21/11/2019

Відмова від погоджень маршрутів дорожнього перевезення небезпечних вантажів: мрія або реальність?

Обмеження проїзду транспортних засобів з визначеними небезпечними вантажами через комерційні, житлові або екологічно чутливі райони – важливий аспект забезпечення безпеки перевезень таких вантажів. Ці обмеження застосовуються фактично в усіх країнах.

В Україні для визначення ділянок автомобільних доріг і вулиць, дозволених для руху транспортних засобів з небезпечними вантажами, використовуються зазвичай погодження маршруту руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів, які видаються Національною поліцією України.

Однак погодження маршрутів дорожнього перевезення небезпечних вантажів з Національною поліцією України останнім часом викликає великі нарікання з боку автомобільних перевізників небезпечних вантажів. Невдоволення способом установлення маршрутів руху транспортних засобів з небезпечними вантажами висловлюють і європейські експерти. 

Ще з 90-х років в Україні встановлення маршрутів руху транспортних засобів з небезпечними вантажами, позначених інформаційними таблицями небезпечного вантажу, здійснювалося шляхом погодження маршрутів руху з Державтоінспекцією МВС України. Наказ МВС від 19.09.2013 № 904 передбачав значні спрощення для автомобільних перевізників небезпечних вантажів. А саме, суттєво обмежувався перелік небезпечних вантажів, маршрути перевезення яких підлягають погодженню з Державтоінспекцією МВС України. Так, згідно з вимогами цього наказу одержувати погодження Державтоінспекції МВС України необхідно було тільки у випадку перевезення небезпечних вантажів підвищеної небезпеки.  Крім того, наказом передбачалося, що міжнародні перевезення вантажів підвищеної небезпеки на маршрутах, затверджених Міністерством інфраструктури України й Державтоінспекцією МВС України, здійснюються без погодження дорожнього перевезення небезпечних вантажів Державтоінспекцією МВС України.

Вантажі підвищеної небезпеки – це окрема категорія небезпечних вантажів, до якої віднесено вантажі, які можуть використовуватися не за призначенням, а в терористичних цілях і тим самим призвести до серйозних наслідків, таких як численні людські втрати, масові руйнування або, особливо у випадку радіоактивних матеріалів, масових соціально-економічних потрясінь. Вантажі підвищеної небезпеки перераховано в главі 1.10 Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ). 

Слід зазначити, що подібний підхід для визначення доріг і вулиць, дозволених для проїзду транспортними засобами з визначеними небезпечними вантажами, застосовується тільки в деяких країнах пострадянського простору, наприклад в Україні, Росії, Білорусії, Казахстані й ін. Під час перевезення таких небезпечних вантажів водії для визначення дозволених для проїзду ділянок автомобільних доріг і вулиць повинні керуватися дозвільним документом (погодження маршруту, спеціальний дозвіл або інший дозвільний документ) із зазначеним у ньому маршрутом перевезення. 

Цей підхід має ряд істотних недоліків. По-перше, для погодження маршруту руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен заздалегідь знати, який вантаж він буде перевозити, яким маршрутом, у якій кількості, якими транспортними засобами й т.п., що в сучасних умовах ринку автомобільних перевезень створює значні перешкоди для здійснення господарської діяльності. По-друге, погодження маршруту дорожнього перевезення небезпечних вантажів у нашій країні оформляється винятково українською мовою, тому незрозуміло, яким чином іноземні водії, які не володіють українською мовою, з цього документу зможуть встановити дозволені для руху ділянки доріг і вулиць. Разом з тим, згідно з вимогами ДОПНВ транспортний документ, який містить інформацію про небезпечний вантаж, що перевозиться, а також багато інших документів, які містять умови перевезення вантажу, повинні бути складені офіційною мовою країни відправлення й, крім того, якщо ця мова не є англійською, німецькою або французькою, – однією з цих мов. Письмові інструкції, які видаються автомобільним перевізником членам екіпажу на випадок надзвичайної ситуації, яка може виникнути в результаті аварії під час перевезення, згідно з положеннями даної угоди складаються мовою(ами), якою(ими) кожний член екіпажу може читати і яку(і) він розуміє. По-третє, погодження маршруту здійснюється тільки під час перевезення вантажів підвищеної небезпеки. Однак і інші небезпечні вантажі, які вважаються непридатними для використання в терористичних цілях, також можуть створювати значну небезпеку для життя й здоров'я людей, довкілля й матеріальних цінностей. Тому завжди буде існувати необхідність установлення заборон на рух транспортних засобів з небезпечними вантажами, які не відносяться до вантажів підвищеної небезпеки, по вулицях, які проходять поруч із навчальними закладами, парками, стадіонами й т.п. Таким чином, незважаючи на погодження дорожнього перевезення небезпечних вантажів, однаково необхідно вживати додаткових заходів щодо обмеження руху транспортних засобів з небезпечними вантажами через комерційні або житлові райони, екологічно чутливі райони й т.п. До того ж погодження маршрутів дорожнього перевезення вантажів підвищеної небезпеки з компетентними органами не застосовується в жодній країні Європейського Союзу.

