.2.9–6.8.3.2.12.

6.8.3.2.9 Цистерни, призначені для перевезення займистих скраплених газів, повинні бути обладнані запобіжними клапанами. Цистерни, призначені для перевезення стиснених газів, незаймистих скраплених газів або розчинених газів, можуть бути обладнані запобіжними клапанами. Запобіжні клапани, якщо їх встановлено, повинні відповідати вимогам пунктів 6.8.3.2.9.1–6.8.3.2.9.5.

6.8.3.2.9.1 Запобіжні клапани повинні бути здатні автоматично відкриватися при тиску, що становить 0,9–1,0 випробувального тиску цистерни, на якій їх встановлено. Клапани повинні бути такого типу, щоб вони могли витримувати динамічні навантаження, включаючи хвильовий удар рідини. Забороняється використання клапанів, що спрацьовують під впливом власної ваги, або клапанів з противагою. Необхідна пропускна здатність запобіжних клапанів розраховується за формулою, наведеною у пункті 6.7.3.8.1.1, і запобіжний клапан повинен відповідати, як мінімум, вимогам підрозділу 6.7.3.9.

Запобіжні клапани повинні бути сконструйовані або захищені таким чином, щоб запобігати проникненню води та інших сторонніх речовин, які можуть перешкодити їх належному функціонуванню. Наявність захисту не повинна позначатися на робочих характеристиках клапана.

6.8.3.2.9.2 Якщо цистерни, які повинні герметично закриватися, обладнано запобіжними клапанами, то перед ними повинна встановлюватися розривна мембрана й повинні виконуватися такі умови:

a) мінімальний тиск розриву при 20 °С, включаючи допуски, повинен становити не менше 1,0 випробувального тиску;

b) максимальний тиск розриву при 20 °С, включаючи допуски, повинен становити 1,1 випробувального тиску; і

c) розривна мембрана не повинна знижувати необхідну пропускну спроможність запобіжного клапана або заважати його повноцінному функціонуванню.

Між розривною мембраною й запобіжним клапаном повинен бути встановлений манометр або інший відповідний вимірювальний прилад, щоб можна було виявити розрив або перфорацію мембрани або виток через неї.

6.8.3.2.9.3 Запобіжні клапани повинні бути безпосередньо з'єднані з корпусом або з вихідним отвором розривної мембрани.

6.8.3.2.9.4 Кожний вхідний отвір запобіжних клапанів повинен розташовуватися у верхній частині корпусу, якнайближче до його поперечного центру. Всі вхідні отвори запобіжних клапанів повинні бути розташовані — в умовах максимального наповнення — в паровому просторі корпусу, й пристрої повинні бути встановлені таким чином, щоб забезпечувати безперешкодне видалення випускних пар. У разі займистих скраплених газів випускні пари повинні бути спрямовані в бік від корпусу таким чином, щоб не стикатися з корпусом. Захисні пристрої, що змінюють напрямок потоку пари, допускаються за умови, що необхідна пропускна здатність запобіжних пристроїв не знижується.

6.8.3.2.9.5 Повинні бути передбачені заходи щодо захисту запобіжних клапанів від пошкоджень, викликаних перекиданням цистерни або ударом об перешкоди, що нависають. По можливості запобіжні клапани не повинні виступати за граничні габарити корпусу.

6.8.3.2.9.6 Маркувальний знак запобіжних клапанів

6.8.3.2.9.6.1 На цистернах, обладнаних запобіжними клапанами відповідно до пунктів 6.8.3.2.9.1–6.8.3.2.9.5, повинен розміщуватися маркувальний знак, зазначений у пунктах 6.8.3.2.9.6.3–6.8.3.2.9.6.6.

6.8.3.2.9.6.2 На цистернах, не обладнаних запобіжними клапанами відповідно до пунктів 6.8.3.2.9.1–6.8.3.2.9.5, не повинен розміщуватися маркувальний знак, зазначений у пунктах 6.8.3.2.9.6.3–6.8.3.2.9.6.6.

6.8.3.2.9.6.3 Маркувальний знак повинен складатися з квадрата білого кольору з мінімальними розмірами 250 мм х 250 мм. Лінія, що проходить з внутрішньої сторони зовнішньої кромки маркувального знака, повинна бути чорного кольору, бути паралельною їй і відступати від неї приблизно на 12,5 мм. Літери «SV» повинні бути чорного кольору, висотою не менше 120 мм і мінімальною товщиною ліній 12 мм.

6.8.3.2.9.6.4

У разі знімних цистерн

У разі контейнерів-цистерн

місткістю не більше 3000 літрів розміри маркувального знака можуть бути зменшені до не менше 120 мм x 120 мм. Лінія, що проходить з внутрішньої сторони зовнішньої кромки маркувального знака, повинна бути чорного кольору, бути паралельною їй і відступати від неї приблизно на 6 мм. Літери «SV» повинні бути чорного кольору, висотою не менше 60 мм і мінімальною товщиною ліній 6 мм.

6.8.3.2.9.6.5 Використовуваний матеріал повинен бути атмосферостійким і гарантувати довговічність маркувального знака. Маркувальний знак не повинен відокремлюватися від свого кріплення у разі перебування у вогні протягом 15 хвилин. Він повинен залишатися прикріпленим незалежно від положення цистерни.

6.8.3.2.9.6.6 Літери «SV» повинні бути такими, що не стираються, і залишатися розбірливими після перебування у вогні протягом 15 хвилин.

6.8.3.2.9.6.7

Маркувальні знаки повинні розміщуватися з обох боків і ззаду вбудованих цистерн (автоцистерн) і на обох бічних сторонах і обох торцевих сторонах знімних цистерн.

Маркувальні знаки повинні розміщуватися на обох бічних сторонах і обох торцевих сторонах контейнерів-цистерн. У разі контейнерів-цистерн місткістю менше 3000 літрів маркувальні знаки можуть розміщуватися або на обох бічних сторонах, або на обох торцевих сторонах.

6.8.3.2.10 Якщо цистерни призначені для морського перевезення, то вимогами пункту 6.8.3.2.9 не забороняється установка запобіжних клапанів, що задовольняють приписам МКМПНВ.

6.8.3.2.11 Цистерни, призначені для перевезення охолоджених скраплених газів, повинні обладнуватися двома або більше незалежними запобіжними клапанами, що відкриваються при максимальному робочому тиску, зазначеному на цистерні. Два із цих запобіжних клапанів повинні бути індивідуально калібровані для забезпечення випуску із цистерни газів, що утворюються в результаті випару при звичайній експлуатації, так щоб тиск ніколи не перевищував більше ніж на 10% робочий тиск, зазначений на цистерні.

Один із цих запобіжних клапанів може замінятися розривною мембраною, яка повинна розриватися при випробувальному тиску.

У випадку розгерметизації вакуумного простору в цистерні з подвійними стінками або у випадку руйнування 20% ізоляції одностінної цистерни комбінація пристроїв для скидання тиску повинна забезпечувати випуск газу таким чином, щоб тиск усередині корпусу не міг перевищити випробувальний тиск. Положення пункту 6.8.2.1.7 не застосовуються до цистерн із вакуумною ізоляцією.

6.8.3.2.12 Конструкція пристроїв для скидання тиску цистерн, призначених для перевезення охолоджених скраплених газів, повинна забезпечувати їх безвідмовну роботу навіть при найнижчій робочій температурі. Надійність роботи цих пристроїв при такій температурі встановлюється й перевіряється шляхом випробування або кожного пристрою окремо, або зразка пристроїв кожного типу конструкції.

6.8.3.2.13

Вентилі на знімних цистернах, які можуть перекочуватися, повинні бути оснащені запобіжними ковпаками.

Теплоізоляція

6.8.3.2.14 Якщо цистерни, призначені для перевезення скраплених газів, обладнуються теплоізоляцією, то така ізоляція повинна являти собою:

– сонцезахисний екран, що покриває не менше однієї третини, але не більше половини верхньої частини поверхні цистерни, при цьому повітряний прошарок між екраном і корпусом повинен бути не менше 4 см; або

– суцільне покриття з ізоляційного матеріалу достатньої товщини.

6.8.3.2.15 Цистерни, призначені для перевезення охолоджених скраплених газів, повинні мати теплоізоляцію. Теплоізоляція повинна забезпечуватися за допомогою суцільної сорочки. Якщо простір між корпусом і оболонкою вакуумовано (вакуумна ізоляція), то захисна оболонка повинна бути розрахована таким чином, щоб витримувати без деформації зовнішній тиск не менше 100 кПа (1 бар) (манометричний тиск). У відступ від визначення «розрахункового тиску», наведеного в розділі 1.2.1, при розрахунках можуть братися до уваги зовнішні й внутрішні посилюючі елементи. Якщо оболонка газонепроникна, то повинен бути пристрій для запобігання небезпечному підвищенню тиску в ізолюючому шарі у випадку порушення герметичності корпусу або елементів його обладнання. Цей пристрій повинен запобігати проникненню вологи в теплоізоляційну оболонку.

Відносно випробування системи ізоляції на ефективність за типом конструкції див. пункт 6.8.3.4.11.

6.8.3.2.16 Цистерни, призначені для перевезення скраплених газів, температура кипіння яких при атмосферному тиску нижче –182 °С, не повинні мати ні в конструкції теплоізоляції, ні в елементах кріплення ніяких горючих матеріалів.

У випадку цистерн із вакуумною ізоляцією між корпусом і оболонкою, з дозволу компетентного органу, можуть установлюватися елементи кріплення з полімерних матеріалів.

6.8.3.2.17 У відступ від вимог пункту 6.8.2.2.4 у корпусах, призначених для перевезення охолоджених скраплених газів, наявність оглядових отворів не обов’язкова.

Елементи обладнання транспортних засобів-батарей і БЕГК

6.8.3.2.18 Експлуатаційне й конструктивне обладнання має бути скомпоноване або сконструйоване таким чином, щоб воно було захищене від ушкодження, яке може призвести до витоку вмісту посудини під тиском у нормальних умовах навантаження-розвантаження й перевезення. Якщо рама транспортного засобу-батареї або БЕГК і елементи з’єднані таким чином, що допускається певний зсув вузлів у зборі відносно один до одного, обладнання повинно кріпитися так, щоб у результаті такого зсуву не ушкоджувалися робочі деталі. Трубопроводи з відгалуженнями, що ведуть до запірних вентилів, повинні бути достатньо гнучкими, щоб захистити вентилі й трубопроводи від зриву або витоку вмісту посудин під тиском. Пристрої завантаження й розвантаження (включаючи фланці або різьбові заглушки) і будь-які запобіжні ковпаки повинні бути захищені від випадкового відкривання.

6.8.3.2.19 Для уникнення будь-якої втрати вмісту у випадку ушкодження колектори, арматури спорожнювання (з’єднувальні муфти, запірні пристрої) і запірні клапани повинні бути захищені або розміщені таким чином, щоб виключити небезпеку зриву під впливом зовнішніх навантажень, або повинні мати таку конструкцію, яка могла б витримувати такі навантаження.

6.8.3.2.20 Колектор повинен конструюватися для використання в інтервалі температур від −20 °С до +50 °С.

Колектор повинен бути сконструйований, виготовлений і встановлений таким чином, щоб він не піддавався небезпеці ушкодження в результаті теплового розширення й стиску, механічного удару й вібрації. Усі трубопроводи повинні бути виготовлені з придатного металевого матеріалу. Скрізь, де це можливо, слід використовувати зварені з’єднання труб.

Мідні труби повинні бути спаяні з використанням твердого припою або мати настільки ж міцне металеве з’єднання. Температура плавлення твердого припою повинна бути не нижче 525 °С. Такі з’єднання не повинні знижувати міцності трубопроводів, наприклад при нарізуванні різьблення.

6.8.3.2.21 За винятком № ООН 1001 ацетилену розчиненого, максимальне допустиме напруження σ у системі колектору при випробувальному тиску на посудини не повинно перевищувати 75% гарантованого значення границі текучості матеріалу.

Потрібна товщина стінок у системі колектору під час перевезення № ООН 1001 ацетилену розчиненого розраховується відповідно до затверджених технічних правил.

ПРИМІТКА: Відносно границі текучості, див. пункт 6.8.2.1.11.

6.8.3.2.22 У відступ від вимог пунктів 6.8.3.2.3, 6.8.3.2.4 і 6.8.3.2.7 необхідні запірні пристрої для балонів, трубок, барабанів під тиском і в’язок балонів, що є елементами транспортного засобу-батареї або БЕГК, можуть бути встановлені в системі колектору.

6.8.3.2.23 Якщо один з елементів має запобіжний клапан і між елементами знаходяться запірні пристрої, то таким клапаном повинен бути обладнаний кожний елемент.

6.8.3.2.24 Пристрої для наповнення й спорожнювання можуть приєднуватися до колектору.

6.8.3.2.25 Кожний елемент, включаючи кожний окремий балон у в’язці, призначений для перевезення токсичних газів, повинен ізолюватися за допомогою окремого запірного клапана.

6.8.3.2.26 Транспортні засоби-батареї або БЕГК, призначені для перевезення токсичних газів, повинні обладнуватися запобіжними клапанами тільки в тому випадку, якщо перед ними встановлена розривна мембрана. У цьому випадку розташування розривної мембрани й запобіжного клапана повинно задовольняти вимогам компетентного органу.

6.8.3.2.27 Якщо транспортні засоби-батареї або БЕГК призначені для морського перевезення, то вимогами пункту 6.8.3.2.26 не забороняється установка запобіжних клапанів, що задовольняють приписам МКМПНВ.

6.8.3.2.28 Посудини, що є елементами транспортних засобів-батарей або БЕГК, призначених для перевезення займистих газів, повинні бути об’єднані в групи місткістю не більше 5 000 л, які можуть ізолюватися за допомогою запірного клапана.

Кожний елемент транспортного засобу-батареї або БЕГК, призначених для перевезення займистих газів, якщо вони складаються із цистерн, що відповідають вимогам цієї глави, повинен ізолюватися за допомогою запірного клапана.

6.8.3.3 Перевірка типу конструкції і офіційне затвердження типу

Спеціальних вимог не передбачено.

6.8.3.4 Перевірки й випробування

6.8.3.4.1 Матеріали для виготовлення всіх зварених корпусів, за винятком балонів, трубок, барабанів під тиском і балонів зі в’язок, що є елементами транспортного засобу-батареї або БЕГК, повинні випробовуватися за методом, зазначеним у розділі 6.8.5.

6.8.3.4.2 Основні вимоги, що стосуються випробувального тиску, викладені в пунктах 4.3.3.2.1–4.3.3.2.4, а мінімальні значення випробувального тиску наведені в таблиці газів і сумішей газів у пункті 4.3.3.2.5.

6.8.3.4.3 Перше випробування на гідравлічний тиск проводиться до встановлення теплоізоляції. Якщо корпус, його фітинги, труби й елементи обладнання були випробувані окремо, цистерна піддається випробуванню на герметичність після складання.

6.8.3.4.4 Місткість кожного корпусу, призначеного для перевезення стиснених газів, що завантажуються по масі, скраплених газів або розчинених газів, повинна визначатися під наглядом перевіряючого органу шляхом зважування або вимірювання об’єму води, що заповнює корпус; погрішність при вимірюванні місткості корпусу не повинна перевищувати 1%. Не допускається визначення місткості розрахунковим шляхом на основі розмірів корпусу. Максимально припустима маса наповнення встановлюється перевіряючим органом відповідно до інструкцій з упакування P200 або P203, викладених в підрозділі 4.1.4.1, а також пунктів 4.3.3.2.2 і 4.3.3.2.3.

6.8.3.4.5 Перевірка зварених швів проводиться відповідно до вимог пункту 6.8.2.1.23 відносно коефіцієнта λ = 1.

6.8.3.4.6 У разі цистерн, призначених для перевезення охолоджених скраплених газів:

a) у відступ від вимог пункту 6.8.2.4.2 періодичні перевірки повинні проводитися не пізніше ніж через

шість років

вісім років

після первинної перевірки, а потім не пізніше ніж через кожні 12 років;

b) у відступ від вимог пункту 6.8.2.4.3 проміжні перевірки повинні проводитися не пізніше ніж через шість років після кожної періодичної перевірки.

6.8.3.4.7 У випадку цистерн із вакуумною ізоляцією випробування на гідравлічний тиск і перевірка внутрішнього стану можуть, за згодою перевіряючого органу, замінятися випробуванням на герметичність і вимірюванням вакууму.

6.8.3.4.8 Якщо під час періодичних перевірок у корпусах, призначених для перевезення охолоджених скраплених газів, вирізьблюються отвори, то метод їх герметичного закриття до повернення корпусів в експлуатацію повинен бути встановлений перевіряючим органом і повинен гарантувати цілісність конструкції корпусу.

