Єврокуби: переваги й складності їх використання під час перевезення небезпечних вантажів
Єврокубами зазвичай називають складені контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів із пластмасовою внутрішньою ємністю (у ДОПНВ 2019 вони позначені як КСМ).
Єврокуби широко використовуються для перевезення хімічної продукції в усьому світі, що обумовлено рядом переваг. По-перше, їх використання дозволяє відправникам без значних витрат безпечно перевозити широкий спектр небезпечних вантажів різними видами транспорту. По-друге, модульна конструкція єврокубів полегшує їх укладання й забезпечує безпечну обробку. І по-третє, єврокуби можна використовувати для перевезення кілька разів, але тільки якщо їх не пошкоджено.
Слід розрізняти єврокуби для безпечних і небезпечних вантажів. Єврокуби для перевезення небезпечних хімічних речовин повинні під час перевезення відповідати численним вимогам ДОПНВ/ADR, які стосуються як конструкції єврокубів, так і їх експлуатації. Ці вимоги застосовуються для забезпечення безпеки всіх учасників перевезення небезпечних вантажів та інших учасників дорожнього руху. Не дозволяється приймати до перевезення небезпечні вантажі в єврокубах, якщо не виконано всі встановлені вимоги. Незважаючи на це, в Україні, на жаль, ці вимоги повсюди порушуються.
Зупинимося на них докладніше.
Вимоги до маркування єврокубів для небезпечних вантажів
Насамперед єврокуби для перевезення небезпечних вантажів повинні мати відповідний маркувальний знак, що починається із символу ООН для тари. Маркувальний знак підтверджує, що даний єврокуб відповідає типу конструкції, який успішно витримав випробування й відповідає вимогам ДОПНВ/ADR, що стосуються виготовлення, але не використання. Тому самі маркувальні знаки не обов'язково підтверджують, що даний єврокуб може бути використаний для визначеної речовини.
Під час експлуатації маркувальний знак дозволяє перевірити, що відправник вантажу або пакувальник використовували той тип тари, який передбачено для вантажу положеннями ДОПНВ/ADR. Навантажувач та /або перевізник зобов'язаний перевірити наявність на єврокубі необхідного маркування.
Періодичні перевірки єврокубів для небезпечних вантажів
Відповідно до положень ДОПНВ/ADR єврокуби, що використовуються для перевезення небезпечних вантажів, повинні проходити спеціальні періодичні перевірки і випробування. Кожні 5 років проводиться перевірка й кожні 2,5 роки — зовнішній огляд, перевірка функціонування експлуатаційного обладнання й випробування на герметичність. Ці випробування дозволяється проводити в інших країнах.
Максимальний термін використання єврокубів для перевезення небезпечних вантажів
Максимальний термін використання єврокубів (складених КСМ із пластмасовою внутрішньою ємністю) для перевезення небезпечних вантажів становить п'ять років з дати виготовлення посудин/ємностей. Дата виготовлення вказується на тарі (включаючи внутрішню ємність єврокубів).
Однак є небезпечні вантажі, для яких максимальний строк експлуатації єврокубів менше 5 років. Так, строк використання єврокубів для небезпечних вантажів з номером ООН 2031 становить усього 2 роки, що зазначено в спеціальних положеннях з упакування даних небезпечних вантажів.
Ситуація, що склалася з єврокубами в Україні
В Україні єврокуби також часто використовуються для перевезення хімічних речовин, у тому числі й зазначених у Переліку небезпечних вантажів ДОПНВ/ADR. Проблема полягає в тому, що організації, які повинні затверджувати тип КСМ, проводити їх перевірки й випробування, не визначено. Не встановлено й органи, які повинні контролювати ці процеси. Купити єврокуби для перевезення небезпечних вантажів теж дуже непросто, тому в більшості випадків небезпечні вантажі перевозяться в єврокубах, для цього не призначених. Виходить, що єврокуби маркіруються знаками небезпеки й маркувальними знаками, що вказують номер ООН небезпечного вантажу, але при цьому невідомо, наскільки самі КСМ відповідають вимогам ДОПНВ і чи можна в них взагалі перевозити небезпечні хімічні речовини в значних обсягах.
Чи треба казати, що це дуже небезпечна ситуація, і поки вона не розв'яжеться, ніхто не може гарантувати безпеку самого перевезення й людей, що беруть у ній участь.