Для забезпечення безпеки перевезень небезпечних вантажів по своїй території згідно з вимогами пункту 1 статті 4 ДОПНВ і розділу 1.9.2 додатка А ДОПНВ за кожною договірною країною даної угоди залишається право на застосування до транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі по її території, визначених додаткових вимог. Зокрема, такою додатковою вимогою є встановлення маршруту руху транспортних засобів з небезпечними вантажами по конкретних вулицях і дорогах з метою недопущення їх проїзду через комерційні або житлові райони, екологічно чутливі райони, промислові зони з небезпечними об'єктами або по дорогах, які становлять серйозну фізичну небезпеку для учасників руху.

При цьому ДОПНВ не передбачає ніяких вимог до того, яким чином будуть установлюватися обмеження на рух транспортних засобів з небезпечними вантажами. На території Європейського Співтовариства маршрути руху транспортних засобів з небезпечними вантажами встановлюються шляхом застосування відповідних дорожніх знаків.

Дорожні знаки, що регулюють рух транспортних засобів з небезпечними вантажами

Незважаючи на всі ці факти, новими Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затвердженими наказом МВС від 04.08.2018 № 656, ніяких істотних змін у порядок установлення маршрутів руху транспортних засобів з небезпечними вантажами внесено не було, крім того, що погодження маршрутів руху транспортних засобів з небезпечними вантажами було покладено на Національну поліцію України. 

Новими ініціативами в законодавстві в сфері перевезення небезпечних вантажів, передбачених законопроектами 1193 і 1193-1, також не передбачається вирішення проблем, які накопичилися в Україні через недосконалість системи встановлення дозволених маршрутів руху транспортних засобів з небезпечними вантажами. Цими законопроектами, крім перекладання погодження маршрутів дорожнього перевезення небезпечних вантажів на Державну службу України з безпеки на транспорті, також передбачається встановлення окремого переліку вантажів підвищеної небезпеки на території України, який створить тільки додаткові проблеми для автомобільних перевізників небезпечних вантажів.

І справа навіть не в тому, що згідно з положеннями глави 1.9 ДОПНВ за договірними країнами даної Угоди (Україна приєдналася до ДОПНВ в 2000 році) не залишається права самостійно змінювати перелік вантажів підвищеної небезпеки. Справа в тому, що як тільки національним законодавством буде встановлено окремий перелік вантажів підвищеної небезпек, відразу виникне не один перелік вантажів, перевезення яких, як планується, підлягає узгодженню з компетентним органом, а як мінімум два переліки таких вантажів.

На практиці це означає створення нерівних умов конкуренції з іноземними автомобільними перевізниками, а також ускладнень під час контролю дорожнього перевезення небезпечних вантажів, оскільки до міжнародних і внутрішніх перевезень будуть застосовуватися різні вимоги щодо визначення дозволених для руху маршрутів. Справа в тому, що статтю 26 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» ніхто не скасовував і навряд чи вона значно зміниться надалі. Згідно з положеннями цієї статті під час міжнародних перевезень положення правил, які суперечать вимогам міжнародного договору, не застосовуються. Така ситуація, безсумнівно, призведе до плутанини.