6.8.3.4.9 Випробування на герметичність цистерн, призначених для перевезення газів, повинні проводитися при тиску не менше:

– у випадку стиснених газів, скраплених газів і розчинених газів: 20% випробувального тиску;

– у випадку охолоджених скраплених газів: 90% максимального робочого тиску.

Час утримання для контейнерів-цистерн, що перевозять охолоджені скраплені гази

6.8.3.4.10		Контрольний час утримання для контейнерів-цистерн, що перевозять охолоджені скраплені гази, розраховується на основі наступних даних: а) ефективності системи ізоляції, визначеної відповідно до пункту 6.8.3.4.11; b) найбільш низького тиску, на який відрегульований (відрегульовані) пристрій (пристрої) обмеження тиску; с) первинних умов наповнення; d) передбачуваної температури довкілля, що дорівнює 30 °С; е) фізичних властивостей окремого охолодженого скрапленого газу, призначеного для перевезення.
6.8.3.4.11		Ефективність системи ізоляції (приплив тепла у ватах) визначається шляхом випробування контейнерів-цистерн за типом конструкції. Таким випробуванням є: а) випробування при постійному тиску газу (наприклад, при атмосферному тиску), у ході якого вимірюються втрати охолодженого скрапленого газу за даний проміжок часу; або b) випробування в закритій системі, у ході якого вимірюється підвищення тиску в корпусі за даний проміжок часу. У випадку випробування при постійному тиску слід ураховувати зміни атмосферного тиску. При проведенні обох випробувань необхідно вносити поправку на будь-яку зміну температури довкілля, виходячи при цьому з передбачуваної температури довкілля, що дорівнює 30 °С. ПРИМІТКА: У стандарті ISO 21014:2006 «Посудини криогенні − Криогенна ізоляція» міститься докладна інформація про методи визначення ізоляційних характеристик криогенних посудин і вказано метод розрахунків часу втримання.

Перевірки й випробування транспортних засобів-батарей і БЕГК

6.8.3.4.12 Елементи й обладнання кожного транспортного засобу-батареї або БЕГК повинні піддаватися, у зборі або роздільно, перевірці й випробуванням у перший раз перед початком їх експлуатації (первинні перевірки й випробування). Надалі транспортні засоби-батареї або БЕГК повинні піддаватися перевіркам через проміжки часу, що становлять не більше п’яти років. Транспортні засоби-батареї й БЕГК, елементами яких є цистерни, повинні піддаватися перевірці відповідно до пунктів 6.8.2.4.2 і 6.8.2.4.3. Незалежно від строків проведення останньої періодичної перевірки й останнього періодичного випробування, якщо буде потреба, повинні проводитися позапланові перевірки й випробування відповідно до пункту 6.8.3.4.16.

6.8.3.4.13 Первинна перевірка включає:

– перевірку відповідності затвердженому типу;

– перевірку конструкційних характеристик;

– внутрішній і зовнішній огляд;

– випробування на гідравлічний тиск¹² із застосуванням випробувального тиску, зазначеного на табличці, що вказана у пункті 6.8.3.5.10;

– випробування на герметичність при максимальному робочому тиску; і

– перевірку задовільного функціонування обладнання.

Якщо елементи і їх фітинги піддавалися випробуванню під тиском роздільно, то після складання вони повинні пройти спільне випробування на герметичність.

6.8.3.4.14 Балони, трубки й барабани під тиском, а також балони в складі в’язок повинні піддаватися випробуванням відповідно до інструкцій з упакування P200 або P203, викладених в підрозділі 4.1.4.1.

Випробувальний тиск колектору транспортного засобу-батареї або БЕГК повинен бути таким же самим, як випробувальний тиск елементів транспортного засобу-батареї або БЕГК. За згодою компетентного органу випробування колектору під тиском може здійснюватися як випробування на гідравлічний тиск або випробування з використанням іншої рідини або іншого газу. У відступ від цієї вимоги, у випадку перевезення № ООН 1001 ацетилену розчиненого випробувальний тиск колектору транспортного засобу-батареї або БЕГК повинен становити не менше 300 бар.

6.8.3.4.15 Періодична перевірка включає випробування на герметичність при максимальному робочому тиску й зовнішній огляд конструкції, елементів і експлуатаційного обладнання без демонтажу. Елементи й трубопроводи повинні піддаватися випробуванням з періодичністю, установленою в інструкції з упакування P200, викладеній в підрозділі 4.1.4.1, і згідно з вимогами підрозділів 6.2.1.6 і 6.2.3.5 відповідно. Якщо елементи й обладнання піддавалися випробуванню під тиском роздільно, то після складання вони повинні пройти спільне випробування на герметичність.

6.8.3.4.16 Позапланові перевірки й випробування потрібні в тому випадку, якщо транспортний засіб-батарея або БЕГК мають ушкоджені або кородовані ділянки, протікання або інші дефекти, здатні порушити цілісність конструкції транспортного засобу-батареї або БЕГК. Масштаб позапланових перевірок і випробувань, а також, за необхідності, демонтажу елементів залежить від ступеня ушкодження або погіршення стану транспортного засобу-батареї або БЕГК. Вони повинні включати, щонайменше, огляди, що проводяться згідно з вимогами пункту 6.8.3.4.17.

6.8.3.4.17 В ході оглядів необхідно:

а) перевірити елементи на виразку, корозію, абразивне зношування, вм’ятини, деформацію, дефекти зварених швів або будь-які інші недоліки, включаючи протікання, які могли б зробити транспортні засоби-батареї або БЕГК небезпечними для перевезення;

b) перевірити трубопроводи, клапани й прокладки на предмет наявності кородованих ділянок, дефектів і інших недоліків, включаючи протікання, які могли б зробити транспортні засоби-батареї або БЕГК небезпечними для наповнення, спорожнювання або перевезення;

с) замінити відсутні або затягти ослаблені болти або гайки на будь-якому фланцевому з’єднанні або глухому фланці;

d) переконатися в тому, що всі аварійні пристрої й клапани не мають корозії, деформації й інших ушкоджень або дефектів, які могли б перешкодити їх нормальному функціонуванню. Дистанційні самозакривні запірні пристрої й запірні клапани необхідно привести в дію, щоб упевнитися в їх справності;

е) переконатися в тому, що приписані маркувальні знаки на транспортних засобах-батареях або БЕГК є розбірливими й задовольняють вимогам; і

f) переконатися в тому, що каркас, опори й підйомні пристосування транспортних засобів-батарей або БЕГК знаходяться у задовільному стані.

6.8.3.4.18 Випробування й перевірки, передбачені в пунктах 6.8.3.4.12–6.8.3.4.17, повинні проводитися перевіряючим органом. Повинні видаватися свідоцтва із зазначенням результатів цих операцій, навіть у випадку негативних результатів.

У цих свідоцтвах повинні бути посилання на перелік речовин, допущених до перевезення в даному транспортному засобі-батареї або БЕГК відповідно до пункту 6.8.2.3.2.

Копія цих свідоцтв повинна додаватися до комплекту технічної документації на цистерну на кожну випробувану цистерну, кожний випробуваний транспортний засіб-батарею або кожний випробуваний БЕГК (див. пункт 4.3.2.1.7).

6.8.3.5 Маркування

6.8.3.5.1 На табличку, передбачену в пункті 6.8.2.5.1, або безпосередньо на стінки корпусу, якщо вони посилені таким чином, що це не призведе до зменшення міцності цистерни, повинні бути нанесені із застосуванням методу штампування або іншого аналогічного методу наступні додаткові відомості.

6.8.3.5.2 На цистернах, призначених для перевезення тільки однієї речовини:

– належне відвантажувальне найменування газу й, крім того, для газів, віднесених до якої-небудь позиції «н.з.к.», – технічне найменування¹⁸.

Ця інформація повинна доповнюватися:

– у випадку цистерн, призначених для перевезення стиснених газів, що завантажуються за об'ємом (під тиском), – зазначенням максимального тиску наповнення при 15 °С, дозволеного для даної цистерни; і

– у випадку цистерн, призначених для перевезення стиснених газів, що завантажуються по масі, і скраплених, охолоджених скраплених або розчинених газів, – зазначенням максимально припустимої маси завантаження в кг і температури наповнення, якщо вона нижче –20 °С.

6.8.3.5.3 На цистернах багатоцільового призначення:

– належне відвантажувальне найменування газу й, крім того, для газів, віднесених до якої-небудь позиції «н.з.к.», – технічне найменування¹⁸ газів, для перевезення яких затверджена дана цистерна.

Ця інформація повинна доповнюватися зазначенням максимально припустимої маси завантаження в кг для кожного газу.

6.8.3.5.4 На цистернах, призначених для перевезення охолоджених скраплених газів:

– максимально припустимий робочий тиск;

− контрольний час утримання (у днях або годинах) для кожного газу15; − відповідний первинний тиск (манометричний, у барах або кПа)15.

6.8.3.5.5 На цистернах, обладнаних теплоізоляцією:

– напис «теплоізоляція» або «вакуумна теплоізоляція».

6.8.3.5.6

На додаток до відомостей, передбачених у пункті 6.8.2.5.2, нижченаведені відомості повинні наноситися на автоцистерну (на саму цистерну або на таблички15):

На додаток до відомостей, передбачених у пункті 6.8.2.5.2, нижченаведені відомості повинні наноситися на контейнер-цистерну (на саму цистерну або на таблички15):

а) – код цистерни згідно зі свідоцтвом (див. пункт 6.8.2.3.2) із зазначенням фактичного випробувального тиску цистерни;

– напис: «мінімально припустима температура наповнення: …»;

b) у випадку цистерни, призначеної для перевезення тільки однієї речовини:

– належне відвантажувальне найменування газу й, крім того, для газів, віднесених до якої-небудь позиції «н.з.к.», – технічне найменування¹⁸;

– для стиснених газів, що завантажуються по масі, а також для скраплених, охолоджених скраплених або розчинених газів – максимально припустима маса завантаження в кг;

с) у випадку цистерни багатоцільового призначення:

– належне відвантажувальне найменування й, крім того, для газів, віднесених до якої-небудь позиції «н.з.к.», – технічне найменування¹⁸ усіх газів, для перевезення яких призначена дана цистерна, із зазначенням максимально припустимої маси завантаження в кг для кожного з них;

d) у випадку корпусу з теплоізоляцією:

– напис «теплоізоляція» (або «вакуумна теплоізоляція») офіційною мовою країни реєстрації й, крім того, якщо ця мова не є англійською, німецькою або французькою, – англійською, німецькою або французькою мовою, за умови, що угодами (якщо такі є), укладеними між країнами, що беруть участь у перевезенні, не передбачено інше.

6.8.3.5.7 (Зарезервовано)

6.8.3.5.8

Ці відомості не потрібні у випадку транспортного засобу, що перевозить знімні цистерни.

6.8.3.5.9 (Зарезервовано)

Маркування транспортних засобів-батарей і БЕГК

6.8.3.5.10 Кожний транспортний засіб-батарея й кожний БЕГК повинні бути оснащені корозієстійкою металевою табличкою, постійно прикріпленою в легкодоступному для огляду місці. На цю табличку повинні бути нанесені із застосуванням методу штампування або іншого аналогічного методу принаймні зазначені нижче відомості15:

– номер офіційного затвердження;

– найменування або знак виробника;

– серійний номер, присвоєний виробником;

– рік виготовлення;

– випробувальний тиск (манометричний тиск);

– розрахункова температура (тільки якщо вище +50 °С або нижче –20 °С);

– дата (місяць і рік) первинної перевірки й останньої періодичної перевірки, проведених відповідно до пунктів 6.8.3.4.12–6.8.3.4.15;

– клеймо перевіряючого органу, що проводив перевірку.

6.8.3.5.11	Нижченаведені відомості повинні наноситися на сам транспортний засіб-батарею або на табличку15:	Нижченаведені відомості повинні наноситися на сам БЕГК або на табличку15:
	– найменування власника або оператора; – число елементів; – загальна місткість елементів; і для транспортних засобів-батарей, наповнюваних по масі: – маса в порожньому стані; – максимально припустима маса.	– найменування власника й оператора; – число елементів; – загальна місткість елементів; – максимально припустима маса в завантаженому стані; – код цистерни згідно зі свідоцтвом про допущення (див. пункт 6.8.2.3.2) із зазначенням фактичного випро-бувального тиску БЕГК; – належне відвантажувальне наймену-вання й, крім того, у випадку газів, віднесених до позиції «н.з.к.», – технічне найменування18 газів, для перевезення яких використовується БЕГК; і для БЕГК, наповнюваних по масі: – маса тари.

6.8.3.5.12 На рамі транспортного засобу-батареї або БЕГК поблизу місця установки пристрою для наповнення повинна міститися табличка із зазначенням:

– максимально припустимого тиску наповнення¹⁵ при 15 °С для елементів, призначених для стиснених газів;

– належного відвантажувального найменування газу відповідно до глави 3.2 і, крім того, для газів, віднесених до якої-небудь позиції «н.з.к.», – технічного найменування¹⁸

і, крім того, у випадку перевезення скраплених газів:

– максимально припустимої маси завантаження для кожного елемента.

6.8.3.5.13 Балони, трубки й барабани під тиском, а також балони у в’язках маркіруються відповідно до підрозділу 6.2.2.7. Знаки небезпеки, потрібні відповідно до глави 5.2, не обов’язково розміщати на кожній із цих посудин.

На транспортних засобах-батареях і БЕГК повинні бути встановлені великі знаки небезпеки й нанесене маркування відповідно до глави 5.3.

6.8.3.6 Вимоги, встановлені до транспортних засобів-батарей і БЕГК, які сконструйовані, виготовлені, перевірені й випробувані відповідно до стандартів, на які здійснені посилання

ПРИМІТКА: Особи або організації, що несуть на основі стандартів відповідальність у рамках ДОПНВ, повинні відповідати вимогам ДОПНВ.

З 1 січня 2009 року використання стандартів, на які зроблені посилання, є обов'язковим. Винятки розглядаються в підрозділі 6.8.3.7.

Свідоцтва про офіційне затвердження типу видаються відповідно до розділу 1.8.7 і підрозділу 6.8.2.3. Для видачі свідоцтва про офіційне затвердження типу з наведеної нижче таблиці вибирається один стандарт, застосовуваний відповідно до значень, що містяться в стовпчику 4. Якщо можуть бути застосовані декілька стандартів, вибирається тільки один з них.

У стовпчику 3 вказано пункти 6.8 глави, яким відповідає стандарт.

У стовпчику 5 вказана крайня дата, до якої існуючі офіційні затвердження типу повинні бути відкликані відповідно до пункту 1.8.7.2.2.2; якщо ніякої дати не вказано, офіційне затвердження типу залишається дійсним до закінчення його терміну дії.

Стандарти застосовуються відповідно до розділу 1.1.5. Вони застосовуються в повному обсязі, якщо в наведеній нижче таблиці не вказано інше.

Сферу застосування кожного стандарту визначено в положенні про сфери застосування цього стандарту, якщо в наведеній нижче таблиці не вказано інше.

Посилання	Назва документа	Вимоги, яким відповідає стандарт	Застосовується у відношенні нових офіційних затверджень типу або продовжень	Крайня дата відкликання існуючих офіційних затверджень типу
(1)	(2)	(3)	(4)	(5)
EN 13807:2003	Переносні газові балони – Транспортні засоби-батареї – Конструкція, виготовлення, ідентифікація й випробування ПРИМІТКА: Коли це необхідно, даний стандарт може також застосовуватися до БЕГК, що складаються з посудин під тиском.	6.8.3.1.4 і 6.8.3.1.5, 6.8.3.2.18–6.8.3.2.26, 6.8.3.4.12–6.8.3.4.14 і 6.8.3.5.10–6.8.3.5.13	З 1 січня 2005 року до 31 грудня 2020 року
EN 13807:2017	Переносні газові балони – Транспортні засоби-батареї й багатоелементні газові контейнери (БЕГК) – Конструкція, виготовлення, ідентифікація й випробування	6.8.3.1.4, 6.8.3.1.5, 6.8.3.2.18–6.8.3.2.28, 6.8.3.4.12–6.8.3.4.14 і 6.8.3.5.10–6.8.3.5.13	До подальшої вказівки
EN ISO 23826:2021	Газові балони — Кульові крани — Технічні вимоги та методи випробування	6.8.2.1.1 і 6.8.2.2.1	Обов'язково з 1 січня 2025 року

6.8.3.7 Вимоги, встановлені до транспортних засобів-батарей і БЕГК, які сконструйовані, виготовлені, перевірені й випробувані не відповідно до стандартів, на які здійснені посилання

Для урахування досягнень науково-технічного прогресу, або в тих випадках коли в підрозділі 6.8.3.6 не зроблене посилання на який-небудь стандарт, або з метою урахування наукових аспектів, не відображених у стандартах, на які здійснені посилання в підрозділі 6.8.3.6, компетентний орган може визнати використання технічних правил, що забезпечують такий же самий рівень безпеки. Проте транспортні засоби-батареї й БЕГК повинні задовольняти мінімальним вимогам, передбаченим у розділі 6.8.3.

