Про Ліцензійні умови здійснення господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів і небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом
У зв'язку з постійним отриманням останнім часом великої кількості звертань з питаннями, пов'язаними з Ліцензійними умовами здійснення господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів і небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (далі — Ліцензійні умови), фахівцями Лабораторії ADR була дана правова оцінка положенням даного документа, що стосуються перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом.
1. Ліцензійні умови не враховують основного принципу регулювання перевезень небезпечних вантажів, який полягає в тому, що до перевезення однієї небезпечної речовини або одного небезпечного виробу можуть застосовуватися різні вимоги залежно від їх кількості, що перевозиться, й способу перевезення. Оскільки положення пунктів 16, 21, 34 Ліцензійних умов не враховують звільнення, передбачені розділом 1.1.3 Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (далі — ДОПНВ), ліцензіати повинні виконувати вимоги зазначених пунктів Ліцензійних умов навіть тоді, коли їх виконання не є обов'язковим згідно з положеннями ДОПНВ, наприклад, під час перевезення небезпечних вантажів в обмежених кількостях, небезпечних вантажів у звільнених кількостях, небезпечних вантажів без перевищення максимальних кількостей, зазначених у підрозділі 1.1.3.6 ДОПНВ.
2. У Ліцензійних умовах не враховується, що не всі небезпечні відходи є небезпечними вантажами. Наприклад, відходи свинцю є небезпечними відходами, але не є небезпечним вантажем під час перевезення автомобільним транспортом, оскільки вони не задовольняють показникам і критеріям, наведеним у главі 2.2 ДОПНВ. Аналогічно промислові вироби з вмістом ртуті в кількості менше 1 кілограма, що відправляються на утилізацію або переробку, є небезпечними відходами, але не є небезпечним вантажем згідно з положеннями глави 3.3 ДОПНВ. Ліцензійні умови суперечать також чинному законодавству в сфері перевезень небезпечних вантажів автомобільним транспортом, оскільки встановлюють однакові вимоги до суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з перевезення небезпечних вантажів і небезпечних відходів вантажними автомобілями, не враховуючи, що ці відходи можуть і не відноситися до небезпечних вантажів. До того ж, згідно з Положенням про Міністерство інфраструктури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 30.06.2015 № 460, і Законом України «Про відходи», установлення додаткових вимог до поводження з відходами, які не є небезпечними вантажами, не належить до повноважень Міністерства інфраструктури.
3. Згідно з пунктом 11 Ліцензійних умов водії, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів і небезпечних відходів, повинні мати посвідчення водія категорій «C», «C1», «CE», «C1E» і стаж роботи з категорій «C», «C1», «CE», «C1E» не менше трьох років (для міжнародних перевезень небезпечних вантажів і небезпечних відходів вантажними автомобілями, додатково – не менше одного року стажу роботи з перевезення небезпечних вантажів і небезпечних відходів). Згідно з положеннями законодавства Європейського Союзу й багатьох інших країн-учасниць ДОПНВ основним критерієм допуску водіїв до перевезення небезпечних вантажів є вік водія, проходження ним спеціального навчання й, у певних випадках, здача іспиту на знання вимог, які повинні виконуватися під час перевезення небезпечних вантажів. Вимоги щодо наявності у водіїв досвіду встановлено тільки в країнах пострадянського простору. До того ж чомусь уважається, що працівникам підприємств і держслужбовцям для одержання сучасних знань і досвіду вкрай необхідне відрядження за кордон. При цьому водіям розроблювачі Ліцензійних умов пропонують здобувати досвід винятково під час внутрішніх перевезень, не беручи до уваги невиконання відправниками вантажу вимог законодавства в сфері перевезення небезпечних вантажів і відсутність сучасних вимог до кріплення вантажів на автомобільних транспортних засобах і неврегульованість вимог до часу роботи й відпочинку водіїв. Чи не доречніше було б надати водіям можливість також набиратися досвіду за кордоном. Крім того, вимоги пункту 11 Ліцензійних умов суперечать положенням ДОПНВ, Конвенції про дорожній рух, Закону України «Про дорожній рух» і Правилам дорожнього руху, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 № 1306, оскільки передбачають обов'язкову наявність у водіїв усіх транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, посвідчення водія категорій «C», «C1», «CE», «C1E», навіть тоді, коли для перевезення використовуються транспортні засоби категорії B (автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3 500 кілограмів).