Другою проблемою, яку ще не усвідомлюють законотворці, буде створення такого переліку. Відразу слід зазначити, що включений у ДОПНВ перелік вантажів підвищеної небезпеки можна тільки скоротити, оскільки буде дуже складно обґрунтувати, чому небезпечний вантаж, який в усьому іншому світі вважається непридатним для використання з терористичними цілями, у нас стає вантажем підвищеної небезпеки, незважаючи на те, що закони фізики однакові для всіх. Рано або пізно ця ситуація призведе до того, що переліки в національному нормативно-правовому акті й у ДОПНВ будуть суттєво відрізнятися, оскільки додатки до ДОПНВ перевидаються кожні два роки. Наприклад, у ДОПНВ 2019 перелік вантажів підвищеної небезпеки було змінено. У той же час практика законотворчості в сфері перевезення небезпечних вантажів в Україні вказує на постійне відставання національного законодавства від міжнародного.

Але навіть у випадку скорочення переліку вантажів підвищеної небезпеки, зі складанням компактного й чіткого переліку можуть виникнути серйозні проблеми. Давайте згадаємо попередні спроби скласти подібні переліки на території України. Одним з найвідоміших у свій час був перелік, включений у Порядок одержання дозволів на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення й утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології й інших біологічних агентів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20.06.1995 № 440. Розділ "Хімічні речовини гостроспрямованої дії" цього переліку включав водень і його сполуки. Однак, як зазначається в численних підручниках з хімії, водень – один з рекордсменів по кількості різних сполук. Серед найпростіших сполук водню – його сполука з водою. Тобто це значить, що в період з 1995 по 2012 рік на перевезення води потрібно було одержувати дозвіл у Міністерстві екології? Цей приклад ясно вказує, що складання подібних переліків не давалося нашим законотворцям і раніше.

Давайте тепер подивимося, як складалися справи з більш легким завданням – визначенням ступеня небезпеки вантажу. Порядок і правила проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів затверджено постановою Кабінету міністрів України від 01.06.2002 № 733. Згідно із цим Порядком і правилам розмір страхової суми визначається класом і кількістю небезпечного вантажу, що перевозиться. Швидше за все при розробці цього Порядку передбачалося, що чим більше потенційна небезпека вантажу, тим більш ймовірний збиток у випадку аварії з таким вантажем, і тим більше ймовірність великих виплат.

Виглядає все логічно: найбільшу страхову суму встановлено для небезпечних вантажів класу 6, трохи менше – для вантажів класу 1, ще трохи менше – для вантажів класів 3 і 8, ще трохи менше – для вантажів класу 7, ще трохи менше – для вантажів класів 2, 4 і 5, і найменша сума – для вантажів класу 9. Здається, усе правильно, але чи так це? Звичайно, ні! Уся справа в тому, що клас вантажу не вказує на його ступінь небезпеки! Також на неправильність такого підходу вказує й таблиця пріоритету небезпечних властивостей, наведена в підрозділі 2.1.3.10 ДОПНВ. Так, якщо речовина відповідає критеріям класу 6 і критеріям класу 3 (для груп упакування I або II), то вона згідно із зазначеною таблицею відноситься до класу 3, а страхова сума для такої речовини буде менше, ніж для токсичної речовини, яка не володіє додатковою небезпекою, що суперечить логіці законотворців. Як бачимо, і з елементарним визначенням ступеня небезпеки вантажів раніше справлялися не дуже добре.

Із усього сказаного можна зробити висновок, що все-таки необхідно дотримуватися європейських підходів, які передбачають регулювання руху транспортних засобів з небезпечними вантажами за допомогою дорожніх знаків, а не шляхом видачі спеціальних дозволів із визначеним маршрутом перевезення. Однак і тут усе не так просто. Застосувати європейські підходи в Україні на сьогодні неможливо через те, що в Правилах дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 № 1306, невірно визначена сфера дії дорожніх знаків, призначених для регулювання руху таких транспортних засобів. Наведемо кілька прикладів.