Як тільки стандарт, на який зроблено нове посилання в підрозділі 6.8.3.6, може бути застосований, компетентний орган повинен відкликати своє визнання відповідних технічних правил. Може застосовуватися перехідний період, що закінчується не пізніше дати набрання чинності такого видання ДОПНВ.

Процедура періодичних перевірок повинна бути вказана в офіційному затвердженні типу, якщо стандарти, на які зроблені посилання в розділах 6.2.2, 6.2.4 або підрозділі 6.8.2.6, незастосовні або не повинні застосовуватися.

Компетентний орган повинен передати секретаріату ЄЕК ООН перелік технічних правил, які він визнає, і повинен обновити цей перелік у випадку його зміни. У цей перелік повинні бути включені наступні відомості: назва й дата прийняття правил, ціль правил і відомості про те, де їх можна одержати. Секретаріат повинен опублікувати цю інформацію на своєму веб-сайті.

Стандарт, який був прийнятий для включення посилання на нього в майбутнє видання ДОПНВ, може бути затверджено компетентним органом для використання без повідомлення секретаріату ЄЕК ООН.

6.8.4 Спеціальні положення

ПРИМІТКА 1: Відносно рідин, температура спалаху яких не перевищує 60 °С, і займистих газів див. також пункти 6.8.2.1.26, 6.8.2.1.27 і 6.8.2.2.9.

ПРИМІТКА 2: Вимоги, що стосуються цистерн, випробовуваних під тиском не менше 1 МПа (10 бар), або цистерн, призначених для перевезення охолоджених скраплених газів, див. у розділі 6.8.5.

Коли вони зазначені для якої-небудь позиції в стовпчику 13 таблиці А глави 3.2, застосовуються наступні спеціальні положення:

а) Виготовлення (TC)

TC1 До матеріалів і конструкції цих корпусів застосовуються вимоги розділу 6.8.5.

TC2 Корпуси й елементи їх обладнання повинні виготовлятися з алюмінію чистотою не менше 99,5% або з відповідної сталі, що не викликає розкладання пероксиду водню. Якщо корпуси виготовлені з алюмінію чистотою не менше 99,5%, то не обов’язково, щоб товщина стінок перевищувала 15 мм, навіть якщо розрахунки відповідно до пункту 6.8.2.1.17 дають більш високе значення.

TC3 Корпуси повинні виготовлятися з аустенітної сталі.

TC4 Корпуси повинні мати емалеве або еквівалентне захисне внутрішнє облицювання, якщо матеріал, з якого виготовлений корпус, підданий впливу № ООН 3250 хлорцтової кислоти.

TC5 Корпуси повинні мати свинцеве внутрішнє облицювання товщиною не менше 5 мм або еквівалентне облицювання.

TC6 Товщина стінки цистерн, виготовлених з алюмінію щонайменше 99-процентної чистоти або зі сплаву на основі алюмінію, необов'язково повинна перевищувати 15 мм, навіть якщо розрахунки згідно з пунктом 6.8.2.1.17 дають більш високе значення.

TC7 Ефективна мінімальна товщина стінок корпусу повинна становити не менше 3 мм.

TC8 Корпуси повинні виготовлятися з алюмінію або алюмінієвого сплаву. Корпуси можуть бути розраховані на зовнішній розрахунковий тиск, що становить не менше 5 кПа (0,05 бар).

b) Елементи обладнання (TE)

TE1 (Виключено)

TE2 (Виключено)

TE3 Цистерни повинні, крім того, відповідати наступним вимогам: нагрівальний прилад не повинен проходити усередину корпусу, а повинен розташовуватися зовні. Однак патрубок, використовуваний для вивантаження фосфору, може бути оснащений нагрівальною сорочкою. Обладнання для нагрівання сорочки повинно бути відрегульовано таким чином, щоб температура фосфору не перевищувала температуру, при якій проводилося наповнення корпусу. Інші трубопроводи повинні входити в корпус у його верхній частині; отвори повинні розташовуватися вище максимально припустимого рівня заповнення фосфором і повністю закриватися ковпаками зі стопорами-фіксаторами. Цистерна повинна бути оснащена контрольно-вимірювальним пристроєм для визначення рівня фосфору й, у випадку застосування води у якості захисного засобу, фіксованою позначкою, що вказує максимально припустимий рівень води.

TE4 Корпуси повинні мати теплоізоляцію, виготовлену із важкозаймистих матеріалів.

TE5 Якщо корпуси мають теплоізоляцію, вона повинна бути виготовлена із важкозаймистих матеріалів.

TE6 Цистерни можуть обладнуватися пристроєм, сконструйованим таким чином, щоб виключити можливість його засмічення речовиною, що перевозиться, й перешкоджати витоку рідини й утворенню надлишкового або зниженого тиску усередині корпусу.

TE7 Зливальна арматура корпусу повинна бути обладнана двома послідовно встановленими, незалежними один від одного запірними пристроями, перший з яких являє собою швидкодіючий внутрішній запірний клапан затвердженого типу, а другий – зовнішній запірний клапан, розташованими на кожному кінці зливального патрубка. На виході кожного зовнішнього запірного клапана повинні також установлюватися глухий фланець або інший пристрій, що забезпечує рівноцінну безпеку. У випадку відриву патрубка внутрішній запірний клапан повинен залишатися з’єднаним з корпусом у положенні закриття.

TE8 З’єднання зовнішніх патрубків цистерн повинні виготовлятися з матеріалів, що не викликають розкладання пероксиду водню.

TE9 Цистерни повинні мати у верхній частині запірний пристрій, що перешкоджає утворенню усередині корпусу надлишкового тиску в результаті розкладання речовин, що перевозяться, а також витоку рідини й проникненню усередину корпусу сторонніх речовин.

TE10 Запірні пристрої цистерн повинні бути сконструйовані таким чином, щоб виключити можливість їх засмічення затверділою речовиною під час перевезення. Якщо цистерни мають теплоізоляцію, вона повинна бути виконана з неорганічного негорючого матеріалу.

TE11 Корпуси і їх експлуатаційне обладнання повинні бути сконструйовані таким чином, щоб у них не проникали сторонні речовини, щоб не відбувався витік рідини й щоб не виникало ніякого небезпечного надлишкового тиску усередині корпусу в результаті розкладання речовин, що перевозяться. Це положення також виконується за наявності запобіжного клапана, що перешкоджає проникненню сторонніх речовин.

TE12 Цистерни повинні мати теплоізоляцію, що відповідає вимогам пункту 6.8.3.2.14. Якщо ТСУР органічного пероксиду в цистерні дорівнює або менше 55 °С або якщо цистерна виготовлена з алюмінію, то корпус повинен бути повністю теплоізольований. Сонцезахисний екран і будь-яка непокрита ним частина цистерни або зовнішня оболонка повної теплоізоляції повинні бути покриті білою фарбою або блискучим металом. Перед кожним перевезенням пофарбована поверхня повинна очищатися або обновлятися у випадку її пожовтіння або ушкодження. Теплоізоляція не повинна містити горючих матеріалів. Цистерни повинні бути обладнані датчиками температури.

Цистерни повинні бути обладнані запобіжними клапанами й аварійними пристроями для скидання тиску. Допускається також використання вакуумних запобіжних пристроїв. Аварійні пристрої для скидання тиску повинні спрацьовувати при тисках, установлених у відповідності із властивостями органічного пероксиду й конструкційними характеристиками цистерни. У корпусі не дозволяється використовувати плавкі елементи.

Цистерни повинні бути обладнані підпружиненими запобіжними клапанами для того, для уникнення значного росту тиску усередині корпусу в результаті утворення продуктів розкладання й пар при температурі 50 °С. Пропускна здатність і тиск спрацьовування запобіжного клапана або запобіжних клапанів повинні визначатися на основі результатів випробувань, вказаних у спеціальному положенні TA2. Однак тиск спрацьовування в жодному разі не повинен бути таким, щоб був можливий витік рідини через запобіжний клапан або запобіжні клапани у випадку перекидання цистерни.

Аварійні пристрої для скидання тиску в цистернах можуть бути підпружиненого або розривного типу, призначеного для видалення всіх продуктів розкладання й пар, що виділяються протягом не менше однієї години повного охоплення корпусу вогнем, відповідно до умов, визначених за наступними формулами:

q = 70 961 x F x A^0,82,

де:

q = тепловбирання [Вт]

А = площа змоченої поверхні [м²]

F = коефіцієнт ізоляції

F = 1 для цистерн без теплоізоляції, або

для ізотермічних цистерн,

де:

K = теплопровідність ізолюючого шару [Вт×м⁻¹×K⁻¹]

L = товщина ізолюючого шару [м]

U = K/L = коефіцієнт теплопередачі ізоляційного матеріалу [Bт× м⁻²×K⁻¹]

T_PO = температура пероксиду в момент скидання тиску [K].

Тиск спрацьовування аварійного пристрою (аварійних пристроїв) для скидання тиску повинен перевищувати тиск, зазначений вище, і повинен визначатися на основі результатів випробувань, передбачених у спеціальному положенні TA2. Аварійні пристрої для скидання тиску повинні мати такі розміри, щоб максимальний тиск у цистерні ніколи не перевищував її випробувальний тиск.

ПРИМІТКА: Приклад методу випробувань для визначення розмірів аварійних пристроїв для скидання тиску наведено в додатку 5 Керівництва з випробувань і критеріїв.

Для цистерн із теплоізоляцією, що складається із суцільної сорочки, пропускна здатність і установка на спрацьовування аварійного пристрою (пристроїв) для скидання тиску повинні визначатися виходячи з можливості порушення 1% площі ізоляції.

Вакуумні запобіжні пристрої й підпружинені запобіжні клапани цистерн повинні бути обладнані полум’ягасниками, крім тих випадків, коли речовини, що підлягають перевезенню, і продукти їх розкладання є негорючими. Необхідно належним чином ураховувати зниження пропускної здатності запобіжного пристрою внаслідок установки полум’ягасника.

TE13 Цистерни повинні бути обладнані теплоізоляцією й зовнішнім обігрівальним пристроєм.

TE14 Цистерни повинні бути обладнані теплоізоляцією. Температура займання теплоізоляції, що знаходиться в безпосередньому контакті з корпусом та/або елементами системи розігріву, повинна перевищувати не менш ніж на 50 °С максимальну розрахункову температуру цистерни.

TE15 (Виключено)

TE16 (Зарезервовано)

TE17 (Зарезервовано)

TЕ18 Цистерни, призначені для перевезення речовин, що завантажуються при температурі вище 190 °C, повинні бути обладнані дефлекторами, розташованими під прямим кутом до верхніх заливних отворів, для уникнення раптового локального підвищення температури стінок при наповненні.

TE19	Фітинги й допоміжні пристосування, установлені у верхній частині цистерни, повинні:
	– або поміщуватися у вбудоване гніздо;
	– або оснащуватися внутрішнім запобіжним клапаном;
	– або захищатися ковпаком або поперечними та/або поздовж-німи елементами або іншими настільки ж ефективними дета-лями, форма яких повинна забезпечувати захист фітингів і допоміжних пристосувань від ушкоджень у випадку перекидання.
	Фітинги й допоміжні пристосування, установлені в нижній частині цистерни: Патрубки, бічні запірні пристрої й усі пристрої спорожнювання повинні або відстояти не менше ніж на 200 мм усередину стосовно габаритних розмірів цистерни, або захищатися брусом, коефіцієнт інерції якого становить не менше 20 см3 у напрямку, поперечному напрямку руху; їх відстань від ґрунту при наповненій цистерні повинна становити не менше 300 мм.
	Фітинги й допоміжні пристосування, установлені на задній стороні цистерни, повинні захищатися бампером, встановленим у розділі 9.7.6. Висота їх розташування над ґрунтом повинна бути такою, щоб бампер забезпечував їх надійний захист.

TE20 Незалежно від інших кодів цистерн, дозволених згідно з ієрархією цистерн у рамках раціоналізованого підходу, викладеного в пункті 4.3.4.1.2, цистерни повинні бути обладнані запобіжним клапаном.

TE21 Затвори повинні бути захищені ковпаками зі стопорами-фіксаторами.

TE22 (Зарезервовано)

TE23 Цистерни повинні бути обладнані пристроєм, сконструйованим таким чином, щоб виключити можливість його засмічення речовиною, що перевозиться, й перешкоджати витоку рідини й утворенню надлишкового або зниженого тиску усередині корпусу.

TE24

Якщо цистерни, призначені для перевезення й розбризкування бітумів, обладнані штангою для розбриз-кування, закріпленою наприкінці зливальної труби, запірний пристрій, приписаний в пункті 6.8.2.2.2, може бути замінений запірним краном, установлюваним на зливальній трубі перед штангою для розбризкування.

TE25 (Зарезервовано)

TE26 На цистернах, призначених для перевезення легкозаймистих охолоджених скраплених газів, всі патрубки для наповнення й спорожнення, у тому числі розташовані в газовій фазі, повинні бути обладнані автоматичним запірним клапаном, що миттєво закривається (див. пункт 6.8.3.2.3), розташованим якомога ближче до цистерни.

с) Офіційне затвердження типу (TA)

TA1 Цистерни не допускаються до перевезення органічних речовин.

TA2 Ця речовина може перевозитися у вбудованих або знімних цистернах або в контейнерах-цистернах з дотриманням умов, установлених компетентним органом країни походження, якщо на основі результатів випробувань, згаданих нижче, компетентний орган доходить висновку, що таке перевезення може здійснюватися безпечно. Якщо країна походження не є учасницею ДОПНВ, ці умови повинні бути визнані компетентним органом першої країни – учасниці ДОПНВ за маршрутом перевезення вантажу.

Для офіційного затвердження типу повинні бути проведені випробування, для того щоб:

– довести сумісність речовини з усіма матеріалами, які зазвичай стикаються з ним під час перевезення;

– одержати дані, що дозволяють розрахувати конструкцію аварійних пристроїв для скидання тиску й запобіжних клапанів з урахуванням розрахункових характеристик цистерни; і

– установити будь-які спеціальні вимоги, необхідні для забезпечення безпечного перевезення речовини.

Результати випробувань повинні бути включені до протоколу офіційного затвердження типу.

TA3 Ця речовина може перевозитися тільки в цистернах, що мають код цистерни LGAV або SGAV; ієрархія, передбачена в пункті 4.3.4.1.2, не застосовується.

TA4 Процедури оцінки відповідності, передбачені в розділі 1.8.7, повинні застосовуватися компетентним органом або перевіряючим органом, що відповідає вимогам підрозділу 1.8.6.3 і акредитованим відповідно до стандарту EN ISO/IEC 17020:2012 (за винятком пункту 8.1.3), тип A.

TA5 Ця речовина може перевозитися тільки в цистернах, що мають код цистерни S2.65AN(+); ієрархія, передбачена в пункті 4.3.4.1.2, не застосовується.

d) Випробування (TT)

TT1 Цистерни із чистого алюмінію повинні піддаватися первинному й періодичним випробуванням на гідравлічний тиск тільки під тиском 250 кПа (2,5 бар) (манометричний тиск).

TT2 Стан внутрішнього облицювання корпусів повинен перевірятися щороку перевіряючим органом, який робить внутрішній огляд корпусу (див. спеціальне положення TU43 у розділі 4.3.5).

TT3 У відступ від вимог пункту 6.8.2.4.2 періодичні перевірки повинні проводитися не пізніше ніж через кожні вісім років і повинні включати перевірку товщини стінок з використанням відповідних вимірювальних приладів. Випробування на герметичність і перевірка герметичності таких цистерн, передбачені в пункті 6.8.2.4.3, повинні проводитися не пізніше ніж через кожні чотири роки.

TT4 (Зарезервовано)

TT5 Випробування на гідравлічний тиск повинні проводитися не пізніше ніж через кожні

	три роки.	два з половиною роки.
TT6	Періодична перевірка повинна проводитися не пізніше ніж через 3 роки.

TT7 У відступ від вимог пункту 6.8.2.4.2, періодична перевірка внутрішнього стану може бути замінена програмою, затвердженою компетентним органом.

