Свідоцтво про допущення vs погодження маршруту
Свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів потрібно для підтвердження того, що транспортні засоби відповідають вимогам ДОПНВ/ADR. А погодження маршруту дорожнього перевезення небезпечних вантажів видається компетентними органами країн-учасниць угоди тільки якщо транспортні засоби перевозять вантажі підвищеної небезпеки. Очевидно, що ці документ служать для різних цілей, проте деякі перевізники вважають, що вони пов’язані й повинні бути на транспортному засобі під час перевезення.
Чи так це насправді?
Погодження маршруту дорожнього перевезення небезпечних вантажів
Насамперед нагадуємо, що такий документ ДОПНВ/ADR взагалі не передбачений. Установлено, однак, що обмежувати проїзд транспортних засобів з небезпечними вантажами по автомобільних дорогах мають право компетентні органи країн-учасниць угоди. Робиться це різними способами, виходячи з міркувань безпеки. В одних країнах – це дорожні знаки, а в інших (в основному в колишніх республіках Радянського Союзу, наприклад, в Україні, Росії, Казахстані й ін.) – погодження маршрутів, спеціальні дозволи й інші дозвільні документи. Маршрутний листок на деякі вантажі в певних випадках потрібен й у Німеччині.
В Україні погодження маршруту дорожнього перевезення небезпечних вантажів потрібне тільки під час перевезення вантажів підвищеної небезпеки. Це ті вантажі, які можуть використовуватися в терористичних цілях. Їх перелік наведено в розділі 1.10.3 ДОПНВ/ADR.
Таким чином, якщо небезпечний вантаж не відноситься до вантажів підвищеної небезпеки, то погодження маршруту дорожнього перевезення небезпечних вантажів не потрібно.
Свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів
Свідоцтво про допущення видається для підтвердження відповідності транспортних засобів вимогам ДОПНВ/ADR. Відповідно до положень розділів 8.1.2, 9.1.2 і 9.1.3 ДОПНВ/ADR свідоцтво про допущення необхідно для транспортних засобів EX/II, EX/III, MEMU, FL і АТ під час перевезення небезпечних вантажів:
- класу 1 «Вибухові речовини й вироби», у кількостях, що перевищують максимальні значення, зазначені в підрозділі ДОПНВ/ADR («Правило 1000 пунктів»);
- в автоцистернах місткістю більше 1 м3;
- у транспортних засобах зі знімними цистернами місткістю більше 1 м3;
- у транспортних засобах-батареях загальною місткістю більше 1 м3;
- у транспортних засобах для перевезення контейнерів-цистерн і переносних цистерн індивідуальною місткістю більше 3 м3;
- у транспортних засобах для перевезення багатоелементних газових контейнерів індивідуальною місткістю більше 3 м3;
- у змішувально-зарядних машинах (MEMU).
Таким чином, якщо згідно з ДОПНВ/ADR необов'язково використовувати для перевезення небезпечного вантажу транспортні засоби EX/II, EX/III, MEMU, FL або АТ, то свідоцтво про допущення не потрібно. Це стосується рівною мірою як внутрішніх, так і міжнародних перевезень.
Висновок із усього цього тільки один: свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення й погодження маршруту дорожнього перевезення ніяк не пов'язані між собою
Є звичайно випадки, коли обидва ці документи повинні бути на транспортній одиниці під час перевезення небезпечного вантажу. Наприклад, під час перевезення бензину в цистерні в кількості більше 3000 літрів.
Буває й так, що на транспортній одиниці під час перевезення небезпечного вантажу потрібен тільки один із цих документів. Наприклад, під час перевезення дизельного палива в автоцистерні повинно бути свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, а під час перевезення хлору в балонах – погодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу.
Однак найчастіше під час перевезення небезпечного вантажу взагалі не потрібен ні той, ні інший документ. Наприклад, під час перевезення аміачної селітри в мішках або кисню в балонах.