Дорожній знак 3.12 «Рух транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, заборонено».

Дорожній знак 3.12 «Рух транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, заборонено».

Згідно з положеннями Правил дорожнього руху, цей знак забороняє рух будь-якого транспортного засобу, який перевозить небезпечний вантаж. Однак фактично всі транспортні засоби перевозять які-небудь небезпечні вантажі, наприклад, такі як мобільні телефони (клас 9), аерозольні розпилювачі, вогнегасники (клас 2) і багато інших речовин, які є небезпечними вантажами. Правила дорожнього руху не враховують винятки, пов'язані з перевезеннями небезпечних вантажів, викладені в розділі 1.1.3 ДОПНВ. Згідно з Віденською конвенцією про дорожні знаки й сигнали цей знак має дещо інше значення, а саме: «Рух транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, для яких передбачено спеціальні вказівні таблички, заборонено». Тобто дія цього знака поширюється тільки на транспортні засоби, позначені табличками оранжевого кольору.

Дорожній знак 3.13 «Рух транспортних засобів, що перевозять вибухівку, заборонено».

Дорожній знак 3.13 «Рух транспортних засобів, що перевозять вибухівку, заборонено».

Разом з тим у Правилах дорожнього руху й інших нормативно-правових актах не визначається, які речовини відносяться до вибухівки. Сфера дії цього знака також визначена абсолютно невірно. Цей знак зазвичай забороняє рух транспортних засобів, що перевозять понад визначену кількість вибухових і легкозаймистих речовин. І в національному законодавстві повинна визначатися додатково максимальна кількість зазначених речовин, під час перевезення яких на транспортному засобі дозволено рух на цей дорожній знак. Згідно з Віденською конвенцією про дорожні знаки й сигнали цей знак має інше значення, а саме: «Рух транспортних засобів, що перевозять понад визначену кількість вибухових і легкозаймистих речовин, заборонено».

Дорожній знак 3.14 "Рух транспортних засобів, що перевозять речовини, які забруднюють воду, заборонено".

Дорожній знак 3.14 "Рух транспортних засобів, що перевозять речовини, які забруднюють воду, заборонено".

Тут також необхідно визначити максимальну кількість зазначених речовин, під час перевезення яких рух транспортних засобів на даний дорожній знак не забороняється. Згідно з Віденською конвенцією про дорожні знаки й сигнали цей знак також має інше значення, а саме «Рух транспортних засобів, що перевозять понад визначену кількість речовин, які забруднюють воду, заборонено».

Дорожні знаки 4.18.1–4.18.3 "Напрямок руху транспортних засобів з небезпечними вантажами". Показують дозволений напрямок руху транспортних засобів з розпізнавальним знаком "Знак небезпеки".

Визначення сфери дії дорожніх знаків 4.18.1-4.18.3 є повністю невірним, оскільки ці знаки призначено для вказівки дозволених напрямків руху для транспортних засобів, позначених табличками оранжевого кольору, а не знаками небезпеки.

Табличка до дорожніх знаків 7.5.8 «Вид транспортного засобу».

Табличка до дорожніх знаків 7.5.8 «Вид транспортного засобу».

Зазвичай на табличках до дорожніх знаків, які стосуються транспортних засобів з небезпечними вантажами, використовуються символи дорожніх знаків 3.12 або 3.14. Чому табличка має такий вигляд – незрозуміло.

Саме зараз склалася ситуація, коли автомобільні перевізники мають унікальну можливість перешкодити внесенню в Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» положення про обов'язкове погодження маршрутів дорожнього перевезення небезпечних вантажів з Державною службою України з безпеки на транспорті або іншим компетентним органом України. Відмова від погоджень маршрутів дорожнього перевезення небезпечних вантажів швидше за все призведе й до усунення вищезгаданих невідповідностей у Правилах дорожнього руху, а також змусить місцеві органи влади приділити більше уваги регулюванню руху транспортних засобів з небезпечними вантажами в межах населених пунктів або екологічно чутливих районів. Зробимо це разом!