TT8 Цистерни, на які нанесено маркування у вигляді належного відвантажувального найменування, необхідного для позиції під № ООН 1005 АМІАК БЕЗВОДНИЙ, відповідно до пунктів 6.8.3.5.1–6.8.3.5.3 і які виготовлені із дрібнозернистої сталі із границею текучості більше 400 Н/мм² відповідно до стандарту на матеріал, повинні при кожній періодичній перевірці, що проводиться згідно з пунктом 6.8.2.4.2, піддаватися перевіркам методом магнітоскопії на предмет виявлення поверхневих тріщин.

У нижній частині кожного корпусу повинні перевірятися не менше 20% довжини кожного кільцевого й поздовжнього звареного шва, а також усі зварені шви патрубків і всі зони, де проводилися ремонт або полірування.

Якщо маркувальний знак із зазначенням даної речовини видаляється з цистерни або прикріпленої до цистерни таблички, повинна бути проведена перевірка методом магнітоскопії, а у свідоцтві про перевірку, прикладеній до комплекту технічної документації на цистерну, зроблений відповідний запис.

Такі перевірки методом магнітоскопії повинні проводитися компетентною особою, що має кваліфікацію по цьому методу відповідно до стандарту EN ISO 9712:2012 (Неруйнівний контроль – Кваліфікація й сертифікація персоналу по неруйнівному контролю – Загальні принципи).

TT9 Для цілей перевірок і випробувань (включаючи контроль виготовлення) процедури, передбачені в розділі 1.8.7, повинні застосовуватися компетентним органом або перевіряючим органом, що відповідає вимогам підрозділу 1.8.6.3 і акредитованим відповідно до стандарту EN ISO/IEC 17020:2012 (за винятком пункту 8.1.3), тип A.

TT10 Періодичні перевірки, передбачені в пункті 6.8.2.4.2,повинні проводитися не пізніше ніж через:

	кожні три роки.	кожні два з половиною роки.
TT11	Для вбудованих цистерн (авто-цистерн) і знімних цистерн, використо-вуваних винятково для перевезення СНГ, корпуси й експлуатаційне обладнання яких виготовлені з вуглецевої сталі, під час періодичної перевірки й на прохання заявника випробування на гідравлічний тиск може бути замінене методами неруйнівного контролю (НРК), переліченими нижче. Ці методи можуть використовуватися окремо або в сукупності на вимогу компетентного органу або перевіряючого органу (див. спеціальне положення TT9): – EN ISO 17640:2018 «Неруйнівний контроль зварених з’єднань – Ультразвуковий контроль – Методи, рівні контролю й оцінка»; – EN ISO 17638:2016 «Неруйнівний контроль зварених з'єднань — Магнітно-порошкова дефектоскопія» з рівнями допуску по дефектам відповідно до стандарту EN ISO 23278:2015 «Неруйнівний контроль зварених з'єднань — Магнітно-порошкова дефектоскопія. Рівні допуску»; – EN ISO 17643:2015 «Неруйнівний контроль зварених з’єднань – Індукційний контроль зварених з’єднань за допомогою векторного аналізу»; – EN ISO 16809:2019 «Неруйнівний контроль зварених швів – Вимірювання товщини за допомогою ультразвуку». Персонал, що виконує НРК, повинен мати відповідну кваліфікацію й атестацією й мати належні теоретичні й практичні знання у сфері методів неруйнівного контролю, які вони застосовують, призначають, регулю-ють, контролюють або оцінюють згідно з наступними вимогами: – EN ISO 9712:2012 «Неруйнівний контроль – Кваліфікація й атестація персоналу по неруйнівному контролю». Після прямого термічного впливу, такого як зварювання або різання, на елементи цистерни, що знаходяться під тиском, на додаток до будь-яких вказаних заходів НРК проводиться випробування на гідравлічний тиск. НРК проводиться відносно тих зон корпусу цистерни й обладнання, які перелічені в таблиці нижче: Зона корпусу цистерни й обладнання НРК Корпус: поздовжні стикові зварені з’єднання 100% НРК із використанням одного або декількох з наступних методів: ультразвуковий контроль, магнітно- порошкова дефектоскопія або індукційний контроль Корпус: кільцеві стикові зварені з’єднання Приєднувальні зварені шви, люки, сопла й шви із зазорами між кромками (внутрішні) безпосередньо на корпусі цистерни Напружені зони накладних листів вузла кріплення цистерни (над кінцями кронштейнів плюс 400 мм униз із кожної сторони) Зварені шви трубопроводів і іншого обладнання Корпус: частини, які неможливо перевірити візуально зовні Ультразвуковий контроль товщини, зсередини, по сітці із кроком 150 мм (максимум) Незалежно від первинного стандарту або первинних технічних правил, які використовувалися для конструкції й виготовлення цистерни, рівні допуску по дефектах установлюються згідно з вимогами, що містяться у відповідних частинах стандарту EN 14025:2018 (Цистерни для перевезення небезпечних вантажів – Металеві цистерни під тиском – Конструкція й виготовлення), стандарту EN 12493:2020 (Обладнання для СНГ та його допоміжні пристосування — Зварені сталеві ємності високого тиску для автоцистерн для СНГ — Конструкція та виготовлення), стандарту EN ISO 23278:2015 (Неруйнівний контроль зварених з’єднань – Магнітно-порошкова дефектоскопія зварених з’єднань – Рівні допуску), або згідно з допусками, вказаними у відповідному стандарті у сфері НРК. Якщо за допомогою методів НРК у цистерні виявляється неприпустимий дефект, то його слід усунути й провести повторне випробування. Не дозволяється проводити гідравлічне випробування цистерни без здійснення необхідного ремонту. Результати НРК реєструються й зберігаються протягом усього терміну служби цистерни.

е) Маркування (TM)

ПРИМІТКА: Написи повинні наноситися офіційною мовою країни затвердження й, крім того, якщо ця мова не є англійською, німецькою або французькою, – англійською, німецькою або французькою мовою, за умови, що угодами (якщо такі є), укладеними між країнами, зацікавленими в перевезенні, не передбачено інше.

TM1 Крім написів, передбачених у пункті 6.8.2.5.2, на цистернах повинен бути напис: «Під час перевезення не відкривати. Речовина, здатна до самозаймання» (див. також ПРИМІТКУ вище).

TM2 Крім написів, передбачених у пункті 6.8.2.5.2, на цистернах повинен бути напис: «Під час перевезення не відкривати. При стиканні з водою виділяються займисті гази» (див. також ПРИМІТКУ вище).

TM3 Цистерни повинні, крім того, мати на табличці, передбаченій в пункті 6.8.2.5.1, зазначення належних відвантажувальних найменувань допущених речовин і максимально припустимої маси завантаження цистерни в кг.

TM4 На прикріпленій до цистерни табличці, передбаченій в пункті 6.8.2.5.2, або безпосередньо на самому корпусі, якщо він посилений таким чином, що це не призведе до зменшення міцності цистерни, повинно бути зазначено із застосуванням методу штампування або будь-якого іншого аналогічного методу наступні додаткові відомості: хімічне найменування відповідної речовини із зазначенням затвердженої концентрації.

TM5 Крім написів, передбачених у пункті 6.8.2.5.1, на цистернах повинна вказуватися дата (місяць і рік) останньої перевірки внутрішнього стану корпусу.

TM6 (Зарезервовано)

TM7 На табличку, передбачену в пункті 6.8.2.5.1, повинно бути нанесено із застосуванням методу штампування або будь-якого іншого еквівалентного методу символ трилисника, опис якого міститься в пункті 5.2.1.7.6. Цей символ трилисника може бути вигравіруваний безпосередньо на стінках самого корпусу, якщо стінки посилені таким чином, що це не призведе до зменшення міцності корпусу.

6.8.5 Вимоги, що стосуються матеріалів і конструкції вбудованих зварених цистерн, знімних зварених цистерн і зварених корпусів контейнерів-цистерн, для яких приписаний випробувальний тиск не менше 1 МПа (10 бар), а також вбудованих зварених цистерн, знімних зварених цистерн і зварених корпусів контейнерів-цистерн, призначених для перевезення охолоджених скраплених газів класу 2

6.8.5.1 Матеріали й корпуси

6.8.5.1.1 а) Корпуси, призначені для перевезення:

– стиснених, скраплених або розчинених газів класу 2;

– № ООН 1380, 2845, 2870, 3194 і 3391–3394 класу 4.2; і

– № ООН 1052 водню фтористого безводного й № ООН 1790 кислоти фтористоводневої, що містить більше 85% водню фтористого, класу 8,

повинні виготовлятися зі сталі.

b) Корпуси, виготовлені із дрібнозернистих сталей і призначені для перевезення:

– корозійних газів класу 2 і № ООН 2073 аміаку розчину у воді; і

– № ООН 1052 водню фтористого безводного й № ООН 1790 кислоти фтористоводневої, що містить більше 85% водню фтористого, класу 8,

повинні піддаватися термічній обробці для зняття температурних напруг.

c) Корпуси, призначені для перевезення охолоджених скраплених газів класу 2, повинні виготовлятися зі сталі, алюмінію, алюмінієвих сплавів, міді або мідних сплавів (наприклад, латуні). Однак корпуси з міді й мідних сплавів допускаються тільки до перевезення газів, що не містять ацетилен; однак етилен може містити не більше 0,005% ацетилену.

d) Можуть використовуватися тільки матеріали, що витримують мінімальну й максимальну робочі температури корпусів і їх фітингів і допоміжних пристосувань.

6.8.5.1.2 Для виготовлення корпусів дозволяється використовувати наступні матеріали:

а) сталі, не піддані крихкому руйнуванню при мінімальній робочій температурі (див. пункт 6.8.5.2.1):

– м’які сталі (за винятком корпусів для охолоджених скраплених газів класу 2);

– дрібнозернисті сталі при температурі до –60 °С;

– нікелеві сталі (зі вмістом нікелю від 0,5% до 9%) при температурі до –196 °С, залежно від вмісту нікелю;

– аустенітні хромнікелеві сталі при температурі до –270 °С;

– феритно-аустенітні нержавіючі сталі при температурі до –60 °С;

b) алюміній чистотою не менше 99,5% або алюмінієві сплави (див. пункт 6.8.5.2.2);

с) відновлену мідь чистотою не менше 99,9% або мідні сплави зі вмістом міді більше 56% (див. пункт 6.8.5.2.3).

6.8.5.1.3 а) Корпуси зі сталі, алюмінію або алюмінієвих сплавів повинні бути або безшовними, або звареними.

b) Корпуси з аустенітної сталі, міді або мідних сплавів можуть бути твердопаяними.

6.8.5.1.4 Фітинги й допоміжні пристосування можуть кріпитися до корпусів нарізними з’єднаннями або в такий спосіб:

а) до корпусів зі сталі, алюмінію або алюмінієвих сплавів – за допомогою зварювання;

b) до корпусів з аустенітної сталі, міді або мідних сплавів – за допомогою зварювання або пайки твердим припоєм.

6.8.5.1.5 Конструкція корпусів і їх кріплення до транспортного засобу, до шасі або до рами контейнера повинні повністю виключати можливість охолодження несучих частин, у результаті якого вони могли б стати крихкими. Самі кріплення корпусів повинні бути сконструйовані таким чином, щоб навіть при найнижчій робочій температурі вони зберігали необхідні механічні властивості.

6.8.5.2 Вимоги до випробувань

6.8.5.2.1 Сталеві корпуси

Матеріали, використовувані для виготовлення корпусів, і зварені шви повинні при найнижчій робочій температурі, що становить, однак, не менше –20 °С, відповідати нижченаведеним вимогам відносно ударної в’язкості:

– випробування повинні проводитися на зразках з V-подібним вирізом;

– мінімальне значення ударної в’язкості (див. пункти 6.8.5.3.1–6.8.5.3.3) для зразків, розташованих так, що їх поздовжня вісь знаходиться під прямим кутом до напрямку прокатки, а V-подібним вирізом (відповідно до стандарту ISO R 148) перпендикулярна поверхні листа, повинно становити 34 Дж/см² для м’якої сталі (для якої відповідно до існуючих стандартів ІСО випробування можуть проводитися на зразках, поздовжня вісь яких збігається з напрямком прокатки), дрібнозернистої сталі, легованої феритної сталі зі вмістом Ni < 5%, легованої феритної сталі зі вмістом нікелю в межах 5% ≤ Ni ≤ 9% або аустенітної хромнікелевої сталі або феритно-аустенітної нержавіючої сталі;

– для аустенітних сталей випробуванню на ударну в’язкість повинен піддаватися тільки зварений шов;

– для робочих температур нижче –196 °С випробування на ударну в’язкість проводиться не при мінімальній робочій температурі, а при –196 °С.

6.8.5.2.2 Корпуси з алюмінію або алюмінієвих сплавів

Шви корпусів повинні відповідати вимогам, установленим компетентним органом.

6.8.5.2.3 Корпуси з міді або мідних сплавів

Випробувань на ударну в’язкість можна не проводити.

6.8.5.3 Випробування на ударну в’язкість

6.8.5.3.1 Для листового матеріалу товщиною менше 10 мм, але не менше 5 мм використовуються зразки з поперечним перерізом 10 мм ´ е мм, де «е» – товщина листа. Якщо буде потреба допускається механічна обробка до 7,5 мм або 5 мм. Мінімальне значення 34 Дж/см² повинно витримуватися у всіх випадках.

ПРИМІТКА: Аркуші товщиною менше 5 мм і їх зварені шви на ударну в’язкість не випробовуються.

6.8.5.3.2 а) При випробуванні листового матеріалу ударна в’язкість визначається на трьох зразках. Зразки вирізьблюються упоперек напрямку прокатки; однак у випадку м’якої сталі вони можуть вирізатися уздовж напрямку прокатки.

b) Для випробування зварених швів зразки вирізьблюються в такий спосіб:

при е ≤ 10 мм:

три зразки з борозенкою в центрі звареного шва;

три зразки з борозенкою в центрі зони термічного опіку від зварювання (V‑подібна борозенка перерізає границю зони зварювання в центрі зразка).

Центр зварювання

Зона термічного опіку від зварювання

при 10 мм < e ≤ 20 мм:

три зразки в центрі звареного шва;

три зразки, узяті із зони термічного опіку від зварювання (V-подібна борозенка перерізає границю зони зварювання в центрі зразка).

Центр зварювання

Зона термічного опіку від зварювання

при е > 20 мм:

два комплекти із трьох зразків (один комплект – із зовнішньої сторони, один – із внутрішньої сторони), що вирізьблюються в кожному із зазначених нижче місць (V‑подібна борозенка перерізає границю зони зварювання в центрі зразків, вирізаних у зоні термічного опіку від зварювання).

Центр зварювання

Зона термічного опіку від зварювання

6.8.5.3.3 а) Для листового матеріалу середній результат трьох випробувань повинен відповідати мінімальному значенню 34 Дж/см², передбаченому в пункті 6.8.5.2.1; не більше одного значення може бути нижче мінімальної величини, не будучи при цьому менше 24 Дж/см².

b) Для зварених швів середні результати, отримані на трьох зразках, вирізаних у центрі зварювання, не повинні бути менше мінімального значення 34 Дж/см²; не більше одного значення може бути нижче мінімальної величини, не будучи при цьому менше 24 Дж/см².

с) Для зони термічного опіку від зварювання (V-подібна борозенка перерізає границю зони зварювання в центрі зразка) результат, отриманий не більше ніж на одному із трьох зразків, може бути менше мінімального значення 34 Дж/см², але він не повинен бути менше 24 Дж/см².

6.8.5.3.4 У випадку невиконання вимог, передбачених у пункті 6.8.5.3.3, повторне випробування може проводитися тільки один раз, якщо:

а) середній результат перших трьох випробувань нижче мінімального значення 34 Дж/см², або

b) результат більше ніж одного випробування нижче мінімального значення 34 Дж/см², але не нижче 24 Дж/см².

6.8.5.3.5 При повторному випробуванні на ударну в’язкість листів і зварених швів жодне з окремих значень не повинно бути нижче 34 Дж/см². Середнє значення всіх результатів первинного й повторного випробувань повинно бути не менше мінімального значення 34 Дж/см².

При повторному випробуванні на ударну в’язкість матеріалу в зоні термічного опіку жодне з окремих значень не повинно бути нижче 34 Дж/см².

6.8.5.4 Посилання на стандарти

Вимоги підрозділів 6.8.5.2 і 6.8.5.3 уважаються виконаними, якщо застосовані наступні стандарти:

EN ISO 21028-1:2016 Криогенні посудини – Вимоги відносно ударної в’язкості матеріалів при криогенній температурі – Частина 1: Температура нижче –80 °C;

EN ISO 21028-2:2018 Криогенні посудини – Вимоги до в’язкості матеріалів при криогенній температурі – Частина 2: Температури від –80 °C до –20 °C.