4. Положення пункту 15 Ліцензійних умов, згідно з якими уповноважений (консультант) з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів повинен бути власником, співвласником, акціонером, керівником або працівником автомобільного перевізника, суперечать вимогам підрозділу 1.8.3.4 ДОПНВ. По-перше, корпоративна політика деяких великих європейських фірм не дозволяє призначати внутрішніх консультантів з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів, оскільки припускає, що зовнішні консультанти (тобто які не є працівниками підприємства), більш якісно виконують функції, передбачені розділом 1.8.3.3 ДОПНВ, ніж консультанти, що є працівниками підприємства. По-друге, під час установлення додаткових вимог до перевезення небезпечних вантажів (особливо міжнародних) необхідно враховувати розподіл повноважень у цій сфері між центральними органами виконавчої влади, вказаними у розділі III Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», а також положення статті 26 зазначеного Закону, згідно з якими під час здійснення міжнародних перевезень небезпечних вантажів положення міжнародних договорів України мають пріоритет стосовно внутрішнього законодавства. Крім того, положення пунктів 15 і 21 Ліцензійних умов суперечать одне одному.
5. Положеннями пункту 16 Ліцензійних умов визначено перелік документів, які повинні зберігатися ліцензіатом, а також визначено строки зберігання документів, але не враховано положення ДОПНВ про ведення вповноваженим обліку навчання (підрозділ 1.8.3.3 ДОПНВ), про зберігання перевізником копії транспортного документа протягом не менше трьох місяців (підрозділ 5.4.4.1 ДОПНВ) і про зберігання комплекту технічної документації на цистерну протягом усього строку експлуатації цистерни і наступних п'ятнадцяти місяців після зняття її з експлуатації (пункт 4.3.2.1.7 ДОПНВ).
6. У пункті 21 Ліцензійних умов не враховано, що згідно з положеннями пункту 10.1 Правил по маршрутах, погоджених з уповноваженим органом, повинні здійснюватися тільки перевезення небезпечних вантажів, що є вантажами підвищеної небезпеки (вантажі підвищеної небезпеки — небезпечні вантажі, які можуть бути використані не за призначенням, а в терористичних цілях і відповідно призвести до важких наслідків, таким як масова загибель людей або великі руйнування. Перелік вантажів підвищеної небезпеки визначається згідно із главою 1.10 ДОПНВ).
7. У пункті 34 Ліцензійних умов перераховано предмети додаткового обладнання й елементи маркування, за наявності яких транспортні засоби допускаються до внутрішніх і міжнародних перевезень небезпечних вантажів і небезпечних відходів. Положення зазначеного пункту Ліцензійних умов не відповідають ні вимогам пунктів 5.2, 5.6 і розділу 12 Правил, ні вимогам розділів 8.1.4, 8.1.5 і глави 5.3 ДОПНВ. Незрозуміло, що означає визначення «Інформаційні таблички про небезпечний вантаж за Переліком небезпечних вантажів», оскільки воно не застосовується в ДОПНВ, Правилах і Правилах дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 № 1306. Якщо під цим визначенням розроблювачі Ліцензійних умов мали на увазі таблички оранжевого кольору із зазначеними на них ідентифікаційним номером небезпеки й номером ООН, то їм слід знати, що згідно з положеннями глави 5.3 ДОПНВ і розділу 12 Правил такі таблички використовуються тільки для позначення транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі в цистернах або навалом (насипом), і не використовуються для позначення транспортних засобів, що перевозять упаковки з небезпечними вантажами. Єдиним винятком є перевезення радіоактивних матеріалів в умовах виняткового використання. Навіщо для одержання ліцензії на право проведення господарської діяльності з перевезення небезпечних вантажів і небезпечних відходів автомобільним транспортом потрібно комплектувати транспортні засоби предметами додаткового обладнання, якщо під час перевезення таких вантажів цього не вимагає законодавство в сфері перевезення небезпечних вантажів і відходів?
У проекті постанови Кабінету міністрів «Про внесення змін у Ліцензійні умови проведення господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів і небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом», який сьогодні розробляється ДСУ з безпеки на транспорті, фактично виправлена тільки одна помилка, пов'язана з категорією посвідчення водія, а додано при цьому безліч нових положень, які жодним чином не відповідають чинному законодавству України в сфері перевезення небезпечних вантажів і ДОПНВ.