ГЛАВА 6.9

ВИМОГИ ДО КОНСТРУКЦІЇ, ВИГОТОВЛЕННЯ, ПЕРЕВІРКИ Й ВИПРОБУВАНЬ ПЕРЕНОСНИХ ЦИСТЕРН З КОРПУСОМ З АРМОВАНИХ ВОЛОКНОМ ПЛАСТМАС (АВП)

6.9.1 Застосування та загальні вимоги

6.9.1.1 Вимоги розділу 6.9.2 застосовуються до переносних цистерн з корпусом з АВП, призначених для перевезення небезпечних вантажів класів 1, 3, 5.1, 6.1, 6.2, 8 і 9 усіма видами транспорту. На додаток до вимог цієї глави, якщо не зазначено інше, будь-яка переносна цистерна з корпусом з АВП, що використовується в мультимодальних перевезеннях і відповідає визначенню «контейнер», що міститься в Міжнародній конвенції щодо безпечних контейнерів (КБК) 1972 року з внесеними до неї поправками, повинна відповідати застосовним вимогам цієї Конвенції.

6.9.1.2 Вимоги цієї глави не застосовуються до морських переносних цистерн.

6.9.1.3 Вимоги глави 4.2 і розділу 6.7.2 застосовуються до корпусів переносних цистерн з АВП, за винятком вимог, що стосуються використання металевих матеріалів для виготовлення корпусу переносних цистерн, та додаткових вимог, викладених у цій главі.

6.9.1.4 З урахуванням досягнень науки й техніки технічні вимоги цієї глави можуть бути змінені альтернативними заходами. Ці альтернативні заходи повинні забезпечувати не менший рівень безпеки порівняно з рівнем, що визначається вимогами цієї глави щодо сумісності з речовинами, що перевозяться, і здатності переносної цистерни з АВП витримувати ударні навантаження, навантаження від вантажу речовини та умови пожежі. Для випадку міжнародних перевезень переносні цистерни з АВП, виготовлені згідно з альтернативними заходами, повинні бути затверджені відповідними компетентними органами.

6.9.2 Вимоги до конструкції, виготовлення, перевірки й випробувань переносних цистерн з АВП

6.9.2.1 Визначення

Для цілей цього розділу щодо виготовлення корпусу переносної цистерни застосовуються визначення, що містяться в підрозділі 6.7.2.1, за винятком визначень, що відносяться до металевих матеріалів («Дрібнозерниста сталь», «М'яка сталь» і «Стандартна сталь»).

Крім того, до переносних цистерн з корпусом з АВП застосовуються такі визначення:

Зовнішній шар означає частину корпусу, яка піддана безпосередньому атмосферного впливу.

Армована волокном пластмаса (АВП), див. розділ 1.2.1.

Філаментне намотування означає процес виготовлення конструкцій з АВП, в ході якого безперервні армуючі наповнювачі (волокно, стрічка та ін), просочені матеріалом матриці попередньо або під час намотування, укладаються на обертову оправку. Як правило, форма є поверхнею обертання і може включати в себе днища.

Корпус з АВП означає замкнутий виріб циліндричної форми, внутрішній об'єм якого призначений для перевезення хімічних речовин.

Цистерна з АВП означає переносну цистерну, сконструйовану з корпусом з АВП і що має днища, експлуатаційне обладнання, запобіжні пристрої та інше обладнання.

Температура склування (T_g) означає характерне значення температурного діапазону, в якому відбувається склуванння.

Контактне формування означає процес формування армованих пластмас, при якому армуючий наповнювач і смола укладаються на форму.

Лейнер означає шар на внутрішній поверхні корпусу з АВП, що запобігає контакту з небезпечними вантажами, що перевозяться.

Мат означає волокнистий армуючий наповнювач на основі хаотично розташованих у площині рубаних або скручених волокон, склеєних між собою, у вигляді листів різної довжини й товщини.

Зразок — свідок корпусу означає зразок з АВП, який є репрезентативним для корпусу й виготовляється паралельно з виготовленням корпусу, якщо неможливо вирізати зразки з самого корпусу. Зразок — свідок корпусу може бути пласким або зігнутим.

Репрезентативний зразок означає зразок, вирізаний з корпусу.

Вакуумна інфузія означає метод виготовлення АВП, при якому сухий армуючий наповнювач укладається на сполучену форму, односторонню форму з вакуумним мішком або іншу форму й рідка смола надходить у виріб під впливом зовнішнього тиску на вході й/або під впливом повного або часткового вакууму на виході.

Конструкційний шар означає шари корпусу з АПВ, необхідні для того, щоб корпус витримував розрахункові навантаження.

Вуаль означає тонкий мат з високою всмоктуючою здатністю, використовуваний в шарах виробів з АВП, де потрібен надлишковий вміст фракцій полімерної матриці (гладкість поверхні, хімічна стійкість, герметичність і т. д.).

6.9.2.2 Загальні вимоги до конструкції та виготовлення

6.9.2.2.1 До переносних цистерн з АВП застосовуються вимоги розділу 6.7.1 і підрозділу 6.7.2.2. На частини корпусу, виготовлені з АВП, не поширюються вимоги таких пунктів 6.7 глави: 6.7.2.2.1, 6.7.2.2.9.1, 6.7.2.2.13 і 6.7.2.2.14. Корпуси цистерн повинні бути спроектовані й виготовлені відповідно до вимог визнаних компетентним органом правил з ємностей високого тиску, застосовних до матеріалів з АВП.

Крім того, застосовуються такі вимоги:

6.9.2.2.2 Система забезпечення якості, що застосовується виробником

6.9.2.2.2.1 Система забезпечення якості повинна включати всі елементи, вимоги та приписи, встановлені виробником. Вона повинна бути систематично й впорядковано документована у вигляді письмово викладених програм, процедур та інструкцій.

6.9.2.2.2.2 Зміст повинен, зокрема, включати належний опис наступного:

a) організаційної структури й обов'язків персоналу щодо якості конструкції і випуску продукції;

b) методів, операцій і процедур контролю та перевірки проектів, які будуть застосовуватися у процесі конструювання переносних цистерн;

c) відповідних інструкцій щодо виготовлення, контролю якості, гарантії якості та технологічних процесів, які будуть використовуватися;

d) системи реєстрації даних про якість у вигляді протоколів перевірки, даних про випробування, даних про калібрування;

e) здійснюваних управлінським ланкою оглядів, покликаних забезпечити ефективне функціонування системи забезпечення якості, з урахуванням результатів ревізій, що проводяться відповідно до положень пункту 6.9.2.2.2.4;

f) процесу, що забезпечує дотримання вимог замовників;

g) процесу контролю документації та її перегляду;

h) засобів контролю, що не відповідають вимогам переносних цистерн, придбаних компонентів і матеріалів, використовуваних в процесі виробництва й остаточного доведення; і

i) програм професійної підготовки й процедур атестації відповідного персоналу.

6.9.2.2.2.3 Відповідно до системи забезпечення якості щодо кожної виготовленої переносної цистерни з АВП повинні виконуватися такі мінімальні вимоги:

a) використання плану перевірки й випробування (ППІ);

b) візуальні перевірки;

c) перевірка орієнтації волокон і масової частки за допомогою документованого процесу контролю;

d) перевірка якості й характеристик волокна й смоли за допомогою сертифікатів або іншої документації;

e) перевірка якості й характеристик лейнера за допомогою сертифікатів або іншої документації;

f) перевірка характеристик формованої термопластичної смоли або ступеня затвердіння термореактивної смоли, залежно від конкретного випадку, прямим або непрямим способом (наприклад, за допомогою випробування за методом Баркола або диференціальної скануючої калориметрії), що визначається згідно з пунктом 6.9.2.7.1.2 h), або за допомогою випробування на повзучість репрезентативного зразка або зразка-свідка корпусу згідно з пунктом 6.9.2.7.1.2 e) протягом 100 годин;

g) документування технологій формування термопластичної смоли або технологій затвердіння й пост-затвердіння термореактивної смоли, залежно від конкретного випадку; та

h) збереження та архівування зразків корпусів для майбутнього огляду та перевірки корпусів (наприклад, вирізаного люка) протягом п'ятирічного періоду.

6.9.2.2.2.4 Ревізія системи забезпечення якості

Спочатку система забезпечення якості повинна оцінюватися з точки зору того, чи відповідає вона вимогам, викладеним у пунктах 6.9.2.2.2.1–6.9.2.2.2.3, так щоб це задовольняло компетентний орган.

Виробник повинен повідомлятися про результати ревізії. У повідомленні повинні міститися висновки ревізії та вказуватися будь-які необхідні заходи щодо усунення недоліків.

Відповідно до вимог компетентного органу повинні проводитися періодичні ревізії, що мають на меті забезпечити підтримку та застосування виробником системи забезпечення якості. Звіти про періодичні ревізії повинні надаватися виробнику.

6.9.2.2.2.5 Підтримання системи забезпечення якості

Виробник повинен підтримувати затверджену систему забезпечення якості, з тим щоб вона залишалася адекватною й ефективною.

Виробник повинен повідомити компетентний орган, який затвердив систему якості, про будь-які заплановані зміни. Пропоновані зміни повинні оцінюватися з огляду того, чи буде змінена система забезпечення якості як і раніше задовольняти вимогам, викладеним у пунктах 6.9.2.2.2.1–6.9.2.2.2.3.

6.9.2.2.3 Корпуси з АВП

6.9.2.2.3.1 Корпуси з АВП повинні мати надійне з'єднання з конструкційними елементами рами переносної цистерни. Опори корпусу з АВП та його кріплення до рами не повинні викликати місцевих концентрацій напруг, що перевищують розрахункові значення, допустимі для конструкції корпусу, відповідно до положень, викладених у цій главі для всіх умов експлуатації та випробування.

6.9.2.2.3.2 Корпуси повинні виготовлятися з підходящих матеріалів, здатних працювати в діапазоні мінімальних розрахункових температур від -40 °С до +50 °С, якщо тільки компетентним органом країни, через територію якої здійснюється перевезення, для конкретних більш важких кліматичних або експлуатаційних умов (наприклад, у присутності нагрівальних елементів) не встановлено інші температурні діапазони.

6.9.2.2.3.3 Якщо встановлено систему опалення, вона повинна відповідати пунктам 6.7.2.5.12–6.7.2.5.15 і таким вимогам:

a) максимальна робоча температура вбудованих або з'єднаних з корпусом нагрівальних елементів не повинна перевищувати максимальної розрахункової температури цистерни;

b) нагрівальні елементи повинні проектуватися, контролюватися й використовуватися таким чином, щоб температура вантажу речовини не могла перевищити максимальну розрахункову температуру цистерни або значення, при якому внутрішній тиск перевищує МДРТ; і

c) конструкції цистерни та її нагрівальні елементи повинні дозволяти оглядати корпус на предмет можливих наслідків перегріву.

6.9.2.2.3.4 Корпуси повинні складатися з таких елементів:

– лейнера;

– конструкційного шару;

– зовнішнього шару.

ПРИМІТКА: Елементи можуть бути об'єднані за умови дотримання всіх чинних функціональних критеріїв.

6.9.2.2.3.5 Лейнер — це внутрішній елемент корпусу, спроектований таким чином, щоб служити основним бар'єрним шаром, що забезпечує тривалий опір хімічного впливу речовин, що перевозяться, і перешкоджає будь-якій небезпечної реакції з вмістом або утворенню небезпечних сполук, а також будь-якому істотному зниженню міцності конструкційного шару в результаті дифузії продукту через лейнер. Хімічна сумісність повинна бути перевірена згідно з пунктом 6.9.2.7.1.3.

Лейнер може виготовлятися з АВП або термопластику.

6.9.2.2.3.6 Лейнери з АВП повинні включати такі два компоненти:

a) поверхневий шар («гель-покриття») — поверхневий шар з достатнім вмістом смоли, армований вуаллю, сумісною зі смолою й вмістом. Цей шар повинен містити не більше 30% волокна по масі й мати товщину не менше 0,25 мм і не більше 0,60 мм;

b) зміцнюючий шар (зміцнюючі шари) — один або кілька шарів загальною товщиною не менше 2 мм, що містить(ять) не менше 900 г/м² скломата або рубаних волокон з масовою часткою скловолокна не менше 30%, якщо еквівалентний рівень безпеки, продемонстровано при більш низькому вмісті скловолокна.

6.9.2.2.3.7 Якщо лейнер складається з термопластичних листів, вони повинні бути зварені в потрібну форму з використанням атестованої технології зварювання кваліфікованими зварениками. Зварені лейнери повинні мати шар електропровідного середовища, розміщений на нерідкій контактній поверхні зварених швів для полегшення випробувань на іскроутворення. Міцне зв'язування лейнерів з конструкційним шаром досягається шляхом використання відповідного методу.

6.9.2.2.3.8 Конструкційний шар повинен бути спроектований таким чином, щоб витримувати розрахункові навантаження відповідно до пунктів 6.7.2.2.12, 6.9.2.2.3.1, 6.9.2.3.2, 6.9.2.3.4 і 6.9.2.3.6.

6.9.2.2.3.9 Зовнішній шар смоли або фарби повинен забезпечувати достатній захист конструкційних шарів цистерни від впливу умов довкілля й експлуатації, в тому числі від ультрафіолетового випромінювання й сольового туману, а також від випадкового попадання бризок на вантажі.

6.9.2.2.3.10 Смоли

При виготовленні смоляних сумішей повинні суворо дотримуватися рекомендації постачальника. Можуть використовуватися такі види смол:

– ненасичені поліефірні смоли;

– вінілестерові смоли;

– епоксидні смоли;

– фенольні смоли;

– термопластичні смоли.

Температура теплової деформації (ТТД) смоли, визначається згідно з пунктом 6.9.2.7.1.1, повинна щонайменше на 20 °C перевищувати максимальну розрахункову температуру корпусу, що визначається в пункті 6.9.2.2.3.2, й у всіх випадках складати не менше 70 °C.

6.9.2.2.3.11 Армуючий матеріал

Армуючий матеріал для конструкційних шарів повинен підбиратися таким чином, щоб він відповідав вимогам, що пред'являються до конструкційного шару.

Лейнер повинен виконуватися зі скловолокна як мінімум типу С або ECR відповідно до стандарту ISO 2078:1993 + Amd 1:2015. Термопластичні вуалі можуть використовуватися при виготовленні лейнера лише за умови підтвердження їх сумісності з передбачуваним вмістом.

6.9.2.2.3.12 Добавки

Добавки, необхідні для обробки смол, такі як каталізатори, прискорювачі, отверджувачі й тиксотропні речовини, а також матеріали, використовувані для поліпшення якостей цистерни, такі як наповнювачі, барвники, пігменти тощо, не повинні викликати зниження міцності матеріалу, враховуючи термін експлуатації і робочі температури, на які розраховано тип конструкції.

6.9.2.2.3.13 Корпуси з АВП, їх кріпильні пристрої, а також їх експлуатаційне й конструктивне обладнання повинні проектуватися таким чином, щоб протягом розрахункового терміну експлуатації витримувати без втрати вмісту (без урахування газової фази вантажу, що виходить через газовипускні отвори) навантаження, зазначені в пунктах 6.7.2.2.12, 6.9.2.2.3, 6.9.2.3.2, 6.9.2.3.4 і 6.9.2.3.6.

6.9.2.2.3.14 Спеціальні вимоги до перевезення речовин з температурою спалаху не вище 60 °C

6.9.2.2.3.14.1 Цистерни з АВП, що використовуються для перевезення займистих рідин з температурою спалаху не вище 60 °C, повинні бути сконструйовані таким чином, щоб забезпечувати зняття статичної електрики з різних складаних частин щоб уникнути накопичення небезпечних електростатичних зарядів.

6.9.2.2.3.14.2 Величина поверхневого опору на внутрішній і зовнішній поверхнях корпусу, встановлена шляхом вимірювань, не повинна перевищувати 10⁹ Ом. Цього можна досягти шляхом використання добавок до смоли або установки міжшарових електропровідних листів, таких як металеві або вуглецеві сітки.

6.9.2.2.3.14.3 Опір розряду на землю, встановлений шляхом вимірювань, не повинен перевищувати 10⁷ Ом.

6.9.2.2.3.14.4 Всі елементи корпусу повинні мати електричний контакт один з одним, з металевими деталями експлуатаційного та конструктивного обладнання цистерни й з транспортним засобом. Опір між контактуючими елементами й обладнанням не повинен перевищувати 10 Ом.

6.9.2.2.3.14.5 Первинне вимірювання поверхневого опору й опору розряду на землю проводиться на кожній виготовленій цистерні або зразку корпусу згідно з процедурою, визнаною компетентним органом. У разі пошкодження корпусу, що потребує ремонту, електричний опір повинен бути виміряний повторно.

6.9.2.2.3.15 Цистерна повинна бути сконструйована таким чином, щоб без значної втрати вмісту витримувати вогневий вплив при повному охопленні полум'ям протягом 30 хвилин відповідно до вимог до випробувань, передбачених у пункті 6.9.2.7.1.5. За згодою компетентного органу випробування можна не проводити, якщо на основі результатів випробувань цистерн порівняльної конструкції можуть бути представлені достатні докази.

6.9.2.2.3.16 Технологія виготовлення корпусів з АВП

6.9.2.2.3.16.1 Для виготовлення корпусів з АВП повинні застосовуватися технології філаментного намотування, контактного формування, вакуумної інфузії або інші відповідні технології виробництва композитів.

6.9.2.2.3.16.2 Масовий вміст армуючих волокон наповнювача повинен перебувати у допуску +10% й –0% від масового вмісту, зазначеного в технологічній інструкції з виготовлення. Для армування корпусів повинні використовуватися один або кілька типів волокон, зазначених у пункті 6.9.2.2.3.11 і в технологічній інструкції з виготовлення.

6.9.2.2.3.16.3 Система смол повинна бути однією з систем смол, зазначених у пункті 6.9.2.2.3.10. Не допускається застосування наповнювачів, пігментів або барвників, які будуть змінювати природний колір смоли, за винятком випадків, передбачених технологічною інструкцією з виробництва.

6.9.2.3 Конструкційні критерії

6.9.2.3.1 Корпуси з АВП повинні мати конструкцію, для якої можливо виконати аналіз напружень математичними методами або виміряти їх експериментально за допомогою тензометрії або іншими методами, затвердженими компетентним органом.

6.9.2.3.2 Корпуси з АВП повинні бути сконструйовані та виготовлені таким чином, щоб витримувати випробувальний тиск. Для деяких речовин встановлено особливі положення у відповідній інструкції з переносних цистерн, зазначеній в стовпчику10 таблиці A глави 3.2 і викладеній в розділі 4.2.5, або в спеціальному положенні з переносних цистерн, зазначеному у стовпчику 11 таблиці A глави 3.2 і викладеному у підрозділі 4.2.5.3. Мінімальна товщина стінки корпусу з АВП не повинна бути менше товщини, зазначеної у підрозділі 6.9.2.4.

6.9.2.3.3 При дії зазначеного випробувального тиску максимальна відносна деформація при розтягуванні, виміряна в мм/мм в корпусі, не повинна призводити до утворення мікротріщин і, отже, не повинна перевищувати першої вимірюваної величини подовження при розриві або пошкодженні смоли, виміряної в ході випробувань на розтяг, приписаних відповідно до пункту 6.9.2.7.1.2 с).

6.9.2.3.4 При дії внутрішнього випробувального тиску, зовнішнього розрахункового тиску, вказаного в пункті 6.7.2.2.10, статичних навантажень, зазначених у пункті 6.7.2.2.12, і статичних сил ваги, спричинених вмістом з максимальною щільністю, зазначеною для даного типу конструкції, при максимальній мірі наповнення критерії руйнування (FC) в поздовжньому напрямку, в круговому напрямку й у будь-якому іншому напрямку в площині шарів композиційного матеріалу не повинні перевищувати такого значення:

де:

K = K₀ x K₁ x K₂ x K₃ x K₄ x K₅

де:

величина K становить не менше 4;

К₀ коефіцієнт запасу міцності. Для цистерн звичайної конструкції значення K₀ повинно бути не менше 1,5. Значення K₀ повинне бути помножене на коефіцієнт 2, якщо корпус не забезпечений захистом від пошкоджень, що складається з повного металевого каркаса, що включає поздовжні й поперечні конструкційні елементи;

К₁ коефіцієнт погіршення властивостей матеріалу внаслідок повзучості або старіння. Цей коефіцієнт розраховується за формулою:

де α — коефіцієнт повзучості і β — коефіцієнт старіння, визначений згідно з підпунктами е) і f) пункту 6.9.2.7.1.2 відповідно. При використанні в розрахунках коефіцієнти α і β повинні знаходитися в межах від 0 до 1.

В якості альтернативи для проведення процедури підтвердження з використанням чисельного аналізу, передбаченої в пункті 6.9.2.3.4, можна використовувати консервативне значення K₁ = 2 (це не позбавляє від необхідності проведення випробувань для визначення значень α і β);

К₂ коефіцієнт, що залежить від робочої температури й теплових властивостей смоли, визначається згідно з таким рівнянням з мінімальним значенням, що дорівнює 1:

К₂ = 1,25 – 0,0125 (ТТД – 70),

де ТТД — температура теплової деформації смоли в °C;

К₃ коефіцієнт втоми матеріалу; слід використовувати значення K₃ = 1,75, якщо компетентним органом не затверджена інша величина. У випадку динамічної конструкції, як зазначено в пункті 6.7.2.2.12, використовується значення K₃, що дорівнює 1,1;

К₄ коефіцієнт затвердіння смоли, що має такі значення:

1,0 якщо затвердіння проводиться за затвердженою технологією з відповідною документацією, а система забезпечення якості, описана в пункті 6.9.2.2.2, включає перевірку ступеня затвердіння для кожної переносної цистерни з АВП з використанням методу прямого вимірювання, наприклад, диференціальної скануючої калориметрії (ДСК), яка визначається відповідно до стандарту ISO 11357-2:2016, згідно з пунктом 6.9.2.7.1.2 h);

1,1 якщо формування термопластичної смоли або затвердіння термореактивної смоли проводиться за затвердженою технологією з відповідною документацією, а система забезпечення якості, описана в пункті 6.9.2.2.2, включає перевірку, залежно від конкретного випадку, характеристик формованої термопластичної смоли або ступеня затвердіння термореактивної смоли для кожної переносної цистерни з АВП з використанням методу непрямого вимірювання згідно з пунктом 6.9.2.7.1.2 h), наприклад, за допомогою випробування за методом Баркола відповідно до стандарту ASTM D2583:2013-03 або EN 59:2016, ТТД згідно зі стандартом ISO 75-1:2013, термомеханічного аналізу (ТМА) згідно зі стандартом ISO 11359-1:2014 або динамічного механічного аналізу (ДМА) згідно зі стандартом ISO 6721-11:2019;

1,5 в інших випадках;

К₅ коефіцієнт, що залежить від інструкції з переносних цистерн, що міститься у пункті 4.2.5.2.6:

1,0 для T1–T19;

1,33 для Т20;

1,67 для Т21−Т22.

Для перевірки того, що напруги в шарах корпусу нижче допустимих значень, слід провести процедуру підтвердження міцності конструкції з використанням чисельного аналізу й відповідного критерію руйнування композиційних матеріалів. Відповідними критеріями руйнування композиційних матеріалів є, зокрема, критерії Цай-Ву, Цай-Хілла, Хашина, Ямада-Сун, критерії теорії руйнування на основі інваріантних деформацій, критерії максимальної деформації або максимального напруження. За погодженням з компетентним органом допускаються інші критерії міцності. Метод проведення процедури підтвердження міцності конструкції та її результати повинні бути надані компетентному органу.

Допустимі значення визначаються за допомогою експериментів зі встановлення параметрів, що вимагаються вибраними критеріями руйнування в поєднанні з коефіцієнтом безпеки K, значеннями міцності, виміряними відповідно до пункту 6.9.2.7.1.2 з), і критеріями максимальної деформації при подовженні, передбаченими в пункті 6.9.2.3.5. Аналіз з'єднань повинен проводитися відповідно до допустимих значень, які визначаються в пункті 6.9.2.3.7, і значень міцності, виміряної відповідно до пункту 6.9.2.7.1.2 g). Вигин повинен розглядатися відповідно до пункту 6.9.2.3.6. Проектування отворів і металевих включень повинні розглядатися відповідно до пункту 6.9.2.3.8.

6.9.2.3.5 При будь-якому з навантажень, згаданих у пунктах 6.7.2.2.12 і 6.9.2.3.4, подовження в будь-якому напрямку не повинне перевищувати найменшу з наступних величин: величину, зазначену у поданій нижче таблиці, або 0,1 відносного подовження смоли при розриві, визначається за стандартом ISO 527-2:2012.

У таблиці нижче наведено приклади відомих меж.

Тип смоли	Максимальна деформація при напрузі (%)
Ненасичені поліефірні або фенольні	0,2
Вінілестерові	0,25
Епоксидні	0,3
Термопластичні	Див. пункт 6.9.2.3.3

6.9.2.3.6 При дії зовнішнього розрахункового тиску мінімальний коефіцієнт безпеки для лінійного аналізу вигину корпусу повинен бути таким, як визначено у відповідних правилах з посудин високого тиску, але не менше 3.

6.9.2.3.7 Зони склеювання й/або накладання шарів у місцях з'єднання, включаючи з'єднувальні стики торцевих днищ, з'єднання між обладнанням і корпусом, а також з'єднувальні стики хвилегасильних перегородок і перегородок з корпусом, повинні витримувати навантаження, зазначені в пунктах 6.7.2.2.12, 6.9.2.2.3.1, 6.9.2.3.2, 6.9.2.3.4 і 6.9.2.3.6. Щоб уникнути концентрації напружень в зонах з'єднань застосовувана конусність не повинна перевищувати 1:6. Міцність на зсув в місцях зазначених з'єднань з елементами цистерни повинна становити не менше:

де:

τ_R міцність з'єднання при міжшаровому зсуві відповідно до стандарту ISO 14130:1997 і Cor 1:2003;

Q навантаження на одиницю ширини з'єднання;

К коефіцієнт безпеки, який визначається відповідно до пункту 6.9.2.3.4;

l довжина накладання шарів у з'єднанні;

γ фактор впливу надрізу, що співвідносить середнє навантаження на з'єднання з піковим навантаженням в місці початку руйнування.

Інші методи розрахунку з'єднань допускаються після їх затвердження компетентним органом.

6.9.2.3.8 В корпусах з АВП дозволяється використовувати металеві фланці і їх затвори відповідно до вимог до конструкції, викладених в розділі 6.7.2. Отвори в корпусі з АВП повинні бути посилені, з тим щоб забезпечувалися, щонайменше, такі самі коефіцієнти безпеки при дії статичних і динамічних навантажень, зазначених у пунктах 6.7.2.2.12, 6.9.2.3.2, 6.9.2.3.4 і 6.9.2.3.6, як і коефіцієнти для самого корпусу. Кількість отворів повинна бути мінімальною. Відношення осей овальних отворів не повинне перевищувати 2.

Якщо металеві фланці або деталі з'єднані з корпусом з АВП шляхом склеювання, то до з'єднання між металом і АВП повинен застосовуватися метод характеристики, викладений у пункті 6.9.2.3.7. Якщо металеві фланці або деталі фіксуються альтернативним способом, наприклад різьбовими кріпильними з'єднаннями, то застосовуються відповідні положення чинного стандарту на ємності високого тиску.

6.9.2.3.9 Перевірочні розрахунки міцності корпусу робляться на основі скінченно-елементних моделей, які відтворюють орієнтацію й зони з'єднань конструкційних шарів корпусу з АВП, з'єднання корпусу з АВП і рами контейнера, а також отвори. Особливості повинні розглядатися з використанням відповідного методу згідно з чинними правилами з ємностей високого тиску.

6.9.2.4 Мінімальна товщина стінок корпусу

6.9.2.4.1 Мінімальна товщина стінок корпусу з АВП повинна підтверджуватися на підставі повірочних розрахунків міцності корпусу з урахуванням вимог до міцності, наведених у пункті 6.9.2.3.4.

6.9.2.4.2 Мінімальна товщина конструкційного шару корпусу з АВП повинна визначатися згідно з пунктом 6.9.2.3.4, однак у будь-якому разі мінімальна товщина конструкційного шару повинна становити не менше 3 мм.

6.9.2.5 Елементи обладнання для переносних цистерн з корпусом з АВП

Експлуатаційне обладнання, донні отвори, пристрої для скидання тиску, контрольно-вимірювальні прилади, опори, каркаси, підйомні та кріпильні пристосування переносних цистерн повинні відповідати вимогам пунктів 6.7.2.5–6.7.2.17. Якщо потрібно включити в корпус з АВП будь-які інші металеві елементи, то застосовуються положення пункту 6.9.2.3.8.

6.9.2.6 Офіційне затвердження типу конструкції

6.9.2.6.1 Офіційне затвердження типу конструкції переносних цистерн з АВП повинно проводитися відповідно до вимог підрозділу 6.7.2.18. До переносних цистерн з АВП повинні застосовуватися наступні додаткові вимоги.

6.9.2.6.2 Протокол випробувань прототипу для цілей офіційного затвердження типу конструкції додатково повинен містити такі відомості:

a) результати випробувань матеріалів, використовуваних для виготовлення корпусу з АВП, відповідно до вимог пункту 6.9.2.7.1;

b) результати випробування на удар падаючою кулею відповідно до вимог пункту 6.9.2.7.1.4;

c) результати випробування на вогнестійкість згідно з положеннями пункту 6.9.2.7.1.5.

6.9.2.6.3 Для контролю стану цистерни під час проведення періодичних перевірок застосовується програма перевірки експлуатаційного терміну служби, яка є частиною керівництва з експлуатації. Програма перевірки повинна бути зосереджена на критичних місцях напруги, виявлених в ході аналізу конструкції, виконаного відповідно до пункту 6.9.2.3.4. Метод перевірки повинен враховувати режим потенційного пошкодження в місці критичної напруги (наприклад, напруга при розтягуванні або напруга міжшарових з'єднань). Перевірка повинна являти собою поєднання візуального контролю й неруйнівних випробувань (наприклад, акустичної емісії, ультразвукової оцінки, термографічного аналізу). У разі використання нагрівальних елементів програма перевірки експлуатаційного терміну служби повинна передбачати можливість огляду корпусу або його репрезентативних місць з метою врахування наслідків перегріву.

6.9.2.6.4 Репрезентативний прототип цистерни повинен пройти зазначені нижче випробування. Для цієї мети експлуатаційне обладнання може бути за необхідності замінено іншим обладнанням.

6.9.2.6.4.1 Прототип перевіряється на предмет відповідності технічним вимогам до типу конструкції. Така перевірка включає внутрішній і зовнішній візуальний огляд та визначення основних розмірів.

6.9.2.6.4.2 Прототип, обладнаний тензометрами у всіх місцях високої напруги, визначених в ході процедури підтвердження міцності конструкції відповідно до пункту 6.9.2.3.4, піддається таким навантаженням з реєстрацією напруги:

a) прототип наповнюється водою до максимального ступеня наповнення. Результати вимірювань використовуються для калібрування розрахункових параметрів відповідно до пункту 6.9.2.3.4;

b) прототип, наповнений водою до максимального ступеня наповнення, піддається у всіх трьох напрямках статичним навантаженням, закріпленим на кутових елементах підстави, без додаткової маси, що прикладається зовні корпусу. Для порівняння з розрахунковими параметрами згідно з пунктом 6.9.2.3.4 зареєстровані напруги екстраполюються по відношенню до частково необхідних у пункті 6.7.2.2.12 і виміряних прискорень;

c) прототип наповнюється водою й піддається вказаному випробувальному тиску. Під таким навантаженням не повинно відбуватися видимих пошкоджень корпусу й витоку його вмісту.

Напруга, що відповідає вимірюванням рівня деформації, не повинна перевищувати мінімального коефіцієнта безпеки, розрахованого згідно з пунктом 6.9.2.3.4, за будь-якої з цих умов навантаження.

6.9.2.7 Додаткові положення, застосовні до переносних цистерн з АВП

6.9.2.7.1 Випробування матеріалів

6.9.2.7.1.1 Смоли

Величина відносного подовження смоли при розриві визначається відповідно до стандарту ISO 527-2:2012. Температура теплової деформації (ТТД) смоли визначається відповідно до стандарту ISO 75-1:2013.

6.9.2.7.1.2 Зразки корпусів

Перед проведенням випробувань всі покриття знімаються зі зразків. Якщо неможливо вирізати зразки з корпусу, допускається використовувати зразки-свідки. В ході випробувань повинні визначатися такі параметри:

a) товщина шаруватих матеріалів, з яких виготовлені стінки корпусу й днища;

b) масовий вміст і склад армуючого наповнювача композиту відповідно до стандарту ISO 1172:1996 або ISO 14127:2008, а також орієнтація й розташування армуючих шарів;

c) межу міцності на розрив, подовження при розриві й модулі пружності відповідно до стандарту ISO 527-4:1997 або ISO 527-5:2009 зразків корпусу, вирізаних в окружному і поздовжньому напрямках. Для зон корпусу з АВП випробування повинні проводитися на репрезентативних шаруватих матеріалах відповідно до стандарту ISO 527-4:1997 або ISO 527-5:2009, з тим щоб можна було оцінити придатність коефіцієнта безпеки (K). Для вимірювання межі міцності на розрив слід використовувати не менше шести зразків, і за величину межі міцності на розрив повинно бути прийнято середнє значення за винятком двох стандартних відхилень;

d) величина прогину і міцність на вигин, визначаються шляхом випробування на триточковий або чотириточковий вигин, проведеного відповідно до стандарту ISO 14125:1998 + Amd 1:2011 на зразку шириною не менше 50 мм з відстанню між опорами, що перевищує щонайменше в 20 разів товщину стінки. Повинно бути використано не менше п'яти зразків;

e) коефіцієнт повзучості α, який визначається на підставі середнього результату випробування принаймні двох зразків з описаної в підпункті d) конфігурацією, що піддаються умовам повзучості при триточковому або чотириточковому вигині при максимальній розрахунковій температурі, зазначеній в пункті 6.9.2.2.3.2, протягом 1000 годин. На кожному зразку повинно бути проведено таке випробування:

i) зразок поміщається в прилад для випробування на вигин, без прикладання навантаження, потім поміщається в піч при максимальній розрахунковій температурі й витримується протягом не менше 60 хвилин;

ii) до зразка, який випробують на вигин, додається навантаження відповідно до стандарту ISO 14125:1998 + Amd 1:2011 при вигинальній напрузі, що дорівнює міцності, яка визначається відповідно до підпункту d), поділеній на чотири. Підтримується механічне навантаження при максимальній розрахунковій температурі без перерви протягом не менше 1000 годин;

iii) вимірюється початковий прогин через шість хвилин після прикладання повного навантаження згідно з підпунктом e) ii). Зразок повинен залишатися під навантаженням на випробувальній установці;

iv) вимірюється кінцевий прогин через 1000 годин після прикладання повного навантаження згідно з підпунктом e) ii); та

v) обчислює коефіцієнт повзучості α шляхом ділення величини початкового прогину, виміряної відповідно до підпункту е) iii), на величину кінцевого прогину, виміряну відповідно до підпункту е) iv);

f) коефіцієнт старіння β, який визначається на підставі середнього результату випробування принаймні двох зразків з описаною в підпункті d) конфігурацією, що піддаються впливу статичного навантаження при триточковому або чотириточковому вигині в поєднанні з зануренням у воду при максимальній розрахунковій температурі, зазначеній в пункті 6.9.2.2.3.2, протягом 1000 годин. На кожному зразку повинно бути проведено таке випробування:

i) перед випробуванням або витримуванням зразки сушаться в печі при температурі 80 °C протягом 24 годин;

ii) до зразка додається навантаження при триточковому або чотириточковому вигині при температурі довкілля відповідно до стандарту ISO 14125:1998 + Amd 1:2011 при вигинальній напрузі, що дорівнює міцності, яка визначається відповідно до підпункту d), поділеній на чотири. Вимірюється початковий прогин через шість хвилин після прикладання повного навантаження. Зразок знімається з випробувальної установки;

iii) зразок без навантаження занурюється у воду при максимальній розрахунковій температурі на період витримування не менше 1000 годин без перерви. Після закінчення періоду витримування зразки знімаються, вологість підтримується при температурі довкілля, і випробування згідно з підпунктом f) iv) завершується протягом трьох днів;

iv) зразок піддається другому циклу програми статичного навантаження так само, як передбачено в підпункті f) (ii). Вимірюється кінцевий прогин через шість хвилин після прикладання повного навантаження. Зразок знімається з випробувальної установки; і

v) обчислюється коефіцієнт старіння β шляхом ділення величини початкового прогину, виміряної відповідно до підпункту f) ii), на величину кінцевого прогину, виміряну відповідно до підпункту f) iv);

g) міцність міжшарових з'єднань на зсув, вимірювана в ході випробування репрезентативних зразків відповідно до стандарту ISO 14130:1997;

h) ефективність формувальних характеристик термопластичної смоли або технологій затвердіння й пост-затвердіння термореактивної смоли, залежно від конкретного випадку, для шаруватих матеріалів, що визначається одним або кількома з таких методів:

i) прямим вимірюванням характеристик формованої термопластичної смоли або ступеня затвердіння термореактивної смоли: температури склування (T_g) або температури плавлення (T_m), яка визначається за допомогою диференціальної скануючої калориметрії (ДСК) відповідно до стандарту ISO 11357-2:2016; або

ii) непрямим вимірюванням характеристик формованої термопластичної смоли або ступеня затвердіння термореактивної смоли:

– ТТД відповідно до стандарту ISO 75-1:2013;

– T_g або T_m з використанням термомеханічного аналізу (ТМА) відповідно до стандарту ISO 11359-1:2014;

– динамічний механічний аналіз (ДМА) відповідно до стандарту ISO 6721-11:2019;

– випробування за методом Баркола відповідно до стандарту ASTM D2583:2013-03 або EN 59:2016.

6.9.2.7.1.3 Хімічна сумісність лейнера і поверхонь експлуатаційного обладнання, що вступають у хімічний контакт з речовинами, що підлягають перевезенню, повинна бути доведена за допомогою одного з наступних методів. Такий доказ повинен стосуватися всіх аспектів сумісності матеріалів корпусу та його обладнання з речовинами, що підлягають перевезенню, включаючи погіршення хімічних властивостей матеріалів корпусу, початок критичних реакцій в речовині, що міститься в ньому, і небезпечні реакції між корпусом і його вмістом.

a) Щоб встановити якесь погіршення властивостей матеріалу корпусу, взяті з корпусу репрезентативні зразки, включаючи будь-яку частину лейнера зі звареними швами, піддаються випробуванню на хімічну сумісність відповідно до стандарту EN 977:1997 протягом 1000 годин при 50 °C або при максимальній температурі, при якій певна речовина дозволена до перевезення. Допускається зниження міцності й модуля пружності, виміряних при випробуванні на вигин відповідно до стандарту EN 978:1997, не більше ніж на 25 % щодо характеристик зразка у вихідному стані. Не допускається поява тріщин, здуттів, точкової корозії, розшарувань в конструкційних шарах, відшарувань лейнера й шорсткостей.

b) За допомогою засвідчуваних і документованих даних про позитивні досліди, що свідчать про сумісність відповідних речовин, що перевозяться, з матеріалами корпусу, що стикаються з цими речовинами при заданих температурах, тимчасових і в інших відповідних умовах експлуатації.

c) За допомогою технічних даних, взятих з відповідних публікацій, стандартів або інших джерел, прийнятних для компетентного органу.

d) За погодженням з компетентним органом можуть використовуватися інші методи підтвердження хімічної сумісності.

6.9.2.7.1.4 Випробування на удар падаючою кулею відповідно до стандарту EN 976-1:1997

Прототип піддається випробуванню на удар падаючою кулею відповідно до стандарту EN 976-1:1997, № 6.6. При цьому не повинно бути видимих пошкоджень всередині або зовні цистерни.

6.9.2.7.1.5 Випробування на вогнестійкість

6.9.2.7.1.5.1 Репрезентативний прототип цистерни з його експлуатаційним і конструктивним обладнанням, наповнений водою до 80 % його максимальної місткості, піддається протягом 30 хвилин повному охопленню полум'ям з використанням відкритого резервуара, наповненого пічним паливом, або будь-якого іншого виду вогню, що діє так само. Вогонь повинен бути еквівалентним теоретичному вогню з температурою полум'я 800 °C, відносною випромінювальною здатністю 0,9, а також для цистерн — коефіцієнтом теплопередачі 10 Вт/(м² К) та поглинальною здатністю поверхні 0,8. Мінімальний чистий тепловий потік 75 кВт/м² повинен бути відкалібрований відповідно до стандарту ISO 21843:2018. Резервуар повинен мати розміри, що перевищують розміри цистерни не менше ніж на 50 см з кожного боку, а відстань між рівнем поверхні палива й корпусом цистерни повинна знаходитися в межах 50–80 см. Інші елементи цистерни, розташовані нижче рівня рідини, включаючи отвори й затвори, повинні залишатися герметичними, за винятком незначного просочування.

6.9.2.8 Перевірки й випробування

6.9.2.8.1 Перевірки й випробування переносних цистерн з АВП повинні проводитися відповідно до положень підрозділу 6.7.2.19. Крім того, зварені термопластичні лейнери повинні піддаватися випробуванню на іскроутворення згідно з відповідним стандартом після випробувань під тиском, що проводяться в рамках періодичних перевірок, зазначених у пункті 6.7.2.19.4.

6.9.2.8.2 Крім того, початкові та періодичні перевірки повинні проводитися відповідно до програми перевірки експлуатаційного терміну служби й будь-якими пов'язаними з нею методами перевірки, передбаченими в пункті 6.9.2.6.3.

6.9.2.8.3 В ході первинної перевірки та випробування повинно бути встановлено, що виготовлення цистерни здійснювалося відповідно до системи забезпечення якості, передбаченої в пункті 6.9.2.2.2.

6.9.2.8.4 Крім того, під час перевірки корпусу розташування зон, що обігріваються нагрівальними елементами, повинно бути зазначено або маркіровано, зазначено на конструкторських кресленнях або зроблено видимим з використанням відповідного методу (наприклад, інфрачервоного випромінювання). При огляді корпусу повинні враховуватись наслідки перегріву, корозії, ерозії, надлишкового тиску й механічного перевантаження.

6.9.2.9 Збереження зразків

Зразки корпусу (наприклад, вирізаного люка) кожної виготовленої цистерни зберігаються для майбутньої перевірки цистерни та її корпусу протягом п'яти років з дати попередньої перевірки й випробування й до успішного завершення необхідної п'ятирічної періодичної перевірки.

6.9.2.10 Маркування

6.9.2.10.1 До переносних цистерн з корпусом з АВП застосовуються вимоги пункту 6.7.2.20.1, за винятком вимог підпункту f) i) пункту 6.7.2.20.1.

6.9.2.10.2 Інформація, що вимагається в підпункті f) i) пункту 6.7.2.20.1, повинна бути такою: «Конструкційний матеріал корпусу: армована волокном пластмаса», армуюче волокно, наприклад «Армування: Е-скло», і смола, наприклад «Смола: вінілефірна».

6.9.2.10.3 До переносних цистерн з корпусом з АВП застосовуються вимоги пункту 6.7.2.20.2.

ГЛАВА 6.10

ВИМОГИ ДО ВИГОТОВЛЕННЯ, ОБЛАДНАННЯ, ОФІЦІЙНОГО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТИПУ, ПЕРЕВІРКИ Й МАРКУВАННЯ ВАКУУМНИХ ЦИСТЕРН ДЛЯ ВІДХОДІВ

ПРИМІТКА 1: Відносно переносних цистерн і багатоелементних газових контейнерів (БЕГК) «UN» див. главу 6.7; відносно вбудованих цистерн (автоцистерн), знімних цистерн, контейнерів-цистерн і знімних кузовів-цистерн, корпуси яких виготовлені з металевих матеріалів, а також транспортних засобів-батарей і багатоелементних газових контейнерів (БЕГК), за винятком БЕГК «UN», див. главу 6.8; відносно цистерн із армованих волокном пластмас див. главу 6.9 або главу 6.13, в залежності від обставин.

ПРИМІТКА 2: Ця глава застосовується до вбудованих цистерн, знімних цистерн, контейнерів-цистерн і знімних кузовів-цистерн.

6.10.1 Загальні положення

6.10.1.1 Визначення

ПРИМІТКА: Цистерна, що повністю задовольняє вимогам глави 6.8, не вважається «вакуумною цистерною для відходів».

6.10.1.1.1 Термін «захищена зона» означає наступні зони:

а) у нижній частині цистерни: сектор кута 60° по обидві сторони від нижньої утворюючої;

b) у верхній частині цистерни: сектор кута 30° по обидві сторони від верхньої утворюючої;

c) поверхня переднього днища цистерни на автомобілях;

d) на задньому днищі цистерни: захищений простір для втопленого в корпус пристрою, передбаченого в розділі 9.7.6.

6.10.1.2 Сфера застосування

6.10.1.2.1 Спеціальні вимоги розділів 6.10.2–6.10.4 доповнюють або змінюють главу 6.8 і застосовуються до вакуумних цистерн для відходів.

Вакуумні цистерни для відходів можуть мати днища, що відкриваються, якщо, згідно з вимогами глави 4.3, допускається злив речовин, що перевозяться, знизу (позначені літерою «А» або «В» у третій частині коду цистерни, зазначеного в стовпчику 12 таблиці А глави 3.2, відповідно до вимог пункту 4.3.4.1.1).

Вакуумні цистерни для відходів повинні відповідати всім вимогам глави 6.8, за винятком випадків, коли спеціальним положенням, що міститься в цій главі, приписано інше. Однак вимоги пунктів 6.8.2.1.19, 6.8.2.1.20 і 6.8.2.1.21 не застосовуються.

6.10.2 Конструкція

6.10.2.1 Цистерни конструюються у розрахунку на тиск, який в 1,3 рази перевищує тиск наповнення або спорожнювання, але становить не менше 400 кПа (4 бар) (манометричний тиск). Під час перевезення речовин, для яких у главі 6.8 вказано більш високий розрахунковий тиск цистерни, повинен застосовуватися цей більш високий тиск.

6.10.2.2 Цистерни конструюються розраховуючи на внутрішнє розрідження в 100 кПа (1 бар).

6.10.3 Елементи обладнання

6.10.3.1 Елементи обладнання розташовуються таким чином, щоб вони були захищені від будь-якої небезпеки зриву або ушкодження під час перевезення або вантажно-розвантажувальних робіт. Ця вимога може бути виконана шляхом розташування обладнання в так званій «захищеній зоні» (див. пункт 6.10.1.1.1).

6.10.3.2 Система спорожнювання знизу корпусів може складатися із зовнішнього трубопроводу із запірним клапаном, розташованим якнайближче до корпусу, і другого затвора у вигляді глухого фланця або іншого еквівалентного пристрою.

6.10.3.3 Положення й напрямок закриття запірного(их) клапана(ів), з’єднаного(их) з корпусом або з будь-якою секцією корпусу, розділеного на секції, повинні бути чітко позначені, при цьому повинна бути можливість їх перевірки з землі.

6.10.3.4 Для уникнення будь-якої втрати вмісту у випадку ушкодження зовнішньої арматури наповнення й спорожнювання (труб, бічних запірних пристроїв) внутрішній запірний клапан або перший зовнішній запірний клапан (коли це застосовно) і його сідло повинні бути захищені від небезпеки зриву під впливом зовнішніх навантажень або повинні мати таку конструкцію, яка могла б витримувати ці навантаження. Пристрої наповнення й спорожнювання (включаючи фланці або різьбові заглушки) і запобіжні ковпаки (якщо такі є) повинні бути надійно захищені від випадкового відкривання.

6.10.3.5 Цистерни можуть мати відкривні днища. Відкривні днища повинні задовольняти наступним вимогам:

а) конструкція днищ повинна забезпечувати їх герметичне закривання;

b) повинна бути виключена можливість їх випадкового відкривання;

c) якщо механізм відкривання має електричний привод, то у випадку аварійного припинення подачі електроенергії днище повинно залишатися надійно закритим;

d) повинен бути встановлений запобіжний або блокувальний пристрій, що перешкоджає відкриванню днища у випадку збереження в цистерні залишкового тиску. Ця вимога не застосовується до днищ, що відкриваються, з електричним приводом, якщо їх функціонування надійно контролюється. У цьому випадку пристрої керування повинні функціонувати в режимі автоматичного спостереження й знаходитися в такому місці, щоб оператор мав можливість постійно стежити за рухом днища й не піддавався небезпеці під час його відкривання й закривання; і

e) повинен бути передбачений захист днища, що відкривається, який запобігає його відкриванню під впливом навантажень, що виникають при перекиданні транспортного засобу, контейнера-цистерни або знімного кузова-цистерни.

6.10.3.6 Вакуумні цистерни для відходів, обладнані поршневим виштовхувачем, призначеним для полегшення очищення або спорожнювання цистерни, повинні мати стопорні пристрої, що запобігають випаданню поршневого виштовхувача із цистерни в кожному з його робочих положень у випадку прикладання до нього зусилля, що дорівнює максимальному робочому тиску цистерни. Максимально припустимий робочий тиск цистерн або секцій, оснащених пневматичним поршневим виштовхувачем, не повинен перевищувати 100 кПа (1,0 бар). Поршневий виштовхувач повинен виготовлятися в такий спосіб і з таких матеріалів, щоб при його переміщенні не створювалося джерела займання.

Поршневий виштовхувач може використовуватися в якості розділової перегородки, якщо він нерухомо закріплений. Якщо який-небудь елемент кріплення поршневого виштовхувача знаходиться із зовнішньої сторони цистерни, він повинен установлюватися таким чином, щоб забезпечувався його захист від випадкового ушкодження.

6.10.3.7 Цистерни можуть бути обладнані усмоктувальними штангами, якщо:

a) штанга має внутрішній або зовнішній запірний клапан, установлений безпосередньо на корпусі або на патрубку, привареному до корпусу; між корпусом або патрубком і зовнішнім запірним клапаном може бути встановлене поворотне зубчасте колесо, якщо воно розташоване в захищеній зоні і якщо пристрій керування запірним клапаном захищено кожухом або кришкою від небезпеки зриву в результаті впливу зовнішніх навантажень;

b) запірний клапан, передбачений у підпункті a), установлено таким чином, щоб неможливо було здійснювати перевезення у випадку, якщо він знаходиться у відкритому положенні; і

c) штангу сконструйовано таким чином, щоб цистерна не давала течі в результаті випадкового удару об штангу.

6.10.3.8 На цистернах установлюється наступне додаткове експлуатаційне обладнання:

a) випускний патрубок насоса/ексгаустера, що забезпечує відвід будь-яких легкозаймистих або токсичних пар у місце, де вони не будуть створювати небезпеки;

ПРИМІТКА: Ця вимога може бути виконана, наприклад, шляхом використання труби з виходом у верхній частині або випускного отвору в нижній частині, оснащеного патрубком, що дозволяють приєднати шланг.

b) полум’япереривальний пристрій на всіх отворах вакуумного насоса/ексгаустера, який може стати джерелом займання і який установлюється на цистерні, використовуваній для перевезення легкозаймистих відходів, або цистерна повинна бути стійкою до ударного тиску вибуху, що означає здатність витримувати без витоку, але з можливою деформацією вибух у результаті переносу полум’я;

c) насоси, здатні створювати надлишковий тиск, обладнуються захисним пристроєм, установлюваним на трубопроводі, який може знаходитися під тиском. Цей пристрій встановлюється на спрацьовування при тиску, що не перевищує максимального робочого тиску цистерни;

d) між корпусом або вихідним отвором пристрою захисту від переповнення, установленого на корпусі, і трубопроводом, що з’єднує корпус із насосом/ексгаустером, установлюється запірний клапан;

e) цистерна обладнується відповідним манометром/вакуумметром, який установлюється в такому положенні, щоб його показання могли легко зчитуватися оператором насосу/ексгаустеру. Шкала манометра повинна мати контрольну поділку, що відповідає максимальному робочому тиску цистерни;

f) цистерна або кожна її секція, якщо вона розділена на секції, повинні бути оснащені рівнеміром. У якості рівнемірів можуть використовуватися скляні рівнеміри й рівнеміри з іншого придатного прозорого матеріалу, якщо:

i) вони є частиною стінки цистерни й мають опірність тиску, порівнянну з опірністю цистерни; або якщо вони встановлені із зовнішньої сторони цистерни;

ii) верхня й нижня з’єднувальні арматури цистерни обладнані запірними клапанами, установленими безпосередньо на корпусі й таким чином, що перевезення при їх відкритому положенні неможливо;

iii) вони придатні для використання при максимальному робочому тиску цистерни; і

iv) вони розташовані так, що виключається можливість їх випадкового ушкодження.

6.10.3.9 Корпуси вакуумних цистерн для відходів повинні бути обладнані запобіжним клапаном із установленою перед ним розривною мембраною.

Клапан повинен автоматично відкриватися при тиску, що становить 0,9−1,0 випробувального тиску цистерни, на якій він установлений. Забороняється використання клапанів, що спрацьовують під впливом власної ваги, або клапанів із противагою.

Розривна мембрана повинна розриватися не раніше того моменту, коли буде досягнуто тиск, при якому клапан починає відкриватися, і не пізніше того моменту, коли цей тиск досягне випробувального тиску цистерни, на якій вона встановлена.

Запобіжні пристрої повинні бути сконструйовані так, щоб вони могли витримувати динамічні навантаження, включаючи удар від сплеску рідини.

У просторі між розривною мембраною й запобіжним клапаном повинно бути встановлено манометр або інший відповідний вимірювальний прилад для виявлення розриву, проколу або течі в мембрані, які здатні порушити спрацьовування запобіжного клапана.

6.10.4 Перевірка

Вакуумні цистерни для відходів повинні піддаватися, крім перевірки відповідно до пункту 6.8.2.4.3, внутрішньому огляду не пізніше ніж через кожні три роки у випадку вбудованих і знімних цистерн і не пізніше ніж через кожні два з половиною роки у випадку контейнерів-цистерн і знімних кузовів-цистерн.

ГЛАВА 6.11

ВИМОГИ ДО КОНСТРУКЦІЇ, ВИГОТОВЛЕННЯ, ПЕРЕВІРКИ Й ВИПРОБУВАНЬ КОНТЕЙНЕРІВ ДЛЯ МАСОВИХ ВАНТАЖІВ

6.11.1 (Зарезервовано)

6.11.2 Сфера застосування й загальні вимоги

6.11.2.1 Контейнери для масових вантажів і їх експлуатаційне й конструктивне обладнання повинні бути сконструйовані й виготовлені таким чином, щоб витримувати без втрати вмісту внутрішній тиск умісту й навантаження, що виникають у нормальних умовах навантаження-розвантаження й перевезення.

6.11.2.2 Якщо контейнер обладнаний розвантажувальним клапаном, то цей клапан повинен бути здатен закріплюватися в закритому положенні, і вся розвантажувальна система повинна бути належним чином захищена від ушкоджень. Клапани з важільними затворами повинні охоронятися від випадкового відкривання, і їх відкрите або закрите положення повинно бути чітко позначено.

6.11.2.3 Код для позначення типів контейнерів для масових вантажів

У нижченаведеній таблиці зазначені коди, які повинні використовуватися для позначення типів контейнерів для масових вантажів:

Тип контейнерів для масових вантажів	Код
Критий брезентом контейнер для масових вантажів	BK1
Закритий контейнер для масових вантажів	BK2
М’який контейнер для масових вантажів	BK3

6.11.2.4 З метою урахування досягнень науково-технічного прогресу компетентний орган може розглянути можливість використання альтернативних приписів, що забезпечують щонайменше рівноцінний рівень безпеки в порівнянні з тим рівнем, який забезпечується відповідно до вимог цієї глави.

6.11.3 Вимоги до конструкції, виготовлення, перевірки й випробувань контейнерів, що відповідають положенням КБК, використовуваним у якості контейнерів для масових вантажів BK1 або BK2

6.11.3.1 Вимоги до конструкції й виготовлення

6.11.3.1.1 Викладені в цьому підрозділі загальні вимоги до конструкції й виготовлення вважаються виконаними в тому випадку, якщо контейнер для масових вантажів відповідає вимогам стандарту ISO 1496-4:1991 «Вантажні контейнери серії 1 – Технічні вимоги й методи випробування – Частина 4: Контейнери для сипучих вантажів без тиску», і якщо контейнер непроникний для сипучих речовин.

6.11.3.1.2 Контейнери, сконструйовані й випробувані відповідно до стандарту ISO 1496-1:1990 «Вантажні контейнери серії 1 – Технічні вимоги й методи випробування – Частина 1: Контейнери загального призначення», повинні бути оснащені експлуатаційним обладнанням, яке, включаючи його з’єднання з контейнером, призначене для посилення торцевих стінок і підвищення, за необхідності, міцності в поздовжньому напрямку з метою виконання відповідних вимог стандарту ISO 1496-4:1991, що стосуються випробувань.

6.11.3.1.3 Контейнери для масових вантажів повинні бути непроникними для сипучих речовин. Якщо для забезпечення непроникності контейнера для сипучих речовин використовується вкладиш, то він повинен бути виготовлений з придатного матеріалу. Міцність матеріалу вкладиша і його конструкція повинні відповідати місткості контейнера і його передбачуваному призначенню. З’єднання й затвори вкладиша повинні витримувати тиск і динамічний впливи, які можуть виникати в нормальних умовах навантаження-розвантаження й перевезення. У випадку вентильованих контейнерів для масових вантажів вкладиш не повинен перешкоджати функціонуванню вентиляційних пристроїв.

6.11.3.1.4 Експлуатаційне обладнання контейнерів для масових вантажів, що спорожнюються шляхом перекидання, повинно бути здатне витримувати загальну масу наповнення в перекинутому положенні.

6.11.3.1.5 Будь-який знімний дах або будь-яка бічна або торцева стінка або секція даху повинні бути обладнані запірними пристроями із запобіжними пристосуваннями, що показують положення «закрито» особі, що знаходиться на рівні землі.

6.11.3.2 Експлуатаційне обладнання

6.11.3.2.1 Пристрої для наповнення й розвантаження повинні бути сконструйовані й розміщені таким чином, щоб вони були захищені від небезпеки зриву або ушкодження під час перевезення й навантаження-розвантаження. Пристрої для наповнення й розвантаження повинні бути забезпечені від випадкового відкривання. Положення «відкрито» й «закрито» і напрямок закриття повинно бути чітко вказано.

6.11.3.2.2 Ущільнення отворів повинні бути зроблені таким чином, щоб виключалася можливість будь-якого ушкодження в результаті експлуатації, наповнення й спорожнювання контейнера для масових вантажів.

6.11.3.2.3 Якщо необхідне вентилювання, контейнери для масових вантажів повинні бути обладнані вентиляційними пристроями, що забезпечують повітрообмін шляхом природної конвекції, наприклад за допомогою отворів, або шляхом використання активних елементів, наприклад вентиляторів. Система вентиляції повинна бути розрахована таким чином, щоб запобігати виникненню в контейнері в будь-який момент негативного тиску. Елементи вентиляційної системи контейнерів для масових вантажів, призначених для перевезення легкозаймистих речовин або речовин, що виділяють займисті гази або пари, повинні бути сконструйовані таким чином, щоб вони не були джерелом загоряння.

6.11.3.3 Перевірки й випробування

6.11.3.3.1 Контейнери, що використовуються, обслуговуються або затверджені як контейнери для масових вантажів відповідно до вимог цього розділу, повинні випробовуватися й затверджуватися відповідно до КБК.

6.11.3.3.2 Контейнери, використовувані й кваліфіковані як контейнери для масових вантажів, повинні проходити періодичні перевірки відповідно до КБК.

6.11.3.4 Маркування

6.11.3.4.1 Контейнери, використовувані як контейнери для масових вантажів, повинні мати маркування у вигляді таблички про допущення за умовами безпеки відповідно до КБК.

6.11.4 Вимоги до конструкції, виготовлення й затвердження контейнерів для масових вантажів BK1 або BK2, крім контейнерів, що відповідають положенням КБК

ПРИМІТКА: Коли контейнери, що відповідають положенням цього розділу, використовуються для перевезення твердих речовин навалом/насипом, у транспортному документі повинен бути зроблений наступний запис:

«Контейнер для масових вантажів ВK(х), затверджено компетентним органом…» (див. пункт 5.4.1.1.17).

6.11.4.1 Контейнери для масових вантажів, охоплювані цим розділом, включають відкриті корзини, морські контейнери для масових вантажів, бункери для перевезення вантажів навалом/насипом, знімні кузови, коритоподібні контейнери, контейнери на котковій опорі й вантажні відділення транспортних засобів.

ПРИМІТКА: Ці контейнери для масових вантажів також включають контейнери, що відповідають положенням опублікованих МСЗ IRS 50591 (Знімні кузови для горизонтального перевантаження – Технічні вимоги, які повинні виконуватися під час міжнародних перевезень)¹ і IRS 50592 (Інтермодальні транспортні одиниці для вертикального перевантаження (крім напівпричепів), придатні для перевезення в залізничних вагонах – Мінімальні вимоги)², згаданих у пункті 7.1.3 і не відповідають положенням КБК.

6.11.4.2 Ці контейнери для масових вантажів повинні бути сконструйовані й виготовлені таким чином, щоб вони були достатньо міцними й витримували удари й навантаження, що зазвичай виникають під час перевезення, у тому числі, коли це застосовно, під час перевантаження з одного виду транспорту на інший.

6.11.4.3 (Зарезервовано)

6.11.4.4 Ці контейнери для масових вантажів повинні бути затверджені компетентним органом, і затвердження повинно включати код для позначення типів контейнерів для масових вантажів відповідно до пункту 6.11.2.3 і відповідні вимоги відносно перевірки й випробувань.

6.11.4.5 Якщо для втримання небезпечних вантажів необхідно використовувати вкладиш, вкладиш повинен відповідати положенням пункту 6.11.3.1.3.

6.11.5 Вимоги до конструкції, виготовлення, перевірки й випробувань м’яких контейнерів для масових вантажів BK3

6.11.5.1 Вимоги до конструкції й виготовлення

6.11.5.1.1 М’які контейнери для масових вантажів повинні бути непроникними для сипучих речовин.

6.11.5.1.2 М’які контейнери для масових вантажів повинні бути повністю закритими для уникнення випуску вмісту.

6.11.5.1.3 М’які контейнери для масових вантажів повинні бути водонепроникними.

6.11.5.1.4 Частини м’якого контейнера для масових вантажів, які знаходяться у безпосередньому стиканні з небезпечними вантажами:

а) не повинні піддаватися впливу цих небезпечних вантажів або значною мірою втрачати свою міцність у результаті такого впливу;

b) не повинні викликати небезпечного ефекту, наприклад каталізувати реакцію або реагувати з небезпечними вантажами; і

с) не повинні допускати витоку небезпечних вантажів, який міг би становити небезпеку в нормальних умовах перевезення.

6.11.5.2 Експлуатаційне обладнання й транспортно-завантажувальні пристосування

6.11.5.2.1 Пристрої для наповнення й розвантаження повинні бути сконструйовані таким чином, щоб вони були захищені від ушкодження під час перевезення й навантаження/розвантаження. Пристрої для наповнення й розвантаження повинні бути забезпечені від випадкового відкривання.

6.11.5.2.2 Стропи м’якого контейнера для масових вантажів, якщо такі є, повинні витримувати тиск і динамічні навантаження, які можуть виникати в нормальних умовах навантаження/розвантаження й перевезення.

6.11.5.2.3 Транспортно-завантажувальні пристосування повинні бути достатньо міцними, щоб витримувати кількаразове використання.

6.11.5.3 Перевірки й випробування

6.11.5.3.1 Тип конструкції кожного м’якого контейнера для масових вантажів повинен бути випробуваний, як передбачено в розділі 6.11.5, відповідно до процедур, установлених компетентним органом, який санкціонує нанесення маркування, і повинен бути офіційно затверджений цим компетентним органом.

6.11.5.3.2 Випробування повинні повторюватися, крім того, при кожній зміні типу конструкції, що веде до зміни конструкції, матеріалу або способу виготовлення м’якого контейнера для масових вантажів.

6.11.5.3.3 Випробуванням повинні піддаватися м’які контейнери для масових вантажів, підготовлені так само, як вони готуються для перевезення. М’які контейнери для масових вантажів повинні наповнюватися до максимальної маси, при якій вони можуть використовуватися, і вміст повинен бути рівномірно розподілений. Речовини, які будуть перевозитися в м’якому контейнері для масових вантажів, можуть замінятися іншими речовинами, за винятком випадків, коли це може зробити недійсними результати випробувань. Якщо використовується інша речовина, вона повинна мати ті ж самі фізичні характеристики (маса, розмір часток і т.д.), що й речовина, яка буде перевозитися. Для досягнення необхідної загальної маси м’якого контейнера для масових вантажів допускається використання добавок, таких як мішки зі свинцевим дробом, якщо вони розміщені таким чином, що це не вплине на результати випробувань.

6.11.5.3.4 М’які контейнери для масових вантажів повинні виготовлятися й випробовуватися відповідно до програми гарантії якості, що задовольняє компетентний орган, для того щоб кожний виготовлений м’який контейнер для масових вантажів відповідав вимогам цієї глави.

6.11.5.3.5 Випробування на падіння

6.11.5.3.5.1 Застосування

Проводиться на всіх типах м’яких контейнерів для масових вантажів як випробування типу конструкції.

6.11.5.3.5.2 Підготовка до випробування

М’який контейнер для масових вантажів повинен бути наповнений до його максимально припустимої маси брутто.